1.2. Завдання вивчення навчальної дисципліни

Завдання дисципліни „Стилістика та редагування аналітичної документації”:

• ознайомити студентів з історією формування редагування як самостійної науки та його сучасною структурою;

• розкрити сутність редагування;

• розглянути особливості аналітичної документації;

• подати методологічні основи редагування;

• ознайомити з нормативною базою редагування;

• з’ясувати особливості редагування аналітичної документації;

• закріпити у студентів навички лінгвістичного, логічного, творчого мислення,

• розглянути методи аналізу тексту документа;

• проаналізувати помилки та їх види, навчитися уникати й усувати їх;

• ознайомити з новітніми технологіями в редагуванні.

Стиль мови – сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання, яка свідомо використовується мовцями у певних умовах і з певною метою.

Кількість і структура стилів мови залежить від ваги літературної мови у державному, політичному, науковому, культурному житті нації. Розрізняють розмовний і книжні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний.

У професійній діяльності найуживанішими є офіційно-діловий та науковий стилі.

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою й установою, між посадовими особами; ділові взаємини на виробництві тощо).

Сфера використання офіційно-ділового стилю – спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Призначення – регулювати ділові, професійні стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях. Слід зазначити, що всі стосунки регламентовані чинними правовими нормами.

Цьому стилеві притаманні такі специфічні особливості: офіційність, імперативність (обов’язковий до виконання), конкретна адресованість документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), регулярність використання, повторюваність, стабільність (довго зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, конкретність змісту, висока стандартизація вислову, абстрактність засобів вираження, сувора регламентація й стандартизованість моделі тексту, тематична обмеженість, одноманітність мовних засобів.

Основні мовні засоби: широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології; специфічна фразеологія – канцеляризми, мовні кліше, штампи; емоційно-нейтральна лексика й відсутність мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм дієслів; чітко регламентоване розміщення та будова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів, розповідність.

Підстилі офіційно-ділового стилю:

• законодавчий: основне призначення – задовільняти потреби законотворчої сфери, обслуговувати стосунки між державою й приватними, юридичними, посадовими особами (Конституція, закони, укази, статути, постанови);

• дипломатичний використовується у сфері між дер-жавних відносин (конвенції, комюніке, ноти, протоколи);

• адміністративно-канцелярський використовується в професійно-виробничій сфері, обслуговує та регламентує відносини між підприємствами одного й різного підпоряд-кування, між структурними підрозділами організації, установи тощо, між приватною та юридичною особами, між приватними особами (накази, інструкції, розпорядження, листи, контракти, резюме, звіти тощо).