3.6. Лісові ресурси

Дослідження біологічного та ландшафтного різноманіття в національному природному парку здійснюється на виконання Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 рік), “Про природно-заповідний фонд України” (1992 рік), “Про тваринний світ України” (1993 рік), “Про рослинний світ України” (1999 рік), “Про Червону книгу України” (2002 рік), а також чинних в Україні “Конвенції про охорону біологічного різноманіття” (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік), “Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів” (Рамсар, 1971 рік), “Конвенції про охорону дикої флори та природних середовищ існування в Єропі” (Берн, 1971 рік).

Збереження біологічного різноманіття (рослинного та тваринного світу) та забезпечення тривалого, збалансованого, невиснажливого використання території національного периродного парку “Сколівські Бескиди” – завдання, які повинні вирішуватися разом, в комплексі. Інтенсивний господарський та рекреаційний вплив може стати причиною зникнення рідкісних рослинних угруповань чи окремих видів фауни. Тому вивчення та аналіз видового різноманіття флори та особливостей формування рослинних угруповань є необхідним етапом для запровадження системи моніторину за станом довкілля і при складанні проекту організації території та планування будь-яких господарських заходів на території національного периродного парку “Сколівські Бескиди”.

Рослинність парку – типова для регіону Бескидів, де переважають корінні чисті й мішані букові та ялицеві ліси. Дуже рідко трапляються природні смерекові фітоценози сформовані аборигенною формою смереки з гостролускатими шишками. Більш поширеними є похідні смеречники, які у минулому створювалися на місці знищених корінних деревостанів, і в яких замість аборигенної гостролускатої переважає флохтонна туполуската некарпатська смерека. Є тут і культури ялиці, які створювалися в Бескидах у минулому столітті. У парку збереглися також фрагменти 150-200 річних букових фітоценозів пралісового типу (Майданське та інші лісництва).

На території парку трапляються й рідкісні для Карпат фітоценози. Серед них, зокрема, яличники з переважанням у трав’яному покриві папороті листовика сколопендрового, букові ліси з покривом із лунарії оживаючої та цибулі ведмежої, явірники з покривом із скополії карніолійської, чорновільшняки, угруповання з перевагою горобини звичайної, грабово-буково-ялицеві деревостани, похідні чисті грабняки з майже непрохідним ярусом чагарників в якому переважає агрус відхилений і з пануванням листовика сколопендрового у трав’яному покриві.

До рідкісних для території НПП належать болотні угруповання, зокрема, низькогірське глибоке сфагнове торфовище з рідкісними для Карпат видами рослин – осокою багновою, росичкою круглолистою, журавлиною болотною, угрупованням очеретянки звичайної, очерету звичайного, бобівника трилистого.

За матеріалами лісового кадастру складеного Львівською лісовпорядкувальною експедицією вкриті лісом землі складають 88.4% від загальної площі земель, переданих парку у постійне користування. біля 40% лісових насаджень – лісові культури. Незімкнуті культури займають біля 5% площі. Нелісові землі в парку (переважно сінокоси та пасовища) складають біля 4% території. Із загальної площі земель, переданих в постійне користування парку, 63.5% відносились до лісів першої групи а 36.5% – до другої групи.

Найбільші площі в парку займають хвойні породи (55.6%). Серед них переважають смерека звичайна та ялиця біла, насадження яких займають відповідно 72.6 та 26.3% від площі всіх хвойних деревостанів. Незначні площі займають сосняки та модринники штучного походження.

Насадження твердолистяних порід на території НПП займають 43.4% від покритих лісом земель. Переважають насадження бука – 98.3% від площі насаджень твердолистяних порід, дубняки, кленарники та насадження ясеня звичайного представлені невеликими масивами.

Насадження м’ягколистяних порід в НПП складають всього 1% вкритих лісом земель. В їх складі зустрічаються береза, осика, сіра та чорна вільха.

Біля 45% вкритих лісом земель – середньовікові насадження, молодняками зайнято понад 25% (третю частину з них складають деревостани першого класу віку). Пристигаючі насадження складають 16%, стиглі – 11%, а перестійні – 2% вкритих лісом площ.

Природні фітоценози в умовах НПП "Сколівські Бескиди" зазнали суттєвого антропогенного впливу. Вирубка корінних деревостанів призвела до зміни вікової структури лісів, утворення похідних деревостанів. Сформовані на місці корінних насаджень монокультури смереки виявилися малостійкими. У результаті вирубки лісів утворилися післялісові луки (в т.ч. й сіяні), які використовуються тепер для заготівлі сіна. Частина території парку зайнята поселеннями та орними землями.

Сучасна рослинність НПП не є рівноцінною за господарським та природоохоронним значенням тому потребує подальшого вивчення з метою розробки заходів збереження рідкісних та відтворення фітоценозів, які б відповідали едафо-кліматичним особливостям території.

Рис. Ландшафтна карта національного природного парку “Сколівські Бескиди”

Згідно геоботанічному районуванню територія національного природного парку “Сколівські Бескиди” відноситься до Центральноєвропейської провінції Європейської зони широколистяних лісів. В Центральноєвропейській провінції виділено підпровінції: Балтійська і Східно-Карпатська гірська.

Вся територія національного природного парку знаходиться в Східно-Карпатській гірській підпровінції, в межах якої ліси парку віднесені до округу букових Карпатських лісів, підокруг ялицево-букових і буково-ялицевих лісів, район – буково-ялицевих Верхньодністровських лісів, а також підокруг темно-хвойно-букових привододільних лісів, район ялицево-букових і ялицево-ялиново-букових Бескидських лісів.

Район ялиново-буково-ялицевих лісів займає на території національного природного парку основну площу. Основними лісоутворюючими породами тут є ялиця, бук, ялина. В складі насаджень зустрічаються: в’яз гірський, явір, осика, береза, вільха сіра. Насадження цього району характеризуються високою продуктивністю. Запас на 1 га досягає 800 м³.

Узагальнені дані щодо флори (за результатами інвентаризації виконаної співробітниками національного природного парку та науковцями із інших установ) наводяться у таблиці 4.2.1.

Таблиця 4.2.1. Кількість видів рослин у флорі національного природного парку

Систематична група рослин	Кількість видів
вищі рослини
Судинні рослини
Покритонасінні (квіткові)	593
Голонасінні	9
Папоротеподібні	20
Плауноподібні	3
Хвощеподібні	6
Разом судинних рослин	631
Несудинні рослини
Мохоподібні	–
Разом вищих рослин	631
НИЖЧІ РОСЛИНИ
Лишайники	1
Водорості	–
ГРИБИ	–
Міксоміцети	–
Макроміцети	18
Разом нижчих рослин та грибів	19
Усього вищих і нижчих рослин та грибів	650

Таким чином, на час написання Проекту організації, на території національного природного парку “Сколівські Бескиди” більш детально проведена інвентаризація судинних рослин та розпочата інвентаризація макроміцетів. Не проводилася інвентаризація мохоподібних, лишайників, водоростей, міксоміцетів.

Результати вивчення рослинності у межах національного природного парку узагальнені в двох монографіях (Національний природний парк “Сколівські Бескиди”. Рослинний світ, 2004; Дейнека, Мілкіна, Приндак, 2006). Готується до видання третя монографія з характеристикою нелісової рослинності національного природного парку. Для узагальнення результатів досліджень необхідно скласти картосхему рослинності у межах території національного природного парку “Сколівські Бескиди” та на прилеглих територіях. Для завершення розробки картосхеми рослинності слід передбачити фінансування в обсязі 50 - 60 тис. грн. При наявності фінансування, роботи можуть бути виконані протягом 3 - 4 років.