
- •Засоби, які впливають на серцево-судинну систему. Кардіотонічні засоби. Серцеві глікозиди.
- •1. Препарати наперстянки
- •2. Препарати строфанту
- •3. Препарати конвалії
- •4. Препарати горицвіту
- •5. Інтоксикація серцевими глікозидами.
- •Антиаритмічні препарати.
- •1. Мембраностабілізуючі засоби (блокатори натрієвих каналів)
- •3. Блокатори калієвих каналів.
- •4. Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи іонів кальцію).
- •5. Препарати калію.
- •7. Засоби, що застосовуються при блокадах серця та брадиаритміях.
- •Засоби, що застосовують при недостатності вінцевого кровообігу
- •Антиангінальні (коронароактивні) засоби.
- •Нітрати та нітратоподібні речовини
- •3. Антагоністи іонів кальцію
- •Різні антиангінальні препарати
- •Засоби що застосовують при гострому інфаркті міокарда
Засоби, які впливають на серцево-судинну систему. Кардіотонічні засоби. Серцеві глікозиди.
Серцеві глікозиди - лікарські речовини, які виявляють кардіотонічну дію на серцевий м'яз і застосовуються для лікування серцевої недостатності.
Серцева недостатність - нездібність серця забезпечити кровопостачання органів та тканин, що супроводжується застоєм крові в органах, утворенням набряків. Розрізняють:
- гостру серцеву недостатність - швидко наступаючий важкий стан, який погрожує життю хворого, розвивається протягом кількох годин.
- хронічну серцеву недостатність - симптоми недостатності розвиваються поступово.
Для лікування серцевої недостатності основними кардіотонічними препаратами е серцеві глікозиди - речовини рослинного походження, які містяться в наперстянці, конвалії, горицвіті, строфанті.
Механізм дії серцевих глікозидів на серце:
1. підвищують силу серцевих скорочень (збільшують концентрацію іонів кальцію в міокарді).
2. сповільнюють ритм серцевих скорочень (викликають брадикардію).
3. При серцевій недостатності значно підвищують ударний та хвилинний об'єми серця, швидкість кровообігу.
4. Збільшують нирковий кровообіг та підвищують діурез.
5. Пригнічують провідність серця, в токсичних дозах викликають атріовентрикулярний блок (порушення серцевої провідності від передсердь до шлуночків).
6. У великих дозах підвищують автоматизм, що може привести до виникнення екстрасистолій.
1. Препарати наперстянки
Стійкі і ефективні при вживанні через рот, значна тривалість дії, виразна кумуляція (тому після їх вживання одразу не призначають препарати строфанту), мала ефективність при гострій серцевій недостатності, лікувальна дія розвивається поступово з наростаючим ефектом. Препарати: дигітоксин (кумуляція більше, ніж в інших серцевих глікозидів), дигоксин, целанід, лантозид, бемекор, кордигіт.
Дигоксин (Ланікор) (Digoxinum)
Форма випуску: таблетки 0,00025 г, ампули 1 мл 0,025 % розчину.
Призначають перші дні 1 таблетка 4-5 разів на день, далі по 1-2 таблетки на добу, внутрішньовенно струйно чи крапельно на ізотонічному розчині по 1-2 мл.
Механізм дії: кардіотонічна дія починається після введення в вену через 15-30 хвилин, після вживання всередину через 2-3 години, триває кілька днів, викликає значну брадикардію, проявляє виражений діуретичний ефект, помірна кумуляція.
Застосування: хронічна серцева недостатність, пароксизмальна миготлива аритмія, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія.
Целанід (Лантозид С) (Celanidum)
Форма випуску: таблетки 0,00025 г; ампули 1 мл 0,02 % розчину.
Призначають всередину спочатку по 1-2 таблетки 2-3 рази на день, далі по 1-2 таблетки на добу; внутрішньовенно по 1-2 мл 1-2 рази на добу.
Механізм дії: швидкий кардіотонічний ефект, починається через 15-30 хвилин при вживанні всередину, через 15 хвилин при введенні внутрішньовенно, дія триває 2–3 дні, найменша кумуляція з усіх препаратів наперстянки, велика широта терапевт дії.
Застосування: хронічна та гостра серцева недостатність, що ускладнена тахі-кардією, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія.
Побічні ефекти препаратів наперстянки: брадикардія, порушення серцевої провідності, блювання, нудота, біль в животі, головний біль, депресія, судоми.