3. Антагоністи іонів кальцію

Антиангінальний ефект препаратів: блокують проникнення іонів кальцію всередину м'язових клітин серця, тому знижують роботу серця та зменшують потребу міокарду у кисні, розширюють вінцеві судини, підвищують постачання міокарду киснем, гальмують агрегацію тромбоцитів.

Ніфедипін (фенігідин, коринфар, адалат, кордипін) (Nifidipine)

Форма випуску: таблетки, капсули 0,01 – 0,02 г.

Призначають всередину 0,01 г 2–3 рази на день. Препарати ніфедипіну тривалої дії (ретард) призначають 1 – 2 рази на добу

Механізм дії: антагоніст кальцію з переважним впливом на судини; периферичний вазодилататор, виявляє антиангінальну, гіпотензивну, слабку протиаритмічну дію; ефект всередину через 30 хвилин, триває 4–6 годин. При тривалому використанні до препарату розвивається толерантність. При різкій відміні препарату можливий “синдром відміни”.

Застосування: стенокардія у хворих на ІХС, стенокардія, що супроводжується коронароспазмом, інколи при нападах стенокардії під язик; різні форми артеріальної гіпертензії.

Побічні ефекти: гіперемія обличчя, головний біль, нудота, запаморочення, сонливість, набряк нижніх кінцівок, гіпотензія

Дилтіазем (кардил, мавіталон, діакордин) (Diltiazem)

Форма випуску: таблетки 0,03 – 0,06 – 0,09 – 0,12 г.

Призначають всередину від 0,03 г 3 рази на день до 0,3 г на добу. Пролонговані форми (ретард) призначають 1 раз на добу вранці.

Механізм дії: виявляє виражену антиангінальну, гіпотензивну, протиаритмічну дію, пригнічує агрегацію тромбоцитів; ефект всередину через 30 хвилин, триває 4 – 6 годин.

Застосування: різні форми ІХС та артеріальної гіпертензії.

4. Різні антиангінальні препарати

• коронаролітики

розширюють вінцеві судини – карбокромен, дипіридамол (курантил), корватон (молсидомін).

Карбокромен (інтеркардин) (Саrbocromen)

Форма випуску: таблетки 0,075 г.

Призначають всередину по 1 – 2 таблетці 3 рази на день.

Механізм дії: коронаролітик, вибірково на тривалий строк розширює вінцеві судини, поліпшує кровообіг і метаболізм міокарда.

Застосування: ранні стадії ІХС із стенокардією напруження при відсутності тривалих нападів стенокардії.

Побічні ефекти: брадикардія, головний біль, загальна млявість, нудота.

- міотропні спазмолітики – папаверин, дротаверин (но-шпа), фенікаберан – виявляють спазмолітичну (короноролітичну) дію і можуть застосовуватися в комплексній терапії хронічної ІХС;

- аміодарон (кордарон) - блокатор калієвих каналів, значно збільшує об'єм вінцевого кровообігу, сповільнює роботу серця, зменшує потребу серця у кисні, застосовується при гострих та хронічних формах стенокардії.

- засоби, що поліпшують метаболізм міокарда - підвищують стійкість міокарду до гіпоксії, поліпшують метаболічні процеси в міокарді, використо-вуються в комплексній терапії ІХС: анаболічні засоби (рибоксин, оротат калію, ретаболіл, нероболіл), антиоксиданти (вітамін Е), АТФ, вітаміни групи В.

Засоби що застосовують при гострому інфаркті міокарда

Інфаркт міокарда – це захворювання, що характеризується утворенням некротичного вогнища в серцевому м'язі в результаті порушення коронарного кровообігу.

Основні причини інфаркту міокарда: атеросклероз коронарних артерій, тромбоз коронарних артерій, коронароспазм.

Сприяє виникненню інфаркту міокарда: перевтомлення, нервове потрясіння, фізичне перенапруження, переїдання, алкогольна інтоксикація, паління.

В гострому періоді інфаркт міокарда супроводжується сильним болем, аритміями, серцевою недостатністю, зниженням АТ, кардіогенним шоком, тому ефективне комплексне лікування з усуненням цих порушень.

- для купірування болю, збудження, страху внутрішньовенно, внутрішньо-м’язово застосовують наркотичні анальгетики по 1 – 2 мл - морфін, промедол, фентаніл, таламонал в поєднанні з атропіном, димедролом, аміназином; також для знеболювання можна застосовувати комбінацію закису азоту з нейролептиками; при залишкових болях показана комбінація анальгіну з антигістамінними засобами і нейролептиками.

- для усунення аритмій застосовують протиаритмічні засоби – при шлуночкових аритміях – внутрішньовенно 0,2% розчин лідокаїну, внутрішньо-венно крапельно віскен; при аритміях передсердного походження – антагоністи кальцію; при синусовій тахікардії – внутрішньовенно панангін, новокаїнамід, при брадикардії – ізадрин під язик, при повній атріовентрикулярний блокаді - атропін.

- для ліквідації розвиненої недостатності кровообігу призначають серцеві глікозиди – внутрішньовенно повільно строфантин, корглікон.

- для підвищення АТ при кардіогенному шоку призначають внутрішньовенно крапельно дофамін (препарат вибору), мезатон, норадреналін.

- в якості протишокових засобів застосовують глюкокортикоїди.

- для профілактики тромбоутворення застосовують антикоагулянти – внутрішньовенно крапельно гепарин, при наявності свіжих тромбів – фібрино-літики – фібринолізин, стрептоліаза, тромболітики – стрептокіназа, урокіназа.

- для обмеження розмірів інфарктного вогнища – внутрішньовенно нітрогліцерин, можна анаприлін, ніфедипін.

- оксигенотерапія, вливання поляризуючої суміші – глюкоза з інсуліном і калію хлоридом.