81. Виборчі системи в зарубіжних країнах

Поняття виборчої системи складається з усієї сукупності правових норм, що регулюють порядок надання виборчих прав, проведення виборів і визначення результатів голосування. Термін "виборча система" має і усічений сенс: коли він вживається стосовно до порядку визначення результатів голосування. У цьому вузькому сенсі розрізняються пропорційна і мажоритарна виборчі системи. У рамках цих основних систем в кожній країні існують дуже суттєві особливості, часто встановлюють по суті абсолютно окрему й неповторну виборчу систему. Історично першою виборчою системою стала мажоритарна система, в основі якої лежить принцип більшості (франц. majorite - більшість): обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлене більшість голосів. У залежності від того, яка це більшість (відносна, абсолютна або кваліфікована), система має різновиди. Мажоритарна система має одночленні виборчі округи, де перемагає просте більшість голосів. Так відбувається в США, Великобританії, Канаді, Австралії та Нової Зеландії, Індії та Японії. У одночленним округах є перевага, що полягає в можливості об'єднання десятків дрібних партій навколо однієї з двох - консервативної, або лейбористської, республіканської чи демократичної - традиційних партій.

У країнах з пропорційною виборчою системою використовуються багаточленні округу і місця в парламенті розподіляються пропорційно відсотку отриманих голосів у цьому окрузі. В англо-американських одночленним округах переможець отримує всі місця. У багаточленних округах переможець отримує тільки належну їй відсоток голосів. Пропорційна виборча система не дає партіям жодної винагороди за те, що ці партії будуть триматися разом. Більш того, пропорційне представництво заохочує навіть розкол в партіях і рухах.

82. Виборчі цензи

У сучасних зарубіжних країнах загальне виборче право обмежується цілим рядом цензів (вимог до потенційного виборця). загальні вимоги - регламентують активне виборче право - право голосувати, і додаткові вимоги - пред'являються до кандидатів на виборні посади. Віковий ценз - це встановлене законом вимога, згідно з яким право брати участь у виборах надається лише після досягнення певного віку. Ценз осілості являє собою встановлюється державою вимогу, згідно з яким виборче право надається тільки тим громадянам, які проживають в тій чи іншій місцевості протягом певного часу. Для одержання активного виборчого права на парламентських виборах потрібне постійне проживання у відповідному виборчому окрузі (США - 1 міс., ФРН - 3 міс., У Франції - 6 міс., В Канаді - 12 міс.). У ряді країн ценз осілості не деталізується і зводиться до загального вимогу мати постійне проживання. У деяких країнах ценз осілості виражений в непрямій формі. Спочатку виборче право зарубіжних країн було чисто "чоловічим" і зовсім не поширювалося на жінок. Ценз статі довгі роки був одним з найбільш міцних і стійких обмежень виборчого права. У 1893 році цей ценз був скасований в Новій Зеландії, потім протягом подальших десятиліть, а особливо після другої світової війни, він загинув у більшості країн.. Надання пасивного виборчого права пов'язане з цілим рядом більш жорстких обмежень. Громадянин, зареєстрований як виборця, для отримання пасивного виборчого права повинен задовольняти ряду інших вимог. Перш за все для кандидатів на виборні посади повсюдно встановлюється більш високий віковий ценз. При наданні пасивного виборчого права значно частіше застосовується ценз осілості і має він зазвичай більш жорсткий характер. До кандидатів пред'являється ряд додаткових вимог: забороняється займати певні посади, кандидати повинні сповідувати певну релігію і т. д. Більшість кандидатів - це зазвичай професійні політики, бізнесмени, адвокати і т. д., що користуються підтримкою політичних партій.