Поняття про вегетативну дистонію.

Залежно від ( конституціонального типу) функціональної активності вегетативної нервової системи виділяють два конституціональні типи людей:

Симпатико тонічна конституція. Переважає тонус симпатичної нервової системи. Характерна блідість і сухість шкіри, холодні кінцівки, блиск очей і м’який екзофтальм, нестійка температура тіла, схильність до тахікардії і підвищенню АТ, закрепи, висока працездатність, особливо під вечір, ініціативність, тривожність, фізична витривалість, неспокійний сон, погана переносність сонця, тепла, шуму, яскравого світла, іноді непри’ємні відчуття в області серця.

Ваготонічна конструкція. Переважає тонус парасимпатичної нервової системи. Характерні: холодна, волога, бліда шкіра, гіпергідроз, гіперсалівація, яскравий червоний дермографізм, брадикардія, зниження AT, дихальна аритмія, схильність до непритомностей, тенденція до збільшення маси тіла, апатичність, астенія, схильність до депресій, мала фізична витривалість, нерішучість, слабка ініціативність, висока чутливість, боязкість, більша працездатність у ранковий час.

Синдром вегетативної дистонії (свд)

СВД - це узагальнена назва порушень вегетативної нервової системи людини.

1. СВД може виявлятися:

• переважно симпатичними симптомокомплексами;

• переважно парасимпатичними симпатокомплексами;

• змішаними симпатокомплексами.

2. СВД може характеризуватися:

а) перманентними ( постійними) порушеннями так звана вегетативна мобільність;

б) параксимальними порушеннями - « вегетативні бурі».

3. За поширеністю виділяють такі види СВД:

а) генералізованого порушення;

б) системні розлади ( нейроциркулярна дистонія, нейрогастральна дистонія, порушення терморегуляції та інші);

в) місцеві порушення ( у певній частині голови, у дистальних відділах кінцівок).

4. Залежно від походження розрізняють:

1. СВД конституціональної природи ( починає виявлятися в ранньому дитячому віці);

2. СВД, що виникає на тлі ендокринних перебудов організму ( в період статевого дозрівання, клімаксу);

3. СВД при первинних захворювань перефиричних ендокринних залоз;

4. СВД при первинних ураженнях вісцеральних органів;

5. СВД при алергії;

6. СВД при ушкодженнях вегетативної нервової системи;

7. СВД при органічних ураженнях головного мозку;

8. СВД при неврозах.