Тема 9. Доходи і заробітнА плата. Зайнятість і безробіття

План

1. Сутність доходу як економічної категорії. Види, джерела і рівень доходів.

2. Функціональний і персональний розподіл доходів.

3. Структура і джерела сімейних доходів.

4. Заробітна плата, її сутність, форми, рівень і системи.

5. Зайнятість і безробіття: суть, причини, форми.

6. Необхідність і сутність системи соціального захисту насе­лення.

1. Сутність доходу як економічної категорії. Види, джерела і рівень доходів

Дохід – багатогранне економічне поняття, яке застосо­вується в різних значеннях.

У широкому розумінні слова дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до економічних суб’єктів. У вузькому значенні – це потік грошових надходжень за одиницю часу (годину, тиждень. місяць, рік).

Доходи можна класифікувати за різними критеріями:

За рівнем формування:

• дохід як поняття приватногосподарське (мікрорівень);

• дохід як поняття народногосподарське (макрорівень);

За суб’єктом привласнення:

• доходи населення – доходи індивідів та домогосподарств;

• доходи підприємств – доходи фірм та галузей;

• доходи держави – доходи від підприємницької діяльності при використанні державної власності;

• доходи суспільства – національний дохід.

За джерелом надходження:

• доходи від трудової та підприємницької діяльності – доходи від ресурсу "праця" та "підприємницького хисту";

• доходи від власності – доходи у вигляді відсотків від паю та банківських вкладів, дивідендів від цінних паперів, орендної плати тощо;

• доходи, що безпосередньо не пов’язані з оцінкою результатів діяльності – це доходи у вигляді часткової компенсації виплат на освіту, безоплатного надання послуг з охорони здоров'я, адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, соціальних пенсій тощо.

За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:

• номінальний дохід – дохід, визначений в цінах поточного періоду;

• реальний дохід – дохід, визначений в цінах базового року або кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальний дохід.

Доходи, що утворюються в результаті використання пев­них факторів виробництва (факторні доходи):

• доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;

• процентний дохід або прибуток на капітал;

• дохід від землі як від приватної власності та об’єкт господарювання (рента);

• підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залиш­кового доходу.

Для аналізу доходів підприємства використовують такі поняття:

Валовий дохід – виручка від продажу всієї продукції.

TR(Q) = P(Q) × Q,

де TR - валовий дохід; Р - ціна; Q - кількість продукції.

Середній дохід – виручка в середньому від продажу однієї одиниці продукції. . Граничний дохід – додатковий дохід, який є результатом продажу ще однієї одиниці продукції:

2. Функціональний і персональний розподіл доходів

Під функціональним в економічній теорії розуміють розподіл доходів за факторами виробництва, до них належать: праця, капітал, земля і підприємницькі здібності.

Існують два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський.

Заробітна плата, згідно з марксистською теорією, є формою вартості робочої сили.

Робоча сила – товар, який має специфічну споживчу вартість (корисність). Для власника капіталу споживча вар­тість робочої сили виявляється у здатності її за одиницю часу створювати більшу вартість, ніж вона сама варта, тобто у здатності робочої сили створювати додаткову вартість.

Маржиналістська концепція розподілу факторних до­ходів ґрунтується на інших засадах, а саме:

• власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;

• існують чотири фактори виробництва, яким відпові­дають такі форми доходів:

• земля створює ренту (R);

• капітал (інвестиційні ресурси) – процент (i);

• праця – заробітну плату (w);

• здатність до підприємництва створює підприємниць­кий дохід (прибуток) (P);

• величина доходу на фактори визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

• такий принцип справедливий, оскільки забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного із факторів.

Персональний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або окремими до­могосподарствами.

Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел залежно від їхньої величини та складу. Персональний розпо­діл доходів між окремими сім’ями значно диференційований (нерівномірний).

Причини нерівномірності доходів населення:

1. Різна якість ресурсу "людський капітал";

2. Низька мобільність робочої сили;

3. Диференціація заробітної плати через расові, національні, статеві ознаки, а також компенсаційні за непривабливість праці.

4. Різна кількість наявної власності, з якої можна отримувати дохід.

Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (Макс Лоренц, амери­канський економіст (1876–1959 рр.).

Крива Лоренца

Крива Лоренца відображає ситуацію фактичного розподілу доходів у суспільстві, показує ступінь відхилення від лінії абсолютної рівності в розподілі доходів та характеризує ступінь нерівності їх розподілу.

Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лоренца у бік збіль­шення її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності.

Важливим показником диференціації доходів населен­ня є коефіцієнт (індекс) Джині (Коррадо Джині, італійський економіст (1884–1965 рр.), розрахунок якого пов’язаний із кривою Лоренца.

Коефіцієнт Джині =

де y — сукупний дохід;

п — кількість населення;

1/n - частка кожної людини в загальній величині сукупного доходу;

у_n — частина доходу п-го громадянина країни.

Величина коефіцієнта Джині може змінюватися від 0 до 1 або від 0 до 100%. Причому, чим вище значення показника, тим нерівномірніше розподілені доходи суспільства.