§ 5. Встановлення психологічного контакту

Психологічний контакт—це найбільш сприятлива психологічна «атмосфера» допи­ту, що сприяє взаємодії та взаємовідносинам між її учасниками, це певний «настрій» на спілкування.

Психологічний контакт у допиті передбачає можливість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання; 2) коли його примушують до цьо­го. Такий контакт може відбуватися з наростанням, а може гаснути, може раптово ви­никнути і також раптово зникнути.

Психологічний контакт завжди має двобічний характер, його встановлення і підтри­мання залежить як від слідчого, так і від допитуваного, хоча ініціатива має належати слідчому. Існує двобічний контакт, у якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого певний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знань психології допи­туваного. Він має враховувати його індивідуально-психологічні особливості, типо- логічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.

Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допиту­ваним, ґрунтуються на використанні даних психології, логіки та інших наук. У цьому разі певний інтерес становлять способи приваблювати до себе людей, запропоновані Дейлом Карнегі. Він рекомендує таких шість способів: 1) виявляйте щирий інтерес до іншихлюдей; 2) усміхайтеся; 3) пам’ятайте, що для людини звуки її імені — найбільш солодкі й найбільш важливі звуки людської мови; 4) будьте добрим слухачем; заохочуй­те інших розповідати вам про себе; 5) ведіть розмову в колі інтересів співрозмовника;

6. давайте людям відчути їхню значимість і робіть це щиро. Банальність деяких прий­омів очевидна, однак це не позбавляє їх практичного значення у певній інтерпретації.

Побудова системи тактичних прийомів передбачає необхідність з’ясувати мету вста­новлення психологічного контакту. Відповідно до мети і процесуального положення допитуваного в системі тактичних прийомів можуть бути виділені такі підсистеми.

1. Підсистема, що сприяє адаптації до обстановки допиту й усуненню небажаних станів психіки допитуваного:

щодо обвинуваченого (підозрюваного) — уточнення анкетно-біографічних даних; бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не стосується предмета допиту; демонстрація слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його по­треби, інтереси;

щодо свідка (потерпілого) — повідомлення про мету допиту; бесіда на сторонню те­му або на тему, що цікавить, але не стосується предмета допиту; переконання у невідво­ротності покарання злочинців.

2. Підсистема, що стимулює установку на необхідність спілкування:

щодо обвинуваченого (підозрюваного) — роз’яснення допитуваному суті його про­цесуального положення; демонстрація перспектив ситуації, що склалася; роз’яснення значення щиросердості розкаяння, інших пом’якшуючих обставин; використання по­зитивної оцінки окремих якостей особи допитуваного;

щодо свідка (потерпілого) — переконання в необхідності надання допомоги органам розслідування; роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину або можливості їх виник­нення у майбутньому; показ фотознімків (предметів), пов’язаних із вчиненим злочи­ном тайого наслідками; використання позитивної оцінки якостей особи допитуваного.

Розглянемо зміст і роль окремих тактичних прийомів стосовно підсистеми, яка сприяє адаптації до обстановки допиту та усуненню небажаних станів психіки обвину­ваченого (підозрюваного). Так, у процесі з’ясування обставин анкетно-біографічного

характеру слідчий може уточнювати окремі з них із метою визначення психологічного станудопитуваного, включення його в активне спілкування, визначення рівня інтелек­туального розвитку допитуваного і рівня володіння мовою, усунення емоційної напру­женості. Уточнювати можна дані, що викликають позитивні емоції у допитуваного. Зо­крема, коли заповнюється графа про місце народження, доцільно спитати обвинуваче­ного про те, як довго він жив у цьому місці, коли переїхав, чи подобаються йому місця, де він народився, які у цих місцях визначні пам’ятки. Розглянутий тактичний прийом пов’язаний зі вступом у спілкування і має орієнтуючий характер.

Наступний тактичний прийом — це бесіда з допитуваним на сторонню тему або на тему, що становить інтерес, але не стосується предмета допиту. Важливе значення у цьо­му разі має уміння слідчого правильно обирати тему для бесіди, що визначається знан­ням інтересів допитуваного, його захоплень, рівня загальної культури. Бесіди натакіте­ми дають змогу змінити психологічний стан допитуваного, позитивно впливають на об­винуваченого (підозрюваного) незалежно від того, перебуває він у збудженому чи пригніченому стані. Загальмованість, як і схвильованість, викликається напруженням, усунути яке допомагає спілкування. Змінюючи тему, необхідно знайти таку, що викли­кає у допитуваного інтерес. Допитуваний не має відчути, що його «виводять» на зазда­легідь заплановану тему розмови. Це можна зробити шляхом включення в поле зору до­питуваного предметів, пов’язаних із його інтересами, що викликають у нього позитив­ний емоційний відгук.

У процесі такої бесіди виявляються комунікативні якості слідчого, що впливають на встановлення психологічного контакту. Окремі криміналісти розглядають вплив на до­питуваного позитивними якостями — ввічливістю, справедливістю, доброзичливістю, принциповістю — як тактичний прийом, що сприяє встановленню контакту. Дійсно, позитивні якості особи слідчого сприятливо впливають на встановлення і підтримання контакту, проте вони не можуть розглядатися як самостійні тактичні прийоми, а мають бути притаманні всьому спілкуванню слідчого і допитуваного.

Тактичний прийом, що полягає у демонстрації слідчим поінформованості про об­ставини життя допитуваного, його потреби, інтереси, сприяє адаптації підозрюваного на допиті, усуненню небажаних станів його психіки. Використання цього прийому вик­ликає у допитуваного інтерес до інформації, що повідомляє слідчий, відвертає від чин­ників, що заважають зосередитися на головному, сприяє відвертості допитуваного.

§ б. Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного

Важливим завданням слідчого під час допиту свідків або обвинувачених є надання допомоги у пригадуванні подій минулого. Поновлення (актуалізація) сприйнятого ма­теріалу може характеризуватися різним ступенем труднощів: від «автоматичного» впізнання предметів до важкого пригадування їх.

Можливість актуалізації забутого у пам’яті допитуваного базується на збудженні відповідних нервових зв’язків або асоціацій (за схожістю, суміжністю або контрастом), атому тактичні прийоми, що сприяють актуалізації, мають ґрунтуватися саме на цьому.

Допитуваний може зробити заяву типу «я вже нічого не пам’ятаю», «був п’яний і не пам’ятаю, що відбувалося» тощо. У разі «побічної відмови» від показань допитуваний зазвичай вказує на повне випадіння з його пам’яті подій, що становлять інтерес, і не до­кладає зусиль для пригадування «забутого». Встановити, чи має місце «побічна відмова» від показань або допитуваний дійсно забув обставини, що цікавлять органи розсліду­вання, слідчому допомагає аналіз таких даних, якчас, що пройшов з моменту сприйнят­тя окремих фактів, характер події, наступна діяльність допитуваного, його стан у мо­мент сприйняття, індивідуальні особливості пам’яті.

Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутих матеріалів у пам 'ятісвідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрюваних) може включати: 1) поста­новку нагадуючих запитань; 2) показ доказів; 3) демонстрацію іншої матеріалізованої інформації; 4) допит на місці події; 5) оголошення показань інших осіб.

Запропонована система є найбільш типовою. У процесі її використання ефектив­ним може стати кожен із зазначених прийомів або їх комплекс залежно від психо­логічних особливостей допитуваного і своєрідності забутого матеріалу. Можливість ре­алізації окремих тактичних прийомів системи зумовлена ситуацією розслідування, що складається до проведення допиту.

Важливим прийомом, спрямованим на актуалізацію забутих обставин, є постановка допитуваному нагадуючих запитань, мета яких полягає у нагадуванні обставин, що сприяють збудженню асоціативних зв’язків. Дані для нагадуючих запитань слідчий одержує з матеріалів кримінальної справи, показань інших осіб, оперативно-розшуко- вих відомостей.

Позитивний ефект у пригадуванні забутого має постановка запитань у хроно­логічній або логічній послідовності про попередні, супровідні та подальші за подією злочину обставини.

Так, в одному з будинків була вчинена квартирна крадіжка. Припускалося, що злочинці могли проникнути до квартири або шляхом підбирання ключів, або використовуючи ключі відданої квартири, які були загублені господаркою рік тому. За підозрою у вчиненні злочину були затримані Г. Л., М., які заперечували свою причетність до крадіжки. Під час розсліду­вання буладопитана молодша сестра одного з підозрюваних В. При її допиті слідчий спробу­вав з’ясувати чи не знаходив хто-небудь з їхньої сім’ї ключі. У своїх показаннях В. повідоми­ла, що одного разу вона знайшла два ключі, які потім віддала своєму братові. Однак час, ко­ли вона знайшла ключі, і день, коли віддала їх братові, не пам’ятала. Слідчий вирішив поставити їй такі дві групи нагадуючих запитань: а) запитання, які сприяли пригадуванню часу знаходження ключів: У якому місці були знайдені ключі? Чому В. була у цьому місці? Ку­ди вона прямувала і з ким?; б) запитання, які сприяли пригадуванню дня, коли ключі були передані братові: Де вона їх віддала і за яких обставин? Чим займалася у той час? Постановка цих запитань дозволила В. пригадати обставини, які мали важливе значення для подальшого розслідування.

Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутого, включає й та­кий прийом, як показ свідкові або обвинуваченому речових або письмових доказів. Тут процес пригадування ґрунтується не тільки на розумових асоціаціях, а й на безпосе­редніх зорових відчуттях. У процесі показу тих чи інших доказів допитуваний упізнає предмет, сприйнятий раніше, і пригадує обставини, пов’язані з ним.

Тактичним прийомом, що сприяє актуалізації забутого, є демонстрація допитувано­му іншої матеріалізованої інформації з метою оживити у його пам’яті обставини баченої ним події. Так, для актуалізації забутого можуть бути успішно використані різні фо­тознімки, схеми, малюнки, макети, а також такі системи, як «фоторобот», рисований портрет, альбом із типовими малюнками елементів зовнішності людини, альбоми зразків різних фасонів одягу, кольорові репродукції вантажних і легкових автомобілів тощо. Якщо допитуваний забув якесь прізвище, можна запропонувати йому ту чи іншу довідкову книгу (наприклад, телефонну), з тим, щоб він знайшов це або схоже прізвище (асоціації за схожістю). Отже, суть цього тактичного прийому полягає в демонстрації (показі) допитуваному аналога раніше сприйнятого предмета або окремих його ознак.

Актуалізації забутого може допомогти й такий тактичний прийом, як допит на місці події. Психологічною підставою його є повторне сприйняття допитуваним обстановки, в якій відбувався злочин. Таке сприйняття збуджує асоціативні зв’язки і стимулює більш повне відтворення обставин, що становлять інтерес для слідчого. Слідча практи­ка свідчить про ефективність використання допиту на місці події.

Так, Л. була згвалтована групою юнаків за таких обставин. Біля кінотеатру до неї підійшли хлопці, які попросили її викликати з сусіднього будинку їх знайому. Л. погодилася їм допомог­ти. Коли вони підійшли до вказаного будинку, хлопці схопили Л. за руки і завели до під’їзду, а потім на горище будинку, де й зґвалтували її. На допиті Л. повідомила, що вона не пам’ятає, де розташований цей будинок, в який бік від кінотеатру вони пішли, до якого під’їзду заходили. Слідчий вирішив провести допит на місці події. Прибувши до кінотеатру, Л. згадала, якою до­рогою вони йшли, впізнала будинок та під’їзд, до якого вони заходили, і навіть пригадала, як у розмові ґвалтівники одного зі своєї компанії називали «Рудий». Показання потерпілої спри­яли визначенню місця події, встановленню злочинців і розкриттю злочину.

До системи тактичних прийомів, що сприяє актуалізації забутого, належить оголо­шення показань інших осіб. У процесі оголошення показань необхідно пред’являти не протокол у цілому, а зачитувати фрагменти, що стосуються тільки обставин, за яких певний факт мав місце. Так, якщо для слідчого становить інтерес якась розмова кон­кретної особи, то свідку оголошується витяг із показань не про розмову, а про місце зустрічі та час, коли ця розмова відбулася.