§ 3. Розслідування розкрадань, вчинених на м'ясопереробних підприємствах

Підприємства з переробки і виготовлення м’ясної продукції становлять складну си­стему підприємств різноманітних форм власності. Існують такі типи підприємств м’яс­ної промисловості: забійний пункт — підприємство з первинної переробки худоби і птиці; холодобойня — підприємство, що об’єднує бойню і холодильник, призначене лише для випуску м’яса і продуктів забою в охолодженому або у замороженому вигляді; м’ясокомбінат — підприємство з комплексної переробки худоби, а також птиці та ви­роблення продукції харчового, технічного і медичного призначення; птахокомбінат — підприємство з комплексної переробки птиці і кроликів на харчову та технічну про­дукцію; м’ясопереробний завод — підприємство з комплексного розподілу і переробки м’яса з метою випуску продукції місцевого споживання (ковбасно-кулінарних виробів, м’ясних напівфабрикатів, фасованого м’яса); спеціалізоване підприємство — під­приємство, що виробляє один або декілька видів м’ясної продукції (виробництво туш­кованих виробів, ковбасних та ін.); утилізаційний завод — підприємство з вироблення тваринних кормів, технічного жиру і добрив.

М’ясокомбінат є основним типовим підприємством з переробки і виготовлення м’ясної продукції, що включає в себе всі основні цикли виготовлення виробів і скла­дається з цеху передзабійного утримання худоби, м’ясо-жирового цеху, м’ясоперероб- ного цеху (виробництво ковбасних виробів, свинокопченостей, м’ясних і субпродукто- вихблоків, напівфабрикатів), холодильного цеху.

Способи вчинення розкрадань на м’ясопереробних підприємствах обумовлені стадіями технологічної обробки, переробки худоби і випуску готової продукції. Серед найбільш поширених способів можна назвати такі:

1. при розкраданні із цехів приймання і передзабійного утримання худоби: навмисне ви­бракування прийнятої худоби; створення резервів за рахунок заниження фактичної ва­ги прийнятої худоби; створення резервів за рахунок неправильного застосування зниж­ки з живої ваги прийнятої худоби на вміст шлунково-кишкового тракту; створення ре­зервів за рахунок неправильного застосування знижки з живої ваги худоби, що належить до тільної; створення резервів за рахунок неправильного визначення вгодова­ності худоби; створення резервів за рахунок неправильного відображення вікових груп худоби, із завищенням даних за тими групами, що в разі забою дають менший вихід м’яса; створення резерву за рахунок заниження в прибуткових документах фактичної кількості голів худоби, що надійшла на підприємство, без заниження ваги всієї партії прийнятих тварин; створення резерву за рахунок заниження ваги худоби однієї кате­горії за рахунок збільшення ваги худоби іншої категорії зі зберіганням загальної ваги всієї прийнятої партії; створення резервів за рахунок неправильного визначення, а та­кож відображення у документації фактичної кондиції худоби.

Необхідно відзначити, що розкрадачі зазвичай використовують сукупність декількох способів створення резервів у цеху передзабійного утримання худоби, що, у свою чергу, ускладнює збір доказової інформації. Застосування визначених вище способів створен­ня неврахованих резервів є лише початковою стадією механізму розкрадання. Завер­шення ж злочину або продовження його найчастіше пов’язане із зловживаннями осіб, зайнятих на інших стадіях виробничого процесу, і, зокрема, у м’ясожировому цеху;

2. при розкраданні на м’ясожировому виробництві: створення резервів за рахунок нео- прибуткованих наднормативних виходів м’яса під час переробки худоби; створення ре­зервів за рахунок навмисного завищення даних про кількість умовно придатного м’яса; створення резервів за рахунок навмисного збільшення ваги ембріонів; створення ре­зервів за рахунок відпуску споживачам субпродуктів другої категорії замість виписаних за документами першої категорії; оприбуткування шкур молодняка як шкур, знятих з ембріонів; створення резерву за рахунок клаптя такої кількості шкур, що перевищує фактичний забій; заниження категорійності напівтуш на виході;

3. при розкраданні із ковбасних цехів: створення резервів за рахунок порушення техно­логії виготовлення ковбасних виробів; зменшення фактичної ваги м’яса під час обва­лювання та жиловки напівтуш; виготовлення ковбасних виробів, не передбачених ре­цептурою;

4. при розкраданні на холодильному виробництві: створення резерву за рахунок не­обгрунтованого застосування норм природного зменшення під час термічного оброб­лення і зберігання м’ясопродуктів у холодильних камерах; створення резервів за раху­нок неправильного визначення ваги і якості прийнятих на холодильне виробництво м’ясопродуктів; створення резерву за рахунок неправильного визначення ваги та якості м’ясопродуктів під час відпуску з холодильного виробництва споживачам; використан­ня несправного ваговимірювального обладнання.

Наведена система способів притаманна м’ясопереробним підприємствам будь-яких форм власності за наявності перерахованих вище виробництв. Кримінальні справи при розслідуванні розглядуваної категорії злочинів порушуються за наявності таких ознак, що вказують на можливе вчинення розкрадання:

а) виявлення значної нестачі або надлишків м’ясопродуктів, а також коштів;

б) виявлення оформлених підроблених документів для одержання, переробки, виго­товлення, збереження сировини та готової продукції;

в) неправильне визначення кількості та якості сировини під час її надходження на м’ясопереробні підприємства та відпуску у виробничі цехи на подальшу переробку;

г) неналежне оформлення приймально-здавальних документів, виробничих жур­налів та іншої документації, що відображає рух матеріальних цінностей;

ґ) оприбуткування на м’ясопереробних підприємствах сировини, напівфабрикатів і готової продукції за підробленими документами;

д) виявлення різноманітних фальсифікацій з ваговими приладами;

е) виявлення підчищення, виправлення у первинній документації, що складається на худобу, яка надходить на підприємство;

є) виявлення неоприбуткованих наднормативних виходів м’ясопродуктів під час пе­реробки худоби;

ж) неправильне визначення категорійності м’ясних напівтуш;

з) порушення технологічного процесу виготовлення ковбасних виробів і напівфаб­рикатів;

и) заміна компонентів більш високої якості на компоненти низької якості, приготу­вання фаршу не за калькуляційною карткою;

і) виявлення в рецептурних журналах та іншій технологічній документації різного роду помилок, виправлень, записів щодо тимчасової відсутності окремих компонентів і заміни їх іншими;

ї) виявлення великої кількості рекламацій на якість відпущеної продукції, а також наявність документації на повернення готової продукції;

й) зміна даних про кількість та якість виготовленої продукції, безоблікове збережен­ня її в цехах і на складі;

к) виявлення фактів на списання сировини більше, ніж фактично було витрачено;

л) наявність фактів необгрунтованого застосування норм природного зменшення під час термічного оброблення і зберігання м’ясопродуктів.

Залежно від характеру інформації, її джерел у процесі попередньої перевірки пер­винних матеріалів про розкрадання на м’ясопереробних підприємствах, складаються такі три типові дослідчі ситуації:

1. Є відомості про нестачу (надлишки) товарно-матеріальних цінностей за відсутності достатніх даних про причини їх виникнення. У цій ситуації джерелами інформації виступа­ють акти інвентаризації, документальної ревізії з оригіналами або копіями документів, по­яснень, що додаються до них. Рекомендується такий комплекс перевірочних заходів: а) ві­дібрати пояснення для з’ясування причин нестачі, надлишку в матеріально відповідальної особи (осіб), керівників, бухгалтерських працівників м’ясопереробних підприємств, ревізорів, інвентаризаторів; б) витребувати оригінали первинних документів, звітів і актів, на які посилаються матеріально відповідальні особи; в) призначити документальну ревізію з метою визначення точної суми нестачі, надлишку цінностей, причин і періоду їх утворен­ня; г) одержати консультацію у фахівців, ознайомитися з нормативними актами, що регу­люють досліджувану діяльність; ґ) доручити оперативним працівникам внутрішніх справ установити ознаки розкрадання та інші обставини вчиненого злочину.

2. Є дані про одиничні дрібні порушення встановлених правил, норм виготовлення, перевезення і реалізації м’ясної продукції (наприклад, відступи від рецептур, продаж без документального оформлення тощо). За наявності такої ситуації джерелами інфор­мації є заяви, повідомлення представників влади, громадськості, складені ними доку­менти про факти зазначених вище порушень; акти аналізів відпущеної продукції в тор­гову мережу. Рекомендується: а) відібрати в осіб, які виявили і зафіксували правопору­шення, допустили відхилення від установленого порядку, пояснення щодо всіх обставин події; б) направити м’ясні продукти на дослідження; в) організувати кон­трольну перевірку якості м’ясної продукції, її дослідження; г) провести огляд місця події — місця затримання, тобто місця винесення, вивезення або реалізації продукції; ґ) вимагати проведення раптової інвентаризації в підрозділі, де виявлено порушення;

д) вивчити документи щодо питань, що перевіряються, одержати консультацію у спеціалістів-технологів, бухгалтерів та ін.; є) доручити оперативним працівникам вияв­лення ознак, що вказують на розкрадання, осіб, які його вчинили, та інші обставини злочинного вчинку.

3. Є оперативно-розшукова інформація про посягання на продукцію м’ясоперероб- ного підприємства, але відсутня інформація про злочинця і способи виготовлення не­врахованої продукції. За наявності такої ситуації рекомендується: а) вимагати прове­дення раптової інвентаризації та документальної ревізії; б) доручити провести відомчий відбір готових м’ясних виробів; в) проконсультуватися з фахівцями, вивчити необхідні нормативні акти, документи; г) відібрати пояснення в осіб, інформованих про злочинні дії, але не причетних до розкрадань.

Проведення зазначених заходів є необхідною умовою успішного розслідування зло­чину, а на початковому етапі значно полегшує пошук доказів. Варто підкреслити, що їх проведення доцільне ще й у разі порушення кримінальної справи під час перевірки ма­теріалів у порядку ст. 94 КП К України.

Під час розслідування розкрадань, вчинених на м’ясопереробних підприємствах, проводяться такі тактичні операції:

Тактична операція 1. «Викриття на місці злочину». Проведення зазначеної тактичної операції залежить від одержання достовірної процесуальної та оперативно-розшукової інформації про час і місце вчинення розкрадачами злочинних дій. Виходячи з конкрет­ної ситуації, визначаються час і місце початку, проведення та завершення цієї тактичної операції. Так, за наявності відомостей про те, що з м’ясопереробного підприємства у певний час буде вивозитися викрадена продукція для подальшої її реалізації в іншому місці, варто вивчити доцільність проведення початку операції в період транспортуван­ня продукції або в момент одержання її реалізатором. Ця операція може бути проведена одночасно в декількох місцях, наприклад на виробництві неврахованої продукції, де відбувається порушення технологічного процесу виробництва, і в місці, де реалізується виготовлена раніше неврахована продукція.

Початок реалізації розглядуваної тактичної операції обумовлений такими обстави­нами: вивезенням, винесенням продукції із підприємства; доставкою м’ясних виробів розкрадачам додому; продажем продуктів без відповідного документального оформ­лення; підробленням або знищенням документів; завезенням продукції в точку ре­алізації; розподілом коштів між співучасниками; врученням належної частки одним з учасників розкрадання іншому.

Для проведення цієї тактичної операції, як правило, створюється слідчо-оперативна група, до складу якої залучаються спеціалісти (бухгалтери, технологи, експерти, криміналісти та ін.). Кожний із них у межах своєї компетенції докладно інструктується.

До структури операції «Викриття на місці злочину» входять такі слідчі й ор­ганізаційні дії та оперативно-розшукові заходи:

1. встановлення спостереження за поводженням запідозрених осіб (підчас відванта­ження, на шляху прямування з викраденим, під час реалізації тощо);

2. виявлення реалізаторів викраденого, споживачів та інших очевидців (відібрання в них пояснень);

3. припинення злочинної діяльності (зупинення транспорту, що перевозить викра­дені м’ясні продукти, припинення продажу, реалізації; підроблення, знищення доку­ментів; фіксація факту передачі коштів тощо);

4. проведення слідчого огляду транспорту, яким перевезена викрадена м’ясна про­дукція, огляд місця реалізації та завантаження транспортного засобу; огляд документів, коштів, пакувального матеріалу, м’ясних продуктів, напівфабрикатів та ін.;

5. вилучення документів, коштів, викраденої продукції;

6. затримання, допит затриманих осіб та відібрання пояснень у інших осіб;

7. обшук затриманої особи.

Тактична операція 2. «Невідкладний збір і фіксація доказів». Основна мета цієї так­тичної операції — негайне збирання і закріплення всієї доказової інформації. Не­обхідність проведення такої тактичної операції визначається умовами слідчої ситуації, коли розкрадачі не поінформовані про порушення кримінальної справи і цей факт для них є несподіваним.

Розглядувана тактична операція передбачає необхідність проведення такого ком­плексу слідчих й організаційних дій та оперативно-розшукових заходів:

1. виявлення системи документального відображення процесу виробничої діяль­ності м’ясопереробних підприємств. До таких дій входять:

перевірка первинних документів і журналів лабораторій з метою встановлення від­ображених у них зауважень щодо якості та кількості продукції;

перевірка за документами складу (цеху, холодильного виробництва тощо) подаль­шого просування і використання продукції;

перевірка наявних рекламацій на випуск недоброякісної продукції;

зіставлення звітів форм № 1 (сортність) і № 1 (якість). Ця перевірка може бути здійснена ревізором або проведена слідчим під час огляду документів;

витребування відомостей про випуск продукції, що не відповідає держстандартам по підприємству;

перевірка документації на вивезення готової продукції (товаротранспортні на­кладні, дорожні листи, перепустки та ін.);

2. проведення виїмки проб сировинних компонентів і готової продукції;

3. призначення інвентаризації, ревізії;

4. проведення огляду виробничих, складських і службових приміщень;

5. проведення виїмки первинних бухгалтерських документів і облікових регістрів, а також документів з явними ознаками підробки;

6. проведення обшуку за місцем проживання підозрюваних і пов’язаних з ними осіб;

7. проведення обшуку в службових приміщеннях (за наявних підстав);

8. накладення арешту на майно підозрюваних (обвинувачених);

9. затримання учасників розкрадання або застосування до них запобіжних заходів;

10. обшук особи підозрюваного (обвинуваченого);

11. відібрання пояснень у матеріально відповідальних осіб, причетних до розкрадання;

12. допит підозрюваних (обвинувачених);

13. допит свідків (осіб, пояснення яких є в первинних матеріалах);

14. призначення експертиз (технологічної, товарознавчої, харчової та ін.);

15. встановлення способу життя підозрюваних, їх зв’язків у період учинення розкра­дання і після порушення кримінальної справи;

16. забезпечення цілості описаного майна від псування та підмін.

Індивідуалізація змісту тактичної операції залежить від специфіки слідчої ситуації,

що склалася за конкретною кримінальною справою, у зв’язку з чим перелік слідчих, ор­ганізаційних дій і оперативно-розшукових заходів може уточнюватися і доповнюватися.

Тактична операція 3. «Встановлення способу вчинення розкрадання». Ця тактична операція спрямована на встановлення конкретних способів приготування (створення резервів м’ясної продукції), вчинення (безпосереднє заволодіння викраденим), прихо­вування розкрадання і включає в себе такий комплекс дій:

1. вивчення виробничої діяльності м’ясопереробних підприємств і консультація у фахівців з цих питань;

2. вивчення документації, що відображає виробничу діяльність підприємства;

3. проведення комплексу слідчих оглядів;

4. призначення документальної ревізії;

5. виявлення злочинних зв’язків розкрадачів, пов’язаних із виробництвом і ре­алізацією неврахованої продукції;

6. призначення комплексу судових експертиз;

7. допит підозрюваних (обвинувачених);

8. допит свідків та інших осіб з питань прийомів створення неврахованої продукції, її вилучення і реалізації;

9. обшук за місцем проживання і роботи затриманих.

Тактична операція 4. «Визначення розміру викраденого». Мета цієї тактичної опера­ції — з’ясувати розмір збитків і на яку суму викрадено м’яса та м’ясних продуктів, що має важливе значення не лише для повного і всебічного дослідження всіх обставин зло­чину, а й для правильної його кваліфікації.

У процесі визначення розмірів викрадених матеріальних цінностей у справах про розкрадання на м’ясопереробних підприємствах у слідчого нерідко виникають певні труднощі. Це багато в чому зумовлено тим, що на м’ясопереробних підприємствах роз­крадають, головним чином, невраховані м’ясні продукти, і тому нестачі, що утворю­ються в результаті таких розкрадань, документально не відображаються. Отже, одними з основних положень під час обчислення розміру викраденого мають бути способи створення резервів для розкрадання і способи реалізації викраденого. Інакше кажучи, процес визначення розмірів викраденого є складовою доказування способів створення резервів для розкрадання та реалізації викраденого на м’ясопереробних підприємствах.

Тактична операція щодо визначення розміру викраденого передбачає необхідність проведення такого комплексу слідчих дій та інших заходів:

1. проведення (одночасно) інвентаризації на різноманітних ланках (дільницях, це­хах) м’ясопереробних підприємств та на підприємствах, що реалізують невраховану м’ясну продукцію, між співробітниками яких існує злочинний зв’язок;

2. проведення ревізії на цих підприємствах;

3. одночасне проведення обшуків на тих саме підрозділах, а також за місцем прожи­вання розкрадачів.

4. огляд документів для встановлення факту і кількості реалізації певного наймену­вання м’ясних виробів;

5. огляд технологічного обладнання;

6. допити свідків, підозрюваних (обвинувачених) щодо оформлення відповідних до­кументів, їх часткового підроблення, внесення неправильних даних, щодо порушення рецептурних норм, технології виробництва продукції, вироблення певної кількості не­врахованої продукції та інших обставин;

7. слідчий експеримент для встановлення можливої економії сировинних компо­нентів, наднормативного виходу продукції, виготовлення за певних обставин конкрет­ної кількості готових виробів;

8. призначення техніко-криміналістичної, почеркознавчої експертизи, фото­технічної експертизи фотокопій знищених документів;

9. призначення судово-бухгалтерської, судово-технологічної та судово-технічної експертиз.

Підводячи підсумки проведення розглядуваної тактичної операції, слід враховувати такі обставини:

а) під час проведення розрахунків за розмірами викраденого необхідно брати до ува­ги не лише висновки експертів-технологів, експертів-бухгалтерів, експертів-техніків, але й висновки документальної ревізії щодо кількості створених неврахованих над­лишків м’ясопродуктів, заснованих на офіційних документах (закупівельні квитанції, прибутково-видаткові документи, авансові звіти матеріально відповідальних осіб та ін.);

б) під час визначення розміру викраденого слідчому необхідно також використову­вати документальні дані, що не були предметом розгляду експертів і ревізорів;

в) запротокольовані показання обвинувачених і свідків з питання про розмір викра­деного мають бути всебічно перевірені та підтверджені загальним комплексом доказів, які встановлено під час розслідування;

г) розмір викрадених матеріальних цінностей має включати в себе суму не лише створених певним способом неврахованих надлишків, що були в наявності, але й вар­тість уже реалізованих неврахованих надлишків.

Тактична операція 5. «Забезпечення відшкодування матеріального збитку». Мета цієї тактичної операції полягає в розшуку майна, що цілком забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної винним під час учинення розкрадання, а також у забезпеченні ціло­сті майна для повернення його в рахунок погашення матеріального збитку за цивільним позовом або можливої конфіскації як додаткового заходу покарання за вироком суду.

До структури цієї тактичної операції входять такі слідчі дії, організаційні та опера- тивно-розшукові заходи:

1. встановлення способу життя підозрюваних (обвинувачених), їх зв’язків у період учинення розкрадання, а також після порушення кримінальної справи;

2. встановлення наявності у підозрюваних (обвинувачених) майна, нажитого зло­чинним шляхом, а також його місцезнаходження;

3. здійснення запитів в усі установи, де офіційно може зберігатися майно підозрюва­ного (обвинуваченого) або ведеться облік прав на це майно (внески до банків, страхових компаній, на будівництво житла та ін.);

4. допит підозрюваних (обвинувачених) з метою одержання показань про наявність майна і місце його знаходження;

5. допит членів сім’ї, родичів, сусідів, товаришів по службі з зазначеною метою;

6. обшук за місцем проживання підозрюваного (обвинуваченого), службового (ро­бочого) місця та інших місць можливого зберігання майна;

7. накладення арешту на виявлене майно на підставі статей 29, 125, 126 КПК Ук­раїни;

8. виявлення осіб, які приховують майно підозрюваного (обвинуваченого);

9. обшук за місцем проживання цих осіб та в інших місцях;

10. проведення повторного обшуку (з урахуванням недоліків первинного обшуку і виявлення додаткових фактичних даних, що було отримано у процесі розслідування);

11. забезпечення цілості описаного майна від псування, підміни (здача на збережен­ня, опечатування, фотографування та ін.).

На початковому етапі розслідування розкрадань на м’ясопереробних підприємствах проводяться такі слідчі дії: огляд місця події, допит свідків, підозрюваних (обвинуваче­них), виїмка, обшук.

Огляд місця події. У справах про розкрадання м’ясопродуктів об’єктами огляду є: приміщення м’ясопереробного підприємства та інших установ (зі співробітниками, які мають злочинний зв’язок); виробничі цехи, дільниці, складські, підсобні, службові кабінети, робочі місця передбачуваних розкрадачів; ділянки місцевості (територія подвір’я, місце затримання, спіймання на місці злочину та ін.). У приміщеннях, на місцевості під час проведення огляду виявляються матеріальні сліди злочинної діяль­ності (неврахована м’ясна продукція, підроблені документи та ін.).

Під час огляду місця події слідчому необхідно при фіксації загальної обстановки приділяти значну увагу встановленню наявності або відсутності використовуваного об­ладнання і документів у приміщенні підприємства; розмірам його площі, залишки якої пристосовуються для збереження викраденого, для розміщення невраховуваного за до­кументами обладнання; умовам зберігання м’ясопродуктів (вологість, температурний режим та ін.). Огляду також підлягають власне м’ясо (м’ясні туші, напівтуші, блоки), напівфабрикати, ковбасні вироби, сировина, що входить до складу виготовлених ви­робів, тара, упаковка, виробниче та лабораторне обладнання, ваговимірювальні прила­ди, гроші та інші матеріальні цінності.

Огляд різноманітного обладнання, ваговимірювальних приладів (ваги, гирі, мензур­ки та ін.) потрібен для ознайомлення з їхнім загальним станом і виявленням різно­манітних дефектів, несправностей, що використовуються розкрадачами для створення надлишків сировини, приховання фактів заволодіння майном. Так, дефекти (або на­впаки, удосконалення) конструкції автоматів для готування пельменів, пиріжків, соси­сок, формувально-дозувального обладнання ведуть до створення непередбаченої еко­номії використовуваної сировини. Огляд зазначених об’єктів супроводжується вивчен­ням паспортів, документів про ремонт, таврування та ін.

Самостійним об’єктом слідчого огляду є документи особливо зі слідами інтелекту­ального і матеріального підроблення. До них можна віднести: прибутково-видаткові документи; товарні звіти матеріально відповідальних осіб; документи про операції з ус­тановами банків; товарно-транспортні накладні; облікові регістри; чорнові записи, об­ривки, фотокопії документів, що зазнавали змін або були знищені, відеозаписи та ін. Крім цього, огляду підлягають акти інвентаризацій, документальних ревізій, докумен­ти про аналіз м’ясної продукції, що випускається, проведені до порушення криміналь­ної справи, бракеражні, лабораторні журнали, довідки, характеристики, заяви, прото­коли зборів, особисті документи обвинувачених, їх страхові поліси, акти представників громадськості, пояснення та ін.

Допит. Як свідки у справах про розкрадання на м’ясопереробних підприємствах до­питуються: робітники, які безпосередньо брали участь у виготовленні неврахованої м’ясної продукції, у тому числі вантажники (у виробничих цехах, на складах, у місцях реалізації викраденого); водії та експедитори, які здійснювали транспортування цієї продукції; особи, які були включені до комісії з фіктивного списання матеріальних цінностей; сторонні особи — покупці, працівники контролюючих органів, ревізори.

Підозрюваними (обвинуваченими) у цій категорії злочинів є службові і матеріально відповідальні особи, співучасники з числа інших категорій працівників м’ясоперероб- ного підприємства, а також реалізатори, які безпосередньо виконують дії, що станов­лять спосіб розкрадання. Під час допиту цих осіб з’ясовуються такі обставини: яким чи­ном створювалися резерви для розкрадання (як враховані, так і невраховані); як виго­товлялася неврахована продукція; яким чином вилучалася викрадена продукція, що належала м’ясопереробному підприємству; як вивозилася з підприємства, що знахо­диться під охороною; яким чином здійснювалося транспортування продукції в не­обхідні для розкрадачів місця; як розкрадачі розпоряджалися викраденою продукцією; як відбувалася її реалізація; із використанням яких господарських, фінансових або тех­нологічних операцій здійснювалися приготування до розкрадання, заволодіння, ре­алізація викраденої продукції; як розкрадачі здійснювали приховування слідів своїх злочинних дій; як використовувалися при цьому відповідні знаряддя і засоби, здійсню­валися підробки у відповідних документах.

Обшук і виїмка. Розслідування розкрадань на м’ясопереробних підприємствах пе­редбачає необхідність виїмки документів і предметів. Перед проведенням цієї дії слідчий повинен вирішити такі питання: а) які документи і за який термін підлягають виїмці; б) як організувати виїмку (яких спеціалістів необхідно залучити до участі); в) де зберігати вилучені документи.

Необхідність проведення цієї слідчої дії як початкової під час розслідування розкра­дань на м’ясопереробних підприємствах визначається тим, що:

докази, що містять документи, які вилучаються, у випадку їх знищення практично нічим не можуть бути поповнені;

дані, що містяться в них, є необхідними для проведення ревізії і різноманітних судо­вих експертиз.

Виїмці, насамперед, підлягають:

виробничі та матеріальні звіти службових осіб, які працюють у цеху, де виготовляла­ся неврахована продукція;

товарно-транспортні документи на перевезення м’ясної продукції, а також журнал реєстрації виїзду транспортних засобів з території підприємства; книга обліку видаткових документів у бухгалтерії; документація ветеринарного контролю та гуртові відомості;

відважувальні накладні на надходження в цех сировини, відважування закладання сировини для виробництва ковбасних виробів, а також журнал закладання сировини, кишфабрикатів і допоміжних матеріалів;

лабораторний журнал про якість виготовленої сировини;

«технічні умови» на виріб, що виготовляється позаобліково.

Під час проведення початкових слідчих дій слідчий не лише повинен провести виїмку документів, а й отримати зразки сировини для подальшого їх експертного дослідження. З цією метою доцільно вилучати всі сировинні компоненти погіршеної якості, напівфабрикати і готові м’ясні вироби, як це рекомендує теорія товарознавчої експертизи. При цьому слід пам’ятати, що стандартами різноманітного рівня (держав­ним, галузевим — Держстандарт, ОСТ, РСТ та ін.) для оцінки якості всієї партії про­дукції передбачений відбір з останньої вибірки, результати дослідження якої поширю­ються на всю партію.

Під час виїмки проб харчових і м’ясних продуктів необхідно забезпечити суворе до­тримання встановленого порядку їх відбору, безсумнівність походження і необхідне для дослідження за масою та обсягом. Вилучені проби м’ясних виробів необхідно відразу на­правляти на дослідження, а якщо така можливість відсутня, то вжити спеціальних заходів, що запобігають їх псуванню. Основний із них — це необхідність збереження м’ясних ви­робів за температури від -1 до -10 °С та відносній вологості повітря 50—80 %. У протоколі виїмки мають знайти відображення ознаки, що достатньою мірою індивідуалізують пред­мети, дані щодо умов та часу вилучення проб, їх кількості, упакування.

Під час проведення обшуку відшуканню та вилученню підлягають такі об’єкти:

1. викрадені м’ясні продукти. Справжні документи обліку і звітності, вилучені з офіційних справ м’ясопереробних підприємств. Підроблені документи обліку і звіт­ності, виготовлені для використання в злочинних цілях;

2. чорнові записи службових і матеріально відповідальних осіб (учасників і неучас- ників розкрадання), неофіційна «чорнова бухгалтерія», накладні внутрішнього обліку з відомостями щодо фактично відпущеної та прийнятої кількості м’ясної сировини, ре­цептури, що реально використовувалася; про справжню кількість виготовленої про­дукції, яка відпускалася споживачеві; про те, хто є учасником розкрадання і яку частку викраденого одержує; коли і ким проводиться розрахунок; щодо осіб, які мають відно­шення до розкрадання; про місцезнаходження викраденого, коштів та ін.;

3. цінності, гроші, здобуті злочинним шляхом, ощадні книжки, страхові поліси, акції та інші цінні папери тощо;

4. особисті листи і щотижневики з викладом відомостей, що стосуються злочинної діяльності і характеризують особу учасників розкрадання; фотознімки, відеоплівки, що свідчать про знайомство підозрюваних (обвинувачених) або підтримання дружніх стосунків;

5. матеріали, що полегшують розшук розкрадача, який переховується;

6. прилади і обладнання, пристосовані для розкрадання.

Виявлені та вилучені у процесі обшуку зазначені вище об’єкти сприяють доказуван­ню багатьох суттєвих обставин у справі. Особливого значення результати обшуку набу­вають для відшкодування матеріального збитку.

Розділ 24. Розслідування порушень порядку зайняття господарською діяльністю