Особа, яка вчинила злочин (чи інша особа)

А

Речі

(Матеріальні об’єкти)

взаємодія

взаємодія ; Слідчий

інформація

зворотній вплив

Рис. 40. Взаємодія між слідчим і речами (матеріальними об’єктами) — опосередкована взаємодія

До групи нонвербальних процесуальних дій, що застосовуються для одержання ін­формації від речей, можуть належати: слідчий огляд, обшук, виїмка. Під час проваджен­ня таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою). Тут існують фактично два види взаємодії:

1. ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріаль­ними об’єктами). Ця взаємодія має ретроспективний характер. За такої взаємодії вини­кають зміни у речах;

2. взаємодія між слідчим і зміненими речами. Здійснюється внаслідок використан­ня тактичних прийомів, що сприяють одержанню інформації про характер злочину й особу злочинця. Психологія застосування тактичних прийомів під час одержання інформації від речей припускає уявний аналіз, який дає змогу відносити сприйняте до об’єктів, що мають значення у справі. У цьому зв’язку слідчому суттєву допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб’єкта спілкування).

Під час огляду місця події чи обшуку слідчий має правильно використовувати мож­ливості рефлексивного мислення. Це означає, що він мусить уявляти не те, як би він сам діяв на місці злочинця, а з урахуванням психофізіологічних особливостей і соціального статусу злочинця уявити його дії на місці злочину або в процесі створення тайників.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів про­цесуальної дії. Імітація мислення і дій злочинця поширюється не тільки на факт вчине­ного злочину, а й дає змогу припускати його майбутні дії — приховування слідів, поси­лання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.

Розділ 11. Слідчий огляд

§ 1. Поняття та види слідчого огляду

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України передбачає слідчий огляд як самостійну слідчу дію. Порядок проведення слідчого огляду регламентований стат­тями 190,191,192, 193, 195 КПКУкраїни.

Відповідно до ст. 190 КПК України слідчий провадить огляд з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи.

Сутність слідчого огляду полягає в тому, що слідчий за допомогою органів відчуття переконується в існуванні та характері фактів, що мають доказове значення. Слідчий огляд — процесуальна дія, під час якої слідчий за участю вказаних у законі осіб виявляє, безпосередньо сприймає, досліджує, оцінює і фіксує стан, властивості та ознаки ма­теріальних об’єктів з метою виявлення фактичних даних, що мають значення для вста­новлення істини у справі.

Відповідно до закону огляд повинен провадитися слідчим особисто у присутності не менше двох понятих. Слідчий вправі залучити до участі в огляді обвинуваченого, підо­зрюваного, потерпілого, свідка, захисника. У необхідних випадках можна запросити відповідного спеціаліста. Під час огляду трупа залучення судово-медичного експерта, а у разі неможливості його участі — іншого лікаря, є обов’язковим. Так, згідно зі ст. 192 КПК України зовнішній огляд трупа слідчий провадить за участю судово-медичного експерта та у присутності двох понятих.

Слідчий огляд може бути різних видів. Зокрема, за послідовністю проведення роз­різняють початковий та повторний; за обсягом — основний та додатковий; за об’єктом дослідження: 1) огляд місця події (місця злочину); 2) огляд трупа; 3) огляд предметів;

4. огляд документів; 5) огляд транспортних засобів; 6) огляд тварин; 7) огляд ділянок місцевості і приміщень, що не є місцем події; 8) освідування.

Огляд місця події — це найбільш складна слідча дія. Вона часто провадиться як по­чаткова дія після порушення кримінальної справи. Огляд місця події — це невідкладна слідча дія. Відповідно до ст. 190 КПК України огляд місця події у випадках, що не терп­лять зволікання, можливо провадити до порушення кримінальної справи. У цих випад­ках, за наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огля­ду місця події.