
- •Антигіпертензивні засоби план.
- •1. Антигіпертензивні препарати, які впливають на судинорухові центри головного мозку.
- •Також в якості центрального стимулятору α2– адренорецепторів застосову-ють гуанфацин (естулік) – при різних формах гіпертонічної хвороби, включаючи ниркову гіпертензію.
- •2. Антиадренергічні засоби периферичної дії.
- •3. Периферичні вазодилятатори.
- •4. Засоби, які впливають на ангіотензинову систему.
- •5. Діуретичні засоби.
- •Антигіпертензивні комбіновані препарати
- •Індивідуалізація антигіпертензивної терапії: фактори, що визначають вибір препаратів
- •Фармакотерапія гіпертонічних кризів.
- •Класифікація гіпертонічних кризів. Рекомендована українським товариством кардіологів
- •Загальні принципи лікування хворих на гіпертонічний криз.
Фармакотерапія гіпертонічних кризів.
Гіпертонічний криз – стан, який характеризується значним підвищенням АТ, розладами мозкової та серцевої діяльності у хворих на гіпертонічну хворобу або при симптоматичній артеріальній гіпертензії. Виникненню кризів сприяють гостре нервово-психічне перенапруження, надмірне вживання алкоголю, різкі зміни погоди, відміна гіпотензивних препаратів.
Гіпертензивний криз виявляється головним болем, запамороченням, появою «туману» перед очима, нудотою і блюванням, відчуттям важкості за грудиною. Для правильного надання невідкладної допомоги в залежності від особливостей центральної гемодинаміки виділяють гіперкінетичний і гіпокінетичний кризи.
При гіперкінетичному кризі підвищення АТ зумовлене надмірною роботою серця. При гіпокінетичному кризі основним механізмом підвищення АТ являється підвищена периферична опірність.
Класифікація гіпертонічних кризів. Рекомендована українським товариством кардіологів
ускладнені кризи – невідкладні стани, представляють пряму загрозу життю пацієнта, потребують зниження АТ протягом години з використанням внутрішньовенного введення препаратів. Це інфаркт міокарду, інсульт, гостра лівошлуночкова недостатність, аритмії, еклампсія, кровотечі тощо.
Неускладнені кризи – стани, при яких немає гострого ураження органів і загрози життю пацієнта, потребують зниження АТ протягом 24 годин з призначенням гіпотензивних препаратів швидкої дії.
Загальні принципи лікування хворих на гіпертонічний криз.
зниження АТ під строгим його контролем протягом усього періоду
кризу;
зниження проникності судинної стінки;
призначення засобів, які покращують мозковий, коронарний, нирковий кровообіги;
призначення петльових діуретиків всім хворим, за виключенням церебрального ішемічного кризу;
при всіх гіпертензивних кризах, крім кардіального, слід використовувати до 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну внутрішньовенно як гормонізатор моторики внутрішньомозкових судин;
нормалізація гемокоагуляційної системи та попередження тромбоутворення;
оксигенотерапія;
всім хворим показана психотерапія, терапія транквілізаторами;
дієта з обмеженням харчової солі, рідини, жирів.
Схема купірування гіпертонічного кризу