§ 2. Розслідування розкрадань, вчинених на підприємствах торгівлі

Розслідування службових посягань на майно підприємств торгівлі має особливості, пов’язані зі специфікою виконуваних цими підприємствами функцій. Торгівля як важ­лива галузь народного господарства є поєднуючою ланкою між виробництвом і спожи­ванням. Взаємовідносини між торговельними та виробничими підприємствами буду­ються на договірній основі. Оперування товарними цінностями та коштами як усере­дині торговельного підприємства, так і в його зовнішніх зв’язках із промисловими, сільськогосподарськими, транспортними підприємствами регламентуються законами України «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про підприємства в

Україні», «Про споживчу кооперацію», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також «Поряд­ком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833, іншими нормативними актами, серед яких слід відзначити постанову Кабінету Міністрів України «Про оптові продовольчі ринки» від 9 червня 1999 р. № 997, «Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», за­тверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 460.

У торговому обігу знаходяться значні матеріальні цінності та кошти, які в деяких ви­падках стають предметом посягання злочинців. Значна кількість цих злочинів учи­няється на підприємствах роздрібної торгівлі (магазини, павільйони, намети, кіоски, лотки), а також у сфері оптової торгівлі (товарні склади, крамниці-склади, магазини- склади), у заготівельних пунктах і приміщеннях споживкооперації та у ресторанному господарстві.

У сучасних умовах магазини поділяються: за товарною спеціалізацією — продо­вольчі, непродовольчі, змішані; за товарним асортиментом — універсальні, спеціалізо­вані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, універсами; за методом продажу товарів — індивідуального обслуговування, самообслуговування, торгівля за зразками або через торговельні автомати.

Відповідно до п. 1 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торго­вельного обслуговування населення» суб’єктами господарювання, у яких громадяни придбавають товари для власних потреб, є підприємства, установи, організації неза­лежно від організаційно-правової форми і форм власності (наприклад, у вигляді відкритого акціонерного товариства, торгового будинку, товариства з обмеженою відповідальністю), фізичної особи — підприємці та іноземні юридичні особи, що про­водять підприємницьку діяльність на території України.

Розслідування злочинів у вказаній галузі вимагає знання структури підприємств торгівлі, номенклатури документів, що містять дані про рух матеріальних цінностей та коштів всередині цих підприємств, між ними, постачальниками і споживачами, особ­ливостей процесу ціноутворення, калькуляції та ін. Необхідно враховувати й існуючу різницю у функціонуванні підприємств торгівлі тих чи інших форм власності, роздріб­ної та оптової.

У розслідуванні злочинів на підприємствах торгівлі слід враховувати 'їх відомчу на­лежність. Питання торговельної діяльності перебувають у віданні Міністерства еко­номіки, у межах якого створене Управління з питань торговельної діяльності.

Із елементів криміналістичної характеристики таких злочинів найбільшу значимість мають: 1) безпосередній предмет злочинного посягання (товарно-матеріальні цінності або кошти); 2) особливості місця, умов та обставин вчинення злочину (форма влас­ності, вид підприємства торгівлі та його структури, підрозділ; характер торговельних операцій; система обліку та звітності, збереження й рух коштів і матеріальних ціннос­тей, обіг документів, оформлення й рух виробничо-господарських, бухгалтерських, статистичних та інших документів; вид товарів, що реалізуються або використовують­ся; 3) особливості способів приготування злочинів, їх вчинення і приховування; 4) дані про особу злочинця, зокрема ті, що впливають на формування і здійснення злочинних намірів, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками; 5) наслідки злочинних дій, що проявляються під час приготування, вчинення, приховування зло­чину й детерміновані застосовуваними злочинними способами, у їх поведінці в побуті, у спілкуванні на роботі тощо.

Велике значення для оптимального й ефективного розслідування має знання слідчим типових способів вчинення таких злочинів. Способи злочинів у сфері торго­вельної діяльності різноманітні й можуть здійснюватися як однією службовою або ма­теріально-відповідальною особою, так і організованими злочинними групами. При цьому частіше такі злочини бувають пов’язані з іншими видами діянь: випуском або ре­алізацією недоброякісної продукції (ст. 227 КК України), ухиленням від сплати по­датків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України), фіктивним підприємництвом (ст. 205 КК України), незаконним виготовленням, підробленням, використанням або збутом незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України), обманом покупців та за­мовників (ст. 225 КК України), фальсифікацією засобів вимірювання (ст. 226 КК Ук­раїни), змовою про зміну чи фіксування цін або примушуванням до їх зміни чи фіксу­вання (ст. 228 КК України) та ін.

Найпоширенішими способами злочинів на підприємствах торгівлі, що кваліфіку­ються за ст. 191 КК України, є: привласнення, розтрата грошових коштів або товарно- матеріальних цінностей без вуалювання недостачі («просте привласнення»); привлас­нення, розтрата коштів або товарно-матеріальних цінностей із подальшим приховуван­ням нестачі у разі інвентаризації шляхом: а) внесення грошей до каси на період інвентаризації; б) оформлення безтоварних накладних для списання товарів на витрати (на повернення товару постачальникові, відвантаження товарів в інші торговельні точ­ки); в) несвоєчасного оприходування товарів, що надходять у продаж; г) пред’явлення членам інвентаризаційної комісії фальсифікованих товарів або їх упаковок; ґ) викори­стання порушень, що допускаються у проведенні інвентаризації; д) пред’явлення фаль­шивих документів (договорів, розписок) про здачу товару на тимчасове зберігання будь- якій юридичній особі; е) пред’явлення двічі одного і того самого товару; є) пред’явлення товарів, запозичених в інших суб’єктів торгівлі; ж) пред’явлення низькосортного товару під виглядом високосортного, за ціною якого він враховується; з) збільшення в інвента­ризаційних відомостях цін на конкретні види товарів; и) змови з членами інвентари­заційної комісії; і) вчинення фальшивих записів у інвентаризаційній відомості та ін.

Під час розслідування важливо встановити способи утворення надлишків грошових коштів і товарів, які потім реалізуються з подальшим привласнення виторгу. Серед та­ких способів слід виділити: часткове або повне неоприходування товару, що надходить; обман покупців шляхом обважування, обраховування й завищення цін; списання то­варів за максимально припустимими нормами природних втрат; списання товару на псування, бій, уцінку та інші втрати (яких насправді не було); використання різниці та зміни в цінах (оптових і роздрібних, регіональних — міських та сільських, при їх зани­женні у зв’язку з розпродажем товару); завищення кількості переоціненого товару; ви­користання різниці в цінах на товари одного й того самого найменування залежно від сорту, виробника, торговельних націнок; зловживання в обліку тари (внесення вартості тари, яка входить у вартість товару, що відпускається, в його продажну ціну, а також різноманітні безтоварні операції на здачу тари промисловому підприємству); безто­варні операції на відпускання замовникам певних видів товарів (канцелярських, госпо­дарських та ін.); вчинення підробки утоварних накладних; неодноразова реалізація то­вару за однією й тією самою накладною; порушення під час експлуатації реєстраторів розрахункових операцій (пробиття чеків на неповну суму вартості проданих товарів, не- проведення розрахункових операцій через електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), застосування під час здійснення розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстрато­ра розрахункових операцій, невиконання друкування контрольної стрічки або її незбе- реження протягом встановленого строку та ін.); недовкладання товару під час розфасу­вання у стандартну тару та ін.

Способи таких злочинів на підприємствах торгівлі обумовлюють особливості мето­дики розслідування. У випадках, коли встановлюються факти привласнення, розтрати коштів або товарно-матеріальних цінностей, насамперед необхідно з’ясувати: чи мав місце в дійсності факт нестачі; які його розміри і час виникнення; яка причина нестачі — чи є вона результатом привласнення або інших причин; прийоми її приховування; хто з матеріально відповідальних і службових осіб відповідальний за виявлену нестачу, їх роль у цьому; з яких причин нестача не була викрита своєчасно і хто повинен нести за це відповідальність; які обставини могли сприяти виникненню й приховуванню нестачі. Для вирішення зазначених питань проводяться такі дії: допит матеріально відповідальних осіб;

допит членів інвентаризаційної комісії, ревізорів, працівників бухгалтерії, які здійснюють облік, а також осіб, які брали участь у складанні актів на списання товарів у видаток (на бій, псування, природні втрати тощо);

огляд документів, що відображають прихід, видаток, перевезення й списання товар­но-матеріальних цінностей і коштів, інвентаризаційні відомості, товарні й касові звіти того підприємства торгівлі, діяльність якого перевіряється слідчим з метою виявлення недотримання порядку заповнення документів, виявлення у них підробок, виправлень;

огляд і порівняльний аналіз документів підприємства торгівлі з документами поста­чальників, одержувачів товарів (підприємств, складів, баз), банку, що оформлювали операції, які перевіряються й пов’язані з нею, для виявлення завуальованих злочинних операцій, що здійснювалися шляхом неправильних бухгалтерських проведень, перера­хувань, виписки безтоварних накладних;

допит свідків, які мають відношення до складання досліджуваних документів або до здійснення операцій, відображених у них, а також тих, хто може дати свідчення про спосіб життя запідозрених осіб чи 'їх злочинні зв’язки (знайомих, сусідів за місцем про­живання, товаришів по службі);

обшуки за місцем проживання й роботи, обшуки підозрюваних осіб з метою вияв­лення цінностей, здобутих злочинним шляхом, грошей, викраденого майна, офіційних документів, особистих нотаток, листування, які зможуть вказати на походження недо­стачі як наслідку розкрадання; огляд комор, підсобних приміщень, де зберігаються то­вари, для перевірки пояснень, згідно з якими нестача є наслідком недбайливого збері­гання товарно-матеріальних цінностей;

призначення судово-бухгалтерської експертизи для встановлення розміру ма­теріальної шкоди, розподіл матеріальної відповідальності між окремими обвинуваче­ними за цінності, яких не вистачає;

призначення судової товарознавчої експертизи для виявлення розмірів втрат, при­родного зменшення, псування тощо.

Під час розслідування злочинів, здійснених способами, пов’язаними зі створенням неврахованих надлишків товарів і коштів на підприємствах торгівлі, слідчий з’ясовує: які причини виявленого надлишку товарів; за рахунок чого в торговельному підприєм­стві могли бути створені невраховані надлишки товарів, зокрема: чи правильно прий­маються від постачальника й відпускаються споживачеві товари, як вони списуються на природні втрати, псування, відходи, збитки; чи не було фактів обмірювання, обважу­вання та іншого обману покупців; хто з матеріально відповідальних осіб може бути при­четний до створення неврахованих надлишків товарів; як вони реалізовувалися (через кіоск, крамницю, підприємство тощо); яким чином вилучалися гроші, виручені від ре­алізації неврахованих надлишків (через касу, заготівельників, за допомогою лоточ- ників); чому на підприємстві торгівлі можливе утворення неврахованих надлишків то­варів (відсутність контролю з боку перевіряючих, перевищення норми природного зменшення тощо).

З метою з’ясовування названих питань необхідно провести такі дії: у процессі ревізії зробити контрольне звірення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей; призначити судову товарознавчу експертизу для встановлення, до якого сорту нале­жить товар, чи відповідають сортність, ціна, артикул і маркування товару вказаним на ярликах даним та у прибутково-видаткових документах, чи правильно проведене уцінення товарів та ін.; призначити судово-технологічну експертизу для визначення правильності списання товарів на природні втрати, витрати в результаті зберігання то­варів протягом визначеного часу за тих чи інших умов; провести обшук у приміщеннях підприємства торгівлі, у необхідних випадках — обшуки осіб, запідозрених у розкра­данні, для виявлення грошей та інших цінностей, здобутих злочинним шляхом, записів про фактичну кількість реалізованих товарів; провести порівняння суми виторгу, зафіксованої в книзі обліку розрахункових операцій, із кількістю використаних чеків з метою з’ясування питання про обставини вилучення грошей, отриманих від реалізації неврахованих надлишків товарів.

При розслідуванні злочинів, пов’язаних із проведенням безтоварних операцій, не­обхідно з’ясувати: чи всі товари, що значаться відпущеними оптовим торговельним підприємством у роздрібну торговельну мережу, установам, організаціям, фактично ту­ди потрапили; з якою метою здійснювалися безтоварні операції (для приховання не­стачі, що утворилася, для збування неврахованих надлишків); яким чином за докумен­тами приховувалася безтоварна операція і створений внаслідок її здійснення надли­шок; хто зі службових і матеріально відповідальних осіб причетний до проведеної безтоварної операції.

Для розкриття подібних розкрадань необхідно здійснити такі дії: аналіз прибутково-видаткових документів, рахунків-фактур, дорожних листків, то­варно-транспортних накладних;

допит працівників крамниці, підсобних працівників, водіїв, працівників бухгал­терії, складу підприємства, які відпускали й одержували товар, з питань: чи відпускався товар, на який виписувалася видаткова накладна, вивозився він із підприємства торгів­лі, оприходувався в місці його призначення;

допит осіб, які брали участь у підробці безтоварних документів, про обставини здій­снення операції, що перевіряється; документальна ревізія для встановлення фактів проведення безтоварної операції. Для виявлення фактів реалізації неврахованих товарів слід з’ясувати такі питання, що мають суттєве значення для справи: чи надходили й реалізовувалися на підприєм­стві торгівлі невраховані товари та які саме; звідки надходили невраховані товари; яким транспортом вони доставлялися; якоформлялася задокументамиїх доставка; протягом якого часу вони реалізовувалися; як вилучалися готівкові кошти, отримані від реалізації неврахованих товарів; яка сума реалізації; як розподілялися між учасниками злочину суми викраденого; які обставини могли сприяти реалізації неврахованих товарів.

Для вирішення зазначених питань проводяться такі слідчі дії:

огляд товару, його маркування для встановлення виробника за відсутності цих даних; призначення судової товарознавчої і криміналістичних експертиз для встановлення підприємств, на яких були випущені невраховані товари;

огляд і порівняння документів про відпуск із конкретного підприємства певного ви­ду товарів підприємству торгівлі, що перевіряється (доручень, рахунків, перепусток, то­варно-транспортних накладних тощо) з метою з’ясовування, чи немає на підприємстві надлишків подібної продукції і чи оприходувалася вся кількість відпущених товарів на цьому підприємстві торгівлі;

огляд документів, пов’язаних із відпусканням продукції, її транспортуванням, опри- ходуванням товарів на підприємстві торгівлі, для виявлення зміни текстів, підчисток, заміни справжніх документів на фальшиві та встановлення відхилень від порядку за­повнення бланків документів, допущених з метою приховування надходжень і ре­алізації неврахованого товару;

призначення технічної експертизи документів, що мають ознаки підробки; обшук у приміщеннях підприємства торгівлі, у підозрюваного за місцем його про­живання для виявлення цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів, записів, що свідчать про реалізацію неврахованих товарів через підприємства торгівлі;

огляд касового апарату за участю спеціаліста для встановлення технічних порушень порядку застосування ЕККА;

допит працівників підприємства торгівлі, водіїв, експедиторів, які доставляли това­ри, про порядок відпуску, реалізації товарів, оформлення документів, вивезення й до­ставки товарів, а також знайомих, родичів, сусідів про спосіб життя підозрюваних, їх знайомства та інші питання, що виникають у процесі розслідування.