§ 3. Класифікація тактичних прийомів

Підстави класифікації тактичних прийомів:

1. за видом процесуальної дії: тактичні прийоми огляду місця події (аналіз окремих слідів на місці події, моделювання події, що відбулася, зіставлення модельованої події та реальної картини місця події, аналіз ознак знищення слідів, зіставлення інформації місця події з типовими аналогами та ін.); тактичні прийоми допиту (постановка різних видів запитань, пред’явлення речових та письмових доказів, оголошення показань ок­ремих осіб, допит на місці події, демонстрація перспектив ситуації, що склалася, пере­конання у необхідності надання допомоги органам розслідування та ін.); тактичні прийоми обшуку (залучення обшукуваного до діяльності слідчого, словесна розвідка, зіставлення виявленого з ознаками того, що шукається, аналіз ознак предмета пошуків, постановка обшукуваному уточнюючих запитань, використання можливостей типових аналогів тощо); тактичні прийоми інших процесуальних дій;

2. за діапазоном застосування: тактичні прийоми, що використовуються під час про­вадження тільки окремих слідчих дій (допит на місці події, орієнтація на професійні на­вички обшукуваного тощо); тактичні прийоми, що використовуються у декількох (ба­гатьох) процесуальних діях (постановка тих чи інших запитань, використання типових аналогів, аналіз слідів, предметів, їх ознак тощо);

3. за об’єктом спрямування (або сферою реалізації): тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину (роз’яснення важливості повідомлення правдивих по­казань, постановка контрольних, нагадуючих, доповнюючих та інших запитань, де­монстрація фотознімків, оголошення висновків експертиз або результатів слідчих дій та ін.); тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища (аналіз слідів, предметів, 'їх ознак, розміщення, використання уявної реконструкції ок­ремих елементів події; моделювання з метою відтворення події, що відбулася, зістав­лення слідів, виявлених на місці події та ін.);

4. за ситуативною варіантністю (тактичні прийоми, що диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії). Так, у ситуації повідомлення неправдивих показань під час допиту можуть бути виділені такі тактичні прийоми: постановка контрольних за­питань, пред’явлення доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події тощо;

5. за характером інформації: тактичні прийоми, що ґрунтуються на словесній інфор­мації (бесіда на сторонню тему, роз’яснення значення щиросердого каяття, постановка тих чи інших запитань тощо); тактичні прийоми, що ґрунтуються на матеріалізованій інформації (демонстрація доказів, різної наочної інформації та ін.); тактичні прийоми, що ґрунтуються на логіко-розумовій інформації (аналіз окремих слідів (предметів); мо­делювання події, що відбулася, зіставлення інформації місця події з традиційним, при­родним плином події тощо).

§ 4. Поняття та ознаки тактичних комбінацій і тактичних операцій

Система тактичних прийомів (тактична комбінація) — це упорядкована сукупність (комплекс) взаємопов’язаних і взаємообумовлепих прийомів, яким притаманні цільове спрямування і вибірковість у процесі їх реалізації.

Вона є не простою сукупність прийомів, не будь-яким їх переліком, а лише такою побудовою, що припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, в якому взаємо­пов’язані компоненти посідають відповідне місце у певній послідовності й виконують необхідні функції.

Ознаки (властивості) тактичної комбінації:

а) цільове спрямування — відповідність меті процесуальної дії;

б) вибірковість — можливість ефективної роботи тільки у певній ситуації;

в) динамічність і гнучкість — наявність широкого діапазону проявів у своєму кон­кретному змісті й особливостях використання. Гнучкість — полягає у зміні лідерства за­стосування тактичних прийомів;

г) варіантність — множинність слідчих дій, а також різноманітних ситуацій, що зу­мовлюють і варіантність систем тактичних прийомів (комбінацій);

ґ) алгоритмічність — припускає певний порядок використання тактичних прийо­мів — їх форму, зміст, послідовність застосування. Тактичні комбінації — своєрідні ал­горитми (типові програми) для слідчого.

Розслідування злочинів передбачає прийняття слідчим відповідних рішень. Тактич­не рішення — це вибір мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або її компо­ненти, на хід і результати процесу розслідування і його елементи та визначення методів, прийомів і засобів досягнення мети. Рішення слідчого можуть мати процесуальний або тактичний характер.

Тактичне рішення визначає спосіб дій, обрання найбільш раціональної поведінки слідчого в процесі розслідування. Прийняття тактичного рішення дає змогу відповісти на питання: що, коли і яким чином повинно бути здійснено для досягнення мети.

Тактичне рішення слідчий приймає одноосібно (хоча не виключається і колективне прийняття рішення). Рішення — це вольовий акт, що містить усі елементи його структу­ри. Таке рішення охоплює: 1) усвідомлення і постановку мети; 2) вибір засобів досяг­нення поставленої мети; 3) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації невизначеності, дій, які у цих умовах можуть призвести до бажаного результату; 4) вико­нання дії (виконання прийнятого рішення).

Виокремлюють такі види рішень: 1) звичні рішення — характерні вольовим актам (майже невідцілені від конкретних бажань), «боротьба» мотивів зведена до мінімуму чи взагалі відсутня; 2) рішення без достатньої підстави — з метою вийти зі стану нерішу­чості, приймаються в екстремальних ситуаціях; 3) усвідомлені рішення — приймаються і виконуються з обдумуванням і аналізом усіх обставин, усіх «за» і «проти», із розумін­ням сутності здійснюваних дій.

Прийняття тактичних рішень не виключає настання негативних наслідків. Склад­ність прийняття рішень слідчим обумовлена ступенем невизначеності ситуації, що припускає настання неоднозначних наслідків — позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь спрог- нозувати негативні наслідки і передбачити заходи для їх попередження й усунення.

Тактичне рішення може передбачати досягнення своєї мети як у межах однієї слідчої дії, так і уразі здійснення певного комплексу дій (слідчих, оперативно-розшукових, ор­ганізаційних).

У сучасній криміналістичній літературі розглядаються так звані тактичні операції. Тактична операція — це поєднання однойменних або різнойменних слідчих дій, опера- тивно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на виконання проміжного завдання розслідування у певній слідчій ситуації. Тактичні операції охоп­люють не тільки слідчі дії (огляди, допити, обшуки, виїмки та ін.), а й організаційні, оперативно-розшукові, ревізійні та ін.

Тактична операція — це засіб криміналістичної тактики, що визначає найбільш до­цільну послідовність проведення дій, їх черговість, порядок. Вона виконує свої робочі функції у проміжних (тактичних) завданнях розслідування. Існує зв’язок між проміж­ним завданням розслідування і тактичною операцією. Такий зв’язок простежується у

тім, що: 1) тактична операція розробляється стосовно проміжного завдання розсліду­вання; 2) реалізація тактичної операції здійснюється для вирішення проміжного за­вдання; 3) тактична операція буде ефективною тільки за наявності інформаційних да­них у відповідній слідчій ситуації.

Тактичні операції можуть бути диференційовані за різними підставами. Важливим уявляється розподіл тактичних операцій за їх внутрішньою структурою: 1) дві та більше однотипні слідчі дії (наприклад, «груповий обшук», «система допитів»); 2) комплекс різнопланових слідчих дій; 3) комплекс слідчих і оперативно-розшукових дій; 4) ком­плекс слідчих дій та заходів організаційного характеру; 5) система оперативно-розшу­кових заходів (оперативно-тактична операція); 6) комплекс оперативно-розшукових та організаційних заходів.

Оптимізація слідчої діяльності передбачає розроблення і пропонування типових тактичних операцій, що мають умовне позначення.

Під час розслідування тих чи інших злочинів застосовують такі тактичні операції: «Встановлення місця вчинення злочину», «Встановлення очевидців», «Атрибуція тру­па», «Переслідування злочинця «по гарячих слідах», «Затримання вбивці», «Документ», «Розшук викраденого», «Захист доказів», «Відшкодування матеріальних збитків», «Особа злочинця», «Нейтралізація протидії розслідуванню злочинів», «Склад і структу­ра організованої групи», «Захист свідків» та ін.

Типові тактичні операції, звернені до майбутнього, характеризуються певним про­гностичним моментом. Застосування тактичних операцій у слідчій діяльності передба­чає їх планування, визначення оптимального моменту використання, розподіл функцій між учасниками, терміни виконання тих чи інших дій або заходів.