Види технічного контролю

Під технічним контролем розуміють перевірку відповідності продукції або процесу, від якого залежить якість продукції, установленим технічним вимогам. Залежно від об'єкта контролю розрізняють контроль якості продукції і контроль технічного процесу.

Контроль якості продукції — це контроль кількісних або якісних характеристик, властивостей продукції. При цьому об'єктом контролю є продукція, що виготовляється, випускається або експлуатується в не переробленому вигляді.

Щоб оцінити якість, під час контролю перевіряють основні ознаки цієї продукції.

Контроль технологічного процесу — це контроль режимів, характеристик і параметрів технологічного процесу. Залежно від стану технологічного процесу контроль може бути вхідним, операційним і приймальним.

Вхідний контроль — це контроль продукції постачальника, яка надходить до споживача або замовника і використовується при виготовленні, ремонті або експлуатації продукції. Вхідний контроль дає змогу уникнути зниження рівня якості продукції через поставку сировини, матеріалів або комплектуючих деталей виробів незадовільної якості, зібрати об'єктивну інформацію про цю продукцію, щоб пред'явити претензії до постачальника або уточнити щодо якості одержуваної продукції.

Значимість вхідного контролю тим більша, чим складніша продукція і чим вищі вимоги до її якості.

Операційний контроль — це контроль продукції або технологічного процесу, який здійснюють під час виконання або після завершення відповідної операції.

На сучасному етапі розвитку деревообробних виробництв особливого значення набуває операційний контроль технологічного процесу, завданням якого є одержання вичерпної інформації про дотримання встановлених вимог на всіх технологічних процесах. Якщо внаслідок контролю на будь-якому процесі буде виявлено відхилення від регламентованих технологією вимог, про це відразу слід повідомити відповідним ділянкам виробництва для ліквідації виявлених відхилень.

Приймальний контроль — це контроль готової продукції, за результатами якого приймають рішення щодо її придатності і поставки або використання. Такий контроль попереджує постачання споживачам продукції неналежної якості. Приймальний контроль може бути суцільним і вибірковим.

Суцільний контроль — це контроль кожної одиниці продукції. Він майже повністю виключає можливість попадання до споживача продукції з дефектом, але в деяких випадках його застосовувати економічно недоцільно (при дуже великих програмах випуску), або навіть неможливо (якщо контроль пов'язаний з руйнуванням продукції).

Суцільний контроль широко застосовують для визначення естетичних показників якості продукції, встановлення її сортності.

Вибірковий контроль — це контроль виробок або проб з партії чи потоку продукції. Це може бути вибірковий контроль фізико-механічних властивостей деревних матеріалів і продуктів, аналіз властивостей смол, фарб, лаків тощо.

Залежно від зв'язку з об'єктом контролю в часі розрізняють три види контролю: біжучий, безперервний і періодичний.

Біжучий контроль — це контроль, який починається у випадкові моменти, що вибираються у встановленому порядку (наприклад, контроль якості кількох останніх виготовлених одиниць продукції). Ефективність біжучого контролю зумовлюється його раптовістю, правила забезпечення якої спеціально розробляються напередодні. Контроль здійснюється на місці виготовлення, зберігання, переміщення або ремонту продукції.

Безперервний контроль — це контроль, при якому інформація про контролюючі ознаки надходить безперервно (наприклад, контроль сушильного агрегату в процесі сушіння матеріалів у камерах).

Періодичний контроль — це контроль, при якому інформація про контролюючі ознаки надходить через встановлені інтервали часу (наприклад, контроль через кожні 30хв коефіцієнта рефракції зв'язуючого при виробництві деревостружкових плит).