Лекція 3. Ручний електрифікований інструмент для обробки деревини

Електрифікованим інструментом називають ручні інструменти з різцями, які приводяться в рух від електродвигуна.

Електрифікований інструмент значно дешевший від деревообробних верстатів, не потребує додаткової площі, і придбати його значно легше. Використання електрифікованого інструменту значно збільшує продуктивність праці, підвищує якість роботи і знижує втомлюваність працюючого.

В деревообробній промисловості найпоширеніші такі види електрифікованого інструменту: ланцюгові та дискові ручні електропилки, електроножівки, електролобзики, електрорубанки, електрошліфувальні ручні механізми, ручні електричні фрезери та електродрилі.

Будь-який електрифікований інструмент складається з таких основних частин: електродвигуна, різального інструменту і корпуса.

Ручний електроінструмент для пиляння деревини. Ручне пиляння деревини — трудомістка і малопродуктивна операція. Використання електроінструменту для пиляння деревини підвищує продуктивність праці у 5...10 разів і не потребує великих фізичних зусиль. Для електрифікованого пиляння застосовують ручні ланцюгові та дискові електричні пилки, електроножівки та електролобзики.

Ланцюгові електропилки призначені для поперечного розпилювання круглої деревини, брусів і дошок. Різальний інструмент у цих пилках — нескінченний пильний ланцюг, який приводиться в дію від електродвигуна чи двигуна внутрішнього згоряння через редуктор. Ланцюг пилки — це набір окремих ланок (зубців), з'єднаних шарнірами.

Дискові електропилки призначені для поздовжнього та поперечного розпилювання. Таку пилку використовують для розпилювання дошок і брусків завтовшки до 65мм вздовж і впоперек волокон. Деякими дисковими електропилками можна розпилювати деревину під потрібним кутом (90...45гр.). Дискові електропилки складаються з електродвигуна, одноступінчастого редуктора (рухомого і нерухомого), захисних кожухів, основи, пиляльного диска, ножа для розклинювання розпилюваного матеріалу, рукоятки з вимикачем і фільтром для приглушення радіоперешкод, ручки, струмопровідного кабелю із штепсельною вилкою. Промисловість також випускає безредукторні дискові електропили, насаджені безпосередньо на вихідний вал електродвигуна. Працювати сучасними ручними електричними пилками безпечно, оскільки електродвигун має подвійну ізоляцію (клас захисту II). Ручні електричні пилки можна експлуатувати і як стаціонарні верстати, встановивши і закріпивши їх на верстаку.

Основним у підготовці електропили до роботи є перевірка диска на правильність загострення та розведення. Важливо з'ясувати чи немає тріщин, виламаних і відпущених зубів, чи правильно встановлений диск - "на круг" і "на площину". Перевіркою "на круг" з'ясовують правильність кріплення диска відносно осі вала: для цього по вершині зубів приставляють лінійку і прокручують диск; якщо під час прокручування зуби пили не віддаляються і не наближаються, то диск встановлено правильно. При перевірці "на площину" диск фіксують у вертикальному положенні паралельно до лінійки, після чого його прокручують. При правильно встановленому диску він повинен бути в усіх положеннях паралельний до лінійки.

В електропилках використовують плоскі круглі пилки діаметром 160...200мм, завтовшки 1,2... 1,8мм.

Дисковими електропилками розпилюють деревину вздовж і впоперек волокон, вибирають чверті і зарізають шипи.

Рис. 2.23. Будова ручної дискової електропили:

1 - редуктор; 2, 3 - гвинти; 4 - шнур живлення; 5 - електродвигун; 6 - кришка; 7, 8 - гвинти; 9 - лінійка; 10 - диск пильний; 11 - кожух;

12 - основа; 13 - кронштейн з кутовою шкалою; 14 - шкала;

15 - пускова кнопка; 16 - кнопка блокування включення; 17 - кожух,

18 - ручка, 19 - гвинт, 20 - ніж розклинювальний, 21 - шайба,

22 - шайба фігурна, 23 - фланець

Перед початком роботи оглядають пиляльний диск та перевіряють правильність розводу та загострення зубців пилки, а також правильність посадки його на шпиндель і кріплення гайкою. Крім цього перевіряють справність редуктора прокручуванням пиляльного диска: якщо пиляльний диск обертається легко, то редуктор справний, якщо рухається із зусиллям, то в редукторі загуснув змащувальний матеріал. Для розрідження змащувального матеріалу електропил вмикають на холостий хід протягом однієї хвилини.

Важливо усвідомлювати, що робота електропили безпечна лише у сухому приміщенні, натомість у вологому - працювати з електропилкою можна лише при напрузі 36 В.

Електролобзики – призначені для поперечного, повздовжнього, мішаного та криволінійного пиляння деревинних матеріалів та деревини товщиною до 60мм як під прямим кутом до базової площини так і під деяким кутом. Використовуючи спеціальні пристрої, можна пиляти паралельно до базової кромки. В залежності від пилки та режиму різання отримують пропил з досить малим показником шорсткості.

Рис. 2.26. Загальна будова єлектролобзика:

1 - пилка, 2 - гвинт, 3 - скоба, 4 - кожух, 5 - кришка, 6 - ручка, 7 - фіксатор, 8 - пускова кнопка, 9 - заслона,

10 - патрубок, 11 - шнур живлення, 12 - гвинт, 13 - фіксатор, 14 - ролик, 15 - робочий стіл (опора)

Пилка 1, закріплена в скобі 3, приводиться в зворотно-поступальний рух за допомогою кулісного механізму.

Увімкнення лобзика здійснюється натисненням кнопки вимикача 8, який має вбудований у клавішу регулятор швидкості для встановлення кількості зворотно-поступальних рухів пилки. Положення "увімкнено" можна зафіксувати натисненням на фіксатор 7, для відключення лобзика необхідно повторно натиснути на кнопку вимикача 8.

Для пиляння під кутом до поверхні матеріалу гвинт 12 послабляється, а опора 15 відсовується назад і повертається на необхідний кут, що визначається за шкалою. Для точного встановлення кута використовують шаблони або косинці. Після цього опора закріплюється гвинтом 12.

Для обробки деревних матеріалів з поверхнею, що легко ушкоджується, використовують накладку, яка встановлюється на опору 15.

Лобзик має кожух 4, призначений для захисту працюючого від травм і запобігає попаданню випадкових предметів в зону пиляння. При встановленні пили кожух знімається або пересувається у верхнє положення.

Підібравши пилку 1, відповідно до оброблюваного матеріалу і характеру виконуваних робіт (наприклад, для пиляння деревини застосовуються пилки з великим кроком зуба), її встановлюють, відпустивши гвинт 2 на скобі, у вікно скоби 3 до упору, встановивши її тильним боком в канавку ролика 14 і затягують гвинт 2 на скобі. Встановлюють необхідне число зворотно-поступальних рухів поворотом регулятора швидкості на кнопці вимикача.

Увімкнення електролобзика проводиться до підведення пилки в контакт з оброблюваним матеріалом. При роботі лобзик переміщують з постійною подачею, без перекосів, що продовжує термін експлуатації пилки та лобзика. Подачу слід вибирати таку, щоб електродвигун працював на високих обертах. Надмірна швидкість подачі призводить до зниження обертів, перегріву та передчасного виходу з ладу електродвигуна, тому знижує ефективність пиляння.

Рекомендований режим "гойдання" пили встановлюється за допомогою фіксатора 13: положення "0" (без гойдання) - при фігурному пилянні, чистовій обробці деревини; положення "1" (мала амплітуда) - при пилянні деревини твердих порід; положення "2" (середня амплітуда) - при пилянні деревини м'яких порід; положення "З" (велика амплітуда) - при пилянні деревини м'яких порід та вздовж волокон.