Самостійна робота № 1
Тема 1. Технологія колективного творчого виховання (за і.П. Івановим)
Історія розвитку
Санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагальнив ідеї А. С. Макаренка, розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.У становленні технології колективного творчого виховання вирізняють п'ять періодів:
1) 1956—1959 pp. — період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда;
2) 1959—1962 pp. — створення експериментальних колективів та створення цілісної комунарської технології у клубі « Орлятко»
3) 1962—1966 pp. — поширення технології;
4) 1966—1986 pp. — період консервації;
5) 1986 pp. — до теперішніх часів — період відродження.
В середині 50-х років у країні відбулося відродження гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні.До початку 60-х років визначилися два напрями у вихованні. У дитячому таборі "Орлятко" 1962 року вперше зібрались 50 представників шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.Однак вже 1964 року поширення технології пішло на спад, бо розроблена в "Орлятку" структура учнівського самоврядування не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження технології колективного творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках "Учитель-ской газети" та журналу "Воспитание школьников".
Концептуальні положення
Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Технологія колективного творчого виховання дає можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.
Ця технологія — особистісно орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа для душі, яку вона може організу¬вати, зробити краще, ніж інші. Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра він же з такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Особливість технології полягає в тому, що між вихователями та вихованцями складаються в процесі діяльності суб'єкт-суб'єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почуваються відповідальними за якісне виконання поставлених завдань.
Одна з головних ідей методики колективного творчого виховання — формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружньої виховної турботи, співдружності старших та молодших колективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами
Колективні творчі справи — це, передусім, прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, зав¬жди розкриває нові можливості її учасників. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: гро-мадські, трудові, пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо.
Технологія колективного творчого виховання припускає:
створення колективу на основі прагнення до високих ідеалів, привабливих для дітей, які формуються життєвою позицією педагога та справами, скерованими на громадську турботу про поліпшення навколишнього життя;
побудову колективу на принципах змінності всього ак¬тиву, колективного планування, організації та аналізу спіль¬них справ, взаємин, вчинків;
організацію діяльності, суспільне значимої (для людей), особистісно значимої ("творчо — інакше навіщо"), художньо-інструментованої (ритуалами, законами, традиціями), одухо¬твореної щирістю, гумором і розумінням дорослими потреб дитинства;
особливу позицію педагога, як старшого товариша, здатного до співпраці з вихованцями, позицію, що забезпечує повне взаєморозуміння, взаємодію колективів педагогічного (старших друзів) та дитячого (друзів молодших).
Основними умовами виховної ефективності колективних творчих справ є:
єдність життєво-практичного та виховного спрямування для поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя;
творчий характер кожної справи: здійснення неперерв¬ного пошуку найкращих рішень життєво важливих завдань на всіх стадіях організації;
єдність окремих стадій організації кожної справи.
У технології колективного творчого виховання головне — "жити заради усмішки іншого", що і породжує радість твор¬чого самовираження в поєднанні з потребою бути корисним людям.Основний педагогічний результат технології — розвиток громадянської самосвідомості та здібностей до соціальної творчості.