5. Зайнятість і безробіття: суть, причини, форми

Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Ефективна зайнятість - це використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати.

Фактична зайнятість - зайнятість, яка відповідає реальній ситуації в країні на даний момент часу.

Безробітні — це особи працездатного віку, які хочуть і можуть працювати, але не мають робочого місця. Безробітні у визначенні МОП — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);

• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

• готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”:

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Зайняті та безробітні становлять економічно активне населення або робочу силу.

Економічно активне населення – це частина пра­цездатного населення, яка пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг.

Безробіття – перевищення пропозиції праці над попитом на неї.

Рівень безробіття визначається процентним відно­шенням кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості економічно активного населення.

Рівень безробіття – питома вага безробітних у загальній кількості робочої сили.

1. Фрикційне (пошукове) безробіття - це безробіття, яке виникає тоді, коли люди уходять зі своєї попередньої роботи добровільно чи через те, що стали непотрібні чи були звільнені, і опинилися в стані безробітних на період пошуку роботи. Цей вид безробіття є результатом постійного переміщення людей між робочими місцями, а також постійного їх переливу між зайнятими та незайнятими.

Різновиди фрикційного безробіття:

• інституціональне безробіття, яке виникає через надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму оплати праці, недосконалість податкової системи, які призводять до того, що певна частина економічно активного населення зволікає з працевлаштуванням, збільшуючи таким чином чисельність безробітних;

• безробіття очікувань, коли особа звільнилася з роботи заради більш високооплачуваної, на яку вона зможе працевлаштуватися через певний час;

• спекулятивне безробіття, яке виникає при зниженні реальної ставки заробітної плати і працівники на певний час добровільно стають безробітними в очікуванні підвищення зарплати.

Особливостями фрикційного безробіття є наступне:

- це вид безробіття є неминучим;

- має короткостроковий характер (до 3 місяців);

- охоплює відносно велику кількість людей в усіх демографічних групах, галузях та регіонах;

- відноситься до добровільного безробіття.

2. Структурне безробіття – це безробіття, яке виникає у випадку зміни структури економіки. Зайнятість у деяких галузях може збільшуватися, а в інших скорочуватися. Воно, як правило, є більш тривалим ніж циклічне та фрикційне безробіття.

До причин структурного безробіття належать:

- зміни в структурі попиту. В деяких галузях відбувається зниження попиту на їх продукцію через зміну смаків споживачів. Певні товари можуть вийти з моди. Чи це може виникнути через конкуренцію з боку інших галузей. Наприклад, споживчий попит може переключитися з вугілля на інші види палива. Це призведе до структурного безробіття у вугільних районах;

- зміни в методах виробництва (технологічне безробіття). Нові технології виробництва часто дозволяють виробляти такий же рівень обсягу виробництва з меншою кількістю працівників. Це називається „працезберігаючим технічним прогресом”. Наприклад скорочення робочих місць у банківській справі через збільшення кількості банкоматів та розвиток надання банківських послуг по телефону або через Інтернет.

Структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Особливостями структурного безробіття є наступне:

• охоплює певні групи працездатного населення в результаті технологічних зрушень, регіонального переміщення робочих місць, занепаду провідних галузей економіки;

• має довгостроковий характер;

• вимагає підвищення кваліфікації чи перекваліфікації, мобільності робочої сили.

Структурне безробіття часто виникає в окремих районах країни. Це створює регіональне безробіття, яке виникає через концентрацію окремих галузей промисловості в певних районах.

Різновидом структурно­го безробіття також є конверсійне безробіття. Воно зумовлене закінченням військових дій, переорієнтацією з військової на цивільні галузі.

Фрикційне та структурне безробіття багато в чому схожі, тому що існують в економіці завжди, вони відрізняються тільки тривалістю. Внаслідок їхньої схожості економісти об'єднують ці два види в один і називають його природним рівнем безробіття (неминучим). Термін «природний рівень безробіття» введений М. Фрідменом.

3. Циклічне (кон'юнктурне) безробіття - це безробіття, яке виникає внаслідок циклічних коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Циклічний рівень безробіття розраховується як різниця між фактичним рівнем безробіття та його природним рівнем (рівнем рівноважного безробіття).

Залежно від активності пошуку роботи, засвідченого реєстрацією у центрі зайнятості, виділяють:

• відкрите безробіття — така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реє­струється у службі зайнятості;

• приховане безробіття характеризується неповним робочим днем або перебуванням у неоплачуваній відпустці.

Основними причинами безробіття є: невідповідність попиту і пропозиції на ринку праці; трансформаційний спад; надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці; масштабна структурна трансформація; зниження рівня дер­жавного патерналізму.

Безробіття є серйозною соціально-економічною проб­лемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків:

економічних:

• недовиробництво ВВП;

• необхідність коштів на утримання безробітних;

соціальних:

• зниження життєвого рівня;

• декваліфікація робочої сили;

• зростання показників "соціальної патології".

Оскільки в умовах ринкової економіки не існує й об’єк­тивно не може існувати механізму, який би забезпечував повну зайнятість і попереджав безробіття, виникає потреба в цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.