§ 5. Особливості виїмки

Виїмка — це самостійна слідча дія, що провадиться у випадках необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Про­цесуальний режим виїмки регламентується статтями 178—184, 186, 187^і, 188, 189 КПК України.

Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції про­курора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної устано­ви. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмоти­вованою постановою судці (ст. 178 КПК України).

Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, що знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окре­мих громадян.

Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо існують підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані.

Під час виїмки слід забезпечити присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім’ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуа­таційної організації чи органу місцевого самоврядування. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у віданні якої знаходяться пред­мети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщен­нях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім’ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитися тільки за згодою дипломатичного представника.

Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки скла­дається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи по­внолітнім членам її сім’ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи органу місцевого самоврядування.

Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК України у разі відмови виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку.

§6. Фіксація результатів обшуку та виїмки

Результати обшуку та виїмки фіксуються в протоколі слідчої дії. Від повноти та об’єктивності фіксації перебігу і результатів обшуку (виїмки) залежить доказове зна­чення цієї дії.

Протокол обшуку (виїмки) має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК України. Тому в протоколі мають зазначатися: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, які провадять дію; прізвища осіб, які брали участь у провадженні слідчої дії, адреси цих осіб; роз’яснення їх прав і обов’язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені під час проведення за­значеної слідчої дії. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз’яснюється їх право робити зауваження. Ці особи можуть оз­найомитися з протоколом особисто.

Спеціальні вимоги, запропоновані до складання протоколу, передбачені ст. 188 КПКУкраїни. У протоколі обшуку мають зазначатися: підстави для обшуку; приміщен­ня або інше місце, у якому було проведено обшук; дії слідчого і результати обшуку. Що­до кожного предмета, що підлягає вилученню, має бути зазначено, у якому саме місці та за яких обставин його було виявлено. До протоколу обшуку заносяться всі заяви і заува­ження присутніх під час обшуку осіб, зроблені з приводу тих або інших дій слідчого.

Протокол обшуку складається з трьох частин: вступної, описової і заключної. У вступній частині зазначається коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук. Тут також зазначається, що перед обшуком слідчий запро­понував добровільно видати предмети або документи і яку було дано на це відповідь.

Рис. 49. Пробірні знаки на виробах із дорогоцінних металів

Описова частина містить відомості про об’єкти пошуку, умови їх зберігання і засоби маскування. У протоколі необхідно докладно викласти відомості про виявлені предме­ти або цінності, місця їх перебування. У випадку виявлення тайника слід докладно опи­сати його зовнішній вигляд, розміри, форму, особливості конструкції, місце знаход­ження, способи приховування тощо.

У протоколі обшуку необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених пред­метів (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження таін.). Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати та індивідуалізувати ви­лучений предмет, зафіксувати ознаки та особливості, що дають змогу відрізнити його від інших подібних предметів, виключити можливість підміни. У разі вилучення ви­робів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість — масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних клейм і цифрових позначень проби). Чи виготовлений виріб із дорогоцінно­го металу, перевіряється насамперед за наявністю клейма (проби, рис. 49). Існує два ви­ди проб: золотникова і метрична. Цифра проби в золотниковій системі означає, що, на­приклад, на 96 одиниць маси сплаву в ньому міститься стільки таких саме одиниць до­рогоцінного металу. У метричній системі проба означає кількість дорогоцінного металу на 1000 одиниць сплаву (наприклад, проба «750» означає, що на 1000 г сплаву є 750 г до­рогоцінного металу) (табл. 8).

Не встановивши точного найменування виявленого металу або дорогоцінних ка­менів, не варто називати їх «золотом», «платиною» або «діамантами». Слід мати на увазі, що виявлене клеймо (проба) може бути підробленим. В описі вилучених предметів не варто вказувати їх ознаки, що можуть бути несправжніми. У протоколі обшуку в цьому випадку достатньо зазначити колір, розміри, форму, кількість об’єктів, наявність проб таін.

Таблиця 8

Співвідношення старої і нової системи значення проби дорогоцінних металів

Метал	Золотникова	Метрична
Золото	28	292
	36	375
	48	500
	56	583
	64	666
	72	750
	80	833
	86	900
	92	958
	96	990
Срібло	72	750
	76	800
	84	875
	88	916
Платина	91	950

В описі виробів із фарфору, фаянсу та майоліки варто звертати увагу на їх маркуван­ня (рис. 50).

Певну специфіку має опис зброї і боєприпасів, вилучених під час обшуку. Необхідно вказувати тип або вид зброї, систему, марку, номер, розміри, кількість, клеймо виробни­ка. Причому слідчий фіксує лише об’єктивні дані, що виявляє на відповідних предме­тах. В описі зброї і боєприпасів у протоколі обшуку може бути зазначено їх калібр. В описі боєприпасів у протоколі обшуку необхідно звертати увагу на клейма на донних частинах патронних гільз (рис. 51).

*4* х

г р/ ^л

X

X

*

0\-

Рис. 50. Маркування деяких виробів із фарфору, фаянсу і майоліки

Рис. 51. Клейма на донних частинах патронних гільз:

Патрони кругового запалювання. Австрія: 1 — Хіртенберзька патронна фабрика; 2 — Келлер і К°, Хіртенберг. Велика Британія: 3 — Елей, Лондон; 4—Ай-Сі-Ай. Угорщина: 5 — завод «Нітроген», Бу­дапешт. Німеччина: 6 — Браун і Блом, Дюссельдорф; 7 і 8 — Г. Геншов і К° (Геко), Дурлах; 9 — ДВМ, Карлсрує; 10—12 — РВС, Нюрнберг. Італія: 13 — Д. Фіочи, Лекко. СРСР: 14 — клеймо на цільових патронах. США: 15 — «Каскад», Льюістон (Айдахо); 16 — Ю-Зм-Сі, Бріджпорт (Коннектикут);

17. — Федеральна корпорація по виробництву патронів, Міннеаполіс (Міннесота). Фінляндія:

18. — Патронний завод, Лапуа. Франція: 19 — Жевело і Гопиля, Париж. Чехословаччина: 20 — Блан- строй (колишні Сельє і Белло), Прага.

Шпилькові патрони. Австро-Угорщина: 21 — Хіртенберзька патронна фабрика; 22 — Сельє і Белло, Прага. Бельгія: 23 — ПІ. Фусно і К°, Брюссель. Велика Британія: 24 — Кайнок. Росія: 25, 26 — Мос­ковський дроболиварно-патронний завод.

Патрони центрального запалення. Австро-Угорщина: 27 — Г. Рот, Відень; 28 — Хіртенберзька патрон­на фабрика; 29 —Сельє і Белло, Прага; 30 — Келлер і К°, Хіртенберг. Австрія: 31 — Збройовий завод, Вьоллерсдорф; 32 — Хіртенберзька патронна фабрика. Бельгія: 33 — ФН, Ерсталь

601234 " 567893^і

\/\/\/\

«

X

5

X

ю

о

а

s

еа

§

5

X

'8

а

'X

О

м

а

«

еа

о

н

п

о

а.-» н я а а £

Рис. 52. Загальний вигляд штрих-коду

У разі вилучення продовольчих товарів у про­токолі зазначаються найменування, маса, об’єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упаковка, мар­кування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотримуватися й в описі промислових товарів.

У разі вилучення однорідних предметів необхідно зазначити їх кількість.

Штрих-код (bar-code) — це графічне зображен­ня (у вигляді штрихів) послідовності цифр. Циф­ри, на підставі яких розробляється вказане зобра­ження, називаються цифровим еквівалентом штрихового коду. Штриховий код містить інфор­мацію про товар і його виробника. Код країні при­своюється Міжнародною асоціацією EAN. Штри­ховий код — це ще одна можливість індивідуалізу­вати товар (або предмет).

Найпоширенішими є 13-розрядний європей­ський код EAN-13 (European Article Numbering) і повністю сумісний із ним 13-розрядний код UPC, що використовується в США і Канаді.

Перші три цифри штрих-коду мають назву префікса, що присвоюється Міжнарод­ною асоціацією EAN (табл. 9). Ним позначаються національні організації EAN (префікси деяких національних організацій складаються з двох цифр). Префікс національної організації EAN — Асоціації Товарної Нумерації України «ЄАН-УК- РАЇНА» — 482. Наступні дев’ять цифр містять номер підприємства, зареєстрованого всередині національної організації, і номер товару. Структура дев’яти знаків, що позна­чають номер підприємства і номер товару, визначається безпосередньо національною організацією. Остання 13-та цифра називається контрольною. Вона призначена для пе­ревірки правильності зчитування коду EAN скануючим пристроєм. Збіг зчитаної та об­численої контрольних цифр означає правильне зчитування штрихового коду. В цьому випадку на сканері з’являється відповідний світловий (звуковий) сигнал. У разі непра­вильного зчитування сканер не подає звукового сигналу (рис. 52).

Контрольна цифра слугує також для перевірки достовірності товару.

У разі вилучення цінних паперів або грошей необхідно вказувати їхні серії та номе­ри, вартість, інші реквізити.

Якщо в процесі обшуку застосовувалися технічні засоби, то це має бути відображено в протоколі із зазначенням найменувань, типів і видів приладів та пристосувань. У про­токолі зазначається, що про застосування технічних засобів було повідомлено осіб, які беруть участь у провадженні обшуку.

У заключній частині протоколу обшуку зазначається, які предмети вилучено, як їх упаковано та опечатано, кому і що було передано на відповідальне зберігання. За наяв­ності заяв і зауважень присутніх їх заносять до цієї частини протоколу обшуку.

Протокол обшуку складається у двох примірниках. Другий примірник протоколу, а також другий примірник опису вилучених предметів (документів) і цінностей вруча­ються особі, у якої проведено обшук, а за її відсутності — повнолітньому членові сім’ї або представнику житлово-експлуатаційної організації або органу місцевого самовря­дування. У разі провадження обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу та опису вручається представникові підприємства, установи або організації (ст. 189 КПК України).

Обидва примірники про­токолу, а також опису вилуче­них предметів підписуються слідчим, особою, в якої прова­дився обшук, і запрошеними присутніми особами (ст. 188 КПК України).

Таблиця 9

Перелік штрихових кодів країн світу

Код	Країна	Код	Країна
93	Австралія	750	Мексика
90-91	Австрія	484’	Молдова
613	Алжир	87	Нідерланди
779	Аргентина	400-440	Німеччина
54	Бельгія, Люксембург	94	Нова Зеландія
380	Болгарія	70	Норвегія
178,789 Бразилія		600-601	ПАР
50	Велика Британія	775	Перу
759	Венесуела	880	Південна Корея
893	В’єтнам	50	Північна Ірландія
489	Г онконг	590	Польща
52, 520	Греція	560	Португалія
57	Данія	888	Сінгапур
786	Еквадор	858	Словаччина
474	Естонія	383	Словенія
72, 729	Ізраїль	00-09	США, Канада
890	Індія	885	Таїланд
539	Ірландія	471	Тайвань
56, 569	Ісландія	619	Туніс
84	Іспанія	869	Туреччина
80-83	Італія	599	Угорщина
52, 529	Кіпр	482	Україна
690	КНР	773	Уругвай
770	Колумбія	64	Фінляндія
880	Корея	30-37	Франція
460-469 Країни СНД		385	Хорватія
850	Куба	859	Чехія
475	Латвія	780	Чилі
477	Литва	76	Швейцарія
955	Малайзія	73	Швеція
535	Мальта	860	Югославія
611	Марокко	45-49	Японія

Додатковими способами фіксації результатів обшуку або виїмки є фотозйомка, відеоза- пис, а також складання планів і схем. Фотознімки, відеостріч- ки, плани і схеми додаються до протоколу обшуку (виїмки).

Загальним завданням фо­тозйомки під час проваджен­ня обшуку є фіксація: а) місця обшуку (або його частин);

б) місць перебування шуканих об’єктів, у тому числі тай­ників; в) виявлених предметів, документів, трупа та ін. Під час провадження обшуку за допомогою фотозйомки не­обхідно зафіксувати вигляд тайника зовні, окремі етапи його відкриття, відкритий тайник з об’єктом, що там зна­ходиться, і сам виявлений предмет. Масштабна детальна зйомка дає змогу зафіксувати багато індивідуальних ознак вилученого під час обшуку предмета, документа та ін.

Відповідно до ст. 85² КПК України відеозапис може застосовуватися під час провадження обшуку. Учасників слідчої дії сповіщають про застосування відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки відеострічка демонструється всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

Перевагою використання відеозапису є можливість зафіксувати динамічну інфор­мацію. Відеозапис надає змогу відтворити поведінку обшукуваного в процесі обшуку, його реакцію в разі виявлення предметів, документів чи цінностей.

Розділ 14. Пред'явлення для впізнання