4.3.2. Вплив антропогенних чинників на чисельність та розповсюдження тварин

Безпосереднім впливом господарської діяльності людини є потрапляння не типових для річки Опір та її притоків теплолюбивих видів риб: карася сріблистого, коропа. Свідченням є проведені відлови: в липні-серпні 2003 року було відловлено 152 особини. Найбільше відловлено карася сріблистого (34% від загальної чисельності риб) і гольяна – 29%. Всього по одному екземпляру відловлено щипівки золотистої, слижа, окуня, йоржа, бабця пістрявоногого, по два екземпляри – коропа і вусача балканського (рис.4.4).

Рис. 4.4. Риби у відловах на р. Опір, %

Антропогенне навантаження на кар’єр поблизу бази відпочинку “Святослав” зводиться до ведення підривних робіт з метою вилучення гірських порід. У літній період температурний режим тут відмінний від такого, що регулюється природними компонентами в прилеглій місцевості. Саме такі умови є привабливими для плазунів, зокрема для гадюки, вужа, ящірки прудкої, а також земноводних (кумки, ропухи). Тут вони майже не відчувають переслідування з боку людини.

Господарська діяльність людини впливає не тільки на поширення, чисельність риб, земноводних але й інших груп тварин. Значний вплив на населення птахів національного природного парку мають рубки лісу. Після проведення рубок видовий склад мешканців насадження знижується на 45%, а щільність зменшується до 47%. Найчутливішими до зміни середовища, внаслідок проведення рубок, виявилися птахи життєдіяльність яких пов’язана з чагарниковим ярусом. Проте вже в наступному після рубки році спостерігається відновлення щільності орнітофауни, видового складу, з незначним зростанням в наступні роки.

4.3.3. Заходи щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин

Одним із основних завдань національного природного парку є охорона, збереження рідкісних видів фауни. В умовах парку є сприятливі умови для тривалого відтворення популяцій характерних для Східних Бескид тварин, які можуть бути привабливим предметом зоологічних те екологічних екскурсій під час розвитку екологічного туризму у національному парку, що досить перспективно для розвитку його інфраструктури та впорядкування території у різні пори року. Властиво, якщо взимку в національному природному парку найпопулярнішими є зимові види спорту та відпочинку, то навесні та влітку на його території є необхідні умови для проведення змістовних екологічних і зоологічних екскурсій пізнавального та наукового характеру, що має велику перспективу для розвитку парку з можливістю залучення зацікавлених наукових установ інших країн Європи для дослідження цінних і рідкісних видів фауни.

Гадюка звичайна часто гине від рук пастухів, збирачів ягід і грибів, туристів. Тому в регіоні Сколівських Бескид доцільно розгорнути програму охорони плазунів, що гинуть через низьку екологічну свідомість населення. Слід врахувати, що серед плазунів для людини саме гадюка звичайна з точки зору сільськогосподарської практики може розглядатись як найкорисніший вид наземних хребетних, але через недостатні знання та страх перед отруйними плазунами, вона та мідянка частіше гинуть при зустрічі з людьми, ніж будь-які інші плазуни. При тому в кормовому раціоні цих плазунів переважають дрібні мишоподібні гризуни, ящірки, рідше крупні комахи або яйця дрібних птахів. Тоді як живородна, прудка ящірки та веретільниця живляться переважно дрібними комахами, серед яких найбільш часто трапляються жуки.

З метою приваблювання рідкісних совоподібних, соколиних, яструбиних птахів є необхідність влаштування штучних гніздівель та основ під них. При їх розміщенні необхідно врахувати вимоги птахів до віку, складу, повноти насаджень і т.д. Досвід приваблення хижих птахів з допомогою штучних гнізд нагромаджений у багатьох країнах. На території національного природного парку є умови для гніздування таких рідкісних червонокнижних видів як осоїд, підорлик малий та ін. Місця гніздування осоїда – стиглі деревостани повнотою 0,7 – 0,9 або групи великих дерев такої ж повноти серед молодняків, поблизу відкритих місць. Підорлик малий гніздиться в спілих зріджених деревостанах поблизу зрубів, галявин, лісових луків, боліт, водойм. Гнізда чи основи для гнізд хижих птахів розміщують на висоті від 8 до 25 м. Для гнізда малого підорлика підходять дерева середньої величини, гілки повинні добре закривати гніздо, але підліт до нього повинен залишатися вільним. Гніздо осоїда розміщують на бокових гілках найгустішої частини крони, гілки повинні добре його закривати. В цих гніздах, крім згаданих птахів можуть поселятися і інші види, зокрема чорний лелека. Він зареєстрований майже у всіх лісництвах, але найчастіше в угіддях Крушельницького, Майданського лісництв, зокрема в урочищах “Сеговний”, “Слобода”, “Золотий Потік”, які знаходяться в басейні річки Рибник. Птах дуже обережний, тому на сьогодні виявлено лише одне гніздування виду у кварталі 28 Сколівського лісництва (Державне підприємство “Сколівське лісове господарство”).

Гнізда для хижих птахів необхідно споруджувати восени або зимою, до весни вони набудуть натурального вигляду. Крім денних хижих птахів їх можуть використовувати в якості гнізд і совоподібні птахи.

Завдяки підтриманню заповідного режиму на значній території національного природного парку “Сколівські Бескиди”, можливості для збереження гніздових пар орлів, очевидно, покращаться. Цьому процесу могли б сприяти значні зміни у способі ведення сільського господарства Карпатського регіону, бо в більшості адміністративних районів значні площі колишніх колгоспних земель, що з року в рік були засіяні зерновими чи іншими культурами, перетворені на луки, які використовуються як сіножаті, пасовища або є перелогами. Ці ділянки сприяють покращенню кормової бази орлів; такі перспективні трофічні біотопи наявні на межі національного парку біля сіл Росохач, Завадка, урочища “Сухий потік” у Турківському районі.

Необхідно вiдзначити, що сучасний стан майже всiх рiдкiсних видів у досліджуваному регіонi є незадовільним. Ще й досі вiдчутнi наслідки впливу безконтрольного застосування отрутохiмiкатiв на орнітофауну в 60 - 80-i роки. Насамперед, це помітно у випадку денних хижих птахів і сов, які, перебуваючи на вершині трофічної пiрамiди, є акумуляторами токсинів i зазнали найзначніших отруєнь. На цi види негативно впливає також вирубування високих i дуплистих дерев (вiдсутнiсть місць для гніздування). Збереження стиглих лiсостанiв на охоронюваних ділянках корінним чином покращує гнiздопридатнi умови для цих видів. Надзвичайно важливим є створення навколо охоронної зони діаметром 300 м навколо гнiзд цих птахів.

Рекомендації щодо збереження видового різноманіття шляхом підтримки традиційних форм землекористування. Окрім збереження та відновлення лісостанів з природним видовим складом, а також охорона старих лісів, для збереження високої видової різноманітності птахів на території національного природного парку “Сколівські Бескиди” є збереження та підтримання традиційних чи нових форм господарювання, які різним чином впливають на сталий розвиток регіонів і раціональне природокористування, збереження ландшафтного та біотичного різноманіття. До рекомендованих форм землекористування зараховуємо такі, що слід підтримувати із застосуванням розробок спеціальних менеджмент-планів на локальних площах різноманітних угідь. Багато пропонованих заходів із землекористування є традиційними у господарствах Сколівщини, але окремі з них мають дуже важливе значення для забезпечення необхідних умов існування багатьох видів тварин і, зокрема, птахів. Шляхом запровадження ощадливого природокористування, на території угідь національного природного парку “Сколівські Бескиди” можна досягти збереження значної кількості видів, що своїми життєвими стратегіями пов’язані з сільським і лісовим господарством.

1. Дотримання традиційного чергування дрібних орних ділянок з сіножатями чи пасовищами, що часто спричинене фактором дефіциту сільськогосподарських земель у гірських умовах, має позитивне значення для: Perdix perdix, Asio otus, Athene noctua, Strix aluco, Alauda arvensis, Saxicola torquata, Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella, Hirundo rustica, Delichon urbica, Lanius collurio, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros. Така форма господарювання має позитивне значення для багатьох насіннєїдних видів птахів (Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella). Також вона сприяє багатьом комахоїдним видам птахів, що здобувають корм на межі сільської забудови та мозаїчних відкритих біотопів (Hirundo rustica, Delichon urbica, Motacilla flava, Lanius collurio, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus).

2. Застосування ручного сінокосіння, періодичне викошування старих трав і чагарників, що активно сприяє формуванню та підтримці гніздових і кормових біотопів для таких видів, як Ciconia ciconia, Anas platyrhynchos, Buteo buteo, Circaetus gallicus, Hieraaetus pennatus, Aquila pomarina, Falco tinnunculus, Perdix perdix, Coturnix coturnix, Crex crex, Streptopelia turtur, Asio otus, Alauda arvensis, Anthus trivialis, Anthus pratensis, Lanius collurio, Lanius excubitor, Sturnus vulgaris, Acrocephalus schoenobaenus, Acrocephalus palustris, Saxicola rubetra, Saxicola torquata, Oenanthe oenanthe, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros, Turdus merula, Turdus philomelos, Turdus viscivorus, Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Carpodacus erythrinus, Emberiza citrinella, Emberiza schoeniclus. Необхідне дотримання традиційних форм сінокосіння і термінів його проведення, що, як правило співпадають з періодом завершення репродуктивного періоду тих птахів, молодь яких здобуває корм переважно на землі. Завдяки викошуванню трав формуються сприятливі умови для ефективного здобування комах як дорослими, так і молодими птахами. Пізнє сінокосіння, як правило, створює сприятливі умови для забезпечення кормом тих самих видів птахів, що готуються до осіннього перельоту або зупиняються на викошених ділянках під час осінньої міграції. Від раціонального планування термінів ручного сінокосіння може істотно залежати успішне гніздування ряду птахів і збереження необхідних структурних елементів їхніх оселищ.

3. Підтримка традицій малого приватного садівництва з перевагою фруктових дерев та ягідних кущів забезпечує наявність гніздових і кормових біотопів для видів, що переважно дуже корисні у садівництві та городництві: Upupa epops, Jynx torquilla, Sturnus vulgaris, Sylvia borin, Sylvia communis, Sylvia curruca, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros, Erithacus rubecula, Luscinia luscinia, Turdus merula, Parus palustris, Parus caeruleus, Parus major, Sitta europaea, Certhia familiaris, Fringilla coelebs, Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina. Традиції присадибного садівництва в регіоні є дуже широко розповсюджені і, завдяки цьому, ми маємо високу чисельність багатьох горобиних птахів. Особливо цінні не чисті яблуневі, а невеликі присадибні сади з наявністю різних фруктових дерев та ягідних кущів, особливо смородини чорної, малини, аґрусу. Традиція вирощування волоських горіхів на сільських подвір’ях має позитивне значення для видів, що ними живляться або охоче гніздяться в дуплах цих дерев: Upupa epops, Jynx torquilla, Picus viridis, Picus canus, Dendrocopos major, Dendrocopos syriacus, Dendrocopos medius, Dendrocopos minor, Corvus frugilegus, Corvus cornix, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros, Parus major, Sitta europaea, Certhia familiaris. У тих випадках, коли окремі дерева досягають значного віку і довго зберігаються, вони стають важливими для влаштування гнізд багатьох з перелічених видів птахів.

4. Посадки окремих кущів калини або горобини біля садиб має важливе значення для видів птахів, що прилітають зимувати в регіон Сколівських Бескид з північної та північно-східної Європи. Наявність хоча б частково не зібраного урожаю ягід, що зберігається протягом січня-лютого, сприяє успішній зимівлі та міграції таких видів: Bombycilla garrulus, Turdus merula. Традиція вирощування кущів калини біля садиб дає можливість гніздування окремим видам горобиних птахів, що важливі у садівництві та городництві.

5. Пізно-осіннє та зимове мозаїчне вирубування лісу на дрова без використання важкої техніки важливе для підтримки гніздових біотопів таких видів, як Anthus trivialis, Sylvia atricapilla, Sylvia curruca, Phylloscopus trochilus, Phylloscopus collybita, Ficedula hypoleuca, Ficedula albicollis, Ficedula parva, Muscicapa striata, Turdus merula, Parus caeruleus, Parus major, Fringilla coelebs, Coccothraustes coccothraustes, Emberiza citrinella. Як правило, розрідження окремих лісостанів середнього віку може позитивно сприяти формуванню важливих структурних елементів оселищ, що є необхідною умовою для поселення дендрофільних видів, що гніздяться на землі, але корм добувають у деревно-чагарниковому ярусі.

6. Заготівля деревини і виготовлення огорож для охорони ділянок приватних сіножатей, пасовищ або ріллі від свійських тварин має позитивне значення для: Anthus trivialis, Lanius collurio, Sylvia nisoria, Sylvia atricapilla, Phylloscopus trochilus, Phylloscopus collybita, Luscinia luscinia, Emberiza citrinella. Розрідження лісових насаджень (особливо похідних) сприяє росту багатьох порід дерев і підросту, а це, в свою чергу – успішному заселенню та гніздуванню видів, що уникають лісових гущавин. На відкритих ділянках ці огорожі часто є важливими елементом для видів, що потребують присад над поверхнею ґрунту для відпочинку та спостереження за потенційними жертвами. Це, зокрема, трав’янки лучна й чорноголова, щедрик, коноплянка, горихвістки звичайна й чорна, сорокопуд терновий, мухоловка сіра, вівсянка звичайна, плиска жовта.

7. Традиційне випасання коней має позитивне значення для існування гніздових і кормових біотопів таких видів, як: Alauda arvensis, Sturnus vulgaris, Saxicola rubetra, Saxicola torquata, Oenanthe oenanthe, Phoenicurus ochruros, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella. Біля окремих коней або невеликих табунців коней адаптувались здобувати корм лучні комахоїдні види птахів.

В Українських Карпатах виявлено понад 20 видів лиликоподібних (Vespertioniformes), на території Сколівських Бескид зареєстровано 14 видів кажанів, які належать до двох родин: підковоносі (Rhinolophidae) – один вид; гладеньконосі (Vespertilionidae) – 13 видів. Шість видів зареєстровано в зимовий період в печерах Сколівських Бескид. Про важливість печер, як місця існування кажанів, свідчить те, що із 6 видів – чотири занесені в Червону книгу України, три – у Європейський Червоний список, п’ять – до списку Бернської конвенції та всі шість є рідкісними на території Львівської області. З метою охорони рукокрилих необхідно:

– територію г. Ключ з печерними комплексами передати національному природному парку “Сколівські Бескиди”;

– забезпечити збереження в лісах дерев з дуплами;

– розвішувати штучні гніздівлі для кажанів.

Найбільшим хижим звіром на території парку, якому загрожує небезпека, є ведмідь. В країнах Європейської спільноти його взято під особливу охорону. З ініціативи Міжнародного союзу з охорони природних ресурсів (IUCN) проведено низку конференцій з проблем ведмедя, зокрема у США (1970), Росії (1972), Румунії (1997). Важливою резолюцією Постійного комітету Бернської конвенції є Резолюція про охорону бурого ведмедя (№10 від 09 грудня 1988 року).

Одному ведмедеві потрібно не менше ніж 10 км² лісу, а популяції – 300 - 500 км². Сучасна мережа природо-заповідних об’єктів Карпат не може забезпечити збереження і стабільне існування популяцій або локальних груп ведмедя. Важливо щоб територія, на якій він існує, була великою за площею та суцільною в біотопічному відношенні. Заповідні об’єкти в Українських Карпатах створювались, перш за все, виходячи з ботанічних та лісівничих передумов. Жодна заповідна територія регіону, з огляду на біологію ведмедя бурого та стану його популяції, за площею не є достатньою. Чисельність ведмедя на території парку оцінюється в 20 - 25 особин. Нижньою межею чисельності звірів, після якої неможливе збереження генетично достатнього потенціалу або життєздатної популяційної структури, вважається не менше 35 особин (бажаним мінімумом є 70 голів). Тому першочерговими заходами, направлених на збереження і відновлення чисельності популяції ведмедя бурого в національному природному парку треба віднести боротьбу з браконьєрством. Необхідно:

– заборонити підгодівлю ведмедя бурого у районі турбаз, будинків відпочинку;

– застосовувати звуковий (постріли на пасіках, пасовищах) засіб відлякування звіра;

– дотримуватись правил індивідуальної і колективної безпеки, розроблених на основі знання особливостей життя і поведінки звіра;

– створити вольєри для утримання і розведення ведмедів з наступним випуском в природне середовище.

Чисельність іншого рідкісного виду звірів – видри, її поширення залежить від кормової бази, в основному від наявності риби. Вона водиться в ріках Стрий, Опір, Рибник, Крушельниця (притоки р. Стрий), ріках Бутивля, Орява (притока Опору). В межах парку виявлено до 20 особин. По р. Бутивля хижак піднімається до урочищ “Пограничне” і “Вили”. Видру, її кормові столики неодноразово реєстрували по березі ріки в селі Коростів, зокрема біля садиби лісничого Бутивлянського лісництва. Також неодноразово реєстрували видру в р. Рибник, яка протікає через с. Майдан. Кормова база в цих ріках є нестабільною, часто змінюється, що впливає на коливання чисельності видри. Чисельність виду, його поширення, залежать від кормової бази, в основному, від наявності риби. Одним із заходів відтворення та стабілізації популяції видри в угіддях парку є влаштування невеликих ставків (20 - 30 м) і їх зарибнення.

На територію, яка з 1999 року входить у склад національного природного парку, зубри завезені у 1965 році в кількості 10 особин. В перші роки після завезення спостерігався позитивний баланс приросту та відпаду тварин, в результаті до початку 90-х років загальна чисельність стада досягла 30 - 35 особин. В цей період систематично здійснювались біотехнічні заходи, зокрема інтенсивна підгодівля, сприяння міграцій в нижньогірську зону на зимовий період та ін. З середини 90-х років біотехнічне піклування про сколівських зубрів було фактично припинене, зросли випадки браконьєрства та загибелі тварин від несприятливих факторів.

Науковим відділом національного природного парку спільно з кафедрою лісівництва Національного лісотехнічного університету України протягом 2000 - 2003 років проведено дослідження сучасного стану популяції зубра, основні висновки за матеріалами цього дослідження такі:

– з середини 90-х років спостерігається стійка тенденція до зменшення чисельності тварин у популяції;

– спостерігається старіння популяції: за 5 років чисельність дорослих тварин збільшилась на 25%;

– зубри пристосовуються до складних гірських умов території парку. Відповідно до зміни сезонних кліматичних умов вони активно мігрують, частина з них виживає без піклування з боку людини. Але в зимовий період зменшується площа освоєної зубрами території, кормові ресурси стають малодоступними, в результаті має місце загибель тварин, особливо особин молодого віку та самок;

– зменшення популяції зубра обумовлено сукупністю факторів, провідні серед яких: складні кліматичні та погодні умови, браконьєрство, інбридинг.

Для збереження популяції зубра на території національного природного парку необхідні термінові заходи, зокрема:

– відновлення зимової підгодівлі в повному обсязі (при відповідному фінансуванні);

– завезення нових особин з метою збагачення генофонду;

– встановлення штатної посади єгеря-зубровода;

– над проблемою збереження і відтворення поголів’я зубра працюють науковці карпатського відділу Польської академії наук, доцільна співпраця з ними за спільною програмою.

Розділ 4. найцінніші природоохоронні об’єкти парку, їх характеристика

Культурно – етнографічні особливості території

Територію НПП "Сколівські Бескиди" населяє етнічна група українців – бойки. У населених пунктах, що входять в зону діяльності НПП, збереглися унікальні за своєю архітектурою церкви так званого “бойківського” стилю. Чимало їх є пам’ятками архітектури місцевого та загальнодержавного значення: церква святої Трійці. 1842 р. та дзвіниця. ХІХ ст., церква св. Миколая. 1824 р. (с. Крушельниця); церква св. Параскевії, 1876 р. та дзвіниця ХІХ ст. (с. Коростів); церква та дзвіниця. 1824 р. (с. Корчин); церква. 1879 р. (с. Мита); каплиця Пресвятої Діви Марії. 1838 р. (с. Підгородці); Михайлівська церква. 1882 р. (с. Росохач); церква св. Михайла. ХІХ ст. (с. Сопіт); церква. ХІХ ст. (с. Урич)

У гірських селах збереглися своєрідна архітектура житла, самобутні звичаї та розмовний діалект.

На території НПП знаходиться цілий ряд археологічних пам’яток та поселень: в околицях с. Крушельниця в урочищі Чертіж – археологічне поселення VІІ-ІІІ ст. до народження Христа; біля с.Підгородці в урочищі Гори – житло епохи неоліту, в урочищі Ямельнички – археологічна стоянка епохи неоліту, в урочищі Волосяна – археологічна стоянка епохи неоліту; біля с.Сопіт в урочищі Копонь – могильник племені голіградської групи фракійського гальштату VІІ-ІІ ст. до народження Христа; на околиці м.Сколе на березі р.Опір – язичницьке святилище ІХ-Х ст.

Природоохоронна діяльність в минулому

На території, яка ввійшла до складу НПП, є ціла низка цікавих ділянок. Зокрема, на час створення національного природного парку "Сколівські Бескиди" тут функціонували:

• заказник державного значення “Сколівський”;

• ландшафтний заказник місцевого значення “Майдан”;

• заповідні урочища місцевого значення “Сопіт”, “Росохач”, “Завадківське”, “Журавлине”;

• комплексна пам’ятка природи місцевого значення “Скелі Ямненського пісковика з руїнами середньовічної фортеці”;

• геологічні пам’ятки природи місцевого значення “Скелі і печера Довбуша”, “Скеля “Турецький камінь”, “Залишки залізного рудника минулих років”;

• гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення “Водоспади на р.Кам’янка”.

Особливо цінні об’єкти території природозаповідного фонду

Тустань

Нагромадження пісковикових скель в Уричі - природний o’єкт, що має наукову, естетичну, рекреаційну та історико-культурну цінність.

Упродовж 500 років (IX-XIV ст.), в епоху Руси-України і Галицько-Волинського князівства на цьому місці існував княж-град Тустань, історія якого творилася багатьма поколіннями русичів-українців.

У XIII ст. тут проходив трансконтинентальний (так званий шовковий) шлях з Китаю в Португалію. Тустань, що стояла на цьому шляху, була одним з основних пунктів торгівлі галицькою сіллю. Археологічні дані та писемні документи свідчать, що Тустань виконувала роль митниці з IX до середини XV століть.

Найважливіша функція Тустані – військово-стратегічна та оборонна. Дитинець, що стояв на скелях, мав все необхідне для оборони на випадок штурму фортеці.

Могутні кам’яні стіни та пагорб висотою 51 м були природними факторами захисту і неприступності; вони доповнювалися рукотворними частоколами, оборонними ровами, дерев’яними укріпленнями, побудованими на вершинах скель, бойовими вежами з майданчиками, галереями і заборолами, а також водною перепоною, що мала глибину 2-4 м з поперечним перерізом 130-240 м. Гідною подиву майстерності русичів-будівничих є бойова вежа, що розміщувалася на стрімкому схилі висотою біля 60 м. Поряд з нею була облаштована ємкість для зберігання води з панцирною кладкою, що є рідкісним явищем епохи Руси-України.

Своєрідними археологічними “документами” “Тустані” є сліди пазів і врубів, за допомогою яких фортеця розбудовувалася і по яких встановлено хронологічні межі та етапи зведення фортеці, здійснено достовірну графічну реконструкцію її зовнішнього вигляду.

По пазах і врубах досліджено, що протягом 500 років фортецю перебудовували п’ять разів; із одноповерхової будівлі (в IX столітті) вона перетворилась у п’ятиповерхову споруду загальною висотою понад 18 м (п’ятий будівельний період, який датується XIII століттям).

Урицькі скелі, на яких містилася наскельна фортеця, є рідкісним пам’ятним об’єктом, де поєднуються природа з історією, археологією і культурою. Комплекс пісковиків і прилегла до них територія служить базою геологічних, палеозоологічних, флористичних і ліхенологічних спостережень та наукових досліджень.

Урицькі пісковики охороняються державою і є об’єктом НПП "Сколівські Бескиди" та Державного історико-культурного заповідника “Тустань”.

Водоспад на р. Кам’янка

За кілька кілометрів від села Дубина тече лісом річка Кам’янка, плине вимитим у гірській породі руслом із мальовничим водоспадом – дивовижною пам’яткою природи, яка захоплює і зачаровує своєю красою.

Вище по руслу трапляються ще декілька водоспадів, але цей – найкрасивіший. Тут вода широкою завісою спадає з шестиметрової висоти на кам’яні брили, що в хаотичному безладді нагромадились внизу. Це місце користується великою популярністю серед краєзнавців і туристів; в літню спеку вода тут прохолодна і, якщо скупатися, надає неповторної бадьорості та наповнює тіло енергією. З ?????? року водоспад на р. Кам’янка охороняється як геологічна пам’ятка природи.

Джерела мінеральних вод

Унікальні природні умови Сколівських Бескидів, як і Сколівщини в цілому, доповнюються значною кількістю джерел підземних екологічно чистих вод різноманітних типів (питних і мінеральних). Деякі з виявлених родовищ і джерел мінеральних вод добре відомі й використовуються, але більша їх частина тільки зафіксована і потребує більш детального геологічного та бальнеологічного вивчення з метою оцінки можливостей їх практичного використання.

Джерела сірко-водневих і содових мінеральних вод, які розміщені на території НПП "Сколівські Бескиди"

№ п/п	Лісництво	Квартал	Виділ	Урочище	Кількість джерел
1.	Майданське	71	4	“Вільхів”	2
2.	Бутивлянське	1	4	“Кар’єр”	1
		6	28	“Житнє”	1
		6	12	“Діброва”	1
		15	10	“Халави”	1
		18	7	“Магура”	1
		10	8	“Нижній Ванч”	1
				Напрти кв.27	1(ропа)
3.	Сколівське	8	17	“Павлів потік”	2
		17	1	“Тішинське”	1
4.	Підгородцівське	11	13	“Лазки”	1
		7	39	“Тустань”	1
		34	23	“Стинавки”	1
		1	9	“Стинавки”	1
5.	Завадківське	37	22	“Студільське”	1
		5	4	“Довга Кичера”	1
		1	4	“Дацівка”	1
		1	3	“Дацівка”	1
		3	15	“Кирнички”	1
		3	8	“Черенина”	1
6.	Крушельницьке	23	2	“Нестерів”	1
		20	1	“Погар”	1
		25	15	“Зеленівське”	1
		39	14	“Мала річка”	1
Всього по НПП "Сколівські Бескиди"					27

Могила князя Святослава

Вченими зафіксовано досить повний цикл переказів часів Київської Русі початку 11 ст., про трагічну загибель у Сколівських Бескидах київського князя Святослава.

Документальні дані стосовно події, про яку розповідається в переказах, майже відсутні. Із літопису лише відомо, що після смерті київського князя Володимира почались чвари між його синами. Святополк, який убив братів Бориса і Гліба, хотів усунути і третього брата Святослава – головного претендента на престол. Святослав шукає допомоги у свого тестя – угорського короля. Ця подія датується 1015 роком.

Значне поширення переказів про трагічну смерть князя Святослава на околиці сучасного м. Сколе послужило основою для найменування місцини “Святослав”. На даний час відомі дві фольклорні версії поховання Святослава в Карпатах. Згідно з першою разом з тілом князя в могилу було покладено і його бойове спорядження, за другою – князь був похований за давнім обрядом трупоспалення. Могилу, яку насипали на тому місці, а потім і цілу долину назвали Святославовою. Ймовірність народнопоетичних версій про трагічну загибель князя, а отже, й виникнення топоніма, якоюсь мірою підтверджується наведеною вище літописною згадкою і даними археологічних досліджень.

Гора Парашка

Назву гори Парашка пов’язують з ім’ям дочки князя Святослава, яка хотіла втекти від убивць Святополка і сховалась на вершині гори біля Сколього. Однак і там не минула її смерть: дівчина загинула від меча, а народ назвав гору її ім’ям – Парашка.

В іншій легенді говориться, що Парашка була дочкою воєводи в Уричі. На Урич напали татари, пограбували замок, а всіх людей, в тому числі й надзвичайно гарну дівчину, взяли з собою. Воєводи в замку у цей час не було, але коли він приїхав зі своїми ратниками, то наздогнав татар біля підніжжя високої гори. Відбулася жорстока битва, під час якої загинула молода дочка воєводи, а гора з того часу отримала назву “Парашка”.

Гора Парашка є найпопулярнішою височиною серед туристів – звідси можна побачити мальовничі краєвиди, які вражають своєю красою.

Геологічні породи, якими складена гора, – м’які, легко піддаються вивітрюванню, тому вершина має заокруглену форму. Цікавими є й рослинні угруповання г. Парашки, так на полонині зростають червонокнижні види, зокрема представники родини зозулинцевих.

Росохацькі полонини

Немає такого мандрівника, якого б не приваблювали величні смарагдові полонини, де повітря насичене медовими пахощами квітів. З полонин, що розташовані біля с. Росохач, відкриваються чудові краєвиди Сколівських Бескидів, безмежні простори лісів з гомінкими потоками та дзвінкими водоспадами. У спеку тут можна напитися цілющої води з природних джерел.

Багатий тут рослинний і тваринний світ, в тому числі трапляється цілий ряд видів, які занесено до Червоної книги України. Із рідкісних рослин тут ростуть арніка гірська, дзвоники карпатські, любка дволиста та ін. На полонини виходять зубр, кіт лісовий, борсук, козуля, олень благородний та ін.

Об’єкти, які потребують детального вивчення

Цікавим об’єктом на території парку є озеро Журавлине (існує ще й інша місцева його назва – Мертве озеро). Знаходиться воно в кв. 13 Сколівського лісництва. В цьому місці зростає рідкісна для Сколівських Бескидів журавлина болотна, цілий ряд видів сфагнових мохів та інших рослин-гігрофілів. Потребує вивчення і тваринний світ озера.

В урочищі Мала річка Крушельницького лісництва розташований Турецький камінь. На даний час відсутні достовірні дані про походження назви. Потрібно уточнити природоохоронний статус цього об’єкта.

На околиці м.Сколе поблизу дороги є невелика криничка, обладнана трубою, через яку тече чиста вода. Це так зване “Джерело Альберта”. За розповідями старожилів барон Греділь (власник Сколівських лісів на початку ХХ-го ст.) для пиття використовував воду тільки з цього джерела. Необхідно вивчити мінеральний склад води.

Цікавим об’єктом є водоспад “Гуркало”, який менш відомий порівняно з водоспадом на р. Кам’янка, але також відзначається своєрідністю і красою. Розглядається можливість прокладання рекреаційної стежки поблизу цього водоспаду.

Пам’ятки історії й культури на території НПП "Сколівські Бескиди"

Державні заповідники

 с Урич. Державний історико – культурний заповідник “Тустань” (Постанова КМУ від 5 жовтня 1994 року, № 687)

Пам’ятки архітектури всеукраїнського значення

 м.Сколе. Пантеліївська церква та дзвіниця. ХVII ст..

Пам’ятки архітектури

 с. Крушельниця. Церква святої Трійці. 1842 р. Дзвіниця. ХІХ ст..

Пам’ятки архітектури місцевого значення

 с. Гребенів. Будинок залізничного вокзалу. 1929 р.

 с. Коростів. Церква св. Параскевії. 1876 р. Дзвіниця. ХІХ ст..

 с. Крушельниця. Церква св. Миколая. 1824 р.

 с. Корчин. Церква та дзвіниця. 1824 р.

 с. Мита. Церква. 1879 р.

 с. Підгородці. Каплиця Пресвятої Діви Марії. 1838 р.

 с. Росохач. Михайлівська церква. 1882 р.

 с. Сопіт. Церква св. Михайла. ХІХ ст..

 с. Урич. Церква. ХІХ ст..

Пам’ятки історії та культури місцевого значення

 с. Корчин. Пам’ятник Б. Хмельницькому.

 с. Корчин. Будинок з меморіальною дошкою, в якому 30 липня 1884 року виступав Ів. Франко.

 с. Підгородці. Поле Зеленівський Потік. Могила воїнів УПА куреня “Бойки” ім. Б.Хмельницького.

 с. Підгородці. Братська могила мирних жителів, розстріляних фашистами в липні 1941 р.

 м. Сколе (гора Альтана). Могила воїнів УПА.

 с. Гребенів. Могила князя Святослава.

 м. Сколе. Братська могила воїнів, що загинули в роки другої світової війни.

 м. Сколе. Пам’ятник Т.Шевченку.

Землі історико-культурного призначення

 с. Крушельниця. Вертіж. Археологічне поселення VІІ-ІІІ ст. до народження Христа.

 с. Підгородці. Урочище “Гори”. Житло епохи неоліту.

 с. Підгородці. Ямельнички. Археологічна стоянка епохи неоліту.

 с. Підгородці. Волосяна. Археологічна стоянка епохи неоліту.

 с. Сопіт. Копонь. Могильник племені голіградської групи фракійського гальштату VІІ-ІІ ст. до народження Христа.

Державні пам’ятки природо-заповідного фонду місцевого значення НПП "Сколівські Бескиди"

Комплексні

 с. Ямельниця. Гора Сокіловець. Комплекс Ямненських скель – пісковиків.

Ботанічні

 с. Коростів, с. Козьова. Тис ягідний віком понад 100 років.

 м. Сколе, вул. Д.Галицького, 46. Віковий дуб.

 м. Сколе, вул. Лісна. Платан кленоподібний.

 м. Сколе, вул. Стрийська. Група вікових дубів.

 м. Сколе, Д.Галицького. Глід червонолистий.

Гідрологічні

 с. Корчин. Водоспад “Гуркало”.

 с. Кам’янка. Водоспад на р. Кам’янка.

Геологічні

 с. Корчин. Скеля “Турецький камінь”

 с. Підгородці. Зеленівський Потік. Скеля і Печера Довбуша.

Державні парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва

 м. Сколе. Демня. Парк школи-інтернату.

Розділ 5. Розвиток еколого-освітньої діяльності

Зміни природного середовища та його знищення з кожним роком набувають загрозливіших масштабів. Разом з тим, людина все більше уникає контактів з природою, розучилася розуміти природу, бачити її красу, захоплюватися нею і дивуватися її неповторності. Зміна світогляду людей у ставленні до природи є однією з ключових проблем сучасності. Успіху можна досягти лише за умови екологізації громадської свідомості через виховання екологічної культури і екологічної освіти населення.

З цих причин природоохоронні об’єкти, такі як заповідники і національні парки, мають стати центрами організації екологічної освіти та виховання, цілеспрямованого впливу на світогляд, поведінку і діяльність населення з метою формування екологічної свідомості та залучення людей до збереження природної спадщини.

Еколого-просвітницька діяльність заповідників та національних природних парків України регламентується Законами України „Про охорону навколишнього середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, Положенням про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України (зареєстровано в Мін’юсті України 28.08.97р. № 358/2162).

Основні завдання еколого-освітньої роботи природо-заповідних установ (ПЗУ) визначаються з урахуванням програм і планів, які затверджуються органом, у підпорядкуванні якого знаходиться ПЗУ. Для їх виконання при ПЗУ можуть створюватися відділи екологічної освіти, які організовують здійснення еколого-освітньої, виховної та пропагандистської діяльності, інформування та налагодження зв’язків з громадськістю. Курує цю роботу заступник директора з наукової роботи. Кінцевим результатом еколого-просвітницької діяльності заповідників і національних природних парків є покращення екологічної свідомості населення, тому головними завданнями цієї діяльності є: 1)допомога в охороні заповідної території; 2) сприяння у вирішенні екологічних проблем регіону; 3) формування екологічної свідомості як шкільної молоді, так і населення загалом.

Формування екологічної свідомості серед працівників НПП „Сколівські Бескиди” та населення регіону ускладнюється тим, що до створення парку, тут діяв режим лісогосподарської діяльності, спрямованої на лісозаготівлю та отримання достатньої кількості деревини.

Найважливішим засобом екологічної освіти є організація різноманітних видів діяльності школярів безпосередньо в природному середовищі, в світі природи.

Основними напрямами еколого-просвітницької діяльності, які слід здійснювати в умовах НПП „Сколівські Бескиди” повинні бути:

• організація екологічних стежок і маршрутів на території НПП, облаштування їх інформаційними щитами, оглядовими майданчиками, маркуванням;

• організація та проведення екологічних екскурсій маршрутами і екологічними стежками НПП, проведення уроків на екологічну тематику та підтримка діяльності екологічних гуртків в школах району;

• залучення шкільної молоді та дорослих різних соціальних категорій до проведення масових екологічних акцій, конкурсів, вікторин, круглих столів тощо;

• видавнича діяльність, як один з напрямків пропаганди включає: видання спеціальних буклетів, плакатів, путівників, наборів листівок та ін.;

• підготовка статей для друку в місцевій (районній, обласній) пресі та організація тематичних виступів по радіо і телебаченню;

• створення музею природи, збір матеріалів для створення експозицій в музей і ін.

Учбова екологічна стежка – спеціально обладнана в освітніх цілях природна територія, на якій створюються умови для виконання системи завдань, організуючих і направляючих діяльність вчаться в природному оточенні. Завдання виконуючих під час екскурсій, а також польового практикуму.

Створення учбових стежок для нашої країни – справа достатньо нова, але набирає швидкі темпи, особливо останніми роками. Різноманітність форм і методів їх створення дозволяє залучити в цю діяльність досить велике коло зацікавлених організацій і широкі верстви громадськості. А це у свою чергу, сприяє розширенню не тільки числа стежок, але також і географії їх розповсюдження.

Особливо широко екологічні стежки дозволяють розвинути екологічне виховання серед молоді.

Одним з шляхів заохочення дітей до творчості, пов’язаною з екологією, етнографією, історією рідного краю повинні стати різноманітні конкурси (екологічного малюнку, фотографії; на кращу новорічну композицію, „Писанка”, тощо). Конкурси варто проводити з періодичністю 2-3 конкурси на рік.

Практичну допомогу парку можуть надати діти та громадськість під час проведення таких екологічних акцій, як „До чистих джерел”, „Сміття не в ліс, а з лісу”, „Зелена толока”, „Свято птахів”, „Кажанова хатка”, „День Землі”, „День Довкілля”, „Парк тисячоліть” і ін. Ці акції повинні бути приурочені до конкретних дат, проводитися періодично, з широким інформуванням в пресі.

Формування екологічного світогляду в дітей шкільного віку може здійснюватися залученням їх до роботи екологічних клубів, гуртків, в ході проведення екологічних уроків і уроків в природі. Для шкіл, які розташовані в зоні діяльності парку, варто розробити методику проведення уроку „Ми живемо в національному природному парку”.

Для проведення екологічної роботи в літній період, пропонується організація екологічних таборів та екологічних фестивалів. Необхідно налагодити зв’язки з еколого-просвітницькими та дитячими туристичними організаціями великих міст та населених пунктів.

Інформаційна діяльність НПП „Сколівські Бескиди” має носити систематичний характер. Один-два рази в місяць необхідно готувати матеріали на екологічну тематику і друкувати їх в місцевій (районній та обласній) пресі.

На даний час контора НПП знаходиться в пристосованому приміщенні, де відсутні приміщення для створення музею та візит-центру і т.п. Разом з тим, поряд, в колишньому маєтку баронів Гределів, розташована школа-інтернат. У приміщенні школи можна облаштувати візит-центр НПП та кімнату для занять екологічного клубу. На дальшу перспективу, також необхідно облаштувати музей, продовжити збір експонатів для музею, підготувати текстові матеріали для проведення екскурсій.

Форми і методи еколого-просвітницької

діяльності на території НПП

Наукові працівники НПП при веденні еколого-просвітницької діяльності і роботи з населенням використовують комплекс методів як еколого-просвітницького, природоохоронно-пропагандистського, агітаційно-го, освітнього, виховного, рекламного спрямування, так і з застосуванням форм праці, що не мають прямого відношення до охорони природи (спортивні змагання, виконання деяких соціальних послуг тощо).

Розрізняють наступні цілі еколого-просвітницької діяльності (Борейко, 1996):

1. Допомога в охороні заповідної території;

2. Сприяння у вирішенні екологічних проблем регіону;

3. Формування екологічної свідомості населення.

Під допомогою в охороні заповідної території розуміють пропагандистське сприяння в проведенні комплексу заходів, що необхідні для охорони заповідної території і нормального функціонування ПЗО.

При цьому можуть вирішуватися такі завдання:

• підвищення престижу ПЗО в регіоні і в цілому в країни;

• пояснення цілей і завдань створення ПЗО;

• залучення додаткового фінансування.

Сприяння у вирішенні екологічних проблем району передбачає допомогу у вирішенні екологічних проблем району, області, де знаходиться ПЗО, шляхом застосування різноманітних форм і методів впливу на людей і владу. Цей напрямок еколого-просвітницької діяльності передбачає вирішення наступних завдань:

• охорона рідкісних видів фауни і флори;

• збереження цінних ландшафтів поза межами ПЗО;

• створення нових ПЗО;

• надання допомоги громадським організаціям у здійсненні їх природоохоронних ініціатив тощо.

Формування екологічної свідомості населення передбачає ведення роботи з різними верствами населення, насамперед з дітьми, з метою їх залучення до природоохоронної діяльності.

Робота з населенням і пропагандистсько-просвітницька діяльність ніколи не будуть мати успіху, якщо населення не зрозуміє всього спектру цінностей ПЗО і в нього не будуть виховані позитивні по відношенню до ПЗО потреби і мотивації.

Основними цінностями ПЗО є (Борейко, 1996): 1) виховна (еколого-патріотична); 2) природничо-наукова; 3) історико-культурна; 4)освітня; 5) оздоровчо-рекреаційна; 6) релігійна; 7) господарська; 8) екологічна (природоохоронна, середовищетворча та ін.); 9) естетична; 10) еталонна; 11) етична та інші.

ПЗО входять до регіональної та світової екомережі. Включення ПЗО в соціально-культурний процес завдяки різним формам і методам просвітлення і природоохоронної пропаганди дозволяє не тільки укріпити і розвинути систему ПЗО, але й покращити суспільство в цілому.

Національні природні парки (зокрема, НПП "Сколівські Бескиди") на відміну від заповідників, можуть ширше використовувати різні форми і методи пропаганди, що спрямовані на відвідувачів парку (рекламні щити, путівники, екологічні стежки, екологічні свята тощо). Більше того, в них особливо ефективним напрямом роботи є використання екологічних традицій корінного етносу.

Найбільш сприятливо ця робота може вестися в спеціально створених інформаційно-екологічних центрах (візит-центрах). До їх складу може входити невеликий музей, бібліотека, дендропарк, де представлені види, які ростуть на заповідній території, вольєри з деякими тваринами – типовими представниками даної місцевості, аудиторії для проведення семінарів, лекцій, показу слайдів, фільмів тощо.

Робота таких центрів передбачає використання наступних прийомів подачі екологічної інформації (Борейко, 1996, 1998):

1. Принцип наглядної мотивації - інформація повинна подаватися у вигляді зручному для оглядання і емоційно звернена до відвідувачів.

2. Принцип стиснутої, зрозумілої подачі інформації – подавати необхідно найбільш суттєве, з обмеженим об’ємом інформації.

3. Принцип звернення до різних каналів органів чуття – відвідувач повинен отримати інформацію за допомогою слуху, зору, дотику. Через різні органи чуття відбувається емоційне збудження відвідувача. Це особливо важливо з природоохоронної точки зору.

4. Принцип активації – активного пізнання. Активність відвідувача необхідно збудити. Він повинен не тільки пасивно сприймати, але й сам брати участь в центрі, він має отримувати задоволення від того, що відкриває сам для себе. Відповідно, супроводжуючі тексти повинні містити не лише опис, але і ставити питання.

5. Принцип вікового і соціального складу відвідувачів.

В НПП можуть бути обладнані ігрові майданчики, які б несли розумове екологічне навантаження для дітей. Пропагандистська (просвітницька) діяльність НПП може бути суміщена з турами для місцевих жителів, програмами для розумово відсталих осіб, позашкільною діяльністю для дітей, художніми виставками, фольклорними фестивалями, підготовкою програм для радіо і телебачення. Ця робота особливо важлива в період, коли парк не відвідують – восени, зимою, ранньою весною.

Згідно Закону України "Про природно-заповідний фонд", природо-заповідні установи України (біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки) зобов'язані проводити еколого-освітню діяльність. В кінці кожного року здається звіт про еколого-освітню та міжнародну діяльність цих об'єктів ПЗФ.

Питанням еколого-осітньої діяльності приділяється значна увага як з боку офіційних органів (Міністерство екології та природних ресурсів, державна служба охорони, обласні управління та адміністрація об'єктів ПЗУ) так і з боку різноманітних громадських екологічних організацій та центрів (Борейко, 1998; Бахтіарова, 1999; Крижанівська, 2000; Кучинська, Плесак, Ванда, 2000).

Поряд із основними напрямами еколого-освітньої діяльності, в кожному із національних природних парків та природних чи біосферних заповідників сформувалися свої особливі види заходів та напрямів еколого-освітньої роботи.

Більш широкі можливості у веденні подібної роботи мають національні природні парки та біосферні заповідники.

В природному заповіднику "Медобори" традиційними стали екологічні уроки в обладнаному музеї, який розміщений в адміністративному будинку заповідника. Для інформування населення тут друкується велика кількість буклетів та інформаційних маетералів.

Працівники ПЗ "Розточчя" проводять екологічні вікторини та вечори у школах району. Кожного року в рамках "Маршу парків" (тепер ця акція називається "Парк тисячоліть"), проводяться екскурсії в музей природи, який діє при заповіднику.

При Карпатському національному парку активно функціонують три громадські екологічні організації, засновниками яких є працівники парку ("Екоплай", "Мама-86", "Готюр"). З допомогою коштів цих громадських організацій щорічно друкується значна кількість буклетів, проспектів, книг. Значну роботу проводить цей парк з організації екскурсійної роботи на екологічних стежках та маршрутах.

В організацію еколого-освітньої роботи активно включилися працівники недавно створеного НПП "Яворівський".

Один із наймолодших національних природних парків України НПП "Сколівські Бескиди" (стаорений в 1999 р.) на даний час робить перші кроки у формуванні власної системи проведення еколого-просвітницької діяльності (Ільків, 2002).

Двічі проводився конкурс екологічного малюнку серед школярів району. В грудні 2001 р. проведено конкурс на кращу новорічну композицію під девізом "Найкраща ялинка в лісі". Весною 2002 р. проведено конкурс писанок та Великодних композицій. Працівники НПП оргнізовують та проводять акції "Марш парків", "Парк тисячоліть", "До чистих джерел","Зелена толока", "Кажанова хатка" і цілий ряд інших. Притягом перших двох років випущено 3 буклети із інформацією про парк. Проводилися екскурсії для школярів, відпочиваючих із курортів Моршина та Трускавця, іноземних туристів на екологічних стежках влаштованих та території НПП. Працівники НПП значну увагу приділяють влаштуванню зон відпочинку та рекреаційних пунктів. З метою регулювання потоків рекреантів та туристів влаштовано зони відпочинку "Кам'янка", "Плішка", вхід в які дозволяється за невелику плату. Кошти, отримані від надання рекреаційних посліг в цих зонах використовуються для прибирання території від сміття та влаштування малих архітектурних форм.

3. і.

Проаналізуємо вплив цих факторів на екологопросвітницьку діяльність НПП “Сколівські Бескиди”.