Файли даних:

Файли, з яких первинні сервери завантажують дані про свою зону, називаються файлами даних (db files або database files). Вторинні сервери імен за певними правилами також завантажують дані про зону з файлів даних. Файли даних містять записи про ресурси, що описують зону. Записи про ресурси описують усі хост-машини в зоні, а також делегування піддоменів. Існують файли даних зон прямого перетворення (відповідність символьних DNS-імен хостів їх ІР-адресам) і файли даних зон зворотного перетворення (відповідність ІР-адрес хостів у їхні символьні DNS-імена).

DNS-клієнти (resolvers):

DNS-клієнт (resolver) - це клієнтська частина DNS, за допомогою якої прикладні програми одержують інформацію про доменні іменах від серверів імен. DNS-клієнт виконує наступні функції:

• створює та передає запити на сервер імен;

• інтерпретує відповідь (яка може бути записом про ресурси або помилкою);

• повертає інформацію програмі, що звернулася з запитом на перетворення адрес.

DNS-клієнт звичайно являє собою набір бібліотечних підпрограм, які викликаються прикладною програмою, коли їй потрібно виконати перетворення імені на адресу й навпаки. В операційних системах Microsoft класу Windows NT це програма svchost.exe. DNS-клієнт підтримує кеш записів про ресурси, отриманих у відповідь на недавно виконані запити.

Процес перетворення імен:

Мережне програмне забезпечення, маршрутизатори й інша мережна апаратура працюють з IР-адресами. Перетворення "доменне ім'я в IP-адресу" ("пряме") виконуються клієнтами служби DNS шляхом пошуку в доменнім дереві потрібного імені й отриманням пов'язаної із цим іменем інформації необхідного типу ( IР-адреси). Існує також зворотне DNS-перетворення "IP-адреса в доменне ім'я".

Процес одержання IР-адреси віддаленого комп'ютера реалізується завдяки взаємодії програми DNS-клієнт із DNS-cервером. Ця взаємодія починається після введення запиту на підключення до віддаленого комп'ютера з використанням доменного імені комп'ютера (наприклад, при введенні в адресний рядок браузера адреси www.stroy.com.ua).

Запити на перетворення імен можуть бути рекурсивними або ітеративними. Рекурсивний запит передбачає те, що локальний DNS-сервер буде самостійно здійснювати запити на інші сервери на шляху до DNS-cервера того домену, у якому знаходиться потрібний віддалений хост. DNS-клієнту відправляється вже готова відповіть на його запит.

Ітеративний запитий передбачає, що всі запити до DNS-cерверів на шляху до DNS-cервера того домену, у якому знаходиться потрібний віддалений хост, буде здійснювати сам DNS-клієнт.

Розглянемо послідовність дій при рекурсивному запиті на перетворення імен:

• DNS-клієнт намагається знайти IР-адресу комп'ютера, що відповідає введеній доменній або url-адресі, у своїй кеш-пам’яті (даний кеш існує до закінчення роботи DNS-клієнта і зберігає відповідності всіх IР-адрес доменним іменам, які вже були знайдені службою DNS-сервер). Якщо програма DNS-клієнт не знаходить у кеш-пам’яті відповідну доменному імені IР-адресу, вона звертається до вмісту файлу HOSTS (якщо, звичайно, звертання до даного файлу дозволене), розташованому на локальному комп'ютері (у каталозі %Systemroot%\System32\drivers\etc), що містить відповідності між доменними іменами й IР-адресами комп'ютерів, яким ці імена належать.

• Якщо ж і у файлі HOSTS немає відомостей про IР-адресу необхідного комп'ютера, то DNS-клієнт звертається до DNS-сервера, що використовується для перетворення імен комп'ютерів за замовчуванням (DNS1), як показано на рисунку (у мережі може існувати декілька DNS-серверів, при цьому один з них є основним, до якого й звертаються комп'ютери для перетворення імен. Це може бути локальний DNS-сервер у комп'ютерній мережі або DNS-сервер провайдера). Локальний DNS-сервер шукає відомості про IР-адресу комп'ютера, якій належить дане доменне ім'я, у своїх файлах даних зон, за які він відповідає. Якщо у файлах даних зон локального DNS-сервера немає відомостей про відповідну цьому доменному імені IР-адресу, то він переглядає свій кеш уже перетворених імен комп'ютерів.

- Якщо й кеш локального DNS-сервера не містить необхідної IР-адреси, то локальний DNS-сервер звертається із запитом на перетворення імені до кореневого DNS-сервера (DNS2). Цей сервер не відповідає за домен stroy.com.ua і він нічого не знає про машину www у цьому домені. Але він повідомляє локальному DNS-серверу ім'я та IP-адресу DNS-сервера, відповідального за домен ua, оскільки останній входить у зону його відповідальності.

- Тепер локальному DNS-серверу відома IP-адреса DNS-сервера, відповідального за домен ua (DNS3). І локальний DNS-сервер звертається до нього із запитом на перетворення імені www.stroy.com.ua. Цей сервер теж не відповідає за домен story.com.ua і не знає IP машини www. Але він повідомляє локальному DNS-серверу ім'я й IP-адресу DNS-сервера (DNS4), відповідального за домен com.ua, оскільки останній входить у зону його відповідальності.

- Локальний DNS-сервер звертається до DNS4. Цей сервер теж не відповідає за домен story.com.ua і не знає IP машини www. Але він повідомляє локальному DNS-серверу ім'я й IP-адресу DNS-сервера (DNS5), відповідального за домен stroy.com.ua, оскільки останній входить у зону його відповідальності.

- DNS5 відповідає за домен stroy.com.ua і знає IP-адреса машини www. Він повідомляє IР-адресу хоста www.stroy.com.ua локальному DNS-серверу, який у свою чергу, передає її програмі DNS-клієнта. DNS-клієнт, одержавши IР-адресу віддаленого хоста, передає її програмі, що запросила перетворення імені (не забувши перед цим помістити дане перетворення імен у свій кеш). Якщо ж перетворення імені не вдалося, то програма сповістить про це користувача, сказавши йому, що комп'ютер з уведеним іменем не знайдений.