4. Встановлено особу жертви, і слідчий має у своєму розпорядженні досить повні дані про особу вбивці.

Конструювання й перевірка версій у цій ситуації в основному стосуються конкрет­них обставин справи і кола винних осіб. Якщо злочинець переховується, то висувають­ся версії щодо його місцезнаходження.

Програма дій слідчого в цій ситуації видозмінюється залежно від того, чи: 1) злочин­ця затримано після вчинення вбивства; 2) він переховується від слідства.

Слідчий не повинен допускати спрощеного підходу, навіть якщо злочинця затри­мано безпосередньо після вчинення вбивства, оскільки за видимої простоти ситуація характеризується великим обсягом і трудомісткістю слідчих та інших дій, спрямова­них на виявлення доказової інформації в повному обсязі. Завдання слідчого — пошук доказів шляхом проведення огляду місця події, подвірно-поквартирних обходів, до­питу свідків, огляду і допиту підозрюваного. Зусилля слідчого спрямовані при цьому на збирання доказів про причетність особи до вчиненого вбивства. Коли наявних до­казів недостатньо, то дії слідчого спрямовані на пошук нових доказів, зокрема прово­дяться повторні огляди і обшуки, розширюється коло і пошук обізнаних осіб, прово­дяться їх допити.

Якщо злочинець переховується, то основне завдання слідства — встановити місця його перебування і вжити заходів до його виявлення та затримання. У плані розсліду­вання намічаються заходи щодо його розшуку, об’єднані тактичною операцією «Пошук злочинця». У разі обізнаності слідчого про місця ймовірного знаходження злочинця, доцільно запланувати проведення тактичної операції «Затримання злочинця» за схе­мою: затримання — обшук особи — освідування — обшук за місцем проживання — ог­ляд вилучених предметів — призначення необхідних експертиз. Корисно скласти декілька варіантів плану затримання з урахуванням можливих змін обстановки та дій злочинця, що дає змогу звести до мінімуму ризик зриву операції.

Після затримання проводиться освідування злочинця (особливу увагу слід звернути насліди крові та сліди боротьби або опору). Якщо є свідки, які бачили злочинця біля місць виявлення частин трупа, то він пред’являється цим особам для впізнання. У його квартирі проводиться обшук, за результатами якого можуть бути призначені різні екс­пертизи. Свідчення підозрюваного про місця залишення ним частин трупа, маршрути пересування, обставини вчинення вбивства і розчленування детально фіксуються в процесі допиту і досліджуються шляхом перевірки показань на місці. Версії, що пере­віряються в цій ситуації, в основному торкаються конкретних обставин справи і кола винних осіб.

Найбільш поширеними слідчими діями у розслідуванні вбивств із розчленуванням трупа є: огляд місця події, пред’явлення для впізнання, обшук, допит свідків, призна­чення судово-медичної та інших видів судових експертиз.

Огляд місця події. Специфіка огляду місця події у справах досліджуваної групи вбивств полягає у тому, що: 1) у переважній більшості випадків місце вчинення вбивства ірозчленування трупа не збігаються із місцем їх виявлення; 2) часто частини трупа зна­ходять через досить тривалий проміжок часу, за який у навколишньому середовищі відбулися фізичні, хімічні та біологічні зміни, внаслідок яких частини трупа зазнали гнилісних процесів, зазнала змін і обстановка місця події; 3) як правило, виявляються не всі, а лише деякі частини тіла, що також ускладнює встановлення особи загиблого.

Серед основних криміналістично значущих об’єктів в огляді місця події у справах про вбивства з розчленуванням трупа необхідно виокремити: а) ділянку місцевості або приміщення, де локалізовано подію; б) частини (частину) розчленованого трупа;

в) сліди вчинення вбивства і розчленування тіла; г) сліди перебування на місці події зло­чинця або інших осіб; ґ) сліди автотранспортних та інших засобів, що використовували­ся злочинцем для транспортування частин трупа; д) речі і предмети, кинуті або випад­ково забуті злочинцем; є) пакувальний матеріал; є) мікрооб’єкти, що могли потрапити напредмети обстановки, упаковку і частини трупа.

Специфіка огляду місця події у справах про вбивства з розчленуванням трупа поля­гає в тому, що місць події за наявності однієї події може бути декілька: місце вбивства, місце розчленування (іноді вони не співпадають) їмісце виявлення частин трупа. Виходя­чи з цього, першочерговими питаннями, що необхідно вирішити слідчому, є:

Яким способом доставлені частини тіла на місце їх виявлення?

Звідки, яким шляхом доставлені частини трупа?

Особливу увагу при цьому слід приділяти: а) аналізу окремих слідів на місці події;

б) встановленню між ними взаємозв’язків; в) виявленню ознак, що характеризують спосіб вчинення вбивства з розчленуванням трупа; г) встановленню чи виступало розчленування способом приховування, чи злочинець не здійснював подібних дій у зв’язку з тим, що розчленування тіла жертви переважало у вчиненні вбивства, що у свою чергу дасть змогу прослідкувати взаємозв’язки за лінією «злочинець — жертва».

У ситуації, коли місце події не є місцем злочину, особливу увагу слід приділяти пошу­ку, фіксації та вилученню слідів, що свідчать про перебування злочинця на місці події (сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів, особистих речей, недопалків та ін.). При цьому особливого значення набуває огляд шляхів підходу та відходу злочинця для вста­новлення, звідки з’явився і в якому напрямку він зник. Огляд на шляхах відходу сміттєвих урн, баків, чагарників, кущів тощо в ряді випадків дає змогу виявити предме­ти, що можуть стати речовими доказами у справі. У разі виявлення на місці події зали­шених можливим злочинцем недопалків, гребінців та інших предметів необхідно на­правляти їх до судово-медичної лабораторії з метою дослідження слини, жиропоту, що дає можливість встановити групу крові їх власника. Особливу увагу слід приділити ви­явленню, фіксації та вилученню мікрооб’єктів.

Виявлення та фіксація цих слідів дають змогу встановити: 1) спосіб транспортуван­ня трупа, рід і вид транспорту; 2) напрямок, у якому рухалися злочинці до і після транс­портування частин трупа; 3) кількість осіб, які брали участь у переміщенні частин тру­па; 4) вид, розмір, індивідуальні особливості взуття цих осіб, зріст і ходу кожного з них.

У ситуації, коли злочинець не перебував на місці виявлення розчленованих частин (частини трупа відправлялися багажем, підкидалися злочинцем у товарні поїзди, що йшли в протилежних напрямках, тощо), основне інформаційне навантаження (важли­ва доказова інформація про подію злочину) зосереджене у виявлених частинах трупа і матеріалі, що використовується для їх упаковки (якщо такий є), а не в матеріальній об­становці місця виявлення розчленованих частин. Тому особливе значення необхідно приділяти дослідженню і скрупульозному опису в протоколі кожної частини розчлено­ваного трупа, пакувального матеріалу і виявлених на них слідах. Важливу інформацію про місце вчинення злочину можуть нести мікрооб’єкти ґрунтового і рослинного похо­дження.

Перш ніж перейти до огляду власне частин трупа, необхідно: 1) ретельно зафіксува­ти всі ушкодження, що є на них (опис у протоколі, фото- і відеозйомка); 2) описати роз­ташування виявлених частин тіла щодо інших об’єктів місця події; 3) провести дослідження ложа розчленованого трупа, а також предметів, що знаходяться на части­нах трупа і біля них, а за необхідності вилучити частини трупа разом із ложем; 4) за мож­ливості (якщо виявлені кисті рук) труп дактилоскопію вати з метою ідентифікації вби­того за дактилоскопічною картотекою, а згодом і за слідами рук, що він міг залишити за життя. Якщо внаслідок різних причин (гнилісні зміни, мацерація) важко отримати якісні відбитки пальців, дактилоскопіювання здійснюється в лабораторних умовах, а папілярні узори відновлюються за спеціально розробленими методиками.

Під час огляду кожної частини розчленованого трупа слідчим за допомогою спеціа­ліста послідовно виявляються і підлягають опису зовнішні ознаки частин, що огляда­ються. Якщо виявлена головатрупа, то вона описується за методом словесного портрету. Максимально повно і чітко фіксуються в протоколі загальні (стать, приблизний вік, зріст та ін.), індивідуальні (особливості будови частин тіла, особливі прикмети: татую­вання, шрами, рубці, родимки, фізичні недоліки тощо) та професійні (розташування мозолів і ороговіння епідермісу, стирання шару шкіри, наявність на шкірі мікрочасти­нок, нігтьовий вміст та ін.) ознаки особи вбитого. Спеціаліст у галузі судової медицини у процесі зовнішнього огляду частин трупа на місці їх виявлення зобов’язаний встанови­ти і повідомити слідчому для занесення в протокол наявність ранніх і пізніх трупних явищ, міру їх вираженості. Слід звернути увагу на наявність і характер ушкоджень, їх ло­калізацію, поверхні та краї відчленувань. Локалізація і кількість ушкоджень (що особли­во важливо під час висунення версій про різновид вбивства) може вказувати на-психічні особливості суб’єкта злочину, характер поранень і слідів розчленування — на стать, вік і фізичну силу особи, яка вчинила вбивство. У процесі огляду частин трупа, витягнутих з води, крім фіксації тілесних ушкоджень, звертається увага на наявність явищ мацерації.

Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню пакувального матеріалу (якщо він є). Описуються його загальні й індивідуальні ознаки, а також ознаки всіх інших предметів, що використовуються для упакування розчленованих частин. Слід також звернути увагу на спосіб зав’язування вузлів на упаковці, який багато в чому залежить від звички людини, зумовленої професійними навичками та іншими особливостями. Дослідження вузлів і упаковок може мати важливе значення для встановлення професії й особи людини, яка їх виготовляла.

На основі даних зовнішнього огляду частин трупа і місця їх виявлення лікар- спеціаліст у галузі судової медицини в усній формі може відповісти слідчому на питан­ня: 1) яка приблизно давність настання смерті, давність розчленування; 2) яка можлива причина смерті; 3) які сліди-нашарування є на частинах трупа, пакувальному матеріалі та місці їх виявлення; 4) чи є місце виявлення частин трупа місцем вчинення вбивства і розчленування трупа; 5) які є ушкодження на частинах трупа і яким приблизно знаряд­дям вони вчинені; 6) що є знаряддям розчленування; 7) чи є знаряддя вчинення вбив­ства знаряддям розчленування. Залежно від конкретної ситуації судово-медичний екс­перт може відповісти й на інші питання, якщо вони не вимагають складних додаткових досліджень. Висловлювання судово-медичного експерта, що базуються лише на ре­зультатах зовнішнього огляду трупа, носять лише передбачуваний характер і ніякою мірою не мають розглядатися як експертний висновок, який дається тільки після по­вної судово-медичної експертизи розчленованого трупа.

В огляді місця події можуть брати участь не тільки спеціалісти в галузі судової меди­цини і криміналістики, але й інших галузей знань, необхідність залучення яких визна­чається слідчим, виходячи з особливостей конкретної події.

Пред’явлення для впізнання. Ще до моменту порушення кримінальної справи (під час огляду місця події) слідчий має виконати низку так званих передідентифікаційних дій, спрямованих на встановлення особи: фотографування частин трупа, пакувального матеріалу, одягу, дактилоскопіювання (якщо є така можливість). Після повного судово- медичного дослідження розчленованого трупа у випадках, якщо до цього моменту труп не впізнано, слідчий зобов’язаний забезпечити виконання нового комплексу пе­редідентифікаційних дій, що забезпечують більш глибоку перевірку з встановлення особи невідомого: 1) туалет трупа або реставрацію; 2) фотографування; 3) зняття по­смертної гіпсової маски; 4) взяття проби трупної крові для визначення її групи й інших особливостей; 5) вилучення зразків волосся і вмісту з-під нігтів; 6) вилучення протезів;

7. складання впізнавальної картки трупа. У випадках, якщо шкіряний покрив зберігся, а голова трупа змінена вираженими посмертними явищами за рахунок роздуття або зміни кольору м’яких тканин голови незначною мірою, здійснюється зовнішнє оброб­лення шкіряного покрову обличчя (туалет трупа). У разі більш глибоких посмертних процесів або в разі значно виражених травм обличчя внаслідок механічних ушкоджень доцільно провести реставрацію м’яких тканин голови.

Основні положення тактичного характеру, які необхідно пам’ятати слідчому, зво­дяться до такого:

1. Туалет і реставрація голови трупа проводяться тільки судово-медичним експертом.

2. Проведення процедури туалету або реставрації голови трупа можливе тільки після її судово-медичного дослідження.

3. Відразу ж після проведення туалету (реставрації) голови в обов’язковому порядку проводиться її фотографування за правилами упізнавальної зйомки.

Від того, наскільки чітко, правильно і повно будуть організовані та проведені пе- редідентифікаційні заходи, серед яких не випадково важливу роль відіграє туалет і ре­ставрація голови трупа, значною мірою залежить і успішне проведення пред’явлення трупа (голови) для впізнання.

У разі пред’явлення для впізнання розчленованих частин (частини) трупа, за винят­ком голови або обличчя трупа, впізнання може бути лише у формі встановлення схо­жості, а не тотожності. Такі впізнання вимагають ретельного контролю шляхом прове­дення слідчих, експертних і оперативно-розшукових дій, направлених на подальшу ідентифікацію особи загиблого. З цією метою призначається низка судових експертиз (судово-портретна, дактилоскопічна, товарознавча та ін.). Перелік же заходів, направ­лених на встановлення невпізнаного трупа, зводиться, як правило, до звичайних при­йомів зіставлення за:

фотознімком голови невпізнаного трупа і безвісти зниклої особи (метод аплікації). На сьогодні вже є програми для виконання операцій з поєднання прижиттєвого зобра­ження і зображень черепа не методом фотосуміщення, а засобом комп’ютерної графіки;

групою крові, яка встановлюється за біологічними виділеннями з трупа і безвісти зниклої особи (відомості, зафіксовані у військово-облікових документах, лікарнях, до­норських пунктах тощо);

зразками волосся, вилученого за місцем проживання безвісти зниклого;

прижиттєвими та посмертними рентгенограмами;

різного роду захворюваннями, встановленими під час судово-медичного досліджен­ня частин трупа і за амбулаторними картками, що вилучаються в медичних установах, де особа перебувала на лікуванні, або надаються родичами вбитого.

Обшук. Обшук проводиться за місцем можливого місця вбивства і розчленування трупа. Слідчий на основі доказів і орієнтуючої інформації, що є у його розпорядженні, припускає, що вбивство, можливо, вчинено в певному місці. Ефективність проведення обшуку за вказаним різновидом вбивств значною мірою визначається належною підго­товкою, що складається із: а) збору відомостей про особу підозрюваного (обвинуваче­ного); б) отримання інформації про об’єкти, що розшукуються; в) підготовки науково- технічних засобів.

Під час обшуку підлягають відшукуванню: 1) знаряддя і предмети, що могли бути ви­користані у вбивстві та розчленуванні; 2) предмети одягу, головний убір, взуття, атакож інші речі передбачуваного вбивці, що, за відомостями, знаходилися на ньому під час вчинення вбивства і в яких він був на місці події; 3) частини (частина) розчленованого трупа, що не було виявлено раніше; 4) речі, гроші, цінності, документи, що належали потерпілому; 5) сліди, що свідчать про вчинення в певному місці вбивства і розчлену­вання трупа: плями крові, шматочки м’язової та кісткової тканини тощо; 6) предмети зі слідами крові або інших виділень людини або предмети, використані для замивання крові, інших слідів злочину (наприклад, ганчірки, щітки тощо); 7) документи, листи, записники, фотознімки й інші дані, що пояснюють характер взаємовідносин по­терпілого з підозрюваним; 8) обв’язувальний і пакувальний матеріал, що використову­вався для транспортування частин трупа, аналогічний виявленому в результаті огляду місця події; 9) різні транспортні засоби, що, за припущенням, використовувалися для транспортування частин трупа.

Типові місця приховування слідів вбивства та розчленування трупа. Сліди крові є найбільш поширеними у справах категорії, що розглядається, оскільки процес розчле­нування, як правило, супроводжується великою кровотечею. Найчастіше труп розчле­новується злочинцями в закритих приміщеннях, після чого проводиться повний або ча­стковий ремонт, у процесі якого перефарбовується підлога, замінюються шпалери, проводиться білення стін, чищення м’яких меблів, половиків, килимів. Однак сліди крові й інші речові докази зберігаються практично завжди, їх можна виявити на меблях (внутрішній поверхні сидінь стільців і крісел), підлозі, шпалерах, тканинах ковдр і по­душок. Для розчленування трупа злочинцем, як правило, використовується та частина будинку або квартири, де найлегше усунути сліди. У міських кварталах різної забудови таким місцем є ванна кімната і туалет. Тому під час пошуку речових доказів слід ретель­но оглянути з’єднання зливних труб ванн і унітазів, куди зливалася кров, фільтри- відстійники ванн. Сліди крові й частки тканин організму можна виявити і в кутках ван­ної кімнати, за ванною, між кахлевими плитками. Подібні сліди залишаються на бе­тонній основі підлоги, за плінтусами, в щілинах паркету, на предметах, якими користувався злочинець, і речах, на яких розчленовувався труп (клейонки, ковдри то­що). У сільських населених пунктах труп, як правило, розчленовується в підвалах, льо­хах, сараях, де і слід шукати такі сліди.

Навіть через тривалий проміжок часу кров, залишки м’якої та волокна м’язової тка­нини й кісток, одягу, прилипле волосся і мікрочастки, не помічені і тому не знищені злочинцями, можна виявити на знаряддях злочину. Необхідно пам’ятати, що навіть як­що подібні сліди не виявлені візуально під час зовнішнього огляду, можливе знаряддя злочину в обов’язковому порядку необхідно вилучити і направити на експертизу. У разі експертних досліджень названі сліди можуть бути виявлені в зазорах між сокирою і то­порищем, щілинах рукояток ножів та ін.

Сліди крові, мікроволокна пакувального матеріалу можуть бути виявлені й на транс­портних засобах (автомобілі, возики, велосипеди тощо). Якщо в розпорядженні слідчо­го є і зафіксовані відбитки їх слідів, вилучені з місця події, то можливе встановлення їх групової належності, а в деяких випадках й ідентифікація. За слідами — накладеннями у вигляді ґрунтового нашарування, вилученого з місця виявлення розчленованих частин, і знайдених на транспортних засобах, можна встановити групову належність ґрунту.

Мікрочастки і сліди крові можуть бути виявлені й на одязі підозрюваного, який не­обхідно ретельно обстежити. Причому оглядається не тільки брудний, але і випраний одяг та білизна. Якщо в приміщенні, що обшукується, з підозрюваним проживають інші особи, то шляхом їх опитування до початку обшуку слід встановити, чи не прав або чи не віддавав підозрюваний прати білизну.

Під час проведення пошуків не можна випускати з уваги різного роду негативні об­ставини, що вказують на місце вбивства і розчленування. Знищення слідів учиненого вбивства неминуче сприяє виникненню слідів втручання (демаскуючих ознак), особ­ливості яких залежать від характеру об’єктів обшуку, що оглядаються.

Допит свідків. У випадках вбивств із розчленуванням трупа як свідки можуть бути до­питані: 1) особи, які заявили про зникнення потерпілого; 2) особи, які першими вияви­ли частини трупа і повідомили про це; 3) громадяни, які бачили потерпілого незадовго до вбивства; 4) очевидці вчиненого вбивства і розчленування трупа: а) особи, які безпо­середньо спостерігали вбивство; б) особи, які сприймали окремі епізоди події, не усвідомлюючи її як злочин; 5) родичі, друзі, сусіди, товариші по службі.

Під час допиту осіб, які першими виявили частини трупа, важливо встановити: 1) які сліди були біля трупа; 2) чи не змінювалася обстановка місця події свідком. Якщо так, то яким чином.

Якщо частини (частину) трупа було виявлено на відкритій місцевості, необхідно з’ясувати: 1) погодні умови; 2) чи не проходив або не проїжджав хто-небудь поблизу в цей час; 3) чи не спостерігав свідок підозрілих осіб, якщо так, то детально з’ясувати їх прикмети; 4) чи був у підозрюваного транспортний засіб і як він діяв на місці події.

Якщо ж місцем виявлення розчленованих частин було приміщення, з’ясовується:

1. розташування і стан меблів та інших речей; 2) чи були які-небудь сліди боротьби. У разі виявлення частин трупа в приміщеннях простежується певна закономірність щодо свідків, які першими їх виявили: як правило, це особи, з якими злочинця або потерпіло­го зв’язували які-небудь стосунки (сусіди, родичі, знайомі та ін.). Тому свідчення таких свідків можуть мати істотне значення як для встановлення особи трупа, так і для вису­нення розшукових версій щодо вбивці.

Під час допиту осіб, які безпосередньо спостерігали вбивство, а в деяких випадках і про­цес розчленування трупа, основне завдання полягає в отриманні відомостей про механізм вчинення злочину та знаряддя, які злочинець використав для його вчинення. Важливим моментом є з’ясування: 1) дати, часу, місця і способу вчинення вбивства і розчленування трупа; 2) обстановки під час вчинення злочину; 3) причин, через які вони виявилися в певному місці; 4) чим займалися; 5) місця розташування їх на початку вбивства і згодом;

6. відстані, з якої вони спостерігали подію. У таких злочинах нарівні із зазначеними вище питаннями, очевидці цієї підгрупи можуть бути допитані також за іншими обставинами, що мають значення і витікають з особливостей конкретної справи.

Виявленню очевидців злочину, його окремих епізодів та інших подій, пов’язаних зі злочином, сприяють: 1) аналіз механізму, часу та інших обставин вчиненого; 2) аналіз обстановки місця події, території, на якій вона відбувалася; 3) подвірно-поквартальні обходи; 4) використання засобів масової інформації; 5) опитування осіб, які могли спо­стерігати злочинця під час підготовки вчинення, приховування (транспортування тру­па тощо), або безпосередньо після вбивства і розчленування трупа.

У процесі допиту очевидців, які не були безпосередніми свідками вчинення вбив­ства, а спостерігали лише окремі епізоди злочинної діяльності (як правило, це дії зло­чинця з підготовки або приховування вбивства) необхідно з’ясувати: 1) які саме дії зло­чинця привернули увагу свідка; 2) які речі (вузли, валізи, згортки) ніс підозрюваний;

2. в якому напрямку; 4) характер пакувального матеріалу; 5) час транспортування;

6. чим злочинець вмотивовував свої дії; 7) чи використовувався при цьому який-небудь транспорт (автомобіль, велосипед, ручні возики та ін.); 8) ознаки незвичайної поведін­ки злочинців до або після вчинення злочину.

Якщо ж у процесі опитування встановлюється, що свідок спостерігав потерпілого та підозрюваного незадовго до події, то слід з’ясувати: 1) де, коли і за яких обставин допи­туваний бачив потерпілого (злочинця); 2) у що був одягнутий потерпілий; 3) куди пря­мував або висловлював намір попрямувати; 4) хто був із потерпілим; 5) які прикмети цієї особи; 6) чи відома вона свідку; 7) про що вони розмовляли між собою і що між ними відбувалося; 8) в якому були стані: тверезими або ж у стані алкогольного сп’яніння;

8. чому свідок звернув на них увагу.

Під час допиту родичів, друзів, сусідів, товаришів по службі потерпілого з’ясовується до­кладна характеристика потерпілого, відомості про його спосіб життя, сферу діяльності, рід занять, розпорядок дня, коло знайомих. Одне з першочергових питань, яке необхідно з’ясувати під час допиту цих осіб, — з ким потерпілий був у ворожих стосунках. Із цією ме­тою встановлюється: 1) чи не було у потерпілого конфліктів; 2) якщо були, то з ким, хто ще спостерігав це; 3) який характер конфлікту; 4) коли і у зв’язку з чим він виник.

Призначення судових експертиз. Призначення судово-медичної експертизи у спра­вах про вбивства з розчленуванням трупа є обов’язковим (ст. 76 КПК України), а прове­дення її доцільне в обласному бюро судово-медичної експертизи із залученням за не­обхідності різних фахівців: стоматологів, гінекологів, анатомів та ін. У міру виявлення бракуючих частин трупа в кожному випадку призначають судово-медичну експертизу. Величезне значення для успіху судово-медичної експертизи має особиста участь слідчого в її проведенні (зокрема, під час розтину трупа).

На початковому етапі проведення судово-медичної експертизи у випадках, якщо частини трупа були виявлені в пакувальному матеріалі, останній підлягає ретельному огляду з подальшим описом і фотографуванням його ознак. Після цього пакувальний матеріал або його частини, останки одягу вилучаються, висушуються і передаються під розписку слідчому. Далі перераховуються, детально описуються, вимірюються і фотографуються частини трупа. Мають бути вказані особливості кожної з них, загаль­ний їх стан, характер і міра вираженості посмертних змін. Так само уважно оглядають­ся ушкодження як в місцях відчленувань, так і на різних відрізках досліджуваних ча­стин. У разі дослідження декількох частин трупа необхідно описати кожну частину окремо, особливу увагу приділяючи виявленню і фіксації індивідуальних прикмет: та­туювань, шрамів, рубців, різного роду патологічних змін, атакож інших особливих оз­нак. Якщо серед виявлених частин трупа є голова, то її описують за методом словесно­го портрету. Особливе місце під час дослідження голови відводиться дослідженню зубного апарату. У судово-медичній експертизі розчленованих частин зуби є не тільки об’єктом, що доповнює в сукупності з іншими даними відомості про расу, вік та стать їх власника, але й носіями цінних індивідуальних ознак, що нерідко забезпечують можливість ідентифікації особи. За наявності достатньої кількості інформації (на­приклад, індивідуальні особливості будови зубів) позитивне ідентифікаційне дослі­дження може бути здійснене тільки за зубним апаратом без залучення будь-яких ін- шихметодів дослідження. Тому до дослідження голови у всіх випадках необхідно залу­чати стоматолога.

Під час підготовки судово-медичної експертизи слідчі мають орієнтуватися на спе­цифіку постановки питань, що можуть дати найбільш важливу інформацію для вста­новлення особи загиблого, знарядь вбивства (розчленування) та їх розшуку, особи зло­чинця й інших обставин справи.

На розв’язання судово-медичної експертизи ставляться такі питання: