§ 2. Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа

Вбивства з розчленуванням трупа можна поділити на: 1) побутові вбивства; 2) сексу­альні вбивства: а) пов’язані із зґвалтуванням жертви; б) сексуально-садистські; 3) вбив­ства з метою трансплантації людських органів (тканин); 4) ритуальні вбивства; 5) вбив­ства з метою канібалізму. Кожній групі властиві свої особливості характеристики зло­чинців та потерпілих, типові способи вчинення вбивства (і що особливо важливо — способи розчленування), внаслідок застосування яких утворюються і типові сліди.

Існують два види умисного розчленування: дефензивне (захисне) і офензивне (на­ступальне). Цілями дефензивного розчленування є: 1) приховування місця вчинення вбивства; 2) полегшення транспортування і приховування трупа; 3) перешкоджання ідентифікації особи загиблого. У разі офензивного розчленування, навпаки, цілі зло­чинця полягають у задоволенні своїх бажань (сексуальних, садистських, некрофільних потреб тощо), тобто в самому факті розчленування. Особливість офензивного розчле­нування полягає в тому, що заходи для приховування трупа і перешкоджання встанов­ленню особи вбитого (у більшості випадків) не вживаються.

Ознаками офензивного розчленування є: 1) надзвичайно недоцільне знівечення тіла: розпорювання живота, відрізання грудей і статевих органів, видобування нутрощів, Здирання шкіри з тіла; 2) завдавання ненормальних ран вмираючій або убитій людині;

3. безладність і безцільність знівечення; ознаки незвичайних дій з трупом (залежно від форми сексуального відхилення вбивці); 4) розчленування трупа на дуже дрібні части­ни; 5) заподіяння величезної кількості ушкоджень, що може свідчити про садистські схильності або про вчинення вбивства психічно неповноцінною особою. Офензивне розчленування може бути прижиттєвим і посмертним.

Ознаками дефензивного розчленування є слідовий комплекс дій, пов’язаних із прихо­вуванням трупа (або його частин).

Необхідно виділяти ситуації, коли: 1) розчленування не виступає способом прихову­вання злочину (офензивне розчленування); 2) розчленування є способом приховуван­ня злочину (дефензивне розчленування).

Важливими елементами криміналістичної характеристики вбивств із розчленуван­ням трупа є: способи приготування, способи розчленування, способи приховування та типові сліди.

Способи приготування до вбивства. Дії злочинців з підготовки до вчинення подібних вбивств полягають у виборі: 1) жертви вбивства; 2) засобів та знарядь вбивства (розчле­нування); 3) часу та умов, що надалі сприяють прихованню злочину; 4) місця, де перед­бачається вбити та розчленувати жертву; 5) відповідних способів вчинення, розчлену­вання і приховування; 6) медичної, юридичної й іншої спеціальної літератури, якщо об­раний спосіб здійснення розчленування якимось чином пов’язаний зі спеціальними пізнаннями; 7) співучасників злочину; 8) способу знайомства із жертвою.

Способи розчленування. Дії із розчленування жертви вбивства розрізняють за обся­гом, формою та характером впливу на труп.

За обсягом умисне розчленування поділяється на три групи:

1. декапітація — відділення тільки голови від трупа людини (мета — перешкодити встановленню особи вбитого);

2. часткове (неповне) — полягає у відділенні частин тіла по суглобах, голова відділя­ється в ділянці шийних хребців, рука — в плечових суглобах, ноги в тазостегнових, крім того, до цієї групи належить перерубування трупа в ділянці живота, відділення голови та ніг із залишенням рук у тулуба;

3. повне — розчленування трупа на дрібні частини.

За формою розрізняють такі різновиди розчленування:

1. простої форми — проводиться злочинцем з метою полегшення транспортування і подальшого приховування трупа (розчленування трупа без його знівечення, оскільки для вбивці байдуже, чи буде встановлено особу вбитого);

2. складної форми — знівечення, де основною метою розчленування є перешко­джання встановленню особи вбитого;

3. змішана форма — поєднання простої форми і знівечення, де метою розчленуван­ня є як полегшення транспортування і приховування частин трупа, так і прагнення зло­чинця унеможливити встановлення особи вбитого у разі виявлення частин трупа;

4. розчленування з використанням транспортних засобів;

5. розчленування з використанням вибухових пристроїв та вибухових речовин.

За характером впливу на труп (залежно від знарядь, що використовуються злочин- цемдля розчленування) розрізняють: розпилювання; розрізання; розривання; розрубу­вання; розтин трупа.

Способами приховування є такі дії:

1. приховування трупа (його частин): а) знівечення трупа: знищення особливих прикмет (родимок, татуювання тощо), зрізання шкіри з пальців рук, спотворення об­личчя; б) знищення трупа (його частин) шляхом: спалення; розчинення (із застосуван­ням різних кислот тощо); розварювання (з додаванням різних хімічних речовин тощо);

в) упакування частин трупа: пошуки пакувального матеріалу тощо; г) транспортування частин трупа: вибір маршруту транспортування; місця приховування; ґ) приховування частин трупа: їх закопування; утоплення; розкидання в різних місцях; комбінація за­значених вище способів;

2. приховування знарядь і засобів вбивства (розчленування), а також інших слідів злочину шляхом: а) знищення знарядь вбивства (розчленування); б) укриття знарядь вбивства (розчленування); в) приховування інформації, пов’язаної зі злочином, та її носіїв; г) знищення інших матеріальних джерел інформації; ґ) маскування (змінення вигляду, властивостей і ознак окремих слідів і об’єктів або їх стану);

3. приховування слідів злочину шляхом створення неправдивої інформації та її носіїв: а) створення неправдивого алібі; б) явно неправдива заява (наприклад, злочи­нець із власної ініціативи звертається із заявою про розшук родичів, які зникли, розпов­сюджує чутки щодо їх від’їзду в інше місце тощо); в) явно неправдиві свідчення;

4. інсценування нещасного випадку або самогубства (як правило, на залізничному транспорті).

Типові сліди злочину. До таких слідів належать сліди розчленування, що утворилися внаслідок застосування знарядь розчленування: сліди розрубу; сліди розпилу; сліди розрізу; сліди розриву. Своєрідність їх полягає в тому, що вони локалізуються на частинах трупа, місці їх виявлення та прилеглій території з об’єктами, що знаходяться на ній, па­кувальному матеріалі, місці вчинення вбивства (розчленування), злочинці, знаряддях

вбивства (розчленування). Потрібне ретельне їх дослідження, спрямоване на встанов­лення особливостей злочинця і на ідентифікацію знарядь вбивства (розчленування).

На початковому етапі розслідування до числа типових можна віднести такі слідчі си­туації:

1. жертву вбивства не встановлено, і відсутні відомості про особу вбивці;

2. слідчий має в своєму розпорядженні дані про особу вбивці, але відсутня інфор­мація про жертву цього злочину;

3. встановлено особужертви, але відсутні дані щодо вбивці;

4. встановлено особужертви, і слідчий має у своєму розпорядженні досить повні дані про особу вбивці.