Хіміотерапевтичні засоби. Антибіотики.

Препарати, які вживаються для впливу на МКО, що знаходяться в органах та тканинах організму, використовуються для лікування інфек­ційних, паразитарних захворювань, злоякісних новоутворень, звуться хіміоте­рапевтичними.

Відрізнення від антисептиків:

1. Мають визначений спектр дії - чутливість МКО до даного препара­ту.

2. Менш токсичні.

Загальні принципи хіміотерапії.

1. Встановити чутливість збудника до даного препарату.

2. Для лікування хворого застосовувати найбільш ефективний препарат по відношенню до даного збудника.

3. На протязі лікування підтримувати високу концентрацію пре­парату в крові.

4. Лікування хронічних інфекційних захворювань проводити комбі­націями препаратів з різними механізмами дії.

Антибіотики.

Це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікроорганізмами, отримуються з цвілевих грибів, бактерій, тварин­них тканин, рослин, створюються синтетично і виявляють бактеріостатичну або бактерицидну дію. В основу дії антибіотиків покладено теорію антибіозу.

Суть: одні види мікроорганізмів пригнічують життєвість інших за допомогою виділених ними антибіотиків.

Класифікація антибіотиків.

За спектром дії

1. Антибіотики вузького спектру дії (діють переважно на грампозитивні або грамнегативні МКО)

2. Антибіотики широкого спектру дії (діють на грампозитивні, грамнегативні МКО, найпростіші, віруси)

3. Протитуберкульозні антибіотики (діють на мікобактерії туберкульозу)

4. Протигрибкові антибіотики (діють на патогенні гриби)

5. Протипухлинні антибіотики (діють на злоякісні новоутворення)

За типом антимікробної дії

1. Антибіотики з бактеріостатичною дією – затримують ріст і розвиток МКО.

2. Антибіотики з бактерицидною дією – викликають загибель МКО.

За механізмом дії на мікробну клітину.

1. Інгібітори синтезу компонентів мікробної клітини

2. Антибіотики, що порушують проникливості клітинних мембран

3. Інгібітори синтезу РНК

4. Інгібітори синтезу білка

За хімічною будовою

1. β-Лактами (пеніциліни, цефалоспорини та інші)

2. Макроліди й азаліди

3. Лінкоміцини

4. Тетрацикліни

5. Препарати групи левоміцетину

6. Аміноглікозиди

7. Поліміксини

8. Антибіотики різних груп

Всі антибіотики за призначенням розподіляються на дві групи:

а) Основні антибіотики (антибіотики вибору) - препарати, що найбільш

ефективні у відно­шенні даного збудника.

б) Резервні антибіотики - призначаються при розвитку стійких форм МКО,

при неефективності або нестерпності до основного антибіотика.

Принципи антибіотикотерапії.

1. Встановити клінічний діагноз захворювання.

2. Визначити збудника та вибрати антибіотик, до якого він більш чутливий.

3. Своєчасний початок лікування.

4. Забезпечення раціональним дозуванням (встановити разову, добову, курсову дозу). Доза повинна бути достатньою, щоб не викликати стійкості МКО до даного антибіотика, але не надмірною, щоб не викликати побічного ефекту. Дози й способи введення антибіотиків вибирають суворо індивідуально.

5. Дотримуватися частоти призначення - інтервалу часу між введеннями антибіотика за обліком періоду його виведення з організму.

6. Забезпечити достатню тривалість лікування (не менш 6-8 діб). Курс антибіотикотерапії продовжується до закінчення основних симптомів захворювання + 2-3 дні.

7. При хронічних інфекційних захворюваннях призначають ком­бінації антибіотиків з різними механізмами дії. Так як більшість антибіотиків мають перехресну стійкість в групі, не слід призначати в комбінації препарати однієї групи.

8. Максимальна ефективність лікування досягається при комплексному застосуванні антибіотиків з іншими протимікробними, симптоматичними, антигістамінними та вітамінними препаратами.

Ускладнення при лікуванні антибіотиками і міри їх усування.

1. Пряма токсична дія на організм (ураження печінки, нирок, кро­ві, особливо у дітей, людей похилого віку). В цьому випадку препарат відмі­няють або заміняють.

2. Реакція загострення. Погіршення самопочуття хворого в результаті масової загибелі МКО і виділення при розпаді ендотоксину . Для запобігання відмовилися від ударної дози антибіотиків, особливо з бактерицидною дією.

3. Алергійні реакції. Якщо є схильність до алергії препарат заміняють по можли­вості. Для запобігання ускладненням роблять пробу на виявлення підвищеної чутливості до антибіотику. Для лікування призначають комбінацію антибіотиків з антигістамінними засобами та глюкокортикоїдами.

4. Реакція дисбактеріозу. Загибель нормальної і сапрофітної мікрофлори кишок спричинює розвиток дисбактеріозу, внаслідок чого можуть виникнути кандидоз – гриб­кове ураження внутрішніх органів патогенними грибами роду Candida або суперінфекція - нашарування кількох інфекцій. Загибель кишкової палички супроводжується виникненням гіповітамінозу. Для профілактики цих ускладнень разом з антибіотиками призначають протигрибкові антибіотики (ністатин, леворин), вітаміни групи В, препарати, що нормалізують мікрофлору кишок (йогурт, біфідумбактерин), кисломолочні продукти.