106 Глава уряду в зарубіжних країнах.

107 Правова природа контрасигнування.

підпис урядовця чи іншої офіційної особи на документі, що виданий і підписаний главою держави чи міністром, який означає, що урядовець чи інша офіційна особа бере на себе юридичну та політичну відповідальність за цей документ разом із головою держави чи міністром.Дослівно — повторний підпис, скріплення підписом.Інститут контрасигнації закріплений у більшості конституцій світу.Наприклад, у Франції президентські декрети повинні супроводжуватись констигнатурою — повторним підписом — прем'єр-міністра, а розпорядження прем'єр-міністра повинні мати підпис відповідних міністрів на знак згоди з розпорядженням.У Японії видані Парламентом закони і підписані державними міністрами урядові укази повинні бути контрасигновані Прем'єр-міністром.

108. Конституційна та юридична відповідальність уряду та його членів.

Власне політичну відповідальність уряду перед парламентом не­рідко називають парламентською відповідальністю, пов'язуючи це її ви­значення з тим, що всі відповідні процедури відбуваються у представниць­кому органі. Можливість такої відповідальності припускається в країнах з парламентарними та змішаною республіканською формами правління. В президентських республіках кабінет несе політичну відповідальність перед президентом, який може відправити у відставку міністрів при несхваленні їхніх дій. З іншого боку, принцип колективної відповідальності уряду навіть у наведених випадках теоретично не суперечить індивідуальній відповідаль­ності його членів. Іншою формою конституційної відповідальності органів виконавчої влади є відповідальність з використанням імпічменту або інших подібних процедур. Характерною рисою такої відповідальності є те, що вона завжди індивідуалізована: до відповідальності в цьому випадку притя­гаються лише окремі особи, а не уряд у цілому. До того ж відповідальності у порядку імпічменту іноді підлягають не тільки носії виконавчої влади, а й судді.

Особливістю такої відповідальності є і те, що вона має місце за різних форм державного правління. У країнах з парламентарними форма­ми правління, зокрема у Великобританії, відповідальність з використан­ням процедури імпічменту історично передувала власне політичній відповідальності уряду перед парламентом, але в наш час перша значною мірою втратила своє значення і поступилася місцем другій.

У країнах із змішаною республіканською формою правління проце­дура імпічменту зберігає значення насамперед щодо глав держав. У прези­дентських республіках, де не існує політичної відповідальності кабінету пе­ред парламентом, імпічмент є важливим засобом взаємодії законодавчої і виконавчої влади, одним з найсуттєвіших компонентів у системі стриму­вань і противаг.

109. Основні моделі органів судової влади у зарубіжних країнах.

Чинними конституціями передбачено дві процедури формування конституційного суду:

- Парламентська - судді обираються лише парламентом (ФРН).

- Змішана - суди формуються вищими державними органами, що представляють різні гілки влади (парламент приймає лише часткова участь) і діють при цьому самостійно або спільно.

Адміністративні суди (спеціальні суди особливого роду), які розглядають спори громадян з чиновниками та органами держави з питань управління в зв'язку з порушенням прав громадян. Ці суди іноді утворюються при міністерствах, інших органах управління, але зазвичай складають цілісну систему. В окремих країнах існують також релігійні суди: шаріату - в мусульманських державах (Іран, Пакистан, Судан). Суди звичаєвого права (країни тропічної Африки та Океанії). - Племінні суди, в яких беруть участь вожді, старійшини. Вони розглядають спори між сусідами, спори про використання землі, лісів, пасовищ, деякі питання сімейного права на основі звичаїв племені.

В унітарних державах зазвичай існує єдина система загальних судів. У державах із федеративним устроєм суди поділяються на федеративні і суди суб'єктів федерації. 

Суди поділяються також по інстанціях: суди першої інстанції, апеляційні, касаційні і наглядові; по територіальному рівню: районні (юродскіе), окружні та верховні.