160. Конституція Бразилії 1988 р.

 Діюча Конституція Бразилії - восьма в історії країни. Вона була прийнята в 1988 р. після довгого правління військових і складного перехідного періоду. Розробка проекту Конституції розпочалася ще в 1985 р. 18 липня 1985 р. Президент країни підписав декрет про створення Тимчасової конституційної комісії, до якої увійшли 49 найвидатніших юристів Бразилії. її перший, попередній, проект викликав серйозні зауваження з боку лівих і правих партій. Тому розробку тексту Конституції продовжили у 8 тематичних комісіях Установчих зборів. Композиційно Конституція 1988 р. побудована за європейським зразком: вона відкривається Преамбулою, за якою йдуть розділи про основні принципи, права і гарантії, організацію держави, захист держави і демократичних інститутів, про податки і бюджет, економічну і фінансову політику, соціальний устрій, і наприкінці - загальні конституційні положення.    Конституція Бразилії - найвищий закон у країні, і ця обставина закріплює таку важливу рису як система контролю консти-туційності. Разом з тим, акт 1988 р. (ст. 59 ) визначив ієрархію нормативних актів, які видаються федеральною законодавчою владою: на першому місці стоять поправки до Конституції, далі -додаткові закони, нижче звичайні закони, делегуючі закони, тимчасові заходи, законодавчі декрети, резолюції.   Визначаючи характер зовнішньополітичних відносин бразильської держави, Конституція дає перелік загальновизнаних принципів міжнародного права (незалежність, рівність, невтручання у внутрішні справи тощо, а також неприймання тероризму і расизму і надання політичного притулку). Бразильська Конституція - демократична Конституція. Вона передбачає багатопартійність, політичний плюралізм, розділення влади, певні заходи проти концентрації влади, послаблює повноваження Президента і посилює роль Парламенту, передбачає місцеве самоврядування, зрівнює положення штатів і територій, закріплює широкі права громадян, особливо “права трудящих”, встановлює систему судових органів, у тому числі й спеціальних судових установ, які б захищали права громадян і конституційний порядок. Деякі частини і розділи Конституції Бразилії носять декларативний характер. В Основному законі є певна кількість принципів, ідеологічних положень, гасел, які позбавляють окремі статті юридичної визначеності, заважають її прямому використанню і застосуванню. У зв'язку з цим Конституція передбачає видання “додаткових законів” - актів конституційного характеру, а також інших законів.   Конституція змінюється шляхом внесення до неї поправок (ст. 60). Поправки можуть бути запропоновані третиною кожної з двох палат Парламенту, Президентом, 2/3 голосів законодавчих зборів штатів. Вони повинні бути прийняті двічі обома палатами Парламенту, кожен раз більшістю в 3/5 їх складу. Після цього поправки промульгуються президіями палат Парламенту (Палати депутатів і Сенату), а не Президентом. Конституція не може змінюватися за умов надзвичайного стану, а також умов федерального втручання в справи штатів - інституту, передбаченого Конституцією. Також не можуть переглядатися: федеративна форма устрою держави, демократичні принципи виборчого права, положення про розподіл влади, норми і особисті права і гарантії людини і громадянина.

Конституція Бразилії 1988 р.

Конституція Бразилії - основний закон Федеративної Республіки Бразилія. Діюча конституція Бразилії прийнята 5 жовтня 1988 року. Конституція Бразилії є джерелом правових повноважень, що лежать в основі існування Бразилії, і закріплює основи політичної, правової та економічної систем країни, основи правового статусу громадян Бразилії. Діюча конституція має наступну форму: вона складається з преамбули, основної частини, що включає 250 статей в дев'яти розділах, і перехідних конституційних положень (83 статті).

Відповідно до конституції Бразилія є демократичною правовою державою, заснованим на принципах суверенітету, громадянства, людської гідності, соціальних цінностей, вільного підприємництва і політичного плюралізму.

Спочатку форма правління в Бразилії була встановлена ​​діючої конституції як тимчасова, так як згідно зі ст. 2 перехідних положень в країні повинен був пройти референдум про форму (республіка чи монархія) і системі правління (парламентська чи президентська). Дана умова було включено до конституції для того, щоб після двадцяти років військової диктатури населення Бразилії звикло до демократичних відносин і свідомо відреагувало на монархічні тенденції, що з'явилися в країні. Плебісцит відбувся 21 квітня 1993 року, і на ньому більшість виборців проголосувало за президентську республіку.