19. Настільна книга слідчого

«ЗЛОДІЙ У ЗАКОНІ» — злочинний «авторитет», рецидивіст, прийнятий у злодій­ське угруповання, який зобов’язався додержуватися злодійських «законів», звичаїв, правил, прийнятий у «братерство» на злодійській сходці.

ЗЛОМ — засіб проникнення у помешкання, сховище, сейф з метою отримання інформації або вчинення злочину. 3. відбувається за допомогою певних знарядь та інст­рументів. Існують спеціально виготовлені у злочинних цілях знаряддя 3. і злодійського інвентарю («гусяча лапа», «фомка» та ін.).

ЗЛОЧИНИ ОРГАНІЗОВАНІ — найбільш небезпечний різновид групових злочинів. 3. о. вчиняються групами. Мають керівні засади злочинної діяльності, внутрішньогру- пову ієрархію, зрощування із офіційними структурами, корумповану захищеність, на­лагоджену систему взаємодії між членами злочинного угруповання. Існують особли­вості розслідування організованих злочинів.

ЗЛОЧИННА ОРГАНІЗАЦІЯ, злочинне співтовариство — згуртована організована група, створена для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, або об’єднання ор­ганізованих груп, створених із тією самою метою. Відповідно до ст. 28 КК України зло­чин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він учинений стійким ієрархічним об’єднанням кількох осіб (три і більше), члени якого, або структурні части­ни якого, за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою без­посереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї ор­ганізації або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпе­чення функціонування як самої 3. о., так і інших злочинних груп.

ЗМИВАННЯ — спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тексту різними розчинниками, що вимивають барвник штрихів. Ознаки 3.: ослаблення блиску; наявність зон розмиву зі слабовираженими пофарбованими межами, покороб- леність і шорсткість паперу; залишки барвника видалених штрихів. Для виявлення оз­нак 3. використовують збільшувальні оптичні засоби й ультрафіолетові освітлювачі.

ЗНАК — предмет (явище), що слугує представником іншого предмета, явища, про­цесу. Наука про 3. (семіотика) — виникла у другій половині XIX — на початку XX ст.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОМУ — будь-який твердий предмет (металевий прут, лом, труба, со­кира тощо), що може бути використаний для подолання перешкод. Зазвичай застосову­ються: різний столярний або слюсарський інструмент, металеві предмети. До особливої групи 3. з. належать спеціально виготовлені зі злочинною метою інструменти та прист­рої: «гусячалапа», «рак», «фомка», «уїститі», «відмички», «балерина», «вудочки» таін.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОЧИНУ — предмети та речовини, що використовуються злочинцем для досягнення злочинного результату; елемент криміналістичної характеристики зло­чинів.

ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ — оперативно-розшукова або слідча дія. Процедура 3. і. з к. з. передбачена КПК України (ст. 187). За наявності підстав слідчий за погодженням із прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить відповідну постанову. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. 3. і. з к. з. з метою за­побігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи. Див.: Про- слуховування і запис телефонних переговорів.

ЗОВНІШНІ ОЗНАКИ — характеристики зовнішнього вигляду у цілому або окремих елементів, що сприймаються за якими, можливо відрізнити (упізнати) людину чи віднести її до певної групи людей. 3. о. поділяються на: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо);

функціональні (рухові, мовні та інші функції, що виявляються зовнішньо, зокрема по­ведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, які людина постійно носить.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ЛЮДИНИ — зовнішній вигляд, що є сукупністю даних, що сприймаються зором.

ЗОВНІШНІСТЬ — зовнішній вигляд людини.

ЗОНИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ — особливі ділянки території, що встановлюються з метою митного контролю, впродовж митного кордону, в місцях митного оформлення, перебування митних органів та в інших місцях, які визначаються Митним кодексом Ук­раїни.

ЗРАЗКИ — ідентифікуючі об’єкти, що без сумніву походять від об’єкта, який підля­гає ідентифікації, що відображають його ознаки. 3. класифікуються: 1) за характером: на зразки, що відображають спосіб дії об’єкта (3. почерку, що відображають письмові навички людини) або структуру (3. куль, відстріляні з певного екземпляра зброї, що відображають структуру його деталей); зразки, що мають ті самі властивості, що й іден­тифікований об’єкт (частини субстрату ідентифікованого об’єкта, еталони виробів, ча­стина з яких підлягає ідентифікації); 2) за часом і умовами виникнення: 3., що виникли до розслідуваної події і не пов’язані з нею (вільні 3.); 3., що виникли під час розслідува­ної події, але не у зв’язку з розслідуванням справи (умовно вільні 3.); що виникли у зв’язку з розслідуванням справи (експериментальні 3.). Останні поділяються на 3., що їх отримує слідчий (суд) особисто чи за участю спеціаліста (слідчі та судові 3.), і зразки, що їх отримує експерт (експертні 3.).

ЗРАЗКИ ДЛЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ - зразки почерку, відбитки пальців рук, ступнів, взуття, зліпки зубів, проби крові, слини, зразки шрифту конкрет­ної друкарської машинки, що ймовірно належать певній особі і використовуються у процесі провадження експертиз як порівняльні матеріали під час дослідження руко­писів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та інших об’єктів, що подаються експерту для дослідження. У разі потреби слідчий має право винести постанову про ви­лучення чи відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для порівняльного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол (ст. 199 КПК України). 3. для е. д. поділяються на: експериментальні (спеціально отримані для цілей дослідженої конкретної експертизи) і вільні (створені або отримані поза зв’язком із розслідуваною кримінальною справою, як правило, до її порушення).

І

ІДЕАЛЬНІ СЛІДИ — сліди, що існують у пам’яті людини.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА - у теорії ідентифікації — властивість об’єкта, що відповідає певним вимогам. Експертний висновок про тотожність завжди базується на сукупності І. о. Роль І. о. можуть відігравати лише такі властивості об’єкта, що характе­ризуються відносною сталістю і специфічністю. За ідентифікаційною роллю ознаки поділяються на загальні й окремі. Загальні І. о. виражають ті чи інші властивості, прита­манні певній класифікаційній групі. Окремі І. о. — особливості об’єкта, що не виража­ють його групових властивостей. Під час ідентифікації враховується комплекс загаль­них і окремих І. о.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ПОЛЕ — сукупність ідентифікаційних ознак, які відобрази­лися на об’єкті в конкретних умовах взаємодії.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД — тимчасовий інтервал, що дає можливість з ура­хуванням сталості та змінюваності ототожнюваних ознак об’єктів здійснювати процес ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від пізньолат. ісіепіі/ісо — ототожнюю) — процес установлення тотожності індивідуально-визначеного об’єкта або класифікаційної групи. За характе­ром тотожності розрізняють індивідуальну (встановлення тотожності індивідуально- визначеного об’єкта) і групову І. (встановлення групової належності). Встановлення індивідуальної тотожності здійснюється на основі дослідження загальних і окремих оз­нак. За природою об’єктів, які ідентифікуються, розрізняють І: за уявним образом; за матеріально-фіксованим відбитком об’єкта; цілого за його частинами. За суб’єктом ототожнення розрізняють слідчу й експертну І. За об’єктом дослідження виділяють: І. людини; І. предметів і речей; І. тварин. Об’єкти, які беруть участь у процесі І., поділя­ються на: 1) ідентифіковані (ототожнювані), встановлення тотожності яких є метою ідентифікації (пістолет, знаряддя злому та ін.); 2) ідентифікуючі (ототожнюючі), за до­помогою яких встановлюється тотожність шуканого об’єкта (відбиток папілярного візерунка, слід взуття, слід знаряддя злому).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПЕЧАТКИ ЗА ВІДБИТКОМ Провадиться шляхом порівняльно­го дослідження, за якого встановлюється збіг і розходження загальних і окремих ознак. Загальними ознаками печатки є її форма, розміри, зміст і розміщення тексту, малюнок герба, емблеми, розмір і малюнок шрифту. Окремими ознаками вважають деякі особли­вості, пов’язані з виготовленням і застосуванням печатки: форма дрібних деталей, особливості розміщення окремих елементів один до одного, розмір кутів з’єднання штрихів, ширина штрихів, викривлення і деформація окремих літер і знаків.

ІДЕНТИФІКОВАНИЙ ОБ’ЄКТ — у теорії ідентифікації: об’єкт, ототожнення якого становить завдання ідентифікації у кожному конкретному випадку.

ІДЕНТИФІКУЮЧИЙ ОБ’ЄКТ — у теорії ідентифікації: об’єкт, за допомогою якого встановлюється індивідуальна тотожність.

ІДЕНТИЧНИЙ (від лат. ісіепгісиь — однаковий) — рівнозначний, тотожний.

ІДЕОГРАМА (від грец. ібєа — образ іурацца — риска, літера, написання) — письмо­вий знак, що умовно зображує поняття.

ІДЕОГРАФІЯ (від грец. і8,\< і — образ іурафю — пишу)— письмо за допомогою ідеограм.

ІЄРОГЛІФ (від грец. ієро^ — священний іу^ифг) — різьблене зображення) — фігур­ний знак в ідеографічному письмі (наприклад, китайському).

ІЛЮЗІЇ СПРИЙНЯТТЯ (від лат. г'//ий?о — обманюю) — неадекватний відбиток пред­мета, що сприймається, та його властивостей. На сьогодні найбільш вивченими є ілю­зорні ефекти, що спостерігаються під час зорового сприйняття двомірних контурних зображень. І. с. є причиною виникнення помилок у свідченнях допитуваних.

ІЛЮЗІЯ — обман почуттів; те, що здається.

ІМУНІТЕТ (від лат. іттипіїаз — звільнення від чого-небудь) — виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які займають особливе ста­новище в державі (наприклад, депутатський І., податковий І. та ін.).

ІМУНІТЕТ ДЕПУТАТСЬКИЙ — депутатська недоторканність; означає заборону арешту або притягнення до судової відповідальності депутата за всі його дії.

ІМУНІТЕТ ДИПЛОМАТИЧНИЙ — сукупність прав і привілеїв, наданих інозем­ним дипломатичним представництвам, їх главам і працівникам. Імунітет дипломатич­ного представництва іноземної держави полягає в недоторканності помешкання дип­ломатичного представництва. Влада держави перебування не має права проникати в це помешкання інакше, як за згодою глави дипломатичного представництва. Імунітет дипломатичного представника іноземної держави полягає насамперед у тому, що дип­ломатичний представник має особисту недоторканність: главу представництва не мо­жуть заарештувати або затримати; держава країни перебування зобов’язана вживати усіх належних заходів щодо запобігання будь-яким посяганням на його особу, свободу

і гідність. Помешкання, в якому мешкає дипломатичний представник, має недотор­канність.

ІМУНІТЕТ СВІДКА — надане свідкові право відмовитися від давання показань у певних випадках. Звільнення від обов’язку давати показання може стосуватися ви­падків надання відомостей щодо членів сім’ї або близьких родичів. Конституція Ук­раїни регламентує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї або близьких родичів, коло яких визначається зако­ном (ст. 63).

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ — стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, засобів виконання тієї чи іншої діяльності. І. с. д. формується у судово-слідчій практиці.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПОЧЕРКУ — неповторність сукупності ознак конкретного почерку; конкретні відхилення від шкільних прописів та інших зразків, що має важли­ве ідентифікаційне значення. І. п. зумовлюється факторами об’єктивного (методикою та умовами навчання письма, практикою письма людини) і суб’єктивного (анатомо­фізіологічними та психологічними властивостями індивіда) характеру.

ІНДИКАТОРНИЙ ПАПІР «ГЕМОКОЛІР» — діагностичний засіб для визначення наявності крові у слідах і різних субстратах (змивах, укоріненнях у текстильних ткани­нах, у ґрунті); являє собою аркуш паперу, на який нанесено стабілізований реактив азопірам. Папір змочують трьохвідсотковим перекисом водню і притискують до сліду; поява протягом двох хвилин у зоні контакту фіолетового забарвлення, що переходить потім у пурпурне, свідчить про можливу наявність крові.

ІНДОСАМЕНТ (від лат. in — на і dorsum — спина) — передатний напис на звороті векселів, чеків та інших цінних паперів; свідчить про перехід прав за ними від однієї особи до іншої.

ІНДУКТОР, комунікатор (від лат. induce — вводжу, спонукаю) — суб’єкт, який адре­сує повідомлення реципієнтові.

ІНДУКЦІЯ (від лат. inductio — збудження) — спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. І. — рух знання від одиничних тверджень до загаль­них положень. Тісно пов’язана з дедукцією. Логіка розглядає І. як вид умовиводу, роз­різняючи повну і неповну І. Психологія вивчає розвиток і порушення індуктивних мір­кувань. У криміналістиці І. має важливе значення при висуванні версій, пізнанні подій минулого.

ІН’ЄКЦІЯ (від лат. injectio —вкидання) — введення під шкіру або у вену лікувальних або наркотичних речовин.

ІНІЦІАТИВА ЕКСПЕРТНА — встановлення експертом на власний розсуд фактів і обставин, не передбачених експертним завданням, але таких, що мають значення для справи.

ІНКАСО (від італ. incasso — виручка, виторг) — одержання банком грошей за дору­ченням клієнта й зарахування цих грошей на його банківський рахунок; вид банківської операції, одна з форм безготівкових розрахунків.

ІНКРИМІНУВАННЯ (від лат. in — в і crimen — провина, злочин) — пред’явлення об­винувачення у вчиненні злочину.

ІНСАЙТ (від англ. insight — осягнення, прояснення) — раптове розуміння, що не випливає з минулого досвіду, істотних відносин і структури ситуації в цілому, за допомо­гою якого досягається осмислене розв’язання проблеми. Наукова інтерпретація І. пов’язана з визнанням вирішального значення для розуміння цього явища, його «підго­товки» в попередній поведінці й діяльності. Див.: Інтуїція.

ІНСТАНЦІЯ СУДОВА (лат. instantia — безпосередня близькість) — стадія розвитку справи у суді з певною компетенцією.

ІНСТРУКЦІЯ (від лат. instructio — настанова, устрій) — 1) підзаконний нормативний акт; 2) зібрання правил, що регламентують виробничо-технічну діяльність.

ІНСТРУКЦІЯ ПОСАДОВА — стислий виклад основних завдань, навичок та повно­важень, які потребує посада.

ІНСЦЕНОВАНІ СЛІДИ — сліди, залишені злочинцем з метою викликати помил­кові висновки під час провадження слідчих дій; сприяють введенню в оману.

ІНСЦЕНУВАННЯ ЗЛОЧИНУ — створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулася фактично на цьому місці. Виявленню І. з. сприяють негативні обставини, що суперечать природному перебігу подій.

ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus — розуміння, осягнення) — відносно стійка структура розумових здібностей індивіда.

ІНТЕРВ’Ю (англ. interview, букв. — бесіда, зустріч) — спосіб отримання соціально- психологічної інформації за допомогою усного опитування. Розрізняють два види І.: вільні (не регламентовані темою і формою бесіди) та стандартизовані (за формою близькі до анкети із закритими запитаннями). Межі між цими видами І. рухливі та зале­жать від складності проблеми, мети та етапу дослідження. Ступінь свободи учасників І. визначається наявністю і формою запитань; рівень отримуваної інформації — роз­маїтістю і складністю відповідей.

ІНТЕРНЕТ — всесвітня асоціація комп’ютерних мереж, інтегрована мережна паву­тина.

ІНТЕРПОЛ — скорочена назва Міжнародної організації кримінальної поліції; за­снована в 1923 р. Вищим органом І. є Генеральна асамблея, як постійні спеціальні орга­ни діють Генеральний секретаріат та національні центральні бюро. І. є міжнародним центром реєстрації злочинців, координує їх міжнародний розшук (а також підозрюва­них; осіб, які зникли безвісти тощо).

ІНТРОВЕРСІЯ — властивість особистості, що полягає у спрямованості її психічних процесів (уваги, сприймання, мислення тощо) на свій внутрішній світ.

ІНТУЇЦІЯ (від лат. intueor — пильно, уважно дивлюся) — знання, що виникає без усвідомлення шляхів і умов його набуття, внаслідок чого суб’єкт має результат безпосе­реднього проникнення у справжній хід подій, певний факт та ін. І. — своєрідна форма раціонального людського пізнання, коли розум досягає нових результатів, до певного часу не усвідомлюючи логічного ходу думки до них. Тобто І. — це раптове розв’язання розумового завдання без логічного пояснення підходу до цього рішення, але з наступ­ним логічним поясненням. Безпосередність, згорнутість, скороченість, раптовість і не- усвідомленість інтуїтивного догаду завжди обумовлені попередньою розумовою діяльністю. У проблемних ситуаціях слідчий досить часто обирає потрібний напрям по­шуку інтуїтивним шляхом.

ІНФАНТИЛІЗМ (від лат. infantilis — дитячий) — відсталість розвитку, що характери­зується збереженням у дорослого фізичних чи психічних рис дитячого віку, підвищеною вимогливістю до піклування про себе з боку інших осіб.

ІНФОРМАТОР (від лат. informo — роз’яснюю)— той, хто дає інформацію; повідо­мляє про що-небудь. І. в оперативно-розшуковій діяльності — конфідент.

ІНФОРМАЦІЙНА СТРУКТУРА ДОПИТУ Характеризується багатоелементністю, динамічністю, складністю. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами. За суб’єктом допиту її можна поділити на три види: 1) інформація, що надхо­дить від допитуючого; 2) інформація, що надходить від допитуваного; 3) інформація, що надходить від інших осіб, які беруть участь у допиті. Інформація, що надходить від допитуваного, може бути класифікована: 1) за способом висловлення (змістовна, па- ралінгвістична, мімічна, конклюдентна, така, що відображає психофізіологічні реак­ції); 2) за характером виявлення (така, що викладається вільно і яка викладається зі спо­нуканням); 3) за характером відображення дійсності (дійсна і така, що не відповідає дійсності). Інформація, що надходить від слідчого (судці), за функціональним призна­ченням поділяється на: 1) комунікабельно-забезпечувальну (використовувану для за­безпечення успішного проведення допиту і встановлення психологічного контакту з допитуваним); 2) субстанційну (спрямовану на з’ясування основних відомостей у справі і таку, що виражається у постановці запитань, обумовлених предметом допиту);

3. спонукальну (використовувану тоді, коли допитуваний забув важливі для справи об­ставини або відмовився їх повідомити); 4) викривальну (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного); 5) коригувальну (дає змогу уточнити по­казання або виявити та усунути перекручення, що є результатом добросовісної помил­ки допитуваного).

ІНФОРМАЦІЯ (від лат. informatio — роз’яснення) — 1) відомості про будь-які події, чиюсь діяльність та ін.; повідомлення про щось; 2) відомості у будь-якій формі та ви­гляді, на будь-яких носіях.

ІНФРАЧЕРВОНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ — електромагнітне випромінювання, невидиме для ока. У криміналістиці використовуються методи, основані на інфрачер­воному випромінюванні.

ІНЬЯНДАО — китайський кастет з трьома виступаючими шипами.

ІПОХОНДРІЯ — хворобливий стан людини, який характеризується надмірним за­непокоєнням, страхом за своє здоров’я; пригнічений стан, туга.

ІПРИТ — безбарвна оліїста рідина з гірчичним запахом, яка роз’їдає слизову обо­лонку та шкіру; використовується як бойова отруйна речовина; гірчичний газ.

ІХТІОЛОГІЯ — розділ зоології, що вивчає риб. Під час розслідування екологічних злочинів може призначатися іхтіологічна експертиза (вид зоологічної експертизи, що досліджує луски риб).

й

ЙОД — хімічний елемент: проста речовина — сірі блискучі кристали, а пара — фіал­кова.

ЙОДНА ТРУБКА — прилад для виявлення відбитків пальців рук за допомогою пари йоду. Прилад для обкурювання слідів парою йоду складається з гумової груші, Й. т. та скляної лійки. Пара йоду добре виявляє сліди рук на різних поверхнях: папері, картоні, дереві, пластмасі, лакованих меблях. Обкурювання парою йоду не знищує слідів і не ви­ключає у разі невдачі застосування інших методів. Сліди, виявлені парою йоду, швидко знебарвлюються. їх фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплюють на поверхні розчином крохмалю або порошком заліза.

ЙОЙО — філіппінська ударна зброя у вигляді круглої гирки на мотузці.

ЙОРШ (злодійський жаргон) — злодій, який вигнаний зі свого середовища, але про­довжує видавати себе за «злодія в законі» там, де його не знають; самозванець.

к

КАЛІБР — (франц. calibre — форма) — діаметр ствола вогнепальної зброї. Вимірюється в лініях, дюймах, міліметрах, сотих міліметра, тисячних міліметра. У мис­ливських дробових рушницях К. позначається умовними цифрами, тотожними діамет­ру каналу. У нарізного ствола К. визначається відстанню між протилежними полями нарізів.

КАМОРА—отвір у барабані револьвера, який служить патронником для патрона або зарядів з кулями. Зазвичай у барабані існує кілька камор.

КАНАБІС — вершечки рослин коноплі з квітами чи плодами; використовується як сировина для отримання наркотичних речовин.

КАНАЛ — внутрішня порожнина ствола вогнепальної зброї.

КАНІБАЛІЗМ — 1) людожерство; 2) нелюдська жорстокість; звірство.

КАПСУЛЬ — циліндрик з металу з вибуховою сумішшю, призначений для запален­ня заряду в капсульній зброї, патроні або артилерійському пострілі; в останньому ви­падку К. вставляється у гільзу.

КАПУСТА (злодійський жаргон) — долари США (з огляду на зелений колір).

КАРАБІН — гвинтівка полегшеної ваги з коротким дулом.

КАРНИЙ РОЗШУК — одна з найважливіших служб міліції. На К. р. покладається здійснення оперативно-розшукових та інших передбачених законом заходів із метою виявлення злочинів і осіб, які їх вчинили, а також розшук злочинців, які переховуються від суду і слідства. На К. р. покладається також обов’язок вжиття усіх заходів, не­обхідних для попередження і припинення злочинів. Як орган дізнання К. р. може пору­шувати кримінальні справи і провадити слідчі дії в порядку, передбаченому криміналь­но-процесуальним законодавством.

КАРТЕЧ — нарубані шматочки свинцевого, мідного або будь-якого іншого метале­вого прута, призначені для стрільби з гладкоствольної вогнепальної зброї.

КАСТЕТ (від франц. casser — розбивати і tete — голова) — ударна наручна холодна зброя, яка складається зі сполучених кілець, що надіваються на пальці, іноді з прироб­леними до них шипами. Служить для посилення удару кулака.

КАТАЛИ (злодійський жаргон) — шулери, які підшукують і обігрують потерпілих на транспорті.

КАТЕГОРИЧНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — достовірний висновок про факт не­залежно від умов його існування. Може бути позитивним чи негативним.

КАТЕГОРІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ — основні поняття криміналістики.

КВАЗІМАСКУВАННЯ (від лат. guasi — ніби, майже та франц. masguer — приховува­ти) — у криміналістиці означає: виставлення предмета на видному місці, відкрито, пе­ред очима. К. необхідно враховувати під час проведення обшуку.

КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ — кримінально-правова оцінка злочинного діяння, що полягає у встановленні відповідності його ознак ознакам складу злочину, передбаче­ного кримінальним законом. К. з. здійснюється органами досудового слідства, а оста­точно — вироком суду.

КВОНБО — різновид кастета.

КЕЙС — модернізована уніфікована валіза для огляду місця події. К. містить набір технічних засобів для кваліфікованого огляду, виявлення і фіксації слідів, вилучення, запаковування й маркування речових доказів на місці події. Габаритні розміри — 500 х 385 х 160 мм, маса — не більше 12 кг.

КИЙОК — найпростіший вид палиці. Складається з рукояті та робочої частини у ви­гляді потовщення або набалдашника. Рукоять і набалдашник становлять єдине ціле. Один із найархаїчніших видів зброї.

КИЙОК ТЕЛЕСКОПІЧНИЙ — кийок з кількох секцій, що вкладаються одна в од­ну. У робочий стан приводиться ручним або автоматичним способом.

КИНДЖАЛ — колюча клинкова холодна зброя, призначена для рукопашного бою. Складається з короткого клинка і черена. К. бувають різних видів: бебут, дага, кортикта ін.

КИНДЖАЛ МЕТАЛЬНИЙ — різновид метального ножа із симетричним щодо се­редньої лінії клинком. Має зміщений до вістря центр ваги.

КІЛЬКІСНА ОЗНАКА — числове визначення властивості або якісної ознаки об’єкта експертизи.

КІЛЬЦЕ БОЙОВЕ — наручна ударна холодна зброя у вигляді кільця із шипом або шипами, яке надівається на палець і призначене для посилення удару.

КІНОЛОГ (від грец. kucdv — собака і koyoÇ — слово, вчення) — фахівець у галузі дре­сирування і використання службово-розшукових собак.

КІСТЕНЬ — ударна складна холодна зброя, що складається з гирки на ланцюговій або ремінній зв’язці, прикріпленій до рукоятки.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИСНОВКІВ ЕКСПЕРТА — розподіл висновків за: 1) визначе­ністю — категоричні та ймовірні (передбачувані, проблематичні); 2) ставленням до досліджуваного та встановлюваного факту — стверджувальні або негативні судження (ствердження щодо одного означає заперечення іншого); 3) характером відносин між наслідком та його основою — умовні та безумовні судження, в яких відображається іс­нування якогось факту, явища залежно від певних умов; 4) вибором однієї з двох (або кількох) можливостей, що виключають одна одну, — альтернативні (багатоваріантні), розподільні висновки; 5) обсягом — величиною, до якої належить встановлений екс­пертом факт: висновки про одиничні факти і висновки про численні факти; 6) модаль­ністю фактів, встановлених експертом: висновки про можливість існування факту або висновки про необхідність явища.

КЛАУСТРОФОБІЯ (від лат. claustra — перепона, перешкода і грец. coopoÇ — страх) — нав’язливий страх перед пересуванням у замкнутому просторі, замкненому приміщенні.

КЛЕЙМА ПРОБІРНІ — знак засвідчення якості виробу з коштовних металів. Поділяють на основні і додаткові. Основні К. п. ставляться на виробах із коштовних ме­талів, мають самостійне значення і свідчать про проходження виробом пробірного кон­тролю. Додаткові К. п. не мають самостійного значення і застосовуються у сполученні з одним із основних К. п. Елементи основного К. п. — знак засвідчення (емблема) і про­ба. Факт виготовлення виробу з коштовного металу перевіряється насамперед за на­явністю клейма (проби). Існує два види проб — золотникова і метрична. Цифра проби в золотниковій системі означає, що на 96 одиниць ваги сплаву в ньому міститься певна кількість таких самих одиниць коштовного металу. У метричній системі проба означає кількість коштовного металу на 1000 одиниць сплаву (наприклад, проба «750» означає, що є 750 г коштовного металу на 1 000 г сплаву).

КЛЕЙМО — знак майстра або майстерні, що виготовили холодну чи вогнепальну зброю або її окремі елементи.

КЛЕПТОМАНІЯ (від грец. к'Кшхт — краду і цауіа — безумство, захоплення, прист­расть) — непереборне прагнення вчинити крадіжку (без корисливої мети), виникає імпульсивно. При цьому самі крадіжки не зумовлюються потребами, а можлива кара не стримує від їх вчинення. К. може перерости у психічне захворювання.

КЛИЧКА- прізвисько; використовується замість імені та прізвища.

КЛІМАТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ — якісний бік особистісних стосунків, що виявляється як сукупність психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку в групі. К. с.-п. необхідний у ро­боті групи слідчих під час розслідування злочину або в роботі кількох судців у судовому розгляді.

КОД ШТРИХОВИЙ — присвоюється кожному виду виробу і складається частіше з 13 цифр (EAN — 13). У К. ш. зашифровано важливі відомості. Перші дві або три цифри позначають код країни-виготовлювача або продавця, наступні п’ять цифр (або чотири, якщо код країни має три цифри) — код фірми-виготовлювача, наступні п’ять цифр — код товару і деякі його споживчі властивості, остання цифра — контрольна, вона вико­ристовується для правильності зчитування коду. Наприклад, цифровий код 4003160042145. Перші дві цифри 40 вказують країну-виготовлювача або продавця про­дукту, наступні п’ять 03160 — підприємство-виготовлювача, ще п’ять 04214 — наймену­вання товару і його споживчі якості, розмір, масу, колір. Остання цифра 5 — контроль­на, яка використовується для зчитування штрихів сканером. Товари невеликих розмірів можуть мати короткий код, який складається з восьми цифр. Код країні присвоюється Міжнародною асоціацією ЕАК. К. ш. — це ще одна можливість індивідуалізувати товар (або предмет). Необхідно враховувати під час провадження деяких слідчих дій.

КОЗУКА — японський бойовий ніж, що використовується як холодна або метальна зброя.

КОКАЇН — отруйна речовина, яку добувають з тропічної рослини (кокаїнового ку­ща) і вживається як знеболюючий або наркотичний засіб. Часте вживання К. може при­звести до кокаїнізму.

КОКАЇНІЗМ — вид наркоманії — хвороблива пристрасть до кокаїну.

КОКАЇНОВИЙ КУЩ — тропічна рослина, з якої добувають кокаїн.

КОЛЕКЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ — зібрання різних об’єктів-зразків (зброї, боє­припасів, відбитків печаток та штампів тощо), що слугують для розшукових, іден­тифікаційних та діагностичних цілей. Утворюються в експертних установах.

КОЛЬОРОРОЗРІЗНЕННЯ — спосіб фотозйомки із застосуванням світлофільтрів. Дає можливість підсилити слабковидимий текст, виявити дописку в документі, прочи­тати текст, залитий барвником.

КОМПЕНСАТОР ДУЛОВИЙ — насадка на кінці ствола для збільшення купчастості стрільби.

КОМПЕТЕНЦІЯ ЕКСПЕРТА — володіння теорією і методикою судової експертизи конкретного роду, виду і підвиду. Часто під К. е. розуміють ряд питань, які він має право вирішити на основі своїх спеціальних знань. Розрізняють об’єктивно науковий і суб’єктивний бік К. е.

КОМПЛЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ — психопатологічний синдром, що полягає у стійкій впевненості людини у власній неповноцінності як особистості; призводить до невротичних відхилень.

КОМП’ЮТЕРНИЙ ВІРУС — програма ЕОМ, що здатна без відома користувача та всупереч його бажанню розмножуватися і поширюватися, порушуючи працездатність програмного забезпечення ЕОМ. Вперше К. в. з’явився наприкінці 80-х рр. XX ст. у СІЛА. Для боротьби з К. в. розробляються антивірусні програми.

КОМП’ЮТЕРНІ ЗЛОЧИНИ — злочини у сфері використання електронно-обчислю- вальнихмашин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (ст. 361—363 КК України).

КОМУНІКАЦІЯ (від лат. соттипісо — роблю загальним, пов’язую, спілкуюся) — змістовний аспект соціальної взаємодії. Дії, свідомо орієнтовані на змістове їх сприй­няття іншими людьми, іноді називають комунікативними діями.

КОНКЛЮДЕНТНІ ДІЇ — поведінка невербального характеру (жести, вказівки, мімічні прояви). К. д. мають під час слідчих дій орієнтовний характер.

КОНОПЛІ — однорічні трав’янисті рослини, зі стебел яких виготовляють прядиво, а також добувають олію та гашиш (наркотичну речовину).

КОНСЕРВАЦІЯ ТРУПА — штучне (бальзамування) або природне (висихання, охо­лодження та ін.) збереження всього трупа.

КОНСПІРАЦІЯ (від лат. сотрігаіїо — одностайність, згода, змова) — додержання, збереження таємниці якої-небудь діяльності. К. — принцип оперативно-розшукової діяльності.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ЕКСПЕРТА — думка експерта, що ґрунтується на спеціальних знаннях і повідомляється слідчому (суду) усно чи письмово про дії, що підлягають здійсненню у зв’язку з підготовкою матеріалів, призначенням або провадженням екс­пертизи.

КОНТАКТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — найсприятливіша психологічна атмосфера, пев­ний настрій при спілкуванні під час допиту чи інших вербальних слідчих дій. К. п. під час допиту передбачає можливість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання; 2) коли допитуваного змушують до цього. У змісті контакту можна виділити два елементи: 1) готовність допитуваного до спілкування; 2) результат правильного психологічного підходу слідчого до допитуваного. Ознаки К. п.: 1) К. п. завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримка залежать як від слідчого, так і від допитуваного, хоч ініціатива і керуючий вплив належать слідчому;

2. К. п. є динамічним процесом, що перебуває у розвитку, учасники якого постійно ко­ригують свою поведінку; 3) К. п. є ситуативним і може виникнути на різних стадіях до­питу.

КОНТАМІНАЦІЯ (лат. contaminatio — забруднення, змішування) — у психології: по­милкове відтворення слів, яке полягає в об’єднанні складів, що належать до різних слів, в одне слово. У патології К. спостерігається при різних порушеннях пам’яті.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ - у психології: метод виявлення та оцінки специфічних харак­теристик текстів та інших носіїв інформації (відеозаписів, теле- і радіопередач, інтерв’ю, відповідей на відкриті запитання тощо), у якому відповідно до мети до­слідження виділяють певні змістові одиниці і форми інформації.

КОНТРАБАНДА (італ. contrabando, від contra — проти і bando — урядовий указ) — злочин, що полягає в переміщенні товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинений у великих розмірах; незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї і боєприпасів (крім гладкоствольної мис­ливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України (ст. 201 КК України). Кримінальним законодавством передбачена також К. наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК України).

КОНТРАТИПУВАННЯ — метод посилення контрасту шляхом послідовного виго­товлення з негатива кількох контратипів. Застосовується у техніко-криміналістичному дослідженні документів.

КОНФАБУЛЯЦІЯ (від лат. confabulatio — бесіда, розмова) — неправдиві спогади, що спостерігаються у разі порушення пам’яті. Складом К. можуть бути можливі події або події, що справді мали місце, які у вигляді образних спогадів переносяться у ближчий час або вплітаються у теперішній, ніби заповнюючи прогалину в пам’яті хворих. К. за­звичай поєднується з розладами мислення, амнезіями і спостерігаються у разі локаль­них уражень головного мозку, психозів.

КОНФЛІКТ (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення протилежних цілей, інте­ресів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб’єктів взаємодії. В основі будь-яко­го К. лежить ситуація, яка включає або суперечливі позиції сторін з якогось приводу, або протилежні цілі чи засоби їх досягнення в певних обставинах, або розбіжність інтересів, бажань, нахилів опонентів тощо. У криміналістиці важливе місце посідає вивчення К. у діяльності слідчого.

КОНФОРМНІСТЬ (від лат. conformis — подібний, відповідний) — податливість лю­дини до реального або удаваного тиску групи, що виявляється у зміні поведінки та по­глядів відповідно до позиції більшості. Має негативне значення у разі прийняття групо­вих рішень.

КОНЧАР — колюча клинкова холодна зброя у вигляді важкої шпаги з довгим три­гранним або чотиригранним клинком із глибокими долами.

КОРДИТ — різновид нітрогліцеринового бездимного пороху. Винайдений англійсь­кими хіміками Абелем і Дьюаром у 1889 р.

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ — взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку під час реєстрації господарської операції шляхом подвійного запису. Здійсню­ється шляхом проводок, в яких зазначається, за дебетом і кредитом яких рахунків і в якій сумі записується зазначена операція.

КОРИСТЬ — один із можливих мотивів злочину, що полягає у прагненні до наживи, збагачення шляхом вчинення злочину. Для деяких складів злочину К. є обов’язковою ознакою.

КОРТИК — вид кинджала з прямим коротким гранованим клинком.

КОРУПЦІЯ (від лат. corruptio — підкуп) — 1) поширений злочинний спосіб життя високопоставлених посадових осіб, які використовують виконання покладених на них державних функцій для особистого збагачення та діставання інших особистих переваг. Корумпування пов’язане з виникненням і розвитком організованої злочинності;

2. суспільне небезпечне явище у сфері політики або державного управління, що вияв­ляється у навмисному використанні представниками влади свого службового статусу для протиправного отримання майнових і немайнових благ і переваг у будь-якій формі, а також підкуп цих осіб.

КРАДІЖКА — таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України); таємний спосіб вилучення майна, який припускає наявність у злочинця впевненості, що він діє непомітно для потерпілого та інших осіб. Це відрізняє К. від грабежу та розбою. У кри­міналістиці розрізняють: К. з приміщень, К. матеріальних цінностей з цехів промисло­вих підприємств, підприємств АПК, комунальних господарств та будівельних організа­цій, а також К. вантажів на залізничному, річковому, морському та повітряному транс­порті; К. особистих речей громадян; кишенькові K.; К. транспортних засобів. Типові слідчі дії підчас розслідування K.: огляд місця події, допит потерпілих, допит матеріаль­но відповідальних осіб і керівників підприємств; допит свідків; допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення судових експертиз.

КРЕДИТ (лат. creditum — позика, від credo — вірю, довіряю) — 1) кошти, що нада­ються банком чи іншою установою (кредитором) за кредитним договором позичальни­кові на умовах поверненості. За надання К. стягується процент; 2) термін бухгалтерсь­кого обліку, що відображає протилежні дебету зміни в рахунках.

КРЕДИТНА КАРТКА — іменний грошовий документ, випущений банківською устано­вою або спеціалізованою установою-емітентом, який засвідчує наявність у неї рахунка во­лодільця і який дає право придбати товари та послуги без сплати готівкою у підприємствах роздрібної торгівлі (сфери обслуговування), що є учасниками системи розрахунків картка­ми даного емітента. КК України встановлює кримінальну відповідальність за незаконні дії

з документами на переказ, платіжними картками та ін. засобами доступу до банківських ра­хунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України). Під час розслідування тако­го злочину може призначатися техніко-криміналістична експертиза документів.

КРЕК — сильнодіючий наркотик, що його отримують синтетичним способом.

КРИКЕТ — комбінована зброя, у якій поєднана коротка сокира або бойова сокира і пістолет, ствол останнього є водночас рукояттю.

КРИМІНАЛІСТ — 1) фахівець у галузі криміналістики; 2) фахівець із кримінально­го права.

КРИМІНАЛІСТИКА (від лат. сгітіпаїіз — злочинний) — наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, зако­номірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів та основані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження та за­побігання злочинам. Предмет К. є багатогранним і складним. У юридичній літературі є й інші визначення предмета К., зокрема: як науки про розслідування злочинів; або на­уки про розкриття злочинів; або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій. Термін «К.» уперше вжито наприкінці XIX ст. су­довим слідчим, згодом університетським професором Г. Гроссом. Зародження К. пов’язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засо­би й методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професійної та організо­ваної злочинності. Історично К. народилася у надрах кримінально-процесуальної на­уки. Сучасні уявлення про зміст К. дають можливість вирізнити в її системі чотири розділи: 1) загальну теорію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) криміна­лістичну тактику; 4) криміналістичну методику (методику розслідування окремих видів злочинів). За своєю природою К. — юридична наука. Такий погляд сформувався у 1952-1955 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Завдання К. визначаються її соціальною функцією — своїми прийомами, методами й засобами сприяти справі бо­ротьби зі злочинністю. Такими завданнями є: 1) вивчення закономірностей, що станов­лять предмет К.; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних ре­комендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового розслідування і судового слідства, основ су­дової експертизи; 4) вдосконалення криміналістичних методів запобігання злочинам;

5. вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ — систематизація злочинів за криміналістично значущими основами, що сприяють формуванню криміналістич­них характеристик злочинів і розробці окремих криміналістичних методик; базується на кримінально-правовій класифікації і враховує спосіб вчинення та приховування злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники.

КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА — розділ криміналістики, що є системою на­укових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації та здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. К. м. вживається як синонім методики розслідування окремих видів злочинів. Змістом К. м. є: загальні по­ложення та окремі криміналістичні методики розслідування (методика розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА — розділ криміналістики, що є системою науко­вих положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації та плануван­ня досудового і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють су­дове дослідження, щодо прийомів проведення окремих процесуальних (слідчих і судо­вих) дій, спрямованих на збирання й вивчення доказів, на встановлення обставин, що сприяли вчиненню і приховуванню злочинів. До складу К. т. входять: вчення про криміналістичну версію та планування розслідування, концепція слідчої ситуації, так­тичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА — розділ криміналістики, що є системою науко­вих положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, при­значених для збирання, дослідження і використання доказів. К. т. виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі зло­чинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосову­валися для виявлення слідів злочину, виявлення інформації з метою кримінального су­дочинства. К. т. вХІХст. заклала основу криміналістики. Термін «К. т.» має два основних значення. У широкому розумінні слова К. т. означає розділ (частину) криміналістики, у вузькому розумінні — це сукупність, система науково-технічних засобів, прийомів і ме­тодів, використовуваних під час розкриття, розслідування і запобігання злочинам. Форми застосування К. т.: 1) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшукових заходів; 2) застосування науко­во-технічних засобів слідчими при провадженні слідчих дій; 3) використання науково- технічних засобів фахівцями та експертами у процесі відповідних досліджень; 4) засто­сування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду. К. т. розвивається в трьох основних напрямах: оперативно-слідчому, науково-дослідному, профілактично­му. Система К. т. охоплює такі основні галузі: 1) судова фотографія; 2) судовий кіно- і вщеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма;

5. техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ — система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду, яка відтворює закономірні зв’язки між ними і служить побудові і перевірці слідчих версій у розсліду­ванні конкретних злочинів. Основні елементи К. х. з.: 1) спосіб злочину; 2) місце та об­становка; 3) час вчинення злочину; 4) знаряддя і засоби; 5) предмет посягання; 6) особа потерпілого; 7) особа злочинця; 8) сліди злочину (у широкому розумінні).

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ — окрема криміналістична теорія, що містить сукупність принципів формування криміналістичних прогнозів.

КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ПРИЙОМ — найбільш раціональний і ефективний спосіб здійснення процесуальної дії. Розрізняють технічні, тактичні та організаційні К. п.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ — цілеспрямований систематичний облік певних об’єктів для наступного використання реєстраційних даних під час розслідування зло­чинів, розшуку злочинців і речових доказів, з’ясування різноманітних обставин, що су­проводжують злочин. Систему К. р. утворюють різні види криміналістичного обліку (алфавітно-дактилоскопічний облік осіб, засуджених і затриманих; дактилоскопічний облік невідомих злочинців, які зникли з місця події; облік за зовнішніми ознаками; облік за способом вчинення злочинів; облік зниклих безвісти осіб і невпізнаних трупів; облік вогнепальної зброї, що використовувалася при вчиненні нерозкритих злочинів; облік втраченої та виявленої вогнепальної зброї та ін.).

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС — регламентований законом порядок порушення, розслідування, розгляду, вирішення справ про злочини та виконання вироків (ухвал, постанов) суду.

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — галузь права, норми якої регулюють діяльність, пов’язану з порушенням, досудовим розслідуванням, судовим розглядом кримінальних справ; її порядок і зміст; правовідносини, що виникають при цьому. Наука К.-п. п. тісно пов’язана з криміналістикою. Кримінально-процесуальна наука визначає межі та умови застосування криміналістичних рекомендацій у сфері судового до­слідження, компетенцію різних учасників процесу у використанні криміналістичних за­собів, прийомів і методик. Положення процесуальної науки у певному розумінні визна­чають службову роль криміналістики, покликаної забезпечувати інтереси правосуддя.

КРИМІНОГЕННА ОБСТАНОВКА — сукупність чинників, що сприяють збережен­ню або зростанню злочинності (окремих її видів) на певній території.

КРИМІНОГЕННИЙ ЧИННИК — явище, що сприяє збереженню чи зростанню злочинності (окремого її виду).

КРИМІНОЛОГІЯ (від лат. crimen, род. в. criminis — злочин і грец. koyoa — слово, вчення) — наука про злочинність, її причини, особу злочинця, шляхи й засоби запобі­гання злочинності. К. досліджує злочинність як соціальне явище. К. стикається з криміналістикою при дослідженні засобів запобігання вчиненню злочинів.

КРИПТОГРАФІЯ (від грец. крипто^ — таємний, прихований і урафоо — пишу) — тайнопис; система зашифровки і зміни письма. Див.: Тайнопис.

КРИТЕРІЙ ДАКТИЛОСКОПІЧНОЇ ТОТОЖНОСТІ — критерій, запропонований у 1911р. французьким криміналістом Бальтазаром, який вважав, що для висновку про то­тожність необхідний збіг не менше 12 деталей папілярного візерунка. Тривалий час та­ка їх кількість визнавалася багатьма криміналістами світу.

КУЛЯ — металеве (найчастіше свинцеве) тіло різної форми для стрільби з вогне­пальної зброї.

КУЛЯ ЗІ ЗМІЩЕНИМ ЦЕНТРОМ ВАГИ — куля, осердя якої розташоване так, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

КУЛЯ КУЛЯСТА — куля патрона, що застосовується у гладкоствольній вогне­пальній зброї, має круглу форму.

КУПЮРА—окрема одиниця цінного папера (облігації, грошові знаки, акції) визна­ченої номінальної вартості.

КУРАРЕ — сильна рослинна отрута, у якій міститься курарин.

л

«ЛАВАНДА-М» — прилад для виявлення живих людей, які переховуються у ванта­жах, що перевозять на транспортних засобах. Прилад відтворює звукові коливання, сприйняття яких дає можливість зробити висновок про наявність або відсутність люди­ни у транспортному засобі, що оглядається.

ЛАМПА-СПАЛАХ — електричний прилад, що дає короткочасне і сильне освітлення під час фотознімання.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ГРОШОВИХ КОШТІВ — вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо зло­чинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; є злочином за законо­давством ряду держав. В Україні за Л. (в.) г. к. встановлено кримінальну відповідальність (ст. 209 КК України).

ЛЕЗО БРИТВИ — побутове лезо для гоління, що використовується у кримінально­му середовищі як метальна зброя. Вистрелюється, якщо одягнене на палець, або ви­пльовується.

ЛЕСБІЯНСТВО — різновид статевого відхилення, що полягає у статевому потягу жінки до жінки; жіночий гомосексуалізм.

ЛЖЕПІДПРИЄМНИЦТВО — самостійний злочин, що посягає на сферу підприєм­ницької діяльності, передбачено КК Російської Федерації. За КК України передбачено фіктивне підприємництво. Див.: Фіктивне підприємництво.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — повідомлення неправдивих відомостей на допиті.

ЛЖЕТЕОРІЯ — несправжня теорія, що базується на хибних засадах. У криміна­лістиці пропонувалося використовувати Л. — демонологію, астрологію, хіромантію.

ЛИСИНА — ознака зовнішності людини; місце на голові, де випало і не росте волос­ся. Л. є особливою прикметою.

ЛИСТ КОНЮШИНИ — револьверний барабан з чотирма каморами. Таку назву дістав через свою форму.

ЛИЧИНКА — запор затвора у деяких видах вогнепальної зброї.

ЛІГАТУРА — зображення одним письмовим знаком двох або кількох літер. Л. не­обхідно враховувати у почеркознавчому дослідженні.

ЛІДЕР (англ. leader — головний, від lead — вести, керувати) — член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення у відповідальних для неї ситуаціях, тобто найавторитетніша особа, яка реально відіграє головну роль в організації спільної діяльності та регулюванні взаємовідносин у групі. Існують різні класифікації Л.: 1) за змістом діяльності (Л.-натхненник і Л.-виконавець); 2) за характером діяльності (універсальний Л. і ситуативний Л.); 3) за спрямованістю діяльності (емоційний Л. і діловий Л.). Л. може бути одночасно і керівником групи, а може ним і не бути. Л. не має ніяких визнаних поза групою владних повноважень, і на нього не покладено жодних офіційних обов’язків.

ЛІДЕРСТВО — стосунки домінування й підлеглості, впливу і наслідування в системі особистісних стосунків у групі.

ЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА — добросовісна помилка лікаря без елементів халатності, недбалості та професійного незнання, яка випливає з певних об’єктивних умов; у цих діях лікаря повністю виключений умисел. Л. п. можуть бути діагностичні (нерозпізна- вання або помилкове розпізнавання хвороби), тактичні (неправильне визначення по­казань до операції, помилковий вибір обсягу операції); технічні (неправильне викори­стання медичної техніки, застосування невідповідних медикаментів).

ЛІНГВІСТИКА — наука про мову; мовознавство.

ЛІНЗА — оптичне скло, обмежене двома сферичними поверхнями або однією сфе­ричною та однією плоскою, здатне збирати або розсіювати проміння, що проходить крізь нього.

ЛІСТИНГ — друкована інформація про результат обробки даних ЕОМ; роздрукову- вання такого тексту на папері. Л. може бути предметом слідчого огляду.

ЛІТЕРА — письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; буква.

ЛІТОГРАФІЯ (відгрец. Хітг|оа — камінь іуратггіо — пишу) — спосіб плоского друку, за якого для виготовлення форми використовують літографський камінь з нанесеним на нього малюнком. Враховується під час експертного дослідження документів.

ЛІТР — у міжнародній метричній системі мір основна одиниця ємності рідких і сип­ких тіл; дорівнює 1 000 см³.

ЛІХТАР — освітлювальний прилад; автономний освітлювач спрямованого світла, входить до криміналістичного комплекту слідчого. Використовується під час провад­ження оглядів і обшуків у затемнених місцях. Під час освітлення, що падає косо і під час гостроспрямованого освітлення за допомогою Л. можна виявити потожирові сліди пальців рук, проводити попереднє дослідження документів.

ЛОГІКА — наука про закони і форми мислення. У криміналістиці використовують­ся формально-логічні методи.

ЛОГІКА ДОКАЗУВАННЯ — наукова дисципліна, що виникла на межі логіки, кри­міналістики, кримінального процесу. Предметом Л. д. є процес судового доказування як вид мислиннєвої діяльності.

ЛОГОТИП — комбінація початкових букв, що є скороченою назвою якої-небудь ус­танови, підприємства, об’єднання тощо.

ЛОЖЕ ТРУПА — ділянка поверхні підлоги або ґрунту під трупом. Л. т. слід оглядати для виявлення слідів і предметів, пов’язаних зі злочином.

ЛОМБРОЗІАНСТВО — одна з назв антропологічної школи кримінального права (від імені основоположника Ч. Ломброзо).

ЛОМЩИК (злодійський жаргон) — шахрай, який обманює продавця під час розмінювання грошей.

ЛСД — синтетична наркотична речовина кустарного виробництва; заборонена для застосування у медичній практиці.

ЛУНАТИЗМ — хвороба, що виявляється у несвідомих діях під час нічного сну; со­мнамбулізм.

ЛУПА АНАЛІТИЧНА — збільшувальний пристрій для роботи слідчого з дрібними об’єктами. Л. а. використовується для виявлення різних слідів і мікрочастинок, а також для попереднього дослідження почерку, документів, відбитків печаток та інших об’єктів. У криміналістичному комплекті слідчого є лупа 3,5^х і лупа 7^х.

ЛЮМЕН — міжнародна одиниця світлового потоку (лм).

ЛЮМІНЕСЦЕНТНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ — аналіз елементного складу речовини за її люмінесценцією, оснований на реєстрації світіння атомів, іонів, молекул та інших частинок під час їх збудження різними видами енергії. Застосовується під час експертних досліджень.

ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від лат. lumen — світло і... escentia — суфікс, що означає слабку дію) — світіння твердих тіл або газоподібних, рідких речовин, яке під впливом певного джерела енергії супроводжується тепловим випромінюванням. Л. є наслідком перетво­рення енергії в речовині на світлову. Розрізняють: фотолюмінісценцію (ультрафіолетове або видиме світло); катоднолюмінесценцію (катодне проміння); рентгенолюміне­сценцію (рентгенівське проміння); термолюмінесценцію (нагрівання) та ін.

ЛЮМІНОЛ — засіб попереднього визначення крові. Сутність проби з Л. полягає в тому, що при взаємодії крові із содовим розчином Л. з перекисом водню або гідропери­том виникає блакитнувате світіння, яке добре спостерігається у темряві. Методика ви­явлення крові: 1) розчинити віл кип’яченої води 5 г кальцинованої соди і 0,1 г Л.; 2) без­посередньо перед уживанням додати до розчину 100 мл 3 %-ого перекису водню або 100 мл кип’яченої води, у якій попередньо розчинені 2—3 таблетки гідропериту; 3) за­темнити приміщення; 4) нанести реактив на поверхню досліджуваного об’єкта за допо­могою пульверизатора з гумовою грушею або універсального.

ЛЮМІНОФОР — синтетична речовина, здатна до люмінесценції.

ЛЯЛЬКА — використовуваний при шахрайстві предмет, зовнішньо схожий на за­пропонований. У ряді випадків використовується Л. грошова, що є пачкою паперу, нарізаного за форматом грошей, зверху і знизу якої лежать справжні купюри.

м

МАГАЗИН — вмістилище для патронів і водночас пристосування для подачі їх під час стрільби в канал ствола казнозарядної вогнепальної зброї. М. бувають різних видів: коробка, диск, трубка, ріжковий М. Останні поділяються на серединні, підствольні та прикладні. Барабан револьвера також є М. Для прискорення заряджання М. часто ви­користовують обойми.

МАГНІТНА ЩІТОЧКА — пристосування для запилення слідів пальців рук за допо­могою порошку заліза; це стрижневий магніт, замкнутий у пластмасовий корпус. Під час стикання з порошком заліза частинки його, притягуючись магнітом через стінку корпуса, утворюють «бороду». Пластмасовий обмежувач перешкоджає порошку підня­тися вверх по корпусу щіточки. Рух магнітного стрижня дає можливість зсипати поро­шок назад у флакон.

МАГНІТНИЙ ШУКАЧ (ПІДІЙМАЧ) — пристрій, призначений для пошуку зна­рядь злочину та інших предметів, виготовлених із чорних металів. Основною частиною пристрою є магнітна голівка. Максимальна сила, що піднімає магнітну голівку, стано­вить 8 кг.

МАК — трав’яниста рослина з довгим стеблем і великими квітами, що дає кулястий плід, виповнений дрібним насінням; може вирощуватися як наркотичне зілля (макова соломка).

МАКЕТ — зразок чого-небудь, відтворений звичайно у зменшеному розмірі. Засто­совується у слідчій практиці під час відтворення обстановки та обставин події.

МАКЕТУВАННЯ — створення, виготовлення макета (макетів) чого-небудь.

МАКРОПРОЦЕСОР — .технічний пристрій, програма, що виконується ЕОМ за до­помогою системи команд.

МАКРОСКОПІЯ — вивчення об’єктів простим оком.

МАЛИНА (злодійський жаргон) — злодійське кубло.

МАЛОІНФОРМАТИВНІ ОБ’ЄКТИ — умовне найменування об’єктів, ідентифіка­ція яких ускладнена внаслідок: 1) неможливості виявити достатню кількість ознак; 2) за- маскованості ознак ідентифікованого об’єкта, що відбиті в ідентифікуючому об’єкті;

2. наявності в ідентифікованого й ідентифікуючого (чи відбиття в останньому) об’єктів лише родових (групових) ознак. Поняття «мала інформативність об’єкта» є відносним.

МАЛОФОРМАТНИЙ — такий, що має невеликий формат.

МАЛЯВКА (злодійський жаргон) — записка.

МАНДРАГОРА — система візуального відеоспостереження у людяних місцях, що поєднана з комп’ютерною технікою для відшукання та ідентифікації злочинця. Систе­му М. впроваджено у Великій Британії.

МАНЕКЕН—людська фігура з певного матеріалу з рухливими руками й ногами, яку використовують під час слідчого експерименту.

МАНІЯ (від грец. цауіа — безумство, захоплення) — хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на певній дії.

МАНІЯК — людина, одержима якоюсь манією.

МАРА-ТАТУ — круглі циліндричні або конусоподібні нунчаку.

МАРАФЕТ (злодійський жаргон) — кокаїн. Див.: Кокаїн.

МАР ГІН АЛ — той, хто втратив колишні соціальні зв’язки і не пристосувався до но­вих умов життя.

МАРГІНАЛЬНІСТЬ — крайнощі соціально значущої поведінки (бродяжництво, жебракування, проституція, наркоманія, алкоголізм, хуліганство).

МАРИХУАНА — 1) наркотик, що його одержують з індіанських конопель; 2) індіан­ські коноплі, з яких добувають цей наркотик.

МАФІЯ — 1) у широкому розумінні — таємна злочинна організація, що діє методами шантажу, насильства, вбивств тощо; 2) назва етнічного злочинного співтовариства, яке об’єднує насамперед представників півдня Італії. Виникла на о. Сицилія (Італія) на­прикінці ХУІІІ ст.

МАЧЕТЕ — ніж з широким важким клинком.

МЕЛАНХОЛІК (грец. цєХаухоХікої^ від цєХаа (цєХауоа) — чорна і хт)°^^{є —} жовч) — суб’єкт, що має один з чотирьох основних типів темпераменту, для якого характерний низький рівень психічної активності, уповільненість рухів, стриманість моторики і мовлення, швидка стомлюваність. М. притаманна висока емоційна сензитивність, гли­бина та усталеність емоцій за їх слабкого зовнішнього вираження, причому переважа­ють негативні емоції. За несприятливих умов у М. може розвиватися підвищена емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість.

МЕТАЛОГРАФІЯ — спостереження за предметами з металу та опис їхньої будови.

МЕТАЛОШУКАЧ «СХ-2» — пошуковий прилад, що випускається фірмою «Гаррет» (США); дає можливість виявляти чорні та кольорові метали й визначає глибину заля­гання об’єкта.

МЕТОД ПРОБ І ПОМИЛОК — спосіб вироблення нових форм поведінки у про­блемних ситуаціях.

МЕТОД СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ — сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування.

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — система методів, що застосову­ються підчас вивчення об’єктів судової експертизи для встановлення фактів, які нале­жать до предмета певного роду, виду і підвиду судової експертизи.

МЕХАНІЗМ СЛІДОУТВОРЕННЯ — система компонентів процесу утворення олідів-відбитків. Сліди виникають у результаті взаємодії двох об’єктів: слідоутворюю- чогоі слідосприймаючого.

МЕХАНІЗМ УДАРНО-СПУСКОВИЙ — пристрій у деяких видах автоматичної во­гнепальної зброї і револьверах. Об’єднує функції ударного і спускового механізмів. Складається з курка або ударника з пружиною, шептала, спуска і тяги.

МЕХАНІЗМ, ЩО ЗАМИКАЄ — елемент вогнепальної зброї, призначений для за­микання казенної частини ствола. Складається з ключа і замикальної планки; розміще­ний усередині колодки і часто з’єднується з нею поперечним болтом.

МЕЧ — рубляча клинкова холодна зброя з двосічним клинком, рідше однолезовим, із хрестовиною, череном і навершнем. У різних народів мечі різнилися формою, вагою і розміром.

МЄРЩИК (злодійський жаргон) — злодій, який чинить крадіжки, видавлюючи шибки у вікнах.

МИСЛЕННЯ — процес пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується уза­гальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

МИСЛЕННЯ ІНТУЇТИВНЕ — один з видів мислення. Характеризується швидкі­стю, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю.

МИШ’ЯК — отруйна речовина, застосовується як ліки та для боротьби з гризунами. Смертельна доза білого миш’яку становить 0,1—0,2 г.

МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО — система принципів і норм, що регулю­ють співробітництво держав у запобіганні, розслідуванні та покаранні в особливому по­рядку за злочини, передбачені в міжнародних договорах.

МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОСУДДЯ — міжнародний судовий меха­нізм та процедура, що створюється світовим товариством держав для розгляду криміна­льних деліктів і злочинів міжнародного характеру.

МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ — особливо небезпечні для людської цивілізації пору­шення принципів і норм міжнародного права.

МІКРООБ’ЄКТИ — невидимі або маловидимі неозброєним оком об’єкти, що не пе­ревищують в усіх вимірах 2 мм. Розрізнять: мікросліди, мікрочастинки і мікрокількість речовини. Способи виявлення М.: огляд за допомогою збільшувальних луп різної крат­ності; огляд із додатковими джерелами світла. М. вилучають: з об’єктом, на якому вони знаходяться; з частиною об’єкта; без об’єкта (на липку стрічку або дактилоплівку), за допомогою спеціального пилососа та інших приладів. Предмет-носій вміщують у бан­ки, пробірки з притертими кришками. На упаковці робиться пояснювальний напис, який скріплюється підписами слідчого та понятих. Упаковка опечатується.

МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ — найближче оточення кого-, чого-небудь.

МІКРОСКОП (від грец. цікроа — малий та аколхо — спостерігаю) — оптичний прилад для розглядання дрібних предметів та їхніх деталей. В експертній та слідчий практиці застосовуються різні моделі стереоскопічних М. (МБС-2, МБС-10 та ін.).

МІКРОФОТОГРАФІЯ — фотозйомка, застосовувана для виявлення і фіксації мікроструктури і мікрорельєфу досліджуваних об’єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофото- камерою.

МІЛІЦІЯ — державний адміністративний орган, що здійснює охорону громадсько­го порядку в країні. У багатьох державах цю функцію виконує поліція.

МІНІЧАК — мініатюрні нунчаку на кулькопідшипниковому ходу ланцюгової низ­ки. Загальна довжина 200 мм.

МІСТОК — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного візерунка.

МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ — місце здійснення злочинного наміру, який спричинив мате­ріальні наслідки.

МІСЦЕ ПОДІЇ — певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама по­дія злочину або виявлено її наслідки. Щодо одного злочину може існувати кілька місць подій. Місце виявлення ознак злочину часто не збігається з місцем його вчинення.

МНЕМОНІКА, МНЕМОТЕХНІКА (віц грец. цугціоуікоу тех^уг)ца — мистецтво за­пам’ятовування) — система різних прийомів, що полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення додаткових асоціацій.

МОВА — система знаків, що слугує засобом людського спілкування, розумової діяльності, засобом вираження самосвідомості особистості, передавання від покоління до покоління та збереження інформації.

МОВЛЕННЯ ПИСЬМОВЕ — вербальне (словесне) спілкування за допомогою письмових текстів.

МОВЛЕННЯ УСНЕ — вербальне (словесне) спілкування за допомогою мовних за­собів, що сприймаються на слух.

МОДЕЛЬ — 1) уявний чи умовний образ якого-небудь об’єкта, процесу або явища. У криміналістиці виділяють ідеальні та матеріальні М.; 2) тип, марка, зразок виробу.

МОДЕЛЮВАННЯ — загальнонауковий метод криміналістики; полягає в побудові та вивченні моделей яких-небудь явищ, процесів або систем об’єктів для їх детального дослідження.

МОЗКОВА АТАКА, брейнштормінг (від англ. brain storming— штурм мозку) — мето­дика стимуляції творчої активності та продуктивності, яка виходить із припущення, що за звичайних прийомів обговорення і вирішення проблем виникненню новаторських ідей перешкоджають контрольні механізми свідомості, які сковують потік цих ідей під тиском звичних, стереотипних форм прийняття рішень. Гальмівний вплив чинить та­кож страх невдачі, страх видатися кумедним та ін. Щоб зняти дію цих факторів, прово­диться засідання групи, кожний із членів якої висловлює на запропоновану тему будь- які думки, не контролюючи їх плин, не оцінюючи їх, прагнучи при цьому спонукати інших до подібних вільних асоціацій. М. а. може бути рекомендована в криміналістич­ній тактиці в ситуаціях тактичного ризику.

МОНЕТА — металевий грошовий знак. Підроблення монет.

МОНТАЖ ЕЛЕКТРОННИЙ — сукупність навмисних дій, що дають можливість за допомогою електронних пристроїв змінити зміст і послідовність окремих ділянок сиг- налограми, не порушуючи цілісність магнітної стрічки. М. е. з’ясовується судовою електроакустичною експертизою.

МОНТАЖ МЕХАНІЧНИЙ — сукупність навмисних дій, спрямованих на зміну інформації, що міститься на магнітній стрічці, шляхом порушення її цілісності. М. м. з’ясовується судовою електроакустичною експертизою.

МОРГ (франц. morgue) — спеціальне приміщення при лікарнях, судово-медичних установах для зберігання, впізнання, розтину та видачі трупів для захоронення; трупар- ня, покійницька.

МОРНІНГСТАР (англ. morning star — ранкова зірка) — 1) булава, посилена шипами;

2. ціп бойовий, посилений шипами; 3) кістень, посилений шипами.

МОРФІН, морфій — порошок або голчасті кристали білого чи жовтуватого кольору; є складовою частиною опію. Застосовується як знеболювальний засіб. Лікувальна од­норазова доза — 0,01-0,03 г. Уживання 0,2-0,5 г викликає сонливість і через 2—12 год призводить до смерті. М. — отруйна речовина, що використовується для отруєння. Вихідна речовина для синтезу героїну.

МОРФІНІЗМ — хворобливий потяг до вживання морфіну як наркотику; нарко­манія.

МОРФІНІСТ — той, хто має хворобливий потягдо морфіну.

МОТИВ ЗЛОЧИНУ — внутрішнє спонукання до злочинного діяння; має серйозне правове значення. Аналіз М. з. дає можливість глибше розкрити причини вчинення злочину та охарактеризувати особу правопорушника. М. з. є істотним елементом моти­вації злочинного діяння — складного суб’єктивного процесу, що зумовлює суспільно небезпечну поведінку людей.

МУЗЕЙ КРИМІНАЛІСТИКИ — навчально-методичний кабінет, в якому експону­ються об’єкти за різними видами злочинів, незвичайні знаряддя їх вчинення, ілюстру­ються унікальні способи, застосовані злочинцями підчас виконання злочину, пропону­ються висновки (фрагменти) експертних досліджень. М. к. розрахований на певне коло осіб (працівників правоохоронних органів, судових експертів, студентів юридичнихна- вчальних закладів). Перший у світі М. к. був створений у 1902 р. Г. Гроссом при універ­ситеті у м. Грац.

МУЛЯЖ — натурального розміру зліпок із гіпсу, воску, парафіну тощо, який точно відтворює форму предмета. М. може використовуватися в оперативно-розшуковій діяльності.

н

НАВИЧКА — дія, сформована шляхом повторення, характеризується високим сту­пенем освоєння і відсутністю поелементної свідомої регуляції та контролю. Розрізня­ють Н. перцептивні, інтелектуальні та рухові.

НАВІДНІ ЗАПИТАННЯ — Див.: Запитання навідне.

НАВІЮВАННЯ — процес одностороннього, активного й персоніфікованого впли­ву одного індивіда на іншого або групу людей, здійснюваного за допомогою мовного повідомлення, який характеризується неусвідомленим сприйняттям змісту того, що навіюється. Н. сприяє створенню помилок, деформує сприйнятий матеріал. На стадії відтворення Н. може виникнути як результат психологічного впливу з боку слідчого.

НАВОРОТ — сучасний бойовий браслет.

НАВ’ЯЗЛИВІ СТАНИ — мимовільні, обтяжливі думки, уявлення або спонукання до дії, що з’являються раптово у свідомості людини і сприймаються нею як сторонні, емоційно-неприємні.

НАДОЛОННИК — наручна ударна зброя у вигляді ремінного канчука з металевою бляхою; одягається на руку.

НАЇЗД — вид дорожньо-транспортної події.

НАКЛАДЕННЯ — технічний прийом порівняння, що використовується в екс­пертній практиці.

НАПІВШАБЛЯ — ріжуча клинкова холодна зброя з однолезовим клинком малої кривизни, меншої, ніж шабля, довжини та ефесом шпажного або шабельного типу.

НАПІВШПАГА — коротка шпага з широким однолезовим клинком.

НАПРУЖЕННЯ ПСИХІЧНЕ — психічний стан, зумовлений передчуттям неспри­ятливого для суб’єкта розвитку подій. Н. п. супроводжується відчуттям загального дис­комфорту, тривоги, іноді страху, проте, на відміну від тривоги, містить у собі готовність опанувати ситуацію, діяти певним чином. У ряді інтерпретацій Н. п. збігається з понят­тям «психологічний стрес».

НАРІЗ — подовжні канавки на стінках каналу ствола вогнепальної зброї.

НАРКОБІЗНЕС — один з найнебезпечніших видів злочинного промислу, су­купність заборонених нормами національного та міжнародного права діянь: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів; бізнес, що базується на торгівлі наркотиками.

НАРКОГІПНОЗ — метод прискорення настання гіпнозу або його поглиблення шляхом попереднього введення наркотичних або снодійних засобів. У кримінальному судочинстві Н. не може застосовуватися («сироватка правди»).

НАРКОЛОГІЯ — розділ медицини, що займається вивченням властивостей нарко­тиків, наслідків їх вживання та лікуванням алкоголіків і наркоманів.

НАРКОМАН — той, хто має хворобливий потяг до вживання наркотиків.

НАРКОМАНІЯ (від грец. уаркоткої^ — пригнічуваний і цста — безумство, захоп­лення) — сильний, хворобливий потяг до наркотиків. Захворювання, яке виникає в ре­зультаті вживання наркотичних засобів, що викликають у малих дозах ейфорію, у вели­ких — заціпеніння, наркотичний сон. Характеризується непереборним потягом до вживання наркотиків, тенденцією до підвищення вживаних доз, формуванням абсти- ненційного синдрому, психічною та фізичною залежністю. З розвитком хвороби нарос­тають особистісні зміни наркомана, стають помітними вияви соціальної та психо­логічної деградації, з’являються ознаки фізичного неблагополуччя — соматовегета- тивні розлади, раннє старіння. У цій групі людей часто трапляються самогубства.

НАРКОТИКИ (від грец. уарксотіко^ — пригнічувальний) — сильнодіючі речовини, переважно рослинного походження, що пригнічують, паралізують або збуджують цен­тральну нервову систему. У медицині використовують як знеболювальний засіб. У кри­мінальному праві передбачена відповідальність за незаконні дії з наркотиками.

НАРУЧНИКИ — металеві кільця, з’єднані ланцюжком, що надіваються наруки зло­чинцеві під час затримання.

НАСАДКА — змінний пристрій, що нагвинчується на дуловий кінець ствола. Слу­жить для різних цілей. Н. — це глушник, полічек.

НАСИЛЬСТВО — фізичний або психічний вплив однієї людини на іншу, який пору­шує гарантоване право громадян на особисту недоторканність. Фізичний вплив поля­гає у безпосередньому впливі на організм людини: нанесення побоїв, тілесних ушкод­жень, катувань різними засобами. Психічне Н. полягає у впливі на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зломити волю потерпілого до опору, до відстоювання своїх прав та інтересів.

НАСЛІДУВАННЯ — наслідувати якийсь приклад, зразок. Н. трапляється на різних вікових етапах індивідуального розвитку людини.

НАСТРІЙ — порівняно тривалі, стійкі психічні стани помірної або слабкої інтенсив­ності, що виявляються як позитивний або негативний емоційний фон психічного жит­тя індивіда.

НАТИСК ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; характеризує загальну інтенсив­ність і розміщення зусиль на прилад, що пише, під час виконання письмових знаків.

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП) — розділ науки управління. НОП слідчого вивчає режим і умови роботи, нормування праці, забезпечення робочих місць орг­технікою, канцелярським і секретарським обслуговуванням.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ — пристрої, прилади або матеріали, що викори­стовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, які ускладнюють вчинення злочинів. Поділяються на такі групи: 1) прилади, інструменти, пристосуван­ня, взяті без зміни з різних технічних і природничих наук; 2) спеціально пристосовані прилади, інструменти та інші технічні засоби для криміналістичних цілей; 3) спеціаль­но розроблені прилади, інструменти, прилади для цілей криміналістики. Науково- технічні засоби можуть застосовуватися окремо або в комплекті. Спеціальні комплекти Н.-т. з. розроблені у вигляді слідчих валіз, слідчих портфелів, оперативних сумок, валіз криміналіста, наборів для огляду місця вибуху, для роботи з мікрооб’єктами, для дакти- лоскопіювання і «туалету» трупа та ін.

НАХИЛ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; залежить від напряму згинаючих рухів під час виконання прямолінійних елементів. За нахилом почерк буває прямим, правонахиленим, лівонахиленим, косим і безладним.

НАШАРУВАННЯ — перенесення матеріалу одного об’єкта на слідосприймальну поверхню іншого. У трасології йдеться про сліди-нашарування (потожировий слід пальця на склі та ін.).

НГІВАРА — парна ручна ударна холодна зброя у вигляді круглої палички, заточеної на кінцях.

НЕВІДКЛАДНИЙ — той, що не терпить зволікання, тяганини.

НЕГАТИВІЗМ (від лат. negativus — заперечний) — невмотивована поведінка суб’єкта, що виявляється у діях, умисно протилежних вимогам і очікуванням інших індивідів або соціальних груп. Н. як ситуативна реакція або особиста риса зумовлена потребою суб’єкта в самоствердженні, у захисті свого «Я», а також є наслідком сформо­ваного егоїзму суб’єкта і його відчуженості від потреб та інтересів інших людей. Реакції Н. найбільш виражені у дітей у період вікових криз. Вони виявляються у демонстра­тивній поведінці, впертості, конфліктності. H., або нонконформізм, — прагнення чи­нити всупереч позиції панівної більшості, за будь-яку ціну і в усіх випадках стверджува­ти протилежну точку зору. Н. впливає на обрання позиції допитуваним під час допиту. У неповнолітніх допитуваних Н. часто є причиною відмови віддавання показань.

НЕГАТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — висновок експерта, в якому запере­чується існування факту, з приводу якого перед експертом поставлено певне питання.

НЕГАТИВНІ ОБСТАВИНИ — фактичні дані, що суперечать природному ходу події або звичайному стану справ; суперечать характерному механізму вчинення злочину, а також версіям слідчого. Н. о. містять інформацію не про справжню подію, а про дані, що порушують природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Н.о. поділяють на дві групи: 1) Н. о. — матеріально фіксовані сліди і предмети; 2) Н. о. — дії. Н.о. найчастіше виявляються під час огляду місця події у вигляді відсутності (або на­явності) слідів, предметів, фактів, які за зазначених умов повинні мати місце (або не по­винні мати місце у разі їх наявності).

НЕДОСТАТНІСТЬ ОБ’ЄКТІВ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — неповнота, неякісність об’єктів експертного дослідження, що не дає змоги експертові застосувати всі передбачені методикою експертизи методи дослідження.

НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ — злочин проти довкілля; передбачає незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що за­подіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах (ст. 246 КК України).

НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ — злочин проти довкілля; охоплює порушення пра­вил полювання, якщо воно заподіяло шкоду, а також Н. п. у заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України (ст. 248 КК Украї­ни); різновид браконьєрства.

НЕЗАКОННИЙ ОБІГ ЗБРОЇ — злочин проти громадської безпеки. Кримінальне законодавство встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, прид­бання, виготовлення, ремонт, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкостволь- ної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (ст. 263 КК України).

НЕЗАКОННИЙ ОБІГ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ — злочин, що виявляється у не­законному виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, переси­ланні чи збуті наркотичних засобів (ст. 307 КК України).

НЕМОЖЛИВІСТЬ ЕКСПЕРТНОГО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ - констатується у разі неможливості вирішити питання: 1) зважаючи на недостатність (неповноту, нечіткість тощо) відображення властивостей (ознак) об’єкта експертизи, яка не вклю­чає в принципі можливості дослідження, але коли застосування комплексу методів не призводить до позитивного результату; 2) внаслідок наукової нерозробленості методи­ки, яка зумовлює повну неможливість вирішення питання або часткову (неповну) мож­ливість його вирішення за існуючого рівня розвитку теорії та методики експертизи;

2. коли експерт не володіє методами експертизи або технічна оснащеність експертної установи недостатня для її проведення.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ ЗЛОЧИННА — у кримінальному праві одна з форм вини. Не­обережність поділяється на злочинну самовпевненість (якщо особа передбачала мож­ливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розра­ховувала на їх відвернення) та злочинну недбалість (якщо особа не передбачала можли­вості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоч повинна була і могла їх передбачити).

НЕПОВНОЛІТНІЙ — особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. У криміналі­стиці виділяють методику розслідування злочинів Н. Особливості розслідування зло­чинів цієї категорії об’єднуються за ознакою суб’єкта злочинної діяльності. Криміналь­но-процесуальне законодавство передбачає додаткові обставини, що підлягають вста­новленню у справах про злочини Н.: 1) вік Н. (число, місяць, рік народження); 2) стан здоров’я та загального розвитку Н. За наявності даних про розумову відсталість Н., не пов’язану з душевним захворюванням, має бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними; 3) характеристику особи Н.; 4) умови життя та виховання Н.; 5) обставини, що негативно впливали на ви­ховання Н.; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули Н. у злочин­ну діяльність. У тактиці допиту Н. слід враховувати вікову групу та вікові особливості. У психології виокремлюють шість вікових груп Н.: вік немовляти (до 1 року); раннє ди­тинство (від 1 до 3 років); дошкільний вік (від 3 до 7 років); молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років); підлітковий вік (від 11 до 14—15 років); старший шкільний вік (від 14 до 18 років).

НЕПРАВДА — феномен спілкування, що полягає у навмисному перекрученні справжнього стану речей. Н. частіше виявляється у змісті мовних повідомлень, негайна перевірка яких ускладнена або неможлива. Н. є усвідомленим продуктом мовної діяль­ності та має на меті ввести реципієнтів в оману.

НЕПРАВДА У ПОКАЗАННЯХ — навмисне перекручення інформації допитуваним на допиті. Н. у п. може бути повного і частковою. У показаннях допитуваних частіше трапляється часткова неправда. Прийомами формування часткової неправди є: 1) про- пущення або вилучення окремих елементів події; 2) доповнення факту вигаданими еле­

ментами; 3) доповнення факту реальними елементами, що не стосуються досліджува­ної події; 4) заміна окремих елементів події вигаданими деталями; 5) заміна окремих елементів реальними, що не стосуються зазначеної події.

НЕПРЯМИЙ ДОПИТ — тактичний прийом допиту, який полягає у постановці за­питань менш «небезпечних» з погляду допитуваного, що дає змогу отримати інфор­мацію, яка цікавить слідчого.

НЕТТО — 1) вага товару без тари й упаковки; 2) ціна товару з вирахуванням знижки;

3. чистий прибуток або дохід бюджету після вирахування витрат.

НЕУВАЖНІСТЬ — функціональне чи органічне порушення здатності до зосередже­ної, цілеспрямованої діяльності. Іноді Н. виникає під час напруженої розумової роботи як результат однобічної зосередженості.

НІЖ—універсальна клинкова ріжуча холодна зброя, що складається з черена (руко­яті) і короткого клинка.

НІЖ АВТОМАТИЧНИЙ — ніж з клинком, що висувається з черена за допомогою пружини.

НІЖ АРМІЙСЬКИЙ — табельний бойовий ніж.

НІЖ МЕТАЛЬНИЙ — клинкова проста ручна метальна зброя, що складається з че­рена і клинка. Центр ваги ножа міститься посередині, рідше зсунутий до вістря. Іноді він має два і більше клинків.

НІЖ МИСЛИВСЬКИЙ — ніж, спеціально призначений для полювання.

НІЖ РОЗВІДНИКА, що Стріляє — радянський армійський ніж із пристроєм для розрізування колючого дроту і вмонтованим однозарядним стріляючим пристроєм. До­вжина 322 мм, вага з ножнами 620 г. Є комбінованою зброєю.

НІЖ ФІНСЬКИЙ — 1) ніж із клинком завдовжки 150 мм з півторастороннім лезом і гранями; 2) різновид мисливського ножа, який частіше не має долу, хрестовини і пере­хрестя.

НІЖ, ЩО СТРІЛЯЄ — ніж, комбінований із пістолетом.

НІНГІДРИН — кристалічна речовина жовтого кольору, що використовується для виявлення давніх невидимих потожирових слідів рук.

НОМІНАЛ — 1) вартість, що вказується на грошових знаках, банкнотах, акціях та облігаціях; 2) ціна товару, зазначена у прейскуранті або на самому товарі.

НОНКОНФОРМІЗМ (франц. поп — ні та соп/огтіег— пристосовуватися) — соціаль­ний протест, намагання поводитися всупереч загальноприйнятим стереотипам. Н. — синонім поняття «негативізм», антонім конформності.

НУМЕРАТОР — апарат для нумерування квитків, купонів та ін.

НУНЧАКУ — один з видів японських бойових ціпів. Спершу являв собою ціп для об­молоту рису та інших зернових культур. Н. складається з двох однакових дерев’яних секцій, сполучених зв’язкою з мотузки, яку останнім часом часто заміняють п’ятилан- ковим, а іноді й довшим ланцюгом. Довжина, діаметр і вага Н. широко варіюються. Ос­новні види Н. — маратату і хака-кукей.

О

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК — документ, у якому викладається та обґрунто­вується остаточне рішення слідчого (особи, яка провадить дізнання) про формулюван­ня обвинувачення особи, притягнутої до кримінальної відповідальності у справі, і про необхідність віддання обвинуваченого до суду. В О. в. підбивається підсумок розсліду­ваної справи, обґрунтовується висновок щодо вчинення злочину конкретною особою і достатності підстав для розгляду справи в суді. Складанню О. в. передує визнання розслідування закінченим (про що зазначається у протоколі), а також ознайомлення обвинуваченого, його захисника та інших учасників процесу з матеріалами справи.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ — особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як О. у встановленому законом порядку. За доведеності обставин, що становлять зміст обви­нувачення у вчиненні злочину, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнен­ня особи як О. У постанові викладається злочинне діяння, у вчиненні якого обвинува­чується ця особа, зазначаються обставини злочину, що ставляться за провину О., з по­силанням на відповідний кримінальний закон.

ОБВИНУВАЧЕННЯ — 1) діяльність уповноважених законом органів і осіб, що по­лягає в доведенні винності особи, яка притягується до кримінальної відповідальності;

2. зміст обвинувальної тези, сформульованої у постанові про притягнення як обвинува­ченого, в обвинувальному висновку, обвинувальному вироку; формулювання О., яке запропонував обвинувач і яке викладається у його промові. У цьому значенні закон ви­значає О. як опис злочинного діяння, визнаного доведеним.

ОБ’ЄКТИ ОБШУКУ — те, стосовно чого (або кого) здійснюється обстеження. О. о. можуть бути: 1) певні приміщення: а) житлові приміщення; б) нежитлові приміщення;

в) приміщення дипломатичних представництв; 2) інші місця: а) ділянки місцевості;

б) транспортні засоби; 3) особи: а) одяг, взуття та інші носильні речі; б) тіло живої людини.

ОБ’ЄКТИ ПОШУКУ — те, що необхідно відшукати, виявити під час проведення об­шуку. О. п. можуть класифікуватися на: 1) залежно від характеру попередньої інфор­мації про О. п.: а) індивідуально-визначені об’єкти; б) об’єкти, відомості про які можуть вказувати лише на їх родову (групову) належність; в) випадково виявлені об’єкти; 2) за­лежно від форми вказівки в законі: а) прямо передбачені і названі у КПК України як об’єкти; б) віднесені до «інших предметів і документів», що мають значення для вста­новлення істини у справі; в) які є вилученими із законного обігу; г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна; 3) залежно від природи шуканого: а) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) дока­зами: знаряддя та засоби вчинення злочину; предмети, на які було спрямоване злочин­не посягання; предмети, що мають на собі сліди злочину; предмети, використані для приховування злочину і злочинця; інші предмети, що перебувають у певному зв’язку зі злочином; різні документи; б) предмети і документи, заборонені до обігу: предмети за виготовлення, зберігання і збут яких передбачено кримінальну відповідальність; пред­мети, що можна придбати лише за спеціальними дозволами; в) предмети і документи, що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі; г) речі й цінності, добуті злочин­ним шляхом; ґ) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного для забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації; д) особи, які переховуються від слідства і суду; е) особи, яких приховують у тих чи інших місцях; є) трупи або частини розчлено­ваного трупа.

ОБІЗНАНА ОСОБА — особа, яка володіє спеціальними знаннями і може виконува­ти у судочинстві функції спеціаліста або експерта.

ОБЛАВА — оперативно-розшуковий захід, що полягає в оточуванні певної території і перевірці особистості громадян та їх огляді. О. здійснюється для виявлення і затриман­ня злочинця.

ОБЛІК КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ — вид кримінальної реєстрації. Залежно від харак­теру, обсягу даних і процедури обліку розрізняють централізовані і місцеві О. к. Цент­ралізовані О. к. поділяються на: оперативно-довідкові (за прізвищем і дактило­скопічні), оперативно-розшукові (осіб, які зникли безвісти; невпізнаних трупів; викра­дених речей) і спеціальні (кулегільзотека тощо).

ОБМОВА — показання обвинуваченого (підсудного), потерпілого, свідка, які не­правдиво викривають іншу особу у вчиненні злочину. На відміну від неправдивого до­носу, О. може бути здійснена тільки у процесі допиту в органах досудового розслідуван­ня або в суді, стосуватися будь-якої особи незалежно від того, чи притягнута вона до кримінальної відповідальності. О. може бути результатом добросовісної помилки (по­милкою в оцінці дій особи, про яку даються свідчення; неправильним сприйняттям фактів тощо) або показанням свідомо неправдивим, і в цьому разі вона підлягає пока­ранню.

ОБМОВКА — об’єктивно правильна інформація, у прихованні якої може бути зацікавлений допитуваний, що потрапила в його показання внаслідок нерозуміння значення відомостей, які повідомляються, або ж внаслідок загальмованості реакції на поставлене запитання. Є специфічним сигналом неправди у показаннях.

ОБОВ’ЯЗКОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — випадки, передбачені в законі, коли експертиза є обов’язковою. О. п. е.: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; 3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; 4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 120 КК України; 5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його криміна­льну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і їх неможливо одер­жати (ст. 76 КПК України).

ОБОВ’ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ (лат. onus probandi — тягар доведення) — при провад­женні кримінальних і цивільних справ правило розподілу між учасниками обов’язку обґрунтовувати наявність тих чи інших обставин, істотних для вирішення справи. У кримінальному процесі О. д. — обов’язок органу, який здійснює провадження у справі (органу дізнання, слідчого, прокурора, суду), повно, всебічно, об’єктивно встановити шляхом збирання, перевірки, оцінки доказів усі обставини, потрібні для правильного вирішення справи, зокрема ті, встановлення яких забезпечує законні інтереси обвину­ваченого, потерпілого та інших учасників процесу. Обвинувачений не зобов’язаний до­казувати свою невинність, оскільки О. д. покладений на орган, що здійснює судочинст­во. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо немає змоги їх усунути, тлума­чаться на користь обвинуваченого (підсудного). Закон забороняє суду, прокурору, слідчому та особі, яка провадить дізнання, перекладати О. д. на обвинуваченого.

ОБРІЗ — будь-яка рушниця з укороченим стволом і переробленим прикладом для прихованого носіння.

ОБРУЧНИК (злодійський жаргон) — шахрай, який збуває вироби з міді під вигля­дом золота.

ОБХІД ПОКВАРТИРНИЙ (ПОДВІРНИЙ) — оперативно-розшуковий захід, що полягає у виявленні очевидців події.

ОБШУК — слідча дія, що полягає у відшукуванні об’єктів, які мають значення для справи. Мета О. — виявити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шля­хом, атакож інші предмети й документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Метою О. може бути також виявлення трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства, інших осіб. Додатковою метою О. можуть бути: виявлення і вилучення усіх ре­чей і предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для користування, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяного збитку або можливої конфіскації. Процесуальний режим О. визначений кримінально-процесуальним зако­нодавством (статті 177, 179—186,188,189 КПК України).

ОБШУК ГРУПОВИЙ — комплекс одночасних обшуків, що являє собою тактичну операцію. О. г. провадиться за потреби перевірити відразу різні місця, які перебувають у віданні: а) одного обвинуваченого чи підозрюваного; б) кількох обвинувачених чи підо­зрюваних, що проходять в одній справі; в) обвинуваченого (підозрюваного) і його ро­дичів та знайомих, які мешкають окремо. У процесі підготовки О. г. слід передбачити за­соби зв’язку між учасниками, єдине керівництво і єдиний план його проведення, поря­док обміну інформацією. Проведення О. г. має специфіку: одночасно працює кілька слідчо-оперативних груп; реально існує кілька об’єктів обшуку; має місце єдине керівництво у проведенні обшуку кількох об’єктів; існує одночасність початку обшуку на всіх об’єктах; запропонований єдиний план проведення обшуку; визначені певні за­соби зв’язку між учасниками обшуку і порядок обміну інформацією між ними. Для успішного О. г. створюють кілька слідчо-оперативних (пошукових) груп — залежно від кількості об’єктів, що підлягають обшуку. Провадження О. г. передбачає наявність на­лагодженої взаємодії слідчих і оперативно-розшукових працівників у рамках слідчо- оперативних груп і поза цими рамками. У процесі тактичної операції всі обшуки слід почати водночас на всіх об’єктах з подальшою координацією діяльності слідчо-опера­тивних груп.

ОБШУК ДІЛЯНКИ МІСЦЕВОСТІ — примусове обстеження присадибної ділянки, індивідуального саду, городу чи іншої території з обмеженим доступом, яка перебуває у віданні певних осіб. Обстеження місцевості слід проводити планомірно, у певній послідовності, враховуючи особливості території. Якщо ділянка місцевості займає ве­лику територію, то зазвичай її поділяють на сектори або квадрати. Кожна така ділянка закріплюється за членом слідчо-оперативної групи. О. д. м. слід здійснювати у два ета­пи: 1) зовнішній огляд; 2) провадження пошукових дій. У ході пошукових дій успішно використовуються щуп, метало- або трупошукач (газовий аналізатор). Під час обсте­ження перевіряються купи землі, сміття, стоги сіна тощо. Штабелі будівельних ма­теріалів і дров розбираються. Слід звертати увагу на дерева, чагарники, гнізда птахів, шпаківні, годівниці, дупла. Здебільшого схованки обладнують у землі, в купах сміття, клумбах, компостних ямах, собачих будках, на деревах.

ОБШУК-ЗАТРИМАННЯ — тактична операція, що полягає у поєднанні обшуку і за­тримання. Здійснення обшуків під час розслідуваннія злочинів має реальну загрозу вчинення опору. Тому проведення обшуку може бути пов’язане з усуненням протидії та затриманням тих чи інших осіб.

ОБШУК ОСОБИ — примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття, речей і предметів, що перебувають при ній. О. о. може провадитися лише особою однієї статі із обшукуваним у присутності понятих тієї ж статі (ст. 184 КПК України). О. о. прова­диться на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокурором. Існують певні ви­нятки: без винесення постанови О. о. можна провадити під час фізичного захоплення підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточую­чих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчи­ненні злочину; при затриманні особи чи взятті під варту; за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває у приміщенні, де проводяться обшук чи виїмка, прихо­вує при собі предмети або документи, що мають значення для встановлення істини у справі. О. о. рекомендується проводити в певній послідовності — «зверху вниз». Слід пе­редбачити можливість опору обшукуваним. Обшукуваного треба поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45 ° із широко розставленими ногами. О. о. має бути про­ведений таким чином, щоб при цьому не принижувалася людська гідність. Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати у присутності лікаря або фельдшера.

ОБШУК ПРИМІЩЕНЬ — примусове обстеження різних приміщень, що перебува­ють у віданні фізичних або юридичних осіб, якщо там можуть міститися об’єкти пошу­ку. Всі приміщення, де може бути проведений обшук, поділяють на дві групи: 1) при­міщення, обстеження яких передбачає врахування конструктивних особливостей (квартири, котеджі, будинки, погреби, сараї тощо); 2) приміщення, обстеження яких має процедурні особливості (приміщення дипломатичних представництв, інші примі­щення, що передбачають певний процесуальний порядок обшуку). Провадження об­шуку в приміщеннях залежить від характеру їх конструкцій. Рекомендується починати обшук з «найважчих» ділянок приміщення — спочатку в нежитлових, а потім у житло­вих приміщеннях. Здійснювати О. п. слід від входу квартири. Непорушним правилом обшуку є дослідження предметів обстановки. Особливо старанно оглядають ті, що за­звичай сховані від спостерігача, повернені до стін, стелі, підлоги, внутрішні частини меблів. Пошукові дії у службових приміщеннях слід починати з робочого місця обшуку­ваного. Обстежуються робочий стіл, сейфи, шафи. Підчас пошуку дрібних об’єктів або документів слід звертати увагу на книги, альбоми, журнали, що знаходяться на місці об­шуку.

ОБЩАК (злодійський жаргон) — злодійська каса; колективна власність злодіїв.

ОГЛЯД ЕКСПЕРТНИЙ — огляд об’єктів експертного дослідження, що його прово­дить експерт на підготовчій або аналітичній стадії експертного дослідження. О. е. може проводитися під час огляду місця події з участю експерта. Мета огляду — виявлення фактів, що мають значення для вирішення поставлених перед експертом питань.

ОГЛЯД МИТНИЙ — адміністративно-процесуальна дія, що провадиться працівни­ками митниці відповідно до МК України.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — слідча дія, що полягає у безпосередньому вивченні примі­щення або місцевості, де вчинено злочин, або виявленні його слідів. Провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки події або обставин, що мають значення для справи. О. м. п. належить до початкових і невідкладних слідчих дій. З О. м. п. не слід зволікати. Його можна проводити до порушення кримінальної справи (ст. 190 КПК України). У процесі О. м. п. досліджуються наслідки події та матеріальна обстановка місця події, що збереглася. Мета О. м. п.: 1) вивчення обстановки місця події для з’ясу­вання характеру і обставин події; 2) виявлення, збирання, закріплення, попереднє дослідження і оцінка слідів та інших речових доказів; 3) отримання інформації для ви­сування версій; 4) отримання даних для організації оперативно-розшукових заходів.

ОГЛЯД СЛІДЧИЙ — слідча дія, що здійснюється з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясовування обстановки події та обставин, що мають значен­ня для справи. Види О. с.: огляд місця події, огляд трупа (огляд трупа на місці його вияв­лення), огляд предметів, огляд документів, огляд тварин, огляд ділянок місцевості і приміщень, які не є місцем події, освідування (огляд тіла живої людини). Кожний з видів О. с. має особливості, які визначають тактику його проведення, проте існує ряд положень процесуального і тактичного характеру, загальних для усіх видів О. с. Так, при 0. с. обов’язкова присутність не менше двох понятих (крім освідування); слідчий має право залучити до участі в огляді обвинуваченого, потерпілого, підозрюваного, свідка, а у разі потреби може (іноді зобов’язаний) запросити спеціаліста (судового медика, криміналіста, товарознавця та ін.). О. с. об’єктів провадиться за місцем їх виявлення і лише у виняткових випадках — за місцем провадження слідства.

ОГЛЯД ТРУПА — 1) слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці виявлення трупа з метою виявлення ознак, що дають змогу встанови­ти особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для виявлення оз­нак, що вказують на можливого злочинця. О. т. провадиться у присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок О. т. регламен­тується ст. 192 КПКУкраїни. ПідчасО.т.: встановлюють фактичнідані, доступні безпо­середньому спостереженню; фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості статури тощо, стан і особливості одягу та взуття, предмети, сліди, доку­менти, що є на трупі та біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни. Труп фо­тографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки во­лосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців; 2) складова частина судово-медичної екс­пертизи, що передує розтину трупа. Полягає в зовнішньому вивченні анатомічних ознак і патологічних змін окремих частин тіла, а також ушкоджень (якщо вони є).

ОДОРОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА (від лат. odor — запах і грец. XoyoQ — слово, вчення) — вчення про запахи для встановлення за допомогою нюху службово-розшуко- вих собак осіб (запахоносіїв), які були присутні на місці злочину та залишили там свою запахову інформацію, а також їхніх речей, слідів, предметів. О. к. ґрунтується на прита­манній кожній людині властивості володіти «букетом запахів», який є індивідуальним і відносно стійким для певної людини. У процесі оперативно-розшукової діяльності або під час проведення слідчих дій провадиться забір запаху з метою отримання і зберігання запахової інформації. Запах може бути законсервований і потім використаний для ото­тожнення особи. О. к. — один із нових напрямів у криміналістиці.

ОЗНАКА — риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь. У криміналістиці іс­нує вчення про О. (окрема криміналістична теорія). Розрізняють: О. зовнішності, О. по­черку, О. підробки документа тощо.

ОЗНАКИ ПИСЬМА — зовнішні прояви відносно стійких навичок письма, що відо­бражаються у рукописі. Систему ідентифікаційних О. п. становлять ознаки письмової мови, топографічні О. п. та ознаки почерку. Для кожної особи ця певна сукупність ознак є неповторною.

ОЗНАКИ ПИСЬМА ТОПОГРАФІЧНІ — ідентифікаційні ознаки письма; характе­ризують особливості розміщення тексту в цілому або окремих його частин — це стійкі звички розміщення тексту. Під час вивчення О. п. т. звертають увагу на поля, абзаци, по­будову рядків за напрямом, розміщення розділових знаків чи лапок, спосіб переносу слів, нумерацію сторінок тощо. Так, розрізняють розмір полів: малий (до 10 мм), се­редній (до 20 мм) і великий (понад 20 мм); абзаци — малі (20 мм), середні (30 мм), великі (40 мм); лінія полів — пряма, хвиляста, опукла, ввігнута, ступінчаста.

ОЗНАКИ ПИСЬМОВОЇ мови — властивості мовних навичок (мова тексту, особли­вості пунктуації, орфографії тощо). О. п. м. поділяються на загальні й окремі. До загаль­них належать: рівень володіння письмовою мовою (високий, середній, низький); ступінь розвитку граматичних та стилістичних навичок (високий, середній, низький); довжина речень (велика, середня, мала); переважні типи речень (прості, складні); використання фразеологічних засобів; лексичні ознаки та обсяг словникового запасу та ін. До окремих граматичних О. п. м. належать орфографічні чи пунктуаційні помилки, своєрідність по­будови окремих речень, наявність у реченнях стилістичних чи синтаксичних помилок (вживання архаїзмів, діалектизмів, жаргону, скорочень, професіоналізмів, тавтології то­що). О. п. м. мають важливе ідентифікаційне значення для встановлення авторства пись­ма, а також допоміжне значення — для ідентифікації особи за почерком.

ОЗНАКИ ПІДРОБЛЕННЯ ВІДБИТКІВ ПЕЧАТОК (ШТАМПІВ) — комплекси проявів, що свідчать про спосіб підроблення: малювання відбитка, кустарне виготов­лення, копіювання справжнього відбитка, формування відбитка за допомогою комп’ютерної графіки (нестандартність букв, неоднакова висота, ширина букв, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по ко­лу, дзеркальність окремих знаків, помилки в тексті, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника у штрихах).

ОЗНАКИ ПІДЧИЩЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не властивих справжньому доку­менту ознак, що виникли внаслідок механічного впливу на текст шляхом стирання або відшкрябування гострим предметом (скуйовдженість волокон паперу, пошкодження ліновки і захисної сітки, зменшення товщини паперу, розпливи нових штрихів на ділянці підчищання, залишки штрихів видаленого тексту).

ОЗНАКИ ТЕХНІЧНОГО ПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — сліди зупинок писального приладу у вигляді стовщень або перерв штрихів, наявність у штрихах і біля них частинок іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів.

ОЗНАКИ ТРАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не властивих справжньому доку­менту ознак, що виникли під впливом дії на нього травлячих речовин (матові жовтуваті або сіруваті плями, розпливи і зміна кольору штрихів, пошкодження захисної сітки, лініювання, залишки штрихів витравленого тексту).

ОЗНАКИ УШКОДЖЕННЯ РІЖУЧИМ ЗНАРЯДДЯМ Такими ознаками є: 1) фор­ма рани зазвичай довгасто-овальна, напрям рани прямолінійний або дугоподібний;

2. краї лінійної рани розходяться (рана відкрита, зяє); 3) кінці рани утворюють гострі кути; 4) краї рани мають рівну, гладку поверхню верхніх шарів шкіри і тканин у глибині.

ОКИС КОБАЛЬТУ — дактилоскопічний порошок чорного кольору, призначений для виявлення невидимих і маловидимих слідів рук. Матеріал слідоутворюючої по­верхні: папір крейдяний, пластмаси, алюмінієва фольга, цинковане залізо, нікельована або хромована поверхня.

ОКРЕМЕ ДОРУЧЕННЯ СЛІДЧОГО — вимога слідчого про проведення слідчих або пошукових дій поза районом його діяльності, що направляється слідчому або органу дізнання іншого району, які зобов’язані виконати доручення у десятиденний термін (ст. 118 КПК України).

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПОЧЕРКУ — окремі особливості виконання рукопису, що зу­мовлені навичками письма, властивими конкретній особі і які стійко виявляються у письмових знаках. О. о. п. дають змогу ідентифікувати виконавця рукопису. О. о. п. є: складність рухів під час виконання літер; форма рухів під час виконання надрядкових елементів (овальна, петельна, спіральна); форма рухів під час виконання підрядко­вих елементів (дугова, петельна, кутова); форма рухів під час з’єднання письмових знаків між собою (кутова, дугова, петельна); відносна протяжність рухів по вертикалі (співвідношення розміру) елементів літери; розміщення точок початку і закінчення рухів під час виконання письмових знаків (щодо лінії рядка: низьке, середнє, високе; щодо інших частин цих літер: праворуч від подовжнього елемента, ліворуч від по­довжнього елемента, на подовжньому елементі); напрям рухів під час виконання букв та їх елементів (лівоокружний, правоокружний, зверху вниз, зліва направо, зни­зу вгору, справа наліво); вид з’єднання рухів під час виконання букв (інтервальний, злитий).

ОКСИДУВАННЯ — покриття стволів вогнепальної зброї розплавом нітрату і нітра­ту натрію (80 % і 70 %) при температурі 250 °С для захисту від впливу навколишнього се­редовища. Іноді О. провадиться електрохімічним способом; оксидовані стволи набува­ють чорного кольору.

ОКУЛЯР — частина оптичного приладу (одна або кілька лінз), обернена до ока спо­стерігача.

«ОЛИВА-М» — радіометричний прилад, що дає можливість виявляти невеличкі предмети із золота на відстані до 25 см, зокрема розташовані за сталевим листом завтов­шки до 2 мм. Застосовується під час обшуку для виявлення шуканих об’єктів і схованок.

ОЛІГОФРЕНІЯ (від грец. оАл|/уост — малий і лгірєу — розум) — природжене або на­буте у ранньому дитинстві недорозвинення розумових здібностей, недоумкуватість.

ОМАНА — 1) помилкова думка; 2) хибне сприйняття дійсності, зумовлене непра­вильним, викривленим відображенням органами чуття.

ОПЕРАТИВНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ — система негласних оперативно-розшуко- вих заходів, що забезпечують виявлення криміногенних об’єктів (на промислових підприємствах, громадському транспорті, підприємствах торгівлі тощо) і вжиття за­ходів щодо їх знешкодження.

ОПЕРАТИВНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ — негласний оперативно-розшуковий захід, що полягає у прихованому спостереженні за об’єктами, які втягнені у задумане або здійснюване злочинне діяння. О. с. проводиться візуально і за допомогою спеціальних технічних засобів.

ОПЕРАТИВНЕ УЗНАВАННЯ — див.: Узнавання оперативне.

ОПЕРАТИВНИХ — працівник органів міліції, який займається оперативно-розшу- ковою діяльністю із запобігання і розкриття злочинів.

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ — система розвідувальних і пошуко­вих заходів, здійснюваних спеціальними органами за допомогою негласних засобів і методів, спрямована на запобігання і розкриття злочинів. О.-р. д. здійснюється на ос­нові Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992).

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ — дії органів дізнання під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992) визначає такі О.-р. з.: опитування громадян; контрольні закупівлі то­варів; витребування документів; операції щодо захоплення збройних злочинців; відвідування приміщень зі згоди власників або мешканців; проникнення у злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу; зняття інформації з каналів зв’язку; контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень; візуальне спостереження у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оп­тичних і радіопристроїв, інших технічних засобів; використання конфіденційного співробітництва та ін. (ст. 8).

ОПИС ПРИКМЕТ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ — певна методика — словесний портрет. Опис у реєстрах зовнішності осіб, які були піддані покаранню, уперше було здійснено Паризькою префектурою в середині XVIIІ ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-х рр. XIX ст. французьким криміналістом А. Бертільоном. Див.: Словесний портрет.

ОПИТУВАННЯ — оперативно-розшуковий захід; непротокольована бесіда опера­тивного працівника з учасниками або очевидцями події.

ОПІЙ — висушений молочний сік з недозрілих маківок, що є сильним наркотиком.

ОПОЗИЦІОНЕР — член організованого злочинного угруповання, який протидіє, протиставляє свої погляди, дії лідеру (іншим членам) угруповання.

ОРГАНІЗАТОР — той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що- небудь; у кримінальному праві О. — особа, яка організувала вчинення злочину (зло­чинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. О. є також особа, яка створила організоване угруповання або керувала ним, або особа, яка забезпечувала фінансуван­ня чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої угруповання.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — комплекс необхідних заходів на різних етапах розслідування, які забезпечують діяльність органів щодо розкриття, розслідування і за­побігання злочинам. О. р. означає: своєчасну розробку узгодженого плану заходів пра­воохоронних органів; належну взаємодію слідчого, оперативних працівників, спеціалістів; забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою

бо бригадою; проведення регулярних нарад слідчої групи; систематичний обмін іформацією та звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; забез- ечення необхідних умов праці; своєчасну розробку та виконання планів розслідуван­ій у кожній кримінальній справі. О. р. грунтується на положеннях НОП. О. р. слідчого юширюється на режим і умови його роботи, вдосконалення нормування праці, облад- іання робочого місця, оргтехніки, секретарського обслуговування.

ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННА ГРУПА — стійка група осіб, які заздалегідь об’єдна­лися для вчинення одного або кількох злочинів. Згідно зі ст. 28 КК України злочин ви­знається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних одним планом з розподі­ленням функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

ОРГАНОЛЕПТИЧНИЙ СПОСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ — чуттєво-суб’єктивне впізнан­ня властивостей предметів і речовин за запахом, смаком, тактильним відчуттям.

ОСВІДУВАННЯ — слідча дія, що полягає в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка для встановлення на їх тілі слідів злочину або наявності особли­вих прикмет. Судово-медичне О. за вказівкою слідчого проводить судово-медичний ек­сперт або лікар. Слідчий не має права бути присутнім під час О. особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає О. Під час О. не допускають­ся дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров’я. Про ре­зультати О., проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. Під час судово-медичного О. складають акт, а коли О. проводить лікар, він видає довідку (ст. 193 КПК України).

ОСВІТЛЮВАЧ 01-24 — приладдя мікроскопів, що призначається для освітлення об’єктів під час їх фотографування і візуального спостереження у проминаючому світлі.

ОСВІТЛЮВАЧ УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ «ТАРАН - З М» Призначений для отримання інтенсивного монохроматичного випромінювання, яке відповідає основним лініям ртутного спектра. Застосовується для дослідження різних речовин за їх люміне­сценцією, що збуджується ультрафіолетовим промінням.

ОСЕРЕДОК ЗЛОЧИНІВ — сукупність навмисних, переважно однорідних злочин­них посягань, аналогічність характеру яких визначається системою об’єктивних кри­теріїв кримінально-правового та криміналістичного порядку, що дає можливість вису­вати версії про вчинення їх однією і тією самою особою або однією і тією самою групою злочинців. О. з. характеризується певними межами територіальної поширеності.

ОСЕРЕДОК ПОЖЕЖІ — місце початкового виникнення горіння; наявність кількох О. п. — ознака підпалу.

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ — сукупність психологічних властивостей, характерних для осіб, які вчиняють злочини. Вивчення О. з. містить дослідження психологічних ме­ханізмів протиправної поведінки, мотивацій різних видів злочинів, ролі та співвідно­шення індивідуально-психологічних і соціально-культурних чинників у формуванні О. з. і протиправної поведінки, впливи на нього стійких і ситуативних психічних станів. У криміналістиці О. з. розглядається як елемент криміналістичної характери­стики злочину.

ОСОБИСТИЙ РОЗШУК — пошукова діяльність оперативного працівника (або приватного детектива) з метою виявлення злочинця.

ОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ — суб’єктивні взаємозв’язки між людьми, що об’єк­тивно виявляються у характері та способах взаємних впливів у процесі спільної діяль­ності та спілкування.

20. Настільна книга слідчого

ОСОБЛИВІ ПРИКМЕТИ — відмітні особливості, що мають цінність для іден­тифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами).

ОСТРІВЕЦЬ — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного візерунка.

ОСТРОГА — багатозубець із зазубринами на вістрях. Призначалася для полювання на велику рибу. Використовується як холодна і метальна зброя.

ОСУДНИЙ — особа, яка за своїм психічним станом спроможна відповідати перед законом за свої дії.

ОСУДНІСТЬ — нормальний стан психічно здорової людини; виявляється у здат­ності особи, що вчинила злочин усвідомлювати свої дії та нести за них відповідальність. О. передбачається, якщо судово-психіатрична експертиза не встановила протилежне.

ОТОТОЖНЕННЯ — процес, що охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак об’єкта; процес ідентифікації. Див.: Ідентифікація.

ОТРУТА — речовина, яка при введенні в організм викликає отруєння або смерть (миш’як, сулема, морфін, синильна кислота, дихлоретан, етиленгліколь, окис вуглецю, атропін сірчанокислий тощо). О. використовується злочинцями під час вчинення пев­них злочинів.

ОФШОР (англ. offshore, букв. — поза берегом) — термін, що застосовується для світових фінансових центрів, а також деяких видів банківських операцій. О. є: 1) цент­ри, в яких кредитні та іншої установи здійснюють операції з нерезидентами (іноземни­ми фізичними та юридичними особами) в іноземній для цієї країни валюті; 2) території, що забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками і в іноземній валюті.

ОФШОРНА ЗОНА — частина території держави, на якій діє безподатковий режим. Іноземні компанії, що реєструються у таких зонах сплачують лише реєстраційний збір. Синонім О. з. — офшорний центр, безподаткова зона. Сучасна географія офшорних центрів: Карибський басейн: Антилья, Антигуа, Аруба, Багамські о-ви, Барбадос, Беліз, Бермудські о-ви, британські Віргінські о-ви, голландські Антильські о-ви, Кай­манові о-ви, Коста-Ріка, о-ви Теркс та Кайкос, Панама, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни; Європа: Андорра, Гібралтар, Гернсі, Джерсі, Ірландія (Дублін), Кампієнс, Кіпр, Ліхтенштейн, Люксембург, Мадейра, Мальта, Монако, о. Мен, Сарк, Швейцарія; Азія і район Тихого океану: Вануату, Гонконг, Західне Самоа, Лабуан, Макао, Маріанськіо-ви, Науру, о-ви Кука, Сінгапур; Близький Схід: Бахрейн, Дубай, Ліван; Африка: Ліберія, Маврикій, Сейшельські о-ви. Необхідно враховувати О. з. під час розслідування легалізації (відмиванні) грошових коштів, здобутих злочин­ним шляхом.

ОФШОРНА КОМПАНІЯ — іноземна компанія, зареєстрована в офшорній зоні.

ОФШОРНИЙ ЦЕНТР — 1) те саме, що й офшорна зона; 2) організація, що спеціалізується на реєстрації офшорних компаній.

ОЦІНКА ДОКАЗІВ — мисленевий, логічний процес встановлення допустимості та відносності доказів, наявності та характеру зв’язків між ними, визначення ролі і шляхів використання доказів з метою з’ясування істини. О. д. здійснюється за внутрішнім пе­реконанням. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили.

ОЧНА СТАВКА — слідча (судова) дія, що полягає в одночасному та поперемінному допиті у присутності раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких вони дали істот­но суперечливі показання. Кримінально-процесуальне законодавство (статті 172, 173, 304 КПК України) регламентує порядок проведення О. с. Основними характеристика­ми О. с. є: єдність предмета (особи допитуються за тими самими обставинами); єдність об’єкта (О. с. є процесом безперервного порівняння показань двох одночасно (попе­ремінне) допитуваних осіб; єдність часу (допит двох осіб здійснюється у'їх присутності

протягом цієїслідчоїдії); єдність місця (обидві особи допитуються у тому самому місці); рівність умов сприйняття запитань слідчого і показань один одного; єдність документу­вання (вся процедура слідчої дії фіксується в один час у єдиному протоколі). Тактика О. с. має специфіку, що зумовлена: 1) розширеним складом учасників; 2) ускладненим інформаційним обміном; 3) наявністю ефекту присутності; 4) взаємним рефлексуван- ням і зниженням рівня прогнозу; 5) підвищеним ступенем тактичного ризику.

п

ПАЛАШ — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з клинком полуторного заточу­вання (рідше двосічним) широким до кінця та зі складним ефесом. Поєднує властивості меча та шаблі.

ПАЛИЦЯ — проста ручна ударна холодна зброя у вигляді дубини, посиленої шипа­ми або металевими накладками.

ПАЛЬМОСКОПІЯ (від лат. раїта — долоня і грец. сткопєсо — спостерігаю, розгля­даю) — розділ дактилоскопії, що вивчає папілярні лінії долонь рук.

ПАМ’ЯТЬ — процеси організації і зберігання минулого досвіду, які роблять можли­вим його повторне використання у діяльності або повернення у сферу свідомості.

ПАНІКА МАСОВА — один з видів поведінки натовпу. Для П. м. характерний стан ма­сового страху перед реальною або уявною небезпекою, що наростає у процесі взаємного зараження і блокує здатність раціональної оцінки обстановки, мобілізацію вольових ре­сурсів і спільної протидії. П. м. виникає в загрозливій і малоінформативній ситуації.

ПАНТОМІМІКА — виразні рухи людського тіла, що служать, поряд з мімікою, фор­мою передавання внутрішніх переживань. Інформацію П. під час провадження слідчих дій необхідно враховувати у тактичних цілях.

ПАПІЛЯРНИЙ УЗОР — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. П. у. поділяються на три основні типи: дугові, петельні та завит­кові. Дугові П. у. найпростіші за своєю будовою; складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця і йдуть до друго­го, утворюючи в середній частині узора дугоподібні фігури. Дугові П. у. поділяються на два види: прості дугові узори і дугові узори із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові П. у. становлять близько 5 % загальної кількості пальцьових узорів. Петельні П. у. скла­даються не менше ніж з трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їх внутрішньому ма­люнку є хоч би одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петельні П. у. поділя­ються на: ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звер- ненідо великого пальця). Види петельних П. у.: прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петельні П. у. становлять близько 65 % від загальної кількості пальцьових узорів. Завиткові П. у. найскладніші забудовою, їх внутрішній малюнок має хоч би одне коло, овал, повний оборот спіралі, або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоч би одне півколо, опуклість якого звернена до основи узора. Завиткові П. у. мають дві дельти (іноді три або чотири). Види завиткових П. у.: кругові, спіралеподібні, неповні завиткові узори, завиткові узори зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові П. у. становлять близько ЗО % від загальної кількості узорів.

ПАПІЛЯРНІ ЛІНІЇ — лінійні пагорби, розділені борозенками; становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. Ширина у дорослих людей ся­гає 0,4—0,6 мм, висота — 0,1—0,4 мм. Властивості П. л.: яскраво виражена індивідуаль­ність; високий ступінь усталеності; відновлюваність.

ПАПІР — матеріал для листа, а також для інших цілей, виготовлений із деревної або ганчіркової маси. Дослідження П. у криміналістичних цілях провадиться: для встанов-

ЛЄШ ЙОГО складу; визначення однорідності порівнюваних Об’єктів; визначення місця

і часу його виготовлення. Під час експертизи матеріалу документів досліджуються фізичні властивості, структура волокон, хімічний склад П. та його стан. Під час порівняння П. досліджуються його товщина, щільність, полиск, колір, ступінь про­клейки, склад паперової маси за волокном та ін.

ПАРАДОКС — ствол вогнепальної зброї із нарізним каналом, висвердленим під чок (канал ствола, що плавно переходить від більшого діаметра в казенній частині до мен­шого в усті).

ПАРАМНЕЗІЯ (від грец. пара — біля, цуг|сл^ — пам’ять) — обмани пам’яті, «не­правдиві спогади». Частіше під П. розуміють розлади пам’яті, за яких те, що відбува­ється у відповідний момент, здається знайомим, уже пережитим колись.

ПАРАФАЗІЯ, парафразія (від грец. пара — біля, фааі£, фрасті^ — мова) — порушен­ня мовного висловлення, що виявляється в неправильному застосуванні окремих звуків (букв) або слів в усній або письмовій мові.

ПАСИНГ-ОФ — комерція під чужим ім’ям; злочин заангло-американським правом.

ПАСОК ОБТИРАННЯ — ознака кульового ушкодження; має вигляд темної або тем­нувато-сірої смуги, розташованої по краю вхідного отвору. П. о. утворюється частинка­ми речовин, що винесені кулею з каналу ствола, а також частинками матеріалу, з якого виготовлено кулю.

ПАСПОРТ — 1) реєстраційний або технологічний документ, що містить основні відомості про підприємство, будови, споруди та інші об’єкти; 2) державний офіційний документ, що посвідчує особу громадянина.

ПАТОЛОГІЧНІ СУМНІВИ — неадекватні тяжкотривожні переживання морально- етичного, іпохондричного (турбота про здоров’я) та іншого змісту, що не відповідають реальній і можливій неприємності або біді.

ПАТОЛОГІЯ (від грец. пабост — біль, страждання і ХоуоС, — слово, вчення) — 1) на­ука про хворобливі (патологічні) процеси в організмі людини й тварин; 2) у широкому розумінні П. — будь-яка ненормальність.

ПАТРОН — поєднання необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. П. поділяються на: унітарні й окремого запалення.

ПАТРОН УНІТАРНИЙ — патрон, що складається з гільзи із зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем. П. у. характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом будови капсуля унітарні П. поділяються на: патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.

ПАХАН (злодійський жаргон) — старий злодій, який добре знає звичаї та має серед злодіїв авторитет, у певних випадках розв’язує конфлікти; утримувач злодійського куб­ла, кубла азартних ігор.

ПЕНОЛОГІЯ — 1) вчення про виконання покарань; 2) систематичне вивчення по­карань, особливо ув’язнення.

ПЕРВЕРСІЯ (від лат. регуегіо — перегортаю) — статеве збочення (неприродні форми статевого потягу): садизм, мазохізм, гомосексуалізм, педофілія (статевий потяг до дітей), фетишизм (форма статевого потягу, спрямованого на певну частину тіла або предмет туалету сексуального партнера) та ін.

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ -злочин, що по­лягає у вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ст. 365 КК України).

ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ — слідча дія, що полягає у зіставленні пока­зань щодо пов’язаних із певним місцем обставин злочину з фактичною обстановкою на цьому місці; здійснюється для уточнення і доповнення показань обвинуваченого, підо­зрюваного, потерпілого або свідка у присутності понятих. В Україні проводиться у ме­жах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України).

ПЕРЕКЛАДАЧ СУДОВИЙ — учасник судового процесу, який володіє мовами, не­обхідними для перекладу особам, які беруть участь у справі, але не володіють мовою, якою ведеться провадження у справі; наявних у справі матеріалів; поданих до суду доку­ментів; зроблених у судовому засіданні заяв, показань, пояснень, розпоряджень голо­вуючого і рішень суду; особі, яка провадить дізнання, слідчому, прокурору, суду; заяв, показань, пояснень, документів, викладених мовою, що відрізняється від тієї, якою ве­деться провадження у справі.

ПЕРЕКОНАННЯ — метод впливу на свідомість особистості через звернення до її власного критичного судження.

ПЕРЕСУВНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ - автомобіль спеціального призначення (як правило, мікроавтобус) із розміщеним у його кузові комплексом при­ладів і апаратів для проведення криміналістичних досліджень на місці події. Широкого вжитку набули П. к. л., створені на базі різних моделей автомобілів «РАФ» і «УАЗ», ос­таннім часом використовуються автомобілі імпортного виробництва високої прохідності. Основні завдання П. к. л.: 1) своєчасне транспортування науково-техніч­них засобів до місця провадження слідчої дії; 2) забезпечення виїзду учасників слідчої дії на місце її проведення; 3) використання приміщення П. к. л. для провадження про­цесуальних дій із застосуванням техніко-криміналістичних методів, фіксації їх ходу і результатів; 4) проведення попередніх досліджень предметів, документів, слідів.

ПЕРЛЮСТРАЦІЯ (від лат. perlustro — оглядаю, переглядаю) — таємне розпечатуван­ня поштової кореспонденції. Здійснюється в рамках оперативно-розшукової діяльності.

ПЕРО (злодійський жаргон) — довгий тонкий ніж, використовуваний у криміналь­ному середовищі.

ПЕРСЕВЕРАЦІЯ (від лат. persevere — вперто роблю, наполягаю) — психічний стан, для якого характерне невідступні або часті повторення якогось слова, думки, мелодії, дії. У криміналістиці: прагнення допитуваного повторити у своїй відповіді слова і кон­струкції, щойно вжиті слідчим у запитанні. П. сприяє виникненню помилок у показан­нях допитуваного на стадії відтворення.

ПЕЧАТКА — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об’єктах; предмет із рельєфним зображенням знаків, виконаних друкарським або комп’ютерним набором, що є єдиним цілим, вони несуть певне смислове навантаження і призначені для нанесення відбитків на документах. Існують різні види П. За формою П. бувають: круглі, овальні та трикутні. Прямокутна П. називається штампом. Невеличких розмірів штампи називаються штемпелями. Круглі П. можуть бути прості (містять по колу вказівку, де зареєстровано певне підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі міститься ідентифікаційний код; всередині кола — назва юридичної особи), гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністер­ства, відомства або установи, якій належить печатка). П. можна поділити на ті, що виго­товляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За ма­теріалом, з якого виготовляють П., бувають каучукові, поліуретанові, металеві.

ПИЖ — шматок повсті або іншого щільного матеріалу, що відділяє у заряді порох від кулі чи дробу.

ПИЛ — 1) дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають по­верхню чого-небудь; порох; 2) сукупність тонкодисперсних твердих частинок ор­

ганічного чи мінерального походження. П. поділяють на: дрібний (0,001—0,005 мм), се­редній (0,005-0,01 мм) і великий (0,01—0,05 мм).

ПИСЬМО — засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мов­лення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік П. Смисловий бік П. виявляється у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пише. Графічний бік П. виражається у вигляді письмових знаків та 'їх сполучень — по­черку.

ПИСЬМОВА МОВА — характер письмового втілення думки. П. м. людини властиві індивідуальність і відносна стійкість.

ПІДЖИГА — саморобна ручна вогнепальна зброя, що заряджається через дуло. За­ряд запалюється за допомогою сірника, який підноситься до запалу в казенній частині ствола. Стволом є трубка, загнута і сплющена з одного кінця.

ПІДОЗРЮВАНИЙ — 1) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину;

2. особа, щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притяг­нення її як обвинуваченого. П. має право: знати, в чому він підозрюється; давати пока­зання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності підстав — на забезпечення безпеки (ст. 431 КПК України).

ПІДПАЛ — навмисне знищення або пошкодження вогнем майна, яке спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки. Можна виділити П. від легкозаймистих речо­вин; з використанням спеціальних пристроїв; під час створення умов, які сприяли са­мозайманню; під час порушення правил протипожежної безпеки. Початкові слідчі дії:

1. огляд місця пожежі; 2) призначення експертиз (пожежно-технічної, судово-медич­ної, криміналістичних); 3) допит свідків-очевидців.

ПІДПИС — 1) прізвище або ініціали, написані власноручно під текстом, малюнком, картиною та ін., як свідчення авторства або підтвердження чого-небудь; 2) напис, текст начому-небудь, під чимось.

ПІДСЛІДНИЙ — той, хто перебуває під слідством.

ПІДСЛУХУВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ — мініатюрний пристрій для записування чи безкабельного передавання на відстань чиїх-небудь розмов. Іноді називають «жучок».

ПІДСЛУХУВАЧ — той, хто підслуховує що-небудь.

ПІДСУДНИЙ — у кримінальному процесі: особа, яка звинувачується в чому-небудь і перебуває під судом. У судовому розгляді П. — сторона захисту. В судовому засіданні П. має право: заявляти відводи; на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом; мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе; заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; пода- ватидокази, просити суд про приєднаннядо справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів; давати показання по суті спра­ви в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; просити суд про оголошення доказів, що є в справі; ставити питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позива­чеві та цивільному відповідачеві; брати участь у розгляді речових доказів, місця вчинен­ня злочину і документів; брати участь у судових дебатах; звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК України). Після призначення справи до судового розгляду обвину­вачений називається П. (ст. 43 КПК України).

ПІДЧИЩЕННЯ — спосіб змінення змісту документа, за якого здійснюється ме­ханічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може слугувати підготуванням

для внесення нових записів. Під час П. текст стирають (тертям гумки) або вишкрябують гострим предметом (лезом бритви). Ознаки П.: порушення верхнього шару паперу; зменшення товщини паперу; пошкодження лініювання або захисної сітки; залишки підчищених штрихів; розпливи барвника в штрихах нового тексту.

ПІРОКОЛОДІЙ — бездимний порох колоїдного типу, розроблений у 1887—1891 рр. Д. І. Менделєєвим.

ПІРОКСИЛ — перший бездимний порох, отриманий у Росії А. А. Фадєєвим у 1841 р.

ПІРОМАНІЯ (від грец. 7шр (nupoQ — вогонь і цота — безумство, жагучий потяг) — імпульсивне виникаюче патологічне прагнення до підпалу.

ПІСТОЛЕТ — ручна вогнепальна зброя з коротким стволом для стрільби на близькі дистанції. П. поділяються на: колісцеві, кремінні, капсульні, казнозарядні та самозарядні.

ПІСТОЛЕТ-КУЛЕМЕТ—самострільна автоматична вогнепальна зброя, розрахова­на під пістолетний патрон; має магазин з автоматичним перезарядженням, основаним на віддачі затвора. Складається зі ствола, кожуха, ствольної коробки, затвора, спуско­вого механізму, ложа, приклада та магазина.

ПІСТОЛЕТ НА ПЕРЕДПЛІЧЧІ — багатозарядний пістолет прихованої дії. Розмі­щується в рукаві так, що кільцевий магазин знаходиться біля ліктя. Для пострілу кожух ствола відводиться вперед і натискується спусковий важіль.

ПІСТОЛЕТ-РУКАВИЧКА — американський однозарядний таємний пістолет калібру 9,6 мм. Є зброєю агента спецслужб. Пістолет кріпиться на шкіряній рукавичці. Для пострілу необхідно стиснути руку в кулак і завдати удару, внаслідок якого спрацьо­вує спусковий важіль.

ПЛАГІАТ (від лат. pragio — викрадаю) — привласнення авторства на чужий твір на­уки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропо­зицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

ПЛАНИ І СХЕМИ МІСЦЯ ПОДІЇ — додатковий спосіб фіксації результатів огляду місця події; є додатком до протоколу огляду місця події. План — це графічне площинне зображення певного місця (місцевості або приміщення), виконане у масштабі або схе­матично (у вигляді схеми). Відмінність між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, друга — без масштабу, орієнтовно, з позначенням розмірів об’єктів, їх форми і відстані між ними. Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості та приміщень. План приміщень може бути площинним (простим) або розгорнутим. План місцевості викреслюється способом промірювання за напря­мом або способом засічок. Під час складання плану або схеми використовують умовні позначення. На кожному плані або схемі мають бути: назва зі вказівкою того, що зобра­жено, стрілка з вказівкою «північ—південь» для орієнтування за сторонами світу; мас­штаб (на планах), пояснювальні написи стосовно тих чи інших об’єктів. Плани і схеми підписують слідчий і поняті.

ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — визначення шляхів і способів розслідування, обставин, що підлягають встановленню за кримінальною справою, визначення систе­ми слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, їх змісту, послідовності проведення, термінів виконання. Принципи П. р.: законність, обґрунтованість, індивідуальність і динамічність розслідування. П. р. пов’язане з висуванням обґрунтованих слідчих версій. Результатом П. р. є план розслідування. Під час розслідування складних справ письмовий план доцільно складати за епізодами.

ПЛАНШЕТ (франц. planchette — дощечка) — 1) дошка з натягнутим на неї папером, на який наносять план місцевості; 2) план місцевості, одержаний під час знімання.

ПЛАСТИНА МЕТАЛЬНА — вид простої ручної метальної зброї, що має базу, леза і вістря. Часто в центрі є стабілізуючий отвір. П. м. різні за формою і вагою.

ПЛОМБА (від лат. plumbum — свинець) — заборонний знак із клеймом, відбитком печатки на дверях сховищ, контейнерів, автофургонів, деяких приладів; рід свинцевої (чи з іншого матеріалу) печатки, що підвішується до товарів або опечатаних приміщень, контейнерів. П. є об’єктом трасологічного дослідження.

ПЛЯМИ ЛАРШЕ — у судовій медицині: результат посмертного висихання кон’юнктиви (з’єднувальної оболонки ока) між відкритими повіками; трикутники білого і сірого кольору.

ПЛЯМИ ТАРДЬЄ — у судовій медицині: крововилив під плевру і зовнішню оболон­ку серця (епікард). Часто спостерігається у разі смерті від механічної гіпоксії.

ПОБІЧНІ ДОКАЗИ — дані, що встановлюють проміжні факти. Оцінюються поряд з іншими доказами за кримінальною справою в їх сукупності.

ПОБІЧНІ ДОКАЗИ ПОВЕДІНКИ — дані про факти, що негативно характеризують поведінку підозрюваного (обвинуваченого) у зв’язку з вчиненим злочином. П. д. п. мо­жуть бути: знання таких обставин, що могли бути відомі лише особі, яка вчинила зло­чин, обмовка, винна поінформованість, підвищена зацікавленість до розслідування конкретного злочину, мимовільні реакції на подразник та ін. П. д. п. мають орієнтовне значення і використовуються з тактичною метою.

ПОВЕДІНКА АГРЕСИВНА — специфічна форма дій людини, що характеризуються демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили щодо іншої людини чи групи осіб, яким суб’єкт намагається завдати шкоди. П. а. може варіюватися за ступенем інтенсивності і формою вияву: від демонстрації ворожості та недоброзичливості до сло­весних образ (вербальна агресія) і застосування грубої фізичної сили (фізична агресія).

ПОВЕДІНКАДЕВІАНТНА — система вчинків або окремі вчинки, що суперечать за­веденим у суспільстві правовим або моральним нормам. Основні види П. д. — зло­чинність і кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка (систематичне пияцтво, користолюбство, розбещеність у сфері сексуальних стосунків тощо).

ПОВЕДІНКА ЖЕРТВИ ЗЛОЧИНУ — різниться залежно від її ролі у процесі ре­алізації злочинного наміру. Позитивна поведінка — це поведінка, спрямована на за­побігання конфліктній ситуації, на припинення злочину і затримання злочинця. Нейт­ральною є поведінка, що не сприяє здійсненню кримінального акту, але й не перешко­джає йому. Провокуюча поведінка з боку жертви злочину, за характером, інтенсивністю і тривалістю створює реальну можливість для реалізації злочинного наміру, тобто стає безпосередньою причиною вчинення злочину. Див.: Віктимність.

ПОВІШЕННЯ — форма задушення; застосовується у разі самогубствата навмисних убивства. Знаряддям задушення може бути мотузка, ремінь, телефонний дріт та ін. Під тягарем тіла петля на шиї затягується, смерть настає в результаті асфіксії.

ПОГОНЯ — оперативно-розшуковий захід, що полягає в переслідуванні злочинця «по гарячих слідах».

ПОГРАНИЧНИЙ СТАН — позначення слабкої, стертої форми нервово-психічного розладу, що перебуває на межі між психічним здоров’ям і вираженою патологією.

ПОГРОЗА — вираження словесне, письмове, діями або іншим способом наміру за­вдати фізичної, матеріальної або іншої шкоди окремій особі або громадським інтере­сам; один із видів психічного насильства над особою. Відповідно до чинного законодав­ства забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом погроз.

ПОДРАЗНИК — будь-який матеріальний агент, зовнішній або внутрішній, який ус­відомлюється або не усвідомлюється, що виступає як умова подальших змін стану ор­ганізму.

ПОЗИТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — категоричний або вірогідний висно­вок експерта, що стверджує існування (або можливість існування) факту, з приводу яко­го перед експертом поставлено певне запитання.

ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО — повідомлення особи, яка притягнута як об­винувачений, про фактичні дані з приводу пред’явленого обвинувачення та інших відо­мих йому обставин у справі, а також наявних у справі доказів, зроблене у процесі допи­ту; один із способів захисту обвинуваченого. П. о. є джерелом доказів.

ПОКАЗАННЯ СВІДКА — повідомлення свідка про особисто відомі фактичні дані щодо будь-яких обставин, які належить встановити у справі, зроблене під час допиту. П. с. є джерелом доказів.

ПОЛІГРАФ — прилад, що реєструє емоційний стан випробуваного; використо­вується для виявлення прихованої обставини. У деяких країнах П. застосовують у прак­тиці боротьби зі злочинністю; випробуваного тестують за допомогою П. У Росії П. засто­совується як оперативно-розшуковий захід, може здійснюватися опитування громадян за допомогою П. (з 1995 р.). В Україні застосування П. нормативно не регламентоване. Див.: Детектор брехні.

ПОЛУЧОК — тип каналу ствола, у якому діаметр зменшується до дула на 0,51 —0,75 мм.

ПОНЯТИЙ — особа, не зацікавлена в кримінальній справі, яка присутня під час ря­ду слідчих дій. П. (звичайно не менше двох осіб) зобов’язані засвідчити факт, зміст і ре­зультати слідчої дії.

ПООДИНОКІ СЛІДИ — окремі, не взаємозалежні сліди, розташовані ізольовано один від одного. П. с. вивчаються і фіксуються на місці події. Виявлення, фіксація, ви­лучення і використання П. с. — завдання трасології.

ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ — 1) вивчення об’єктів, які ще не мають статусуре- чових доказів, але можуть стати такими за настання певних процесуальним умов. П. д. здійснюється працівниками експертно-криміналістичних служб до порушення кримі­нальної справи або спеціалістами за дорученням слідчого без призначення експертизи. Результати П. д. не можуть виступати як джерело судових доказів; 2) стадія експертно­го дослідження, на якій експерт ознайомлюється з поданими на дослідження матеріала­ми справи, речовими доказами та зразками.

ПОПЕРЕДНЄ УВ’ЯЗНЕННЯ — порядок утримання під вартою осіб, щодо яких об­рано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

ПОРА (від грец. 7іоро^ — отвір) — вивідний отвір потових залоз на папілярних лініях. П. має розмір близько 250 мкм.

ПОРІВНЯННЯ — одна з логічних операцій мислення. Завдання з П. предметів, зо­бражень, слідів широко використовують у криміналістиці.

ПОРІГ ВІДЧУТТЯ — величина (сила) подразнення, що викликає або змінює інтен­сивність відчуття. Мінімальна величина подразнення, що вперше починає викликати відчуття, називається нижнім абсолютним П. в. Верхнім абсолютним П. в. називають величину подразнення, за якої відчуття або зникає, або якісно змінюється, наприклад, перетворюється на болюче, як це має місце при збільшенні гучності звуку або яскра­вості світла.

ПОРОСКОПІЯ (від грец. 7іоро^ — отвір і стколесо — спостерігаю, розглядаю) — роз­діл дактилоскопії, що вивчає можливості ототожнення особи за відбиттям пор у відбит­ках пальців.

ПОРОХ — вибухова речовина, що застосовується в зарядах вогнепальної зброї.

ПОРОХ БЕЗДИМНИЙ — порох, який згоряє без виділення диму. Вперше був виго­товлений у Росії у 1841 р. А. А. Фадєєвим.

ПОРОХ ДИМНИЙ — порох, під час згоряння якого виділяється певна кількість ди­му. Використовувався протягом кількох століть аж до винаходу бездимного пороху.

ПОРОХ ЛИШЕВА — бездимний порох колоїдного типу, створений із нітроклітко­вини П. А. Михальовим. Розробки були закінчені в 1895 р. А. А. Лишевим.

ПОРОХ НІТРОГЛІЦЕРИНОВИЙ — тип бездимного пороху, винайдений у 1887 р. А. Нобелем. В основу цього винаходу лягли розробки російських хіміків H. Н. Зініна і В. Ф. Петрушевського.

ПОРОХ ПІРОКСИЛІНОВИЙ — тип бездимного пороху, створений у 1884 р. фран­цузьким хіміком П. В’єлем.

ПОРОХ СФЕРИЧНИЙ — димний порох. Виготовлявся з 1813 р.

ПОРТАТИВНИЙ НАБІР «МОЛЕКУЛА» Призначений для роботи з мікрооб’єктами на місці події. Габаритні розміри 205 х 90 х 50 мм, вага — 0,8 кг. До комплекту набору вхо­дять: лупа чотирьохскладна, пробірки з пробкою, піпетка; липка стрічка ЛТ-19; щіточ­ка; шкребок; лопатка-шпатель; зонд штиковий; зонд вигнутий; пінцет прямий; пінцет вигнутий; ножиці манікюрні; скло предметне; скло предметне із заглибленням; пакети поліетиленові з замком; шкребок вигнутий.

ПОРТРЕТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ, психологічний профіль — різновид криміналістич­них розумових моделей. П. п. розшукуваного злочинця є системою відомостей про пси­хологічні та інші ознаки зазначеної особи, важливі для її виявлення та ідентифікації. Ця система охоплює не лише психологічні, а й правові, соціально-демографічні, криміна­лістичні ознаки. П. п. відображає внутрішні, психологічні, а також поведінкові ознаки людини.

ПОРТРЕТ РИСОВАНИЙ — різновид суб’єктивного портрета; виконується худож­никами зі слів очевидців чи потерпілих.

ПОРТРЕТ СИНТЕТИЧНИЙ — 1) метод відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців чи потерпілих; виготовляється з фрагментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або опе­ративного працівника; 2) результат відтворення зовнішності розшукуваного за фраг­ментами фотозображень.

ПОРТРЕТ СУБ’ЄКТИВНИЙ — 1) методи відтворення зовнішності розшукуваних осіб за мисленими образами, що збереглися у пам’яті очевидців чи потерпілих. Існують різні системи для створення П. с.: синтетичні портрети, рисовані портрети, фоторобот, система ІКР, комп’ютерний фоторобот; 2) результат відтворення зовнішності розшуку­ваного за мисленим образом.

ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ — початкова стадія кримінального процесу; полягає в тому, що органи дізнання, слідчий, прокурор, суд і судця, виявивши в події, про яку їм стало відомо, ознаки злочину, приймають рішення почати прова­дження у кримінальній справі. Ця стадія завершується прийняттям рішення про П. к. с. або відмову в цьому.

ПОСОХ БОЙОВИЙ — ручна ударна холодна зброя, що складається з робочої части­ни (тростини) і рукояті з навершнем.

ПОТЕРПІЛИЙ — особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Громадянин, визнаний П. від злочину, має право давати показання у справі. П. і його представник також мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайоми­тися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового роз­гляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 49 КПК України).

ПОЧЕРК — манера написання, виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопи­су. П. залежить від рівня розвитку особи і закріплення у неї письмово-рухових навичок. Своєрідність П. виявляється у певній сукупності загальних і окремих ознак. Іден­тифікаційними властивостями П. є його індивідуальність і усталеність. Найбільшу стабільність має сформований П., який частіше формується в особи до 25-річного віку. Варіаційність ознак П. не може вважатися перешкодою до ідентифікації.

ПОЧУТТЯ — одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, яка характеризується відносною усталеністю.

ПОШКОДЖЕННЯ ПОСМЕРТНІ — у судовій медицині: пошкодження, що утвори­лися після смерті або в атональний період (під час агонії), хоч останні можуть мати за­життєві ознаки. П. п. можуть бути наслідком дій злочинця (скидання трупа з висоти, розчленування трупа тощо), або наслідком переміщення трупа, ушкодження трупа ко­махами, тваринами та ін.

ПРАВОПОРУШЕННЯ — у широкому розумінні слова: антигромадське діяння, що завдає шкоду суспільству та карається за законом.

ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ — сукупність обставин, що підлягають доказуванню за кримінальною справою. Під час провадження досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді доказуваню підлягають: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також об­ставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують пока­рання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК України).

ПРЕДМЕТ ДОПИТУ — сукупність обставин, що підлягають з’ясуванню і мають значення для встановлення об’єктивної істини у справі. П. д. визначається двома чин­никами: 1) переліком обставин, що підлягають з’ясуванню у справі; 2) даними, що ма­ють бути відомі особам, які мають відношення до події злочину (свідкам, потерпілим, підозрюваним або обвинуваченим). Залежно від процесуального стану допитуваного П. д. у найзагальнішій формі визначений у кримінально-процесуальному законо­давстві. Так, свідка можна допитувати про факти, що стосуються цієї справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого (ст. 167 КПК України). П. д. тісно пов’язаний з предметом доказування за кримінальною справою.

ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ — слідча дія, сутність якої полягає у встанов­ленні тотожності запропонованого об’єкта за його уявним образом, відбитим у пам’яті того, хто впізнає. Види впізнання: 1) впізнання людей; 2) впізнання трупа; 3) впізнання речей, знарядь злочину, документів і тварин; 4) впізнання ділянки місцевості, житла та інших приміщень. Важливим елементом підготовки до пред’явлення для впізнання є допит того, хто впізнає, у процесі якого слід з’ясувати ступінь повноти сприйняття тим, хто впізнає, об’єкта, його ознаки, можливості узнавання. Коли той, хто впізнає, є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за даван­ня завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від давання показань. Предмет, що підлягає впізнанню, пред’являється тому, хто впізнає серед інших од­норідних предметів. Особу, яка підлягає впізнанню, пред’являють тому, хто впізнає, се­ред інших осіб тієї самої статі у кількості не менше трьох, які не мають відмінностей у зовнішності та одязі (статті 174,175 КПК України). Див.: Упізнання.

ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ДОКАЗІВ НА ДОПИТІ — тактичний прийом, що полягає у де­монстрації змісту і значення наявної в розпорядженні слідчого доказової інформації для активного впливу на допитуваного. П. д. на д. здійснюється з метою: надати допо­могу добросовісному допитуваному в пригадуванні забутого; викрити допитуваного, який дає неправдиві показання; деталізувати і конкретизувати показання допитувано­го; змінити установку особи, яка відмовляється давати показання. Способи пред’явлен­ня доказів: 1) за характером використання доказів у розслідуванні: а) пред’явлення до­казів на одному допиті; б) пред’явлення доказів у ході ряду допитів однієї особи; 2) за ха­рактером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі: а) роздільне пред’явлення поодиноких доказів; б) пред’явлення комплексу взаємозалежних доказів; в) пред’яв­лення всієї системи доказів; 3) за характером демонстрації доказів на допиті: а) нагаду­вання про наявність доказів; б) перелік наявних доказів; в) надання допитуваному мож­ливості роздивитися або вивчити доказ; 4) за характером послідовності пред’явлення доказів: а) за наростаючою силою; б) за зменшувальною силою; 5) за характером додат­кових умов, що посилюють вплив на допитуваного: а) несподіване пред’явлення;

б) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, пов’язаних з ним;

в) пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення.

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ (від лат. ргаешто — передбачаю, припускаю) — по­ложення, відповідно до якого обвинувачений (підсудний) вважається невинним, поки його провину не буде доведено в установленому законом порядку. П. н. — один із важ­ливих демократичних принципів кримінального процесу.

ПРЕКУРСОРИ — речовини та їх солі, що використовуються у процесі виробництва, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин.

ПРИВІД — примусове доставлення у правоохоронні органи або до суду осіб, які до­бровільно не з’явилися за викликом.

ПРИГАДУВАННЯ — розумові дії, пов’язані з пошуком, відновленням і «витягуван­ням» із довгострокової пам’яті необхідної інформації. П. є довільною формою спогаду.

ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — процесуальна дія слідчого, особи, яка прово­дить дізнання, прокурора, суду, що є вирішенням питання про П. е. і винесення поста­нови (ухвали) в разі виникнення у справі питань, для розв’язання яких необхідні спеціальні знання у науці, техніці, мистецтві чи будь-якій іншій професійній діяль­ності. Позитивне вирішення питання про П. е. тягне за собою: 1) чітке визначення за­вдання експертові та формулювання питань, що потребують вирішення; 2) точне виз­начення об’єктів експертизи; 3) вибір експертної установи чи обізнаної особи, якій до­ручають провадження експертизи. Порядок призначення експертизи регламентує ст. 196 КПК України.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ — вольовий акт формування послідовності дій, що ведуть до досягнення мети на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності.

ПРИЙОМ КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ — див.: Криміналістичний прийом.

ПРИЙОМ ТАКТИЧНИЙ — спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, оснований на психологічному механізмі його реалізації, який є найбільш раціональним і ефективним за певних ситуацій. П. т. є основним еле­ментом криміналістичної тактики. Поняття «П. т.» відображає насамперед практичну спрямованість тактики, оскільки це спосіб цілеспрямованої практичної діяльності під час розслідування злочинів. П. т. може бути не будь-який спосіб у здійсненні процесу­альної дії, а лише найбільш раціональний і ефективний за певних обставин його реалі­зації. Особливість П. т. полягає в його психологічній сутності та механізмі реалізації. Та­кий механізм реалізації припускає: 1) його психологічну спрямованість, пов’язану з ви­криттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням минулої події, виявленням

прихованого тощо; 2) безпосередню або опосередковану взаємодію між слідчим (суд­дею) і їхніми респондентами; 3) психологічний ефект від його використання (що пов’язано з отриманням об’єктивних показань, виявленням слідів і знарядь злочину, встановленням місцезнаходження схованки тощо). П. т. можна класифікувати за таки­ми підставами: 1) за сферою їх реалізації (П. т. огляду місця події, обшуку, допиту, пред’явлення для впізнання тощо); 2) за діапазоном застосування (П. т., що використо­вуються при провадженні лише окремих або кількох (багатьох) слідчих (судових) дій); 3) за об’єктом спрямованості (П. т., що спрямовані на здійснення психологічного впли­ву на людину; П. т., що спрямовані на дослідження матеріального середовища); 4) за ха­рактером інформації (П. т., що основані на словесній інформації; П. т., що основані на матеріалізованій інформації; П. т., що ґрунтуються на логіко-розумовій інформації).

ПРИЛАД «ІРИС-Е» — переносний імпульсний селективний металошукач. Призна­чений для пошуку металевих предметів, прихованих на місцевості, у неглибоких водой­мах і приміщеннях. За його допомогою можна провадити огляд людей і вантажів. Ефек­тивний технічний засіб під час обшуку.

ПРИЛАД ОПТИЧНОГО НАКЛАДЕННЯ «ПОН-2» — прилад, призначений для візуального порівняння плоских об’єктів методом оптичного накладення двох зобра­жень, а також для фотографування результатів дослідження.

ПРИЛАД «РЕЛЬЄФ-2» — лабораторний прилад із електронно-оптичним перетво­рювачем інфрачервоного проміння, призначений для візуального дослідження, а також фотографування об’єктів, невидимих при звичайному освітленні, але які стають види­мими у відбитому і проминаючому інфрачервоному промінні. Галузь застосування:

1. читання замазаних і залитих текстів у разі, коли барвник, за яким приховано текст, прозорий для інфрачервоного проміння, а барвник самого тексту непрозорий для них;

2. читання затертих текстів і текстів, складних для прочитання; 3) читання заклеєних текстів, виконаних барвником, непрозорим для інфрачервоного проміння; 4) дифе­ренціація матеріалів письма, виявлення виправлень і дописок у документах; 5) вияв­лення підписів, виконаних шляхом технічної підробки; 6) виявлення ознак близького пострілу на об’єктах.

ПРИЛАД «С-330» — є поєднанням інфрачервоного оглядового приладу з інфрачер­воними і ультрафіолетовими ліхтарями.

ПРИМУШУВАННЯ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ — кримінально каране діяння, яке по­лягає в примушуванні допитуваного давати певні показання шляхом застосування до нього незаконних дій (ст. 373 КК України). Таке примушування може бути застосоване щодо обвинуваченого, підозрюваного, свідка, потерпілого й експерта.

ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАБОРУ ПРОБ ҐРУНТУ За допомогою П. д. з. п. ґ. мож­на брати проби ґрунту з глибини 25—75 см. Являє собою штангу з насадкою у вигляді по­рожнього циліндра з цементованої сталі діаметром 20 мм і завдовжки 100 мм. Нижня крайка насадки гостро заточена. У середній частині є проріз (вікно) завширшки 12 мм, а у верхній частині — хвостовик із стопорним гвинтом, за допомогою якого насадка закріплюється на штанзі.

ПРИСТРІЙ, ЩО СТРІЛЯЄ, АВТОМАТИЧНИЙ — американський пристрій таєм­ної дії. Після зведення курка руйнується ампула з кислотою, яка, роз’їдаючи дріт, звільняє курок. Інтервал між руйнацією ампули і пострілом залежить від товщини дро­ту і матеріалу, з якого він виготовлений.

ПРИСТРІЙ, ЩО СТРІЛЯЄ, ВМОНТОВАНИЙ У КАБЛУК ЧЕРЕВИКА - амери­канський одноразовий пристрій, вмонтований у каблук черевика. Приводиться у дію натисканням на виступаючий ударник.

ПРИХОВУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ — діяльність, спрямована на перешкоджання роз­слідуванню злочинів шляхом утаювання, знищення, маскування і фальсифікації слідів злочину. П. з. — одна з форм протидії розслідуванню.

ПРИЦІЛ — пристосування на вогнепальній зброї, що надає їй положення, не­обхідного для влучення у ціль. П. поділяються на механічні й оптичні.

ПРИЦІЛ НІЧНОГО БАЧЕННЯ — приціл у вигляді насадки на вогнепальну зброю, яка дає можливість вести прицільну стрільбу в нічний час.

ПРИЦІЛ ОПТИЧНИЙ — приціл, що складається з окулярної трубки з оптичною системою, а іноді й панорамою.

ПРОБА — 1) кількість вагомих частин благородного металу в одиниці лігатурного металу (сплаву), з якого виготовляють ювелірні вироби і карбують монети. Факт виго­товлення виробу із дорогоцінного металу перевіряється, насамперед, за наявності клей­ма (П.). Існують золотникова та метрична система значення П; 2) перевірка, випробу­вання властивостей, якостей чого-небудь і результат такої перевірки.

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ (від грец. лрорлгща — задача, завдання і лат. situs — ста­новище) — співвідношення обставин і умов, що містять суперечності і не мають одно­значного вирішення, і в яких розгортається діяльність індивіда або групи.

ПРОБОЇНА — пробитий, проламаний, прорваний у чому-небудь наскрізний отвір, прохід. У судовій балістиці — вогнепальна П.

ПРОВАДЖЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — 1) система процесуальних дій, що вчиняються для отримання висновку експерта як джерела доказів. Охоплює призначення експерти­зи, підготовку матеріалів та її проведення; 2) діяльність експерта (колективу експертів), що полягає в дослідженні, під час якого вирішуються завдання, викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи; завершується формулюванням висновку.

ПРОНИКНЕННЯ В ЗЛОЧИННУ ГРУПУ — оперативно-розшуковий захід; вдаю­чись до хитрощів, необхідно проникнуті всередину злочинної групи з метою отримання інформації про її діяльність.

ПРОСЛУХОВУВАННЯІ ЗАПИС ТЕЛЕФОННИХ ПЕРЕГОВОРІВ - оперативно- розшукова або слідча дія. Переговори прослуховують спеціально уповноважені на те особи з числа операторів підприємства зв’язку чи особливий оперативно-технічний підрозділ органу дізнання. Прослуховування полягає у підключенні до переговорного пристрою систем міської, міжміської, міжнародної, радіотелефонної, радіорелейної, високочастотної, космічної та інших видів зв’язку. Процедура П. і з. т. п. передбачена ст. 187 КПК України. Див.: Зняття інформації з каналів зв’язку.

ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ — навмисна діяльність зацікавлених осіб з метою перешкоди розслідуванню і встановленню істини у справі. П. р. може виявлятися в різ­них формах: приховування злочинів, знищення слідів, дача неправдивих свідчень, фальсифікація доказів, застосування погроз та фізичного насильства до учасників кримінального процесу тощо.

ПРОТОКОЛ — процесуальний документ, у якому в письмовій формі фіксується хід і результати процесуальної дії, що здійснюється слідчим, особою, яка провадить дізнан­ня, під час розслідування кримінальних справ і судом під час судового розгляду кримі­нальних і цивільних справ.

ПРОТОКОЛЮВАННЯ — відображення у протоколі слідчої дії; основний спосіб фіксації доказів.

ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ — поява у людини під впливом певних особливо­стей професійної діяльності таких психологічних змін, що починають негативно впли­вати на діяльність, психологічну структуру самої людини. Розвиток П. д. призводить до самовпевненості, обумовленої переоцінкою свого професійного досвіду, яка постійно посилюється. У практичній діяльності слідчих і судових органів П. д. призводить до втрати доказової інформації, неправильного висування версій. Шляхи подолання П. д.: робота щодо вдосконалення-практичної діяльності і теоретичного рівня; обмін пози­тивним досвідом; самокритичність, самоконтроль; розумова гігієна праці.

ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ — сукупність психічних і психофізіологічних особ­ливостей людини, необхідних для досягнення суспільне прийнятної ефективності у тій чи іншій професії.

ПРОФЕСІОГРАФІЯ — технологія вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психолого-фізичних можливостей людини.

ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО — діяльність щодо запобігання зло­чинам. Слідчий зобов’язаний виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню зло­чину (ст. 23 КПК України).

ПРОФІЛОГРАФ (від італ.profile — обрис і грец. ураяло — пишу) — прилад, за допо­могою якого визначають чистоту (величину нерівностей) обробленої поверхні.

ПРОФІЛОГРАФІЧНИЙ МЕТОД — у трасології метод отримання рельєфного зоб­раження (профілограми) мікронерівностей поверхні слідів за допомогою профіло­графів, порівняльних і профільних мікроскопів.

ПРОФІЛЬ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — див.: Портрет психологічний.

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — частина норм правової системи, яка регулює стосун­ки, що виникають під час розслідування злочинів, розгляду і вирішення кримінальних і цивільних справ. Криміналістичні рекомендації не можуть суперечити нормам проце­суального права.

ПРОЧІСУВАННЯ МІСЦЕВОСТІ — оперативно-розшуковий захід; проводиться з метою виявлення і затримання злочинця, який переховується.

ПСИХІАТР — лікар-фахівець у галузі психіатрії.

ПСИХІАТРІЯ (від грец. ч/ихг) — душа і іахрєіа — лікування)— розділ медицини, що вивчає психічні хвороби, причини їх виникнення, методи запобігання й лікування.

ПСИХІКА (від грец. уиет — душа) — функція головного мозку, його здатність відо­бражати об’єктивну дійсність.

ПСИХІЧНЕ НАПРУЖЕННЯ — психічний стан, що виникає під час виконання складної роботи, в ускладнених умовах.

ПСИХІЧНИЙ СТАН — характеристика психічної діяльності особи за певний період, що свідчить про своєрідність перебігу психічних процесів залежно від психічних властивостей людини, предметів і явищ, що відображаються. Розрізняють такі П. с. — афект, фрустрацію, стрес, страх та ін.

ПСИХОАНАЛІЗ — у психіатрії: метод лікування неврозів; полягає у виявленні підсвідомих афективних переживань, що лежать в основі неврозів. Метод П. був запо­чаткований 3. Фрейдом.

ПСИХОДЕЛІКИ, галюциногени, психотоміметики — речовини, що спричиняють психоделічністани. До П. належатьдіетиламідлізергіновоїкислоти (ЛСД-25), діметил- триптамін (ДРТ), буфотенін, мескалін, псилоцибін, а також близькі до них психо- активні речовини конопель (канабіноїди) та деякі синтетичні препарати (серніл, дит- рантощо). Безконтрольне застосування П. поза спеціальними умовами клініки призво­дить до тяжких наслідків і нещасних випадків.

ПСИХОЗ (від грец. ц/ихт) — душа) — глибокий розлад психіки, який полягає в пору­шенні відображення реального світу, можливості його пізнання, зміні поведінки і став­лення до всього, що оточує. Прояви П. різноманітні і можуть супроводжуватися марен­ням, запамороченнями, грубими порушеннями пам’яті, мислення, змінами емоційної сфери, безглуздими і безконтрольними вчинками.

ПСИХОЛОГ — фахівець із психології. Як спеціаліст П. може бути присутнім під час провадження слідчих дій.

ПСИХОЛОГІЧНА ПАСТКА — комплекс тактичних прийомів, основаних на психо­логічних закономірностях, що сприяють отриманню інформації. П. п. у багатьох випад­ках слід розуміти як синонім терміна «слідча хитрість». Див.: Слідча хитрість..

ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕАГЕНТ — той чи інший матеріальний об’єкт, якийсь факт, явище, повідомлення, сприйняття яких зумовлює психологічну реакцію лише у при­четної до злочину особи. Мета використання П. р. — спостереження з боку слідчого за відповідними реакціями допитуваного. Допустимість застосування П. р. під час прове­дення слідчих дій є дискусійною проблемою у криміналістиці.

ПСИХОЛОГІЯ (від грец. уи/г) — душа і лоуост — слово) — наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот.

ПСИХОЛОГІЯ КРИМІНАЛЬНА — галузь юридичної психології. П. к. вивчає пси­хологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утво­рення, структури, функціонування і розпад злочинних груп.

ПСИХОЛОГІЯ ПЕНІТЕНЦІАРНА — галузь юридичної психології. П. п. вивчає психологічні основи ресоціалізації — відновлення порушених соціальних якостей осо­би, проблеми ефективності покарання, динаміку особи засудженого під час виконання покарання, особливості ціннісних орієнтацій та стереотипів поведінки в умовах соціа­льної ізоляції. П. п. — тюремна психологія, психологія тюремного побуту. П. п. вивчає мікрогрупи засуджених, неформальні і формальні мікроколективи в місцях позбавлен­ня волі, методи впливу на психіку, засудженого.

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВА — див.: Судова психологія.

ПСИХОЛОГІЯ ЮРИДИЧНА — галузь психології, що вивчає закономірності і ме­ханізми психічної діяльності людей у сфері регульованих правом відносин.

ПСИХОПАТІЇ (від грец. уихг) — душа і яа0оС, — біль, страждання) — патологія ха­рактеру, за якої у суб’єкта спостерігаються практично незворотні властивості, що пере­шкоджають його адекватній адаптації у соціальному середовищі.

ПСИХОСТИМУЛЯТОРИ — лікарські препарати, що тимчасово підвищують розу­мову та фізичну працездатність.

ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ — хімічні сполуки і природні продукти, що мають вибіркову активність щодо нормальної і порушеної психічної діяльності. Існують різні класифікації П. з., основані на принципах їх хімічної будови, фармакологічної ди­наміки, клінічного ефекту. Відповідно до клінічного ефекту П. з. поділяють на: психо- лептики — речовини, що пригнічують і заспокійливо впливають на центральну нерво­ву систему (аміназин, галопещол, седуксен тощо); психоаналептики — стимулятори ак­тивності та працездатності (фенамін, кофеїн, сиднокарб та ін.); психодизлептики — речовини, що дезорганізують діяльність мозку (діетиламід л ізергінової кислоти, бенак- тизин та ін.). Останнім часом з’являються нові класи психотропних засобів, які дуже диференційовано впливають на психічні функції і поведінку людини, її пам’ять і пра­цездатність (нейропептиди, ноотропи, психоенергізатори та ін.).

ПУМА — кистень, який являє собою камінь, зашитий у шкіряний мішечок, при­кріплений за допомогою ременя до дерев’яної рукоятки.

ПХІ-ЧАМ — в’єтнамські метальні голки.

Р

РАЗЮЧА ПРИКМЕТА — дуже примітна прикмета, та, що впадає в око (родимка чи шрам на обличчі). Різновид особливих прикмет.

РАКЕТНИЦЯ — пістолет, що використовується для подачі світлових сигналів. Має ствол, що переламується, і великий калібр. Стріляє патроном із спеціальною сумішшю, яка світиться, — ракетою.

РАНГ РЕФЛЕКСІЇ — рівень рефлексивного мислення, що дає змогу перегравати су­противника у конфлікті. Рефлексивна взаємодія слідчого і допитуваного, її результати визначаються Р. р. Перевага в рефлексії зумовлена: загальноосвітнім рівнем особи; рівнем професійної підготовки; рівнем поінформованості; вмінням будувати і варіюва­ти розумові моделі інших осіб; знанням психології спілкування; вмінням встановлюва­ти психологічний контакт і здійснювати психологічний вплив; знанням індивідуально- психологічних особливостей; володінням тактичним арсеналом. Див.: Рефлексивне мислення.

РАПІРА — колюча клинкова холодна зброя з прямим гранованим клинком, загост­реним на кінці (дуельна рапіра) або з кульковим запобіжником на кінці клинка (фехту­вальна або спортивна, рапіра). Має гарду і круглий черен з насічкою для зменшення ковзання руки.

РАПТОВИЙ — який відбувся, настав несподівано, непередбачено.

РАПТОВІСТЬ — тактична умова успішного проведення слідчої дії. Р. означає обран­ня найбільш відповідного моменту, несподіваності і доцільності дій слідчого. У кримі­налістиці іноді використовується термін «фактор Р».

РЕАКТИВ ВОСКОБОЙНИКОВА — засіб попереднього визначення крові. Скла­дається із суміші трьох компонентів: основного бензидину, перекису барію та лимонної кислоти, взятих у співвідношенні 1:4:10. Методика визначення крові: 1) невеличку кількість Р. В., яка вміщується на кінчику ножа (0,1—0,2 г), розчинити в 2—5 мл (1 чайна ложка) кип’яченої води. Отриманий розчин має бути безбарвним; 2) скрібок схожої на кров речовини або забрудненої ворсинки тканини помістити на фільтрувальний (про­мокальний) папір і додати 1—2 краплі розчину. За наявності крові папір навколо зразка через 15—30 с синіє. Чутливість реакції доволі висока: посиніння настає за задавненості плям крові до 10 років. Позитивна реакція з Р. В. є підставою лише для передбачуваного висновку.

РЕАКТИВНИЙ СТАН — особливий психічний стан (психогенія), у клінічній кар­тині якого відображається зміст психічної травми. Виділяють такі види Р. с.: 1) реактивні депресії, коли в результаті психотравми людина перебуває у пригніченому стані, що ви­являється у загал ьмованості, збіднілій міміці, і з патологічною зосередженістю пережи­ває те, що сталося; 2) афективно-шокові реакції, що виникають зазвичай у відповідь на які-небудь масові катастрофи, аварії і виявляються у звуженні свідомості, паніці, без­ладній руховій активності або навпаки, повній загальмованості (психогенний ступор). У осіб психопатичного складу у відповідь на хворобу або важку психотравму можуть розвиватися реактивні психози у формі реактивного марення, запаморочення тощо.

РЕАКЦІЯ ВОДІЯ — у дорожньо-транспортних подіях: реакція організму водія транспортного засобу на вплив ззовні. Найтиповіші Р. в.: проста реакція гальмування на червоний сигнал світлофора, на появу об’єкта; складна реакція повороту керма; склад­на реакція під час обгону тощо.

РЕВЕРС — зворотний бік монети чи медалі.

РЕВІЗІЯ (від лат. гєу'шо — перегляд) — обстеження фінансово-господарської діяль­ності об’єднань, підприємств, організацій та установ. Один із основних методів фінан­сового контролю. Р. може бути документальною, фактичною, плановою, позаплано­вою, повною (суцільною), вибірковою, комплексною.

РЕВІЗОР — 1) особа, яка здійснює ревізію; 2) особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації.

РЕВОЛЬВЕР (від лат. revolvo — обертаюся) — ручна вогнепальна зброя з коротким стволом і барабаном для стрільби на малій відстані. Р. бувають як капсульні, так і під унітарний патрон бічного або центрального запалення.

РЕЗИДЕНТ (від лат. residens, род. в. residentis — той, який залишається на місці — 1) іноземець, який постійно проживає у якій-небудь державі; 2) офіційне представ­ництво країни за кордоном, крім того, представництво підприємства, організації, який не займається господарською діяльністю; 3) таємний уповноважений іноземної розвідки, який на території певної держави спрямовує діяльність своїх агентів.

РЕКВІЗИТИ (від лат. requisitum — потрібне, необхідне, від reguiro — потребую) — обов’язкові відомості, які мають міститися у документі для визнання його дійсним. Та­кими відомостями, як правило, є: найменування і дата складання документа; назва й адреса підприємства (організації), що складає документ; сторони, які беруть участь у здійсненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; оди­ниці виміру й обсяг операції (у натуральному і вартісному виразі); підписи відповідаль­них осіб, відбитки печаток та штампів. Відсутність одного або кількох Р. у випадках, пе­редбачених законом, спричиняє недійсність або заперечність документа.

РЕКЕТ (англ. racket, від rack — мучити, катувати) — злочинне вимагання, що здійс­нюється шляхом шантажу, загроз, насильства. Передбачено законодавством США. У законодавстві України термін «Р.» не використовується, хоч останнім часом часто за­стосовується у літературних джерелах.

РЕКЛАМАЦІЯ (від лат. reclamatio — гучне заперечення, несхвалення) — претензії по­купця (замовника) до виготовлювача продукції (постачальника) у зв’язку з виявленими у ній дефектами і (або) некомплектністю, що оформлені відповідними актами. Не­обхідно враховувати під час розслідування злочинів, пов’язаних із обманом споживачів.

РЕКОГНОСЦИРОВКА, рекогносцирування — попередні дії перед оглядом місця події; попереднє обстеження місцевості з метою обрання доцільних прийомів і методів огляду; своєрідна «розвідка боєм».

РЕКОНСТРУКЦІЯ (від лат. ге — префікс, що означає зворотну або поворотну дію, і constructio — побудова) — відновлення початкового виду, стану, вигляду за залишками або письмовими джерелами. Існує матеріальна і розумова Р. Матеріальна Р. здійснюється за допомогою макетування і натурної Р. (наприклад, Р. обстановки місця дорожньо-транспортної події).

РЕЛАКСАЦІЯ (від лат. relaxatio — зменшення, ослаблення) — стан спокою, розслаб­леності, що виникає у суб’єкта внаслідок зняття напруження, після сильних пережи­вань або фізичних зусиль.

РЕМІНІСЦЕНЦІЯ (від лат. reminiscentia — пригадування, спогад) — повніше й точніше відтворення збереженого у пам’яті матеріалу порівняно з тим, що запам’ятався спочатку.

РЕНТГЕНОТЕЛЕВІЗІЙНА УСТАНОВКА ТИПУ «ЗАСЛІН» Призначена для «про­свічування» стін, металевих конструкцій, багажу, сейфів із метою виявлення зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв, схованок. Використовується під час проведення ог­лядів і обшуків.

РЕПЛІКИ (від лат. геріісо — повертаю назад) — частина дебатів, що полягає в запере­ченнях, якими обмінюються сторони в судовому процесі після виголошення основних промов з приводу повідомленого у них. Р. мають значення у тактиці судової діяльності.

РЕПРОДУКЦІЙНА ФОТОЗЙОМКА — система прийомів фіксації площинних об’єктів. Р. ф. застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). Під час Р. ф. до­держуються правил масштабної зйомки, що забезпечує високу точність копії.

РЕПРОДУКЦІЙНИЙ АПАРАТ «МРКА» — лабораторний прилад, що поєднує функції збільшувача і репродукційної установки. Призначений для мікро-, макрофото- графування різних об’єктів, репродукування документів, книгта ін. Для фотографічних і репродукційних робіт прилад оснащений двома змінними фотокамерами із форматом кадру 2,4 х 3,6 і 6 х 9 см. Управління фотокамерами провадиться електромагнітами, відпрацьовування витримок — через реле часу.

РЕСТАВРАЦІЯ ОБЛИЧЧЯ ПОМЕРЛОГО — відновлення обличчя трупа. Див.: «Ту­алет» трупа.

РЕФЛЕКСИВНЕ МИСЛЕННЯ — міркування, пов’язані з імітацією мислення і дій супротивника та аналізом власних міркувань і висновків. Р. м. є ядром теорії ігор, яке встановлює правила поведінки у конфліктних ситуаціях. Сутність рефлексивного підхо­ду полягає в тому, що супротивники у конфлікті імітують міркування один одного і скла­дають рефлексивні моделі. Р. м. повинно мати такі характеристики: 1) глибина рефлек­сії — ступінь відображення внутрішнього світу однієї людини, коли в ній уже містяться внутрішні світи інших людей; 2) широта рефлексії — кількість людей, чиї внутрішні світи одночасно розглядаються; 3) складність рефлексії — наявність альтернатив і тривалість міркувань; 4) істинність рефлексії — відсутність помилок у міркуваннях.

РЕФЛЕКСИВНЕ УПРАВЛІННЯ — двосторонній акт керуючого впливу, оснований на імітації мислення і дій супротивників у конфлікті. Мета Р. у. полягає в переграванні супротивника. Р. у. на досудовому слідстві є найхарактернішим для фігури слідчого. Не можна забувати про те, що й інші учасники кримінального процесу (підозрювані й об­винувачені, свідки й потерпілі, інші особи) мислять рефлексивно, продумують можливі запитання слідчого, прогнозують свою поведінку. Слідчий повинен правильно викори­стовувати рефлексивне мислення: не повинен уявляти, як він сам діяв би на місці зло­чинця, а повинен з урахуванням його психофізіологічних особливостей і соціального статусу уявити свої дії. Найбільш яскраво можливості Р. у. використовуються під час до­питу, очної ставки, обшуку. У цьому разі допит з психологічного боку може бути пода­ний як рефлексивна взаємодія, відображення одного міркування в іншому, взаємне відображення задумів і рішень. Імітація міркувань іншої сторони передбачає мож­ливість застосування певних тактичних прийомів з боку слідчого.

РЕФЛЕКСІЯ (від лат. ге/іехіо — вигин, відображення) — процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. Р. — процес подвоєного, дзеркального відображення суб’єктами один одного, змістом якого є відтворення особливостей один одного. Р. охоплює такі процеси, як проникнення людини у чужу свідомість, пізнання її людиною і уявлення, «моделювання» цих явищ у своєму внутрішньому світі.

РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ — вид множинності злочинів. Розрізняють фактичний і ле­гальний Р. з. Фактичний Р. з. — просте повторення злочинів. Легальним вважається та­кий Р. з., за який законом спеціально встановлюється особлива відповідальність.

РЕЦИДИВІСТ - у кримінальному праві: особа, яка після її засудження вироком знову вчинила один або кілька злочинів.

РЕЦИПІЄНТ (від лат. гесіріет, род. в. гесіріепйь — той, який одержує) — суб’єкт, який сприймає адресоване йому повідомлення. Суб’єкт, який реагує на повідомлен­ня, — респондент.

РЕЧОВИЙ — той, що складається з речовини, матеріальний.

РЕЧОВІ ДОКАЗИ — предмети, що можуть бути засобом встановлення істотних об­ставин у кримінальній або цивільній справах. У кримінальних справах Р. д. є предмети, що слугували знаряддям злочину або були об’єктами злочинних дій обвинуваченого, а також гроші та інші цінності, здобуті злочинним шляхом; усі інші предмети, що мо­жуть бути засобами виявлення злочину, встановлення фактичних обставин справи, ви­

явлення винних або спростування обвинувачення чи пом’якшення провини обвину­ваченого.

РИГІДНІСТЬ (від лат. rigidus — жорсткий, твердий) — утрудненість (аж до повної не­здатності) зміни наміченої суб’єктом програми діяльності в умовах, що об’єктивно по­требують її перебудови.

РИЗИК — ситуативна характеристика діяльності, що полягає в непевності її резуль­тату і можливих несприятливих наслідках у разі неуспіху. Терміну «Р.» відповідають три основні взаємозалежні значення: 1) Р. якміра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху в діяльності, зумовлена поєднанням можливості неуспіху і ступеня несприятливих наслідків у цьому разі; 2) Р. як дія, яка такчи інакше загрожує суб’єктові втратою (програ­шем, травмою, збитком); 3) Р. як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, проте надійнішим, і привабливішим, але менш надійним (результат якого проблематичний і пов’язаний із можливими несприятливими наслідками).

РИЗИК ТАКТИЧНИЙ —- виконання слідчим, суддею або оперативним працівни­ком діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем ло­калізації Р. т. має поширюватися: 1) на проведення тактичних операцій; 2) на здійснен­ня слідчих (судових) дій або оперативно-розшукових заходів; 3) на застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій; 4) на використання окре­мих тактичних прийомів. У теорії ігор умови Р. т. мають місце тоді, коли особа, яка прий­має рішення, розраховуючи на кращий результат, повинна бути готова до того, що здійсниться гірший. До того ж можна виділити два класичні випадки: 1) власне умови ризику; 2) умови непевності. Прийняття тактичного рішення у ситуації ризику пов’яза­не з оцінкою ступеня ризику. Така оцінка передбачає, насамперед, необхідність порівняння ймовірних практичних вигод і можливих негативних наслідків. Р. т. завжди повинен мати мотивований характер. Обрання тактики у ситуації Р. т. передбачає не­обхідність додержання таких положень: 1 ) прогнозування можливого настання резуль­татів внаслідок реалізації тактичного рішення; 2) варіювання наявною доказовою інформацією; 3) визначення допустимості Р. т. у конкретній ситуації.

РИКОШЕТ (франц. ricochet, ricocher — відскакувати) — відбиття снаряда (кулі), який вдарився об перепону під певним кутом до її поверхні, наслідком чого є зміна по­чаткової траєкторії польоту.

РИПЕР — складаний ніж із круглим череном і обмежувачем.

РИСИ ОСОБИСТОСТІ — стійкі ознаки, що повторюються за різних ситуацій; особ­ливості поведінки індивіда.

РІШУЧІСТЬ — здатність людини самостійно приймати відповідальні рішення і не­ухильно реалізувати їх у діяльності. Р. особливо яскраво виявляється у складних ситу­аціях, коли вчинок пов’язаний із певним ризиком і необхідністю альтернативного ви­бору. Р. означає також здатність сміливо брати на себе відповідальність за прийняте рішення, своєчасність дії, вміння швидко її виконувати або затримувати.

РОГАТИНА — древкова колюча холодна зброя, яка складається з рожна і древка, що є різновидом списа з більш широким і масивним наконечником. У мисливській Р. в ос­нові ручки часто міститься хрестовина.

РОГАТКА — найпростіша метальна пружинна зброя, що складається з розгалуженої рукояті, гуми та п’яти, куди вставляється снаряд.

РОЗБЕЩЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ — злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадця­тирічного віку. При Р. н. розпусні дії мають сексуальний характер; вони можуть бути фізичними та інтелектуальними.

РОЗБІЙ — злочин, що полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєдна­ному з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК України). Р. вважається закінче­ним злочином уже в момент нападу, незалежно від того, чи встиг винний фактично за­стосувати насильство, заподіяти шкоду здоров’ю потерпілого чи заволодіти майном.

РОЗГАЛУЖЕННЯ — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного візерунка.

РОЗГІН ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; характеризує протяжність (розмір) руху по горизонталі і визначається відношенням ширини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками. Розрізняють Р. п.: стиснутий (малий розгін) — ши­рина малих літер менша за їх висоту, відстань між буквами незначна; середній — шири­на малих літер менша за їх висоту, а також за відстань між літерами; розгонистий (вели­кий розгін) — ширина малих літер більша за їх висоту, відстані між літерами збільшені.

РОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ — злочин у сфері охорони держав­ної таємниці; розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості було довірено або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства (ст. 328 КК України). Р. д. т. — це діяння особи, в результаті якого секретна інформація, що була їй довірена або стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків, була сприйнята хоч би однією сторонньою особою.

РОЗКРАДАННЯ — узагальнене поняття, що охоплює умисне незаконне обернення певним способом чужого майна на свою користь або користь інших осіб із корисливих мотивів. У криміналістиці розрізняють окремі криміналістичні методики, що охоплю­ють: методики розслідування Р., що вчиняються у сфері промислового виробництва; будівництва; на залізничному транспорті; в сільськогосподарському виробництві; на підприємствах торгівлі; підприємствах громадського харчування; у сфері послуг і побу­тового обслуговування населення; у бюджетних установах та ін.

РОЗМІР ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; визначається висотою малих літер: великий (5 мм і більше); середній (від 2 до 5 мм); дрібний (не перевищує 2 мм).

РОЗПИСКА — документ із підписом, що засвідчує одержання зазначеною особою чого-небудь. Р. є одним із видів письмових доказів.

РОЗРИВ ЛІНІЇ — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного узора.

РОЗРОБКА — у судово-почеркознавчій експертизі: метод проведення роздільного і порівняльного досліджень ознак почерку. Під час дослідження текстів Р. окремих ознак полягає у відтворенні експертом у рукописі та зразках літерних або цифрових зображень, що містять ознаки почерку, і фіксації на цих зображеннях ознак збігу і розбіжностей.

РОЗСЛІДУВАННЯ — стадія кримінального процесу, у ході якої органи дізнання і досудового слідства здійснюють передбачені кримінально-процесуальним законом дії; приймають рішення з метою збирання і перевірки доказів, швидкого і повного розкрит­тя злочинів, притягнення як обвинувачених осіб, які вчинили злочин; вживають заходів щодо попередження і запобігання злочинів.

РОЗТИН ТРУПА СУДОВО-МЕДИЧНИЙ — робиться зазвичай у спеціально облад­наних для цього приміщеннях (моргах або прозекторських при лікарнях). Розтин по можливості має робити експерт, який брав участь в огляді трупа на місці події. Розтин дозволяється робити не раніше ніж через 12 годин після настання смерті. Розтин скла­дається із зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження. Під час зовнішнього огляду трупа старанно досліджують одяг і сам труп, трупні явища, ушкодження та інші особли­вості. Внутрішнє дослідження трупа передбачає обов’язковий розтин трьох порож­нин — черепа, грудей і живота з наступним діставанням усіх внутрішніх органів. У разі потреби (травма, захворювання та ін.) розкривається спинномозковий канал і

досліджується хребет і спинний мозок. В усіх випадках судово-медичної експертизи трупів бажана присутність особи, яка призначила експертизу.

РОЗЧЕРК — заключна безлітерна частина підпису.

РОЗЧЛЕНУВАННЯ ТРУПА — членування трупа на частини; може використовува­тися для приховування злочину.

РОЗШУК — діяльність слідчого, органа дізнання, адміністрації місць позбавлення волі та інших компетентних органів щодо встановлення місця перебування обвинува­чених, які переховуються від слідства і суду; засуджених, які ухиляються від виконання вироку або тих, які втекли з установ виконання покарань; осіб, які зникли безвісти. Розрізняють Р. як один із заходів, вжитих з метою розкриття злочину — встановлення особи, яка вчинила злочин (Див.: Карний розшук), і власне P., коли розшукуються кон­кретні особи, які підозрюються або обвинувачуються в учиненні певного злочину або переховуються від відбування покарання, встановленого вироком суду.

РУКАВИЦІ ДЛЯ КУЛАЧНОГО БОЮ — наручна ударна холодна зброя, призначена для посилення удару, на відміну від рукавиць, що захищають руку від удару. Зазвичай ма­ють шкіряну, тканинну або повстяну основи з металевими накладками, іноді з шипами.

РУХИ ДОВІЛЬНІ — зовнішні та внутрішні тілесні рухові акти (процеси), свідомо регульовані суб’єктом на основі наявної у нього потреби в досягненні мети як образу пе­редбачуваного результату.

РУХИ МИМОВІЛЬНІ — імпульсивні або рефлекторні рухові акти, здійснювані без контролю свідомості. Р. м. можуть мати адаптивний (наприклад, моргання, відсмику­вання руки під впливом больового подразника) і неадаптивний (наприклад, хаотичні рухи у разі запаморочення) характер.

РУШНИЦЯ — плечова вогнепальна зброя. Є прообразом сучасної гвинтівки. Існу­ють мисливські та спортивні Р.

с

САМОВЛАДАННЯ — здатність людини володіти собою; витримка, холодно­кровність. С. — показник емоційної та соціальної зрілості особи.

САМОГУБСТВО, суїцид — надзвичайний, виключний акт людської поведінки, який свідчить про те, що психогенні чинники виявилися сильнішими за інстинкт самозбере­ження, інстинкт життя. Особи, винні в доведенні до С., відповідно до ст. 120 КК України несуть кримінальну відповідальність.

САМООБМОВА — визнання провини в учиненні особою злочину, який насправді вона не вчиняла. Мотиви С. різні: бажання приховати більш тяжкий злочин; вплив заінтересованих осіб; психічні аномалії допитуваного. Тактичні прийоми викриття C.: зіставлення показань допитуваного з даними, що точно встановлені у справі; постанов­ка деталізуючих і уточнюючих запитань; оголошення показань інших осіб.

САМОПОЧУТТЯ — відчуття фізіологічної та психологічної комфортності внутріш­нього стану.

САНГВІНІК (від лат. sanguis, род. в. sanguinis — кров, життєва сила) — суб’єкт, який володіє одним із чотирьох основних типів темпераменту, що відзначається високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю і жвавістю рухів, роз­маїттям і багатством міміки, швидким темпом мовлення. С. прагне до частої зміни вра­жень, легко і швидко відгукується на навколишні події, товариський. Емоції — пере­важно позитивні — швидко виникають і швидко змінюються. Порівняно легко і швид­ко С. переживає невдачі.

СВИНЧАТКА — варіант найпростішого кастета.

СВІДОК — особа, якій можуть бути відомі якісь обставини, що підлягають встанов­ленню у даній справі. С. може бути допитаний про обставини, які підлягають встанов­ленню у зазначеній справі, зокрема про факти, що характеризують особу обвинуваче­ного або підозрюваного та його взаємовідносини з ними (ст. 68 КПК України). С. як процесуальна особа «породжена» самим фактом злочину і тому він незамінний. Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як С., зобов’язана з’яви­тися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини у справі (ст. 70 КПК України). За відмову дати показання і за давання завідомо неправдивих по­казань С. несе кримінальну відповідальність.

СВІДОЦТВО — офіційний документ, що має юридичне значення; підтверджує, свідчить про якийсь факт або містить певні відомості про кого-небудь; посвідчення.

СВІДЧЕННЯ — 1) повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі особою; 2) давання показань на допиті; показання.

СВІТЛОФІЛЬТР — оптичний пристрій для зміни складу світла. У криміналістичній фотографії використовуються набори світлофільтрів.

СЕНЗИТИВНІСТЬ (від лат. яешия — почуття, відчуття) — характерологічна особ­ливість людини, яка виявляється у підвищеній чутливості до подій, що відбуваються з нею; зазвичай супроводжується підвищеною тривожністю, страхом перед новими ситу­аціями, людьми, будь-якими іспитами. Сензитивним людям властиві боязкість, со­ром’язливість, вразливість, схильність до тривалого переживання минулих або май­бутніх подій, почуття власної недосконалості, тенденція до розвитку підвищеної мо­ральної вимогливості до себе і заниженого рівня домагань. Необхідно враховувати під час обрання тактики допиту.

СИГНАЛІТИЧНА ФОТОЗЙОМКА — впізнавальна фотозйомка. Вперше правила С. ф. розробив французький криміналіст А. Бертільон. Див.: Фотозйомка впізнавальна.

СИЛЬНОДІЮЧІ РЕЧОВИНИ — лікарські засоби, вживання яких у дозах, понад тих, що рекомендуються, може зашкодити здоров’ю людини.

СИМПАТИЧНЕ ЧОРНИЛО — прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, не­видимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту). С. ч. використовують для тайнопису. Див.: Тайнопис.

СИМПАТІЯ (від грец. стицлаОєїа — співчуття, потяг, внутрішня прихильність) — стійке схвальне емоційне ставлення людини до інших людей, до їх груп або до соціаль- нихявищ, яке виявляється у приязності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, виявлення уваги, допомоги.' Виникає на основі спільних поглядів, цінно­стей, інтересів, моральних ідеалів. Може виникнути й як наслідок вибіркової позитив­ної реакції на привабливу зовнішність, поведінку, риси характеру іншої людини.

СИМУЛЯЦІЯ (від лат. ійяи/ай'о — видимість, удавання) — поведінка, спрямована на імітацію хвороби або її окремих симптомів з метою ввести в оману. Розрізняють навмис­ну і патологічну С. Від С. слід відрізняти самонавіювання, коли людина щиро перекона­на у наявності в неї тяжкої соматичної хвороби.

СИНДРОМ — комплекс характерних для певного захворювання симптомів.

СИНИЛЬНА КИСЛОТА — безбарвна летка рідина із запахом гіркого мигдалю; ціановодень. Сильна отрута: доза в 0,06 г спричиняє смерть через кілька секунд. Солі цієї кислоти (наприклад, ціаністий калій) також смертельні при дозах понад 0,15—0,2 г.

СИНТАГМА — відрізок усного мовлення чи написаного тексту, що вирізняється у межах речення як певна синтаксична та інтонаційно-смислова єдність.

СИНТАГМАТИКА — 1) вчення про членування мови на синтагми; 2) вчення про словосполучення.

СИНТАКСИС (грец. ст\|/ута£,ш — побудова, зв’язок, з’єднання) — розділ граматики, що вивчає правила поєднання слів у реченнях. Положення С. використовуються у судо­вому авторознавстві.

СИНТЕЗ (від грец. стиуОесп^ — сполучення, складання) — процес практичного або уявного возз’єднання цілого з частин або з’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле, необхідний етап пізнання. С. нерозривно пов’язаний із аналізом, вони до­повнюють один одного.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — упорядкована сукупність (комплекс) взаємозалежних і взаємозумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість і вибірковість у процесі її реалізації. С. т. п. процесуальної дії має бути не лише їх су­купністю, а й побудовою, яка припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, у якому його складові компоненти взаємозалежні, посідають відповідне місце у певній послідовності та виконують необхідні функції. Властивості С. т. п.: 1) цільова спрямо­ваність (система має виконувати свої функції, маючи певні цілі); 2) вибірковість (систе­ма має працювати лише у ситуації, в якій би вона була оптимальною); 3) динамічність (система має широкий діапазон виявів, вона рухлива, пластична, гнучка); 4) варіант­ність (широкий арсенал типових систем); 5) адгоритмічність (система — своєрідний ал­горитм, типова програма). С. т. п. має двояку структуру: з одного боку, вони за своєю природою належать до певного виду слідчої дії (тактичні прийоми допиту, обшуку, пред’явлення для впізнання); з іншого — ці системи мають підсистеми, що існують відповідно до цілей проведення конкретної слідчої дії. С. т. п. окремих слідчих (судових) дій являють собою певні типові програми, своєрідні алгоритми для слідчого (судці), що рекомендуються до застосування у відповідних ситуаціях як найефективніша. С. т. п. тотожна тактичній комбінації. Див.: Тактична комбінація.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ДОПИТУ — комплекс тактичних прийомів допиту, що обирається залежно від ситуації слідчої дії, її виду, процесуального стану до­питуваного, його психологічного стану, позиції. Типові С. т. п. д. спрямовані на: 1) вста­новлення психологічного контакту; 2) спонукання до давання показань; 3) уточнення показань і усунення в них суперечностей; 4) актуалізацію у пам’яті допитуваного забу­того; 5) викриття неправди; 6) усунення перекручувань у разі добросовісної помилки допитуваного.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОБШУКУ — комплекс тактичних прийомів обшуку. С. т. п. о.: 1) спрямована на спілкування з обшукуваним; 2) спрямована на здійснення пошукових дій. Формування таких систем залежить від низки чинників: ви­ду обшуку, його цілей, слідчої ситуації, ситуації обшуку, позиції обшукуваного, інфор­мації про предмет пошуку, специфіки об’єкта обшуку. У межах С. т. п. о., спрямованої на спілкування з обшукуваним, можуть бути сконструйовані такі тактичні комбінації: 1) що сприяють усуненню перешкод і протидії обшукуваного (запропонувати обшуку­ваному змінити свою поведінку; використати навіювання у формі наказу або видалити обшукуваного з місця обшуку; роз’яснення обшукуваному неправильно зайнятої по­зиції; повідомлення про мету обшуку і його необхідність; роз’яснення доцільності доб­ровільної видачі того, шукають; роз’яснення необхідності надання допомоги органам розслідування); 2) що стимулює обшукуваного до спілкування зі слідчим (словесна розвідка; залучення обшукуваного до діяльності; постановка нейтральних запитань; постановка уточнюючих запитань; демонстрація окремих об’єктів пошуку); 3) що сприяє встановленню психологічного контакту з обшукуваним та одержанню від нього пошукової інформації (бесіда з обшукуваним на абстрактну тему; використання пози­тивної оцінки окремих якостей особи обшукуваного; постановка контрольних запи­тань; зіставлення інформації відповідей обшукуваного з реальною обстановкою місця обшуку). Залежно від передбачуваного способу збереження предмета пошуку можуть бути запропоновані такі тактичні комбінації: 1) що спрямована на пошук об’єктів, які зберігаються без спеціального маскування (аналіз обстановки місця обшуку з метою визначення місць природного зберігання предмета пошуку; аналіз виявлених об’єктів у місцях їх природного зберігання; зіставлення виявленого об’єкта з ознаками шукано­го); 2) що спрямована на пошук видозмінених або знищених об’єктів (аналіз можливо­стей видозміни (знищення) предмета обшуку; зіставлення окремих ділянок приміщен­ня чи інших об’єктів; аналіз виявлених слідів, предметів та їх ознак); 3) що спрямована на пошук об’єктів, які зберігаються у спеціальних схованках або інших суб’єктивно не­доступних місцях (аналіз ознак предмета пошуку; зіставлення предмета пошуку з різни­ми об’єктами місця обшуку; орієнтація на професійні або інші навички обшукуваного під час визначення місць схову; аналіз окремих ділянок приміщення, меблів та інших об’єктів з метою встановлення демаскуючих ознак; зіставлення однакових предметів між собою).

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ — комплекс так­тичних прийомів у певній ситуації слідчої дії. Можна виділити такі системи тактичних прийомів: 1) у процесі справжнього відображення події злочину (зіставлення первин­них даних і обстановки місця події для виявлення слідів злочину; аналіз окремих слідів на місці події; моделювання минулої події); 2) у процесі неповного відображення події злочину (аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; використання уяв­ної реконструкції окремих елементів події; моделювання для відтворення події, що відбулася; зіставлення події, що моделюється, і реальної картини місця події); 3) за відсутності явного відображення події злочину (зіставлення первинних даних з інфор­мацією з місця події; залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; аналіз ознак знищення слідів; аналіз іншої інформації з місця події та її зіставлення з встановленими фактами); 4) у разі неправдивого відображення події злочину (зістав­лення інформації з місця події з традиційним, природним ходом події; зіставлення інформації місця події з типовими аналогами; зіставлення слідів (предметів) із довідко­вими даними; зіставлення слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; зіставлення даних з місця події із доказами, точно встановленими у справі).

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — об’єднання тактичних при­йомів у працюючі комплекси, в яких кожний компонент (спосіб дії) перебуває в певній послідовності, займає відповідне місце і виконує покладені на нього функції. Рівень розвитку криміналістики дає можливість не лише ізольовано розглядати окремі так­тичні прийоми процесуальних дій, а й встановлювати взаємозв’язки і взаємозалежності між ними, виявляти окремі комплекси прийомів у вигляді їх систем і підсистем, просте­жувати їх роботу в дії. С. т. п. — це більш високий етап їх пізнання.

СИТУАЦІЯ ДОПИТУ (від лат. situs — становище) — сукупність даних у конкретний момент проведення допиту; обстановка допиту під час його проведення. Типові С. д.: 1) повідомлення правдивих показань; 2) добросовісна помилка допитуваного; 3) супе­речності у показаннях допитуваного; 4) відмова віддавання показань; 5) повідомлення неправдивих показань.

СИТУАЦІЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ — сукупність даних на місці події; відображен­ня наслідків певної події. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна виділити такі ситуації: 1) подія злочину має справжнє відображення; 2) подія злочину має неповне відображення; 3) подія злочину не має свого явного відображен­ня; 4) подію злочину відображено неправдиво.

СИТУАЦІЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ — сукупність даних у конкретний момент провадження слідчої дії; обстановка слідчої дії під час її проведення. За обсягом понять С. с. д. є ситу­

ацією меншого ступеня спільності порівняно зі слідчою ситуацією. С. с. д. структурно входить у слідчу ситуацію і є її складовою частиною. С. с. д. формується у процесі самої дії та залежить від: 1) наявності (одержання) доказового матеріалу; 2) прогнозу слідчим відповідної тактики; 3) дій суб’єкта, на якого спрямована система тактичних прийомів.

СІЛЬ БЕРТОЛЕТОВА — хлорноватисто-кислий калій, кристалічний білий поро­шок. Винайдений у 1788 р. французьким хіміком К. Бертолле. С. Б. стала першою удар­ною сумішшю, що використовувалася для запалення заряду. Широко застосовується у хімічній промисловості та піротехниці.

СІРКА— проста речовина хімічного елемента сульфур; найчастіше - лимонно-жовті кристали. Використовують С. для фіксації об’ємних слідів (виготовлення зліпків).

СКАРГА— 1) вираження невдоволення, зазвичай словесне, з приводу якихось прикро­стей, болю; 2) офіційна заява з проханням про усунення якоїсь кривди, неправильності.

СКВОЗНЯК (злодійський жаргон) — квартира, під’їзд із запасним виходом.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ — сукупність передбачених законом ознак, що характеризують вчинене діяння як конкретний вид злочину. Має важливе значення для розробки криміналістичної класифікації та криміналістичної характеристики злочинів.

СКЛАДНІСТЬ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; свідчить про те, якими руха­ми виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови. Розрізняють простий, спрощений та ускладнений почерк.

СКОКАР (злодійський жаргон) — злодій, який здійснює крадіжки зі зломом із квартир.

СКУЙОВДЖЕНІСТЬ ВОЛОКОН ПАПЕРУ — ознака зміни початкового тексту до­кумента способом підчищання.

СЛІД — 1) у вузькому розумінні — матеріально-фіксоване відображення. Див.: Слі­ди матеріально-фіксовані; 2) у широкому розумінні — результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину.

СЛІДИ ВІДШАРУВАННЯ — поверхневі сліди, що формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об’єкта і залишаються на слідоутворю- ючому об’єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжо- пофарбованій поверхні).

СЛІДИ ДИНАМІЧНІ — сліди, що виникають у результаті самого руху одного або обох об’єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До С. д. належать сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

СЛІДИ ЗЛОЧИНУ — 1) результат будь-якої матеріальної зміни початкової обста­новки, що сталася внаслідок вчинення злочину (слід у широкому розумінні). Передба­чають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об’єктів, що становлять речовинне середовище, у якому вчинено злочин. Сліди в широкому ро­зумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо- транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява або зникнення пред­метів, зміна їх місця розташування); зміну вигляду або стану предмета (зламаний за­мок); 2) матеріально-фіксоване відображення зовнішньої будови одного об’єкта на іншому (слід у вузькому розумінні) — сліди-відображення: сліди рук, ніг, знарядь, інструментів та ін. Сліди-відображення становлять головний зміст трасології.

СЛІДИ ЗНАРЯДЬ ЗЛОМУ — сліди, залишені різними засобами, що використовува­лися злочинцем для відкриття сховищ і руйнування перепон.

СЛІДИ ЗУБІВ — відбитки зубів людини на певних об’єктах. С. з. мають іден­тифікаційне значення.

СЛІДИ КРОВІ — бризки, краплі, патьоки, плями, калюжі, мазки або відбитки крові. У криміналістиці існують діагностичні способи визначення крові.

СЛІДИ ЛОКАЛЬНІ — сліди, що виникають у межах контакту взаємодіючих об’єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев’яної підлоги). Навколо С. л. поверхня слідосприймаючого об’єкта залишається незмінною.

СЛІДИ МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ — сліди-відображення, що виникають вна­слідок взаємодії двох об’єктів. Залежно від об’єктів, які їх утворили, розрізняють: сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Щодо конкретних слідоутворюючих об’єктів частіше трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь та інстру­ментів. Відповідно до механізму утворення сліду виділяють: об’ємні та поверхневі; ста­тичні та динамічні; локальні та периферійні сліди.

СЛІДИ НАШАРУВАННЯ — поверхневі сліди, що формуються внаслідок накладен­ня на слідосприймаючий об’єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об’єкт (по- тожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).

СЛІДИ НІГ І ВЗУТТЯ — відбитки морфологічних особливостей будови ніг, шкірно­го рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об’ємні (утворюються на поверхні грунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні та динамічні. Об’єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.

СЛІДИ ПЕРИФЕРІЙНІ — сліди, що виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів (наприклад, слід від забрудненого (бо­рошном, цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

СЛІДИ ПОВЕРХНЕВІ (ПЛОЩИННІ) — сліди, що виникають у результаті змін, які відбуваються на поверхні слідосприймаючого об’єкта (за двома вимірами — довжиною ішириною). Обидва об’єкти, які беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. С. п. (п.) поділяються на сліди нашарування і відшарування; видимі та неви­димі.

СЛІДИ РОЗПИЛУ — лінійні об’ємні сліди, що утворилися в результаті багатократ­ного поступального переміщення слідоутворюючого об’єкта (пили) з поступовим за­глибленням його в товщу перпендикулярно або під кутом у площині слідосприймаючо­го об’єкта. Характер С. р. залежить від твердості об’єкта, а також напряму розпилу, сту­пеня гостроти, способу заточування пили та ін.

СЛІДИ РОЗРУБУ — лінійні об’ємні сліди, що утворюються в результаті однократ­ного впливу на слідосприймаючий об’єкт рублячого знаряддя, яке переміщується під кутом 90° і менше до площини слідосприймаючого об’єкта.

СЛІДИ РУКАВИЧОК — відображення рельєфу (матеріалу) поверхні рукавичок, оз­нак, що утворилися у процесі їх виготовлення, носіння і ремонту, а також відшарування і бруду з поверхні рукавичок.

СЛІДИ СВЕРДЛІННЯ — лінійні об’ємні відображення різальної кромки і свердла, що обертається навколо осі з одночасним переміщенням уздовж неї.

СЛІДИ СТАТИЧНІ — сліди, що виникають у момент спокою (статики), який настає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів, що кон­тактують у перпендикулярному напрямі. Здебільшого С. с. зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об’єкта, відображаючи його без істотних перекручень.

СЛІДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ — сліди, що відображують зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-відображення (сліди коліс на грунті); предмети, які відокремилися від транспортного засобу (частинки фарного скла); речовини (плями мастила).

СЛІДОВИЙ КОНТАКТ — у трасології: результат взаємодії між слідоутворюючим і слідосприймаючим об’єктами. С. к. може бути статичним і динамічним.

СЛІДОСПРИЙМАЮЧИЙ ОБ’ЄКТ - у трасології: об’єкт, що відобразив ознаки зовнішньої будови (структури) або спосіб дії слідоутворюючого об’єкта.

СЛІДОУТВОРЕННЯ — 1) процес формування будь-якого матеріального відобра­ження події як процес зміни властивостей об’єкта внаслідок взаємодії з іншим об’єктом під час будь-якої події; 2) процес контактування мінімум двох (ідентифікованого та ідентифікуючого) об’єктів, під час якого ідентифікуючий об’єкт сприймає, відображає зовнішні властивості (ознаки зовнішньої будови) ідентифікованого об’єкта.

СЛІДОУТВОРЮЮЧИЙ ОБ’ЄКТ — 1) об’єкт, що залишив у момент події свій відби­ток на іншому об’єкті; 2) об’єкт, що залишив у момент події слід на слідосприймаючому об’єкті у вигляді остаточної деформації або субстрактний слід, у якому відобразилися ознаки слідоутворюючого об’єкта чи його спосіб дії.

СЛІДСТВО — збирання і перевірка доказів, необхідних і достатніх для з’ясування обставин, що належать до предметадоказування. С. — збірне поняття, яке охоплює: до- судове слідство — самостійну стадію кримінального процесу, що відбувається за пору­шенням кримінальної справи; судове слідство — складову судового розгляду в суді пер­шої інстанції.

СЛІДЧА ВАЛІЗА, слідчий портфель, слідча сумка — набір або комплект техніко- криміналістичних та інших засобів (приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів) для роботи з доказами підчас слідчого огляду, обшуку, відтворення обстановки й обста­вин події та інших слідчих дій.

СЛІДЧА СИТУАЦІЯ — характеристика інформаційних даних, які має слідство на конкретному етапі розслідування. С. с. — це стан розслідування, який безперервно змінюється. Розрізняють прості та складні С. с. У свою чергу складні С. с. поділяються на: проблемні, конфліктні, тактичного ризику, організаційно не впорядковані та змішані. Різновидом С. с. є ситуації слідчої дії.

СЛІДЧА ТАЄМНИЦЯ — відомості, які стосуються обставин, що підлягають доказу­ванню у кримінальній справі. С. т. — відомості, які в інтересах слідства не розголошу­ються; можуть бути розголошені до суду тільки з дозволу слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. Кримінальне законодавство встановлює відповідаль­ність за розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК України). Розголошення таких даних може негативно вплинути на хід розслідування і взагалі на вирішення справи.

СЛІДЧА ХИТРІСТЬ — сукупність (комплекс) тактичних прийомів, основаних на ви­користанні неповного або помилкового уявлення обвинуваченого про докази, що є у слідчого. С. х. іноді називають психологічною пасткою. Проблема використання С. х. у криміналістиці є дискусійною. До С. х. належать: прийоми приховування значущої для справи інформації від зацікавлених осіб; прийоми створення такої обстановки, яку мож­на подвійно оцінити; прийоми формування у зацікавлених осіб вигідних для слідчого цілей; прийоми, які містять елементи неправдивої інформації, введення особи в оману.

СЛІДЧИЙ — службова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпе­ки, призначена у встановленому законом порядку. Завданням С. є провадження досудо­вого слідства. Під час провадження досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій С. приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено дістання згоди суду (судці) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення (ст. 114 КПК України). Криміна­льно-процесуальний закон надає С. право самостійно порушувати кримінальну справу, притягати особу як обвинуваченого, закривати кримінальну справу, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, призначати експертизи, провадити допити, огля­ди, освідування та інші процесуальні дії. С. має право провадити слідчі дії в інших

слідчих районах і може доручити провадження цих дій відповідному С. або органу дізнання, які зобов’язані це доручення виконати в десятиденний строк (ст. 118 КПК Ук­раїни). Постанови С., винесені відповідно до закону за кримінальною справою, яка пе­ребуває у його провадженні, обов’язкові для виконання всіма підприємствами, устано­вами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Під час провадження різних слідчих дій С. має право використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, фотографування, кінозйомку і відеозапис.'

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — слідча дія, яка полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки і оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, які мають значен­ня для розслідування кримінальної справи. За КПК України С. е. регламентований у межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194). С. е. проводиться у присутності понятих. До участі у С. е. можуть бути залучені обвинувачений, підозрюваний, свідок, потерпілий, а також спеціалісти і допоміжні учасники (наприклад, статисти). Про про­вадження С. е. складається протокол. Додатковими засобами фіксації результатів С. е. є складання схем, планів, фотографування, відеозйомка.

СЛІДЧИЙ огляд — див.: Огляд слідчий.

СЛІДЧІ ДІЇ — передбачені законом процесуальні дії щодо збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Здійснюються слідчим, органом дізнання, прокурором у встановленому законом порядку. До С. д. належать: слідчий огляд, допит, очна ставка, обшук, виїмка, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент і перевірка показань на місці), призначення експертизи, одержан­ня зразків для порівняльного дослідження, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв’язку. С. д. проводять тільки за порушеною кримінальною справою. До порушення кримінальної справи дозволяється провадити лише огляд місця події та зняття інформації з каналів зв’язку. Процесуальний порядок провадження С. д. регламентований законом. Провадження усіх С. д. обов’язково протоколюється.

СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНА ГРУПА — організаційна форма взаємодії слідчого з орга­нами дізнання, експертами, спеціалістами. Створюється під час розслідування склад­них, багатоепізодних справ.

СЛОВЕСНА РОЗВІДКА — тактичний прийом обшуку, який полягає у тому, що слідчий повідомляє про перехід до наступної стадії обшуку (або повідомляє іншу інфор­мацію) з метою простежити за поведінкою і реакцією обшукуваного. Такий прийом завжди має силу непрямого навіювання. Слідчий звертається не до обшукуваного, а до інших учасників обшуку (працівників міліції, понятих, спеціалістів) з тими чи іншими, вказівками і пропозиціями: про необхідність перейти до наступної стадії обшуку, про доцільність пошуків у тому чи іншому місці, про можливості використання технічних засобів.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ — метод опису зовнішності людини для її ідентифікації за ознаками зовнішності. С. п. як єдиний метод класифікаціїта опису зовнішніх ознак лю­дини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці XIX ст. А. Бертільо- ном (Франція), потім удосконалювався іншими криміналістами (зокрема, Р. Рейсом). Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці. Головними принципами С. п. є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в до­кладному описові зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестику­ляція, міміка, мовлення, манери поведінки) та одягу. Принцип систематичності озна­чає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального до окремого»; 3) обов’язкове використання спеціальної термінології С. п.

СЛОН (злодійський жаргон) — 1) щипці для відмикання замка, у який зсередини встановлено ключ. Див.: Уїститі; 2) татуювання, що розшифровується: «Смерть ляга- вьім от ножа».

СМЕРТЕЛЬНА ІН’ЄКЦІЯ — спосіб виконання смертної кари, що застосовується у деяких штатах США.

СМЕРТЬ — поняття судової медицини; припинення життєдіяльності організму і його загибель. С. людини пов’язують із загибеллю її головного мозку. Існують ознаки настання С.

СОКИРА БОЙОВА — ручна ударна сокироподібна холодна зброя, що складається з леза, обуха й сокирища.

СОКИРА МЕТАЛЬНА — метальна сокироподібна зброя, що складається з коротко­го сокирища або рукояті й наконечника з обухом і лезом.

«СОКІЛ» — бездимний порох колоїдного типу. Використовується як мисливський порох. Винайдений у середині 90-х років XIX ст.

СОРОМ — емоція, яка виникає внаслідок усвідомлення людиною реальної або вига­даної невідповідності її вчинків, тих чи інших індивідуальних проявів, що визнані су­спільством і які вона поділяє, нормам, вимогам моралі.

«СПЕКТР-КОНТАКТ» — прилад для визначення справжності банкнот і цінних па­перів. Призначений для аналізу банкнот, цінних паперів та інших документів. Принцип роботи приладу оснований на ультрафіолетовому випромінюванні. Потужність ультра­фіолетової лампи 9 Вт.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ — спеціалізація професійних злочинців за видом систематично вчинюваних ними злочинів (кишенькові крадіжки, шахрайство, вима­гання, розбійні напади та ін.). У професійних злочинців виробляється певний «почерк» вчинення злочинів, тип злочинної поведінки.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ — різного роду предмети, пристрої, механізми, речовини і тварини, призначені для використання у правоохоронній і охоронній діяльності. С. з. не належать до зброї. Існують різні С. з. (гумові кийки, спеціальний газ, наручники, за­соби примусової зупинки транспорту, хімічні пастки та спеціальні фарбувальні засоби, службові собаки, водомети тощо).

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ — знання у галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, необхідні для вирішення питань, які виникають під час розслідування і розгляду справ у суді.

СПІВУЧАСНИКИ ЗЛОЧИНУ. До них належать: виконавці (співвиконавці), орга­нізатор, підбурювач, пособник (ст. 27 КК України).

СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ — кримінально-правове поняття; умисна спільна участь кількох суб’єктів у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України). У криміналістиці розроблено методики розслідування злочинів, вчинених групою осіб.

СПІЛКУВАННЯ — 1) складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що зумовлюється потребами у спільній діяльності. Охоплює обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини; 2) здійснювана знаковими способами взаємодія суб’єктів, зумовлена потребами у спільній діяльності та спрямована на певні зміни у стані, поведінці та індивідуально-смислових складових партнера. У криміналістиці розглядається тактика С. слідчого з учасниками окремих слідчих дій.

СПОГАД — уявне відтворення чогось, що збереглося у пам’яті; добування з довго­строкової пам’яті образів минулого, які уявленням локалізуються у часі та просторі. С. може бути довільним (пригадування) і мимовільним, коли образи спонтанно вини­кають у свідомості.

СПОСІБ ЗЛОЧИНУ — спосіб дії злочинця, що виражається у певній взаємозалеж­ній системі операцій і прийомів підготування, вчинення і приховування злочину.

СПОСІБ СУДОВО-ОПЕРАТИВНОЇ ФОТОГРАФІЇ — порядокдій, спрямований на розв’язання інформаційних і оперативно-тактичних завдань використання фотографії.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ — 1) один із основних емпіричних методів психологічного до­слідження, що полягає у навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ для вивчення їх специфічних змін у певних умовах та пошук суті цих явищ; 2) звертання уваги на поведінку особи під час слідчих дій.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗОВНІШНЄ — оперативно-розшуковий захід, що здійсню­ється з метою виявлення фактів злочинної діяльності підозрюваного (або того, кого пе­ревіряють), встановити зв’язки цієї особи, дії з приготування до злочину чи прихову­вання його слідів. С. з. здійснюється спеціальними підрозділами зовнішньої розвідки.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ОПЕРАТИВНЕ — див.: Оперативне спостереження.

СПРИЙНЯТТЯ — безпосереднє чуттєве відображення дійсності у свідомості, здат­ність сприймати, розрізняти і засвоювати явища зовнішнього світу. С. — цілісний від­биток предметів, ситуацій і подій, що виникають підчас безпосереднього впливу фізич­них подразників на органи чуттів. Залежно від того, який аналізатор під час С. є про­відним, розрізняють зорове, слухове, дотикове, смакове і нюхове сприйняття. Порівняно з відчуттям С. — якісно новий етап пізнання, на якому створюється цілісний образ, адекватний відображуваному предметові об’єктивного світу і завданням діяль­ності. С. є першою стадією формування показань. Фактори, що впливають на процес С. допитуваного, поділяються на дві групи: 1) об’єктивні, до яких належать зовнішні умо­ви С. та особливості об’єктів, що сприймаються (освітленість об’єкта; відстань, на якій сприймається об’єкт; швидкоплинність події; погодні умови); 2) суб’єктивні, на­явність яких пов’язана з вольовими, інтелектуальними, емоційними, фізіологічними та іншими особливостями особи допитуваного (стан органів чуттів; психічний стан особи; зосередження уваги; схильність до фантазування).

СП’ЯНІННЯ — стан, спричинений вживанням алкогольних напоїв, наркотичних та інших речовин, які одурманюють. Виявляється у зниженні здатності людини ро­зуміти характер дій і керувати ними. Згідно з КК України вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного С. або у стані, спричиненому вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів є обтяжуючою обставиною.

СТАДЧАК— нунчаку із секціями, посиленими виступаючими напівкруглими мета­левими заклепками.

СТЕРЕОСКОП (від грец. сттарєост — просторовий і стколео — розглядаю) — оптич­ний прилад, у якому два плоских зображення предмета зливаються в одне об’ємне зоб­раження.

СТИГМА (від грец. стуца — наколота мітка) — 1) у Стародавній Греції тавро на тілі раба або злочинця; 2) у кримінології певна теорія, згідно з якою жодна дія не злочинна сама по собі; вона є такою за законом.

СТИЛЕТ — вид кинджала з вузьким тригранним клинком.

СТІЙКІСТЬ ПАПІЛЯРНИХ УЗОРІВ — властивість узорів, яка виявляється в тому, що протягом усього життя людини їх будова не змінюється. На нігтьових фалангах вони виникають на 3—4-му місці розвитку плода людини, а остаточно формуються на 6-му місяці розвитку плоду. Розвиток організму людини пов’язаний зі збільшенням ширини, висоти та довжини папілярних ліній, але малюнок, його окремі деталі, кількість папілярних ліній залишаються незмінними.

СТРАХ — стан хвилювання, тривоги, неспокою, зумовлений очікуванням чого-небудь неприємного, небажаного; емоція, що виникає у ситуаціях загрози біологічному або

соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. С. варіюється у досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах).

СТРЕС (англ. stress — тиск, напруження) — термін, яким позначають різні стани лю­дини, що виникають у відповідь на певні екстремальні впливи (стресори).

СТРЕСОР — чинник, який зумовлює стан стресу. Розрізняють: фізіологічні С. — надмірне фізичне навантаження, висока і низька температура, больові стимули, утруд­нення дихання тощо; психологічні С. — чинники, які діють своїм сигнальним значен­ням: погрозою, небезпекою, образою, інформаційним перенавантаженням тощо.

СТРІЛЯЮЧА АВТОРУЧКА — пристрій таємної дії, який стріляє. Виготовлений у вигляді авторучки.

СТРІЛЯЮЧИЙ СТВОЛ — пристрій таємноїдії, який стріляє. Має невеликий розмір.

СУГЕСТИВНІСТЬ — суб’єктивна готовність піддатися і підкоритися впливові, що пов’язана з непевністю у собі, низькою самооцінкою, довірливістю та ін. Підвищена С. характерна для неповнолітніх. С. необхідно враховувати у тактиці допиту.

СУГЕСТІЯ (лат. suggestio, від suggero — навчаю, навіюю) — вплив, навіювання, гіпноз. Див.: Навіювання.

СУДДЯ — особа, яка має право здійснювати правосудця. С. діє від імені держави, є носієм судової влади, виконує обов’язки на професійній основі.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА — дослідження, яке проводиться експертом у порядку, пе­редбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної або цивільної справи фактичних даних і обставин.

СУДОВА МЕДИЦИНА — галузь медицини, яка розробляє проблеми медичного ха­рактеру щодо судово-слідчої практики.

СУДОВА ПРАКТИКА — діяльність судів щодо застосування законодавства під час розгляду судових справ.

СУДОВА ПСИХІАТРІЯ — галузь медичної науки, що вивчає психічні розлади у їх спе­ціальному відношенні до певних питань кримінального та цивільного права і процесу.

СУДОВА ПСИХОЛОГІЯ — галузь юридичної психології, яка вивчає коло питань, що належать до судочинства: психологію судців, слідчих та інших працівників право­охоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх професійної діяльності, методи добору і навчання; психологію обвинувачених, свідків, потерпілих, психологію пока­зань свідків, психологічні основи слідчих і судових дій.

СУДОВА ТОКСИКОЛОГІЯ — галузь судової медицини і токсикології; вивчає от­руєння з метою вбивства, самогубства або такі, що виникають як результат нещасних випадків на виробництві й у побуті.

СУДОВА ФОТОГРАФІЯ — галузь криміналістичної техніки, що розробляє фото­графічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації та дослідження доказів. Зміст С. ф. становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фото­графії у розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки у розслідуванні злочинів зумовлене її основними перевагами: 1) дає змогу з великою точністю зафіксу­вати об’єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи інших об’єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об’єкт; 4) фотографічне зоб­раження має властивість наочності й документальності; 5) існує можливість одержати маловидимі та невидимі деталі, сліди, ознаки. С. ф. охоплює: 1) фотографію фіксуючу (судово-оперативну); 2) фотографію дослідну (судово-експертну).

СУДОВЕ АВТОРОЗНАВСТВО — розділ криміналістичного дослідження докумен­тів, що містить концептуальні основи встановлення автора тексту. С. а. базується нада­них лінгвістики, у тому числі фразеології, граматики, інших галузей знань про мову. С. а. слугує науковою основою авторознавчої експертизи.

СУДОВЕ СЛІДСТВО — основна частина судового розгляду, в якому суд за участю підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників (і в разі потреби — обвинувача) безпосередньо досліджує докази, зібрані на стадії досудового слідства і подані до суду учасниками судового розгляду або зібрані самим судом. С. с. починається оголошенням обвинувального висновку (або заяви по­терпілого, якщодосудове слідство чи дізнання не провадилося).

СУДОВИЙ ВІДЕОЗАПИС — система видів, методів і прийомів зйомки, застосову­ваних під час проведення слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і екс­пертиз для розслідування злочинів і надання судові наочного доказового матеріалу. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість використання відеозапису під час провадження різних слідчих дій (ст. 852 КПК України). Відеозапис використовується у разі, коли необхідно зафіксувати певні факти, зберегти динамічну картину події, взаємозв’язок тих чи ін. предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка доцільна при оглядах місць подій у справах про підпали й пожежі, про порушення правил безпеки праці, про аварії поїздів, про авіакатастрофи, складні дорожньо-транспортні події.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД — найважливіша стадія кримінального процесу, яка полягає у розгляді у встановленому законом порядку в судовому засіданні кримінальних справ і застосуванні встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у вчиненні зло­чинів, або виправданні невинних.

СУДОВО-ДОСЛІДНА ФОТОГРАФІЯ — система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів під час провадження судових екс­пертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабо або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, схожості або різниці між ними. Об’єктами С.-д. ф. є: речові докази, що піддаються експертному досліджен­ню, порівняльні зразки і матеріали, що використовуються в ході експертизи. С.-д. ф. здійснюється за особливих умов освітлення, зйомка проводиться у невидимому промінні, зйомкою люмінесценції, з посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографування.

СУДОВО-ЕКСПЕРТНІ УСТАНОВИ — спеціалізовані державні установи і відомчі служби. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України; експертні служби (криміналістичні центри) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерс­тва оборони України, Служби безпеки України.

СУДОВО-ОПЕРАТИВНА ФОТОГРАФІЯ — сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих дій для фіксації обстановки, слідів та інших об’єктів. Фіксація у судовому фотографуванні має на меті точно і повно відобра­зити об’єкти в тому вигляді й стані, в якому вони спостерігаються на момент фотозйом­ки. Фотозйомка постає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. С.-о. ф. як засіб фіксації в ході розслідування застосовується у поєднанні з протоколю­ванням і складанням схем та планів. Об’єктами С.-о. ф. є: місцевість і приміщення, а та­кож їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій і їх результати. С.-о. ф. здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання, спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить у фотокомплект слідчого. Залежно від характеру слідчої дії та її мети, специфіки об’єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи й засоби С.-о. ф. Судово-фотографічні засо­би, методи і види зйомки становлять систему С.-о. ф. Найпоширенішим видом зйомки в С.-о. ф. є фотозйомка місця події. Див.: Фотозйомка місця події.

СУДОЧИНСТВО — порядок розгляду кримінальних і цивільних справ.