Та довбальні верстати

Свердлильні верстати призначені для виготовлення круглих отворів у брускових або щитових деталях.

Вони можуть бути: за кількістю робочих органів у механізмі різання — одно - і багатошпиндельними, за компонуванням — вертикальними та горизонтальними, а за способом базування — позиційно-прохідними або позиційними.

Вертикальний одношпиндельний свердлильний верстат:

1 — базуюча нижня плита; 2 — циліндрична колона; 3 — верхній кронштейн;

4 — свердлильний шпиндель; 5 — привод; 6 — патрон; 7 — свердло;

8 — приводний шків; 9 — підшипникова опора; 10 — кронштейн; 11 — заготовка;

12 — стіл; 13 — рейкова передача; 14 — маховичок; 15 — упор; 16 — затискач;

17 — важільна система; 18 — педаль; 19 — ручка; 20 — пружина

Типова конструкція одношпиндельного свердлильного верстата включає станину, яка складається з нижньої базуючої плити 1, циліндричної колони 2, верхнього кронштейна 3, на якому змонтований свердлильний шпиндель 4 з приводом 5 і патроном 6 для встановлення свердел 7. На колоні 2 встановлений кронштейн 10, який виконується рухомим, для настроювання на товщину заготовки 11. На кронштейні 10 змонтований стіл 12, який може переміщуватись горизонтально за допомогою рейкової передачі 13 і маховичка 14. Це дозволяє використовувати верстат як свердлильно-пазувальний з ручною подачею на довжину пазу.

Заготовка базується на столі 12 за допомогою упора 15 і фіксується затискачем 16. Рух подачі здійснюється важільною системою 17, педаллю 18 або ручкою 19. Вверх, у вихідне положення, шпиндель 4 повертається пружиною 20.

Багатошпиндельні верстати призначені для висвердлювання отворів під шканти на пласті або крайці меблевих щитів називаються присадними. Вони призначені для свердління отворів одного діаметра з лінійним розміщенням свердел.

Верстат працює за позиційно-прохідною схемою. У цикл роботи входить завантаження, зупинка деталі на позиції оброблення та вивантаження. Заготовка подається в зону оброблення стрічковим конвеєром.

Свердлильно-пазувальні верстати призначені для виготовлення округлених пазів і гнізд методом свердління та пазового фрезування. Для цієї операції використовують кінцеві пазові фрези з додатковими різальними крайками на торці інструменту. Свердлильно-пазувальні верстати можуть бути одно- та багатошпиндельними, вертикальними та горизонтальними.

Одношпиндельні свердлильно-пазувальні вертикальні верстати за конструкцією аналогічні до свердлильних. Відрізняються вони напрямом переміщення стола та інструменту, що застосовується.

Верстати складаються зі станини, на якій шарнірно закріплена плита з електродвигуном. Подовжений вал електродвигуна є одночасно і робочим шпинделем верстата. Наприкінці шпинделя встановлюється патрон, в який вставляється і закріплюється свердло або кінцева фреза. У напрямних станини на супорті кріпиться стіл, який пересувається в горизонтальних напрямних супорта до різального інструменту і від нього. За допомогою маховичка з гвинтовим механізмом стіл переміщується по висоті.

Різальні інструменти для свердлильних верстатів. Різальним інструментом на свердлильних верстатах є свердла різних розмірів і форм. Розміри свердел вибирають залежно від потрібного діаметра отвору, а тип — від умов свердління і глибини отворів.

З усіх типів свердел найкраще застосовувати спіральні, якими можна свердлити отвори в різних напрямках, причому стружка легко видаляється з отвору. Вони достатньо міцні в експлуатації і при заточуванні зберігають форму і розміри різальної частини. Для висвердлювання довгастих гнізд на свердлильно-пазувальних верстатах застосовують кінцеві фрези з одним, двома або трьома різцями. Гнізда, вибрані кінцевими фрезами, мають заокруглені краї.

Налагодження верстата. Під час настроювання одношпиндельних вертикально-свердлильних верстатів установлена і закріплена на столі заготовка при верхньому положенні шпинделя має бути на відстані 15 — 20 мм від нього. Упорна лінійка паралельна напрямку переміщення стола і має бути від бічної грані свердла на відстані, що дорівнює відстані між кромкою заготовки і кромкою отвору. Положення лінійки перевіряють, послідовно пересуваючи стіл і заміряючи відстань від вертикальної площини лінійки до кромки свердла. Упор, що обмежує глибину отвору, регулюють у кожному окремому випадку залежно від типу свердла і його розмірів.

Для виготовлення прямокутних гнізд будь-якого розміру застосовують і ланцюгодовбальні верстати.

Різальним інструментом для цих верстатів є фрезерний ланцюг, натягнутий між зірочкою і роликом. Ланцюг складається з окремих ланок, з'єднаний між собою шарнірно. Кожна ланка виконана як одне ціле з виступними різцями. При обертанні зірочки ланцюг приводиться в рух і, торкаючись деревини, знімає з неї стружку. Заглиблюючись у деревину, ланцюг утворює прямокутне гніздо. Фрезерні ланцюги виготовляють 6 — 25 мм завширшки. Для кожної ширини добирають відповідний ланцюг. Від його ширини залежать розміри зірочки, лінійки і натяжних роликів. У процесі роботи ланцюг ковзає по напрямній лінійці, що має маслянку для змащування лінійки і зірочки. Оскільки внаслідок роботи ланцюг забруднюється пилом, що спричиняє додаткове тертя в шарнірних з'єднаннях, його слід регулярно промивати гасом, після чого просушувати і змащувати. Зберігають фрезерні ланцюги в суміші масла й гасу.

Налагодження верстата. Спочатку добирають фрезерний ланцюг відповідно до ширини гнізд. Потім на шпинделі кріплять відповідну зірочку, а на супорті — лінійку і на них надівають ланцюг, який натягують маховичком. Ланцюг натягують так, щоб його можна було відтягнути від лінійки на 4 — 5 мм. Після цього настроюють стіл. Спочатку на нього ставлять заготовку і затискують її, а потім стіл піднімають гвинтовим маховичком на висоту, при якій верхня частина не доходить до фрезерного ланцюга на 20 — 30 мм. Переміщуючи стіл впоперек верстата, його встановлюють на товщину стінки паза. Відстань від упорної лінійки до ланцюга має дорівнювати товщині стінки паза з урахуванням допуску. У крайнє нижнє або верхнє положення супорт встановлюють, переміщуючи упори.

Після настроювання елементів верстата швидкість подачі. Правильність настроювання перевіряють обробкою пробної заготовки. Перед цим закріплюють підпірний брусок, який має бути дещо нижче від кола різання ланцюга і захисних пристроїв верстата. Гніздо старанно вимірюють і перевіряють його положення щодо базових поверхонь заготовок.