
- •1.Поняття і суть конституційного права як галузі національного права зарубіжної країни
- •2.Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право» в зарубіжних країнах.
- •3.Поняття та предмет конституційного права зарубіжних країн
- •4. Предмет і метод правового регулювання в конституційному праві зарубіжних країн
- •5. Принципи конституційного права зарубіжних країн
- •6. Сучасні тенденції розвитку конституційного права зарубіжних країн
- •7.Розвиток державно-правової науки
- •8. Наука конституційного права. Історичний аспект
- •9.Сучасні напрямки та доктрини в науці конституційного права
- •10.Система основних інститутів конституційного права в зарубіжних країнах
- •12. Конституційні правовідносини.
- •13. Суб'єкти конституційно-правових відносин у зарубіжних країнах.
- •14. Об’єкти конституційного регулювання в зарубіжних країнах.
- •15. Конституційна право і дієздатність громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •16. Держава, як суб'єкт конституційних правовідносин у зарубіжних країнах.
- •17. Підстави виникнення, змін і припинення конституційно-правових відносин.
- •18. Конституційна відповідальність в зарубіжних країнах.
- •20. Поняття і види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура.
- •24. Характерні риси конституцій першого етапу конституційного розвитку.
- •25. Характерні риси конституцій прийнятих з 1918 – 1939рр.
- •26. Основні риси і особливості конституцій, прийнятих після другої світової війни в зарубіжних країнах.
- •27. Структура конституцій в зарубіжних країнах.
- •28. Порядок розробки і прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •29. Порядок внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах.
- •31. Конституційні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •32. Органічні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •33. Судові прецеденти як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •34.Міжнародні договори як джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •35.Акти тлумачення конституційного права в зарубіжних країнах
- •36.Доктрина як джерело конституційного права в зарубіжних країнах
- •37.Звичай як джерело конституційного права зарубіжних країн
- •38. Релігійні джерела права в мусульманських країнах
- •39. Принципи правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •40. Рівність та рівноправність громадян. Заборона дискримінації
- •41. Поняття і суть конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •42. Класифікація конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •43.Особисті права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •44.Політичні права і обов'язки громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •45.Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •46.Види гарантій конституційних прав громадян (підданих) в зарубіжних країнах.
- •47.Поняття і суть правових гарантій конституційних прав громадян в зарубіжних країнах.
- •48.Поняття і характерні риси громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •49.Порядок набуття громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •50.Підстави і порядок припинення громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •51. Набуття громадянства шляхом натуралізації.
- •53. Правові гарантії громадянства.
- •54. Загальні риси інституту омбудсмена:
- •55. Поняття суспільного ладу.
- •56. Теорія розподілу влади.
- •57.Держава як суб'єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •58.Характерні риси і напрями діяльності держави в зарубіжних країнах.
- •59.Принципи державної організації в зарубіжних країнах.
- •60.Принцип поділу влади і його значення
- •61. Форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.
- •62. Монархія, як форма правління та її різновиди.
- •63. Дуалістична монархія і її ознаки.
- •64. Республіка, як форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.
- •65. Ознаки республіканської форми правління.
- •66. Президентська республіка в зарубіжних країнах.
- •67. Парламентська республіка і її ознаки.
- •68. Форми державного устрою в зарубіжних країнах.
- •69. Основні ознаки унітарної держави.
- •70. Унітарна форма державного устрою в зарубіжних країнах та її ознаки.
- •71. Принципи федералізму в зарубіжних країнах.
- •73.Федерація, як форма державного устрою зарубіжних країн та її ознаки.
- •74. Правове положення суб’єктів федерації.
- •75.Політичні режими в зарубіжних країнах.
- •76.Вплив змін у політичному режимі на форми держави в зарубіжних країнах.
- •77.Демократичний вид політичного режиму –поняття, ознаки, суть.
- •78. Референдум і плебісцит.
- •79.Поняття і суть виборчого права в зарубіжних країнах.
- •80.Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.
- •81. Виборчі системи в зарубіжних країнах
- •82. Виборчі цензи
- •83. Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.
- •84. Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.
- •85. Партії і конституційний механізм державної влади
- •86. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •87. Юридична інституціалізація політичних партій у зарубіжних країнах.
- •88. Основні функції політичних партій у зарубіжних країнах
- •89. Контроль за діяльністю політичних партій.
- •90.Принципи розподілу функцій влади в зарубіжних країнах.
- •91.Місце і роль парламенту в системі верховної влади зарубіжних країн.
- •92.Структура парламентів і порядок формування їх палат у зарубіжних країнах.
- •93.Законодавчий процес в парламентах зарубіжних країн.
- •94.Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах.
- •95.Парламентські комітети і комісії в зарубіжних країнах та їх повноваження.
- •96.Судові повноваження парламенту в зарубіжних країнах.
- •97.Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.
- •98.Відповідальність парламентів і депутатів в зарубіжних країнах.
- •99.Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •100.Правове положення президента в республіках.
- •101. Компетенція глави держави в зарубіжних країнах.
- •102 Порядок зміщення глави держави в зарубіжних країнах.
- •104. Порядок формування і структура урядів у зарубіжних країнах та їх компетенція.
- •105. Юридичний і фактичний статус уряду в зарубіжних країнах.
- •106 Глава уряду в зарубіжних країнах.
- •107 Правова природа контрасигнування.
- •108. Конституційна та юридична відповідальність уряду та його членів.
- •109. Основні моделі органів судової влади у зарубіжних країнах.
- •110. Правовий статус суддів у зарубіжних країнах.
- •111. Основні принципи судочинства в зарубіжних країнах
- •112. Повноваження органів конституційного контролю
- •113. Поняття і юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •114. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.
- •115. Відповідальність органів конституційного контролю та їх членів.
- •116. Поняття і юридична природа органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •117. Порядок формування і структура органів місцевого самоврядування.
- •118. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Форми урядового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.
- •120. Основи конституційного права Франції.
- •121. Загальна характеристика Конституції Франції
- •122. Структура парламенту Франції
- •123. Виконавча влада Франції.
- •124. Судова влада Франції.
- •125. Статус глави держави Франції
- •126. Основи конституційного права Федеративної республіки Німеччини.
- •127. Конституція Федеративної республіки Німеччини
- •128. Основи державного ладу. Особливості парламенту Німеччини.
- •129. Виконавча влада Німеччини.
- •130. Федералізм і самоврядування в Федеративній республіці Німеччини.
- •133. Загальна характеристика Конституції Італії.
- •134. Статус глави держави в Італії.
- •135. Повноваження парламенту Італії.
- •136. Виконавча влада Італії.
- •137. Особливості судової влади Італії.
- •138. Обласна автономія і місцеве самоврядування в Італії
- •139. Основи конституційного права Великобританії.
- •140.Конституція Великої Британії. Основи конституційного права Великої Британії
- •141.Конституційно-правовий статус людини та громадянина Великої Британії.
- •142.Політичні партії та партійна система Великої Британії.
- •143.Вищі органи державної влади Великої Британії.
- •144.Судова влада Великої Британії.
- •145.Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях у Великій
- •146.Основи конституційного права сша.
- •147.Конституція сша.
- •148.Білль про права. Поправки до Конституції сша.
- •149.Вищі органи державної влади сша.
- •150.Партії та партійна система сша.
- •151. Судова система сша.
- •152. Амереканський федералізм (сша) .
- •153. Місцеве самоврядування та управління в сша.
- •154.Основи конституційного права Канади
- •155.Конституця Канади 1982.
- •156.Основи правового статусу особи Канади.
- •157.Вищі органи державної влади Канади.
- •158.Федералізм Канади, правове положення провінцій, місцеве самоврядування і управління Канади.
- •159.Судова система Канади.
- •160. Конституція Бразилії 1988 р.
- •161. Основи правового статусу особи Бразилії.
- •162. Вищі органи державної влади Бразилії.
- •163. Конституційний нагляд Бразилії.
- •164. Бразильський федералізм Бразилії.
- •165. Місцеве самоврядування і управління Бразилії.
- •166. Основи конституційного права Японії
- •167. Конституція Японії 1947 р.
- •168. Основи правового статусу особи Японії
- •169. Вищі органи державної влади Японії
- •170. Судова влада Японії
- •Судова влада Японії.
- •Місцеве самоврядування і управління Японії.
- •Основи конституційного права Індії.
- •Конституція Індії 1950 р.
- •Основи конституційно-правового статусу людини та громадянина в Індії.
- •Вищі органи влади Індії.
- •Федеративний устрій Індії.
- •Місцеве самоврядування і управління Індії.
- •Основи конституційного права Китаю.
- •Конституція Китайської народної республіки 1982 р.
- •Політична система кнр.
- •181. Виборча система кнр.
- •182. Система державних органів кнр.
- •183. Органи суду і прокуратури кнр.
- •184. 185. Основи конституційного права Чеської Республіки .
- •186. Структура парламенту Чеської Республіки .
- •187. Виконавча влада Чеської Республіки .
- •188. Судова влада Чеської Республіки .
- •189. Статус глави держави Чеської Республіки .
- •190.Конституція Польщі 1997 р
- •191. Вищі органи державної влади Польщі
- •192.Конституційний трибунал, державний трибунал, найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян Польщі.
- •194. Місцеве самоврядування Польщі
- •195.Основи конституційного права рф
- •196.Конституція рф 1993 р.
- •197.Федеративний устрій рф
- •198. Вищі органи державної влади рф.
192.Конституційний трибунал, державний трибунал, найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян Польщі.
Розділи VIII—IX Конституції закріплюють, зокрема, групу органів, покликаних забезпечити законність у діяльності державних органів, посадових осіб та охорону прав і свобод громадян. Серед них такі, як Конституційний трибунал, Державний трибунал. Конституція закріплює найвищу палату контролю, яка є найвищим органом державного контролю, та Уповноваженого з прав громадян.
Конституційний контроль - це перевірка нормативних актів з точки зору їх відповідності Конституції, особлива форма діяльності спеціальних органів і одна з ознак правової держави. Таким органом у Польщі є Конституційний трибунал. Він почав діяти з 1966 р. Членів Конституційного трибуналу обирає Сейм на дев'ять років з осіб, які володіють високими правовими знаннями. Повторне обрання до складу Конституційного трибуналу не допускається. Члени Конституційного трибуналу незалежні, підлеглі лише Конституції. Конституційний трибунал видає рішення про відповідність Конституції законів, міжнародних договорів та інших нормативних актів центральних державних органів, про відповідність цілей і діяльності політичних партій; вирішує спори про компетенцію між центральними органами, розглядає скарги громадян, якщо права останніх порушені рішенням судових органів або діями публічної влади, а також здійснює загальнообов'язкове тлумачення законів. Прийняте Конституційним трибуналом рішення є остаточним. Конституція визначає коло суб'єктів, які мають право клопотати про відповідність нормативних актів, законів Конституції. Таким правом володіють Президент Республіки, Маршал Сейму, Маршал Сенату, не менш як 50 депутатів Сейму, 30 сенаторів, Голова Найвищої палати контролю, Голова Ради Міністрів, Уповноважений з прав громадян, Перший Голова Верховного суду, Голова Верховного Адміністративного суду, Генеральний прокурор, органи територіального самоврядування, Всепольські профспілки. На відміну від Конституційного суду, наприклад Австрії, який не тільки вирішує питання відповідності законів та інших нормативних актів Конституції, а й розглядає справи; вищих посадових осіб федерації та її суб'єктів за допущені ними порушення у зв'язку з офіційною діяльністю, в Польщі для цієї мети утворено Державний трибунал. Державний трибунал вирішує справи про відповідальність осіб, які займають визначені законом вищі державні посади і які порушили Конституцію чи закони. Такими особами можуть бути Президент, Голова Ради міністрів, міністри. Голови комітетів і комісій Ради міністрів, Голова Найвищої палати контролю, Голова Польського Національного банку. Державний трибунал може прийняти вирішення про кримінальну відповідальність зазначених осіб за кримінальний злочин, вчинений у зв'язку із зайняттям вказаних посад. За порушення Конституції або законів, які не є злочином, Державний трибунал може позбавити особу активного та пасивного виборчого права, заборонити обіймати керівні посади, позбавити орденів і медалей, почесних відзнак. Державний трибунал може позбавити мандата депутата Сейму, якщо депутат порушує закон, обмежуючий господарську діяльність з отриманням користі з державного майна. Державний трибунал обирається Сеймом на строк його повноважень з осіб, які не є депутатами і сенаторами. Головою Державного трибуналу є Перший Голова Верховного Суду. Найвища палата контролю. Правовий статус найвищої палати контролю переглядався кілька років. Найвища палата контролю була підпорядкована Сейму і Державній Раді, Раді міністрів. У минулому вона була позбавлена властивих їй функцій. Тепер, згідно з Конституцією, Найвища палата контролю (НПК) є вищим органом державного контролю. НПК контролює діяльність органів державної адміністрації, Польського Національного банку, державних юридичних осіб та інших державних організаційних одиниць з точки зору законності, економічності, доцільності та сумлінності. Найвища палата контролю підпорядковується Сейму, вона вносить пропозицію щодо звітів Ради Міністрів про виконання державного бюджету. Сейм приймає постанову про довіру Раді Міністрів після заслуховування думки НПК, викладеної її Головою. Голову НПК призначає Сейм за згодою Сенату строком на шість років. Він може бути призначений повторно тільки один раз. Голова НПК не може обіймати другої посади, окрім посади професора вищої школи і не може займатися іншою професійною діяльністю. Він не може належати до політичної партії, професійного союзу, займатися публічною діяльністю, несумісною з гідністю його посади. Уповноважений з прав громадян. Уповноваженого з прав громадян обирають строком на п'ять років за пропозицією Маршала Сейму або групи не менш як з 35 депутатів. Призначення відбувається за згодою Сенату (ст. 27, п. 2 Регламенту Сенату). Конституція лаконічно визначає функції Уповноваженого: він стоїть на сторожі прав і свобод громадян, передбачених Конституцією та іншими нормативними актами. Кожний громадянин має право звернутися до Уповноваженого зі скаргою. Уповноважений розглядає ці скарги, передає їх до органу, що винен у порушенні прав громадянина або до вищестоящого органу. Він вносить до Сейму певні питання, які торкаються його діяльності, та може виступати з ініціативою перед Конституційним трибуналом. Діяльність Уповноваженого з прав громадян нагадує діяльність інституту омбудсмена в деяких країнах.
193. Зміна Конституції в Польщі
Проект Закону про зміну Конституції може бути внесений не менш як однією п'ятою передбаченої законом кількості депутатів Сенату або Президентом. Перше читання проекту закону про зміну Конституції може відбуватися лише на 13-й день після внесення Сейму законопроекту. Закон про зміну Конституції приймається Сеймом не менш як двома третинами голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості депутатів, а також Сенатом - абсолютною більшістю голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості сенаторів. Після прийняття закону, який вносить зміни до розділів І (Республіка), II (Свободи, права й обов'язки людини та громадянина), XII (Зміна Конституції), суб'єкти, яким надано право внесення проекту закону про зміну Конституції, можуть зажадати проведення референдуму із затвердження цього закону. Прийнятий закон про зміну Конституції Маршал Сейму передає Президентові Республіки для підпису. Президент Республіки підписує закон протягом 21 дня з дня його отримання і дає розпорядження про його публікацію.