1. Жертву вбивства не встановлено, і відсутні відомості про особу вбивці.

У такій ситуації типовими версіями є: 1) має місце побутове вбивство; 2) вчинено сексуальне (сексуально-садистське) вбивство; 3) ритуальне вбивство; 4) вбивство з ме­тою трансплантації людських органів (тканин); 5) вбивство з метою канібалізму. Конс­труювання робочих версій доцільно здійснювати у двох основних напрямах:

стосовно особи загиблого;

за суб’єктом злочину і можливими напрямами його пошуку.

Побудова версій щодо вбитого здійснюється залежно від того, чи є в розпорядженні слідчого дані, що дають змогу встановити особу невпізнаного трупа (певні ідентифі­каційні ознаки: особливі прикмети; папілярні узори, придатні для ідентифікації тощо). Якщо такі відомості відсутні, то побудова версій можлива після проведення тактичної операції «Пошук відсутніх (яких не вистачає) частин трупа». За наявності ідентифіка­ційних характеристик загиблого, побудову версій доцільно здійснювати з урахуванням класифікації за такими ознаками загального характеру:

1. належність убитого до категорій осіб, які перебувають на криміналістичних обліках в органах внутрішніх справ: а) раніше судимих; б) зареєстрованих у картотеці безвісти зниклих (якщо є заява);

2. відношення загиблого до місцевості: а) вбитою є особа, яка проживала в близько розташованих районах міста; б) загиблий проживав далеко від місця, де були виявлені його останки; в) убитий є приїжджим з іншої місцевості. При цьому загиблий:

мав які-небудь контакти з місцевим населенням;

нікому в цій місцевості не відомий.

Насамперед перевіряються загальні версії про факти зникнення, що мали місце до моменту виявлення трупа, після чого конструюються і перевіряються конкретні версії про загиблого. Якщо внаслідок їх перевірки не встановлено особу загиблого, то висува­ються загальні версії у другому напрямі (за відношенням загиблого до місцевості). У цих випадках діяльність слідчого набуває пошукового характеру.

Негативний результат перевірки версії про те, що загиблий є місцевим жителем, нарівні з даними, отриманими в результаті огляду місця події, дає змогу висувати версії про те, що загиблий — приїжджий, нікому в цій місцевості не відомий.

Побудова слідчих версій щодо суб’єкта злочину можлива: 1) з використанням даних, отриманих внаслідок наукового узагальнення судово-слідчої практики, слідчого досвіду, накопиченого в результаті розкриття подібних убивств; 2) виходячи з обставин виявлення розчленованих частин (особливості способу приховування, транспортуван­ня тощо); 3) з урахуванням наявних даних про потерпілого.

У ситуації, що розглядається, слідчий повинен, передусім, визначити приблизне ко­ло осіб, серед яких слід шукати злочинця. Для названої ситуації мають висуватися версії про вчинення вбивства:

однією особою або декількома;

близькою до потерпілого особою або незнайомою з останньою;

місцевим або приїжджим;

особою, яка вчинила одиничне або серію подібних убивств.

Відповідно до конкретної початкової інформації наведені версії можуть бути допов­нені версіями про наявність у злочинця професійних навичок у галузі медицини або анатомії (сліди розчленування); про ймовірне місце вчинення злочину та місце розчле­нування трупа, мотиви вбивства.

Істотна роль відводиться слідчим версіям щодо місця вчинення вбивства. Джерелом формування таких версій є фактична обстановка виявлення розчленованих частин. На основі її вивчення можуть висуватися версії щодо способу розчленування та транспор­тування, що конкретизуються версією про місце вчинення вбивства і розчленування трупа. Залежно від характеру й обставин місця виявлення розчленованого трупа висува­ються і версії щодо передбачуваного місця злочину.

Формулювати версії щодо конкретної особи в ситуації, коли не відомі особа загибло­го й особа, яка вчинила вбивство, як правило, не є можливим. Тому важливого значен­ня для висунення версій щодо злочинця, набуває знання слідчим типових способів вчи­нення і приховування цього різновиду вбивств, що могли бути реалізовані в умовах досліджуваної обстановки. Висунення версій за способом вчинення конкретного вбив­ства дає змогу створити модель передбачуваного злочинця, робити висновки про його особисті, фізичні, психофізіологічні властивості. Встановлення й аналіз утворених внаслідок реалізації того або іншого способу вчинення слідів може надати інформацію про анатомічні ознаки злочинця (вагу, зріст, фізичні недоліки тощо); про функціональ­ні дані (силу, навички); про його психічний стан і психологічні риси (психічну неврів­новаженість, зухвалість, жорстокість та ін.). Подібне моделювання особи вбивці може і не відкрити конкретного шляху виходу на підозрювану особу, але в сукупності істотно звузить коло осіб, серед яких слід розшукувати підозрюваного, створить підставу для уточнення пошукових заходів.

Спосіб вчинення подібного роду вбивств нерідко є зв’язуючою ланкою, яка дає мож­ливість встановити злочинця. Якщо має місце вбивство, що здійснювалося раніше ана­логічним способом, то ця обставина дає змогу судити про вчинення їх однією і тією са­мою особою (серійним вбивцею). А це, в свою чергу, дає можливість з урахуванням інформації, що міститься в різних кримінальних справах, скласти більш повне уявлен­ня про особу злочинця (його фізичні та інші особливості, звички, види і маршрути його пересування та інші обставини вчинення злочину).

Можуть висуватися версії щодо окремих фактів, які конкретизують спосіб прихову­вання, що також зумовлено місцем знаходження частин трупа. Так, наприклад, якщо частини трупа виявлені у воді, то висувається версія про доставку їх річковим транспор­том або водною течією. Звідси робляться висновки про те, що: 1) злочинець може про­живати біля річки; 2) їх переміщали річковим транспортом.

Якщо частини трупа виявлено в поїзді або в багажі, то, відповідно, висуваються версії про те, що вони доставлені з іншого міста або з іншого населеного пункту. Ретель­не упакування частин трупа може свідчити про їх переміщення здалеку і навпаки. Спосіб розчленування може свідчити як про умови, в яких проводилося розчленування трупа, так і про професійні навички особи, яка розчленовувала труп. У висуненні версій про спосіб розчленування слід брати до уваги характер розчленування трупа.

В умовах слідчих ситуацій, що характеризуються відсутністю даних про злочинця, важливе значення мають виявлені в ході вивчення кримінальних справ статистичні дані, які вказують на те, що здебільшого розглядувані вбивства вчинюються в закритих приміщеннях особами, які знаходяться з потерпілим у тісних стосунках. Тому най­частіше найбільш типовою версією є припущення про те, що вбивство вчинено близь­кими до потерпілого особами. Відповідно до цього, версія формулюється таким чином: «Якщо виявлено розчленований труп, то вбивство, ймовірно, вчинено в закритому приміщенні родичами або іншою особою, знайомою з потерпілим».

У випадках побутових убивств, що супроводжувалися розчленуванням трупа, при­пущення щодо вчинення злочину особою, знайомою з потерпілим, є вельми істотним. І навпаки, у розслідуванні сексуально-садистських убивств важливого значення набу­ває версія щодо вчинення його особою, з якою потерпілий не був близько знайомим. Тому підставою до побудови версій про вчинення вбивства особою, близькою до по­терпілого мають слугувати і дані про способи приховування, отримані в процесі огляду місця події (спотворення особи, знищення дермального шару кистей рук, особливих прикмет та ін.).

У цій ситуації доцільними є організація і проведення тактичної операції «Збір пер­винної інформації», призначення якої полягає в забезпеченні цілеспрямованої уваги і дій слідчого на зборі інформації про елементи структури злочину і розроблення для до­сягнення цієї мети оптимальних засобів і умов. Коли особа загиблого невідома, так са­мо як недостатньо й даних про особу, що вчинила вбивство, аналіз зібраних на місці події відомостей і їх правильна оцінка набувають першорядного значення. Відомі лише спосіб розчленування, спосіб приховування і місце виявлення розчленованих частин трупа, яке, крім того, як правило, не є місцем злочину. Це зумовлює неясність або мінімальну інформованість «слідової картини», що склалася.

Форма, обсяг і характер розчленування відображують ознаки того чи іншого спосо­бу розчленування. Залежно від них можна конструювати версії щодо особи злочинця, умов, за яких відбувалося розчленування, та використаних при цьому знарядь. Так, як­що розчленування вчинюється без розрубування кісток, то це свідчить про крайню обе­режність, якої дотримувався злочинець під час розчленування, боячись розрубуванням кісток або розпилюванням привернути увагу сторонніх. Розрубування і розпилювання навпаки, може бути підставою для висунення версії про те, що розчленування відбува­лося в ізольованому приміщенні, а вбивця не боявся шумом викликати підозру.

Важливої ролі набуває інформація, отримана саме в результаті огляду місця події, яка різною мірою свідчить про особу злочинця. Будь-які дані, що так чи інакше можуть стосуватися особи злочинця, мають ретельно фіксуватися і аналізуватися. Інформація, що має слідчий у цій ситуації, є мінімальною. Тому необхідно деталізувати її з урахуван- нямкола питань, що слід з’ясувати у справі, намітити, які конкретно дії можна провести надалі для перевірки наявних фактів та отримання нових даних.

Збір інформації слід проводити як процесуальними, так і непроцесуальними спосо­бами з використанням усіх можливих оперативно-розшукових заходів, а саме: 1) «про­чісування» навколишньої місцевості; 2) подвірних обходів; 3) залучення кінолога зі службово-розшуковим собакою; 4) консультацій з фахівцями (наприклад, моделюван­ня особи злочинця за всіма залишеними на місці події слідами); 5) проведення перед- експертного дослідження виявлених частин трупа і речових доказів.

Задопомогою названої тактичної операції виявляється інформаційна суть конкрет­ної слідчої ситуації, і тому в цьому аспекті вона є базисом для проведення операції «Встановлення особи невпізнаного трупа» та ін.

Специфіка планування в цій ситуації полягає в тому, що всі слідчі дії і оперативно- розшукові заходи направлені на встановлення особи загиблого і виконуються за окре­мим планом тактичної операції «Встановлення особи невпізнаного трупа», тільки після проведення якої може бути складено загальний план розслідування. У разі її проведен­ня планується організація і виконання таких процесуальних дій, організаційно- перевірочних та оперативно-розшукових заходів: 1) огляд місця події та частин трупа;

2. огляд одягу трупа і пакувального матеріалу; 3) допит свідків; 4) призначення і прове­дення судово-медичної експертизи, а за необхідності — й інших судових експертиз;

5. пред’явлення частин трупа для впізнання; 6) туалет трупа (а за необхідності — реста­врація голови загиблого); 7) складання карти невпізнаного трупа; 8) дактило- скопіювання трупа; 9) фотографування його за правилами впізнавальної зйомки і виго­товлення фотопортрета; 10) використання службово-розшукового собаки; 11) подвір- но-поквартирний обхід у районі виявлення частин трупа або в місцях, де загиблий відпочивав, проживав, працював; 12) виявлення осіб, які зникли в районі виявлення трупа і в сусідніх регіонах; 13) перевірка особи загиблого за криміналістичними обліка­ми; 14) зіставлення фотознімків невпізнаного трупа з фотографіями в «оперативних фотоальбомах»; 15) підготовка і розсилання орієнтування і фотографій невпізнаного трупа в районні, міські й обласні відділи МВС України; 16) організація пошукових за­ходів з метою встановлення особи вбитого в громадському транспорті, домо­управліннях, житлово-комунальних конторах.

За повної відсутності орієнтувальних даних щодо особи розчленованого трупа особли­во важливо організувати цілеспрямований пошук відсутніх частин трупа з охопленням якнайбільшої території, що примикає до місця, де їх було виявлено (тактична операція «Пошук відсутніх частин трупа»). Паралельно з роботою щодо перевірки можливих версій про вбитого мають вживатися заходи і щодо встановлення вбивці, зокрема потрібно намітити заходи для виявлення свідків з числа місцевих жителів, які бачили лю­дей із валізами, пакунками, схожими з тими, в яких було виявлено розчленовані частини.

У разі виявлення окремих частин трупа запитами до органів внутрішніх справ з’ясо­вується, чи не виявлено там частини невпізнаного розчленованого трупа. Подібні запи­ти слід розсилати не тільки у райони й області, але й у сусідні регіони країни, з обов’язко­вою вказівкою, які саме частини були виявлено, часу і місця їх виявлення, приблизного часу і способу розчленування. Одночасно провадяться слідчі дії та оперативно-розшу- кові заходи до виявлення осіб, які зникли безвісти, але ще не були взяті на відповідний облік. Зокрема, з’ясовується, чи мали місце випадки невиходу на роботу, нез’явлення прибулих на навчання, відпочинок, лікування, у відрядження. Виявляються також фак­ти незатребуваного багажу з камер зберігання або пошти до затребування на вокзалах і поштових відділеннях. Ці дані збираються в готелях, будинках відпочинку, медичних, навчальних та інших установах, в окремих осіб.

У разі виявлення кожної нової частини трупа проводиться огляд місця події та части­ни трупа, після чого вона передається в судово-медичну установу для дослідження і консервації до виявлення інших частин або ж (якщо раніше були виявлені відсутні ча­стини трупа) для ідентифікації особи. Специфічним завданням тут є інтеграція ознак, що характеризують просторово-роз’єднані частини трупа передбачає проведення судово- медичної експертизи для встановлення відношення виявлених частин до одного трупа, а в необхідних випадках (зокрема, у разі повного розчленування) — використання мож­ливостей генотипоскопії (ідентифікації за молекулами ДНК). Якщо достовірно вста­новлено, що виявлені частини трупа є частинами однієї людини, а за кожним окремим фактом їх виявлення були порушені кримінальні справи, то після цього вони об’єдну­ються в одне провадження.

Залежно від специфіки місця виявлення розчленованих частин, способів прихову­вання (зокрема, особливостей транспортування) та інших обставин може виникнути необхідність у проведенні тактичної операції «Встановлення місця вчинення вбивства і розчленування трупа». Встановленню місця вчинення вбивства може сприяти вияв­лення розчленованих частин трупа в різних місцях (за умови, що частини трупа є ча­стинами однієї людини). Необхідно з’ясувати, як частини трупа потрапили в місця їх виявлення. З цією метою в плані розслідування у разі проведення названої тактичної операції важливо передбачити вивчення транспортних комунікацій, маршрутів, роз­кладів і графіків руху міського і залізничного транспорту. Тому після встановлення, що частини трупа належать одній людині, важливого значення у визначенні можливого місця проживання невідомого злочинця набуває аналітична робота. Цьому сприяє ре­тельний аналіз територіального співвідношення і часових інтервалів між місцями ви­явлення частин трупа, а також використані злочинцем прийоми та знаряддя вбивства (розчленування).

У подібній ситуації домінуючого характеру набуває саме пошукова діяльність, на­правлена на заповнення інформаційних прогалин, а основним завданням слідчого на цьому етапі є збір інформації про особу невпізнаного трупа, яка дозволить згодом іден­тифікувати загиблого. Якщо в результаті успішної реалізації названої тактичної опе­рації було отримано дані щодо особи загиблого, то подальше планування розслідування передбачає виконання комплексу дій, направлених на ідентифікацію трупа.

Важливі відомості, що дають змогу встановити особу вбитого, можуть бути отримані в результаті проведення судових експертиз, і насамперед судово-медичної експертизи. Нарівні з цим проводяться: 1) дактилоскопіювання з метою перевірки за криміналі­стичними обліками попередніх судимостей; 2) складання карти невпізнаного трупа з метою зіставлення з картами осіб, які зникли безвісти; 3) пред’явлення частин тіла для впізнання особам, які заявили про зникнення рідних або близьких. Якщо проведенням зазначених вище заходів із різних причин особу загиблого не встановлено, важливого значення набуває звернення слідства до громадськості через засоби масової інформації. За їх допомогою передається прохання сприяти у встановленні особи загиблого за сло­весним описом або шляхом демонстрації зображення загиблого (після відповідного ту­алету або реставрації) місцевими телепрограмами.