2. Слідчий має у своєму розпорядженні дані про особу вбивці, але відсутня інформація про жертву цього злочину.

Конструювання слідчих версій щодо особи загиблого не відрізняється від їх побудо­ви у ситуації, розглянутої вище.

Слідчі дії та заходи, що плануються слідчим у цій ситуації, підпорядковані завдан­ню — встановлення особи вбитого. Для цієї ситуації характерний поділ натакі варіанти: злочинця затримано або останній переховується від слідства. Встановлення особи за­гиблого має суттєве значення для з’ясування мотивів, цілей та інших обставин вчинено­го злочину. Якщо злочинець затриманий, а особу потерпілого не встановлено, то у більшості випадків це пояснюється відсутністю між ними тривалих взаємозв’язків (як правило, вони не були знайомі). Виникає така ситуація і внаслідок отримання в процесі огляду місця події конкретних вказівок щодо особи злочинця (показання свідків, речові докази та ін.).

Перевірка версій щодо загиблого провадиться за допомогою проведення системи слідчих та оперативно-розшукових дій, аналогічної описаній вище в разі розгляду діяльності з перевірки версій, що витікають з першої слідчої ситуації. У цілому ж для цієї ситуації характерний комплексний алгоритм заходів, спрямованих на встановлення особи невпізнаного трупа.

3. Встановлено особужертви, але відсутні дані щодо вбивці.

У цій ситуації типові версії — це версії щодо особи вбивці (або кола підозрюваних), а також версії про можливі мотиви вбивства. Як і в першій ситуації, підставою для побу­дови версій про особу злочинця можуть виступати дані, отримані в процесі огляду місця події і трупа. Однак з урахуванням тієї обставини, що особу потерпілого у цій ситуації встановлено, слідчі версії можуть конструюватися на існуючих даних, отриманих у ре­зультаті вивчення особи загиблого.

Про вчинення вбивства особою, знайомою з потерпілим, певною мірою можуть свідчити: а) гостроконфліктні стосунки загиблого з певною особою; б) суперечності в поясненнях щодо причин зникнення потерпілого та інших обставин; в) невживання за­ходів до розшуку зниклого, а також інші «докази поведінки».

Відповідно на відсутність взаємовідносин і взаємозв’язків «жертва — злочинець» (вбивство вчинено стороннім) можуть вказувати: а) невживання заходів до спотворен­ня трупа, знищення ідентифікаційних ознак тощо; б) відсутність серед знайомих і близьких осіб, зацікавлених у смерті потерпілого; в) достовірні дані про від’їзд загибло­го в певне місце.

Основним напрямом розслідування стає отримання даних щодо злочинця, оскільки особу загиблого встановлено. Алгоритм вирішення ситуації (після огляду місця події) наступний: огляд квартири вбитого — допити свідків — огляд місця, де загиблого остан­нім часом бачили живим виявлені свідки — вилучення і огляд документів, пов’язаних із його особою. За наявності такої ситуації ключем до встановлення особи злочинця є дослідження обставин, пов’язаних з особою потерпілого. Це, в свою чергу, передбачає необхідність встановлення: а) соціально-демографічної, правової та етично-психо­логічної характеристик, фізичних особливостей і можливостей, стану здоров’я; б) спо­собу життя, намірів, планів, інтересів, захоплень, обставин їх реалізації, поведінки в службовій, побутовій та іншій обстановці, стосунків з оточуючими; в) кола зв’язків, знайомств і осіб, з якими загиблий підтримував або встановлював тимчасові контакти, характеристик цих осіб.

Підчас вивчення поведінки в побуті з’ясовуються: взаємовідносини між потерпілим ічленами сім’ї, друзями, родичами, сусідами, іншими знайомими і незнайомими людь­ми; поведінка вдома, на вулиці, в різних життєвих ситуаціях, у стані алкогольного сп’яніння. Нерідко можливість для побудови обґрунтованих версій про особу злочинця дає з’ясування істотних, неординарних подій соціально-побутового характеру в житті потерпілого і його зв’язків, що передували його вбивству (факти подружньої невірності, розлучення, отримання спадщини, наявність великих грошових сум тощо).

Під час дослідження поведінки у сфері професійної діяльності необхідно з’ясувати: відносини з колегами, підлеглими і керівництвом, коло обов’язків потерпілого, чи ма­ли місце конфлікти з товаришами по службі, в чому вони виражалися і як розв’язували­ся. Під час дослідження зв’язків і взаємовідносин загиблого може здійснюватися так­тична операція «Перевірка зв’язків потерпілого». Змістом подібного комплексу охоп­люються дії зі збору інформації про особу загиблого: опитування і допити родичів, знайомих, колег по роботі, сусідів. У результаті зазначених дій найчастіше отримуються дані, що вказують на злочинця, а це, в свою чергу, дає можливість організувати тактичні операції класу «Викриття злочинця», зокрема «Докази поведінки», та ін.