§ 4. Зміст тактики допиту

Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одер­жанню повних і об’єктивних показань. Під час допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми: постановка тих чи інших запитань, пред’явлення речових і письмо­вих доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, що можуть бути по­ставлені допитуваному. За своєю спрямованістю запитання поділяються на основні (спрямовані на з’ясування головних відомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з’ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільо­вого призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на найповніше і найточніше з’ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви пока­зали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходився пістолет?»); нагадуючими — переслідують мету оживити пам’ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви робили після святкування дня народження? У якому місці Ви гуляли?» тощо); контрольними — спрямовані на перевірку даних, що повідомляються допитуваним, з’ясування джерел одержання фактів (наприклад: «На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчи­нено о 16 годині?»).

Існують запитання, які заборонені для постановки слідчим на допиті. Не можна до­пускати постановку навідних запитань, що містять елементи сугестії (навіювання). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства (статті 143, 167, 171 КПК України) забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред’явлення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні способи пред’явлення доказової інфор­мації. Найбільш доцільною є класифікація способів пред’явлення доказів за декількома підставами (В. С. Комарков).

1. За характером використання доказів у розслідуванні:

а) пред’явлення доказів на одному допиті;

б) пред’явлення доказів у ході низки допитів однієї особи.

2. За характером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі:

а) роздільне пред’явлення одиничних доказів;

б) пред’явлення комплексу взаємопов’язаних доказів;

в) пред’явлення всієї системи доказів.

3. За характером демонстрації доказів на допиті:

а) згадування про наявні докази на допиті;

б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;

в) показ доказів допитуваному не повністю, мимохідь;

г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази; ґ) підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється.

4. За характером послідовності пред’явлення доказів:

а) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»;

б) пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили».

5. Захарактером додаткових умов, що підсилюють вплив пред’явлених доказів на до­питуваного:

а) несподіване пред’явлення доказів;

б) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, пов’язаних із ними;

в) пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній справі;

г) використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особли­востей доказів, що пред’являються;

ґ) супроводження пред’явлення доказів описом передбачуваного ходу розслідуваної події та її обставин.

Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний ха­рактер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми може бути упорядковано відповідно до ситуації допиту. Дослідження типових ситуацій допиту дає змогу встано­вити такі їх види:

1. повідомлення правдивих показань;

2. добросовісна помилка допитуваного;

3. суперечності у показаннях допитуваного;

4. відмова від давання показань;

5. повідомлення неправдивих показань.

Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не тільки від ситуаційної обумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального положення допитуваного та інших чинників.

Можна запропонувати системи тактичних прийомів, що мають на меті:

1. встановлення психологічного контакту з допитуваним;

2. спонукання його до давання показань;

3. уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;

4. актуалізацію забутого в пам’яті допитуваного;

5. викриття неправди;

6. усунення перекручень у разі добросовісної помилки допитуваного.

Запропоновані системи тактичних прийомів допиту можуть містити у своєму складі

підсистеми прийомів, що обумовлено можливістю конкретизації мети тієї чи іншої си­стеми і відмінністю в процесуальному положенні допитуваного (рис. 47).

Схема на рис. 47 показує, що після використання системи тактичних прийомів, спрямованої на встановлення психологічного контакту з допитуваним («Контакт»),

можливе виникнення двох видів ситуацій: безконфліктної або конфліктної. Як без­конфліктні ситуації на схемі запропоновано: 1) повідомлення достовірних показань до­питуваним; 2) виникнення перекручень у показаннях; 3) виникнення суперечностей у показаннях; 4) неможливість повідомлення певної інформації внаслідок забування ок­ремих моментів.

Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій: 1) відмови допитувано­го від показань; 2) повідомлення неправди у показаннях.

До кожної із запропонованих ситуацій рекомендується відповідна система тактич­них прийомів.

Розглянемо роботу схеми. Припустимо, що під час установлення психологічного контакту не було досягнуто необхідного рівня і виникла конфліктна ситуація. У такому разі є необхідність у використанні системи тактичних прийомів, спрямованої на спону­кання до давання показань («Спонукання»), Реалізація такої системи передбачає пе­рехід у блок безконфліктних ситуацій. Але можливий перехід і в іншу — конфліктну си­туацію у вигляді повідомлення неправди, що змушує до використання системи тактич­них прийомів, спрямованої на викриття неправди в показаннях («Викриття неправди»). На схемі показано можливість переходу від безконфліктної ситуації до конфліктної, що може бути пов’язано зі зміною позиції допитуваного внаслідок тактичних помилок слідчого. Можливий також і перехід від однієї безконфліктної ситуації до іншої (напри­клад, від ситуації, яка характеризується забуванням окремих моментів допитуваним, до ситуації — перекручення в показаннях).

кс

Рис. 47. Системи тактичних прийомів та їх динамічна залежність від ситуацій допиту:

кс — конфліктна ситуація; бс — безконфліктна ситуація