2. Соціальні аспекти діяльності спеціалізованих-дитячо юнацьких шкіл олімпійського резерву

Сьогодні не можна знайти жодної сфери людської діяльності, не пов'язаної з фізичною культурою. Фізична культура і спорт - загальновизнані матеріальні і духовні цінності суспільства в цілому і кожної людини окремо. В останні роки всі частіше говориться про фізичну культуру не тільки як про самостійний соціальний феномен, але і як про стійкі якості особистості. До громадських цінностей фізичної культури ми відносимо накопичені людством спеціальні знання, спортивну техніку, технології спортивної підготовки, методики оздоровлення, кращі зразки моторної діяльності, спортивні досягнення - все те, що створено людьми для фізичного вдосконалення, оздоровлення та організації здорового способу життя [5]. Важливо підкреслити значення для суспільства інтенційних цінностей, які визначають значимість і престижність фізичної культури і спорту серед інших соціальних явищ. Фінансування, правова основа, сформованість позитивної громадської думки - ось основні показники, що характеризують рівень значущості інтенціонних цінностей фізичної культури в даному соціумі. У той же час за даним показником можна значною мірою судити про ступінь цивілізованості суспільства, розвитку культури країни в цілому [7]. Особистісний рівень засвоєння цінностей фізичної культури визначається знаннями людини в області фізичного вдосконалення, руховими вміннями та навичками, здатністю до самоорганізації здорового стилю життя, соціально-психологічними установками, орієнтацією на заняття фізкультурно-спортивною діяльністю.

Основними соціальними проблемами в Україні, рішення котрих пов’язано з розвитком в країні фізичної культури та спорту, є:

• Стан здоров’я ніції.

• Рівень фізичної підготовленості допризивної молоді.

• Фізична готовність працездатного населення.

• Подолання асоціальних проявів в молодіжному середовищі(наркоманія, алкоголізм, злочинність)[12].

Держава об’єктивно зацікавлена в розвику фізичної культури та спорту, оскільки, поряд з рішенням вказаних вище проблем, фізична культура і спорт виконують в суспільстві наступні функції:

• оздоровчу, яка приводить в кінцевому результаті до збільшення терміну життя людини, періода працездатності, зменшенню затрат на медичне обслуговування.

• соціальну, котра висловлюється в обєднанні суспільства, боротьбі з наркоманією та злочинністю.

• виховну, за допомогою котрих виховується характер людини, формується її взаємодія з зовнішнім середовищем.

• виробничу, націлену на покращення людських ресурсів держави, підвищення працездатності та ефективності праці.

• рекреаційну, відповідальну за відновлення фізичних та моральних здібностей людини.

• затвердження у суспільстві здорового образу життя.

3. Бюджетне та позабюджетне фінансування спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву

Особливу роль у системі організації сфери фізичної культури і спорту в нашій державі відведено дитячо-юнацькому спорту, основу якого становлять дитячо-юнацькі спортивні школи та спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву. Варто зазначити, що дитячо-юнацький спорт є підґрунтям формування здорового способу життя підростаючого покоління та одним із компонентів системи підготовки спортивного резерву. Практичний досвід функціонування засвідчив ефективність і доцільність розвитку мережі ДЮСШ та СДЮШОР. Водночас економічний розвиток країни стримує цей процес.

Фінансування галузі „фізична культура і спорт” вкрай незадовільне і становить усього 0,5 % державного бюджету і 1,52 % регіональних бюджетів[6]. За обсягами річних видатків з усіх джерел фінансування з розрахунку на одну особу Україна майже у 30 разів поступається Фінляндії, у 15 разів – Японії та Австралії, у 10 разів – Німеччині [1]. Зазначимо, що до фінансування СДЮШОР в Україні залучаються як бюджетні кошти, так і ряд по забюджетних джерел фінансування. При цьому останні вважаються більш надійним джерелом фінансування, проте їх фактичний обсяг залишається на низькому рівні. Недостатній рівень бюджетного фінансування та залучення позабюджетних коштів пов’язані з тим, що законодавчо встановлені стандарти фінансування не відповідають реальним можливостям, а відсутність теоретичної обґрунтованості організаційно-правових аспектів фінансування спортивних шкіл у сучасних умовах свідчить про актуальність наукових досліджень цього напряму.

Окремі питання правового регулювання фінансування видатків, зокрема на освіту, досліджували у своїх працях учені: В. Г. Дем’янишин, А. О. Монаєнко, О. П. Орлюк, О. В. Покачалова, О. В. Солдатенко, Н. І. Хімічева, та ін. Поряд з цим особливості фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які законодавством України віднесені до позашкільних навчальних закладів освіти, не знайшли достатнього відображення, за винятком окремих праць: П. В. Бауера, В. Г. Квашука, Ю. П. Мічуди, Г. М. Путятіної, І. І. Переверзіна, О. А. Шинкарук тощо.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити ряд завдань:

– розкрити правовий зміст основних фінансовоправових понять у сфері фінансування;

– проаналізувати особливості порядку фінансування СДЮШОР в Україні;

– узагальнити поняття бюджетно-кошторисного фінансування видатків на СДЮШОР та головні недоліки у фінансуванні СДЮШОР.

Останнім часом суспільні відносини, що пов’язані з фінансуванням видатків бюджету, стали предметом досліджень багатьох учених. Розкриття категорії „фінансування видатків ДЮСШ” потребує дослідження основних наукових поглядів на такі фінансово-правові поняття, як „фінансування”, „кошторисно-бюджетне фінансування”, „кошторис”.

Великий тлумачний словник економічних та юридичних термінів розкриває поняття „фінансування” як процес утворення і постачання підприємств, організацій грошовими засобами, сформованими за рахунок утворення різних фондів і резервів [2]. На думку профессора Галкіна В.[3], фінансування – це діяльність держави планового характеру, через яку проводять державні та місцеві видатки. З огляду на це розрізняють коротко-, середньо- і довгострокове, а також річне фінансування [3]. У фінансовому праві фінансування пов’язують з фінансовою діяльністю держави, а отже, досить часто у працях теоретико-прикладного характеру воно зустрічається як бюджетне фінансування.

Так, В. Дем’янишин [6] наводить розширене визначення поняття „бюджетне фінансування”. На його думку, воно є сукупністю грошових відносин, які пов’язані з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави та реалізуються шляхом безповоротного, безвідплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом [4]. При цьому О. П. Орлюк виділяє, що бюджетне фінансування має два режими: кошторисно-бюджетний режим та режим фінансування підприємств і організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу [5].

Що стосується безпосередньо СДЮШОР, то сутність кошторисно-бюджетного фінансування полягає в тому, що вказані освітні установи всі свої видатки на поточне утримання і розширення діяльності здійснюють за рахунок державного бюджету та позабюджетних коштів на основі кошторису як індивідуального фінансово-планового акта. Щодо кошторису, то Воронова Л. К. визначає його як основний фінансово-плановий акт, у якому встановлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл [8]. У статті 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI закріплено, що кошторис як основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Необхідно зазначити, що кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі программно цільового методу, який сприяє управлінню бюджетними коштами для досягнення конкретних резуль татів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності їх використання за цільовим призначенням. Відповідно до законів України про державний бюджет у сфері фізичного виховання, у тому числі СДЮШОР, щороку фінансуються такі основні бюджетні програми: „Утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл”, „Фінансова підтримка дитячо-юнацьких спортивних шкіл фізкультурно-спортивних товариств”, „Організація фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності інвалідів”, „Фінансова підтримка спортивних споруд”, „Підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості для проведення навчально-тренувальної та спортивної роботи”. Їх фінансування має на меті забезпечити кожному громадянинові України безоплатну фізкультурно-оздоровчу діяльність у державних і комунальних закладах фізичного виховання.

Основи фінансування видатків на різні сфери суспільних відносин мають схожі особливості. А отже, фінансування СДЮШОР не має особливих організаційно-правових засад і здійснюється на бюджетно-кошторисній основі. Сутність якої зводиться до системного планування процесів виділення бюджетних коштів на підставі розроблених і затверджених головними розпорядниками бюджетних коштів програм, які спрямовані на вирішення економічних та організаційних завдань щодо розвитку СДЮШОР в Україні. Крім того, варто погодитися з О. В. Солдатенко, що він сприяє дотриманню єдиного підходу до формування і раціонального розподілу фондів фінансових ресурсів на конкретні програми та проекти, а також на їх цільове використання і підвищення рівня його ефективності [9].

Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України на кошторисно-бюджетне фінансування поширюються загальні принципи фінансування. До них відносять: ефективність та результативність при досягненні цілей з залученням мінімального обсягу бюджетних коштів та отримання максимального результату; обґрунтованість та безповоротність відпуску коштів, цільове використання бюджетних коштів, дотримання контролю за використанням коштів [10].

На думку окремих учених, існують додатково й спеціальні принципи, притаманні саме кошторисно-бюджетному фінансуванню: отримання коштів державними та місцевими установами для поточної діяльності й капітальних вкладень з бюджету відповідно до їх підпорядкування; бюджетні кошти є основним джерелом фінансування діяльності таких установ; фінансово-плановий акт, на підставі якого виділяються кошти, є кошторис доходів і видатків установи; витрачання коштів здійснюється суворо за цільовим призначенням, визначеним у кошторисі, зміни до якого можуть внести лише органи, яким підпорядкований одержувач бюджетних коштів; планування і фінансування діяльності проводиться на основі економічних нормативів, затверджених у встановленому порядку [7].

Розподіл бюджетних коштів між спортивними школами здійснюється засновниками спортивних шкіл на підставі поданих ними обґрунтувань на потреби в бюджетних коштах. Ураховуються детальні розрахунки витрат, изначених згідно з установленими нормами і нормативами, діючими цінами тарифами, затвердженою проектно-кошторисною документацією, плановими обсягами надання школами в поточному році послуг, пов’язаних із проведенням навчально-тренувальних занять і змагань. Дані заходи передбачаються календарним планом фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів. Обсяг бюджетних коштів для будівництва, проведення капітального ремонту і реконструкції, при дбання інвентарю та обладнання визначається на основі об’єктивної потреби у створенні нових або підтриманні в належному стані існуючих будівель і спортивних споруд з урахуванням прогнозованих показників доходів і витрат згідно з фінансовими планами спортивних шкіл на поточний рік і обсягу видатків, які планується здійснити за рахунок надто джень з інших джерел[19].

Обсяг бюджетних коштів на поточне утримання спортивних шкіл визначається на підставі результатів їх фінансово-господарської діяльності за минулий рік і відповідних показників на поточний рік згідно з фінансовими планами області, міста, району, організації. Певний обсяг може змінюватися Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України залежно від результатів аналізу показників фінансової звітності шкіл за попередній звітний період (місяць, квартал).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 встановлено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. Під час визначення обсягів видатків бюджету розпорядники коштів повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної СДЮШОР, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність у яких зумовлена характером діяльності конкретної СДЮШОР. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Аналіз основних положень Закону України „Про Державний бюджет України” від 27.04.2010 р. № 2154-VI та Закону України „Про Державний бюджет України” вiд 26.12.2008 р. № 835-VI засвідчив наявність збільшення видатків на надання загальної поглибленої освіти з фізкультури і спорту загальноосвітніми спеціалізованими школами. Так, у 2009 р. було виділено 58 374,9, а у 2010 р. – 72 547,3 гривень[12].

Варто зазначити, що, відповідно до Постанови „Про затвердження Порядку часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” № 31 від 26.06.2007 р., значний обсяг фінансування СДЮШОР здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду за статтею „Оздоровчі заходи” та кошторисами програм відділень Фонду щодо відновлення здоров’я застрахо ваних осіб і членів їх сімей із зазначеною метою. Видатки за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності частково здійснюються на: оплату праці працівників СДЮШОР, штат яких укомплектований відповідно до спеціалізації СДЮШОР та наявних власних спортивних споруд; утримання спортивних споруд, які перебувають на балансі СДЮШОР; оренду спортивних споруд та приміщень, пристосованих для проведення навчальнотренувального й організаційно-методичного процесу, за відсутності власних спортивних споруд; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань у межах України відповідно до кошторисів; придбання СДЮШОР спортивного інвентарю, спортивного обладнання, спортивної форми та спортивного взуття (крім універсальної спортивної форми та взуття індивідуального призначення) для вихованців в обсягах, необхідних для проведення навчально-тренувального процесу; оздоровлення вихованців СДЮШОР у дитячих закладах оздоровлення України за нормами, які щорічно затверджуються правлінням Фонду для оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення; оплату розрахунково-касового обслуговування за рахунком, відкритим для обліку коштів Фонду.

Зазначимо, що згідно зі ст. 26 п. 3 Закону України „Про позашкільну освіту” СДЮШОР, які віднесені до позашкільних навчальних закладів освіти, надається право мобілізувати кошти шляхом надання додаткових платних освітніх послуг та здійснення іншої підприємницької діяльності.

Власні надходження, які отримує СДЮШОР, відносять до спеціального фонду кошторису і використовують на потреби за цільовим призначенням.

Таким чином, кошторисне фінансування СДЮШОР здійснюється за рахунок коштів, що мобілізуються з багатьох джерел фінансування, таких як бюджет не фінансування і самофінансування, які, у свою чергу, об’єднуються та відображаються у спеціальному та загальному фондах відповідного кошторису і витрачаються на потреби СДЮШОР.

Враховуючи викладене вище, зазначимо, що кошторисно-бюджетне фінансування СДЮШОР – це централізоване фінансування видатків з державного бюджету та накопичення позабюджетних коштів на поточне утримання СДЮШОР і виконання ними головних функціональних завдань, які здійснюються на основі цільового, безповоротного, безоплатного виділення коштів, зазначених у їх постатейних кошторисах на відповідний термін.

Фінансування з державного і місцевих бюджетів на утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл визначається за економічними нормами та відбувається на основі кошторису, який є фінансово плановим актом, затвердженим у порядку та формі, установлених правовими нормами, де зазначається сума коштів, що має надійти протягом календарного року для поточної діяльності та розвитку із указівкою на джерела доходів, цільове спрямування коштів з постатейним і поквартальним їх розподілом, крім того, видатки на СДЮШОР здійснюються з використанням бюджетних програм та не підлягають поверненню.

Варто підкреслити, що фінансування на основі бюджетно-кошторисного методу не дозволяє оперативно змінювати розміри коштів, необхідних для виконання певного обсягу робіт у разі його зміни, та оперативно маневрувати ними у разі необхідності у зміні однієї статті фінансування на іншу. Кошти, які залучають бюджетні заклади, зокрема СДЮШОР, до спеціального фонду кошторису, не відіграють значної ролі в їх фінансовому забезпеченні, однак на практиці спостерігається тенденція до поступового пожвавлення некомерційної діяльності в цій сфері.

Також у сучасних умовах доцільним є здійснення фінансування СДЮШОР за нормативами відповідно до кількості учнів та їх спортивної підготовки, кількості підготовлених членів збірної команди України та видів спорту, а також передбачення коштів на проведення навчально-тренувальних зборів, участь у змаганнях, придбання спортивної форми, інвентарю, на будівництво сучасних спортивних споруд та інше.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на державні програми підготовки резерву і складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з визнаних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях з олімпійських та неолімпійських видів спорту (включаючи Олімпійські ігри та Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту), фінансова підтримка баз олімпійської підготовки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України)

Порядок часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначає умови часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Часткове фінансування ДЮСШ за рахунок коштів Фонду здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду за статтею "Оздоровчі заходи" та кошторисами програм відділень Фонду щодо відновлення здоров’я застрахованих осіб та членів їх сімей за умови існування інших джерел фінансування ДЮСШ.

Виконавча дирекція Фонду здійснює часткове фінансування ДЮСШ Центральних рад фізкультурно-спортивних товариств (далі - ФСТ), виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють часткове фінансування ДЮСШ регіональних організацій ФСТ та ДЮСШ, що не підпорядковані ФСТ, які є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Закону України «Про фізичну культуру і спорт», держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні, діяльність Всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості [1].

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки державних программ розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення. Обласні бюджети та бюджет АРК беруть участь у фінансуванні державних програм з спорту для людей з обмеженими фізичними можливостями і реабілітації, а також забезпечують навчально-тренувальну роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл (усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) та проводять заходи з фізичної культури і спорту. Державне управління сферою фізичної культури і спорту забезпечує розв’язання таких питань, як визначення стратегічних напрямів розвитку фізичної культури і спорту в країні, підготовка та виконання відповідних державних програм та заходів, створення сприятливих умов для функціонування фізкультурно-спортивних організацій усіх форм власності, які мають пройти інвентаризацію та бути занесені до відповідного державного реєстру. В свою чергу, необхідно посилити процеси демократизації та децентралізації державного управління – з чітким визначенням меж повноважень та відповідальності суб’єктів відповідного сектора сфери фізичної культури і спорту.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування основну увагу приділяють реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту з урахуванням територіальних, соціальних та інших особливостей, зміцненню матеріально-технічної бази розвитку фізичної культури і спорту, впровадженню передових технологій, забезпеченню функціонування суб’єктів державного сектора цієї сфери та створенню сприятливих умов для відповідних суб’єктів громадського і приватного секторів, які безпосередньо і проводять фізкультурно-спортивну діяльність.

Функціонування громадського сектору сфери фізичної культури і спорту є проявом реальних потреб громадян у фізкультурно-спортивній діяльності та їх

самодіяльної ініціативи. Діяльність фізкультурно-спортивних товариств, спортивних федерацій та інших громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування забезпечує формування та реалізацію відповідних мотивацій та інтересів громадян, захист їх прав у сфері фізичної культури і спорту. Органи виконавчої влади на договірних засадах взаємодіють із суб’єктами громадського сектору сфери фізичної культури і спорту.

Проте головним все ж таки залишається розвиток фізичної культури та массового спорту, що на сьогодні відчуває гостре недофінансування. Виходячи з реалій сьогодення особливе занепокоєння викликає стан розвитку фізичної культури і спорту серед сільського населення, яке, за даними Державного комітету статистики, на 1 лютого 2010 року складає 14 418 277 чоловік. На ці цілі, з Державного бюджету України в 2011 році, в рамках державної підтримки Всеукраїнського-фізкультурно спортивного товариства «Колос» на організацію та проведення роботи з розвитку з розвитку фізичної культури і спорту серед сільського населення, було виділено всього 8,8 млн. грн. [7].

Для покращення ситуації в цій сфері потрібно зробити ряд змін та реформ. Організаційною основою розвитку фізичної культури і спорту в Україні повинна

стати розгалужена мережа спортивних клубів та центрів різних форм власності та спрямованості – оздоровчих, за спортивними інтересами, з окремих видів спорту тощо. Держава повинна вживати заходів щодо створення належних умов для функціонування таких клубів та центрів у навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях, за місцем проживання та масового відпочинку населення.

Економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту повинна спрямовуєтися на задоволення зростаючих потреб населення України у фізкультурно-спортивних послугах високої якості та сприяти зростанню ділової активності суб’єктів усіх секторів цієї сфери, гармонізації їх економічних відносин з іншими суб’єктами господарювання.

Майно суб’єктів господарювання у сфері фізичної культури і спорту повинно формуватися за рахунок різноманітних джерел: грошові та майнові внески засновників; доходи, одержані від надання фізкультурно-спортивних послуг та від здійснення інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; кошти державного та місцевих бюджетів; гранти, кошти громадських і благодійних організацій.

Пріоритетом матеріально-технічного забезпечення сорту повинно бути формування розгалуженої мережі сучасних спортивних споруд з урахуванням запитів різних соціальних, професійних груп населення, їх інтересів та рівня спортивної підготовленості. Для цього необхідно удосконалити відповідні соціальні та будівельні стандарти і нормативи, які мають відповідати вимогам міжнародних спортивних організацій, створити систему моніторингу їх дотримання, особливу увагу звернувши на охорону довкілля. За рахунок модернізації відповідного сектору промисловості внутрішній ринок треба наповнити конкурентноспроможною вітчизняною продукцією спортивного призначення. Держава має створити привабливі економічні умови для залучення приватних інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази сфери фізичної культури і спорту.

Розвиток приватного сектору сфери фізичної культури і спорту спрямовується на підвищення якості та розширення обсягу фізкультурно-спортивних послуг. Держава - через механізм правового регулювання - повинна сприяти функціонуванню суб’єктів приватного сектора сфери фізичної культури і спорту та забезпечувати захист інтересів споживачів фізкультурно-спортивних послуг.

Збільшення загальних обсягів видатків державного і місцевих бюджетів на фізичну культуру і спорт поступово повинні наблизитися в Україні до рівня середніх показників у європейських державах і мають спрямовуватися передусім на забезпечення фізичного виховання на сучасному рівні у державних і комунальних навчальних закладах, фінансування ефективної діяльності спортивних шкіл, інших суб’єктів державного сектора сфери фізичної культури і спорту, підготовку за державним замовленням фахівців у вищих навчальних закладах за напрямом «Фізична культура і спорт» та підвищення їх кваліфікації, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень з проблем фізичного виховання і спорту, створення мережі сучасних спортивних споруд, модернізацію баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки відповідно до міжнародних стандартів, забезпечення підготовки та участі збірних команд України в Олімпійських, Паралімпійських іграх та інших міжнародних змаганнях, фінансування державного замовлення на виготовлення і трансляцію телевізійних і радіопрограм з оздоровчої та спортивної тематики, надання на конкурсних умовах фінансової допомоги суб’єктам сфери фізичної культури і спорту для проведення спортивних заходів та реалізації відповідних програм та проектів, здійснення адресних компенсацій спортивним спорудам за безкоштовне використання їх певними групами населення. З урахуванням світової практики суб’єктам господарської діяльності у сфері фізичної культури і спорту в Україні повинні надаватися інвестиційні, податкові, митні та інші переваги. З метою захисту прав споживачів фізкультурно-спортивних послуг держава повинна використовувати відповідні механізми ліцензування, сертифікації та стандартизації.

Економічна діяльність учасників професіонального спорту повинна здійснюватися згідно з вимогами, що визначаються міжнародними спортивними організацій та не суперечити чинному законодавству України.

В даний час всі фізкультурно-спортивні організації вирішують складну задачу ефективної інтеграції в нову соціально-економічну систему держави, що вимагає відповідних принципів і методів управління у сфері фізичної культури і спорту. Керівники вітчизняних фізкультурно-спортивних організацій все частіше використовують досвід управління зарубіжних країн, що сповна закономірно. Кожна організація для ефективного функціонування має потребу, в першу чергу, в необходному кадровому, матеріальному і фінансовому забезпеченні. Галузь фізична культура і спорт не виключення, оскільки дитячо-юнацькі спортивні школи є ключовою ланкою в підготовці майбутніх висококваліфіцированих спортсменів, які повинні фінансуватися в повному об'ємі. Але, на жаль, у важких економічних умовах країни, що склалися, засновники не в змозі надати повну кадрову, матеріально-фінансову допомогу спортивним школам.

Щоб оцінити, наскільки ефективна діяльність спортивної школи, необхідно, перш за все, зіставити її витрати і доходи, тобто знайти відношення результату до витрат на його досягнення [4]. Це ставить перед керівниками спортивних шкіл, органами управління фізичної культури і спорту, науковцями завдання класифікації основних джерел доходів і витрат спортивних шкіл.

Як було відмічено вище, в економічних умовах, що склалися, сфера фізичного виховання і спорту України не в силах ефективно функціонувати без пошуку і залучення додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами формування засобів для спортивних шкіл є [27]:

- засоби від надання платних послуг відповідно до переліку, затвердженого Кабінету Міністрів України;

- засоби гуманітарної допомоги;

- добровільні грошові внески, матеріальні цінності підприємств, установ, організацій і окремих громадян;

- кредити банків, інші надходження.

Закон України про благодійність і благодійні організації визначили, що добродійна діяльність здійснюється по таких основних напрямах, як сприяння розвитку охорони здоров'я, масовій фізичній культурі, спорту і туризму, здоровому способу життя, участь в наданні медичної допомоги населенню і здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, самотніми, людьми похилого віку і іншими особами, які через своїх фізичні, матеріальні або інші особливості потребують соціальної підтримки і турботи.

Благодійність - добровільне безкорисливе пожертвування фізичних і юридичних осіб в наданні набувальникам матеріальної, фінансової, організаційної і іншої благодійної допомоги [3]. Добродійна допомога спортивним школам може надаватися у вигляді:

• одноразовою або систематичною фінансової, матеріальної і іншої допомоги;

• фінансування конкретних цільових програм; допомозі на основі договорів (контрактів) про добродійну діяльність;

• дарування або дозволи на безоплатне (пільгове) використання об'єктів власності;

• дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів;

• надання безпосередньо допомоги особистою участю, послугами або передачі результатів особистої творчої діяльності; прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому вмісту об'єктів бла-готворітельності;

• інших заходів, не заборонених законом.

Специфічними формами добродійності є меценатство і спонсорство.

Меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги. Президент України Віктор Янукович під час III Спортивного конгресу України заявив про важливість розвитку меценатства в спорті і створення сприятливих умов для занять українською фізичною культурою і спортом. Хоча в Україні і збільшується кількість спортивних споруд і майданчиків, ситуація в цій сфері вимагає подальшої роботи. В світі існує практика заохочення інвесторів, які направляють капітал в розвиток фізкультури і спорту. Потрібно ретельно вивчити світовий досвід в цій сфері. Глава держави також виразив переконання, що меценатство треба піднімати, мотивувати і створювати цивілізовані правила гри. При цьому він відзначив, що особливу увагу потрібно приділяти дитячо-юнацьким спортивним школам і будівництва спортивних споруд.

Спонсорство - один з важливих елементів маркетингової політики в спорті багатьох країн. Доходи, які отримані від спонсорських контактів, грають важливу роль в забезпеченні діяльності спортивної організації. В той же час, частка спонсорських вкладів в спорт значно відрізняється в різних країнах і залежить багато в чому від соціально-економічних умов, вигляду спорту, його розвитку і рівня заходу, який проводиться. Спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна і інша підтримка фізичними і юридичними особами набувальників добродійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знаку для товарів і послуг [3].

Отже, спонсорство - це ділові взаємини між тими, хто надає засоби, послуги і організацією або особою, які пропонують взамен права, привілеї, які спонсор може використовувати в своїх комерційних цілях.

Сьогодні в Україні і багатьох країнах пострадянського простору пошук спонсорів - одне з поширених занять в мистецтві, культурі, фізичній культурі і спорті. Дослідження, приведені в посібнику професора О. Н. Жданової [2], і проведені нами дослідження - багаточисельні інтерв'ю, свідчать, що при слабкій економіці країни, відсутності певних традицій, правових аспектів знайти спонсора не так легко і небагато знають як це зробити. В той же час, фірми, організації або підприємства, які хочуть стати спонсорами, також не зовсім знають, з чого почати, кому віддати перевагу.

Причини спонсорства виходять з природи самого спорту як соціального явища. Спорт, як стверджує Кутепов М. Е. [5] - це глядачі на стадіоні, в палаці спорту, біля екранів телевізорів, які є різноплановими за своїми демографічними характеристиками. З таким визначенням не можна повною мірою погодитися, хоча частково воно відображає широкомасштабне поняття спорту.

Використовуючи популярність спорту і його особливий імідж, спонсор отримує особливий і недорогий канал поширення інформації про свою фірму і продукцію. Спонсорство в спорті дозволяє укріпити, підвищити досягнутий рівень популярності фірми-спонсора, а також створити її новий імідж.

Дитячо-юнацькі спортивні школи - це потенціал спортсменів, який представлятиме в найближчій перспективі свою країну на міжнародній арені, отже, і свого спонсора, якщо такий є. Багато керівників спортивних шкіл просто не знають, як правильно залучати і взаємодіяти із спонсорами.

Найбільш поширеними формами матеріальної допомоги, яку можуть надавати спонсори організаціям фізичної культури і спорту наступні:

• інвестиції, позики, безвідплатна видача грошей;

• безкоштовні послуги: зв'язку, транспорту, телебачення, копіювальної і комп'ютерної техніки;

• оплата готелів, прийомів, ремонту устаткування;

• реалізація квитків на спортивні заходи;

• будівництво приміщень і спортивних споруд;

• посередництво;

• оплата телевізійних трансляцій спортивних змагань, заходів;

• безкоштовна передача матеріальних цінностей (призів, спортивного одягу і взуття, будівельних матеріалів, дарунків).

Це не повний перелік запропонованих рекомендацій роботи із спонсорами, є окремі приклади використання послуг, які пропонуються спонсорами і спортивними школами в їх спільній роботі. Робота спортивних шкіл із спонсорами не закінчується отриманням від них фінансової і іншої допомоги, а протягом всієї співпраці спортивна школа надає всілякі послуги спонсорові, що у свою чергу укріплює їх взаємовідношення.