98.Відповідальність парламентів і депутатів в зарубіжних країнах.

Депутати – професійні парламентарі, які з моменту отримання депутатського мандата наділяються спеціальними правами та привілеями, найважливішим з яких є невідповідальність і недоторканість (імунітет) депутата.

Невідповідальність означає, що парламентарій не відповідає за дії, висловлювання, безпосередньо зв’язані з його депутатською діяльністю, як в період, так і після спливу строку своїх повноважень (депутатський індемнітет). В теорії і практиці англомовних країн цей термін замінений поняттям привілею свободи слова. В деяких країнах цьому принципу надають дещо звуженого значення. Так, у Латвії та ФРН депутати на загальних підставах несуть відповідальність за наклеп, а у Литві – за наклеп і образу.

Імунітет полягає в тому, що депутат без згоди парламенту чи його керівних органів не може бути притягнутий до відповідальності та арештований за здійснення правопорушення, крім випадків, якщо він був затриманий на місці здійснення злочину.

В деяких країнах депутати користуються імунітетом тільки під час парламентських сесій (Бельгія, Люксембург, Японія, Франція).

Згідно британської конституційної системи депутат не користується імунітетом при порушенні кримінальної справи проти нього. Практично в усіх країнах депутат позбавляється іменітету у випадку затримання його на місці злочину: арешт здійснюється без санкції парламенту. У ФРН без дозволу парламенту не можна пред’являти навіть цивільні позови.

У Фінляндії це можливо у випадку, коли його дії кваліфікують як злочин, за вчинення якого передбачено позбавлення волі на строк не менше, ніж шість місяців, у Швеції, якщо міра покарання визначена в два роки, а в Македонії, Словенії, Хорватії та Югославії – п’ять років позбавлення волі. У цілому тенденції розвитку конституційного права в сучасних умовах характеризуються послабленням депутатського імунітету.

99.Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.

Глава держави - юридична категорія, що визначає це як посадову особу або орган, що займає вище місце в системі органів держави та здійснює функції представництва держави в цілому.

В більшості країн глави Д. виконує один орган. Який орган – залежить від форми правління Д. Це може бути Президент або монарх. Винятком є колегіальний орган як глава держави – уряд (Швейцарія).

Юридичні форми глави Д.:=1.одноосібний монарх, що успадковує свою посаду (Вб, Бельгія, Японія);=2. одноосібний монарх, який призначається своєю сім’єю правлячої династії (Саудівська Аравія);=3. одноосібний монарх федеративної держави, обраний на певний період суб’єктами даної федерації (ОАЕ); =4. одноосібний президент, що обирається парламентом, народом або представницькою колегією на визначений термін (США, Індія);=5. вищий колегіальний орган, вибраний парламентом на визначений термін; =6. глава уряду, який здійснює ф-ії глави Д. (Німеччина);=7. генерал-губернатор – представник британського монарха в країнах-домініонах Британії (Австралія, Канада);=8. одноосібний або колегіальний глава Д., який узурпує владу на певний час (безстроково або довічно).

Глава Д. відповідно до свого статусу може входити до законодавчої і виконавчої влади (Індія), тільки виконавчої влади (США), не входити в жодну з гілок влади, взагалі може мати не визначений юридичний статус по відношенню до гілок влади. Політична роль глави Д. іноді формується в К. і полягає:- в повноваженнях стежити за дотриманням К.;- в забезпеченні нормального функціонування публічної влади; - в забезпеченні спадкоємності Д. (правонаступництва);він є гарантом національної незалежності, цілісності Д. і дотримання міжнародних договорів;- є символом єдності і постійності.