§ 5. Довідкові дані щодо деяких видів судових експертиз

Експертиза авторознавча — вид криміналістичної експертизи. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автора тексту. Авторознавчою експертизою можуть також встановлюватися (найчастіше в імовірній формі) деякі соціально-біо­графічні риси автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діло­вим або іншим функціональним стилем мови та ін.).

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є певна особа автором досліджуваного текс­ту; чи є певна особа автором декількох різних текстів; чи є у тексті ознаки, що свідчать про соціально-біографічні риси його автора; якщо є, то про які саме. Вирішення пи­тань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе, як правило, лише за наявності досить великого тексту (не менше 500 слів).

Експертиза автотоварознавча — вид судової експертизи. До числа основних завдань автотоварознавчої експертизи належать визначення залишкової вартості транспортних засобів (далі — ТЗ), їх деталей, вузлів та агрегатів, а також розміру матеріальної шкоди, завданої власнику або володільцю ТЗ внаслідок пошкодження останнього.

Типовий перелік вирішуваних питань: яка залишкова вартість автомобіля (зазна­чається його марка і державний реєстраційний номер), пошкодженого внаслідок ДТП (іншої події); яку грошову суму становить матеріальна шкода, завдана володільцеві ав­томобіля (зазначається прізвище, ім’я та по батькові володільця, марка автомобіля, йо­го державний реєстраційний номер) внаслідок події (зазначається подія, що призвела до матеріальної шкоди); яка первинна (дійсна) вартість автомобіля (зазначається мар­ка, рік виготовлення); чи укомплектовано ТЗ відповідно до нормативно-технічної до­кументації підприємств-виробників; якщо ні, то в чому саме полягає недокомплект; у якому році виготовлено вказаний ТЗ (агрегат, вузол, деталь); до якого типу належить двигун ТЗ, які його основні характеристики; чи придатний ТЗ (його деталі, вузли, агре­гати) до подальшої експлуатації; чи піддавався ТЗ (його деталі, вузли, агрегати) ремонт- но-відновлювальним роботам; якщо так, то яким саме; яка якість виконаних робіт; чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого ТЗ (його деталей, вузлів, агрегатів); якщо можливо, то який обсяг, характер і вартість цих робіт; чи замінювалися у ТЗ окремі його деталі, вузли, агрегати; якщо замінювалися, то які саме; яким є експлуатаційне зношення ТЗ (його деталей, вузлів, агрегатів); який процентний показник залишкової вартості ТЗ (деталей, вузлів, агрегатів). На дослідження експер­тові надаються ТЗ та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розсліду­вання події, а також документи, в яких зафіксовано інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.

Експертиза біологічна — вид судової експертизи. Біологічна експертиза досліджує об’єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають: листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, спори, пилок тощо; похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір’я, луска тощо); продукти пере­робки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо); продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, екскременти та ін.). Головними завданнями біологічної експертизи є: встановлення на­лежності об’єктів тваринного та рослинного походження (далі — біологічного походжен­ня) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду та ін.), а також виявлення мікрооб’єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях); встановлення спільної родової (групової) належності декількох порівнюваних об’єктів; встановлення належності об’єктів біологічного поход­ження до одного цілого; визначення біологічних характеристик стану об’єкта (стадії роз­витку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження та ін.); встанов­лення належності об’єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Типовий перелік вирішуваних питань', яка природа досліджуваного об’єкта; якщо він біологічного походження, то яка його таксономічна належність; чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб’єкти (частки) біологічного походження; якщо є, то яка їх таксономічна належність; чи має досліджувана маса (наприклад, зерно в мішку, вилучене в А.) та зразки, вилучені в конкретному місці (наприклад, зразки зерна з пев­ного сховища), спільну родову (групову) належність; чи є досліджувані об’єкти части­нами одного цілого (наприклад, гілля та стовбур, дві частини листа рослини тощо); чи

могли за певний строк статися ті або інші зміни в розвитку рослинного (тваринного) об’єкта (чи могла рослина за певний час вирости до наявних розмірів, чи могла комаха за певний час досягти стадії розвитку, в якій її було виявлено, тощо); яка давність засе­лення трупа знайденими на ньому комахами (личинками комах); чи є волосся, знайде­не на предметі-носії (вказується, на якому), волоссям людини (тварини); якщо так, то чи має воно спільну родову (групову) належність із волоссям оглядуваної особи (особи­ни); який вік рослини, її частин; чи належить досліджувана рослина (подрібнені частки рослини) до таких, що містять наркотичні речовини; якщо так, то яка її таксономічна належність; чи становили раніше досліджувані зразки наркотичних засобів одну масу; чи мають досліджувані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову) на­лежність (за способом виготовлення, місцем вирощування тощо).

Експертиза будівельно-технічна — вид судової експертизи. Головними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення вартості різного роду будівель та споруд; встановлення факту відповідності (невідповідності) збудованої або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і правил (БНіП); визначення вартості різно­го роду будівельних робіт (спорудження будівель, їх переобладнання, ремонт, благо­устрій території та ін.); встановлення відповідності проектно-кошторисної документації вимогам БНіП та інших державних стандартів з питань будівництва; встановлення пра­вильності складання державної звітності про виконання будівельних робіт; розроблення варіантів поділу будинків і надвірних будівель відповідно до ідеальних часток кожного зі співвласників з підготуванням у певних випадках пропозицій щодо переобладнання об’єктів, залишення їх частин у спільній власності, а також визначенням грошової ком­пенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну; розроб­лення варіантів порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлі, що належать громадянам на правах спільної власності; визначення технічного стану будівель, споруд, інженерного обладнання (відсоток зношення, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів, причини, що їх викликали, та ін.).

Типовий перелік вирішуваних питань: яка дійсна (реальна) вартість (зазначається об’єкт) з урахуванням його фізичного зношення на момент оцінки; чи відповідає будівля (зазначається яка, місце її знаходження) проекту і вимогам БНіП; якщо не відповідає, то які є відступи від вимог БНіП (ті самі питання щодо реконструйованої будівлі); яка вартість будівельних робіт (переобладнання об’єкта, відбудовний ремонт тощо); чи відповідає проектно-кошторисна документація (зазначається характер робіт іназва об’єкта) вимогам БНіП та інших державних стандартів з питань будівництва; чи було виконано на об’єкті роботи, про які йдеться в звітній документації (зазначається, які саме роботи); в якому обсязі виконані будівельні роботи на досліджуваному об’єкті (вказуються реквізити об’єкта) та яка їх вартість; чи забезпечувала несуча спроможність досліджуваної конструкції (вказується об’єкт дослідження) безпечну експлуатацію будівлі; чи можливий, і в яких варіантах, поділ домоволодіння (зазначити якого саме) в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників; якщо такий поділ неможливий, то які є варіанти поділу в частках, близьких до ідеальних, і який розмір компенсації спів­власникові, частка якого після поділу буде меншою за його ідеальну частку; які можли­ві варіанти порядку користування присадибною територією (вказується адреса) відпо­відно до ідеальної частки кожного зі співвласників домоволодіння; яка вартість частин домоволодіння після поділу; чи відповідає стан об’єкта технічним нормам, чи не пере­буває об’єкт в аварійному стані; яка технічна причина аварії на досліджуваному об’єкті (зазначається характер аварії, де і коли вона відбулася).

Експертиза бухгалтерська — вид судової експертизи. Головними завданнями бухгал­терської експертизи є встановлення: документальної обґрунтованості нестачі або над­лишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворен­ня, а також розміру завданої матеріальної шкоди; правильності документального оформ­лення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансо­во-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності; кола осіб, на яких покладено обов’язок забезпечити дотримання ви­мог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю; документальної обґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів; правиль­ності визначення оподаткованого прибутку (доходу) підприємств різних форм влас­ності та вирахування розмірів податків; документальної обґрунтованості вимог позива­ча і заперечень відповідача в частині, що стосується ціни позову (зустрічного позову); недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, що сприяли або могли сприя­ти завданню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов’язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в облікових реєстрах бухгалтерського обліку тощо.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи підтверджується документально вказана в акті інвентаризації (зазначаються реквізити акта) нестача (надлишки) товарно-мате­ріальних цінностей (товарів, тари) на суму (зазначається сума) на відповідному підпри­ємстві (установі, організації) за період (зазначити); в який період утворилася нестача, яку встановлено актом інвентаризації від (зазначити дату) у сумі (зазначити суму), і хто відповідав за збереження товарно-матеріальних цінностей (грошових коштів) у цей період; у якій сумі обчислюється розмір матеріальної шкоди, завданої (зазначається, кому) у зв’язку з нестачею, яку встановлено інвентаризацією (акт інвентаризаційної комісії від (зазначити дату); чи підтверджуються документально висновки ревізії (за­значаються реквізити акта ревізії) в частині, що стосується завищення обсягу і вартості виконаних робіт; чи підтверджується документально зазначене в акті податкової адміністрації (вказуються реквізити акта) заниження прибутку виробничо-комерцій­ною фірмою (назва фірми) за період (зазначається, за який); якщо підтверджується, то чи правильно вирахувана сума додаткових податків, які фірма має внести до бюджету; чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві А. розмір завданої йому шкоди у зв’язку з невиконанням відповідачем Б. умов договору (зазначається, якого); які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, сприяли завданню матеріальної шкоди (виникненню нестачі, не­обгрунтованому нарахуванню і виплаті заробітної плати, премій), і хто зобов’язаний був забезпечити додержання цих вимог; чи обґрунтовано сплачена заробітна плата (зазна­чається, кому і за який період) за цю роботу; якщо необгрунтовано, то в якій сумі; чи не завищена в документах фактична наявність (зазначити найменування товару) на суму (зазначити суму) за інвентаризаційним описом від (зазначити дату) над їх максимально можливим залишком у (зазначити підприємство) за станом на (зазначити дату).

Експертиза вибухово-технічна — рід інженерно-технічних експертиз, які ще форму­ються; експертне дослідження вибухових пристроїв, вибухових речовин, обставин ви­буху. Цей рід судових експертиз вирішує цілу низку завдань, зокрема, під час діагности­ки вибухових пристроїв і вибухових речовин, такі: чи є подана для дослідження речови­на вибуховою і якою саме; у який спосіб виготовлена і яке її призначення; чи є цей предмет вибуховим пристроєм; як він виготовлений; якщо кустарним способом, то ана­логом якого вибухового пристрою промислового виготовлення він є; яка вражаюча дія і радіус небезпечної поразки у разі вибуху цього вибухового пристрою; яка причина не- спрацювання цього вибухового пристрою; у який спосіб підривають і який механізм

приведення в дію використаного (або поданого для дослідження) вибухового при­строю; чи міг відбутися мимовільний вибух вибухового пристрою і за яких умов; які професійні навички у вибуховій справі особи, яка виготовила (приготувала) вибуховий пристрій або його деталі; чи не є досліджувані об’єкти (із місця події, із тіла потерпіло­го) фрагментами вибухового пристрою; чи є на них сліди знарядь, за допомогою яких вони виготовлялися; внаслідок яких технологічних операцій утворилися досліджувані сліди. Завдання ідентифікаційного характеру: чи аналогічні за своєю конструкцією, ви­користаним матеріалом та іншими ознаками зруйновані та подані для дослідження ви­бухові пристрої; чи не становили раніше подані для дослідження фрагменти вибухово­го пристрою єдине ціле.

Експертиза волокон і волокнистих матеріалів — підвид експертизи матеріалів і речовин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на предметі-носїї (зазначається на якому саме) сторонні волокна-накладення (мікрочастинки волокон), яка їх природа; чи є на одязі (зазначається предмет одягу, кому він належить) волокна-накладення спільної ро­дової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина іншого одягу (за­значається її назва, кому вона належить); чи знаходилися в контакті досліджувані пред­мети одягу (інші об’єкти волокнистої природи); чи є клаптик тканини, знайдений на місці події, частиною досліджуваного предмета одягу; чи є в піднігтьових зрізах особи мікрочастини волокон спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких ви­готовлена тканина досліджуваного предмета одягу.

Експертиза вузлів — вид криміналістичної експертизи. Об’єктами дослідження є ма­теріали (мотузки, ремені тощо), зав’язані вузлами.

Типовий перелік вирішуваних питань: до якого виду належить досліджуваний вузол; чи не має він ознак, що вказують на професію виконавця; чи не належить кілька вузлів до одного виду.

Експертиза ґрунтознавча — вид судової експертизи, вловними завданнями грунто­знавчої експертизи є: виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) ґрун­тового походження, визначення їх природи, а також встановлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками; встановлення походження ґрунту на пред­метах-носіях із певноїділянки місцевості (іншого місця події); встановлення механізму утворення ґрунтових нашарувань.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є нашарування ґрунту (об’єктів ґрунтово- мінерального походження) на предметі-носїї (зазначається, на якому саме); чи мають порівнювані об’єкти (нашарування на предметі-носїї та ґрунт з місця події) спільну ро­дову (групову) належність; чи походять досліджувані об’єкти (зазначаються, які саме) з певноїділянки місцевості (іншого місця події); який механізм утворення досліджува­них грунтових нашарувань; які ознаки, що вказують на особливості місця їх походжен­ня, мають нашарування на досліджуваному об’єкті.

Експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв — підвид трасологічної експертизи. Об’єктами експертизи є замки та інші замикальні пристрої, пломби, конт­рольні пристрої. Головними завданнями експертизи є встановлення факту і способу від­микання (зламу) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифіка­ція цих предметів, а для пломб, крім того, — ідентифікація пломбувальних лещат.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи справний механізм замка; якщо ні, то в чому полягає несправність; чи роботоздатний механізм замка; чи був відімкнений замок сто­ронніми предметами (відмичками, підібраними або підробленими ключами); у який спосіб відімкнено (зламано) замок; чи одним способом відімкнено (зламано) надані замки; у якому стані (замкненому, відімкненому) знаходився замок у момент його по­шкодження; чи можливо відімкнути контрольний замок без пошкодження контроль­ного вкладиша; чи можливо відімкнути досліджуваний замок за допомогою інструмен­та (предмета), що був вилучений у громадянина Н.; знаряддям якого виду зламано за­мок; чи зламано замок знаряддям, вилученим у громадянина Н.; чи відмикався замок за допомогою вилученого ключа (відмички); чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його копії або зліпка; чи була обтиснена пломба пред’явленими пломбувальними лещатами; чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби; чи розкривалась і чи повторно обтискувалася пломба після її обтиснення пломбувальними лещатами; у який спосіб і за допомогою яких знарядь була розкрита і повторно обтиснена пломба; чи можливо з цієї пломби витягти матеріал, що викори­стовувався під час опломбування (дріт, шпагат, шнур), без порушення її цілісності; зна­ряддям якого виду розкривалася пломба; який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях пломби; чи не розкривалася пломба вказаним знаряддям; чи бу­ли додержані правила пломбування під час накладання цієї пломби; у який спосіб відкривався (знімався) та повертався на місце досліджуваний контрольний пристрій. Якщо об’єктом дослідження є замки, експертові, крім них, направляються відмички й інші предмети, що могли використовуватися для відкривання або зламу замка, а також усі ключі від цих замків. Замки надаються на дослідження в тому стані, в якому вони знайдені на місці події та вилучені. Встромляти у замкову щілину будь-які предмети (у тому числі штатні ключі), а також проводити інші експерименти із замками до їх екс­пертного дослідження забороняється. Вилучення замків із сейфів та інших сховищ доцільно доручати експертові (спеціалістові). Для вирішення питання, чи не розкрива­лася пломба, експертові надається сама пломба, пломбувальні лещата, якими її мали обтиснути, або експериментальні пломби, обтиснені цими лещатами. Щоб забезпечи­ти проведення експертних експериментів, слід надати експертові 10—1^ необтиснених пломб, аналогічних тим, що досліджуються, а також зразки матеріалів Хяріт, шпагат, шнур), що використовувались під час опломбовування.

Експертиза комісійна — експертне дослідження, здійснене групою — не менше двох обізнаних осіб (експертів). Призначається в особливо складних випадках, а також під час провадження повторних експертиз. Якщо експерти, які входять до комісії для про­вадження експертизи (звичайно особи одного фаху), дійдуть спільного висновку, він підписується всіма експертами. За наявності розбіжностей між експертами кожний із них дає свій висновок окремо. Різновидом цієї експертизи є комплексна експертиза, коли експертне дослідження проводиться особами різних спеціальностей. У цьому разі кожний експерт самостійно проводить дослідження з питань, які належать тільки до його компетенції. Для відповіді на питання, що потребують інтеграції знань, експерти різних спеціальностей синтезують свої окремі висновки і формулюють спільну відповідь, яка підписується всіма експертами.

Експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів — вид судової експертизи. Основними завданнями експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів є: встановлення технічного стану комп’ютерної техніки; виявлення інформації, що міститься на комп’ютерних носіях, та визначення її цільового призначення; встанов­лення відповідності програмних продуктів певним параметрам; встановлення автор­ства програмного продукту; визначення вартості програмного продукту; визначення вартості комп’ютерної техніки.

Типовий перелік вирішуваних питань: які технічні несправності має досліджуваний комп’ютер або його окремі блоки та пристрої і як ці несправності впливають на роботу комп’ютера (блока, пристрою); чи міститься на досліджуваному носії якась інфор­мація, і якщо так, то яке її цільове призначення; чи є на носії інформація, що була зни­щена, і чи можна її відновити; чи можна за допомогою наявного програмного продукту

реалізувати функції, передбачені технічним завданням на його розроблення; чи можли­ве вирішення певного завдання за допомогою наявного програмного продукту; чи відповідає стиль програмування досліджуваного програмного продукту стилю програ­мування певної особи; чи відповідають прийоми і засоби програмування, що викорис­товувалися для створення досліджуваного програмного продукту, прийомам і засобам, властивим конкретному програмісту; яка вартість програмного забезпечення (на час його придбання, вилучення, проведення експертизи); яка вартість окремих модулів, що входять до складу програмного продукту; яка вартість комп’ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час придбання (вилучення, проведення експертизи). Щоб визна­чити, які саме об’єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп’ютерної техніки.

Експертиза лакофарбових матеріалів та покриттів — підвид експертизи матеріалів і ре­човин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на предметі-носії (зазначається на якому саме) сліди (нашарування, плями, бризки) або частинки лакофарбових матеріалів (по­криттів); чи є досліджувана речовина фарбою, до якого виду фарби вона належить; чи походять досліджувані частинки від стандартного лакофарбового покриття, легкового (вантажного) автомобіля; чи придатні частинки фарби, знайдені на місці події (пред­меті-носії), для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні; чи мають на­дані зразки лакофарбових речовин (частинок покриттів) спільну родову (групову) на­лежність; чи не становили раніше окремі частини лакофарбового покриття одну пофар­бовану поверхню; яким способом пофарбовано дослід жуваний предмет; чи проводилося перефарбування цього предмета.

Експертиза матеріалів і речовин — вид судової експертизи. Основні підвиди експерти­зи матеріалів і речовин: експертиза волокон і волокнистих матеріалів; лакофарбових ма­теріалів і покриттів; нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; наркотичних засобів, сильнодіючих речовин; рідин, що містять спирт; металів і сплавів; полімерів, пластмас та скла. Головними завданнями, спільними для всіх підвидів експертизи ма­теріалів і речовин, є: виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів па­ливно-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів тощо); визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існу- ютьу науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо); встановлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин; встановлення походження матеріалів і речовин з певного джерела.

Експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису — вид криміналістичної експерти­зи. Основними завданнями технічної експертизи матеріалів та засобів відеозвукозапи­су є: ідентифікація засобів відео- та звукозапису (відеомагнітофона, магнітофона, дик­тофона та ін.), що використовувалися для отримання магнітних відео- та фонограм; ідентифікація особи за голосом та мовою на фонограмі; вирішення питань, пов’язаних із технологією виготовлення відео- та фонограм; вирішення питань, пов’язаних з уста­новленням особливостей звукового середовища, в якому проводився запис фонограми, та умов запису.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи на досліджуваному магнітофоні (відео- магнітофоні, диктофоні) записана відео- чи фонограма; на одному чи на різних магнітофонах (диктофонах, відеомагнітофонах) виготовлені наявні фонограми (відео- фонограми); на одному чи на різних магнітофонах виконані конкретні фрагменти відео- та фонограми; на одному і тому самому чи на різних диктофонах проводився за­пис фонограми та її стирання на конкретних ділянках; чи використовувався для запису фонограми конкретний технічний засіб (мікрофон, адаптер тощо); кому з числа пе­релічених осіб належать окремі вислови, що містяться на фонограмі; чи є голос, зафік­сований на фонограмі, голосом конкретної особи; фонограма є оригіналом чи копією; чи провадився запис безперервно; чи зазнавала змін досліджувана фонограма; які є ознаки механічного та електронного монтажу на фонограмі; чи одночасно проводився запис відео- й аудіоінформації на відеофонограмі; чи велася зафіксована на фонограмі розмова по телефону; який номер телефону набирався під час запису; фонограма записана у замк­нутому чи відкритому акустичному середовищі; як були розташовані відносно мікрофона співбесідники; що є джерелом звуків, зафіксованих на фонограмі; чи є джерелом звуку поданий на дослідження конкретний предмет (мається на увазі предмет, який може зву­чати); чи походять звуки на поданих фонограмах з одного джерела; який тип, модель дви­гуна, робота якого зафіксована на фонограмі, та чи має він якісь дефекти; записане дже­рело звуку перебувало в нерухомому стані чи в русі; яка швидкість руху джерела звуку.

Експертиза металів і сплавів — підвид експертизи матеріалів і речовин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на об’єкті-носії (зазначається на якому са­ме) сліди або мікрочастинки металу (сплаву) і якого (яких) саме; з якого металу (сплаву) виготовлено досліджуваний об’єкт; чи мають досліджувані металеві об’єкти (зазна­чається які саме) спільну родову (групову) належність за матеріалом виготовлення; яка марка металу (сплаву) виготовленого виробу; чи становили раніше одне ціле досліджу­вані частини металевих предметів (шматки дроту, труб тощо).

Експертиза наркотичних засобів та сильнодіючих речовин — підвид експертизи матеріалів і речовин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на предметі-носїї (зазначається, на якому саме) сліди наркотичних засобів (сильнодіючих речовин); якщо є, то яких саме; чи є досліджуваний засіб наркотичним (чи є ця речовина сильнодіючою) і яким (якою) саме; чи мають досліджувані наркотичні засоби (сильнодіючі речовини) спільну родову (гру­пову) належність.

Експертиза нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів — підвид експертизи матеріалів і речовин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; якщо є, то яких саме; чи належать досліджувані речо­вини (рідини) до нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; якщо належать, то до якого їх роду (виду); чи мають досліджувані нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали спільну родову (групову) належність; чи не походять досліджувані нафтопро­дукти та паливно-мастильні матеріали з однієї ємкості.

Експертиза об’єктів авторського і суміжних прав — вид експертизи об’єктів інтелекту­альної власності. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і ми­стецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, науко­вого, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції та інші усні твори; комп’ютерні програми; бази даних; музичні твори; драматичні, музично- драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного по­казу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва (твори декоративного ткацтва, кераміки, ювелірні вироби то­що); ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, що стосуються географії, геології, то­пографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки творів; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники зви­чайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за до­бором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторського права на твори, що входять до них як складові; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; інші твори. Об'єктами суміжних прав є: виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми, відеограми; передачі (програми) організацій мовлення. Головним завданням експерти­зи об’єктів авторського і суміжних прав є встановлення відомостей щодоїхвикористан- няв об’єктах, що перевіряються.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи використаний твір «X» (фрагмент тво­ру/оригінальна назва твору) утворі «У»; чи має твір «X» ознаки творчого характеру; чи використано в назві газети «А» елементи назви періодичного видання « В»; чи є твір «X» точною копією твору «У»; чи має місце використання фрагментів твору «X» у створенні твору «У», у тому числі перекладені на іншу мову; чи використовувався під час складан­ня твору «X» як основа твір «У», зокрема шляхом запозичення ідеї, структури, системи; чи відповідають зразки аудіовізуальної продукції або їх складові (диски, касети, їхні упаковки, вкладиші тощо) зразкам ліцензійної продукції; яким способом виготовлені диски (касети, упаковки, вкладиші, марки тощо) — заводським або кустарним; чи мож­ливе в умовах, що описані у матеріалах справи (наявних на місці події), виробництво дисків (касет, упаковок, вкладишів, марок тощо) та ін.

Експертиза об’єктів промислової власності — вид експертизи об’єктів інтелектуальної власності. Об’єктами промислової власності є: винаходи і корисні моделі, раціоналіза­торські пропозиції, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торговельні марки¹), комерційні (фірмові) найменування, географічні зазначення походження товару, топо­графії інтегральних мікросхем, сорти рослин, породи тварин, конфіденційна інфор­мація. Головним завданням експертизи об’єктів промислової власності є встановлення відомостей щодо їх використання в об’єктах, що перевіряються.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи використана в об’єкті «X» кожна (чи еквіва­лентна їй) ознака, що включена до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі) за патентом №...; чи містить технічне (організаційне) рішення, впроваджене на підприємстві А, всі ознаки раціоналізаторської пропозиції, поданої громадянином В; чи містить формула запатентованого винаходу (корисної моделі) ознаки, яких не було в поданій заявці; чи стала сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом №... загальнодоступною у світі до дати подання заявки; якою є сукупність суттєвих оз­нак промислового зразка за патентом №...; чи використана вся сукупність суттєвих оз­нак промислового зразка за патентом №... в об’єкті, наданому для дослідження; чи при­сутні всі ознаки сорту рослини за патентом №... у зразку рослини, наданої для дослідження; чи є порівнювані позначення схожими до ступеню змішування настільки, що їх можна сплутати; чи є товари, для яких використовуються торговельні марки А та В, спорідненими; чи є використання позначення «X» на упаковках товару (на товарі) «У» використанням товарного знаку (торговельної марки) «Т» за свідоцтвом на знак для товарів і послуг№...; чи є таке позначення загальновживаним як позначення товарів чи послуг певного виду; чи використаний увесь комплекс ознак топографії інтегральної мікросхеми за свідоцтвом №... векземплярі мікросхеми, наданої для дослідження; чи є відомості (вказати які) інформацією, що була розголошена (використана, передана) особою «X»; чи є відомості (вказати які) конфіденційною інформацією та ін.

Експертиза пожежно-технічна — вид інженерно-технічних експертиз; досліджує об­ставини виникнення пожежі, визначає причину виникнення пожежі й умови, що спри­яли її виникненню.

'¹У Законі України «Про охорону знаків для товарів і послуг» цей об’єкт має назву «знак для товарів і послуг», а в новій редакції Цивільного кодексу України — «торговельна марка».

Типовий перелік вирішуваних питань: де знаходився осередок пожежі; якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі; скільки часу тривала пожежа; чим пояс­нюється найбільш інтенсивне горіння в певному місці об’єкта; чи можливе запалювання наявної речовини (матеріалу) від наявного джерела запалювання; чи можливе самозапа­лювання досліджуваних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку; яка температура самозапалювання цієї речовини (матеріалу); яка максимальна температура горіння досліджуваних матеріалів; чи відповідав стан об’єкта вимогам правил пожежної безпеки; якщо не відповідав, то чи вплинуло недотримання цих правил на виникнення і розвиток пожежі; чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної ме­режі (коротке замикання, перевантаження тощо); що було первинним: пожежа чи вибух; із якої причини не спрацював автоматичний протипожежний пристрій; чи належним чи­ном використовувалася протипожежна техніка під час гасіння пожежі.

Експертиза полімерів, пластмас та скла — підвид експертизи матеріалів і речовин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на предметі-носії мікрочастинки полімерів, пластмас, скла; до якого роду (виду) належить досліджуваний полімерний матеріал (пластмаса, скло); з якого виду полімерного матеріалу (пластмаси, скла) виготовлено досліджуваний предмет; чи мають наявні зразки полімерних матеріалів (пластмаси, скла) спільну родову (групову) належність; чи не становили раніше одне ціле наявні час­тини пластмаси (інших матеріалів). Під час підготовки об’єктів для дослідження сліддо- тримуватися таких правил. Якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількості, на дослідження направляються їх зразки. У випадках, коли матеріали і речовини є рідинами або сипкими масами, зразки надаються у вигляді середніх проб. Під час відбору серед­ньої проби рідини останню слід збовтати, а потім відлити не менше 1 л в окрему ємкість. Середня проба сипких речовин (піску, цементу та ін.) відбирається виїмками за допомо­гою щупа з різних глибин місць кожної ємкості (три—п’ять виїмок загальною масою 1,5-2 кг). У разі великих розмірів сховища проби слід відбирати в місцях, із яких імовірно походить частина сипкої речовини, що досліджується (біля дверей, вікна, пролому то­що). Зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжиною не менше 3 м, відрізками з різних місць об’єктів. Зразок тканини повинен мати довжину 50-100 см. Якщо тканина має малюнок, він повинен повторюватися на зразку не менше трьох разів. Якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, експерту необхідно надати сам предмет. Нашарування і плями необхідно прикрити аркушем білого паперу або тка­ниною, закріпленою по краях. Якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами. Предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність волокон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно загорнути кожний окремо в щільний білий папір (забороняється упаковувати їх в поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впливом яких локалізація мікрочастин на об’єкті може зазнати змін). Для транспортування рідин їх слід наливати в чистий скляний тов­стостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, у якому пересила­ються луги, закривається гумовою пробкою. Предмети, просочені маслами, жирами і мастильними матеріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, помішу­ють у скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклеюються.

Експертиза портретна — вид криміналістичної експертизи; передбачає ототожнення особи за фотозображенням. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознімком можуть бути достовірні фотографії цієї особи, в тому числі фотографії, спеціально виготовлені для такої експертизи.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи зображений на досліджуваному фотознімку громадянин Н.; одна чи різні особи зображені на досліджуваних фотознімках; чи зобра­жений на фотознімку невпізнаного трупа громадянин К.

Експертиза рельєфних знаків — підвид трасологічної експертизи. Об’єктами дослі­дження можуть бути відновлені спиляні (забиті), слабо видимі номери та інші рельєфні зображення на різного роду виробах. Експертизою встановлюються факт та спосіб змінення зображень.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи піддавався зміні номер на наявному екземп­лярі зброї (іншому виробі); яким був початковий номер на об’єкті дослідження; яким способом був знищений або змінений номер (знак) на досліджуваному виробі; чи були на досліджуваному виробі маркувальні позначення; чи піддавалися зміні маркувальні позначення на досліджуваному виробі.

Експертиза рідин, що містять спирт — підвид експертизи матеріалів і речовин.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є в наявній ємкості (склянці, банці тощо) або на поверхні предмета (одягу, паперу) сліди рідин, що містять спирт; чи належить дослі­джувана рідина до міцних алкогольних напоїв; якщо належить, то до якого їх виду; чи є досліджувана рідина етиловим спиртом; якщо так, то гідролізним чи ректифікатом; чи мають наявні зразки спиртових рідин спільну родову (групову) належність; промисло­вим чи саморобним способом виготовлена спиртова рідина; чи придатний досліджува­ний пристрій для виготовлення міцних спиртних напоїв; чи є досліджувана маса бра­гою, придатною для виготовлення самогону; чи є рідина, знайдена на місці події, само­гоном, і чи не є вона частиною об’єму рідини, яка знаходилась у бутилі, вилученому в підозрюваного; чи відповідає за своїми характеристиками алкогольний напій у наявній пляшці характеристикам напою, зазначеним на етикетці.

Експертиза ситуалогічна — комплексне дослідження експертами місця події для ви­значення обставин розслідуваної події. Крім вивчення слідів та інших об’єктів обста­новки місця події, експерти дають висновок за результатами аналізу всього комплексу ситуаційних чинників: фізичного та психічного стану учасників події, часу доби, освіт­лення, метеорологічних умов та ін. Ситуалогічна експертиза — комплексна експертиза, що потребує залучення спеціалістів різних галузей знань: трасологів, судових медиків, автотехніків, балістів, психологів та ін. У ході цієї експертизи визначається вплив стану дорожнього покриття, профілю та освітленості дороги на механізм транспортної події та її сліди, вплив фізичного стану потерпілого і нападаючого на їх дії. Розвиток події інциденту моделюється експертами у вигляді низки послідовних ситуацій: початкової, проміжної, кінцевої.

Експертиза слідів ніг людини та взуття — підвид трасологічної експертизи. Основне завдання — ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчох, взуття та встановлення особливостей пересування людини.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є на досліджуваній поверхні (предметі) сліди босих ніг (панчох, шкарпеток, взуття) людини і чи придатні ці сліди для ідентифікації або визначення їх родової (групової) належності; чи залишені сліди особою або шкар­петками, панчохами чи взуттям, вилученими у певної особи; взуттям якого виду зали­шені досліджувані сліди і які його характеристики і особливі ознаки; який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди; які особливості ходи людини, яка залишила сліди.

Експертиза слідів рук (дактилоскопічна експертиза) — підвид трасологічної експертизи. Основне завдання — ідентифікація особи за слідами рук, залишеними на місці події.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи залишені сліди рукпевною особою; чи залишені сліди рук, вилучені з місця події, однією особою; чи є на досліджуваному предметі сліди рук і чи придатні вони для ідентифікації або визначення родової (групової) належності; якою рукою іякими пальцями руки залишені сліди; які особливості мають руки людини, яка за­лишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів та ін.); якими ділянками поверхні до­лоні залишені сліди; внаслідок якої дії залишений слід (хапання, торкання та ін.).

Експертиза судова автотехнічна. Предметом дослідження є пов’язані з механізмом дорожньо-транспортної події (далі — ДТП) фактичні дані, що визначають технічний стан транспортного засобу, дорожню обстановку на місці події та дії її учасників, а також обставини, що сприяли виникненню події, які експерт-автотехнік може досліджувати на основі своїх спеціальних знань. Об’єктами дослідження є: автомототранспорт, міський електротранспорт, трактори та інші самохідні механізми, що брали участь у ДТП; місце ДТП; матеріали (документи, речові докази, деталі, механізми та ін.), надані у розпорядження експерта.

До компетенції судового експерта-автотехніка входить вирішення таких завдань: 1) до­слідження технічного стану причетних до події транспортних засобів із метою встановлен­ня: причин і часу виникнення технічних несправностей; можливості виявлення технічної несправності до моменту настання ДТП; причинно-наслідкового зв’язку між виявленою технічною несправністю транспортного засобу і фактом ДТП; технічної можливості за­побігання події при технічному стані транспортного засобу на момент події; обставин, пов’язаних із технічним станом транспортних засобів, що сприяли або могли сприяти ви­никненню ДТП; 2) дослідження обстановки на місці ДТП з метою встановлення й уточ­нення: значення коефіцієнтів, що характеризують рух транспортних засобів та інших об’єктів у місці ДТП (коефіцієнт зчеплення, коефіцієнт коливання тощо); траєкторії руху транспортних засобів до і після ДТП; умов видимості й оглядовості з місця водія з ураху­ванням даних про дорожню обстановку в момент ДТП; обставин, пов’язаних із дорож­ньою обстановкою перед ДТП, що сприяли або могли сприяти її настанню; 3) досліджен­ня дій учасників ДТП з метою: встановлення, як потрібно було діяти учасникам ДТП у такій дорожній ситуації відповідно до технічних вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту; встановлення технічного боку причинного зв’язку між діями учасників ДТП, установлених як слідством (судом), так і експертом, і настанням конкретного факту ДТП (наїзду, зіткнення, перекидання та ін.), у разі, коли з’ясовування цих зв’язків потребує спеціальних знань експерта-автотехніка; 4) дослідження механізму ДТП або окремих її елементів на підставі даних, установлених шляхом слідства й отриманих експертом у про­цесі дослідження, зокрема з метою встановлення: напрямку дії сил між двома транспорт­ними засобами, що зіштовхнулися (разом з експертом-трасологом); швидкості руху транс­портних засобів; гальмового і зупиночного шляхів транспортних засобів; взаємного розта­шування транспортних засобів у різні моменти ДТП; технічної можливості запобігання події в момент розвитку дорожньої ситуації, зазначеної слідством і судом; часу подолання транспортним засобом певних ділянок шляху; моменту, коли водій ще не мав технічної можливості запобігти ДТП, і розташування перешкоди в цей момент.

Експертиза судово-балістична — вид криміналістичної експертизи; до основних за­вдань експертизи належать: встановлення виду, зразка (моделі) вогнепальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також певного екземпляра зброї за стріляними кулями і гільзами, визначення справності та можливості застосування для стрільби зброї і боєприпасів, встановлення однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі, встановлення деяких обставин, пов’язаних із застосуванням вогнепальної зброї.

Типовий перелік вирішуваних питань: А. При дослідженні зброї: чи є досліджувана зброя вогнепальною, а у разі позитивної відповіді — до якого виду, системи та моделі вона на­лежить; чи справна зброя ічи придатна вонадля стрільби; який калібр цієї вогнепальної зброї; чи не є подана для дослідження деталь частиною досліджуваного екземпляра зброї; чи міг відбутися постріл із досліджуваного екземпляра зброї без натискання на спусковий гачок за певних обставин; чи можливий постріл зброї патронами певного калібру; чи провадився постріл із досліджуваної зброї після останнього чищення. Б. При дослідженні боєприпасів: чи справні наявні патрони і чи придатні вони для стрільби; до якого виду і зразка належить поданий для дослідження патрон; чи не належать подані патрони до однієї партії випуску. В. При дослідженні стріляних куль, дробу, картечі, пижів: із зброї якого виду, системи, зразка відстріляна куля, виявлена на місці події; чи не відстріляні кулі з одного екземпляра зброї; до якого виду і зразка належить патрон, частиною якого є куля, виявлена на місці події; чи не відстріляна куля зі зброї невідповідного калібру; які причини деформації кулі; чи є подані для дослідження куля і гільза частинами одного патрона; чи становили раніше подані снаряди (дріб, картеч, кулі) єдине ціле і чи не виготовлені вони в тих самих виробничих умовах; чи не слугував досліджуваний предмет саморобним пижем; із якого матеріалу виготовлений пиж; чи однорідні пижі, подані на дослідження. Г. При дослідженні гільз: із зброї якого виду, зраз­ка викинута досліджувана гільза; чи є гільза частиною патрона, використаного під час стрільби з досліджуваної зброї; чи не викинуті подані гільзи з одного екземпляра зброї; чи не є подані куля і гільза частиною одного патроне; які причини виникнення наявних на гільзі дефектів. Д. При дослідженні слідів пострілу: чи є наявне ушкодження вогне­пальним; чи не утворене ушкодження кулею (дробом, осколком, осколком гранати); чи е сліди близького пострілу на одязі потерпілого; у якому напрямку був зроблений постріл; яким є наявне ушкодження — вхідним чи вихідним.

Експертиза судово-медична — судова експертиза, призначена для вирішення питань, що потребують спеціальних знань у галузі судової медицини. До предмета судово- медичної експертизи належать: експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб, а також судово-медичний огляд громадян для визначення характеру і тяжкості тілесних ушкоджень, віку, статі та вирішення інших питань, що потребують знань у галузі судо­вої медицини; експертиза трупів у випадках насильницької смерті; судово-медичне дослідження трупів у разі підозри на застосування насильства або за інших обставин, що обумовлюють необхідність дослідження трупа в судово-медичному порядку; експерти­за речових доказів шляхом застосування лабораторних методів дослідження об’єктів; експертиза за матеріалами кримінальних і цивільних справ.

Типовий перелік вирішуваних питань: А. При ушкодженнях тупими предметами: у ви­падку несмертельних ушкоджень: які ушкодження є на тілі потерпілого, і чим вони мог­ли бути заподіяні; чи всі виявлені ушкодження заподіяні тим самим предметом; чи ма­ють виявлені ушкодження характерні (індивідуальні) ознаки, що дають змогу іден­тифікувати предмет, що ушкоджує; які умови виникнення кожного з наявних ушкоджень; яка послідовність завдавання ушкоджень (за наявності множинних ушко­джень); яка давність заподіяння кожного ушкодження; чи не утворене ушкодження предметом, поданим на експертизу (у тих випадках, коли слідчий має у своєму розпоря­дженні знаряддя, яким, за підозрою, заподіяна травма); при травмі зі смертельним кінцем: яка причина смерті; який причинний зв’язок між смертю і кожним із виявлених ушкоджень; яка тяжкість кожного з виявлених ушкоджень; які захворювання були в по­терпілого за життя; скільки часу жив потерпілий після отримання ушкоджень і чи міг він чинити активні дії. Б. При ушкодженнях транспортними засобами: які характер і роз­ташування слідів та ушкоджень на одязі й тілі; яка давність походження ушкоджень (прижиттєві, посмертні); який механізм утворення ушкоджень (удар, вдавлення, струс таін.); яка послідовність ушкоджень; де розташовується місце прикладення травмуючої сили, і який її напрямок; яка причина смерті; який ступінь тяжкості тілесних ушко­джень; чи є, і якщо є, то які, захворювання. В. При ушкодженнях гострими предметами: чи не заподіяна рана гострим предметом і якщо заподіяна, то яким: ріжучим, колючим, колючо-ріжучим, рублячим, пиляючим; одним або кількома гострими предметами за­подіяні ушкодження; які групові ознаки клинка: його довжина і ширина, кількість лез, форма кінчика, наявність і форма обмежувачів і рукоятки; чи не заподіяні ушкодження

наявним конкретним ножем або сокирою; яка форма колючого знаряддя і розміри йо­го поперечника; які ознаки сокири, судячи з характеру ран: довжина і гострота леза; яке можливе розташування потерпілого й особи, що нападала, в момент заподіяння пора­нень; із якою силою завдано удар; у якій послідовності заподіяно ушкодження; чи міг потерпілий заподіяти такі ушкодження собі сам; чи не заподіяно наяві ушкодження тіла й одягу зубцями ручної пилки; судячи з ушкоджень шкірних покривів і матеріалів одя­гу, які групові властивості пилки: вид, ступінь розводу і форма ріжучої кромки зубців, відстань між зубцями; залежно від характеру розпилу кісток визначити групові власти­вості полотна пилки: тип і ширину розводу зубців, особливості ріжучої кромки зубців, відстань між їх вершинами (крок зубців пилки), висота зубців, ступінь 'їх зношеності, товщина зубців (полотна пилки), ступінь заіржавленості полотна; за поданими кістко­вими опилками установити форму зубців пилки: П-подібна або кутова; який ступінь зносу зубців пилки. Г. При вогнепальних ушкодженнях: чи є ушкодження вогнепальним; чи є виявлене ушкодження кульовим, дробовим чи осколковим; де розташовуються вхідний і вихідний вогнепальні отвори; який напрямок раневого каналу; із якої дис­танції зроблений постріл; із якої зброї були заподіяні ушкодження; одним або кількома пострілами заподіяні ушкодження і яка черговість поранень; чи не заподіяні ушкод­ження вогнепальним снарядом після проходження ним перепони або після рикошету; яким було взаємне розташування особи, яка стріляла, та потерпілого в момент пострілу. Г При ушкодженнях під час вибухів: у результаті вибуху якого снаряда або вибухової ре­човини виникли ушкодження; на якій відстані від потерпілого стався вибух; у якій позі знаходився потерпілий у момент вибуху. Д. При електротравмах: мало місце ураження електричним струмом чи блискавкою; яка частина тіла доторкалася до провідника; чи можливо вирішити питання про фізичні властивості електроструму та властивості провідника за характером ушкоджень; які умови сприяли настанню смерті від електро- травми (захворювання, стан сп’яніння та ін.); чи виявлені на тілі ушкодження іншого походження, який механізм їх утворення. Е. При діях крайніх температур: смерть наста­ла від опіків чи з інших причин; чим викликані опіки; яке взаємне розташування по­терпілого і джерела високої температури; яка поза потерпілого в момент одержання опіків; якому впливу піддавався одяг на постраждалому; чи є на тілі постраждалого уш­кодження, не характерні для опіків; чи були заподіяні опіки прижиттєво; кому належать обгорілі останки (людині або тварині); смерть настала від охолодження чи з інших при­чин; чи не є виявлені на шкірі ушкодження наслідком впливу низької температури; які чинники сприяли смерті від охолодження (травма, алкогольне сп’яніння, захворюван­ня); час настання смерті постраждалого. Є. При ушкодженнях і смерті від дії іонізуючих випромінювань: чи є в освідуваного розлад здоров’я, якщо є, то чи викликаний він дією іонізуючого випромінювання; яка фізична характеристика випромінювання; яка доза енергії поглинена всім тілом або окремими його частинами; коли відбулося опромінен­ня; які зміни відбулися в організмі, у чому полягає шкода, заподіяна здоров’ю; смерть настала від променевої хвороби чи з інших причин. Ж. При смерті від механічного заду­шення: яка причина смерті і чи є ознаки, що свідчать про задушення внаслідок повішен­ня; які характер і властивості странгуляційної борозни та як вони співвідносяться із за­шморгом, поданим на експертизу; яке найбільш імовірне положення тіла в момент повішення (у тих випадках, коли труп був витягнутий із зашморгу до його огляду слідчим на місці події); яка давність настання смерті; які є ушкодження, їх давність і по­ходження; якими захворюваннями страждав покійний за життя. 3. При смерті від інших видів удушення та від утеплення: яка давність настання смерті; який характер ушкод­жень, їх походження, прижиттєві вони чи заподіяні після смерті; яка причина смерті; смерть настала від утеплення чи з інших причин; яка тривалість перебування трупа у

воді; які захворювання виявлені під час дослідження трупа. И. При смерті від отруєнь: смерть настала від отруєння чи з інших причин; якою отруйною речовиною викликано отруєння; яким шляхом була введена отрута в організм; яка орієнтовна доза введеної от­рути; чи настала смерть від харчового отруєння, якщо так, то яке його походження; яке походження харчового отруєння — бактеріальне чи небактеріальне; якщо отруєння бактеріальне, то якою групою мікробів воно викликане; чи не викликане отруєння прийомом отруйних речовин тваринного або рослинного походження, яких саме; чи не могло отруєння відбутися в результаті попадання в їжу отруйних хімічних або рослин­них домішок, яких саме; чи не могла отрута потрапити в організм посмертно (при роз­тині трупа, із ґрунту — при дослідженні ексгумованого трупа та ін.). І. При визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: чи є в особи, яка підлягає освічуванню, які-не- будьушкодження, якщо так, то який їх характер, локалізація, кількість; яким знаряддям іяким способом заподіяні ушкодження особі, яка підлягає освідуванню; чи не могло во­но бути заподіяно поданим знаряддям; яке було взаємне положення постраждалого і нападника у момент заподіяння тілесних ушкоджень; чи могли тілесні ушкодження, встановлені в особи, яка підлягає освідуванню, бути отримані при зазначених по­терпілим (обвинуваченим) обставинах, якщо ні, то за яких обставин вони могли бути заподіяні; яка давність ушкоджень і чи відповідають вони давності, зазначеній потерпі­лим; чи не суперечить характер і локалізація ушкоджень, виявлених в особи, тому що вони отримані під час самооборони; чи заподіяні ушкодження приблизно в один і той самий або в різний час; судячи з наявних ушкоджень установити, яка була кількість ударів іяка їх послідовність; чи могли наявні в особи ушкодження бути заподіяній' влас­ного рукою; який ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, наявних в особи; чи є ушкод­ження в особи незгладимими; чи небезпечне досліджуване ушкодження для життя; які можливі виходи цього ушкодження (у разі невизначеного наслідку ушкодження до мо­менту експертизи); які розміри стійкої втрати загальної працездатності в особи, яка підлягає освідуванню. К. При експертизі рубців шкіри: чи є в оглядуваної особи рубці і як­що є, то яке їх походження; чи є наявні в оглядуваного рубці результатом травми або за­хворювання, якщо травми, то якої саме; яка давність рубців; чи відповідають характер і локалізація рубців, наявних в особи, її поясненням про обставини поранення. Л. При експертизі стану здоров’я, штучних і удаваних хвороб: яким знаряддям і яким способом заподіяне ушкодження; чи не могло воно бути заподіяне наявною сокирою за обставин, зазначених постраждалим; одним або кількома ударами зроблено відрубування пальців; які напрямок і сила ударів, що заподіяли ушкодження; одним і тим самим чи різними ударами сокири заподіяні ушкодження взуття й відрубування трьох пальців лівої стопи в оглядуваної особи; із якої відстані зроблено постріл, що заподіяв поранен­ня; чи відповідають показання оглядуваного про обставини заподіяння йому поранен­ня об’єктивним даним, установленим під час його обстеження; яким було взаємне роз­ташування вогнепальної зброї і постраждалого в момент пострілу; чи могло ушкоджен­ня, встановлене в оглядуваного, бути отримане за зазначених ним обставин, якщо ні, то які конкретні умови його отримання; чи могли бути заподіяні наявні ушкодження влас­ного рукою потерпілого; які захворювання є в оглядуваного, їх походження; чи є озна­ки, що свідчать про штучне захворювання; який ступінь тяжкості заподіяних оглядува- ному ушкоджень; чи придатний він до несення військової служби. М. При експертизі проспірні статеві стани і статеві злочини: чи досягла оглядувана особа статевої зрілості; чи жила оглядувана особа статевим життям; чи є на тілі потерпілої особи ушкодження, їх характер, походження, давність заподіяння; чи припускають характер і локалізація ушкоджень у оглядуваної особи заподіяння їх власного рукою; чи порушена цілість діво­чої пліви в потерпілої і якщо так, то яка давність цього порушення; чи припускає будо­

ва дівочої пліви потерпілої здійснення статевих зносин без її порушення; чи є в статевих шляхах потерпілої або на інших частинах тіла сліди сперми, крові, до якої групи вони належать; чи є дані (і які саме) про введення статевого члена в піхву потерпілої; чи є на одязі потерпілої сліди крові, сперми, їх групова належність; чи спричинили статеві зно­сини з потерпілою які-небудь шкідливі для її здоров’я наслідки та які саме; чи є в по­терпілої в ділянці статевих органів які-небудь ушкодження та їх походження; чи мож­ливі насильницькі статеві зносини під час штучного сну, викликаного дією алкоголю і якщо так, то чи можна такий стан розцінювати як безпорадний; судячи з обставин події, чи був такий стан у потерпілої; чи є в підозрюваного в зґвалтуванні які-небудь ушкод­ження, їх характер і походження; чи є на одязі й тілі підозрюваного сліди крові й піхво­вих виділень, їх групова належність; чим заподіяно порушення дівочої пліви в постраж- далої; чи не страждає дана особа венеричним захворюванням, яким саме і до якого стро­ку належить початок захворювання; чи могла оглядувана особа не знати про наявність у неї венеричного захворювання; яка з двох осіб, які страждають венеричним захворю­ванням, занедужала раніше і могла заразити іншу; чи не могла особа, яка страждає вене­ричним захворюванням, наражати на небезпеку зараження цим захворюванням іншу особу певними діями, не пов’язаними зі статевими зносинами; чи здатна дана особа до статевих зносин і якщо ні, то в силу яких причин; чи здатна дана особа до запліднення; визначити, який термін вагітності в момент огляду і час зачаття; чи спроможна дана жінка до дітородіння; чи народжувала дана жінка; чи мала дана жінка вагітність; чи мог­ла не знати дана жінка про наявність у неї вагітності; чи немає даних про те, що в огля- дуваної були навальні (швидкі) пологи; чи є ознаки, що свідчать про переривання вагіт­ності, і якщо так, то на якому місяці вагітність була перервана; визначити засіб перери­вання вагітності в даної жінки; чи відповідають дійсності показання жінки про те, що вагітність у неї перервана в результаті певних навмисних або необережних дій з її сторо­ни (важкої фізичної праці, падіння з висоти та ін.); чи не провадився аборт декільком жінкам тим самим способом; яка дійсна стать даної особи; якщо особа є гермафроди­том, то дійсним або недійсним; чи міг даний плід (дана дитина) бути народжений даною жінкою (відданих батьків). Н. При експертизі трупа: яка причина смерті; що стало ос­новною причиною смерті (травма або захворювання); чи змінювалася поза трупа; коли настала смерть; чи спроможний був потерпілий після заподіяння йому ушкоджень (або інших зовнішніх впливів) чинити які-небудь самостійні дії (наприклад, пересуватися, кричати та ін.); які ушкодження є на трупі, який їх характер і розташування; які з них за­вдані за життя, які — після смерті; яке саме ушкодження стало причиною смерті; яка послідовність нанесення ушкоджень; якщо одне з декількох ушкоджень не могло саме по собі заподіяти смерть, то чи не обумовили смерть усі ушкодження у своїй сукупності; чи є прямий причинний зв’язок між отриманим ушкодженням або тим чи іншим зовнішнім впливом і смертю; у якій приблизно позі перебував постраждалий у момент травми; яка кількість ушкоджень встановлена під час дослідження трупа і огляду його одягу; чи відповідають пошкодження одягу пошкодженням трупа (за характером, кількістю тощо) і якщо ні, то чим це можна пояснити; наскільки травма вплинула на пе­ребіг хвороби і час настання смерті; чи настала смерть відразу після ушкодження (або іншого зовнішнього впливу) чи через якийсь певний проміжок часу; чи є на трупі сліди, що вказують на можливу боротьбу і самооборону; яка групова належність і тип крові по­терпілого; чи приймав потерпілий незадовго до смерті алкоголь і якщо приймав, то в якій кількості; чи приймав потерпілий незадовго до смерті їжу і яку саме; чи відповіда­ють показання обвинуваченого (або свідка) про обставини смерті даним, установленим під час дослідження трупа; який вік покійного. О. При дослідженні трупів невідомих осіб, змінених і розчленованих трупів: чи належать останки, знайдені на місці події, людині або

тварині; чи належать частини людського тіла одному трупу або декільком; яка давність розчленовування; яким способом воно зроблено та із застосуванням яких можливих знарядь; чи належать останки трупа конкретній особі; якими захворюваннями страж­дав загиблий; які хірургічні операції переніс потерпілий і як давно; який зріст, стать і вік потерпілого; чи немає на трупі слідів колишніх ушкоджень; якщо вони є, то коли були заподіяні; чи не могло розчленовування бути зроблено наявним знаряддям; чи немає на трупі ознак, що вказують нарід занять і навички потерпілого; чи немає ознак, що вказу­ють на те, що особа, яка розчленувала труп, мала знання з анатомії і секційної техніки.

Експертиза судово-почеркознавча — вид криміналістичної експертизи, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Судово-почеркознавча експертиза вирішує і деякі неідентифікаційні завдан­ня: встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, із наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи виконано рукопис певною особою; чи вико­нано декілька рукописів однією особою; чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком; чи не виконано рукопис у незвичних умовах; чи не знаходилась особа, яка виконала рукопис, у незвичайному стані; чи не володіє особа, яка виконала рукопис, навиками написання спеціальними шрифтами; особою якої статі виконано рукопис; до якої групи за віком належить виконавець рукопису.

Експертиза судово-психологічна—експертне дослідження, предметом якого слугують факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів право­судця. Головна функція судово-психологічної експертизи полягає в отриманні на основі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження но­вих фактів, які дають змогу точно й об’єктивно оцінювати індивідуальні особливості психічної діяльності обвинувачених, свідків і потерпілих.

До компетенції судово-психологічної експертизи належать: 1) установлення здатності неповнолітніх обвинувачених, які мають ознаки не пов’язаного з психічними захворю­ваннями відставання (тимчасової затримки) в психічному розвитку, цілком усвідомлюва­ти значення сво'іх дій і визначення ступеня їх здатності керувати цими діями; 2) установ­лення принципової здатності психічно здорових свідків і потерпілих (з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня психічного розвитку) пра­вильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні показання; 3) установлення, чи перебував обвинувачений у момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту; 4) установлення, чи перебував обвинувачений у період, який передував вчиненню злочину, або в момент вчинення злочину, в емоційному стані, який істотно впливає на здатність правильно усвідомлювати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і на здатність довільно регулювати свою поведінку (емоційні стани типу великої нервово-психічної напруги); 5) установлення здатності психічно здорових потерпілих у справах про зґвалтування (передусім неповнолітніх) розуміти характер і значення дій, що застосовані до них, і чинити опір; 6) установлення принципової можливості виникнення всуб’єктау конкретній ситуації різноманітних психічних станів, що роблять неможливим або істотно ускладнюють виконання професійних функцій у галузі керування сучасною технікою; визначення, чи перебував суб’єкт у такому психічному стані в момент вчинен­ня конкретних дій; встановлення в суб’єкта індивідуально-психологічних особливостей, що не дають змоги виконувати професійні функції на достатньо високому рівні у разі ви­никнення несподіваних перешкод у його діяльності, ускладнення ситуації та у зв’язку з цим — підвищення вимог до психологічних можливостей людини; 7) установлення в суб’єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації; 8) установлення, чи перебував померлий у період, який передував смерті, в психічному стані, що схилив до самогубства, і, якщо пе­ребував у цьому стані, чим він міг бути викликаний.

Типовий перелік вирішуваних питань: які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа, що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочин­ної діяльності (зазначаються ті, що мають значення для суду чи слідства: підвищена аг­ресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні уста­новки, мотиваційна сфера тощо); які психологічні особисті якості та провідні моти­ваційні чинники поведінки має підекспертна особа; у якому зв’язку вони перебувають з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особ­ливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час вчинення нею про­типравних дій (або злочину); який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний, ведений тощо) і чи це зумовлено його індивідуаль­но-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної струк­тури злочинної групи (злочинного угруповання); які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини); чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що сут­тєво вплинули на характер її показань у справі; яким чином сімейна ситуація, індивідуа­льно-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини — виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу; чи має оцінка сімейної ситуації дитиною залежність від впливу з боку батьків та інших дорослих; чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам тощо); чи спроможна підекспертна особа, з урахуван­ням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властиво­стей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, по­гроза, омана тощо), усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки; чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового роз­витку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання; чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо управління транспортом або механізмами й автоматизованими системами на ви­робництві тощо); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані (у якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо), що суттєво вплинув на її свідомість і по­ведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов’язків); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання; в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, який передував її са­могубству; чи виник емоційний стан підекспертної особи у період, який передував її са­могубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, що кваліфікують­ся як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності то­що); чи здатна підекспертна особа, зважаючи на рівень її розумового розвитку, індивідуально-психологічні особливості й емоційний стан, правильно розуміти харак­тер та значення вчинюваних із нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочи­ни); чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розумового розвитку та інди- відуально-психологічних особливостей, розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, що не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки; чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних про­цесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам’ять, увага, сприйняття, мислення, особливості емоційних реакцій) чи функціонування сен­сорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях.

Експертиза технічна документів — вид криміналістичної експертизи; поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів. Основними за­вданнями технічної експертизи реквізитів документів є: встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків; встановлення факту і способу внесен­ня змін до документа (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер та ін.); виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або неви­димих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на об­горілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не пере­творився на попіл; встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікацій­них категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відбитками; іден­тифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками; ідентифікація компостер­них знаків за просічками; ідентифікація приладів письма за штрихами; ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця; встановлення належності літер певному ком­плекту шрифту; визначення відносної давності виконання документа або його фраг­ментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються. Експертизою ма­теріалів документів встановлюється рід, вид (інша класифікаційна категорія) ма­теріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін.), а також їх спільна родова (групова) належність.

Експертиза товарознавча — вид судової експертизи. До числа об’єктів товарознавчої експертизи, що провадиться в експертних установах, належать: будівельні, меблеві, ювелірні, косметичні, галантерейні, канцелярські товари, одяг, взуття, побутова техні­ка, фото-, радіо- та відеоапаратура і матеріали, обчислювальна техніка. Об’єктами екс­пертизи цього виду можуть бути й інші товари, якщо в експертній установі є фахівці відповідної спеціалізації. Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно-това­рознавча експертиза (автотоварознавча експертиза), об’єктами якої є автотранспортні засоби та їх комплектуючі. Головними завданнями товарознавчої експертизи є: визна­чення належності товарів (далі — товарна продукція) до класифікаційних категорій, прийнятих у виробничо-торговельній сфері (вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, комплектність тощо); визначення якісних змін товарної продукції; визначення причин якісних змін товарної продукції (мають виробничий характер, виникли під час транс­портування, зберігання, у процесі експлуатації); встановлення способу виробництва товарної продукції — промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни- виробника; визначення вартості товарної продукції, у тому числі з урахуванням частко­вої втрати її товарних якостей у зв’язку з експлуатаційним зношенням і пошкодження­ми від впливу зовнішніх факторів; визначення відповідності упакування і транспорту­вання, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.

Типовий перелік вирішуваних питань: із якого виду тканини виготовлений досліджу­ваний виріб; які товарні характеристики обривка тканини, знайденого на місці події; чи становили комплект спортивні брюки з трупа А. та куртка, знайдена у домі підозрюва­ного К.; чи відповідає маркування виробу його характеристикам за державним стандар­том; чи відповідає співвідношення компонентів матеріалу досліджуваної тканини ви­могам стандарту; чи має досліджуваний виріб виробничі дефекти; якщо так, то які саме; які фактори спричинили пошкодження (зазначається характер пошкоджень) досліджу­ваного виробу; чи відповідає виріб вимогам стандарту; якщо не відповідає, то чи при­датний він для реалізації і за яких умов; чи правильно визначена сортність виробу; якщо неправильно, то до виробів якого сорту його слід віднести; яка вартість досліджуваного виробу за цінами, що були на момент його придбання (зазначається час придбання); яка дійсна (реальна) вартість виробу з урахуванням його зношення; яка дійсна (реальна) вартість домашнього майна, зазначеного в позовній заяві, з урахуванням його зношен­ня; який дійсний (реальний) обсяг шкоди, заподіяної майну А. пожежею; яким спосо­бом — саморобним чи промисловим, виготовлено досліджуваний виріб; вітчизняного чи зарубіжного виробництва досліджуваний виріб; якщо зарубіжного, то в якій країні його виготовлено; чи забезпечували умови складських приміщень на наявній базі збе­реження товарної продукції; чи забезпечували наявні тара і прийоми упакування товар­ної продукції її зберігання.

Експертиза транспортно-трасологічна — вид судової експертизи. Головним завданням транспортно-трасологічної експертизи є: ідентифікація за слідами, залишеними транс­портним засобом (далі — ТЗ), певного його екземпляра або встановлення його типу, мо­делі; визначення взаємного розташування транспортних засобів під час їх зіткнення; визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (потерпілого), встановлення механізму утворення слідів. Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, залишених ходовими та тими, що виступають, частинами ТЗ на дорозі та елемен­тах дорожньої обстановки. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об’єкти, що перебували в кон­такті, або матеріали справи, в яких зафіксовано сліди.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи залишені певні сліди (вказується, які саме і на чому) ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) досліджуваного ТЗ; чи залишені сліди певними частинами ТЗ, що виступають; до якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено наявні сліди; яким було взаємне розташування транспорт­них засобів під час їх зіткнення; яким було взаємне розташування ТЗ і перешкоди (по­терпілого) під час наїзду на останню (останнього); який із транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який рухався; на якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (наїзд на пішохода); який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо); у якому напрямку щодо слідосприймаючої поверхні рухався ТЗ; хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища, ім’я та по батькові осіб), перебував за кермом. Для вирішення зазначених питань експертові надаються самі слідоутворюючі об’єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експериментальні зліпки цих об’єктів (експе­риментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишилися сліди зазначених об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них. Якщо досліджуються сліди ТЗ на одязі (взутті) потерпіло­го, надається також акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі.

Експертиза трасологічна — вид криміналістичної експертизи. Головним завданням трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належ­ності індивідуально визначених об’єктів за матеріально-фіксованими слідами-відобра- женнями їх слідоутворюючих поверхонь. Трасологічною експертизою можна також встановлювати факти, що належать до просторових, функціональних, структурних, ди­намічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворюючих об’єктів. До виявлення слідчим слідоутворюючих об’єктів перед тра- сологічною експертизою можуть ставитися питання про наявність на предметах обста­новки місця події слідів від взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об’єктів. Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини, експертиза слідів ніг і взуття людини, слідів ніг (лап) тварини; екс­пертиза слідів знарядь та інструментів, засобів виробництва масових виробів; експерти­за замикаючих та контрольних засобів; слідів розділу цілого на частини, рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах. Допустимою є можливість проведення трасологічної експертизи за слідами інших слідоутворюючих об’єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів тощо. До трасологічної експертизи примикають експертиза холодної зброї та експертиза вузлів.

Експертиза фоноскопічна — вид судової експертизи; вирішує завдання ототожнення людини і встановлює: чи ототожнюваною особою виголошена промова (фрагмент, сло­во, звук), записана на сигналограмі (плівці, стрічці в касеті, на диску); який вид і скіль­ки джерел звуку записано на фонограмі та ін.

Експертиза фототехнічна — вид криміналістичної експертизи. Основними завдання­ми експертизи є: ідентифікація знімальної апаратури за негативами, атакож апаратури, що застосовувалася для виготовлення позитивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глян- сувачі та ін.); ідентифікація негатива за позитивом; ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, що застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів; ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах); визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та виготовлення фотознімків і кінофільмів; визначення розмірних характеристик зобра­жень на фотознімках (кінокадрах) або їх негативах; відновлення первісних зображень на фотознімках.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи експонований наданий негатив (обернений позитив) наявним фотоапаратом (кінознімальною камерою); чи зняті кадри наданих негативів (обернених позитивів) одним і тим самим знімальним апаратом; апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення досліджуваного фотознімка (кінофіль­му, кінокадрів); чи виготовлявся фотознімок (фотокопія мікрофільму, мікрокартки) за допомогою наданого збільшувача; чи застосовувалася певна апаратура (фотозбільшу­вач, фотоглянсувач, різак) для виготовлення досліджуваного фотознімка; якого типу фотозбільшувач використовувався для виготовлення знімка; чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент із наявного негатива; чи виготовлені знімки з одного негатива; якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використовувався для виготов­лення наявного зображення; чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що використана для виготовлення досліджуваного негатива, та фотоплівка, знайдена в особи, що ідентифікується (за типом, місцем виготовлення, іншими характеристика­ми); той самий чи різні предмети (приміщення, ділянки місцевості) зафіксовано на досліджуваних фотознімках (кінокадрах); який вид зйомки використовувався для виго­товлення фотознімка (натурний, репродукційний, комбінований); чи виготовлено знімок із застосуванням фотомонтажу; який об’єктив застосовувався для зйомки пев­ного об’єкта (нормальний, ширококутний, довгофокусний); із якої відстані знято зафіксований на фотознімку об’єкт; у якому освітленні (природному чи штучному) іроводилася зйомка; чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фото- рафічних процесів; чи використовувалися для виготовлення фотознімка ті чи інші

технічні прийоми (глянсування, ретушування, тонування та ін.); які розміри об’єктів, зафіксованих на фотознімку; на якій відстані один від одного знаходилися два (декіль­ка) зображених на знімку об’єкти; яке зображення було на вицвілому фотознімку. За­лежно від поставлених питань експертові надається фото- та кіноапаратура, фо­тознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали. Якщо в особи, яка ідентифікується, фо­то- і кінознімальна апаратура не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виготовлення негатива, який досліджується, може бу­ти встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відомо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена ця апаратура.

Експертиза холодної зброї — вид криміналістичної експертизи, основне завдання якої — встановлення належності до холодної зброї саморобних ножів, кинджалів, ка­стетів та подібних за призначенням предметів.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи є досліджуваний предмет холодною зброєю; якщо є, то до якого виду холодної зброї він належить; чи є досліджуваний предмет заго­товкою холодної зброї; чи використовувалося для виготовлення наявної холодної зброї заводське обладнання.

Експертиза цілого за частиною — підвид трасологічної експертизи; основне завдан­ня — ідентифікація об’єкта, розділеного на частини у зв’язку із вчиненням злочину. Встановлюється, чи мають частини предмета спільну лінію розділення, тобто чи стано­вили вони раніше одне ціле.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи становили знайдені частини одне ціле (чи є осколки скла частинами розсіювача фар певного автомобіля, чи відколота наявна тріска від певного поліна та ін.); який спосіб відокремлення від предмета його частини; до якого виду належить предмет, частина якого вилучена з місця події.

ЧАСТИНА З

Методика розслідування

злочинів

Розділ 17. Загальні положення криміналістичної методики