23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура.

В науці конституційного( державного) права вже були спроби класифікувати конституції розвинених країн різноманітні підставах: 1) в завис-ти від форми гос.устройства: унітарні; федеративні. 2) в завис-ти від хар-ра пол.режима: демокр-кие; реакційні. 3) в завис-ти від продолжит.применения: постійні; тимчасові. 4) в завис-ти від структ-ного викладу: не/кодефицированные. 5) за способом объективирования осн.закона: не/писанные. 6) за способом зміни: жорсткі; гнучкі. Проте перевірка часом показала, що найстійкішою виявилася найстарша класифікація, запропонована ще у столітті та применяющаяся досі. Попри формалізм ознак, належних у основу цієї класифікації, вона у найбільшої ступеня відповідає потребам індивідуалізації конституцій.

По способу объективирования основного закону, т. е. у тій, як об'єктивно виражена за воля засновника, конституції поділяються на дві группы.

Писані конституції складено у вигляді єдиного документа, побудованого за визначеною системі. Зазвичай писана конституція складається з Преамбули, основного тексту і перехідних положень чи супровідних додатків. Здебільшого До. має следующ.стр-ру: 1) преамбула. 2) осн.часть: принцип поділу влади; взаим-д-вие гілки влади; свободи, обяз-ти чоловіки й гражд-на; пол.-терр.устр-во д-ви; соц.-эк.разделы. 3) дополнит.(заключит.), переходн.положения. Преамбула зазвичай містить у собі урочисту формулу проголошення конституції, мети прийняття конституції, посилання старою конституцію і деяких інших документи (преамбула, не носить нормативного характеру: її становища вважаються суто декларативними, окрім тих, що є отсылочными нормами, наприклад, преамбула до конституції Франції). Основний конституційний текст зазвичай підрозділяється на частини, глави, розділи, статті. Схожу структуру мають конституції ФРН, Японії, Франції, Індії, Малайзії і деяких інших країнах. Великі розділи мають зазвичай назви. Деякі конституції (Індія, Бангладеш) супроводжуються доповненнями У окремих конституціях включаються перехідні становища (Італія). Неписані конституції є рідкісний виняток. Нині їх лише у Великобританії й Нової Зеландії. Неписана конституція має хоча б обсяг предметів правовим регулюванням, як і писана. Інакше кажучи, неписана конституція закріплює форму правління, форму державного будівництва, структуру вищих органів структурі державної влади, правове становище особи і т.д., та її розпорядження містяться над єдиному документі, а величезному числі джерел права.

24. Характерні риси конституцій першого етапу конституційного розвитку.

Перший, або початковий етап конституційного розвитку – це період становлення та утвердження буржуазного суспільства у передових державах Європи і Америки. Саме тут з’являються перші писані конституції США (1787 р.), Франції (1791 р.), які справили величезний вплив на світовий конституційний розвиток. Якщо американська конституційна модель слугувала зразком для конституцій країн Латинської Америки (перша з них прийнята у Венесуелі 1811 р., в Мексиці у 1824 р., Уругваї — в 1830 р., в Аргентині — в 1853 р.); то французька — для конституцій європейських країн. Крім того, значний вплив справила неписана конституція Великобританії на конституції перших домініонів: Канади 1867 р., Австралії 1900 р., Південно-Африканського Союзу 1909 р. Тільки в кінці періоду з’являються перші конституції у країнах Азії (Японії 1889 р., Китаю 1912 р., Ірану 1906 р.) на Африканському континенті, крім ПАС, тільки Ліберія мала конституцію, прийняту в 1847 р. та скопійовану з Конституції США. Конституції, прийняті в цей період, відносять до т.зв. старих конституцій, більшість з них вже не діє. Чинними залишаються конституції США, Норвегії (1814 р.), Нідерландів (1815 р.), Бельгії (1831 р.), Люксембургу (1868 р.), Швейцарії (1874 р.), Австралії (1900 р.) та деякі інші. В цілому конституціям цього періоду були притаманні певні загальні риси, які дозволяють скласти уявлення про існуючу конституційну модель. В її основу покладена ліберальна концепція конституції як законодавчого акта, покликаного максимально обмежити втручання держави в життя громадянського суспільства і окремого індивіда. Правовий зміст конституції зводився до норм, які регулюють організацію державної влади на основі класичного принципу розподілу влад, а також правове становище особи, що включало її політичні та громадянські права.