1. Запитання, що стосуються події злочину (до об’єктивної сторони діяння):

   1. Виявлені частини трупа належать людині чи тварині?

   2. Розчленування вчинено прижиттєво чи після смерті загиблого?

   3. Чи є ознаки, що вказують на прижиттєві ампутації представлених частин (части­ни) трупа в результаті хірургічної операції?

   4. Чи є ознаки, що вказують на посмертне від ділення частин (під час анатомічного дослідження в морзі або ж за інших обставин некримінального характеру)?

   5. Що могло бути причиною смерті?

   6. Яка давність настання смерті?

2. Запитання, що пов’язані з ідентичністю представлених об’єктів:

   1. Чи всі частини трупа подані на експертизу? Якщо не всі, то які відсутні?

   2. Чи належать виявлені частини трупа до раніше досліджених частин?

   3. Чи належать представлені частини тіла певній людині?

Для вирішення цього питання мають бути доставлені для проведення порівняльно­го експертного дослідження фотознімки цієї людини, її медична документація — рент- генознімки, картка амбулаторного хворого, стоматологічна картка, історія хвороби то­що, заведені в процесі лікування або амбулаторного обстеження.

4. Виявлені частини тіла належать одному трупу чи різним?

У разі ускладнень у встановленні особи трупа за морфологічними ознаками викори­стовується генотипова ідентифікація (за молекулами ДНК). Висока чутливість цього методу дослідження дає змогу використати його для встановлення належності виявле­них частин до одного трупа, особи невпізнаного трупа (порівняно з ДНК близьких ро­дичів) та ін. У разі призначення такої експертизи можуть бути поставлені запитання:

Чи належать частини розчленованого трупа одній людині?

Чи належать виявлені на частинах трупа сперма, кров, інші сліди біологічного похо­дження підозрюваній особі?

Чи належать частини деформованого, обгорілого трупа конкретній людині?

Враховуючи можливості генної дактилоскопії (генотипоскопії), призначати її доцільно навіть за наявності однієї частини тіла. У такому випадку необхідно вказати мету призначення експертизи: «Виділення ДНК для можливості подальшої іден­тифікації особи або встановлення належності частин (виявлених пізніше) одному тру­пу». Одночасно вказують за необхідності дослідження і на встановлення статевої на­лежності частини або частин тіла. Використовують можливості генної дактилоскопії і для ідентифікації особи злочинця за слідами біологічного походження, залишених на місці події (крові, слини, сперми, волосся тощо).

3. Запитання, що мають значення для встановлення особи загиблого:

   1. До якої раси належить потерпіла особа?

   2. Яка її статева наложність?

У разі дослідження розчленованих частин трупа жіночої статі перед експертом слід ставити питання щодо вчинення статевих актів, зґвалтування, різноманітних статевих збочень, встановлення строку вагітності та інші питання, характерні для статевих зло­чинів.

3. Який вік загиблого?

4. Які приблизно зріст, вага, статура, довжина окремих частин тіла загиблого?

5. Чи є на частинах тіла індивідуальні (особливі) прикмети, що можуть бути вико­ристані для встановлення особи загиблого? Якщо є, то який 'їх характер і походження?

6. Чи є на частинах трупа татуювання? Якщо є, то на яких саме частинах, який їх розмір, зміст і яким способом вони виконані?

7. Чи є дані (на частинах трупа, одязі, взутті), що вказують на професію, рід діяль­ності або звички загиблого?

Важливі відомості, що дають змогу робити висновки про професію вбитого, може дати і паталогоанатомічна «картина розтину трупа», що може виявити характерні озна­ки професійних захворювань: бериліоз, силікоз, емфізема легенів та інші, типові для тієї або іншої професії.