21 Настільна книга слідчого

СУЇЦИД (франц. Suicide, нім. Suizid, від лат. sui — себе і caedere — вбивати ) — акт са­могубства, що його вчиняє людина у стані сильного душевного розладу або під впливом психічного захворювання; усвідомлений акт позбавлення життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність втрачає для цієї лю­дини сенс. Див.: Самогубство.

СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ — поняття кримінального права; вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, зажодензякихїїне було засуджено (ст. 33 КК України).

СУМІСНІСТЬ ГРУПОВА — соціально-психологічний показник згуртованості гру­пи, який відтворює можливість безконфліктного спілкування й узгодженості дій її членів в умовах спільної діяльності.

СХИЛЬНІСТЬ — вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спону­кає нею займатися. Її основою є глибока стійка потреба індивіда у тій чи іншій діяль­ності, прагнення вдосконалювати вміння і навички, пов’язані з цією діяльністю.

СХОДКА — збір злодіїв для вирішення якихось питань.

СЮРИКЕН — вид японської металевої метальної пластини. Складається з бази 3—4 мм завтовшки, різної кількості пелюсток різної форми і стабілізуючого отвору. Як правило, діаметр С. дорівнює 70—100 мм.

т

ТАЄМНИЦЯ СЛІДЧА — див.: Слідча таємниця.

ТАЙНИК — створене або пристосоване сховище, яке приховується від інших, відо­ме не усім.

ТАЙНОПИС — невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. Для Т. використовується симпатичне чорнило, прозорий або слабозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту). У деяких випад­ках для Т. застосовують різноманітні органічні речовини, соки рослин — цибулі, лимо­на, капусти. Ознаками Т. можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітких матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність знач­них ділянок аркуша без тексту. Методами виявлення Т. є: огляд документа в промінні, що падає косо, вирівнювання паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажа, графіт) або обкурювання парою соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді до­кумента можуть використовуватися ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетовому промінні. У лабораторних дослідженнях застосовують рентгенівське опромінювання, хімічний аналіз та спеціаль­ні методи виявлення невидимих текстів.

ТАКТИЧНА КОМБІНАЦІЯ — певне поєднання тактичних прийомів або слідчих дій для розв’язання конкретного завдання розслідування у певній слідчій ситуації. Див.: Система тактичних прийомів.

ТАКТИЧНИЙ ПРИЙОМ — див.: Прийом тактичний.

ТАТУЮВАННЯ (франц. tatouer — татуювати, з полінезійської) — нанесення зобра­ження (візерунка, напису) наколюванням його людині на шкіру із введенням в наколи барвних речовин. Т. належить до особливих прикмет. Переважно Т. поширене серед зло­чинців. У злочинному середовищі Т. називають «картинкою», «наколкою», «прошив­кою» або «регалкою». Існують різні способи нанесення Т. Найпоширенішим, що вико­ристовується у місцях позбавлення волі, є застосування 2—3 голок, спеціальних штампів, пресів із зображеннями. Як барвник вживають туш, графіт, ультрамарин, чорнило. По­ширені Т. із зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церков­них куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються Т. у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам’ятаю»), виразів («дружина полає і простить, коханка ж — помститься»). Деякі Т наносяться у примусо­вому порядку. Т. у вигляді малюнків (або інших зображень) можуть мати певний прихо­ваний зміст. Т. можуть вказувати на становище у злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб вчинення злочину, зна­ряддя злочину. Т. мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються для кримінальної реєстрації злочинців, в оперативно-розшукових цілях.

ТЕКО — різновид японського Т-подібного або серпоподібного кастета.

ТЕКСТ ДОКУМЕНТА — сукупність речень, пов’язаних єдністю змісту, яка може слугувати матеріалом для криміналістичного дослідження властивостей і стану особи­стості автора тексту документа.

ТЕЛЕОБ’ЄКТИВ — фотографічний об’єктив для знімання віддалених предметів ве­ликим масштабом. Т. є довгофокусним об’єктивом, у якого задня фокусна відстань знач­но більша за відстань від передньої поверхні першої лінзи до заднього фокусу. Застосо­вується під час знімання віддалених об’єктів з більшим, ніж у звичайних об’єктивів, збільшенням в оперативно-розшуковій діяльності, а також під час портретної зйомки.

ТЕМБР — характерне забарвлення звука, за яким розрізняють звукові тони однако­вої висоти й завдяки якому звучання одного голосу відрізняється від іншого. У фоно- скопічній експертизі: суб’єктивна оцінка забарвлення звука.

ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій) — характеристика індивіда щодо його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Вчення І. П. Павлова про вплив центральної нервової си­стеми на динамічні особливості поведінки вирізняє три основні властивості нервової системи — силу, врівноваженість, рухливість збуджувального і гальмівного процесів, і чотири основні типові їх сполучення у вигляді чотирьох типів вищої нервової діяль­ності: 1) сильний, урівноважений, рухливий; 2) сильний, урівноважений, інертний;

3. сильний, неурівноважений; 4) слабкий. Першому типу відповідає Т. сангвініка, дру­гому — флегматика, третьому — холерика, четвертому — меланхоліка. Тип Т. слід врахо­вувати під час проведення вербальних слідчих (судових) дій.

ТЕМП МОВИ — у фоноскопічній експертизі: швидкість усної мови за одиницю часу.

ТЕСАК — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з прямим, рідше скривленим, широким укороченим клинком і гардою з прямою хрестовиною. Клинок однолезовий або двосічний. У саперних тесаків натуп’ї іноді є пилка.

ТЕСТ (від англ. test — проба, випробування, дослідження) — стандартне випробу­вання, результат якого співвідноситься із заздалегідь визначеним еталоном психо­логічних характеристик, а також способів дії людини; дає можливість вимірювати рі­вень певної психологічної якості (властивості) особистості. Т. застосовується під час проведення судово-психологічної експертизи.

ТЕСТУВАННЯ — метод психологічної діагностики; проведення дослідження за до­помогою тестів.

ТЕТРИЛ — вибухова речовина у вигляді блідо-жовтих, нерозчинних у воді кри­сталів, що використовується для виготовлення детонаторів.

ТЕХНІЧНЕ ПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — виконання підпису від імені іншої осо­би з використанням різних способів та приладів, що дає змогу досягнути більшої схо­жості з оригіналом.

ТИПИ ВУЗЛІВ — види з’єднань, зв’язаних кінців чого-небудь; різновид петлі, стяг­нутої на чому-небудь. Т. в. мають значення при розслідуванні деяких злочинів. Існують Т в. професійні і непрофесійні.

ТИПИ Й ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ — каталог зображень і найменувань з індек­сом типів облич та елементів.

ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ — злочин, який полягає у протиправному навмисному або необережному заподіянні шкоди здоров’ю іншої людини, що виявилося у пору­шенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин.

«ТІ, ЩО ВІДІЙШЛИ» — угруповання злочинців, яке виникло із колишніх «злодіїв у законі» в 1946-1947 рр. Основною вимогою зміни злодійського «закону» був дозвіл працювати і обіймати будь-яку посаду в колонії. Особливої гостроти боротьба між «ти­ми, що відійшли», і «злодіями» досягла в 50-х роках. Наприкінці 50-х років угруповання «тих, що відійшли» розпалося.

ТОКСЕМІЯ (від грец. хо£,ікоу — отруйний і г|аіца — кров) — отруєння організму токсинами в разі потрапляння їх у кров.

ТОКСИКАНТ — отруйна, шкідлива для організму речовина.

ТОКСИКОЗ (від грец. хо£,ікоу — отрута) — хворобливий стан, що виникає внаслідок дії на організм токсинів і отрут.

ТОКСИКОЛОГІЯ (від грец. хо£,ікоу — отрута і Хоуоа — слово, вчення) — наука, що вивчає фізичні й хімічні властивості токсинів і отрут, їх дію на організм та досліджує за­соби запобігання й лікування отруєнь.

ТОКСИКОМАН — той, хто страждає на токсикоманію.

ТОКСИКОМАНІЯ — хворобливий потяг, пристрасть до вживання токсичних речовин, переважно шляхом вдихання, з метою привести себе у стан збудження або розслаблення.

ТОКСИН (від грец. хо^ікоу — отрута) — отруйна речовина, яку утворюють хворобо­творні мікроорганізми, а також деякі види тварин і рослин.

ТОЛ — вибухова речовина; скорочена назва тринітротолуолу, тротилу. Див.: Тринітротолуол.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. ШегаМіа — терпіння) — відсутність або ослаблення іму­нологічної реактивності на якийсь несприятливий чинник внаслідок зниження чутли­вості до його впливу.

ТОЛУОЛ — рідкий вуглеводень; безбарвна органічна сполука зі своєрідним запа­хом, яку добувають із кам’яновугільної смоли та нафти і використовують для виготов­лення вибухових речовин.

ТОМАГАВК — метальна зброя індіанців Північної Америки у вигляді кам’яної соки­ри або палиці, згодом металевої сокири з держаком.

ТОПОГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ПИСЬМА Характеризують особливості розміщення тексту в цілому або в окремих його частинах. Т. о. п. визначаються: наявністю або відсут­ністю полів, їх розташуванням, шириною і формою, наявністю і розміром абзаців, розміром інтервалів між рядками, напрямом рядків та ін.

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — злочин, що посягає на фізичну свободу (волю) та особи­сту недоторканність людини. Т. л. передбачає активні дії, спрямовані на експлуатацію людини з отриманням прибутку. Т. л. може здійснюватися у таких формах: продаж лю­дини; інша оплатна передача людини; здійснення стосовно людини будь-якої неза­конної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам). За Т. л. в Україні встановлено кримінальну відповідальність (ст. 149 КК України).

ТОРТУРИ — 1) фізичне насильство, катування під час допиту підозрюваного (обви­нуваченого), щоб домогтися від нього зізнання. Т. у судово-слідчій діяльності заборо­нені законом. У кримінальному законодавстві встановлено відповідальність за приму­шування давати показання (ст. 373 КК України); 2) сильне моральне страждання.

ТОТОЖНІСТЬ — див.: Ідентифікація.

ТРАВЛЕННЯ — спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тек­сту за допомогою впливу хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Яктравлячі речовини використовуються деякі кислоти і лу­ги. Ознаки Т.: наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення лініювання і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; ламкість паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів. Ознаки Т. виявляються за допомогою огляду з використанням збільшувальних оптичних засобів і ультрафіолетових освітлювачів.

ТРАЛ — прилад для пошуку об’єктів на дні водойм; являє собою металеву рамкову конструкцію із захватними гачками і грузилом.

ТРАНСКОРДОННІ ЗЛОЧИНИ — різновид транснаціональних злочинів; вчиня­ються на території держав, що мають спільний кордон, вони територіально локалізо­вані, існує інтеграція кримінальних структур з представниками прикордонної і митної служб. Для вчинення Т. з. формуються вузькоспеціалізовані транскордонні злочинні групи.

ТРАНСКРИПЦІЯ (лат. transcriptio, від transcribe — переписую) — у почеркознавстві: склад підпису, що визначається з урахуванням послідовності виконання його еле­ментів.

ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ — передача тексту, написаного однією абеткою, літерами іншої.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ ЗЛОЧИНИ — злочини, що посягають на інтереси кількох держав. До Т. з. належать: незаконний обіг зброї, незаконний обіг наркотиків, торгівля «живим товаром», контрабанда, легалізація («відмивання») злочинних доходів та ін.

ТРАНССЕКСУАЛІЗМ — психічне відхилення, що виявляється у фізичному та ду­шевному відчутті себе людиною іншої статі.

ТРАСОЛОГІЯ (від франц. trace — слід і грец. ХоуоС, — слово, вчення, букв. — вчення про сліди) — галузь криміналістичної техніки, що вивчає сліди і розробляє прийоми, методи і науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження. Т. вивчає закономірності утворення слідів-відбитків. Т. базується на таких наукових поло­женнях: 1) об’єкти матеріального світу індивідуальні; 2) у певних умовах зовнішня будо­ва одного об’єкта може відбитися на іншому; 3) відбиття у сліді зовнішньої будови пред­мета є перетвореним; 4) об’єктами трасологічного дослідження можуть бути тільки тверді тіла. У Т. за слідами можна встановити: механізм і умови їх виникнення; окремі обставини події, що відбулася; деякі ознаки об’єкта, що утворив слід; групову на­лежність; тотожність об’єкта, яким утворений слід.

ТРЕМОР (від лат. tremor — тремтіння) — мимовільні ритмічні м’язові скорочення, що спостерігаються за деяких функціональних і органічних захворюваннях нервової системи.

ТРИВОГА — емоційний стан, що виникає у ситуаціях невизначеної небезпеки і для якого характерне очікування несприятливого розвитку подій.

«ТРИМАТИ НА ГОЛЦІ» (злодійський жаргон) — втягувати в наркоманію за допо­могою ін’єкцій.

ТРИНІТРОТОЛУОЛ, тротил, тол — сильна бризантна вибухова речовина, що засто­совується в артилерійських снарядах, мінах та ін.

ТРОТИЛ — див.: Тринітротолуол.

ТРУПНІ ПЛЯМИ — посмертне скупчення крові у нижчерозташованих частинах або органах трупа. З’являються протягом перших 2—3 годин після смерті і закінчують свій розвиток до 18—20 годин після смерті. Т. п. мають зазвичай синюватий або блідо- фіолетовий колір.

ТРУПНІ ЯВИЩА — зміни, що свідчать про безумовне настання смерті. Для них ха­рактерні такі ознаки: охолодження трупа, трупні плями, трупне задубіння, трупне виси­хання, гниття трупа.

ТРУПОШУКАЧ-ГАЗОАНАЛІЗАТОР «ПОШУК-1» - прилад, призначений для ви­явлення в землі розкладених трупів та їх частин.

«ТУАЛЕТ» ТРУПА — відновлення (реставрація) зажиттєвого вигляду обличчя трупа, зміненого трупними явищами або ушкодженнями. Відновлення обличчя полягає в на­кладенні швів на рани, а «туалет» — у припудрюванні шкіри, підфарбуванні губ, розчісуванні волосся та ін.

ТЮТЮН — трав’яниста рослина родини пасльонових, у листі якої міститься ніко­тин. Для встановлення класу, найменування Т., належності частин Т. єдиній масі, на­лежності порівнюваних об’єктів певній множині, джерела походження (фабрики-виго- товлювача тютюнового виробу) та ін. призначають експертизу Т. (вид ботанічної екс­пертизи).

У

УБИВСТВО — див.: Вбивство.

УГРУПОВАННЯ — група осіб, об’єднаних на основі спільної діяльності (напри­клад, злочинне У.).

УДАВКА — петля мотузки, шнура та ін., зроблена таким способом, що затягується; те саме, що зашморг. У. є знаряддям убивства.

УДАВЛЕННЯ — дія за значенням удавити: умертвити, стискаючи горло; задушити. У. застосовується у вбивствах. Смерть настає внаслідок асфіксії.

УДАР — 1) різкий сильний поштовх, що утворюється внаслідок короткочасного зіт­кнення рухомого тіла з будь-яким іншим тілом; 2) звук, що виникає в результаті зіткнення рухомого тіла з будь-яким іншим тілом.

УЗБІЧЧЯ — бокова частина дороги, шосе та ін.; місце, простір уздовж дороги (шо­се). У. є об’єктом огляду під час дорожньо-транспортної події.

УЗНАВАННЯ — впізнання сприйманого об’єкта як такого, який уже відомий за ми­нулим досвідом. У. ґрунтується на порівнянні наявного сприйняття зі слідами, що зберігаються у пам’яті.

УЗНАВАННЯ ОПЕРАТИВНЕ — одна з форм ототожнення людини за ознаками зовнішності; здійснюється у межах оперативно-розшукової діяльності.

УЇСТИТІ — злодійський пристрій, що являє собою щипці для відкривання простих дверних замків за допомогою ключа, вставленого господарями в замок зсередини.

УЛАМОК—відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого.

УЛЬТРАМІКРОСКОП — оптичний прилад для виявлення наявності, концентрації та руху найдрібніших частинок, які не можна побачити за допомогою звичайного світлового мікроскопа.

УЛЬТРАМІКРОСКОПІЧНІ ЧАСТОЧКИ — частинки розмірами, меншими за до­вжину хвилі видимого світла; такі, яких не видно у звичайний світловий мікроскоп; мікрооб’єкти, невидимі неозброєним оком, розміри яких не перевищують 0,1 мм в усіх вимірах.

УЛЬТРАСТРУКТУРА — найдрібніші електронно-мікроскопічні структурні елемен­ти клітини (хромосоми та ін.).

УЛЬТРАФІОЛЕТ — невидиме для ока людини електромагнітне проміння, яке у спектрі електромагнітного проміння посідає проміжне положення між видимим і рент­генівським промінням; У. застосовується при дослідженні документів.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ — той, що пов’язаний з ультрафіолетовим промінням. Див.: Ультрафіолет.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ ОСВІТЛЮВАЧ — прилад, що виробляє ультрафіолетове про­міння. У. о. використовують у слідчій, експертній та оперативно-розшуковій практиці.

УМЕРТВЛЯТИ — позбавляти життя, убивати.

УМИСЕЛ — 1) заздалегідь обдуманий план, намір; 2) у теорії кримінального права: форма вини, означає усвідомлення особою суспільної небезпеки діянь, які вона вчиняє. У. поділяється на прямий (якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) і не­прямий (якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, пе­редбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоч не бажала, але свідомо припускала їх настання) (ст. 24 КК України).

УМОВИВІД — одна з логічних форм мислення. У. характеризується виведенням на основі правил логіки висновку чи наслідку з кількох суджень (посилок).

УПАКУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ ЗІ СЛІДАМИ РУК — складання предметів за певни­ми правилами, що допомагають зберегти сліди без пошкоджень. Правила У. п. зі с. р.: слід не повинен дотикатися з матеріалом упаковки; предмет закріплюється нерухомо; матеріал упаковки має бути міцним; упаковка обв’язується шпагатом, опечатується сургучевою печаткою з биркою; на бирці зазначається найменування предмета, де і ко­ли він вилучений, номер (найменування) кримінальної справи, ставляться підписи слідчого і понятих. Способи У. п. зі с. р.: циліндричні предмети, наприклад, склянку, можна помістити між двома дощечками, які перев’язують шпагатом; предмет може бу­ти затиснутий листами картону, поміщений у коробку і перев’язаний шпагатом.

УПЕРЕДЖЕННЯ — установка, яка перешкоджає адекватному сприйняттю повідо­млення чи дії. Як правило, людина не усвідомлює або не бажає усвідомлювати своїх У. і розглядає своє ставлення до об’єкта негативно як наслідок об’єктивної та самостійної оцінки якихось фактів.

УПЕРТІСТЬ — особливість поведінки (у стійких формах — риса характеру) як де­фект вольової сфери індивіда, що виражається в прагненні будь-що вчинити по-своєму, всупереч розумним доводам, проханням, порадам, вказівкам інших людей. У. може бу­ти зумовлена почуттями образи, злості, гніву, помсти. У дитинстві У. може бути формою протесту.

УПІЗНАВАЛЬНІ ОЗНАКИ — сукупність властивостей об’єкта, на підставі яких провадиться впізнання цього об’єкта як такого, що належить до певного класу. Ви- різнення та облік людиною У. о. може провадитися як усвідомлено, такінеусвідомлено.

УПІЗНАННЯ — 1) слідча дія, яка полягає у пред’явленні в ході дізнання або досудо- вого слідства свідкові (потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому) у встановленому законом порядку людини або якогось об’єкта з метою встановити їх тотожність або різницю порівняно з тими, що спостерігав той, хто впізнає, у зв’язку із розслідуваною подією і про що раніше він дав показання. Див.: Пред’явлення для впізнання; 2) процес відносності запропонованого об’єкта до одного з кількох заздалегідь фіксованих класів або категорій. Найважливішим моментом цих процесів є результат порівняння перцеп- тивного опису об’єкта з еталонами опису, які зберігалися в пам’яті, відповідних (реле- вантних) класів або категорій.

УСТАНОВКА — готовність, схильність суб’єкта, яка виникає при передбаченні ним появи певного об’єкта і забезпечує стійкий цілеспрямований характер перебігу діяль­ності щодо цього об’єкта.

УСТАНОВКА «ПОРТРЕТ» — складання суб’єктивних портретів злочинців, які пе­реховуються, або інших осіб, ознаки зовнішності яких відомі, з метою їх розшуку і вста­

новлення. У. «п». складається з трьох основних частин: альбомів-реєстрів із зображен­ням чоловічих і жіночих елементів голови й обличчя, набору діапозитивів, які дублюють ці зображення, і демонстраційного пристрою для складання портретів із діапозитивів. Є модифікацією ідентифікаційного комплекту рисунків (ІКР-2). Усі рисунки штрихові, чорно-білі, виконані анфас в одному масштабі.

УТОПЛЕННЯ — спосіб убивства; форма смерті внаслідок асфіксії у рідкому середо­вищі (наприклад, у воді, мастилі).

УХВАЛА СУДУ — процесуальний документ. В усіх питаннях, які вирішуються судом під час судового розгляду, суд виносить ухвали (ст. 273 КПК України). За своїм характе­ром У. с. можуть бути: про тимчасове зупинення судового розгляду; про його завершен­ня; пов’язані з проведенням окремих судових дій; окремі.

УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ — фізичні та юридичні особи, які за­хищають при провадженні у кримінальній справі свої або надані їм права та інтереси і наділені для цього відповідними процесуальними можливостями.

Ф

ФАКСИМІЛЕ (франц. facsimile, від лат./ас simile — зроби подібне) — точне відтво­рення будь-якого графічного оригіналу (рукопису, документа, підпису). Підписи, нане­сені за допомогою Ф., мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше.

ФАЛЬСИФІКАТ — підробка, підроблений продукт.

ФАЛЬСИФІКАТОР — той, хто займається фальсифікацією.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (від лат.falcificatio — підробка) — підробка, свідоме перекручен­ня, заміна справжнього неправдивим.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДОКАЗІВ — перекручування фактичних даних, що є доказами у кримінальній справі. Ф. д. може полягати у: складанні протоколів допитів, які на­справді не проводилися; внесенні змін до протоколу огляду місця події, висновку екс­перта тощо. Кримінальне законодавство встановлює відповідальність за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією (ст. 372 КК України).

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ СПИРТНИХ НАПОЇВ — виготовлення підроблених спиртних напоїв (вина, горілки, коньяку тощо).

ФАЛЬШИВИЙ — такий, що є виготовленою, сфабрикованою підробкою.

ФАЛЬШИВОМОНЕТНИК — той, хто виготовляє фальшиві гроші.

ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВО — виготовлення з метою випуску в обіг або збуту підробленої металевої монети, грошових знаків, державних цінних паперів. Ф. вважа­ється злочином за законодавством усіх країн.

ФАЛЬШФЕЄР — картонна гільза з піротехнічною сумішшю, що дає яскраве по­лум’я, яке використовується для освітлення або сигналізації.

ФАНТАЗІЯ — 1) творча уява; 2) витвір уявлення. Ф. змінює образ дійсності, відобра­женої у свідомості; для неї характерна транспозиція (перестановка) елементів реаль­ності.

ФАРМАЗОН (злодійський жаргон) — шахрай, який спеціалізується на збуті фаль­шивих коштовностей.

ФАУНА ТРУПА — у судовій медицині: комахи, що руйнують труп (мухи, жуки, му­рашки та ін.). За Ф. т. можна орієнтовно встановити давність смерті.

ФІЗІОГНОМІКА (від грец. — природа, yvco^cov букв. — знавець) — вчення

про нібито однозначний зв’язок між зовнішнім образом людини і її належністю до пев­ного типу особистості, внаслідок чого за зовнішніми ознаками можна встановити пси­

хологічні характеристики цього типу. Протягом століть Ф. слугувала передумовою бага­тьох типологій характерів.

ФІЗІОНОМІКА — вчення про зв’язок психічного стану людини з рухами, мімікою обличчя.

ФІКСАЖ (франц .fixage — закріплення) — хімічний розчин, яким промивають фото­графічний негатив або відбиток для закріплення зображення.

ФІКСАТОР (франц. fixateur — закріплювач) — деталь або пристрій, яким закріплю­ють що-небудь у потрібному положенні.

ФІКСАЦІЯ ДОКАЗІВ — система дій щодо фіксації у встановлених законом формах фактичних даних та їх джерел, які мають значення для правильного вирішення кримі­нальної справи.

ФІКТИВНА ФІРМА — лжефірма; підприємство, створене на підставних осіб, які не мають на меті здійснювати статутну діяльність. Ф. ф. служить прикриттям незаконної діяльності, дає змогу здійснювати фінансові операції, мати стосунки з іншими юридич­ними особами і підприємцями, укладати фальшиві угоди.

ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО — злочин у сфері господарської діяльності; завідомо неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб’єкта госпо­дарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, а також громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі (ст. 218 КК України).

ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО — злочин, що полягає у створенні або придбанні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК України).

ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО — те саме, що й фіктивна фірма; використовуються й інші терміни для позначення Ф. п.: «підприємство-одноденка», «конвертаційний центр», «фірма-поганка», «фірма-метелик», «коралова компанія», «фірма-конверта- тор», «яма», «буфер», «фірма-фантом» тощо. Див.: Фіктивна фірма.

ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ — кредитна установа, що виконує окремі банківські операції.

ФІТОКОНТРОЛЬ (від грец. тсгіутоу — рослина, пагін) — комплекс контрольно- охоронних заходів, що їх здійснюють спеціальні органи держави стосовно товарів, які ввозять у країну, транспортних засобів, щоб запобігти заразним захворюванням. Ф. здійснюється шляхом карантинного огляду транспортних засобів та перевірки відпо­відних сертифікатів на товари.

ФЛЕГМАТИК (лат. phlegmaticus, від грец. фА.єуцахікост — запальний) — суб’єкт, який має один із чотирьох основних типів темпераменту; йому притаманний низький рівень психічної активності, повільність, невиразність міміки. Ф. важко переключається з од­ного виду діяльності на іншу і пристосовується до нової обстановки. Ф. — незворушно- спокійна, врівноважена, майже байдужа людина. І. Павлов вважав, що тип нервової си­стеми Ф. — сильний, інертний, повільний. Флегматичний тип темпераменту необхідно враховувати при обранні тактики слідчої дії.

ФЛЕКСОРНІСКЛАДКИ — у дактилоскопії: зморшки шкіри на долонних поверх­нях, розташовані в місцях згину частин долоні. Ф. с. враховуються як додаткові особли­вості під час ідентифікації людини за слідами рук.

ФЛЮОРОСКОП (від лат fi йог — потік і грец. акотсєо — спостерігаю, розглядаю) — прилад з проникаючим випромінюванням; призначений для перевірки внутрішнього змісту об’єктів без порушення цілісності їхніх корпусу, конструкції, оболонки. Ф. вико­ристовується для обстеження малоформатних об’єктів (невеличкої щільності).

ФОБІЇ (від грец. <j>o|k>Ç — страх) — нав’язливі неадекватні переживання страхів кон­кретного змісту, які охоплюють суб’єкта в певній (фобічній) обстановці і супроводжу­ються вегетативними дисфункціями (серцебиття, рясний піт тощо). Ф. трапляються під час неврозів, психозів та органічних захворювань головного мозку.

ФОМКА (злодійський жаргон) — злодійський інструмент для злому у вигляді корот­кого ломика, цвяходер.

ФОНЕМА (від грец. тсгіоуєца — звук, голос) — найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм.

ФОНЕТИКА — V) звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів; 2) галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — спосо­би утворення звуків та 'їхні акустичні властивості.

ФОНОГРАМА (від грец. Ttrjove — голос, звук, мова і урацца — написання) — звуки, що записані на спеціальному матеріалі (плівці, платівці тощо), а також плівка, платівка та інші з таким записом.

ФОНОГРАФІЯ — записування будь-яких звуків на фонограму.

ФОНОМЕТРІЯ — вимірювання рівня гучності звукових коливань.

ФОНОН (від грец. Ttrjove — звук) — частина звука, окрема порція звукового коли­вання пружного середовища; квант звука.

ФОРМАНТА (від лат. formons, род. в. formantis — який (що) утворює) — у фоно- скопічній експертизі: акустична характеристика звука мови — зона концентрації енергії у спектрі звука мови, що визначається резонансними властивостями мовного тракту.

ФОРСУВАННЯ ТЕМПУ ДОПИТУ — тактичний прийом допиту, який полягає у скороченні інтервалів на обмірковування запитань.

ФОТОАПАРАТ «ЗЕНІТ» — точний оптико-механічний прилад, який являє собою однооб’єктивний дзеркальний малоформатний фотографічний апарат. Входить до фо­токомплекту слідчого.

ФОТОАПАРАТ ЦИФРОВИЙ — фотокамера, яка не потребує використання світло­чутливих матеріалів. Принцип роботи: після введення у пам’ять Ф. ц. необхідної кількості кадрів відповідні сигнали вводяться у комп’ютер, після чого фотокамера гото­ва для нових зйомок. Ф. ц. передбачає невеличкий рідиннокристалічний екран на задній кришці, який використовується як видошукач, а також для перегляду знятого. Фотознімки друкуються за допомогою підключеного до комп’ютера принтера.

ФОТОГРАММЕТРІЯ (від грец. тсг|отоа, род. в. тсг|оа — світло, урацца — запис і цєтрєо — вимірюю) — технічна дисципліна, що розробляє способи визначення розмі­рів, форми та положення предметів у просторі на основі вимірювання їх фотографічних зображень. У судовій фотографії застосовується метрична (вимірювальна) фотозйомка.

ФОТОГРАФІЯ СУДОВА — див.: Судова фотографія.

ФОТОГРАФУВАННЯ В ІНФРАЧЕРВОНОМУ ПРОМІННІ — фотозйомка об’єкта, який освітлюється тепловими променями. На об’єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об’єкт освітлюється за допомогою електроламп розжарювання. Використо­вується для техніко-криміналістичного дослідження документів.

ФОТОГРАФУВАННЯ В УЛЬТРАФІОЛЕТОВОМУ ПРОМІННІ - метод, основа­ний на дії ультрафіолетового проміння, відбитого від об’єкта зйомки.

ФОТОГРАФУВАННЯ У РЕНТГЕНІВСЬКОМУ ПРОМІННІ — метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівського проміння, яке пройшло крізь об’єкт, що фотографується. Застосовується для: вивчення внутрішньої будови частин вогнепальної зброї, замків; пошуку схованих предметів, прочитання де­яких текстів.

ФОТОЗЙОМКА — спосіб фіксації інформації. Ф. має передувати будь-якому іншо­му засобові фіксації та виконуватися відповідно до наукових криміналістичних реко­мендацій. За своєю правовою природою фотознімки належать до документів і можуть використовуватися у кримінальному процесі як джерело доказів.

ФОТОЗЙОМКА ВПІЗНАВАЛЬНА — застосовується для фіксації зовнішності зло­чинців для використання їх знімків у криміналістичному обліку, розшуку та у процесі ідентифікації, а також невпізнаних трупів для обліку і встановлення особи загиблих. Під час зйомки живих осіб виготовляють зазвичай три погрудні знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить і четвертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним із зображен­ням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса праворуч. На знімках у профіль і анфас людина має бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, у якому її було затримано. Ф. в. трупа має свої особ­ливості. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладанні швів на рани, а «туалет» — у припудрюванні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа має бути сфотографоване до відновлен­ня і «туалету», а також після цього. Труп фотографується у тому самому одязі, в якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини. Обличчя трупа слід сфотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа фотографується з розплющеними очима.

ФОТОЗЙОМКА МІСЦЯ ПОДІЇ — вид зйомки в судово-оперативній фотографії. До Ф. м. п. висуваються такі вимоги: 1) порядок фотозйомки має перебувати у взаємозв’яз­ку з усією процедурою огляду місця події; 2) фотозйомка має передувати іншим методам фіксації; 3) засоби й методи фотозйомки повинні обиратися залежно від ситуації огля­ду, щоб забезпечити повноту, всебічність і точність фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати досить повне і чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди й де­талі; 5) до внесення якихось змін в обстановку слід фотографувати загальний вигляд місця події та взаємне розташування об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фото­графуються у тому вигляді, в якому їх виявлено. Розрізняють чотири види Ф. м. п.: 1) орієнтуюча (своїм завданням ставить фіксацію певного об’єкта разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю; орієнтуючий знімок повинен містити зобра­ження власне місця події на фоні навколишнього оточення; зйомка провадиться зви­чайним або панорамним методом); 2) оглядова (припускає фіксацію загального вигля­ду місця події без навколишнього оточення; зйомку зазвичай роблять із різних боків);

3. вузлова (передбачає зйомку частин або вузлів об’єкта, які мають найбільш важливе значення); 4) детальна (полягає у зйомці окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події; провадять масштабним способом).

ФОТОЗЙОМКА СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ Використовується для фіксації їх знахо­дження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні оточуючих об’єктів, потім слід фіксується окремо, ата- кож його деталі та особливості. Під час фотозйомки рекомендується така послідовність: спочатку фотографують предмет, на якому виявлено сліди, потім — взаємне розташу­вання слідів, а після — кожний окремо за методом великомасштабної зйомки.

ФОТОЗЙОМКА ТРУПА Провадиться для фіксації загального вигляду трупа, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, трупних плям, синців. Під час фотографування трупа використовують орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну зйомку. Ф. т. має певну специфіку. Для фіксації загального вигляду, положення і пози трупа на місці його виявлення фотографують у взаємозв’язку з навко­лишнім оточенням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо ньо­го зазвичай фотографують з двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано здійснювати під кутом 45 градусів. Не рекомендується без потреби робити знімки з бо­ку ніг, особливо з близької відстані, і з боку голови. Ф. т. призначена для фіксації його положення і пози. Зображенням трупа, якщо можливо, слід займати весь кадр. Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони містяться, а потім фотографують великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйомкою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напрям патьоків крові, їх форму. Під час фотозйомки слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світлофільтри.

ФОТОРОБОТ — прилад для виготовлення фотокомпозиційних портретів; виготов­лений портрет.

ФОТОРОБОТ КОМП’ЮТЕРНИЙ — використання комп’ютерної програми і за­собів комп’ютерної графіки для побудови фотокомпозиційних портретів зі слів оче­видців або потерпілих.

ФОТОСПОСТЕРЕЖЕННЯ — спостереження, яке ведеться із застосуванням фото­графії. Застосовується в оперативно-розшуковій діяльності.

ФОТОТАБЛИЦІ — ілюстровані додатки, що містять фотографії з певними написа­ми і позначками (наприклад, Ф. до протоколу огляду місця події).

ФОТОТЕКА — систематизоване зібрання фотографій чи негативів.

ФРАГМЕНТ — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного візерунка.

ФРЕНОЛОГІЯ (від грец. фрг|У — душа, натура, характер і ХоуоС, — слово, вчення) — антинаукове вчення про зв’язок психічних якостей і розумових здібностей людини із зовнішньою формою її черепа.

ФРУСТРАЦІЯ (від лат. /гиїШіїо — обман, розлад, марне сподівання) — психічний стан людини, який зумовлюється об’єктивно непереборними (або суб’єктивно так сприйманими) труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до вирі­шення проблеми; переживання невдачі. Ф. можна розглядати як одну з форм психо­логічного стресу. Розрізняють: фрустратор — причину, яка зумовлює Ф.; фрустраційну ситуацію, фрустраційну реакцію. Ф. супроводжується спектром в основному негатив­них емоцій: гнівом, подразненням, почуттям провини тощо. Рівень Ф. залежить від си­ли, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, яка потрапила у фрус­траційну ситуацію, а також від сформованих у процесі становлення особистості стійких форм емоційного реагування на життєві труднощі.

X

ХАБАР — гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, як оплата злочинних дій, що караються законом. X. має виключно майновий характер. Згідно з чинним законо­давством предметом X. може бути не тільки майно (гроші, матеріальні цінності), а й право на майно (документи, що надають право на отримання майна, надання права ко­ристуватися майном або вимогами виконання зобов’язань тощо), будь-які дії майново­го характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, без­платне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, про­ведення будівельних чи ремонтних робіт тощо). Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи), не можуть визнаватися предметом хабара.

ХАБАРНИК — той, хто бере (приймає) хабара.

ХАБАРНИЦТВО — група службових злочинів; у кримінальному праві до X. нале­жать: одержання хабара (ст. 368 КК України), давання хабара (ст. 369 КК України), про­вокація хабара (ст. 370 КК України). Кримінальний закон звільняє хабародавця від відповідальності, якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара або якщо він доб­ровільно заявив про давання ним хабара до порушення кримінальної справи. При розслідуванні X. необхідно з’ясувати: факт та обставини передачі службовій особі хаба­ра; мету давання хабара; предмет хабара; у який спосіб передано хабар; яку службову дію було чи не було виконано службовою особою; хто був присутнім при передачі хабара; чи не було вимагання хабара; чи не було провокації хабара; коло осіб, які брали участь в одержанні та передачі хабара тощо. Типові початкові слідчі дії при розслідуванні X.: до­пит заявника; обшук у хабарника та хабародавця; затримання хабарника з одержаним хабаром; огляд предмета хабара; огляд місця події; пред’явлення для впізнання предме­та хабара.

ХАБАРОДАВЕЦЬ — той, хто дає хабара. X. передає службовій особі хабара безпосе­редньо або через посередника.

ХАКЕР (англ. hacker, hock — рубати, прорубувати) — особа, яка вчиняє різні неза­конні дії у сфері інформатики; комп’ютерний хуліган, який проникає в чужі інфор­маційні системи для оволодіння інформацією, введення хибних даних, поширення комп’ютерних «вірусів». Кримінальне законодавство встановлює відповідальність за злочини у сфері використання ЕОМ, систем та комп’ютерних мереж. У законодавстві України термін «X.» не вживається.

ХАРАКТЕР (від грец. характер — ознака, риса, особливість) — сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, яка формується і виявляється в діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки. Пізнання характеру індивіда дає можливість з певною ймовірністю передбачати його поведінку і в такий спосіб корегувати очікувані дії і вчинки.

ХІМІЧНА ПАСТКА—спеціальні хімічні сполуки, що їх використовують в оперативно- розшуковій діяльності для штучного слідоутворення. Потрапляючи на об’єкт, деякі спецсполуки спричинюють появу яскравозабарвлених слідів, що погано змиваються, або люмінісценцію в ультрафіолетовому промінні. X. п. розрізняють: активні (сполу­чення спецсполуки із пристроями викиду) і пасивні (слідоутворення відбувається під час контактних взаємодій). В оперативно-розшуковій діяльності використовують такі X. п.: «Купіль», «Катапульта», уніфікована багаторазова «Керн».

ХІРОМАНТІЯ (від грец. хєф — рука і цаутєіа — ворожіння, пророцтво) — одна з найдавніших систем ворожіння щодо індивідуальних особливостей людини, рис її ха­рактеру, щодо пережитих нею подій та її майбутньої долі за шкірним рельєфом долонь— папілярними й особливо флексорними лініями. На відміну від дактилоскопії, є антина­уковою теорією.

ХОДА — вироблена і закріплена у вигляді динамічного стереотипу система рухових навичок, що виявляється під час ходьби. X. є функціональною ознакою за ідентифіка­цією людини за ознаками зовнішності.

ХОЛЕРИК (лат. cholericus, від грец. х°^^£рік°С — хворий на жовчну хворобу) — суб’єкт, який має один із чотирьох основних типів темпераменту, що відзначається ви­соким рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю, стрімкістю, силою рухів, їх швидким темпом, рвучкістю. X. схильний до різких змін настрою, запальний, нетерплячий, схильний до емоційних зривів, іноді буває агресивним. І. Павлов відно­сив X. до сильного неврівноваженого типу.

ХОЛОДНАЗБРОЯ — зброя, призначена для враження цілі за допомогою мускульної сили людини шляхом безпосереднього контакту з об’єктом враження під час нападу й

активному захисті в рукопашному бою (бойова X. з.), для мисливства та заняття спор­том. X. з. поділяється на: клинкову (колючу, колючо-рублячу, колючо-ріжучу) та удар­но-роздробляючу. Законодавством встановлено кримінальну відповідальність за носін­ня, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншоїХ. з. без передбаченого законом дозволу (ч. 2 ст. 263 КК України).

ХРОМАТОГРАФ — прилад для розділення та аналізу сумішей речовин.

ХРОМАТОГРАФІЯ (від грец. х"ПР°И^а — колір, фарба і ураяло — пишу) — метод розділення та аналізу сумішей речовин, що ґрунтується на різній сорбції складових ча­стин яким-небудь вбирачем.

ХРОМОФОТОГРАФІЯ — кольорова фотографія.

ХУЛІГАНСТВО — злочин, який полягає у вчиненні навмисних дій, що грубо пору­шують громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супрово­джується особливою зухвалістю чи виключним цинізмом (ст. 296 КК України).

ц

«ЦАРСЬКА ГОРІЛКА» — концентрована суміш азотної та соляної кислоти, яка при­значена для виведення з ладу (розчинення) механізму замка. Ц. г. застосовується при вчиненні крадіжок із приміщень.

ЦИФРОВІ ТЕКСТИ — вид рукопису, змістовний бік якого зафіксовано за допомо­гою цифр (знаків, що позначають числа).

ЦІАНІСТИЙ КАЛІЙ — отруйна речовина; сіль синильної кислоти.

ЦІАНІД — дуже отруйна сіль ціанистоводневої кислоти, що легко розчиняється у воді та застосовується у добуванні золота й срібла з руд, в оригінальному синтезі та ін.

ЦІЛІСНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ — властивість сприйняття, яка полягає в тому, що будь-який об’єкт, а тим більше просторова предметна ситуація сприймаються як стійке системне ціле, навіть якщо деякі частини цього цілого у даний момент не можна спо­стерігати.

ЦІННІ ПАПЕРИ — грошові і товарні документи, які об’єднуються спільною для них ознакою — необхідністю пред’явлення для реалізації виражених у них майнових прав. До Ц. п. належать: акції, облігації, векселя, чеки, коносаменти та ін.

ЦІП БОЙОВИЙ — ударна складна ручна холодна зброя, яка складається з рукояті, зв’язки і била. Іноді било має кілька секцій, а також посилюється шипами або металеви­ми накладками. Ц. б. трансформувався із сільськогосподарського ціпа для обмолоту зернових культур.

ч

ЧАС ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ — момент, коли злочинець шляхом дій чи бездіяль­ності вчинив кримінально каране діяння. У криміналістичній характеристиці Ч. в. з. розглядається як її елемент.

ЧАС РЕАКЦІЇ — часовий інтервал між пред’явленням подразника і початком ре­акції на нього.

«ЧЕРЕМХА-6» (або 7, або 12) — радянська граната зі сльозоточивим газом.

ЧЛЕНОУШКОДЖЕННЯ — за кримінальним правом один із способів ухилення від обов’язків військової служби. Ч. є свідомим ушкодженням органів або тканин тіла різними способами.

ЧОК — у балістиці: звуження гладкого каналу ствола мисливської рушниці в дульній частині. Ч. поліпшує кучність під час стрільби дробом.

ЧУТКИ — специфічний вид міжособистісної комунікації, що певною мірою відоб­ражає реальні або вигадані події, стає надбанням великої дифузійної аудиторії.

Ш

ШАБЕР — стилет із тригранним клинком і круглим дерев’яним череном.

ШАБЛЯ — холодна клинкова зброя із загнутим однолезовим клинком, хрестови­ною, перехрестям і череном із трохи загнутою головкою.

ШАКЕН — японський бойовий ніж у вигляді цвяха з прорізом у черені. Використо­вувався як холодна і метальна зброя.

ШАНТАЖ (франц. chantage — вимагання) — залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь.

ШАХРАЙСТВО — злочин, що полягає в заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК України). Спе­цифічний спосіб заволодіння майном (обман або зловживання довірою) відрізняє Ш. від суміжних складів злочину. Під обманом розуміють повідомлення неправдивих відо­мостей або навмисне приховування, умовчання про ті чи інші обставини, повідомлен­ня про які було обов’язковим у даних ситуаціях. Зловживання довірою полягає в тому, що злочинець для заволодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі сто­сунки з ним. Довіра може породжуватися службовими, родинними стосунками, особ­ливою довірливістю потерпілого.

ШАХРАЙСТВО З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ — злочин, що посягає на фінан­сові відносини у сфері підприємницької діяльності; полягає у наданні громадянином — підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, атакож службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, суб- венцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак злочину проти власності (ст. 222 КК України).

ШАШКА — ріжуча клинкова холодна зброя з однолезовим, до кінця двосічним клинком малої кривизни й ефесом.

ШЕРИФ — виборна (у США), призначувана королем (у Великій Британії) службова особа, яка здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції у графстві або магістраті.

ШЕСТОПЕР — ударна ручна сокироподібна холодна зброя, що складається з яблу­ка із шістьма перами, насадженого на рукоять.

ШИЗОФРЕНІЯ (від грец. crr|iÇo — розсікаю, розділяю і ягірєу — серце, душа, ро­зум) — тяжке психічне захворювання, що характеризується стійкими змінами психіки і порушенням зв’язності психічних процесів, зниженням психічної активності тощо. Ш. має переважно хронічний характер.

ШІСТКА (злодійський жаргон) — людина з оточення злодія, яка виконує різно­манітні доручення, своєрідна злодійська обслуга.

ШКІРНИЙ РЕЛЬЄФ — рельєф шкіри долонної поверхні руки. Ш. р. складається з флексорних ліній, вузьких складок-зморшок, папілярних ліній і пор. Основу Ш. р. ста­новлять папілярні лінії, що утворюють різні візерунки.

ШНИФЕР (злодійський жаргон) — злодій, який вчиняє крадіжки з магазинів.

ШОУДАО — китайський однолезовий палаш, який має безліч модифікацій. Зазви­чай завдовжки 1000 мм, ширина клинка — до 120 мм.

ШПАГА — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з прямим однолезовим або двосічним клинком і ефесом.

ШПИГУНСТВО (від нім. Spion — шпигун, спорідненого зі словом spähen — стежи­ти, підглядати) — злочин, що полягає в секретному збиранні, викраденні і передачі іншій державі відомостей, які становлять державну таємницю, зокрема економічного характеру, або інших відомостей для використання їх проти певної держави.

ШТАМП — 1) особливий різновид печатки, яка переважно має вигляд прямокутни­ка; 2) відбиток такої печатки.

ШТАНЦМАРКА — відбиток дулового зрізу зброї на шкірі або одязі, утворений в ре­зультаті пострілу впритул.

ШТЕМПЕЛЬ — штам невеличких розмірів.

ШТИК — колюча клинкова холодна зброя у вигляді ножа або наконечника колючої древкової холодної зброї. Приставляється (примикається) до ствола вогнепальної зброї. Ш. може бути знімним і відкидним.

ШУКАНИЙ ОБ’ЄКТ — у теорії ідентифікації: під Ш. о. розуміють ідентифікований об’єкт, який ще не встановлений, який розшукується.

ШУХЕР (злодійський жаргон) — небезпека, тривога; «стояти на Ш.» — охороняти, підстраховувати злодіїв у разі появи кого-небудь.

щ

ЩИПАЧ (злодійський жаргон) — кишеньковий злодій.

ЩІТОЧКА МАГНІТНА — див.: Магнітна щіточка.

ЩУП — пошукове металеве пристосування. У слідчій практиці використовуються: Щ. для м’яких меблів (сталева спиця діаметром 2,5 мм, завдовжки 350 мм із гостро зато­ченим кінцем); Щ. для щільного ґрунту (збирається із двох деталей — ручки і сталевого стрижня; стрижень вкручується в ручку на всю довжину різьби; довжина стрижня — 400 мм, діаметр — 6 мм); Щ. для нещільних середовищ (збирається із трьох деталей: руч­ки, подовжувальної штанги і конусного наконечника; загальна довжина Щ. у зібраному вигляді —90 см).

ЩУПАЛЬЦЯ (злодійський жаргон) — пінцет із тупими краями, що використову­ються при вчиненні кишенькових крадіжок.

ю

ЮВЕНОЛОГІЯ КРИМІНОЛОГІЧНА — галузь кримінології, предметом якої є зло­чинність неповнолітніх.

юз — явище, за якого колеса транспортного засобу не обертаються, незважаючи на його рух, наприклад, у разі різкого гальмування (особливо на мокрій, слизькій дорозі). Має значення при розрахунках швидкості руху транспортного засобу.

ЮРИДИЧНА КОНФЛІКТОЛОГІЯ — наукова дисципліна, розділ загальної конф- ліктології, предметом якої є вивчення конфліктів у межах права. Ю. к. перебуває на межі теорії права, політологи та соціології.

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ — див.: Психологія юридична.

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ — сукупність правових наук; правознавство.

ЮСТИЦІЯ (лат. justitia, букв. — справедливість, законність) — термін, який позна­чає всю сукупність судових установ, їх діяльність щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство.

я

ЯВКА З ПОВИННОГО — особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення за­явником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судці або суду про злочин,

вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке повідомлен­ня заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як об­винуваченого. Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються відомості про особу заявника і викладений зміст від першої особи. Протокол підписують особа, яка з’явилася з повинного, і посадова особа, яка склала протокол (ст. 96 КПК України).

ЯДУЧИЙ — те саме, що й отруйний.

ЯМА (злодійський жаргон) — місце збереження крадених речей; місце збору для споживання наркотиків.

ЯТАГАН (тур. jatagan) —клинкова холодна зброя з вигнутим однолезовим клинком внутрішнього заточування і з роздвоєним у головці череном. Я. — зброя у народів Близького та Середнього Сходу. Відомий з XVI ст.

ДОДАТОК

Експертні установи і правоохоронні органи

Експертні установи Міністерства юстиції України

Вінницьке відділення Київського НДІСЕ —

21000, м. Вінниця, вул. Кірова, 1, тел. (0432) 26-74-85.

Волинське відділення Львівського НДІСЕ —

43000, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, тел. (03332) 72-26-00.

Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз —

49000, м. Дніпропетровськ, Набережна Леніна, 17, офіс 361, тел. (056) 726-54-00.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз (ДНДІСЕ) —

83105, м. Донецьк, вул. Ливенко, 4, тел. (0622) 90-14-18.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (КНДІСЕ) —

01025, м. Київ-25, вул. В. Житомирська, 19, тел. (044) 272-21-91.

Кіровоградське відділення Одеського НДІСЕ —

25000, м. Кіровоград, вул. Північна, 86, тел. (0522) 55-82-72.

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз —

95001, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, тел. (0652) 27-55-78.

Луганське від ділення Донецького НДІСЕ —

91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 34а, тел. (0642) 42-84-08.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз (ЛНДІСЕ) —

79004 м. Львів-4, пл. Соборна, 7, тел. (0322) 72-94-89.

Миколаївське відділення Одеського НДІСЕ —

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 7а, тел. (0512) 35-85-99.

Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз (ОНДІСЕ) —

65026 м. Одеса, вул. Ланжеровська, 21, тел. (048) 731-47-03.

Полтавське відділення Харківського НДІСЕ —

36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, тел. (0532) 27-35-77.

Севастопольське відділення Харківського НДІСЕ —

99055, м. Севастополь, вул. ГенералаХрюкіна, 18, тел. (0692) 48-08-33,48-21-23.

Сумське відділення Харківського НДІСЕ —

40488, м. Суми, вул. Кірова, 27, тел. (0542) 37-14-04, 37-10-06.

Тернопільське відділення Київського НДІСЕ —

0. м. Тернопіль, вул. Острожського, 14а, тел. (0352) 43-03-24.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. проф. М. С. Бокаріуса (ХНДІСЕ) —

61077, м. Харків, вул. Золочевська, 8а, тел. (057) 713-65-33.

Херсонське відділення Одеського НДІСЕ —

73000, м. Херсон, вул. 28-Армії, 6, тел. (0552) 55-98-92.

Черкаське відділення Київського НДІСЕ —

18029, м. Черкаси, вул. Смілянська, 81, тел. (0472) 65-12-33.

Чернігівське відділення Київського НДІСЕ —

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 44, тел. (0462) 17-52-00.