1. Місце економічної діагностики в системі управління підприємством.

Під економічною діагностикою розуміється систематичний збір, відображення, аналіз і опрацювання даних спеціальними методами в різних аспектах виробничо-господарської діяльності підприємства. Діагностика - це функція, яка через інформацію пов'язує дослідників з ринками, споживачами, конкурентами, зі всіма елементами зовніш­нього середовища та безпосереднього оточення. Методи діагностич­ного дослідження пов'язані з прийняттям рішень у всіх аспектах управлінської діяльності. Вони знижують рівень невизначеності і сто­суються всіх елементів підприємства, його зовнішнього середовища в тих напрямках, які формують основу зростання прибутковості за ра­хунок збільшення частки продажів конкретного продукту на обрано­му ринку.

Основними напрямами аналізу діяльності компанії, досліджува­ними в процесі діагностики, є:

• аналіз фінансового стану, включаючи платоспроможність, рента­бельність за видами продукції, ефективність керування коштами, оборотними активами і т.ін.

• аналіз кадрового потенціалу і системи мотивацій дозволяє визна­чити пріоритетні напрями кадрової політики, необхідні для досягнен­ня запланованих перетворень.

• аналіз інвестиційної стратегії і політики в області основних фон­дів, включаючи аналіз стану устаткування, організації інвестиційного процесу, системи управління майном.

• аналіз інформаційних систем, що забезпечують процес управлін­ня, у тому числі аналіз інформацшних потоків, які підтримують про­цес прийняття рішень, технічних і методологічних аспектів існуючих систем планування й обліку результатів діяльності підприємства.

Мета діагностики - встановити діагноз об'єкта дослідження і зробити висновок про його стан на дату завершення цього дослі­дження та на перспективу. Реалізувавши мету на основі даних діагно­зу, можна буде вибрати правильну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику.

Отже, діагностика в управлінні це:

• дослідження базових показників господарської діяльності соціа­льно-економічної системи;

• всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фі­нансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;

• експертна оцінка розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення, превентивної санації, досягнення цілей прогнозування;

• розуміння кількісно невизначених і якісно «надскладних рівнів» економічної організації фірми.

2. Види економічної діагности­ки (ЕД), їх загальна характеристика.

1. Експрес-діагностика — коротке дослідження різних аспектів ді­яльності підприємства з метою виявлення проблемних сфер і отри­мання попередніх оцінок поточного стану. Експрес-діагностика най­частіше є першим етапом перетворень, проведених із залученням сто­ронніх консультантів, допомагає виробити єдине бачення керівницт­вом і командою зовнішніх консультантів поточного стану і проблем компанії.

її мета - знайти і виділити найбільш скла­дні проблеми в управлінні підприємством у цілому і його фінансових ресурсах зокрема. Це необхідно для звуження сфери пошуку причин існуючих проблем і шляхів їх можливого вирішення.

2. Детальна («комплексна») діагностика - докладне аналітичне дослідження, що дає глибоке розуміння поточної ситуації і є основою для визначення як стратегії перетворень в досліджуваних сферах дія­льності, так і переліку конкретних заходів для досягнення запланова­них результатів.

Комплексна діагностика стану підприємства дозволяє оцінити всі або багато аспектів господарських процесів, але це є досить трудоміс­тким процесом, який проводиться, як правило, сторонніми консуль­тантами.

Застосу­вання комплексної діагностики для оцінки надійності, мабуть, буде суперечити важливому економічному принципу - принципу рентабе­льності, який означає, що витрати на керування надійністю не пови­нні перевищувати отриманий від цього фінансовий результат.

3. Третя група діагностичних досліджень - діагностика банкрут­ства - добре описана в літературі, що пояснюється складністю вхо­дження України в ринкову економіку та наявністю величезної кілько­сті підприємств, які опинилися на межі банкрутства. Це потребувало прийняття закону про банкрутство та створення методичної бази для визначення потенційних і реальних банкрутів. Слід зазначити, що ме­тою діагностики, поряд з констатацією факту банкрутства, є прогно­зування кризових ситуацій.

3. Методи ЕД, що основані на кількісній оцінці стану підприємства.

Кількісні методи прогнозування базуються на чисельних матема­тичних процедурах.

При дослідженні ринку кількісні методи прогнозування застосо­вуються для вирішення таких основних завдань: прогнозування попи­ту; прогнозування місткості ринку; прогнозування обсягів продажів фірми та ін.

Аналіз тимчасових рядів необхідний для обліку тимчасових ко­ливань досліджуваних величин. Містить у собі такі основні методи: аналіз тенденцій (екстраполяція і кореляція трендів); аналіз циклічно­сті; аналіз сезонності; регресійний аналіз.

Методи екстраполяції трендів засновані на статистичному спо­стереженні динаміки певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовження її для майбутнього періоду.

Метод прогнозування на базі минулорічного обороту. У цьому випадку дані про збут за минулий рік беруться за основу для перед­бачення імовірностей збуту в майбутньому

У прогнозуванні методи екстраполяційних трендів доповнюються методами кореляції трендів, у рамках яких досліджується зв'язок між різними тенденціями з метою встановлення їх взаємного впливу, а отже, підвищення якості прогнозів.

У рамках аналізу циклічності виявляються зміни досліджуваних величин, пов'язані з діловим циклом.

Аналіз сезонності. Сезонний характер використання товарів також накладає відбиток на обсяги попиту і продажів.

Регресійний аналіз полягає в побудові моделі залежності певної величини від іншої або декількох інших величин.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу системи, визначити відхилення від планових показників, виявити їх причини і резерви.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і обчислення деяких показників та оформлення результатів аналізу. Графічне зображення економічних показників розрізняють за призна­ченням (діаграми порівняння, хронологічні і контрольно-планові графіки), а також за способом побудови (лінійні, стовпчикові, круго­ві, об'ємні, координатні та ін.).

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - це метод системного дослідження, який застосовується за призначенням об'єкта (вироби, процеси, структури) з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта. Особливість проведення ФВА полягає у встановленні доцільності набору функцій, які має виконувати проектований об'єкт у конкретних умовах, або не­обхідності функцій існуючого об'єкта.

Економіко-математичні методи аналізу (EMM) застосовуються для вибору найкращих, оптимальних варіантів, що визначають госпо­дарські рішення в сформованій або планованій економічній умовах.

Метод аналогій полягає в прогнозуванні, наприклад, рівня і стру­ктури попиту шляхом прийняття за еталон фактичних даних окремих ринків.

Нормативний метод досить широко застосовується для прогно­зування попиту. Він дає можливість врахувати значну кількість фак­торів, що формують попит, і тим самим підвищити вірогідність про­гнозованих оцінок.

Можна виділити кілька груп економіко-математичних методів, ви­користовуваних при проведенні економічної діагностики:

1. Статистичні методи опрацювання інформації (визначення середніх оцінок, величини помилок, ступеня узгодженості думок рес­пондентів).

2. Багатомірні методи (у першу чергу факторний і кластерний аналізи) використовуються для обґрунтування управлінських рішень, в основі яких лежать численні взаємозалежні змінні. Наприклад, ви­значення обсягу продажів нового продукту залежно від його техніч­ного рівня, ціни, конкурентоспроможності, витрат на рекламу та ін.

3. Регресійні та кореляційні методи використовуються для вста­новлення взаємозв'язків між групами змінних, які описують виробни­чо-господарську діяльність.

4. Імітаційні методи застосовуються, якщо перемінні, що впли­вають на економічну ситуацію (наприклад, описують конкуренцію), не піддаються визначенню за допомогою аналітичних методів.

5. Методи статистичної теорії прийняття рішень (теорія ігор, теорія масового обслуговування, стохастичне програмування) використовуються для стохастичного опису реакції споживачів і конкурентів на зміну ринкової ситуації. Можна виділити два головних напрями застосування цих методів: для статистичних досліджень гі­потез про структуру ринку і припущень про його стан, наприклад до­слідження ступеня лояльності до торговельної марки, прогнозування ринкової частки.

6. Детерміновані методи дослідження операцій (у першу чергу лінійне і нелінійне програмування) застосовуються тоді, коли існує багато взаємозалежних перемінних і треба знайти оптимальне рішен­ня - наприклад, варіант доставки продукту споживачу, що забезпечує максимальний прибуток, по одному з можливих каналів руху товарів.

7. Гібридні методи, які поєднують детерміновані та імовірність (стохастичні) характеристики (наприклад, динамічне й евристичне програмування), застосовуються, насамперед, для дослідження про­блем у просуванні товарів.

4. Моделі ЕД: дескриптивні й аналітичні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характе­ру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, представлення фінан­сової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизо­нтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналіти­чні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні ін­формації бухгалтерської звітності.

В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухга­лтерської звітності - у вигляді відносних величин, що характеризу­ють структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі госпо­дарських засобів і джерел їх покриття.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів росту бала­нсових статей або статей звіту про прибутки і збитки.

Система аналітичних коефіцієнтів - провідний елемент аналізу фінансового стану, застосовуваний різними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори. Відомі десятки показників, тому для зручності вони підрозділяються на кілька груп. Найчастіше виділяють п'ять груп за такими напрямами фінансо­вого аналізу:

1. Аналіз ліквідності.

2. Аналіз поточної діяльності.

3. Аналіз фінансової стійкості.

4. Аналіз рентабельності.

5. Аналіз положення і діяльності фірми на ринку капіталу. Предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру, які

використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогности­чних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детер­міновані факторні і регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фа­ктичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахова­ними за бюджетом. Вони використовуються в основному у внутріш­ньому фінансовому аналізі. їх зміст зводиться до встановлення нор­мативів за кожною статтею витрат по технологічних процесах, видах виробів, центрах відповідальності та аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на засто­суванні системи жорсткого детермінування факторних моделей.