§9.Тактика очної ставки

У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефективний спосіб перевірки й одержання нових доказів. Чинне кримінально-процесуальне законодавство (статті 172, 173,304 КПКУкраїни) регламентує порядок проведення очної ставки, розкриває її ознаки.

Очна ставка — це слідча (судова) дія, що передбачає одночасний допит раніше допи­таних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання.

Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Оч­на ставка проводиться і в суді.

Головні характеристики очної ставки:

єдність предмета (особи допитуються за одних обставин);

єдність об’єкта (очна ставка — це процес безперервного порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);

єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії) ;

єдність місця (особи допитуються в одному місці);

допитувані мають бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і по­казань один одного;

єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення таких питань: між якими особами вона буде проведена; які суперечності необхідно усунути; які взаємовідносини між до­питуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ставці буде ефективною; яким шляхом можна усунути суперечності; які запитання слід поставити; які тактичні прийоми доцільно застосувати.

Сутніст ь очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допи­туваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. У процесі очної ставки допитуваним може бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчий має пильно контролювати цей процес.

Проведення очної ставки передбачає «ефект присутності», коли обвинувачений має давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. Допитувані впливають один на одного своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Однак такий вплив може бути й негативним, коли авторитет недо­бросовісного учасника (який може мати злочинний характер) впливає на добро­совісного. Складні психологічні стосунки можуть виникати під час очної ставки по­терпілого та обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

Тактика очної ставки має певну специфіку, пов’язану з: розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном;

сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвищеним ступенем тактичного ризику.

§ 10. Фіксація результатів допиту

Важливе значення для розслідування має правильна фіксація результатів допиту в протоколі, де мають бути повно і об’єктивно відображені повідомлені допитуваним да­ні. Рекомендується три методи одержання показань: вільна розповідь, запитання — від­повідь і поєднання першого і другого методів. Це відображається й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:

1. показання записують від першої особи і по можливості дослівно;

2. поставлені запитання і відповіді на них у разі необхідності записуються дослівно;

3. на прохання допитуваного йому надається можливість власноручно викласти по­казання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;

4. протокол не може бути стилізованим, він має відображати вирази, що вживає до­питуваний;

5. протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті. Протокол допиту має містити:

1. відмітку про попередження допитуваного про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань (свідка) і за давання свідомо неправдивих показань (свідката потерпілого), що підтверджується його підписом;

2. відмітку про роз’яснення допитуваному права відмовитися давати показання що­до себе, членів сім’ї та близьких родичів (свідоцького імунітету);

3. відмітку про роз’яснення допитуваному, у вчиненні якого злочину його підозрю­ють та про його право на захист;

4. заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

5. відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням або за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його по­казання. Вони мають бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Способом фіксації допиту може бути звуко- і відеозапис. Згідно з КПК України такий запис провадиться після попереднього повідомлення всіх учасників слідчої дії (стат­ті 85^і, 85²). Доцільно застосовувати його у випадках складних допитів або ж таких, що су­проводжуються визнанням обвинуваченим своєї вини, або для фіксації показань по­терпілого, який перебуває у хворобливому стані. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.

Розділ 13. Обшук і виїмка