Джерела доходів

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні збори; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

Державні видатки

Державні видатки — це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:

1. виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;

2. заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;

3. загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;

4. загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;

5. утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;

6. утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;

7. створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.

Стандартні положення

Бюджетна система ґрунтується на взаємодії бюджетів усіх рівнів, що відбувається за допомогою використання регулюючих доходних джерел, створення цільових і регіональних бюджетних фондів, їх часткового перерозподілу. Це важливе положення реалізується через систему податків, які регулюють обсяги надходжень фінансових ресурсів між державою та її регіонами, а також у цілому по території України. Необхідність такої системи виникає в результаті того, що в межах країни існує різниця у фінансовій забезпеченості регіонів внаслідок ряду об'єктивних причин, пов'язаних з економічним становищем та їх географічним положенням. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю джерел доходів і правом визначити напрям їх використання й витрат.

Аналіз стану бюджету України за останні роки свідчить про дедалі напруженіший хід усього бюджетного процесу, ускладнення його формування й виконання. Бюджетний дефіцит — це та сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи.

Дефіцит державного бюджету характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним «благополуччям», перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. В Україні дефіцит державного бюджету за останні роки незначний, оскільки уряд докладає максимум зусиль у формуванні бездефіцитного бюджету (профіциту). Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:

1. зниженням рівня суспільного виробництва;

2. глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;

3. послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;

4. нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;

5. великомасштабним оборотом «тіньового» капіталу;

6. великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

У країнах із фіксованою кількістю грошей в обігу можуть бути застосовані три способи покриття дефіциту бюджету — жорсткіше оподаткування, емісія паперових грошей, що веде до інфляції, державні позики, які спричиняють зростання державного боргу.

Державний борг — це сума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів за винятком позитивних сальдо бюджетів, що мали місце за цей же час. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Зовнішній державний борг — це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній борг — це борг держави своєму населенню. Відповідно до законодавства державним внутрішнім боргом є боргове зобов'язання уряду виражене у валюті, перед юридичними й фізичними особами. Такі зобов'язання можуть мати форму: кредитів, отриманих урядом; державних позик, здійснених шляхом випуску цінних паперів від імені уряду; інших боргових зобов'язань, гарантованих урядом.

Бюджетний дефіцит і державний борг тісно пов'язані, адже державна позика є важливим джерелом покриття бюджетного дефіциту.

Одним з головних напрямів удосконалення бюджетної системи в умовах ринкових відносин є демократизація формування та використання всієї системи бюджетів. В Україні необхідно створити таку систему формування й використання бюджету, яка б зацікавила й виробників, і органи влади всіх рівнів збільшувати доходи та найефективніше їх використовувати. Згідно з новим Законом України «Про бюджетну систему України» необхідно провести глибоку реформу бюджетної системи країни. Реформою бюджетної системи передбачається:

1. реальне розмежування фінансової та податкової системи;

2. реальне розмежування фінансів державних підприємств і державного бюджету;

3. розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави — доходів і витрат усіх без винятку юридичних і фізичних осіб, через які проходить розподіл і перерозподіл національного доходу;

4. здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат. Передбачається, що на республіканському рівні здійснюватимуться лише ті витрати, які мають загальнодержавну вагу. Тому необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітко визначену законом дохідну базу

Державні доходи — грошові відносини щодо збирання і розподілу валового внутрішнього продукту, який використовується державою для здійснення своїх завдань і функцій.Система доходів державного бюджету — взаємозв'язок сукупності доходів та їх диференціація на окремі групи і види.

Групи доходів

	Неподаткові доходи
	Доходи від особис­того і майнового страхування

 

Неподаткові доходи — врегульовані нормами права надходження до бюджету та позабюджетних фондів від підприємств і громадян; ці надходження можуть мати обов'язковий або добровільний характер.Обов'язкові платежі, що стягуються державою з доходів чи майна юридичних або фізичних осіб- Податки - нецільові, безвідплатні, безповоротні, безумовні та обо­в'язкові платежі, що надходять від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі актів Вер­ховної Ради або рад місцевого самоврядування. 

Характерні ознаки податків:

адресність до бюджету;

обов'язковість платежу;

перехід права власності при сплаті податку;

індивідуальна безоплатність;

регулярність стягнення.

Функції податків

 

розподільча

регулююча

фіскальна

стимулююча

контрольна

Податкове право — сукупність фінансово-правових норм, що регу­люють податкові відносини між державою і платниками податків.

Податкові правовідносини виникають при сплаті податків під­приємствами, де сторони є носіями прав і обов'язків, встановлених за­коном.

Суб'єкт податку — фізична або юридична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладено зобов'язання сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.

Об'єктом оподаткування є те, що підлягає оподаткуванню (прибу­ток, майно, додана вартість товарів (робіт, послуг), спеціальне вико­ристання природних ресурсів, заробітна плата,доходи громадян та інші об'єкти, визначені законодавчими актами України).

Податкова система- сукупність податків, зборів, інших платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників по­датків та органів, які здійснюють контроль за правиль­ністю обчислення, повнотою і своєчасністю їх сплати у встановленому законом порядку.

 Види податків:

загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі;

місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

загальнодержавні податки і збори:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі; 

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних

машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного­ бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

(Чорнобильський фонд);

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (Пенсійний

фонд);

збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності­;

відрахування і збір на будівництво, ремонт та утримання авто­мобільних доріг.

Місцеві податки:

з реклами;

комунальний.

Місцеві збори (обов'язкові платежі):

готельний;

за паркування автотранспорту;

ринковий;

за видачу ордера на квартиру;

курортний;

за участь у бігах на іподромі;

за виграш на бігах на іподромі;

з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

за право використання місцевої символіки;

за право проведення кіно- і телезйомок;

за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери по­ слуг;

з власників собак.

Ресурсні платежі в податковій системі України:

плата за спеціальне використання лісових ресурсів;

плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів;

плата за спеціальне використання надр при видобуванні корис­

них копалин;

відрахування на геологорозвідувальні роботи;

плата за приватизацію майна державних підприємств.

Найпоширеніші види податкових пільг:

повне або часткове звільнення від сплати окремих податків;

податкові знижки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

виключення з оподатковуваних прибутків окремих витрат плат­ників податків;

повернення раніше сплачених податків (податкова амністія).

Система державних органів, які в Україні здійснюють стягнення по­датків до бюджету, утворює Державну податкову службу України при Кабінеті Міністрів України, що діє у складі Головної державної по­даткової адміністрації України і державних інспекцій в областях, ра­йонах, містах і районах у містах.

Податкове правопорушення — протиправний вчинок (дія чи без­діяльність) особи, пов'язаний з невиконанням чи неналежним виконан­ням обов'язків щодо сплати податку, за що встановлено юридичну відповідальність.