
- •1.Поняття і суть конституційного права як галузі національного права зарубіжної країни
- •2.Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право» в зарубіжних країнах.
- •3.Поняття та предмет конституційного права зарубіжних країн
- •4. Предмет і метод правового регулювання в конституційному праві зарубіжних країн
- •5. Принципи конституційного права зарубіжних країн
- •6. Сучасні тенденції розвитку конституційного права зарубіжних країн
- •7.Розвиток державно-правової науки
- •8. Наука конституційного права. Історичний аспект
- •9.Сучасні напрямки та доктрини в науці конституційного права
- •10.Система основних інститутів конституційного права в зарубіжних країнах
- •12. Конституційні правовідносини.
- •13. Суб'єкти конституційно-правових відносин у зарубіжних країнах.
- •14. Об’єкти конституційного регулювання в зарубіжних країнах.
- •15. Конституційна право і дієздатність громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •16. Держава, як суб'єкт конституційних правовідносин у зарубіжних країнах.
- •17. Підстави виникнення, змін і припинення конституційно-правових відносин.
- •18. Конституційна відповідальність в зарубіжних країнах.
- •20. Поняття і види джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура.
- •24. Характерні риси конституцій першого етапу конституційного розвитку.
- •25. Характерні риси конституцій прийнятих з 1918 – 1939рр.
- •26. Основні риси і особливості конституцій, прийнятих після другої світової війни в зарубіжних країнах.
- •27. Структура конституцій в зарубіжних країнах.
- •28. Порядок розробки і прийняття конституцій у зарубіжних країнах.
- •29. Порядок внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах.
- •31. Конституційні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •32. Органічні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •33. Судові прецеденти як джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •34.Міжнародні договори як джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •35.Акти тлумачення конституційного права в зарубіжних країнах
- •36.Доктрина як джерело конституційного права в зарубіжних країнах
- •37.Звичай як джерело конституційного права зарубіжних країн
- •38. Релігійні джерела права в мусульманських країнах
- •39. Принципи правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •40. Рівність та рівноправність громадян. Заборона дискримінації
- •41. Поняття і суть конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •42. Класифікація конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •43.Особисті права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •44.Політичні права і обов'язки громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •45.Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.
- •46.Види гарантій конституційних прав громадян (підданих) в зарубіжних країнах.
- •47.Поняття і суть правових гарантій конституційних прав громадян в зарубіжних країнах.
- •48.Поняття і характерні риси громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •49.Порядок набуття громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •50.Підстави і порядок припинення громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.
- •51. Набуття громадянства шляхом натуралізації.
- •53. Правові гарантії громадянства.
- •54. Загальні риси інституту омбудсмена:
- •55. Поняття суспільного ладу.
- •56. Теорія розподілу влади.
- •57.Держава як суб'єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •58.Характерні риси і напрями діяльності держави в зарубіжних країнах.
- •59.Принципи державної організації в зарубіжних країнах.
- •60.Принцип поділу влади і його значення
- •61. Форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.
- •62. Монархія, як форма правління та її різновиди.
- •63. Дуалістична монархія і її ознаки.
- •64. Республіка, як форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.
- •65. Ознаки республіканської форми правління.
- •66. Президентська республіка в зарубіжних країнах.
- •67. Парламентська республіка і її ознаки.
- •68. Форми державного устрою в зарубіжних країнах.
- •69. Основні ознаки унітарної держави.
- •70. Унітарна форма державного устрою в зарубіжних країнах та її ознаки.
- •71. Принципи федералізму в зарубіжних країнах.
- •73.Федерація, як форма державного устрою зарубіжних країн та її ознаки.
- •74. Правове положення суб’єктів федерації.
- •75.Політичні режими в зарубіжних країнах.
- •76.Вплив змін у політичному режимі на форми держави в зарубіжних країнах.
- •77.Демократичний вид політичного режиму –поняття, ознаки, суть.
- •78. Референдум і плебісцит.
- •79.Поняття і суть виборчого права в зарубіжних країнах.
- •80.Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.
- •81. Виборчі системи в зарубіжних країнах
- •82. Виборчі цензи
- •83. Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.
- •84. Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.
- •85. Партії і конституційний механізм державної влади
- •86. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •87. Юридична інституціалізація політичних партій у зарубіжних країнах.
- •88. Основні функції політичних партій у зарубіжних країнах
- •89. Контроль за діяльністю політичних партій.
- •90.Принципи розподілу функцій влади в зарубіжних країнах.
- •91.Місце і роль парламенту в системі верховної влади зарубіжних країн.
- •92.Структура парламентів і порядок формування їх палат у зарубіжних країнах.
- •93.Законодавчий процес в парламентах зарубіжних країн.
- •94.Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах.
- •95.Парламентські комітети і комісії в зарубіжних країнах та їх повноваження.
- •96.Судові повноваження парламенту в зарубіжних країнах.
- •97.Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.
- •98.Відповідальність парламентів і депутатів в зарубіжних країнах.
- •99.Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •100.Правове положення президента в республіках.
- •101. Компетенція глави держави в зарубіжних країнах.
- •102 Порядок зміщення глави держави в зарубіжних країнах.
- •104. Порядок формування і структура урядів у зарубіжних країнах та їх компетенція.
- •105. Юридичний і фактичний статус уряду в зарубіжних країнах.
- •106 Глава уряду в зарубіжних країнах.
- •107 Правова природа контрасигнування.
- •108. Конституційна та юридична відповідальність уряду та його членів.
- •109. Основні моделі органів судової влади у зарубіжних країнах.
- •110. Правовий статус суддів у зарубіжних країнах.
- •111. Основні принципи судочинства в зарубіжних країнах
- •112. Повноваження органів конституційного контролю
- •113. Поняття і юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •114. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.
- •115. Відповідальність органів конституційного контролю та їх членів.
- •116. Поняття і юридична природа органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •117. Порядок формування і структура органів місцевого самоврядування.
- •118. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Форми урядового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.
- •120. Основи конституційного права Франції.
- •121. Загальна характеристика Конституції Франції
- •122. Структура парламенту Франції
- •123. Виконавча влада Франції.
- •124. Судова влада Франції.
- •125. Статус глави держави Франції
- •126. Основи конституційного права Федеративної республіки Німеччини.
- •127. Конституція Федеративної республіки Німеччини
- •128. Основи державного ладу. Особливості парламенту Німеччини.
- •129. Виконавча влада Німеччини.
- •130. Федералізм і самоврядування в Федеративній республіці Німеччини.
- •133. Загальна характеристика Конституції Італії.
- •134. Статус глави держави в Італії.
- •135. Повноваження парламенту Італії.
- •136. Виконавча влада Італії.
- •137. Особливості судової влади Італії.
- •138. Обласна автономія і місцеве самоврядування в Італії
- •139. Основи конституційного права Великобританії.
- •140.Конституція Великої Британії. Основи конституційного права Великої Британії
- •141.Конституційно-правовий статус людини та громадянина Великої Британії.
- •142.Політичні партії та партійна система Великої Британії.
- •143.Вищі органи державної влади Великої Британії.
- •144.Судова влада Великої Британії.
- •145.Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях у Великій
- •146.Основи конституційного права сша.
- •147.Конституція сша.
- •148.Білль про права. Поправки до Конституції сша.
- •149.Вищі органи державної влади сша.
- •150.Партії та партійна система сша.
- •151. Судова система сша.
- •152. Амереканський федералізм (сша) .
- •153. Місцеве самоврядування та управління в сша.
- •154.Основи конституційного права Канади
- •155.Конституця Канади 1982.
- •156.Основи правового статусу особи Канади.
- •157.Вищі органи державної влади Канади.
- •158.Федералізм Канади, правове положення провінцій, місцеве самоврядування і управління Канади.
- •159.Судова система Канади.
- •160. Конституція Бразилії 1988 р.
- •161. Основи правового статусу особи Бразилії.
- •162. Вищі органи державної влади Бразилії.
- •163. Конституційний нагляд Бразилії.
- •164. Бразильський федералізм Бразилії.
- •165. Місцеве самоврядування і управління Бразилії.
- •166. Основи конституційного права Японії
- •167. Конституція Японії 1947 р.
- •168. Основи правового статусу особи Японії
- •169. Вищі органи державної влади Японії
- •170. Судова влада Японії
- •Судова влада Японії.
- •Місцеве самоврядування і управління Японії.
- •Основи конституційного права Індії.
- •Конституція Індії 1950 р.
- •Основи конституційно-правового статусу людини та громадянина в Індії.
- •Вищі органи влади Індії.
- •Федеративний устрій Індії.
- •Місцеве самоврядування і управління Індії.
- •Основи конституційного права Китаю.
- •Конституція Китайської народної республіки 1982 р.
- •Політична система кнр.
- •181. Виборча система кнр.
- •182. Система державних органів кнр.
- •183. Органи суду і прокуратури кнр.
- •184. 185. Основи конституційного права Чеської Республіки .
- •186. Структура парламенту Чеської Республіки .
- •187. Виконавча влада Чеської Республіки .
- •188. Судова влада Чеської Республіки .
- •189. Статус глави держави Чеської Республіки .
- •190.Конституція Польщі 1997 р
- •191. Вищі органи державної влади Польщі
- •192.Конституційний трибунал, державний трибунал, найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян Польщі.
- •194. Місцеве самоврядування Польщі
- •195.Основи конституційного права рф
- •196.Конституція рф 1993 р.
- •197.Федеративний устрій рф
- •198. Вищі органи державної влади рф.
191. Вищі органи державної влади Польщі
Вищі органи державної влади. Законодавчу владу в Республіці Польща здійснюють Сейм і Сенат.
Сейм контролює діяльність Ради Міністрів у межах, передбачених Конституцією і законами. Він складається з 460 депутатів. Вибори до Сейму є загальними, рівними, прямими, пропорційними і відбуваються таємним голосуванням. Сенат складається зі 100 сенаторів. Вибори до Сенату є загальними, прямими; проводяться таємним голосуванням. Вибори до Сейму та Сенату призначає Президент Республіки. Сейм і Сенат обираються на чотирирічний строк повноважень. Строк повноважень цих двох державних органів розпочинається з дня першого засідання і триває до дня першого засідання заново обраного Сейму. Обиратися до Сейму може кожний громадянин, який має право обиратися і якому виповнився на день виборів 21 рік; до Сенату - кожний польський громадянин, який має право обирати і якому на день виборів виповнилося 30 років. Кандидатів у депутати і в сенатори можуть висувати політичні партії, а також виборці. Конституція забороняє балотуватися одночасно до Сейму та Сенату. Дійсність обрання затверджується Верховним Судом, а виборець має право на підставі принципів, обумовлених законом, звертатися до Верховного Суду з протестом про визнання виборів недійсними. Сейм може бути достроково розпущений на основі власного рішення, прийнятого двома третинами голосів конституційного числа депутатів. Особа, яка тимчасово виконує обов'язки Президента Республіки, не має права приймати рішення про скорочення терміну повноважень Сейму. Президент Республіки, який прийняв постанову про розпуск Сейму, одночасно приймає також постанову про призначення виборів до Сейму та Сенату. Право саморозпуску чи розпуску - це спосіб подолання конституційної кризи в діяльності законодавчих органів влади. Конституція передбачає можливість функціонування Національних зборів (ст. 114). Це спільне засідання Сейму та Сенату, яке відбувається під головуванням Маршала Сейму, а за його відсутності - Маршала Сенату. Національні збори приймають присягу Президента Республіки перед зайняттям ним посади (ст. 130); заслуховують звернення Президента (ст. 144 п. 8); визначають стійку нездатність Президента Республіки виконувати свої функції через стан здоров'я (ст. 131 п.4), а також можуть схвалити рішення про притягнення Президента до відповідальності за порушення Конституції, закону. За ці дії Президент несе відповідальність перед Державним Трибуналом. Національні збори прийняли нині чинну Конституцію. Компетенція Сейму закріплена, головнім чином, Конституцією 1997 р. та іншими нормативними актами, в тому числі Регламентом Сейму. Вона є основним критерієм для визначення правового положення і ролі Сейму в державному та політичному житті, його взаємовідносин з іншими державними органами.
До компетенції Сейму належить затвердження програми діяльності уряду і винесення йому вотуму довіри, контроль за його діяльністю; утворення Конституційного трибуналу, Державного трибуналу, Найвищої Палати контролю, обрання Уповноваженого з прав громадян. Він виконує також ряд зовнішньополітичних функцій. Сейм від імені Республіки Польща приймає рішення про стан війни і укладення миру. Сейм може приймати постанову про стан війни тільки в разі збройного нападу на територію Республіки Польща або в разі необхідності виконання міжнародних договорів про спільну оборону від агресії. Якщо Сейм не може зібратися на засідання, рішення про стан війни приймає Президент Республіки. Головною функцією Сейму є законодавство. Він приймає Конституцію, конституційні закони (разом із Сенатом та Президентом), постанови.
Сейм за пропозицією не менш як 46 депутатів (одна десята частина всього складу) може прийняти вотум недовіри уряду абсолютною більшості голосів й одночасно обрати нового Голову Ради міністрів, якому Президент доручає створити уряд. Президент, приймаючи відставку Ради міністрів, доручає голові виконувати обов'язки до часу призначення нової Ради міністрів. Рада міністрів здійснює внутрішню та зовнішню політику, керує всією державною адміністрацією, схвалює рішення з питань державної політики, якщо Конституція не відносить останні до компетенції Президента або іншого державного органу чи територіальних органів самоврядування; забезпечує виконання законів; приймає постанови; здійснює законодавчу ініціативу щодо бюджетного законодавства, закону про тимчасовий бюджет тощо. До компетенції Ради міністрів входить також керівництво, координація та контроль за діяльністю всіх органів державної адміністрації, одночасно Рада міністрів несе відповідальність за діяльність перед Сеймом. Голова Ради міністрів пропонує Сейму розпустити компетентний орган місцевого самоврядування, якщо він грубо порушує Конституцію або закони (ст. 171 Конституції).
Члени Ради міністрів несуть відповідальність перед Державним Трибуналом за порушення Конституції або законів, а також за злочини, вчинені у зв'язку із займаною посадою.