§ 3. Початковий етап розслідування

Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має певні особливості. Висунення версій про вчинення злочинів організованою групою мо­же бути здійснене на самому початку розслідування. Причому виявленню організованої групи здебільшого сприяють результати оперативно-розшукової діяльності. Оператив- но-розшукова інформація сприяє висуненню слідчих версій, плануванню розслідуван­ня, розробленню тактики окремих слідчих дій або тактичних операцій.

Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, пе­редбачає наявність взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими органами спеціаль­них підрозділів боротьби з організованою злочинністю. Така взаємодія може здійсню­ватися за різними напрямами: обмін інформацією, дача доручень оперативним працівникам, спільне проведення заходів, створення слідчо-оперативних груп та ін. Складність розслідування за цією категорією злочинів обумовлює необхідність спільної погодженої діяльності слідчих, оперативних працівників і спеціалістів у межах слідчо-оперативної групи.

Важливе значення на початковому етапі розслідування злочинів, що вчиняються ор­ганізованими злочинними групами, належить огляду місця події. Це найбільш складна про­цесуальна дія, яка відповідно до ст. 190 КПК України проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи. Аналіз окремих слідів на місці події, змін в обстановці під час вчинення злочину дає змогу висунути версію про вчинення злочину групою осіб (або організованою групою). Встановлення групового характеру злочину є діагностичним за­вданням огляду місця події, впливає на дії слідчого, визначає подальші оперативно-розшу- кові заходи і слідчі дії. Уже в процесі огляду місця події можуть бути встановлені ознаки, що свідчать про вчинення злочину організованою злочинною групою. До числа таких ознак можуть належати: зухвалість діяння, його продуманість за місцем і часом; складний спосіб учинення злочину, можливість його безпечного вчинення; наявність матеріальних наслідків, що свідчать про високу технічну оснащеність і озброєність виконавців; невипад- ковий вибір об’єкта злочинного посягання; наявність злочинного почерку та ін.

Отриманню інформації про організовану групу, її структуру, цілі, спрямованість, особливості злочинної діяльності сприяє допит різних за своїм процесуальним станови­щем осіб. Допит — це процес передачі слідчому допитуваним інформації про розсліду­вану подію або пов’язаних із нею обставинах чи особах. Мета допиту полягає в отри­манні повних свідчень, що об’єктивно відображають дійсність.

Цілеспрямованість допиту членів організованих злочинних груп пов’язана з пра­вильним визначенням предмета допиту. Предмет допиту організаторів (керівників) злочинної групи може охоплювати: 1) у кого виник задум організації злочинної групи;

2. яка злочинна діяльність передбачалася; 3) хто є учасником злочинної діяльності;

4. які способи застосовувалися під час вчинення злочинів; 5) чи брав участь у вчиненні злочинів сам організатор, які його функції; 6) яка ієрархія у злочинній групі; 7) які захо­ди конспірації; 8) чи мали місце корумповані зв’язки, хто надавав допомогу в існуванні злочинної групи; 9) які способи втягнення у групу нових членів; 10) які канали отриман­ня розвідувальної інформації; 11) у чому полягали дії групи захисту; 12) яким чином бу­ли отримані злочинні доходи; 13) як здійснювався розподіл незаконних доходів серед членів злочинної групи; 14) чи мали місце конфліктні стосунки в групі; 15) чи були конфлікти, протистояння з іншими угрупованнями. Під час допиту організатора мо­жуть бути з’ясовані й інші обставини.

Предмет допиту виконавця має свої особливості та охоплює такі обставини: 1) у вчи­ненні яких злочинів брав участь допитуваний; 2) у чому виявилися його дії; 3) яким чи­ном розподілялися ролі у злочинній групі; 4) чи здійснювалося планування злочинів;

5. яким чином приховувалися злочини; 6) які стосунки у допитуваного з іншими учас­никами групи; 7) як був втягнутий до злочинної групи; 8) чому вчинив злочин.

До допиту члена організованої злочинної групи необхідна ретельна підготовка, яка охоплює складання письмового плану допиту. У процесі планування важливо визначи­ти «слабку ланку», послідовність допиту кількох осіб, тактику допиту. На обрання мо­менту допиту впливають такі обставини, як інтереси збереження слідчої таємниці, за­вдання забезпечення безпеки свідків і потерпілих, позиція допитуваного.

Члени організованих злочинних груп у багатьох випадках відмовляються від даван­ня показань. Тому важливо виявити найбільш «слабку ланку» у структурі організованої групи, використовувати конфліктні стосунки між окремими членами угруповання. Доцільно також переконувати допитуваного у його непотрібності для угруповання, спробах перекласти відповідальність на нього, наявності відомостей, що можуть ском­прометувати його в очах інших членів групи. Члени організованої групи здебільшого визнають свою вину тільки тоді, коли у них не має іншого виходу.

Обшуку розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами, має свою специфіку. Це пов’язано перш за все з предметом пошуку. У розслідуванні цієї категорії злочинів об’єктами пошуку досить часто є: вогнепальна і холодна зброя; вибухівка; предмети, що є вилученими із законного обігу; предмети, за виготовлення, зберігання та збут яких передбачена кримінальна відповідальність; предмети, що мають на собі сліди злочину; трупи або частини розчленованого трупа; речі й цінності, здобуті зло­чинним шляхом; різного роду документи та ін. У роботі правоохоронних органів відзна­чається поява нового об’єкта пошуку за цією категорією злочинів: особи, яких перехо­вують у тих або інших місцях.

Провадження обшуків при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами, пов’язано з реальною загрозою надання озброєного опору. Тому проведення об­шуку може бути поєднане з усуненням протидії з боку зацікавлених осіб і їх затриманням.

Досить часто під час обшуку в розслідуванні злочинів цієї категорії існує необхід­ність у проведенні пошукових дій одночасно у кількох осіб або в різних місцях (тактич­на операція «груповий обшук»). Для успішного проведення «групового обшуку» не­обхідно створити кілька слідчо-оперативних (пошукових) груп — залежно від кількості об’єктів, що підлягають обшуку.

Під час розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, важливо­го значення може набувати тактична операція «допустимість обшуку з негативними наслідками». У разі проведення такої операції обирається один із об’єктів обшуку, де й проводиться слідча дія, за іншими виконується оперативне спостереження. Схематич­но тактична операція «допустимість обшуку з негативними наслідками» може бути по­дана таким чином: безрезультатний обшук — оперативне спостереження — результа­тивний обшук.

Під час пред’явлення для впізнання в розслідуванні злочинів, що вчиняються організо­ваними злочинними групами, доцільно використовувати узнавання за фотозображенням чи відеозображенням. Упізнання за відеозаписом передбачає пред’явлення (перегляд) відеоплівки, на якій учасник злочинного угруповання відзнятий у групі зі схожими особа­ми в кількості не менше трьох осіб. З метою забезпечення особистої безпеки того, хто впізнає, пред’явлення для впізнання може бути проведено в умовах, коли він перебуває поза візуальним спостереженням того, кого впізнають. Про результати впізнання обов’язково повідомляється особа, яка пред’являється для впізнанння. Порядок пред’яв­лення особи поза візуальним спостереженням передбачено ст. 174 КПК України.

Необхідно зазначити, що в розслідуванні цієї категорії злочинів використовуються не тільки традиційні спеціальні знання, а й нетрадиційні (складання психологічного портрета (профілю); запрошення спеціалістів аналітиків; комплексні консультації). Під час розслідування можуть бути призначені різні судові експертизи (судово-медична, су­дово-біологічна, судово-балістична, вибухово-технічна, трасологічна, судово-психоло- гічна, фоноскопічна та ін.).

Порівняно новою слідчою дією, що проводиться відповідно до ст. 187 КПК України, є зняття інформації з каналів зв’язку. Ця дія дає можливість отримати відомості про зло­чинне формування (організовану групу чи злочинну організацію), його склад, зв’язки, про злочини, що замишляються або вчинені, ролі та функції учасників організованої групи, місця зустрічей та ін. Аналіз записів телефонних переговорів вимагає мобільно­го реагування оперативних працівників щодо перевірки інформації, слугує необхідною базою для розроблень тактичних і оперативно-тактичних операцій, передбачає можли­вим використовувати отримані дані у провадженні інших слідчих дій.

ДОДАТОК 1

А

«АБОРДАЖ» КОМП’ЮТЕРНИЙ — спосіб учинення комп’ютерних злочинів за до­помогою несанкціонованого доступу.

АБОРТ КРИМІНАЛЬНИЙ — злочин, що полягає у штучному перериванні вагітності, зробленому з порушеннями встановлених законом правил. Належить до числа злочинів проти життя та здоров’я особи. За чинним законодавством аборт дозво­ляється робити в акредитованих закладах охорони здоров’я і лише відповідно до вста­новлених правил. Незаконне проведення аборту особою, яка не має спеціальної медич­ної освіти, переслідується законом (ст. 134 КК України). Під час розслідування А. к. ве­лике значення має своєчасний і кваліфікований огляд місця події (місця проведення аборту), де можуть бути виявлені різні пристрої для проведення аборту, а також сліди крові, залишки плодового яйця. Обов’язковий огляд туалетів, сміттєпроводу, сміттєво­го відра, де можуть бути виявлені зазначені предмети. Об’єкти зі слідами крові, інстру­менти, різноманітні хімічні речовини, виявлені на місці події, вилучаються і направля­ються на дослідження у бюро судово-медичної експертизи.

АБРЕВІАТУРА (італ. abbreviatura, від лат. abbrevio — скорочую) — слово, що утворю­ється скороченням повного словосполучення. Використовується при написанні текс­тів або татуюванні.

АБСТИНЕНЦІЯ (лат. abstinentia, від abstineo — утримуюся) — стан, що виникає внаслідок припинення дії алкоголю або наркотиків при раптовій перерві в їх прийомі. Клінічна картина і перебіг А. залежать від природи наркотичної речовини або алкого­лю, його доз і тривалості вживання. Характерними виявами А. є головний біль, запамо­рочення, сухість у роті, тахікардія, іноді нудота, пригнічений настрій, що часто супро­воджується ідеями самозвинувачення і каяття, різкою фізичною слабкістю, підвище­ною сугестивністю, потребою у прийнятті алкоголю або наркотику.

АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio — відволікання) — одна з основних операцій мис­лення, яка полягає в тому, що суб’єкт, відкриваючи певні ознаки досліджуваного об’єк­та, відвертає увагу від інших. А. є уявним відвертанням уваги, усуненням від тих чи інших сторін, властивостей або зв’язків предметів чи явищ для вирізнення їхніх істот­них ознак.

АБУЛІЯ (від грец. а — префікс, що означає заперечення, і роиєїа — воля) — пато­логічне порушення психічної регуляції дій. Виявляється у відсутності потягу до діяль­ності, у нездатності прийняти рішення і здійснити потрібну дію, хоч необхідність її усвідомлюється.

АВІСТА (від італ. a vista — за пред’явленням) — напис на векселі (іншому документі грошових розрахунків), який засвідчує, що оплата за цим векселем має бути проведена за його пред’явленням чи по закінченні певного терміну з дня його пред’явлення.

АВТЕНТИЧНІСТЬ (від грец. автентичний, ccutt]svtikoct — справжній) — 1) досто­вірність, відповідність тексту правового документа оригіналові; 2) точне (адекватне) розкриття, тлумачення дійсного змісту акта, ухваленого органом державної влади.

АВТОГРАФ (від грец. сситост — сам і урафсо — пишу) — 1) власноручний, звичайно пам ятний напис або підпис; 2) справжній рукопис автора. Перевірка справжності А. — одне із завдань почеркознавчої експертизи.

«АВТОЕКС» — автоматизована експертна методика. У програму закладені основні формули автотехнічних досліджень, що використовуються при вирішенні завдань у справах про наїзди на пішоходів; оператор уводить вихідні дані, за якими робиться роз­рахунок.

АВТОМАТ (від грец. сситіцатост — самодіючий) — рід автоматичної стрілкової зброї. А. — вогнепальна ручна довгоствольна зброя, являє собою автоматичну гвинтівку, зберігає деякі ознаки пістолета-А., стріляє спеціальними патронами. Складається зі ствола зі ствольною коробкою, затворної рами з газовим поршнем, газовідвідної трубки зі ствольною накладкою, ударно-спускового механізму, ців’я, рукоятки, прикладу, ма­газина, штика та приладдя. Першість у створенні та практичному застосуванні А. нале­жить Росії. Так, зброю, дуже близьку за основними параметрами до сучасних штурмо­вих гвинтівок (автоматів), було сконструйовано в Росії ще до Першої світової війни — у 1913 р. В. Г. Федоров запропонував А., що стріляє патронами нової конструкції.

АВТОМАТИЗМ (від грец. сситоцатістцо^ — самочинне діяння) — дія, що відбуваєть­ся поза безпосередньою участю свідомості. А. — механічність, мимовільність дій чи рухів.

АВТОПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — навмисні зміни, які вносить виконавець у свій підпис для того, щоб мати можливість від нього відмовитися.

АВТОРИТЕТ КРИМІНАЛЬНИЙ — у злочинному середовищі досвідчений злочи- нець-рецидивіст, який заслужив довіру, має вплив і здатний очолити групу.

АВТОРОЗНАВСТВО СУДОВЕ — галузь криміналістичної техніки про закономір­ності мовної поведінки людини, методи дослідження її писемної індивідуальності для встановлення авторства документів для правосудця.

АГЕНТ (від лат. agens, род. в. agentis — діючий) — 1) особа, яка діє за чиїмось доручен­ням; 2) таємний працівник спецслужб; 3) найменування посади в карному розшуку в перші роки після Жовтневої революції; 4) американський шестизарядний револьвер системи Кольт 38 калібру. Завдовжки 170 мм, вага — 410 г.

АГЕНТУРА (від нім. agentur) — сукупність агентів, які підпорядковані певному опе­ративному підрозділові або органу і виконують загальне завдання. А. використовується в оперативно-розшуковій діяльності, для ведення розвідки і контррозвідки, у боротьбі зі злочинністю.

АГНОЗІЯ (від грец. ауисоша, букв. — незнання) — порушення різних видів сприй­няття, що виникає при певних ураженнях мозку.

АГОНІЯ (від грец. aycovia — боротьба) — передсмертний стан організму. А. характе­ризується глибоким порушенням усіх життєвих процесів в організмі і може тривати до кількох годин і навіть днів. У цей період ослаблюються серцева і дихальна функції, час­то людина непритомніє, шкірний покрив стає блідим, ніс загострюється, з’являється липкий піт, температура тіла знижується.

АГРАВАЦІЯ (від лат. aggrave — обтяжую) — перебільшування хворим симптомів за­хворювання.

АГРАФІЯ (від грец. a — префікс, що означає заперечення, і ураірсо — пишу) — пору­шення письма, що виникають у разі певних уражень кори головного мозку. Виявляється або в повній втраті здатності писати, або у грубому перекручуванні слів, пропусканнях складів і букв, нездатності з’єднувати букви і склади в слова.

АГРЕСІЯ (лат. aggressio, від aggredior— нападаю) — індивідуальна або колективна по­ведінка, дія, спрямована на заподіяння фізичної чи психічної шкоди, збитку або на зни­щення іншої людини чи групи людей. Здебільшого А. виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію і супроводжується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті. Го­товність суб’єкта до агресивної поведінки розглядається як стійка риса особистості — агресивність.

АДАПТАЦІЯ ПСИХІЧНА (лат. adaptatio, від adapto — пристосовую) — пристосуван­ня психічних процесів до змінних умов середовища; змінення форми чи змісту психічних реакцій під впливом подразників психіки. А. п. необхідно враховувати під час спілкування з особою на досудовому та судовому слідстві.

АДВОКАТ (лат. advocatus, букв. — закликаний на допомогу) — юрист, який подає професійну правову допомогу фізичним і юридичним особам консультаціями, пред­ставляє та захищає їх інтереси у судовому засіданні.

АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ — різновид професійної (службової) таємниці; забез­печує можливість конфіденційного спілкування адвоката зі своїм клієнтом. Додержан­ня А. т. — обов’язок адвоката, а також усіх третіх осіб, включаючи державні органи. Ад­вокат не може бути допитаний як свідок про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків захисника або представника.

АДВОКАТУРА — самоврядне об’єднання (товариство) юристів-професіоналів, ос­новною функцією якого є подання кваліфікованої юридичної допомоги населенню.

АЖИТАЦІЯ (франц. agitation, від лат. agitatio — приведення в рух) — афективна реак­ція людини у відповідь на загрозу для життя, аварійну ситуацію та інші психогенні чин­ники. Виявляється у формі сильного занепокоєння, тривоги, втрати цілеспрямованості в діях. А. — аномальний психічний стан.

АЗАРТНА ГРА — гра з випадковим, заздалегідь непередбачуваним результатом, до­сягнення якого не залежить від дій будь-якої сторони, що бере участь у грі. Результати А. г. визначаються грошовим або іншим майновим еквівалентом. А. г. може використо­вуватися зі злочинною метою шахраями.

АЙБАЛТА — середньоазіатська бойова сокира.

АЙДЕНТІ-КІТ (англ. Identi-Kit) — ідентифікаційний комплект, метод виготовлення складових (синтетичних) портретів шляхом накладання одна на одну прозорих плівок із зображенням елементів зовнішності. Запропонований у 1965 р. групою спеціалістів американської фірми «Таунсенд». У вітчизняній практиці поширення не набув.

АКІНАК — короткий скіфський меч.

АКРЕДИТИВ (франц. accréditif, від лат. accreditivus — довірчий) — умовне грошове зобов’язання банку, що видається за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором; один з основних засобів безготівкових розрахунків. А. називається також сам документ, яким оформлюється зобов’язання.

АКТ (лат. actus, від ago — приводжу у рух) — 1) вчинок, дія (наприклад, слідча дія, А. розслідування); 2) офіційний документ; 3) найменування документа, що містить опис проведених дій та їх результатів, опис дослідження (наприклад, А. медичного освідування, А. експертизи).

АКТ НА СПИСАННЯ — документ, на підставі якого з балансу підприємства (чи ор­ганізації) списуються основні засоби, не придатні до роботи внаслідок зношення чи старіння.

АКТ ПЕРЕВІРКИ—документ, що засвідчує результати перевірки відповідними дер­жавними органами встановлених законодавством норм і правил та слугує підставою для накладення відповідних санкцій.

АКТ РЕВІЗІЇ — офіційний документ, яким оформлюються результати обстеження господарсько-фінансової діяльності об’єднання, підприємства, організації, установи тощо.

АКТ ТЕРОРИСТИЧНИЙ — один із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки. А т. — «застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створю­вали небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення гро­мадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародно­го ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими осо­бами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення ува­ги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терори­ста), атакож погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою» (ст. 258 КК України).

АКТИ СЛІДЧІ — передбачені кримінально-процесуальним законодавством форми фіксації прийнятих слідчим рішень чи здійснення ним певних дій під час розслідування злочинів. Застосовуються у документах.

АКТИ СУДОВІ — документи, що в письмовій формі засвідчують той чи інший факт, який мав місце під час судового провадження (вирок, постанова, протокол тощо).

АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА — майно підприємства, що складається з матеріаль­них, фінансових та нематеріальних активів.

АКТУАЛІЗАЦІЯ (від лат. actualis — актуальний, справжній, сучасний) — дія, що по­лягає в отриманні засвоєного матеріалу з довгострокової або короткочасної пам’яті для наступного використання його при пізнаванні, пригадуванні, спогаді або безпосеред­ньому відтворенні. А. характеризується різним ступенем складності залежно від ступе­ня зберігання чи забування одержуваного матеріалу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗАБУТОГО ПІД ЧАС ДОПИТУ — відновлення забутого в процесі допиту за допомогою використання тактичних прийомів. Можливість актуалізації за­бутого в пам’яті допитуваного ґрунтується на збудженні відповідних нервових зв’язків або асоціацій (за подібністю, суміжністю або за контрастом). Система тактичних прийомів, що сприяє актуалізації забутих матеріалів у пам’яті свідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрюваних), може включати: 1) постановку навідних запитань, що нагадують; 2) показ доказів; 3) демонстрацію іншої матеріалізованої інформації; 4) вико­ристання образотворчих можливостей допитуваних; 5) допит на місці події; 6) оголо­шення показань інших осіб.

АКУСТИКА КРИМІНАЛІСТИЧНА—галузь криміналістичної техніки, яка ще фор­мується. Вивчає фізичні закономірності звука і розробляє на цій основі методи й засоби збирання, дослідження та використання звукових слідів у кримінальному судочинстві. Поняття «А. к.» є неусталеним, дискусійним у теорії криміналістики.

АКУСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОСУ Має значення в методиці ідентифіка­ції особи за фонограмами усного мовлення. Є відносно стійкою у часі і залишається індивідуальною навіть за морфологічних та патологічних змін органів мовлення. Аку­стичний і лінгвістичний аналізи усного мовлення покладено в основу методики фоно- скопічних досліджень. Акустичний аналіз спрямований на вивчення характеристик, зумовлених анатомічними, фізіологічними і психофізіологічними особливостями індивідуума.

АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ — надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру та їх сполучень, що є крайніми варіантами норми, які межують із психо- патіями. А. х. притаманна уразливість особистості щодо психотравмуючих впливів, ад­ресованих так званому «місцю найменшого опору» цього типу характеру при збері­ганні стійкості до інших. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані (латентні) А. х., що можуть переходити одна в одну під впливом різних чинників. Ви­окремлюють такі основні типи А. х.: 1) циклоїдний; 2) гіпертимний; 3) лабільний;

4. астенічний; 5) сензитивний; 6) психастенічний; 7) шизоїдний; 8) епілептоїдний;

9. застрягаючий (паранояльний); 10) демонстративний (істероїдний); 11) дистимний;

12. нестійкий; 13) конформний. А. х. слід враховувати у процесі обрання тактики слідчих дій, пов’язаних зі спілкуванням.

АКЦІЯ (від лат. actio — дія, дозвіл) — 1) дія, діяльність, спрямована на досягнення будь-якої мети (наприклад, А. організованого злочинного угруповання); 2) цінний папір, що свідчить про внесення акціонером певного паю у підприємство та дає право на участь у справах і прибутках цього підприємства; цінний папір, що засвідчує частко­ву участь його держателя у підприємстві, яке діє у формі акціонерного товариства;

2. модель іспанського автоматичного пістолета.

АЛЕБАРДА — рублячо-колюча древкова холодна зброя, що є поєднанням сокири зі списом, де сокира розміщена між тулією і пером; часто буває двобічною. Іноді на обуху сокири є гачки для стягування супротивника із сідла. А. використовувалася як бойова або парадна зброя.

АЛІБІ (від лат. alibi — в іншому місці) — факт перебування обвинуваченого або підозрюваного поза місцем учинення злочину в момент, зафіксований як час злочину. А. — обставина, що виключає перебування обвинуваченого (підозрюваного) на місці злочину в момент його вчинення. Доказами А. є відомості про перебування цієї особи в іншому місці, отримані з показань свідків, потерпілого та ін. Перевірка А. необхідна не­залежно від того, чи заявив про це сам обвинувачений, чи про це стало відомо іншим особам. Особливо складним буває допит підозрюваного тоді, коли він заявляє про своє А Типова система тактичних прийомів, спрямована на викриття неправдивої заяви про А., охоплює: 1) постановку деталізуючих запитань щодо перебування допитуваного у названому ним місці; 2) постановку контрольних запитань щодо фактів, точно встанов­лених у справі; 3) оголошення фрагментів показань осіб, на які посилався підозрюва­ний; 4) оголошення показань осіб, які спростовують заяву про А. підозрюваного;

5. пред’явлення доказів, що підтверджують перебування підозрюваного на місці вчи­нення злочину; 6) оголошення висновків експертиз, результатів окремих слідчих дій, що вказують на можливість перебування допитуваного на місці вчинення злочину.

АЛКОГОЛІЗМ — зловживання алкоголем. Розрізняють: побутове пияцтво (ситуа­тивно зумовлене зловживання алкоголем без ознак звикання), хронічний А., алко­гольні психози (гострі, наприклад, алкогольна маячня ревнощів, Корсаковський пси­хоз, хронічний алкогольний галюциноз).

АЛКОГОЛЬНЕ СП’ЯНІННЯ — стан людини, який виникає внаслідок надмірного вживання алкогольних напоїв, що призводить до фізичних, вегетативних і неврологіч­них розладів.

АЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ — продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цук- ровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом понад 8,5 % етилового спирту. Існують криміналістичні рекомендації щодо виявлення фальсифіко­ваних алкогольних напоїв.

АЛОКСАН — органічна сполука, що утворюється під час окислювання сечової кис­лоти; порошкоподібна речовина біло-жовтого кольору з рожевим відтінком. Добре роз­чиняється у воді, спирті, ацетоні. У трасології 1 %-ний розчин в ацетоні застосовується для виявлення безбарвних пото-жирових слідів шкірних візерунків, давність яких не перевищує дев’яти діб (повний процес виявлення слідів триває 24—28 год). А. в ацетоні вступає в реакцію з амінокислотами поту, що зберігся у сліді, й забарвлює його.

АЛФАВІТНО-ДАКТИЛОСКОПІЧНИЙ ОБЛІК — різновид криміналістичного обліку. Здійснюється за допомогою двох взаємопов’язаних картотек: алфавітної та дак­тилоскопічної картотеки десятипальцевої системи реєстрації. Алфавітні картотеки ве­дуться на осіб, які вчинили злочин на певній території, оголошених у розшук, засудже­них до позбавлення волі, таких, що відбувають покарання, затриманих. В алфавітній картці зазначаються демографічні дані, відомості про судимості, арешти, затримання, наводяться дактилоскопічна формула і відбиток вказівного пальця правої руки. Дакти­лоскопічні картотеки також ведуться для обліку осіб, які підлягали арешту, обвинуваче­них, засуджених за вчинення злочинів, тих, які перебувають у розшуку, вчинили злочи­ни, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням заходів громадського впливу або зміною обстановки. Дактилоскопічні картки з відбитками усіх пальців і долонь рук людини виготовляються на спеціальних бланках. З лицьового боку картки зазначаються також демографічні дані, а на зворотному — відомості про суди­мості, затримання та особливі прикмети цієї особи.

АЛЬТ — низький жіночий або дитячий голос.

АМІКТА — збірна назва індійської холодної зброї.

АМНЕЗІЯ (від грец. а — префікс, що означає заперечення, і |дугцдг| — пам’ять) — по­рушення пам’яті, що виникає у разі різних локальних уражень головного мозку. Розрізняють дві основні форми А. — ретроградна й антероградна. Найбільш грубі фор­ми А. уперше описав російський психіатр C. С. Корсаков, вони дістали назву «Корса- ковський синдром». Виділяють також форми А., що відповідають функціональним по­рушенням пам’яті (наприклад, постгіпнотична А. — забування подій, що відбувалися протягом гіпнотичного сеансу; захисна А. — забування (витіснення) неприємного, травмуючого минулого досвіду). Явище А. слід враховувати під час отримання інфор­мації від допитуваних.

АМНЕЗІЯ АНТЕРОГРАДНА — порушення пам’яті на події, що відбувалися після початку захворювання.

АМНЕЗІЯ РЕТРОГРАДНА — порушення пам’яті на події, що передують захворю­ванню (наприклад, травмі), коли забуваються події, що відбувалися протягом кількох годин, днів, а іноді й років до захворювання.

АМОНАЛ — вибухова речовина.

АМОРАЛЬНИЙ — той, що порушує правила моральності, суперечить їм.

АНАЛІЗ (від грец. ava^um^ — розклад, розчленування) — метод наукового дослі­дження шляхом вивчення окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь. А — процес розчленування цілого на частини. А. як необхідний етап пізнання нерозрив­но пов’язаний із синтезом і є однією з основних операцій, з яких складається реальний процес мислення. У процесі експертних досліджень А. — важливий метод пізнання. Ряд тактичних прийомів нонвербальних слідчих дій оснований на аналізі.

АНАЛІЗ АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ — метод, оснований на поглинанні випромі­нювання вільними атомами. Через шар атомної пари проби, отримуваної за допомогою атомізатора, пропускають випромінювання у діапазоні 190—850 нм. Поглинаючи кван­ти світла, атоми переходять у збуджені енергетичні стани. Цим переходам в атомних спектрах відповідають так звані резонансні лінії, характерні для цього елемента.

АНАЛІЗ ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ — метод, що використовується в екс­пертній практиці. За допомогою джерела іонізації речовина проби переводиться у стан пари, і збуджується спектр випромінювання цієї пари. Проходячи далі через вхідну щілину спеціального приладу — спектрографа, випромінювання за допомогою призми або дифракційної ґратки поділяється на окремі спектральні лінії, які потім реєструють­ся на фотоплівці або за допомогою детектора. А. е. с. встановлює наявність чи відсут­ність в отриманому спектрі аналітичних ліній, які пропорційні концентраціям еле­ментів у пробі. Широко використовується для дослідження вибухових речовин, металів і сплавів, нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, лаків і фарб.

АНАЛІЗ ОЗНАК ЗНИЩЕННЯ СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ — тактичний прийом, що використовується за відсутності явного відображення події злочину. Приховуючи сліди злочину, злочинець іноді намагається «стерти» відображення події і знищує сліди свого перебування. У цьому разі відбувається перетворення слідів злочину на сліди їх знищен­ня. Проаналізувавши сліди знищення, слідчий може отримати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочинець при знищенні їх, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити у процесі цієї діяльності.

АНАЛІЗ ОКРЕМИХ СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ — тактичний прийом, що дає мож­ливість встановити причинні зв’язки між ними. Використання цього прийому дозво­ляє: а) виявити більш широкий діапазон слідів (предметів) щодо розслідуваної події;

б) визначити залежність між ними; в) не брати до уваги сліди, що не стосуються події злочину. Аналіз окремих слідів дає змогу вирішити такі типові завдання: 1) був злочин у цьому випадку чи його не було; 2) злочин вчинено там, де оглядається місце події, чи в іншому місці; 3) які шляхи проникнення осіб, що брали участь у досліджуваній події, на місце події, шляхи відходу їх, які транспортні засоби були використані для прибуття до місця події, куди ведуть сліди, за якими можна організувати погоню за особами, що діяли на місці злочину; 4) скільки було осіб на місці події і хто саме, їх типові ознаки;

5. яку мету мали учасники події; 6) протягом якого часу перебували учасники події на місці події; 7) який пункт території, що оглядається, або помешкання є власне місцем події; 8) які предмети залишив злочинець на місці події: знаряддя злочину, предмети одягу, дрібні речі; 9) які сліди з місця події могли залишитися на тілі злочинця, його одязі, знаряддях злочину, інших предметах.

АНАЛІЗ РЕНТГЕНОСПЕКТРАЛЬНИЙ — один із методів експертного досліджен­ня. Суть його полягає в тому, що, проходячи крізь речовину, рентгенівське випроміню­вання поглинається і приводить атоми речовини у збуджений стан. Повернення до вихідного стану супроводжується спектральним рентгенівським випромінюванням. За наявністю спектральних ліній різних елементів можна визначити якісний, а за їх інтен­сивністю — кількісний склад речовини.

АНАЛІЗАТОР — нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу і синтезу подраз­ників, що виходять із зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК — деталізований бухгалтерський облік господарських опе­рацій і засобів за допомогою аналітичних рахунків.

АНАЛОГ ТИПОВИЙ — типовий випадок, що повторюється. У криміналістиці як А. т. можуть виступати типові ознаки певного виду злочину, типові способи вчинення і приховування злочинів та ін.

АНАЛОГИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, аналоги психотропних речовин — заборонені до обігу речовини природного чи синтетичного походження, хімічна структура і власти­вості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів (психо­тропних речовин), психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

АНАЛОГІЯ (від грец. аусг/оу8а — відповідність) — схожість у чомусь між явищами, предметами, поняттями. Наприклад, висування версій за А.

АНАЛЬГЕЗІЯ (від грец. ауаХ,уг|оіа — несприйнятливість) — зниження або цілкови­та нечутливість до болю.

АНАСТОМОЗ, місток (від грец. ауаатоцоосп^ — отвір, вихід) — одна з деталей папі­лярного візерунка. Коротка (до 3 мм) лінія, що з’єднує дві розміщені поряд папілярні лінії.

АНАТОМ — фахівець з анатомії або анатомування.

АНАТОМУВАТИ — робити розтин трупа для наукових або судово-медичних цілей.

АНАША — наркотична речовина, яку виготовляють головним чином з дикорослих конопель у країнах Середньої Азії.

АНІЛІН — безбарвна або жовтувата оліїста отруйна речовина — рідка органічна спо­лука; використовується для виготовлення барвників, ліків, вибухових речовин тощо.

АНКЕТА — 1) опитувальний лист для отримання певних відомостей про тих, хто йо­го заповнює; 2) збирання відомостей шляхом отримання відповідей на певні питання. А. є набором запитань, кожне з яких логічно пов’язане з основним завданням дослі­дження. Складання А. може здійснюватися для анкетування судово-слідчих працівни­ків та узагальнення кримінальних справ.

АНКЕТНЕ ОПИТУВАННЯ — метод соціально-психологічного дослідження за до­помогою анкет. А. о. проводиться з метою з’ясування біографічних даних, думок, цін­нісних орієнтацій, соціальних настанов та особистих рис опитуваного.

АНОНІМ (від грец. ауоуїцио — безіменний) — автор, який приховує своє ім’я, а та­кож твір без вказівки імені автора. Встановлення автора анонімного документа, визна­чення справжнього імені А. може бути завданням авторознавчої експертизи.

АНОНІМКА — анонімний лист, який повідомляє що-небудь образливе, неприємне, який викриває кого-небудь.

АНОНІМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ — повідомлення, автор якого приховує своє ім’я.

АНОНІМНИЙ РАХУНОК — банківський рахунок, розпорядження коштами на якому проводиться без установлення банком особистості особи, яка пред’явила вимогу про виконання операції за рахунком. А. р. використовується у разі легалізації (відми­ванні) коштів, здобутих злочинним шляхом.

АНТИПАТІЯ — почуття ворожості.

АНТИЦИПАЦІЯ (від лат. апйсірайо — передбачення) — передчасне настання яко­гось явища, дії; заздалегідь складне уявлення про щось.

АНТРОПОЛОГ — фахівець з антропології.

АНТРОПОЛОГІЧНА ШКОЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА — виникла в Італії в 70—80-х років XIX ст. Засновник школи — судовий лікар і психіатр Ч. Ломброзо. Основ­на ідея — твердження про існування особливого типу людини — «природженого зло­чинця». Такого злочинця, за цією теорією, можна виявити за певними фізичними озна­ками (стигматами) — за формою черепа, рисами обличчя, зморшками тощо.

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ МЕТОД — спеціальний метод криміналістики, що має важ­ливе значення при встановленні особи загиблого за кістковими останками.

АНТРОПОЛОГІЯ (від грец. аутгірояоо — людина і ^оуоо — вчення) — наука про біологічну природу людини.

АНТРОПОМЕТРІЯ (від грец. ауврсоло^ — людина і цєтрєсо — вимірюю) — система кримінальної реєстрації злочинців. Полягає у вимірі певних частин тіла того, хто реєст­рується, із внесенням результатів вимірів у спеціальну реєстраційну картку. В основу А. покладено теорію бельгійського статистика А. Кетле. Вперше А. у 1860 р. намагався за­стосувати директор в’язниці в Лувені (Бельгія). Детальну розробку антропометричної системи реєстрації здійснив чиновник паризької поліції А. Бертільон у 1879 р.

АНТРОПОСКОПІЯ — розділ криміналістики про сліди людини. Стосовно слідів людини, які мають трасологічне значення, розрізняють: сліди рук, рукавичок, сліди ніг, взуття, сліди зубів, інших частин тіла, що не мають папілярних візерунків (губ, вушних раковин та ін.), сліди одягу, крові.

АНЬЦІ — китайська таємна зброя. До А. належить різна метальна і холодна клинко­ва зброя невеликих розмірів.

АПАТІЯ (від грец. атшбєіа — нечутливість) — стан, що характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, спрощенням почуттів, байдужістю до подій навколишньої дійсності й ослабленням спонукувань та інтересів.

АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ — розгляд справ у апеляційних судах за скаргами (апеляціями) учасників цивільного чи кримінального процесу.

АПЕЛЯЦІЯ (від лат. appellatio — звернення) — оскарження рішення суду до вищої судової інстанції з метою перегляду справи. А. — одна з форм оскарження судового ви­року. Вперше була запроваджена у Франції КПК 1808 p., а потім сприйнята законодав­ством інших буржуазних держав (у Росії А. було запроваджено судовою реформою 1864 p.). Конституція України 1996 р. передбачає апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

АПОПЛЕКСІЯ (від грец. anonXsaao — вражаю, приголомшую) — стан, що настає внаслідок крововиливу в мозок або закупорки мозкової судини, які супроводжуються раптовою непритомністю, паралічем.

АПОСТИЛЬ (від англ. apostil—помітка на полях, примітка, рекомендаційна припи­ска, постскриптум) — спеціальний штамп, який відповідно до Гаазької конвенції 1961 р. ставиться на офіційних документах, що надходять від держав-учасниць Конвенції.

А. звільняє документи від дипломатичної (консульської) легалізації. А. може бути об’єктом техніко-криміналістичного дослідження документів.

АППЕРЦЕПЦІЯ (від лат. ad — до, perceptіо — сприймання) — зумовленість сприй­няття людиною тих чи інших предметів і явищ об’єктивного світу її попереднім досві­дом та психічним станом у момент сприйняття. Явищем А. пояснюються повніші і точ­ніші показання свідка, який спостерігав подію, обставини, що пов’язані з фаховими знаннями.

АРБАЛЕТ — стародавня ручна метальна зброя у формі лука. У криміналістичній практиці трапляється як знаряддя вчинення злочину.

АРБІР — модифікація алебарди.

АРГЕНТОРАТ — порошок алюмінію, який використовується для виявлення слідів пальців рук на темних поверхнях.

АРГО — умовні вирази і слова, які застосовуються певною відособленою або про­фесійною групою. Наприклад, злодійське А.

АРГОТИЗМ — слово або зворот мови з арго.

АРЕШТ (від лат. arrestum — судова постанова) — у кримінальному процесі за­побіжний захід, що полягає у взятті під варту обвинуваченого. А. допускається тільки на підставі судового рішення (лише за вмотивованою постановою судці чи ухвалою суду — ст. 165 КПК України).

АРЕШТІ ВИЇМКА КОРЕСПОНДЕНЦІЇ — заборона органом розслідування або су­дом доставки кореспонденції адресатові, й затримання її установою зв’язку надалі до особливої вказівки слідчого чи судового органу (арешт) або вилучення кореспонденції для ознайомлення з її змістом, а у разі потреби — для залучення до справи (виїмка). Кримінально-процесуальний закон встановлює порядок накладення А. і в. к. (стат­ті 187, 187^і КПК України).

АРЕШТ МАЙНА — судове обмеження свободи власника майна розпоряджатися ним.

АРИСТОКРАТ (злодійський жаргон) — злодій-рецидивіст, який має авторитет у злодійському середовищі.

АРШИН — давня російська міра довжини, дорівнює 0,71 м.

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio — сполучення) — зв’язок між психічними явищами, за якого актуалізація (сприйняття, уявлення) одного з них спричинює появу іншого. Психофізіологічною основою А. є умовний рефлекс. Будь-яке запам’ятовування перед­бачає встановлення відповідних нервових зв’язків, або А. Розрізняють кілька видів А., або асоціативних зв’язків: А. за суміжністю (запам’ятовування й актуалізація подій, що відбуваються у певній послідовності, між якими існує зв’язок), за схожістю (сприйнят-

18. Настільна книга слідчого тя якогось об’єкта викликає в пам’яті спогад подібного до нього об’єкта), за контрастом (сприйняття якогось об’єкта викликає в пам’яті спогад про інший об’єкт, що відрізняється від нього прямо протилежними ознаками), однозначні й багатозначні. Тактичні прийоми допиту, що сприяють актуалізації забутого, основані на збудженні асоціацій.

АСТЕНІЯ (від грец. аобєуєіа — безсилля, слабкість) — стан загальної слабкості ор­ганізму, швидка втомлюваність, мінливість настрою.

АСТРОЛОГІЯ — вчення про зірки і про можливість пророкування майбутнього за розташуванням зірок. У криміналістиці пропонувалося використовувати А. як нетра­диційний метод з метою розкриття злочинів. Такий підхід є антинауковим.

АСФІКСІЯ (від грец. аасро^іа, букв. — відсутність пульсу) — ядуха, зумовлена кис­невим голодуванням і надлишком вуглекислоти у крові та тканинах. Під механічним за­душенням розуміють випадки смерті внаслідок порушення дихання. Такими порушен­нями можуть бути: здавлення шиї (петлею під час повішення, руками або петлею під час удавлення), закриття дихальних шляхів сторонніми тілами (харчовим клубком, блю­вотними масами, кляпом тощо), здавлення грудей і живота (обвали).

АТАС (злодійський жаргон) — сигнал обережності.

АТИЛ — індійський палаш.

АТРИБУТ — необхідна, постійна ознака, належність.

АТРИБУЦІЯ ТРУПА — тактична операція, спрямована на встановлення належ­ності тіла або його останків конкретному індивіду. Зміст тактичної операції А. т. охоп­лює виконання процесуальних дій, організаційно-перевірочних та оперативно-розшу- кових заходів: огляд місця події і трупа (або його частин); огляд одягу трупа і пакуваль­ного матеріалу; допит свідків; призначення судово-медичної та інших експертиз; пред’явлення трупа для впізнання; «туалет» трупа (а у разі потреби — реставрація голо­ви загиблого); застосування сигналітичної фотозйомки трупа; складання карти невпізнаного трупа; дактилоскопіювання трупа; використання службово-розшукового собаки; організація подвірно-поквартирних обходів; перевірка особи за криміналі­стичними обліками; підготовка і розсилання орієнтовних даних та фотографій невпіз­наного трупа до відділів МВС.

АУДИТОР — особа, яка перевіряє стан фінансово-господарської діяльності ком­панії, а також надає консультаційні послуги на підставі контракту.

АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, аудит — підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) зі здійснення незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань і вимог.

АУТОЛІЗ — трупне самоперетравлення. З настанням смерті тканини трупа під впли­вом ферментів піддаються самоперетравленню, особливо тканини й органи, багаті на ферменти, — підшлункова, надниркова залози, печінка та ін. Внутрішні органи під впливом А. тьмяніють, стають в’ялими, насичуються забарвленою у червоний колір кров’яною плазмою.

АФЕКТ (від лат. а//есШя — хвилювання, пристрасть) — сильний і відносно коротко­часний емоційний стан, пов’язаний із різкою зміною важливих для суб’єкта життєвих обставин, супроводжуваний різко вираженими руховими проявами і змінами у функці­ях внутрішніх органів. Юридичне значення має встановлення А. паталогічного і А. фізіологічного.

АФІДЕВІТ- у Великій Британії та США письмове показання або заява, що дається під присягою та засвідчується нотаріусом чи іншою уповноваженою на це посадовою особою за неможливості (ускладненості) особистої явки свідка.

АФІЛІАЦІЯ — потреба у спілкуванні взагалі. Виявляється у намаганні бути членом групи, брати участь у спільній діяльності заради самого процесу спілкування, заради усунення дискомфорту самотності.

Б

БА — китайська парна зброя у вигляді половинок литавр, що по краю гострі, як лезо. Може використовуватися як щит, а також як холодна і метальна зброя.

БАБКИ ОБІДАКОВІ (злодійський жаргон) — гроші, зібрані злодіями для допомоги членам угруповання.

БАГНАКХ — індійська ударна наручна холодна зброя, що є шипами, які кріпляться на кисті рук. Б. є парною зброєю.

БАГНЕТ — штик у вигляді тесака, ножа або короткого списа, що їх насаджують на дуло рушниці.

БАГОР — жердина з металевим гаком і вістрям.

БАГОР БОНОВИЙ — холодна древкова колюча зброя, яка трансформувалася з баг­ра. Складається з довгого древка і наконечника з перпендикулярним до древка загост­реним відростком.

БАГУА — 1) вид китайської алебарди; 2) китайський парний кастет із двох металевих пластин у вигляді півмісяця, з’єднаних так, що чотири їх вершини виконують функцію наконечників.

БАЖАННЯ — переживання, що відображає потребу, яка перейшла в діючу думку про можливість будь-чим володіти або що-небудь здійснити. Маючи спонукальну силу, Б. загострює усвідомлення мети майбутньої дії і побудову її плану. Б. як мотив діяльності характеризується чіткою усвідомленістю потреби. При цьому усвідомлюються не лише її об’єкти, а й можливі шляхи й задоволення.

БАИДАНЩИК (злодійський жаргон) — вокзальний злодій.

БАЛАНС (франц. balance, букв. — терези) — порівняльний підсумок прибутків і ви­датків при завершенні розрахунків, а також відомість, в якій зафіксовано цей підсумок.

БАЛЕРИНА — злодійський інструмент, головна частина якого — обертовий круг з прикріпленими до нього різцями. Нагадує льодобур. Злочинець притискає ці різці до металевої стінки і, приводячи інструмент у дію, вирізує круглий отвір.

БАЛІСТИК — фахівець з балістики.

БАЛІСТИКА (від лат. ballista — ядро, з грец. paüo — кидаю) — 1) наука, що вивчає закони польоту снарядів; 2) розділ теоретичної механіки, який досліджує рух важкого тіла, кинутого під кутом до горизонту.

БАЛІСТИКА СУДОВА — галузь криміналістичної техніки, що вивчає ознаки вогне­пальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розроб­ляє засоби й методи збирання та дослідження таких слідів, для встановлення певних об­ставин розслідуваних злочинів, а також рекомендацій щодо запобігання злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю.

БАЛІСТИТ — нітрогліцериновий порох.

БАНДА (від італ. banda, букв. — загін) — збройний загін. Наявність Б. визнається в таких випадках: участь трьох і більше осіб, спроможних нести кримінальну відповідаль­ність; озброєність злочинного угруповання; стійкість злочинного угруповання — ство­рення злочинної групи для вчинення ряду збройних нападів, тобто, як правило, для більш-менш тривалого заняття злочинною діяльністю. Організацією Б. вважається змова її учасників про вчинення кількох збройних нападів, їх об’єднання, керівництво бандитською групою, підшукування зброї, постачання нею членів Б., розробка планів конкретних нападів, безпосереднє керівництво їх здійсненням. Причому сам факт ор­ганізації збройної Б. визнається закінченим злочином, навіть якщо Б. не вчинила жод­ного нападу. Участь у Б. означає, що особа входить до збройної усталеної групи, створе­ної для вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

БАНДИТИЗМ (від італ. Ьапсііїо — розбійник, бандит) — організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257 КК України); один із видів ор­ганізованої злочинності. Відповідно до чинного кримінального законодавства України Б. належить до злочинів проти громадської безпеки. Б. — складний злочин, що охоплює широке коло суспільне небезпечних дій. Часто бандитські напади відбуваються з ко­рисливих мотивів із метою насильницького заволодіння майном. Б. може мати інші мо­тиви і цілі (викрадення літака, захоплення заручників, заволодіння зброєю або нарко­тичними речовинами та ін.). Б. має місце при вчиненні хоча б однієї з таких дій: 1) орга­нізація озброєної банди; 2) участь у такій банді; 3) участь у нападі, вчиненому бандою.

БАНК — 1) кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладен­ня, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між юридичними або фізичними осо­бами, регулює грошовий обіг у країні; 2) зібрання яких-небудь даних (наприклад, Б. даних способів вчинення тих чи інших злочинів); 3) назва азартної картярської гри; по­ставлена на кін сума грошей.

БАНКНОТИ — 1) безпроцентний кредитний білет, що випускається банком і замі­нює в обігу гроші; 2) синонім слів «грошовий білет», «купюра»; 3) грошові знаки, що ви­пускаються в обіг і гарантуються центральними (емісійними) банками.

БАНКРУТ — неспроможний боржник.

БАНЬ — китайська холодна ударна ручна зброя у вигляді металевої дошки. Вживала­ся в у-шу.

БАРБІТУРАТИ — група лікарських речовин, що мають снодійну, протисудомну та наркотичну дію.

БАР’ЄР ЗМІСТОВИЙ (від франц. Ьаггіеге — перепона, перешкода) — непорозумін­ня між людьми, яке є наслідком того, що одне й те саме явище має для них різний зміст.

БАР’ЄРИ ПСИХОЛОГІЧНІ — психічний стан, який виявляється в неадекватній па­сивності суб’єкта, що перешкоджає йому виконувати ті чи інші дії. Емоційний механізм Б. п. виявляється у посиленні негативних переживань і настанов.

БАР’ЄРИ СПІЛКУВАННЯ — перешкоди на шляху встановлення психологічного контакту під час спілкування. Розрізняють такі види Б. с.: бар’єр темпераменту; бар’єр характеру; бар’єр негативних емоцій (бар’єр страждання, бар’єр гніву, бар’єр страху, бар’єр сорому і провини, бар’єр поганого настрою). Б. с. необхідно враховувати в про­цесі вербальних слідчих і судових дій.

БАРИТОН — чоловічий голос, середній між тенором і басом.

БАС — найнижчий чоловічий голос.

БАТІГ БОЙОВИЙ — ударна складна ручна холодна зброя, що складається з рукояті і бича. На кінці бича часто кріпиться ніж або гиря.

БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИЙ — особа, яка зникла раптово і місцеперебування якої невідоме.

БЕЗГОТІВКОВИЙ — здійснений без сплати готівкою.

БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ЗЛОЧИННА — різновид злочинного діяння. Становить суспіль­но небезпечну і протиправну поведінку, що виявляється в невиконанні суспільно ко­рисної дії, яку особа могла і повинна була виконати у зв’язку з покладеними на неї пра­вовими обов’язками. Ці обов’язки можуть випливати безпосередньо із закону, догово­ру, фахових обов’язків. Кримінальний закон передбачає ряд злочинів, що відбуваються у формі Б. з. При розслідуванні злочинів, вчинених у формі Б. з., необхідно встановити,

чи був покладений на обвинуваченого обов’язок виконувати певні дії, чи мав він реаль­ну можливість виконати їх у конкретній ситуації, причини і мотиви бездіяльності та ін.

БЕЗДОКАЗОВИЙ — нічим не доведений.

БЕЗКОНФЛІКТНИЙ — такий, що не містить конфліктів.

БЕЗПЕКА — становище, за якого будь-кому не загрожує небезпека.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ — принцип кримінального процесу, за яким суд першої інстанції при розгляді справи має безпосередньо розглядати докази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути ре­чові докази, оголосити протоколи та інші документи.

БЕЗРЕЗУЛЬТАТНИЙ — такий, що не дає результатів, безуспішний.

БЕРТИЛЬОНАЖ — див. : Антропометрія.

БЕСІДА — метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комуні­кації. Наприклад, Б. на сторонню тему в процесі допиту.

БЕТДАГЕР — комбінована зброя, що поєднує пилку, кинджал та подвійну сокирку.

БІКФОРДІВ ШНУР — вогнепровідний шнур для вибухів.

БІЛИЙ ПОРОХ — бездимний порох.

БІЛІ ЛІНІЇ, лінії Бокаріуса — у дактилоскопії дрібні зморшки шкіри, що перетина­ють папілярні лінії; відбиття зморшок шкіри у поверхневому сліді. Відносно стійкі (20 % існують до двох місяців, після чого змінюють форму і згладжуються). Б. л. є ознакою рельєфу шкіри поверхні долоні. Враховуються при проведенні дактилоскопічної екс­пертизи.

БІЛЬ — відчуття страждання.

БІЛЬМО — білувата пляма на оці внаслідок помутніння роговиці ока після різних її захворювань.

БІНБЕР (злодійський жаргон) — злодійський ломик для зламування вікон і дверей.

БІНОКЛЬ НІЧНИЙ (франц. binocle, від лат. Ьіпі — два і oculum — око) — прилад нічного бачення, принцип роботи якого оснований на посиленні яскравості зобра­ження об’єктів за допомогою електронно-оптичного перетворювача (ЕОП). При­значений для спостереження за місцевістю в умовах природного нічного освітлення. Дальність бачення за допомогою Б. н. залежить від нічного освітлення, прозорості атмосфери, характеру об’єктів, за якими спостерігають, і контрасту між об’єктом і фоном.

БІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД — спосіб дослідження психічних здібностей індивіда шляхом аналізу його життєвого шляху.

БІОМЕТРІЯ — процес збирання, обробки та зберігання даних про фізичні характе­ристики людини з метою її ідентифікації. Найпоширенішими системами Б. є скануван­ня сітківки ока, дослідження геометрії руки, дактилоскопія, розпізнавання голосу тощо.

БІОЦИД — міжнародний злочин проти людства.

БІЧВА — кривий індійський кинджал з лезом оберненого заточення (ятаганного типу).

БЛАНК (від франц. blanc — білий) — аркуш паперу з відтиском кутового штампа або надрукованим будь-яким способом текстом штампа чи іншим текстом, що використо­вується для складення документа. Б. можуть бути об’єктом дослідження техніко- криміналістичної експертизи документів.

БЛАТ — 1) умовна мова (арго) злодіїв; 2) загальна назва всього злочинного світу.

БЛЕНДА — 1) ліхтар для освітлення рудника; 2) пристрій, яким захищають об’єктив кіно- або фотоапарата від небажаного при зніманні проміння світла; 3) заслінка з отво­ром, яку застосовують у мікроскопі, рентгеноскопії.

БЛЕФ — 1 ) обман з метою створення перебільшеного уявлення про свої сили, мож­ливості, значимість та інше; 2) у картярській грі у покер: прийом, коли гравець, який має погані карти, діє так, щоб суперники вважали його карти виграшними.

БЛОКУВАННЯ РАХУНКІВ — позбавлення власників банківських рахунків права вільно користуватися коштами.

БОВІ — ніж із широким клинком, зарубкою на п’яті та обмежувачем.

БОЙОВА ЗБРОЯ — зброя заводського виготовлення, одноствольна, багатозарядна, із нарізним стволом і, як правило, ковзним затвором, призначена для стрільби кулями.

БОЙОВІ ПРИПАСИ — частина озброєння, призначена для безпосереднього ура­ження живої сили і техніки, руйнування та виконання інших бойових завдань. Б. п. є: артилерійські снаряди, міни, бомби, гранати, патрони до стрілкової зброї тощо.

БОЙОК — 1) елемент затвора або замка у вигляді стрижня, призначений для нане­сення удару, що запалює капсуль патрона; 2) загострений наконечник ударника, при­значений для нанесення удару, що запалює капсуль патрона.

«БОКСЕР» ПОЗА — специфічне положення тіла і кінцівок обгорілого трупа.

БОМЖ (злодійський жаргон) — людина без певного місця проживання.

БОРОДА — волосяний покрив на нижній частині обличчя. Необхідно враховувати під час складання словесного портрета.

БОРОЗНА СТРАНГУЛЯЦІЙНА — слід від здавлювання петлі під час повішення. Б. с. вивчають на місці події і під час розтину трупа та описують особливо докладно. Відзначають розташування (горизонтальне, висхідне) і напрям борозни, колір, її замк­нутість або переривчастість, ширина і глибина, особливості рельєфу дна, характер ва­ликів по краях, наявність саден, крововиливів та інших ушкоджень по її ходу, стан на­вколишніх тканин. У прижиттєвій Б. с. вже підчас огляду можна виявити крововиливи, набряк підлягаючої клітковини. Слід враховувати, що удавлення петлею з наступним підвішуванням трупа (симуляція самогубства) супроводжується утворенням двох Б. с.: спадної у середній або нижній третині шиї (від удавлення) і висхідної у верхній частині шиї (від повішення).

БОРОТЬБА — 1 ) сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати су­противника; 2) діяльність, що має на меті подолати або знищити кого-, що-небудь (на­приклад, Б. зі злочинністю).

БОЯЗНЬ — занепокоєння, страх перед ким-, чим-небудь.

БРАВАДА — показна хвацькість; безцільно-зухвала хвальба чим-небудь.

БРАКОНЬЄРСТВО — полювання або ловля риби у заборонених місцях, у забороне­ний час або забороненим способом, а також недозволена порубка лісу.

БРАНДМАУЕР (нім. brandmauer, нім. brand — пожежа і mauer— стіна) — стіна з во­гнетривкого матеріалу, що розділяє суміжні будівлі або частини однієї будівлі з проти­пожежною метою.

БРЕХЛИВІСТЬ — індивідуально-психологічна особливість, що виявляється у сві­домому перекручуванні справжнього стану справ, намаганні створити хибне враження про факти і події. Від Б. слід відрізняти перекручені уявлення, що можуть бути наслід­ком недорозвиненого мислення, невміння відрізняти бажане від справжнього. Особли­вий випадок — патологічна Б., що, як правило, буває поєднана з вірою у реальність ви­гаданого.

БРИГАДНИЙ МЕТОД РОЗСЛІДУВАННЯ — форма організації розслідування кримінальних справ із великим обсягом роботи, багатоепізодних.

БРИЗАНТНІСТЬ (від франц. briser — ламати, трощити) — спроможність вибухової речовини під час вибуху роздробляти навколишні предмети.

БРИЗКИ — краплі рідини, що розлітаються від удару, сплеску.

БРУТТО — вага товару разом з упаковкою.

БУЗДИХАН — ударна ручна сокироподібна холодна зброя типу шестопера з кіль­кістю пер більше шести.

БУЛАВА — ударна проста ручна холодна зброя, що має шароподібну або грушопо­дібну голівку, насаджену на рукоять.

БУЛИЖНИК (злодійський жаргон) — шахрай, який збуває просте скло під вигля­дом коштовного каміння.

БУМЕРАНГ — ударна ручна метальна зброя, різновид метального кийка. Зазвичай загальна довжина Б. досягає 615 мм, ширина 60—75 мм, товщина 20—30 мм. Кут вигину 90-130°.

БУНДЕЛЬРЕВОЛЬВЕР — вогнепальна ручна зброя, конструкцією схожа на ре­вольвер, де замість барабана — обертові стволи.

БУРА (злодійський жаргон) — 1) небезпека; 2) азартна картярська гра.

БУСОЛЬ ОБК — магнітний інструмент, призначений для орієнтування планшетів і карт за магнітним меридіаном.

БУШ-НІЖ — ніж комбінований, гібрид ножа й сокирки. З’явився під час Другої сві­тової війни. Загальна довжина 380 мм.

БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ — державні спеціалізовані установи Міністерства охорони здоров’я України, що забезпечують проведення судово-медич­них експертиз.

В

ВАЛАШКА — бойова сокира, поширена в Чехії та на Закарпатті. Наконечник за­вдовжки 70 мм з невеликим обухом, кріпиться на довгому сокирищі.

ВАЛЮТА (італ. valuta, від лат. valeo — коштую) — 1) грошова система певної країни, атакож грошові одиниці цієї системи; 2) іноземні гроші.

ВАНДАЛІЗМ — безглузда жорстока руйнація історичних пам’яток та культурних цінностей, варварство.

ВАРІОГРАФ — модифікація детектора брехні. Див.: Детектор брехні.

ВБИВСТВО — злочин, що полягає у навмисному або необережному позбавленні життя іншої людини (статті 115—119 КК України). У криміналістиці пропонуються ме­тодики розслідування В.: 1) при виявленні трупа з ознаками насильницької смерті;

2. при виявленні частин розчленованого трупа; 3) при зникненні людини, коли обста­вини вказують на можливість В.; 4) замаскованих інсценуваннями; 5) вчинених на за­мовлення; 6) вчинених у процесі протистояння організованих злочинних угруповань;

7. вчинених у бійці; 8) вчинених за умов неочевидності; 9) вчинених на сексуально-са­дистському підґрунті та ін. Типовими обставинами, що підлягають з’ясуванню, є: подія злочину (В., самогубство, нещасний випадок); коли вчинено злочин; чи на місці вияв­лення трупа вчинено В.; однією чи кількома особами вчинено В.; яким способом учи­нено злочин; чи довго перебували злочинці на місці події; які мотиви В.; хто є жертвою

В.; який спосіб приховування В.; хто вчинив В. При виявленні трупа з ознаками насиль­ницької смерті провадяться такі слідчі дії й оперативно-розшукові заходи: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа; 3) переслідування злочинця «по гарячих» слідах; 4) виявлен­ня і допит свідків; 5) заходи щодо встановлення особи жертви; 6) призначення судово- медичної експертизи; 7) призначення інших судових експертиз; 8) затримання підоз­рюваного; 9) освідування підозрюваного; 10) допит підозрюваного.

ВБИВСТВО МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ — умисне вчинен­ня злочину під час пологів або відразу після них (ст. 117 КК України). Один із видів умисного вбивства за пом’якшуючих обставин.

ВБИВСТВО НАВМИСНЕ — умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК України). Обтяжуючими обставинами є В. н.: двох або більше осіб; малоліт­ньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; заручни­ка; вчинене з особливою жорстокістю; вчинене способом, небезпечним для життя бага­тьох осіб; з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку; з метою при­ховати інший злочин або полегшити його вчинення; поєднане із згвалтуванням або на­сильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене на за­мовлення; вчинене за попередньою змовою групою осіб; вчинене особою, яка раніше вчинила В. н., за винятком убивства, передбаченого статтями 116—118 КК України. Роз­слідування В. н. передбачає врахування виду вбивства за криміналістичними ознаками. Розрізняють розслідування вбивств: при розчленуванні трупа; за його відсутності; за ма­скування інсценуванням; учинених на замовлення; учинених у ході протистояння ор­ганізованих злочинних формувань; учинених за умов неочевидності та ін.

ВБИВСТВО НА ЗАМОВЛЕННЯ — умисне вбивство, вчинене особою за доручен­ням та в інтересах третьої особи. В. на з. мають специфічний механізм організації й учи­нення, часто характеризуються відсутністю безпосередніх зв ’язків між замовником (ор­ганізатором) та виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою. Стаття 115 КК України передбачає як обтяжуючу обставину вбивство, вчине­не на замовлення.

ВБИВСТВО ПРИ ПЕРЕВИЩЕННІ МЕЖ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ - умисне позбавлення життя того, хто посягає, з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захи­щається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, коли спричинення такого результату явно не відповідає небезпечності по­сягання чи обстановці захисту (ст. 118 КК України).

ВБИВСТВО У СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ - різновид умисного вбивства за пом’якшуючих обставин. Під час доказування необхідно встано­вити стан сильного душевного хвилювання (фізіологічний афект), для чого признача­ється судово-психологічна експертиза.

ВБИВСТВО ЧЕРЕЗ НЕОБЕРЕЖНІСТЬ — злочин, вчинений внаслідок злочинної самовпевненості або недбалості. В. ч. н. — злочин з матеріальним складом, передбаче­ний ст. 119 КК України.

ВБИВЦЯ — особа, яка навмисно або з необережності позбавила життя іншу людину чи кількох людей. Криміналістична характеристика вбивств охоплює такий елемент, як особа В.; у криміналістиці вивчається соціально-психологічний портрет В.

ВЕЛЬДОГ — невеличкий кишеньковий револьвер, що випускається у різних країнах. Уперше В. був виготовлений у Франції.

ВЕРБАЛЬНА РИГІДНІСТЬ — явище, яке виникає на стадії відтворення показань. Сутність полягає в тому, що допитуваний ніби продовжує мислити в напрямі, нав’яза­ному йому слідчим. В. р. небезпечна виникненням помилок у показаннях і характерна для допитуваних з низьким культурним та інтелектуальним розвитком.

ВЕРБАЛЬНИЙ (лат. verbalis, від verbum — слово) — термін, що застосовується для позначення форм знакового матеріалу, а також процесів оперування цим матеріалом. Розрізняють: В. осмислений матеріал і В. безглуздий матеріал.

ВЕРСІЮВАННЯ — метод, що полягає у висуванні і перевірці слідчих версій. Термін «В.» згадується як окремий метод криміналістики.

ВЕРСІЯ (франц. version, від лат. verso — тлумачу, зауважую) — форма мислення, різновид гіпотези. У слідчій і судовій діяльності обґрунтоване припущення щодо події злочину, його окремих елементів або про походження і зв’язок доказових фактів.

ВЕРСІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА — обгрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, що мають або можуть мати значення для справи, вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, їх зв’язок між собою та зміст, який слугує цілям вста­новлення об’єктивної істини. Властивості В. к.: обґрунтованість, реальність, кон­кретність і відносність. Види В. к.: за суб’єктом висування — слідчі, оперативно-розшу- кові, судові, експертні; за обсягом — загальні та окремі; за ступенем визначеності — ти­пові і конкретні; за предметом доведення — обвинувальні й виправдувальні.

ВЄРНЯК (злодійський жаргон) — картярська гра за допомогою шулерських прийомів.

ВЗАЄМОДІЯ — процес безпосереднього або опосередкованого впливу об’єктів (суб’єктів) один на одного, що породжує їх взаємозумовленість і зв’язок.

ВЗЯТИ БАБОЧКУ (злодійський жаргон) — учинити крадіжку через кватирку.

ВЗЯТИ НА ГОП-СТОП (злодійський жаргон) — учинити пограбування.

ВЗЯТИ НА ПОНТ (злодійський жаргон) — відвернути увагу навколишніх під час учинення кишенькової крадіжки.

ВИБІРКА ОДОРОЛОГІЧНА — сукупність прийомів використання службово-роз- шукового собаки за слідами запаху; оперативно-тактичний захід щодо застосування службово-розшукового собаки для дослідження запахових слідів з метою встановлення джерела їх походження.

ВИБУХ — 1) запалення, що супроводжується сильним звуком чого-небудь внаслі­док миттєвого хімічного розкладання речовини й утворення сильно нагрітих газів; 2) руйнація чого-небудь, здійснена за допомогою такого розкладання речовини. В. на­зивають різні види фізичних, хімічних або ядерних перетворень речовин, що супрово­джуються миттєвим виділенням енергії. Ушкоджуючими чинниками В. є хвиля газо­подібних продуктів детонації вибухової речовини, ударна хвиля навколишнього сере­довища, осколки оболонки заряду і вторинні снаряди.

ВИБУХІВКА — вибухова речовина.

ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ (ВР) — у балістиці: хімічні сполуки або їх суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу (удару, наколу, тертя, нагрівання тощо) вибухати. В. р. поділяються на: ініціюючі, бризантні (що подрібнюють) і метальні. Перші легко вибу­хають під впливом механічного фактора і високої температури. їх використовують для збудження вибуху бризантних В. р. і порохів. Для вибуху бризантних В. р. потрібна де­тонація. Ними заряджають гранати, артилерійські снаряди, бомби та ін. Метальні В. р. є різними видами пороху.

ВИГОТОВЛЕННЯ ЗЛІПКІВ — створення копій об’ємних слідів. В. з. здійснюється після фотографування та опису слідів у протоколі. У криміналістиці рекомендується пев­ний порядок В. з. Для В. з. використовують гіпс, парафін, полімерні матеріали, пластилін.

ВИД ФОТОЗЙОМКИ — сукупність методів і засобів (прийомів) знімання щодо особливостей криміналістичних об’єктів.

ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ, екстрадиція — передача особи, яка вчинила злочин, або підозрюваного у вчиненні злочину однією державою іншій для притягнення до кримі­нальної відповідальності чи для виконання щодо цієї особи обвинувального вироку.

ВИДОШУКАЧ — пристосування у фото- або кіноапараті для визначення меж знімка.

ВИДРА (злодійський жаргон) — злодій, фахівець з відмикання внутрішніх замків.

ВИЇМКА — слідча дія, що полягає у вилученні або витребуванні в якоїсь особи або установи (підприємства) певних предметів і документів, які мають значення для справи. В. — це самостійна слідча дія, що проводиться за потреби вилучити тільки певні пред­мети і документи, коли точно відомо, де й у кого вони знаходяться. Процесуальний ре­жим В. регламентується статтями 178—186,187^і, 188 і 189 КПКУкраїни.

ВИКИДАЧ ГІЛЬЗИ — елемент затвора, призначений для зачеплення й викидання стріляної гільзи.

ВИКОРИСТАННЯ ДОКАЗІВ — оперування доказами у процесі доведення, встанов­лення істини.

ВИКОРИСТАННЯ ОБРАЗОТВОРЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ — тактичний прийом допиту. Полягає у пропозиції свідкові або обвинуваченому зобразити сприйнятий ним раніше предмет або ситуацію (наприклад, накреслити схему розташування учасників події або схему розташування предметів чи речей у певному місці). Процес виконання такого зображення сприяє активізації відповідних асоціативних зв’язків.

ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ — протиправне таємне чи відкрите захоплення людини проти її волі шляхом застосування фізичного або психічного насильства, обману, зло­вживання довірою, використання безпорадного стану потерпілого. В Україні встанов­лено кримінальну відповідальність за В. л. (ст. 146 КК України).

ВИКРУТКА-ІНДИКАТОР «10-500» — прилад для встановлення наявності елект­ричної напруги нарізних об’єктах, що підлягають оглядові. За допомогою В.-і. «10-500» можна визначати напругу не більше 220 В. Мінімальна напруга, за якої виникає світіння неонової лампочки, перебуває в межах 75-85 В.

ВИМАГАННЯ — злочин, що полягає у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над по­терпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189 КК України).

ВИМІР — загальнонауковий метод пізнання різних просторових і тимчасових вели­чин. Об’єктами В. у криміналістиці є: різні властивості предметів, їх кількість, розміри, вага, температура, об’єм; кількісна сторона просторових відношень (відстані між пред­метами, межами простору та ін.); кількісна сторона часових відношень (частота, три­валість процесів); швидкість руху об’єктів.

ВИННА ПОІНФОРМОВАНІСТЬ — знання таких обставин, що можуть бути відомі лише за умови вчинення злочину допитуваною особою. В.п. необхідно враховувати у тактиці допиту.

ВИПРАВЛЕННЯ — спосіб змінювання початкового змісту документа шляхом пере­робки одних письмових знаків на інші. В. проводиться щодо літерних і цифрових запи­сів. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри й літери. Ознаки В.: відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях В.

ВИРОБЛЕНІСТЬ ПОЧЕРКУ — одна із загальних ознак почерку, що відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів під час виконання письмових знаків і їх з’єднань. Під В. п. розуміють рівень оволодіння технікою письма, що виявляється у здатності ви­конувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами. Розрізняють три ступені В. п.: високий, середній і низький.

ВИСИХАННЯ ТРУПНЕ — після настання смерті тіло починає втрачати рідину і ча­стково висихати. Висихання шкірного покрову і видимих слизових стає помітним через кілька годин після смерті.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — процесуальний документ, у якому викладаються під­стави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження. В. е. склада­ється з трьох частин: 1) вступної (вказується назва експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи і хто її виніс; перелік об’єктів,

що надійшли на дослідження; питання, поставлені експерту; відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів і результати їх розгляду; відомості про участь експерта у слідчих діях; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь у проведенні експертизи); 2) дослідної (описуються об’єкти експертизи; викла­дається процес експертного дослідження; проводиться аналіз і синтез отриманих ре­зультатів; наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовується його висновок; опис конкретних ознак, покладених в основу обґрун­тування висновку); 3) висновкової (містяться В. е., тобто відповіді на поставлені перед ним питання). В. е. може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про неможливість вирішення питання, поставленого перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстратив­ний матеріал (фотознімки, схеми, креслення). Висновок підписує експерт. В. е. не має переваг перед іншими доказами.

ВИТІСНЕННЯ — один із видів психологічного захисту, що є процесом, внаслідок якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання виштовхуються зі свідо­мості і переводяться у сферу несвідомого. Проте вони продовжують впливати на по­ведінку індивіда, і він переживає їх у формі тривоги, страху та ін.

ВІДБИТОК ПЕЧАТКИ (ШТАМПА) Здебільшого є необхідним реквізитом докумен­та. В. п. (ш.) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню па­пера або видавлювання на його поверхні відповідного рельєфу.

ВІДБІР ПСИХОЛОГІЧНИЙ — визначення психічної придатності кандидатів до професійної чи навчальної діяльності з урахуванням результатів психологічного тесту­вання. В. п. здійснюється стосовно працівників підрозділів органів МВС і СБ України.

ВІДБЛИСК — світлова пляма або блиск світла на темному фоні.

ВІДДІЛ ВНУТРІШНІХ СПРАВ — первинна гілка органів внутрішніх справ, що здійснює правоохоронні функції, пов’язані з охороною громадського порядку та бо­ротьбою зі злочинністю.

ВІДЕОДОКУМЕНТ — носій певної інформації, джерело доказів у кримінальній справі.

ВЩЕОЗАПИС — засіб фіксації криміналістично значущої інформації. Переваги В.: дає змогу водночас фіксувати звук і зображення; може містити інформацію про ди­намічність події, про фази розвитку тієї чи інші дії або явища; не потребує лабораторно­го опрацювання знятого матеріалу; дає можливість багаторазово використовувати відео- плівку для запису; дає змогу в ході фіксації переходити з одного збільшення на інше, за­безпечуючи більше зображення об’єкта (ділянки); передбачає можливість уповільнення руху кадру при перегляді і демонстрації, що дає змогу детально вивчити елементи руху об’єкта. Див.: Судовий відеозапис.

ВЩЕОТЕХНІКА — сукупність апаратури для магнітного запису зображення і його відтворення на екрані (наприклад, відеокамера, відеомагнітофон, плеєр, монітор або телевізор). Використовується також у слідчій практиці.

ВІДМИЧКА — злодійський інструмент; пристосування, спеціально призначене дня відмикання певної групи замків.

ВІДМІННІСТЬ — відношення несумісності, нерівності між мінімум двома об’єкта­ми (сукупностями ознак), різночасними станами, родами чи групами об’єктів, виявле­не порівнянням і зумовлене тим, що один із них має ознаки (сукупність ознак), яких не­має в іншого. Встановлення В. є позитивним результатом процесу диференціації або негативним результатом ідентифікації. Констатується у формі висновку про належність до різних множин або висновку про відсутність тотожності одиночного об’єкта.

ВІДНОВЛЕНЕ ВОДНЕМ ЗАЛІЗО — дактилоскопічний порошок. Найефективніше діє на поверхнях, пофарбованих олійними фарбами, фанері, картоні, папері, дереві.

ВЩНОВЛЮВАНІСТЬ ПАПІЛЯРНОГО ВІЗЕРУНКА - властивість папілярного візерунка; здатність візерунка відновлюватися після ушкодження шкіри, якщо не був порушений сосочковий прошарок дерми.

ВІДТВОРЕННЯ — заключна стадія формування показань. В. розглядається як про­цес пам’яті, що полягає в актуалізації раніше сприйнятого матеріалу шляхом добування його з довгострокової пам’яті і переведення його в оперативну. В. може відбуватися у ви­гляді впізнавання або у вигляді спогаду. В. може бути безпосереднім і відстороненим, мимовільним і довільним. У процесі В. матеріал, що утримується в пам’яті, піддається перетворенню. При В., на відміну від попередніх стадій формування показань, бере участь як допитуваний, так і слідчий. Роль слідчого полягає в керуючому впливі на до­питуваного з метою отримання найбільш повних і об’єктивних відомостей. Давання показань під час допиту — своєрідна форма В. подій минулого. Процес В. на допиті зна­ходить свій конкретний вияв у словесному вираженні допитуваним своїх думок.

ВІДТВОРЕННЯ ОБЛИЧЧЯ (ГОЛОВИ) ЗА ЧЕРЕПОМ Може мати місце за значної або повної відсутності м’яких тканин. В. о. (г.) зач. здійснюється у вигляді скульптурно­го портрета за методикою М. М. Герасимова. Методика грунтується на закономірностях співвідношення у будові м’яких тканин обличчя і черепа. У практиці зазвичай викори­стовується для оперативно-розшукових цілей.

ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ — охоплює дві слідчі дії - слідчий експеримент та перевірку показань на місці (ст. 194 КПК України).

ВІДШАРУВАННЯ — відділяння частин, шарів речовини з поверхні об’єкта; відбу­вається при слідоутворенні. У трасології йдеться про сліди-відшарування.

ВІЗА— 1) позначка посадової особи надокументі; 2) дозвіл на в’їзд у країну, виїзд або проїзд через неї, а також позначка у паспорті як знак такого дозволу.

ВІКТИМНІСТЬ (від лат. уісйта — жертва) — підвищена здатність людини внаслідок певних духовних і фізичних властивостей, а також соціальної ролі і статусу ставати за певних обставин жертвою злочину. Види В.: 1) сукупність соціально-психологічних властивостей особистості, пов’язаних з особливостями її соціалізації (віктимогенна де­формація особистості); 2) «безособова» властивість, зумовлена виконанням деяких соціальних функцій (професійна В.); 3) біологічна властивість (вікова В.); 4) наслідок патологічного стану особистості (В. — «патологія» — психічна хвороба, фізична недуга та інші тяжкі соматичні розлади).

ВІНЧЕСТЕР — рушниця, винайдена американським конструктором Б. Генрі в 50-х роках XIX ст. В. є магазинною рушницею, що перезаряджається за допомогою спускової скоби. Магазин у В. буває серединний або під ствольний.

ВІЧКО — окрема ознака папілярного візерунка долонної поверхні руки людини.

ВІЯЛО БОЙОВЕ — тип холодної ударної простої зброї. Трансформувалося з побуто­вого віяла. Складається з рукояті, лопастей або спиць.

ВНУТРІШНЄ ПЕРЕКОНАННЯ — принцип оцінки доказів. В. п. повинно спирати­ся на всебічний, об’єктивний і повний розгляд усіх обставин справи в їх сукупності. Ка­тегорія «В. п.» виражає суб’єктивну впевненість особи відповідно до суб’єктивної оцін­ки об’єктивно існуючих обставин або фактів.

ВОДЯНИЙ ЗНАК — один зі спеціальних засобів, який ускладнює можливість під­роблення документів; особливі прозорі зони на папері. В. з. мають гроші.

ВОЗДУШНИК (злодійський жаргон) — злодій-гастролер.

«ВОЛНА-Р» — радянська граната зі сльозоточивим газом.

ВПЛИВ — 1) процес і результат зміни індивідом або соціальною групою поведінки інших людей, їхніх позицій, оцінок і настанов. В. може бути прямим і непрямим; 2) дія,

В. — цілеспрямоване перенесення руху та інформації від одного учасника взаємодії до іншого.

ВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — процес передачі інформації з метою викликати не­обхідну реакцію з боку іншої особи. Термін «В. п.» вказує на його цільовий напрям — психіку людини. Всяка комунікація, спілкування є насамперед В. п. на співрозмовника. Вплив слідчого на психіку осіб, які беруть участь у справі, є одним із елементів кримі­налістичної тактики. Методи В. п. у судово-слідчій діяльності: 1) переконання; 2) пере­дача інформації; 3) постановка і варіювання розумового завдання; 4) непряме навію­вання; 5) рефлексія.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНТАКТУ - встановлення найсприят­ливішої «атмосфери» спілкування під час допиту. Досягається використанням ком­плексу тактичних прийомів. Залежно від мети В. п. к. і процесуального становища до­питуваного пропонуються підсистеми тактичних прийомів. Підсистема тактичних прийомів, що сприяє адаптації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів психіки обвинуваченого (підозрюваного), включає: 1) уточнення даних анкетно-біо- графічного характеру; 2) бесіду на абстрактну тему чи тему, що цікавить, і не стосується предмета допиту; 3) демонстрацію слідчим поінформованості про обставини життя до­питуваного, його потреби, інтереси. Підсистема тактичних прийомів, що сприяє адап­тації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів психіки свідка (потерпілого) передбачає наявність таких прийомів: 1) повідомлення мети допиту; 2) бесіда на абст­рактну тему чи тему, що цікавить, і не стосується предмета допиту; 3) переконання у невідворотності покарання злочинців. Підсистема тактичних прийомів, що стимулює настанову обвинуваченого (підозрюваного) на необхідність спілкування, включає:

1. роз’яснення значення щиросердного розкаяння допитуваного, інших пом’якшую­чих обставин; 2) демонстрацію перспектив ситуації, що склалася; 3) використання по­зитивної оцінки окремих якостей допитуваного. Підсистема тактичних прийомів, що стимулює установку на необхідність спілкування у свідка (потерпілого), включає:

1. роз’яснення важливості повідомлення правдивих показань; 2) переконання в необ­хідності надання допомоги органам розслідування; 3) роз’яснення суті наслідків вчине­ного злочину або можливості їх виникнення у майбутньому; 4) показ фотознімків (предметів), пов’язаних із учиненим злочином і його наслідками; 5) використання по­зитивної оцінки окремих якостей допитуваного.

ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗЛОЧИННУ ДІЯЛЬНІСТЬ — злочин проти моральності; полягає у згубному впливі на підростаюче покоління та заподіяння шкоди його моральному благополуччю. КК України передбачає кримінальну відповідальність за В. н. у з. д., у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми (ст. 304 КК України).

«ВУСА ДРАКОНА» — вид тризубця; колючо-ріжуча зброя з потрійним наконечни­ком на древку з підтоком. Центральне відгалуження — двосічне, кинджалоподібне; бічні — хвилясті, двосічні, розходяться від древка в різні боки. Загальна довжина

2. 000 мм, розмах бічних відгалужень — 500 мм, вага — 1 200 г.

г

ГАБІТОЛОГІЯ (від лат. habitus — вигляд, зовнішність та грец. ХбуоС,— вчення) — ви­вчення і використання даних, що характеризують зовнішній вигляд людини, з метою її розшуку й ототожнення. Див.: Габітоскопія криміналістична.

ГАБІТОСКОПІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА (від лат. habitus — вигляд, зовнішність і грец. стколєсо — спостерігаю, вивчаю) — галузь криміналістичної техніки, що охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини і сукупність методів та на­уково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. В основі Г. к. лежать дані анатомії, антропології та біології.

ГАЗ ПОРОХОВИЙ — газ, що виділяється під час згоряння пороху.

ГАЛЬМОВИЙ ШЛЯХ — відстань, яку проходить транспортний засіб від початку до кінця гальмування і за якою визначається швидкість руху.

ГАЛЮЦИНАЦІЇ (від лат. hallucinatio — марення, бачення) — патологічне порушен­ня перцептивної діяльності, яке полягає у сприйнятті об’єктів, що не впливають на відповідні органи чуття.

«ГАММА», прилад ВМ-20Н — портативний металошукач для пошуку різних пред­метів із чорних і кольорових металів у середовищах, які не проводять або слабо прово­дять електричний струм: земляний грунт, цегла, дерево, пластмаса, одяг людини, тка­нина, папір. Дальність виявлення від 0,5 до 12 см; стійко працює в межах від — 20 до +40 °С, у відносній вологості до 90 %, атмосферному тиску 760 (+ 25) мм рт. ст.

ГАММАГРАФІЯ — фотозйомка у гамма-промінні; метод отримання тіньового зоб­раження внаслідок дії на фотоматеріал гамма-проміння, яке пройшло через досліджу­ваний об’єкт. Г. полегшує вивчення внутрішньої будови металевих предметів.

ГАНГСТЕРИЗМ (англ. gangster — бандит, від gang — зграя) — діяльність організова­них злочинних угруповань, пов’язана з насильством, убивством, захопленням заруч­ників, пограбуванням, вимаганням, викраденням людей тощо; основний насильниць­кий метод дії у системі організованої злочинності у США та деяких інших країнах. Г. по­лягає у створенні банд, члени яких вчинюють різні насильницькі злочини.

ГАСТРОЛІ (злодійський жаргон) — поїздки злодіїв, повій в іншу місцевість для вчи­нення злочинів.

ГАЧОК — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного візерунка.

ГАШИШ — наркотична речовина з індійських конопель.

ГВИНТІВКА — рушниця з нарізним стволом для дальнього бою. Гвинтівки поділя­ються на: капсульні, казнозарядні, магазинні і самозарядні.

ГЕКІНГУАН — японська ударна зброя, що складається з короткої палиці з ланцюгом.

ГЕМБЛІНГ — організація азартних ігор, вид злочинного промислу. У багатьох шта­тах США кримінально караним є не лише організація азартних ігор, а й участь у них.

ГЕНЕТИКА (від грец. ycvcxiKoo — походження) — наука про спадковість і мінли­вість організмів.

ГЕННА ДАКТИЛОСКОПІЯ — див.: Дактилоскопія генна.

ГЕННА ТЕОРІЯ ЗЛОЧИННОСТІ — концепція, що розглядає як одну з причин зло­чинності хромосомні порушення у людини, які призводять до психопатизації і, як наслідок, криміналізують особу.

ГЕНОМ (від грец. ysvo^s — рід, походження) — сукупність генів в одинарному наборі хромосом зазначеної живої клітини. У судовій медицині розрізняють Г.-експертизу.

ГЕРАЛЬДИКА — дисципліна, що вивчає герби та їх історію.

ГЕРБ — характерний знак держави, міста, стану тощо, зображений на прапорах, мо­нетах, печатках та ін.

ГЕРОЇН — сильнодіючий наркотик. Похідна морфіну, болезаспокійливий засіб, пригнічує центральну нервову систему. При вживанні часто виникає хвороблива прист­расть до нього.

«ГІАЦИНТ» — прилад для виявлення живої людини, яку переховують у вантажах (контейнерах, ящиках, тюках), що перевозять на транспортних засобах.

ГІДРОПЕРИТ — фармацевтичний препарат; у слідчій практиці використовується як засіб попереднього визначення крові. Для отримання робочого розчину 2 таблетки Г. розчиняють у 100 мл кип’яченої води. Краплю розчину наносять на досліджувану пля­му за допомогою піпетки чи скляної палички. Якщо вона утворена кров’ю, то через кілька секунд крапля рідини починає пінитися.

ГІЛЬЗА — тонкостінне стаканоподібне вмістилище для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні — дробу і пижів. Складається з денця, корпуса і дульця, в якому закріплюється куля. У Г. дробового патрона дульця немає. Г. виготов­ляється з металу або картону (рідше з пластмаси).

ГІЛЬЗОТЕКА — систематизоване зібрання гільз, які призначені для проведення ідентифікації вогнепальної зброї. В Україні при Державному науково-дослідному екс­пертно-криміналістичному центрі МВС існує центральна колекція куль і гільз зі сліда­ми зброї (кулегільзотека).

ГІПНОЗ (від грец. ияуо^ — сон) — тимчасовий стан свідомості, який характери­зується звуженням його обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов’язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Застосування Г. у кримінальному судочинстві з метою відновлення забутого є дискусійною пробле­мою; належить до нетрадиційних методів впливу на особу. В теорії криміналістики вва­жається неприпустимим застосування Г. під час допиту.

ГІПНОТИЗАЦІЯ — збудження гіпнотичного стану, здійснюване гіпнотизером або самим суб’єктом за допомогою вербальних (словесних) і невербальних впливів.

ГШОБУЛІЯ — зниження вольової активності.

ГІПОТЕЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ — метод мислення, що застосовується під час розкриття та розслідуванні злочинів; припущення, що злочин був вчинений певним способом, тією чи іншою особою, у тому чи іншому місці. Див.: Версія.

ГІПОТЕТИЧНИЙ — оснований на гіпотезі; гаданий.

ППС (від грец. уулстост — крейда, вапно) — мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується для фіксації об’ємних слідів. Г. дає можливість досить швидко ви­готовляти гіпсові зліпки.

ГІПСОВИЙ ЗЛІПОК — копія об’ємного сліду. Порядок виготовлення Г. з.: зі сліду видаляють сторонні предмети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шири­ною) і бирку; готують розчин гіпсової маси; заповнюють слід насипним, наливним або комбінованим способом; після затвердіння зліпок видаляють і промивають чис­тою водою.

ГІТАРА (злодійський жаргон) — ломик, що використовується для злому, відтиску­вання засувів дверей.

ГЛАДКИЙ СТВОЛ — ствол із каналом без нарізу. За цією ознакою вирізняється гладкоствольна зброя.

ГЛУШИТЕЛЬ — насадка на дулову частину ствола. Служить для здійснення без­шумного пострілу. Використовується злочинцями під час вчинення вбивств, зокрема на замовлення.

ГНИТТЯ — складний процес розкладання органічних сполук, насамперед білків, під впливом мікробів. Починається звичайно на другу — третю добу після смерті. Його розвиток супроводжується утворенням ряду газів (сірководень, метан, аміак та ін.), яким притаманний специфічний для Г. неприємний запах. Інтенсивність процесу Г. за­лежить від багатьох причин. Найбільш істотними є температура навколишнього сере­довища і вологість.

ГОЛОВА СУДУ — особа, яка очолює судовий орган, повсякденно керує його робо­тою та забезпечує всі процесуальні вимоги, що ставляться до судочинства.

ГОЛОВУЮЧИЙ У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ — суддя, який очолює склад суду пер­шої інстанції під час розгляду конкретної цивільної чи кримінальної справи або склад колегії суддів, яка розглядає справу в апеляційному чи касаційному порядку.

ГОМЕОСКОПІЯ — частина трасології, що вивчає методи дослідження та іден­тифікації слідів людини. Див.: Трасологія.

ГОМОСЕКСУАЛІЗМ (від грец. г|оцоа — рівний, однаковий та лат. sexus — стать), — гомоеротизм, гемофілія, еквісексуалізм, сексуальна інверсія — протиприродний стате­вий потяг чоловіка чи жінки до осіб своєї статі.

ГОП-СТОП (злодійський жаргон) — розбій, грабіж.

«ГОРТЕНЗІЯ-Т» — переносна рентгеновізуальна установка, призначена для обсте­ження малоформатних об’єктів (невеликої щільності).

ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ—початкова стадія вчинення навмисного злочину, яка полягає в підшукуванні чи пристосуванні засобів чи знарядь або в іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

ГРА ДІЛОВА — форма відтворення предметного і соціального змісту фахової діяль­ності, моделювання систем відносин, характерних для цього виду практики. Викори­стовується під час навчання криміналістиці. Найчастіше Г. д. має значення під час відтворення елементів допиту, обшуку, огляду місця події з навчальною метою.

ГРАБІЖ—відкрите викрадення чужого майна (ст. 186 КК України). Викрадення вва­жається відкритим, якщо воно відбувається у присутності потерпілого, осіб, у віданні або під охороною яких перебуває майно, або у присутності сторонніх, коли винний усвідом­лює, що ці особи розуміють характер його злочинних дій, але ігнорують цю обставину.

ГРАВЕР (злодійський жаргон) — фальшивомонетник.

ГРАНАТОМЕТ—артилерійська гармата, призначена для навісної стрільби гранатами.

ГРАФІТ — мінерал темно-сірого або чорного кольору. Порошок Г. використовується для виявлення дактилоскопічних відбитків.

ГРАФОЛОГІЯ (від грец. урафю — пишу і А,оуо£ — слово, вчення) — вчення про по­черк як різновид виразних рухів, що відображають психологічні властивості і психічний стан того, хто пише. Г. займається визначенням особистих якостей людини за її почер­ком. Ідея про зв’язок почерку з душевними якостями людини походить ще з античності (Арістотель, Теофраст та ін.). Термін «Г.» введений у літературу в другій половині XIX ст. абатом Ж. Мішо (Франція). Припущення про можливість діагностики за почерком складних щодо походження і структури властивостей особистості не набуло переконли­вого наукового підтвердження; не знайдено прямих однозначних зв’язків між графічними ознаками письма і нібито відповідними до них рисами характеру, особли­востями біографії. Проте існують дані, що за деяких психічних захворюваннь почерк хворих набуває специфічних ознак.

ГРАФОМАНІЯ (від грец. урафю — пишу і цста — безумство, захоплення) — непе­реборна пристрасть до письменництва у людини, позбавленої необхідних для цього здібностей.

ГРИФ (нім. Griffe, букв. — рукоятка, захват) — 1) печатка, штемпель зі зразком підпису або будь-яким іншим рукописним текстом; 2) напис на документі або виданні, що визначає особливий порядок користування ними.

ГРИФ ТАЄМНОСТІ — реквізити, які свідчать про ступінь таємності відомостей, що містяться в їх носії, відбиваються на самому носії та (або) у супровідних документах.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ — встановлена у законодавчому порядку назва грошей пев­ної країни (гривня, рубль, долар, марка та ін.).

ГРОШОВІ ЗНАКИ — знаки вартості; заміняють в обігу певну кількість коштовних металів. Паперові банкноти Г. з. України — гривні є білетами Національного банку Ук­раїни. Підробка Г. з. переслідується законом. За КК України передбачено кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей (ст. 199 КК України).

ГРУПА ВІКОВА — один із різновидів умовної великої групи людей, які об’єднують­ся за ознакою віку. Г. в. слід враховувати під час допиту для встановлення психологічно­го контакту, обрання режиму і тактики слідчої дії.

ГРУПА ОФІЦІЙНА, група формальна — реальна або умовна соціальна спільність, що має юридично фіксований статус, члени якої в умовах суспільного поділу праці об’єднані соціальне визначеною діяльністю, яка організує їх працю. Г. о. завжди мають певну нормативно закріплену структуру, призначене або обране керівництво, норма­тивно закріплені права та обов’язки її членів. Так, типовими Г. о. у місцях позбавлення волі є бригади, ланки та ін. Прикладом Г. о. щодо праці слідчих можуть бути відділення слідчих, слідчо-оперативні групи, бригади слідчих.

ГРУПА РЕФЕРЕНТНА (від лат. ге/егепз, род. в. ге/егепіїя — той, хто повідомляє) — ре­альна або умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності й оцінки якої він орієнтується у своїй поведінці та само­оцінці. Г. р. виконує в основному дві функції — нормативну і порівняльну. Нормативна функція виявляється в мотиваційних процесах: Г. р. виступає при цьому як джерело норм поведінки, соціальних настанов і ціннісних орієнтацій індивіда. Порівняльна функція виявляється у перцептивних процесах: Г. р. виступає тут як еталон, за допомо­гою якого індивід може оцінити себе та інших.

ГРУПОВА НАЛЕЖНІСТЬ — визначення класифікаційної групи об’єкта (типу, кла­су, роду, виду, різновиду). Встановлення Г. н. може бути етапом ідентифікації або стано­вити зміст самостійного експертного завдання. Віднесення об’єкта до певної сукуп­ності проводиться на основі вивчення загальних ознак.

ГРУПОВЕ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ — здійснюваний групою вибір однієї з можли­вих альтернатив поведінки. Має місце у діяльності слідчо-оперативних груп.

ГРУПОВИЙ ЗЛОЧИН — злочин, вчинений групою (з двох і більше осіб). Розрізня­ють такі типи злочинних груп: випадкові, типу компанії, групи осіб за попередньою змовою, організовані злочинні групи, злочинні організації (співтовариства). Розсліду­вання Г. з. припускає встановлення ролі і функції кожного співучасника злочину, дове­дення його вини. Тактика розслідування Г. з. має специфіку, пов’язану з обранням послідовності слідчих дій, подоланням протидії з боку заінтересованих осіб, усуненням суперечностей у показаннях членів групи.

ГРУПОФІКАЦІЯ — термін, іноді використовуваний у криміналістиці як синонім групової належності.

«ГУСЯЧА ЛАПА» — злодійський інструменту вигляді консервного ножа, але значно більших розмірів (як правило, дорівнює довжині людської руки).

ґ

ҐВАЛТІВНИК — той, хто ґвалтує; тип злочинця.

ҐНІТ — шнур, під час згоряння якого відбувається запалення вибухової або запалю­вальної речовини у снаряді.

ҐРУНТ — верхній шар земної кори, придатний для життя рослин. Г. є об’єктом дослідження ґрунтознавчої експертизи.

ҐРУНТОЗАБІР — узяття (забір) зразків ґрунту за допомогою ґрунтозабірного прила­ду (спеціального щупу). Ґ. може здійснюватися під час огляду місця події.

ҐРУНТОЗНАВЕЦЬ — фахівець із ґрунтознавства (вчення про ґрунти). Судовий Ґ.

д

ДАВАННЯ ХАБАРА — злочин у сфері службової діяльності (ст. 369 КК України); по­лягає у передачі особисто або через посередників службовій особі матеріальних цінно­стей, права на майно, надання вигід майнового характеру за вчинення або невчинення дій в інтересах хабародавця з використанням влади чи службового становища.

ДАВАТИ НАКОЛКУ (злодійський жаргон) — розвідати місце вчинення злочину, підказати таке місце.

ДАВНІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ ТРУПА У ВОДІ — встановлення часу в разі смерті від утеплення. Основним показником є розвиток на трупі процесів мацерації, що почалася вже в перші години перебування трупа у воді. Під дією води розпушується роговий шар епідермісу, що зовнішньо виявляється у набряканні і зморщуванні шкіри та її перлово- білому забарвленні. У разі тривалого перебування трупа у воді мацеровані шари шкіри відстають від дерми. На кистях рук і стопах ніг це призводить до відшарування поверх­невих шарів шкіри разом із нігтями у вигляді «рукавичок» або «чохлів». Мацерація ви­ражена сильніше у місцях із грубою, товстою, омозоленою шкірою, здебільшого на ки­стях і стопах.

ДАВНІСТЬ СМЕРТІ — час настання смерті.

«ДАКТИЛОСКОП Д-1» — прилад, призначений для розгляду, порівняльного дослідження і фотографування двох дактилокарт на фотопластинку форматом 9x12 або 13x18.

ДАКТИЛОСКОПІЧНА ФОРМУЛА—формула десятипальцевої системи реєстрації, що записується у правому верхньому куті лицьового боку дактилокартки; має вигляд двох простих дробів. Перша називається основною частиною формули, друга — додат­ковою. Чисельник основної частини формули є сумою умовних цифрових позначень тільки завиткових узорів парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник — су­му позначень завиткових узорів непарних пальців із додаванням одиниці. Парні і не­парні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляють на пари. Відповідним парам дають такі цифрові позначення: великий і вказівний правої руки — 16; середній і безіменний правої руки — 8; мізинець правої і великий лівої руки — 4; вказівний і середній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої — 1. Додаткова частина формули є дробом, де в чисельни­ку є ряд цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються, а в знаменнику — пальців лівої.

ДАКТИЛОСКОПІЧНИЙ СЛІД — відбиток папілярних ліній, залишених людиною на предметах.

ДАКТИЛОСКОПІЧНІ ПОРОШКИ — порошки, які використовуються для вияв­лення невидимих або маловидимих потожирових слідів рук (двоокис титану, аргенто- рат, основний вуглекислий свинець, бронзовий порошок, порошок алюмінію, сажа, графіт, порошок заліза). Д. п. розрізняють: магнітні і немагнітні; прості і складні. Вико­ристання Д. п. полягає втому, що потожирові виділення на відбитках пальців рук трива­лий час повністю не висихають, тому до них прилипають частинки порошків. Слід на темній поверхні фарбують світлим порошком, на світлій — темним.

ДАКТИЛОСКОПІЮВАННЯ — отримання пальцевих відбитків живих осіб і трупів. При Д. живих осіб на гладеньку пластинку видавлюють невелику кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком. Потім особі пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому самому порядку прокочують їх у спеціально зазначе­них місцях на дактилокартці. Після прокочування на дактилокартку наносять кон­трольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого, що прокочується окре­мо в спеціально відведеній графі), що допомагає перевірити, чи нанесено окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокартки, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишено відбиток на місці події. Д. трупа має свої особливості. Фарбу з плас­тинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову коробку. Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюють на відповідне місце дактилокартки. Контроль­ний відбиток не робиться.

ДАКТИЛОСКОПІЯ (від грец. ЗактиХо^ — палець і сткояєсо — дивлюся, розглядаю, букв. — пальцероздивляння) — розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних узорів з метою використання їх відбитків для встановлення особи та роз­криття злочинів.

ДАКТИЛОСКОПІЯ ГЕННА — метод ідентифікації особи, розроблений англійсь­ким вченим А. Джеффрісом; Грунтується на дослідженні структури молекули дезокси­рибонуклеїнової кислоти (ДНК) як носія спадкової інформації.

ДАЛЬНОМІР — прилад для визначення відстані.

ДАЛЬТОНІЗМ — хиба зору; нездатність розрізняти деякі кольори, здебільшого чер­воний і зелений. Необхідно враховувати Д. підчас отримання показань від допитуваних.

ДАНІ — відомості, необхідні для якого-небудь висновку, рішення.

ДАТЧИК — пристрій, що безпосередньо приймає і передає спеціальним приладам дані про діяльність механізму, живого організму або інших явищ.

ДВООКИС ТИТАНУ — дактилоскопічний порошок білого кольору. Використо­вується для виявлення невидимих і маловидимих слідів рук. Матеріал слідоутворюючої поверхні: скло, лакована поверхня меблів, нікельована і хромована поверхні, пластмаси.

ДЕБЕТ — у прибутково-видаткових книгах рахунок надходжень і боргів цій установі.

ДЕДУКЦІЯ (лат. deductio, від deduce — виводжу) — спосіб міркування, за якого нове положення виводиться логічним шляхом від загальних положень до окремих вис­новків. Д. — рух знання від більш загального до менш загального, окремого, виведення наслідку з припущень. Д. тісно пов’язана з індукцією. Логіка розглядає Д. як вид умови­воду. Д. — метод, що використовується у слідчому мисленні у процесі пізнання істини.

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ — свідоме поширення неправдивої інформації. Використо­вується в оперативно-розшуковій діяльності.

ДЕЗОРІЄНТУВАТИ — позбавити правильної орієнтації, призвести до помилки.

ДЕЛІКТ (від лат. delictum — правопорушення, вина) — будь-яка дія, що суперечить законові.

ДЕЛІНКВЕНТ (від лат. delinquens — правопорушник) — суб’єкт, чия поведінка від­хиляється від норм у крайніх своїх проявах, являє собою кримінально карані дії.

ДЕЛІНКВЕНТНІСТЬ — різні прояви поведінки, що відхиляється від норми. У вузь­кому розумінні — синонім поняття «злочинність».

ДЕЛІРІЙ (від лат. delirium — марення) — порушення свідомості, перекручене відоб­раження дійсності, що супроводжується галюцинаціями, маренням, руховим збуджен­ням. Частіше виникає на вищій стадії деяких інфекційних захворювань і після травм, що спричинюють органічне ураження головного мозку.

ДЕЛЬТА ПАПІЛЯРНОГО УЗОРА — деталь папілярного узора, утворена зближен­ням трьох потоків папілярних ліній; є фігурою, схожою на букву грецького алфавіта «дельту».

ДЕМАСКУВАТИ (від франц. demasquer — зняти маску) — зняти або порушити мас­кування.

ДЕМЕНЦІЯ (від лат. dementia — безумство) — слабоумство як наслідок недорозви­нення або атрофії вищих психічних функцій.

ДЕНЦЕ — 1) елемент гільзи для кріплення капсуля, розташований напроти дульця; 2) нижня плоска частина кулі.

ДЕПРЕСІЯ (лат. depressio, від deprimo — пригнічую) — пригнічений психічний стан. Д. — афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, зміною мо­тиваційної сфери, когнітивних (пов’язаних свідомістю) уявлень і загальної пасивності поведінки. Суб’єктивно людина у стані Д. відчуває насамперед важкі, болісні емоції і переживання — пригніченість, тугу, розпач. Почуття провини за події минулого і відчут­тя безпомічності перед життєвими труднощами поєднуються з почуттям безперспек­тивності. Стан Д. необхідно враховувати під час отримання й оцінки показань.

ДЕРЖАВНА ЗРАДА — злочин проти основ національної безпеки держави. Д. з. — діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, тери­торіальній цілісності, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік во­рога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України (ст. 111 КК України).

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ — відомості в галузі військової, зовнішньоекономічної, економічної, розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяль­ності, що захищаються державою, і поширення яких може зашкодити безпеці держави.

ДЕРИВАЦІЯ (лат. derivatio, від derivo — відводжу) — бокове відхилення снарядів і куль при польоті.

ДЕТАЛІЗАЦІЯ ПОКАЗАНЬ — тактичний прийом допиту, що полягає в постановці деталізуючих запитань. Д. п. використовується з метою викриття неправди і виявлення суперечностей у показаннях.

ДЕТЕКТИВ (від лат. detectio — розкриття) — агент розшукової поліції; спеціаліст із розслідування кримінальних злочинів.

ДЕТЕКТОР БРЕХНІ — набір апаратів для об’єктивного дослідження фізіологічних показників, що характеризують афективний стан людини. До людини, яка підлягає ви­пробуванню на Д. б., приєднуються датчики приладів, що реєструють шкірно-галь­ванічну реакцію (зміна електричного опору шкіри), електроенцефалограму (запис біотоків мозку), плетизмограму (судинну реакцію організму), тремор (дрож м’язів) та ін. Показники всіх приладів виводяться на одну стрічку, і досвідчений дослідник заїх даними точніше може судити про емоційний стан людини, ніж у разі спостереження ли­ше за зовнішніми формами її поведінки, оскільки довільне керування вегетативними реакціями нетренованій людині практично не вдається. Випробування на Д. б. не дають гарантії того, що він реєструє реакції саме на передбачувану емоціогенну ситуацію. Це можуть бути реакції на власне процедуру опитування, що викликає стан страху, триво­ги, депресії. Відрізнити «справжні» емоції від «індуційованих» апаратурними методика­ми неможливо. У ряді держав Д. б. використовується при проведенні допитів з метою визначити причетність особи до вчиненого злочину. Результати тестування на Д. б. роз­глядаються або як докази, або як оперативна, орієнтуюча інформація. В Україні в розслідуванні злочинів Д. б. не застосовується.

ДЕТОНАТОР (від лат. detono — гримлю) — 1) пристосування в заряді, за допомогою якого відбувається запалення вибухової речовини; 2) пристосування в розривному сна­ряді або міні, що служить для запалення основного заряду.

ДЕТОНАТОР НАТИСКНИЙ — детонатор протипіхотної та протитанкової міни, що приводиться у дію шляхом натискання.

ДЕТОНАТОР НАТЯЖНИЙ — детонатор протипіхотної міни, що приводиться в дію за допомогою дроту, об який спотикається піхотинець противника.

ДЕШИФРУВАННЯ — відновлення тексту, написаного шифром.

ДИВЕРСІЯ (від лат. diverto — прямую в інший бік) — злочин проти основ національ­ної безпеки держави, передбачений ст. 113 КК України; охоплює вчинення з метою ос­лаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйну­вання або пошкодження об’єктів, що мають важливе народногосподарське чи оборон­не значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій. Д. є зло­чином з формальним складом.

ДИКТОФОН (від лат. dicto — диктую і грец. cpcovri — голос, звук) — прилад для запису­вання та відтворення усного мовлення. Використовується під час оперативних розробок.

ДИНАМІКА ЗЛОЧИННОСТІ — зміна кількісних і якісних властивостей злочин­ності у часі.

ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП — інтегральна система звичних умовнорефлектор­них відповідей, що відповідає сигнальній, порядковій і часовій характеристиці сти- мульного ряду. Нервові процеси, що лежать в основі формування Д. с., об’єднуються внаслідок того, що поточна рефлекторна відповідь (функціональний стан) стає сигна­лом для такої відповіді і підкріплюється ним. За усталеного стереотипу ця послідовність нервових процесів закріплюється, усі відповіді можуть бути відтворені — зі зберіганням знака, інтенсивності і послідовності — навіть при пред’явленні лише одного зі стимулів. Д. с. — нейрофізіологічна основа навичок і звичок.

ДИНАМІЧНІСТЬ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ — властивість нервової системи, що ха­рактеризується легкістю виникнення збудження і гальмування під час вироблення умовних рефлексів. Від Д. н. п. залежать швидкість і успішність первинного пристосу­вання індивіда до нових умов.

ДИСИМУЛЯЦІЯ (від лат. dissimule — приховую) — свідоме прагнення приховати хво­робу та її симптоми. Спостерігається в основному при захворюваннях, що пов’язані з пев­ними об’єктивно або суб’єктивно невигідними ситуаціями. Д. протилежна симуляції.

ДИСТАНЦІЯ ПОСТРІЛУ — відстань від дулового зрізу або переднього торця кожу­ха ствола вогнепальної зброї до об’єкта, що зазнав ураження. У разі пострілу з близької відстані Д. п. може бути визначена з точністю до 0,01 м.

ДИСФОРІЯ — знижений настрій із дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до дій оточуючих, зі схильністю до спалахів агресії.

ДІАЛОГ (від грец. StaXoyoÇ—розмова, бесіда) — почерговий обмін репліками (у широ­кому розумінні реплікою вважається і відповідь у вигляді дії, жесту, мовчання) двох і більше людей. Ведення Д. використовується у процесі спілкування слідчого з іншими учасниками кримінального процесу (свідками, обвинуваченими, потерпілими та іншими).

ДІЗНАВАЧ — посадова особа органів дізнання.

ДІЗНАННЯ — одна з форм розслідування. Відрізняється від досудового слідства за суб’єктом, предметом (підслідністю) та обсягом прав учасників процесу. Органами Д. є:

1. міліція; 2) податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; 3) ор­гани безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; 4) командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками і службовцями Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні частини, з’єднання, установи; 5) митні органи — у справах про контрабанду; 6) началь­ники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілак­торіїв і виховно-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановлено­го порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 7) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; 8) органи охоро­ни державного кордону — у справах про порушення державного кордону; 9) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК України).

ДІЛО МОКРЕ (злодійський жаргон)— убивство.

ДІЛО СУХЕ (злодійський жаргон) — злочин без фізичного насильства над по­терпілим.

Дія — одиниця діяльності; довільна навмисна опосередкована активність, спрямо­вана на досягнення усвідомленої мети.

ДІЯЛЬНІСТЬ — динамічна система взаємодій суб’єкта зі світом, у процесі яких відбувається виникнення і втілення в об’єкті психічного образу та реалізація опосеред­кованих ним відносин суб’єкта у предметній дійсності. У криміналістиці досліджується злочинна Д. та Д. правоохоронних органів.

ДІЯННЯ ЗЛОЧИННЕ — акт антисоціальної поведінки, яка відхиляється від норми, посягає на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Не може бу­ти кримінальної відповідальності за відсутності Д. з. Кримінальне право виходить з то­го, що Д. з. має становити єдність фізичного і психічного, тобто усвідомлений акт люд­ської поведінки, вираженої у підконтрольній свідомості, мотивованій дії або бездіяль­ності, охоплюваній тією чи іншою статтею кримінального закону.

ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА ВІД ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ — припинення зі своєї волі початих злочинних дій за наявності можливості довести злочин до кінця.

ДОБРОСОВІСНА ПОМИЛКА — помилка, що виникає у сумлінного допитуваного внаслідок навіювання, фрагментарності сприйняття обставин злочину, схильності до фантазування тощо. Виникнення Д. п. характерно для неповнолітніх, осіб з аномаліями психіки та ін. Д. п. можуть виникати на різних стадіях формування показань. Існують тактичні прийоми, що сприяють усуненню Д. п.

ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА — у кримінальному праві: суспільно небезпечне діяння (ст. 120 КК України). Д. до с. — зазвичай є результатом жорстокого поводження з потерпілим, систематичного приниження його гідності.

ДОКАЗ, довід — думка, що пропонується для доведення чого-небудь.

ДОКАЗИ НЕПРЯМІ — докази, з яких можна припустити існування факту, що дово­диться.

ДОКАЗИ ОСОБИСТІ — докази, джерелом яких є люди.

ДОКАЗИ ПИСЬМОВІ — акти, документи, листи ділового чи особистого характеру, які містять відомості про обставини, що мають значення для справи.

ДОКАЗИ ПОХІДНІ — докази «з інших рук» (наприклад, відомості, отримані з пока­зань свідка, який сам факт не спостерігав, а знає про нього зі слів інших осіб).

ДОКАЗИ ПРЯМІ — докази, з яких (за умови їх достовірності) можна зробити одно­значний висновок про існування (чи неіснування) доказуваного факту.

ДОКАЗИ РЕЧОВІ — предмети, які можуть слугувати засобом встановлення обста­вин, що мають значення для справи. У кримінальному процесі Д. р. — це предмети, що були знаряддям злочину чи зберегли на собі його сліди або були об’єктами злочинних дій, а також гроші та інші цінності, здобуті злочинним шляхом, та всі інші предмети, що допомагають виявити злочин, встановити фактичні обставини справи, виявити винних.

ДОКАЗИ СУДОВІ — будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому зако­ном порядку органи дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обстави­ни, що мають значення для правильного вирішення справи.

ДОКАЗУВАННЯ — регламентована кримінально-процесуальним законом діяль­ність органів дізнання, досудового слідства, прокурора і суду за участю інших суб’єктів кримінального судочинства. Д. — процес встановлення об’єктивної істини у кримі­нальній справі, змістом якої є збирання, дослідження, оцінка й використання доказів.

ДОКУМЕНТ (від лат. сІоситеШит — свідчення, доказ) — матеріальний об’єкт, у яко­му зафіксовано відомості про будь-які факти, що відбулися чи передбачувані. У судово- слідчій практиці розрізняють такі види Д.: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2. графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодокументи; 4) кіно-, відеодокументи;

5. фонодокументи; 6) електронні документи. За процесуальною природою письмові Д. можуть виступати як письмові і речові докази.

ДОКУМЕНТАЦІЯ — сукупність документів, присвячених якому-небудь питанню.

ДОКУМЕНТИ — ПИСЬМОВІ ДОКАЗИ Мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змістові (наприклад, висновок експерта, акт ревізії). Д. — п. д. не є об’єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями і дублікатами.

ДОКУМЕНТИ - РЕЧОВІ ДОКАЗИ Мають значення для розслідування не лише за­вдяки своєму змістові, а й самому факту існування, а також способу їх виконання та іншим матеріальним ознакам. Д. — р. д. у справі незамінні. Вони можуть бути засобом вчинення злочину, засобом приховування злочину, предметом злочинного посягання.

ДОМІНАНТА (від лат. сіотіпат — панівний) — у психології: тимчасово панівна ре­флекторна система, що зумовлює роботу нервових центрів у цей момент і тим самим на­дає поведінці певну спрямованість. Як панівний осередок збудження Д. підсумовує і на­копичує імпульси, що йдуть до центральної нервової системи, водночас стримуючи ак­тивність інших центрів. Оборонна (захисна) Д. характерна для осіб, які вчинили злочин. Викликає невпорядковану активність, підштовхує винного на вчинення дій, що, як вважає злочинець, мають захистити його від викриття. З цією метою злочинець створює інсценування, фабрикує докази невинності, робить помилкові заяви, поши­рює чутки, схиляє до неправдивих свідчень.

ДОМУШНИК (злодійський жаргон) — квартирний злодій.

ДОНОС — таємне повідомлення представникові влади, начальникові про чию-не- будь непорядну, з їх точки зору, діяльність, вчинки. Кримінальне законодавство перед­бачає відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (ст. 383 КК України). Повідомляючи не­правдиві відомості в усній або письмовій формі, донощик може діяти тільки з прямим умислом, тобто усвідомлюючи, що вони неправдиві. Добросовісна помилка громадя­нина щодо істинності повідомлених ним відомостей, а також необгрунтована скарга на нібито злочинне порушення прав, подана компетентним органам або посадовим осо­бам, не утворює складу злочину.

ДОПИСКА — спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення у руко­писний текст нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Д. проводиться щодо літерних і цифрових записів. Ознаки Д.: нерівномірність проміжків між рядками, сло­вами, буквами всередині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини текс­ту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів ос­новного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей. Ознаки Д. можуть бути виявлені за допомогою збільшу­вальної техніки, світлофільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів. Д. розпізнається у процесі почеркознавчого і техніко-криміналістичного дослідження.

ДОПИТ — слідча або судова дія, що є регламентованим кримінально-процесуаль­ними нормами інформаційно-психологічний процесом спілкування між особами, які беруть у ній участь. Д. спрямований на отримання відомостей про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Це процес передачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію або пов’язані з нею обстави­ни й особи. Д. — одна з найскладніших слідчих (судових) дій і найпоширеніший спосіб одержання доказів. Порядок Д. регламентується нормами КПК України (статті 107, 143—146,166—171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311). МетаД. полягає в отриманні повних показань, що відображають об’єктивну дійсність. Залежно від процесуального стану допитуваного розрізняють такі види Д.: Д. свідка, Д. потерпілого, Д. підозрюваного, Д. обвинуваченого, Д. підсудного, Д. експерта. Особливим видом Д. є Д. на очній ставці і перехресний Д. До загальних положень процесуального характеру належать такі: Д. може бути проведений за місцем провадження слідства або за місцем перебування до­питуваного, як правило, у денний час; допитувані дають свідчення наодинці зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених законом (присутність захисника, педагога, законних представників неповнолітнього та ін.); перед Д. слідчий за необхідності пе­ресвідчується в особі допитуваного, роз’яснює йому його права та обов’язки, з’ясовує відомості анкетного характеру; Д. по суті справи розпочинається з пропозиції допиту­ваному розповісти все відоме йому у справі. Закон забороняє домагатися показань шля­хом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Примушування давати свідчення на Д. визнається злочином проти правосуддя.

ДОПИТ АСОЦІАТИВНИЙ — тактичний прийом допиту, що передбачає викори­стання асоціативних зв’язків у пам’яті допитуваного. Використовується з метою актуа­лізації забутого. Див.: Асоціація.

ДОПИТ НА МІСЦІ ПОДІЇ — тактичний прийом, що сприяє актуалізації забутого. Суть прийому полягає у проведенні допиту на місці, де відбулася подія; має місце по­вторне сприйняття допитуваним тієї обстановки, в якій відбувалася подія, що розсліду­ється. Повторне сприйняття збуджує асоціативні зв’язки і стимулює повніше відтво­рення обставин, що цікавлять органи розслідування.

ДОПИТ НЕПОВНОЛІТНЬОГО — вид допиту, особливості якого пов’язані з осо­бистістю допитуваного. Д. н. свідка, який не досяг 14-літнього віку, проводиться у при­сутності педагога. Присутність педагога під час допиту свідка у віці від 14до 16 років не є обов’язковою. Вона віднесена на розсуд слідчого. У разі потреби під час Д. н. свідка можуть бути присутніми лікар, батьки або інші законні представники (ст. 168 КПК Ук­раїни). Під час Д. н. обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників віднесено на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника (ст. 438 КПК України). Під час Д. н. мають місце особливості, пов’язані зі способом виклику неповнолітнього на допит, визначенням місця, часу і режиму провадження. Вікові особливості допитуваних впливають на об­рання тактичних прийомів, спрямованих на усунення перекручень, добросовісних по­милок неповнолітніх (фантастичних нашарувань, перекручень сугестивного характе­ру). При Д. н. використовуються специфічні тактичні прийоми: роз’яснення важливості повідомлення правдивих показань; роз’яснення неправильно зайнятої допитуваним позиції за мотивами псевдогеройства, помилкового розуміння дружби і товаришуван­ня; роз’яснення суті та значення пред’явлених і оголошених матеріалів.

ДОПИТ ПЕРЕХРЕСНИЙ — специфічний вид судового допиту. У судовому засідан­ні правом постановки запитань наділені суддя, прокурор, захисник, експерти, цивіль­ний позивач, цивільний відповідач та їх представники, а також підсудні та потерпілі. Допите перехресним тільки тоді, коли в нього включаються рівноправні учасники кри­мінально-процесуальної діяльності. Кожний учасник судового розгляду має право ста­вити допитуваному додаткові запитання для з’ясування або доповнення відповідей, що були дані на питання інших осіб.

ДОПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ — один із основних критеріїв оцінки доказів із погляду їх придатності як судових доказів і можливості їх використання в доказуванні; у проце­суальному праві: вимога, згідно з якою визначити Д. д. означає з’ясувати, чи отримано доказ за допомогою передбачених законом засобів.

ДОПУСТИМІСТЬ ЛЕГЕНДИ — тактичний прийом допиту, коли допитуваному не перешкоджають викладати свою помилкову легенду, після чого викривають неправду.

ДОПУСТИМІСТЬ ОБШУКУ З НЕГАТИВНИМ РЕЗУЛЬТАТОМ — тактична опе­рація, суть якої полягає в тому, що реально існує кілька різних об’єктів обшуку і відпо­відно до тактичного задуму обирається один із об’єктів обшуку, де і провадиться слідча дія, аза іншими здійснюється оперативне спостереження. У процесі оперативного спо­стереження встановлюється динаміка місцеперебування злочинних формувань, озна­ки переміщення товарів або інших предметів, зміни місця розташування тих чи інших об’єктів. Оперативне спостереження дає можливість виявити ширший спектр певних місць приховування, після чого здійснюються результативні обшуки. Схематично так­тична операція може бути подана в такий спосіб: безрезультатний обшук — оперативне спостереження — результативні обшуки.

ДОПУСТИМІСТЬ ТАКТИЧНОГО ПРИЙОМУ — дозволеність у використанні. Д. т. п. пов’язана з його законністю та етичністю.

ДОРІЖКА СЛІДІВ НІГ — група слідів ніг людини, що складається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття. Елементи Д. с. н.: лінія напряму руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортання стопи. Д. с. н. має діагностичне значення.

ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНА ПОДІЯ (ДТП) — злочинне порушення правил без­пеки руху й експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролейбусів, тракторів, самохідних машин та інших механічних транспортних засобів, внаслідок якого заподіяно середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або настала смерть потерпілого. ДТП залежно від механізму події поділяються на: 1) зіткнення транспортних засобів; 2) наїзд транспорт­ного засобу (на пішохода, велосипедиста, перепону та ін.); 3) перекидання транспорт­ного засобу; 4) випадання пасажира з транспорту; 5) інші ДТП. Обставини, які слід з’ясувати: а) чи належить ця подія до ДТП, її вид; б) дорожня обстановка в момент події; в) які транспортні засоби брали участь у події, їх технічний стан; г) наслідки події; ґ) спосіб вчинення ДТП; д) хто постраждав, поведінка учасників події; е) причина ДТП; є) ступінь провини кожного з учасників події; ж) які положення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів було порушено; з) чи існує причинний зв’язок між допущеними порушеннями правил дорожнього руху й експлуатації транс­портних засобів та їх наслідками; и) обставини, що сприяють злочину. Типові слідчі дії таоперативно-розшукові заходи: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа; 3) огляд транспор­ту; 4) допит водія; 5) допит потерпілого; 6) виявлення свідків та їх допит; 7) розшук водія і транспортного засобу; 8) призначення судово-медичної експертизи; 9) відтворення обстановки та обставин події; 10) призначення судової автотехнічної експертизи;

11. призначення інших судових експертиз.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКАЗІВ — пізнання особою, яка веде дізнання, слідчим, проку­рором, судом змісту доказів, перевірка достовірності існування тих фактичних даних, що становлять зміст доказів, установлення узгодженості цього доказу з усіма іншими доказами у справі.

ДОСЛІДЖЕННЯ У НЕВИДИМИХ ЗОНАХ СПЕКТРА — використання інфрачер­воного, ультрафіолетового або рентгенівського проміння для дослідження об’єктів.

ДОСТАТНІСТЬ ДОКАЗІВ — одна з вимог, що пред’являється законом до доказів; оз­начає, що вони дають можливість зробити достовірний висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані. Якщо такого висновку зробити не можна, то це свідчить про недостатність доказів чи їх сукупності.

ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО — стадія кримінального процесу, яка полягає у з’ясуванні слідчим сукупності обставин, що мають істотне значення для правильного розв’язання кримінальної справи. Д. с. починається після порушення кримінальної справи і закінчується направленням справи прокуророві з обвинувальним висновком або за­криттям кримінальної справи. У справах, за якими проводилося дізнання, Д. с. почи­нається після його закінчення.

ДРАЙ БОЛО — філіппінський аналог нунчаку.

ДРІБ — свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені для пострілу з дробо­вої зброї. Д. має діаметр від 1,5 до 5 мм. Д. діаметром понад 5 мм називається картеччю.

ДУБЛЕТЕР — різновид арбалета з двома паралельно розташованими тятивами з ме­талевих пластинок. Такий арбалет може робити два постріли одночасно.

ДУЛО — отвір на кінці ствола, з якого безпосередньо вилітає куля або дріб.

ДУЛОВИЙ ЗРІЗ — площина дула, перпендикулярна до осі каналу ствола.

ДУШЕВНА ХВОРОБА, психічна хвороба — захворювання, яке полягає в порушенні нормальної психічної діяльності, що істотно впливає на здатність особи правильно ро­зуміти навколишню дійсність і контролювати свою поведінку. Д. х. виявляється у роз­ладі сприйняття, мислення, пам’яті, емоцій, уваги, волі, потягів і поведінки. До Д. х. на­лежать шизофренія, епілепсія, параноя, олігофренія та інші психічні захворювання.

ДУШЕВНЕ ХВИЛЮВАННЯ - у кримінальному праві визнається однією з обста­вин, що пом’якшує відповідальність особи, яка вчинила злочин. Д. х. не позбавляє лю­дину здатності усвідомлювати себе у своїх діях і керувати ними, але значно ускладнює самоконтроль і критичну оцінку прийнятих рішень. Див.: Афект.

ДЮЙМ — одиниця довжини, одна дванадцята фута, дорівнює 2,54 см.

ДЯНЬГАНЦЗЮЕ — китайський стилет із клинком, круглим у перерізі. Загальна до­вжина — 300 мм, довжина держака — 120 мм.

Е

ЕДЖЕСКОПІЯ — розділ експертизи слідів папілярних узорів, що вивчає можли­вості використання нерівностей на краях папілярних ліній.

ЕЙДЕТИЗМ (від грец. єійоС, — вид, образ) — здатність деяких індивідів (ейдетиків) до збереження і відтворення надзвичайно живого і детального образу сприйнятих раніше предметів і сцен; різновид образної пам’яті, що виявляється у здатності зберіга­ти яскраві образи предметів протягом тривалого часу.

ЕЙФОРІЯ (від грец. єи — добре і форєсо — переношу) — піднесений, веселий настрій, стан благодушності і безтурботності, що не відповідає об’єктивним обставинам, за яко­го спостерігається мімічне і загальне рухове пожвавлення, психомоторне збудження.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗЛОЧИНИ — клас злочинів у криміналістичній класифікації, що об’єднує діяння, які посягають на встановлений законом режим використання природ­них ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки і заподіюють шкоду довкіллю чи здоров’ю людини або створюють загрозутакого заподіяння. Розслідування Е. з. пов’язують із виникненням певних ситуацій. Типовими слідчими ситуаціями є: екологоспонтанна, екологодинамічна, екологопрогностична. Найпоширенішими слідчими діями при розслідуванні Е. з. є: 1) огляд місця події; 2) допит свідків; 3) обшук і виїмка; 4) слідчий експеримент; 5) призначення судових експертиз (судово-еко- логічної; судово-агротехнічної; судово-ветеринарної; судово-іхтіологічної; судово- хімічної; судової санітарно-гігієнічної; судово-технічної; судової будівельно-технічної та ін.).

ЕКСГІБІЦІОНІЗМ — психічне відхилення, що виявляється у публічному оголенні інтимних частин свого тіла з метою самозбудження.

ЕКСГУМАЦІЯ (від лат. ех — з, від humus — земля, ґрунт) — вилучення трупа з місця поховання з метою огляду, судово-медичного дослідження або пред’явлення для впізнання. Е. — слідча дія, що проводиться у присутності понятих, судово-медичного експерта та осіб, яким буде пред’явлено труп для впізнання. Рішення про проведення Е. оформляється постановою слідчого, яку затверджує прокурор. Перед розкопуванням могили її слід сфотографувати, а потім доцільно сфотографувати всі наступні стадії Е. Жодні зміни трупа не можуть бути підставою для відмовлення від його повного судово- медичного дослідження. Процесуальний порядок Е. передбачений ст. 192 КПКУкраїни.

ЕКСГУМУВАТИ — здійснювати ексгумацію.

ЕКСПЕРИМЕНТ (лат. experimentum, від ехрегіог— випробовую) — один з основних методів наукового пізнання.

ЕКСПЕРИМЕНТ ЛАБОРАТОРНИЙ — різновид експерименту, проведеного в умо­вах спеціально обладнаних приміщень, що забезпечує особливо суворий контроль не­залежних і залежних перемінних. Завдяки цим умовам результати Е. л. зазвичай мають порівняно високий ступінь надійності й достовірності.

ЕКСПЕРИМЕНТ СЛІДЧИЙ — див.: Слідчий експеримент.

ЕКСПЕРТ (від лат. expertus — досвідчений) — особа, яка володіє спеціальними знан­нями і залучається органами розслідування, судом та іншими органами для проведення експертизи. Законодавство визначає правовий статус Е. Судовими Е. можуть бути осо­би, які володіють необхідними знаннями для того, щоб дати висновок із досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які прово­дять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку й атес­тацію як судові Е. певного фаху (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»). Судо­вий Е. має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для висновку; з доз­волу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, які допитуються, питання, що стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпе­ки (ст. 77 КПКУкраїни).

ЕКСПЕРТИЗА ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА — клас експертних досліджень, основа­них на інженерних знаннях (експертизи з техніки безпеки, пожежно-технічні, будівель­но-технічні та ін.).

ЕКСПЕРТИЗА ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНА — клас експертних досліджень, основаних на знаннях технології (технологічна, товарознавча та інші експертизи).

ЕКСПЕРТИЗА ОДОРОЛОГІЧНА — своєрідний вид експертизи (одорологічної вибірки), у процесі здійснення якої як природний біодетектор запахів використовуєть­ся нюховий апарат службо-розшукового собаки.

ЕКСПЕРТОЛОГІЯ СУДОВА — наукова дисципліна, що вивчає закономірності, ме­тодологію і процес формування та розвитку наукових основ судових експертиз.

ЕКСПРЕСИВНИЙ (від лат. expressus — виразний, опуклий) — виразний, спромож­ний відобразити емоційний стан.

ЕКСПРЕСІЯ — виразність, сила вияву почуттів, переживань. Експресивні реакції є зовнішнім виявом емоцій і почуттів людини (міміка, пантоміма, голос, жести).

ЕКСТАЗІ — психотропна речовина амфетамінного ряду.

ЕКСТРАВЕРСІЯ — ІНТРОВЕРСІЯ (від лат. extra — поза, intro — всередину, versere — обернений, направлений) — характеристика індивідуально-психологічних відмінно­стей людини, крайні смуги якої відповідають переважній спрямованості особистості чи на світ зовнішніх об’єктів, чи на явища її власного суб’єктивного світу.

EJIEKTPOMITKA — специфічна ознака ураження електричним струмом. Е. вини­кають від контакту з провідником під електричним струмом зазвичай за напруги 100—250 В і температурі, що виділяється при цьому, не вище 120 ° С. У10—15 % випадків Е. не утворюються. Е. мають різноманітну форму і ступінь виразності. Е. слід враховува­ти у процесі огляду трупа.

ЕЛЕКТРОТРАВМА — травма, заподіяна внаслідок впливу електричного струму.

ЕЛЕКТРОЩУП — пошуковий криміналістичний прилад. Складається зі сталевої штанги, на кінці якої є конусний електродний наконечник з ізольованими один від од­ного електродами, з’єднаними з мікроамперметром. Е. може застосовуватися для по­шуку закопаних і затоплених трупів або їх частин на глибині до 1,4 м або предметів, ви­готовлених із металів, що знаходяться у землі, воді тощо.

ЕМОЦІЇ (від лат. emoveo — збуджую, хвилюю) — психічне відображення у формі без­посереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій, що виявляється у почутті гніву, печалі, радощів.

ЕМОЦІЙНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ Передбачає з’ясування реакції допитуваного на подразник для встановлення ставлення до певних обставин вчинення злочину. Мож­ливість використання Е. е. під час допиту є дискусійною проблемою.

ЕМОЦІЙНІСТЬ — властивості людини, що відображають зміст, якість і динаміку її емоцій і почуттів.

ЕМПАТІЯ (англ. empathy — співчуття, співпереживання) — у спілкуванні вміння по­ставити себе на місце іншого, здатність людини до довільної емоційної чуттєвості до пе­реживань інших людей. У судово-слідчій діяльності у деяких випадках сприяє спілку­ванню і встановленню необхідного рівня психологічного контакту.

ЕПІЛЕПСІЯ, падуча хвороба — хронічна нервова хвороба, яка характеризується напа­дами розладів свідомості, що у типових випадках супроводжуються загальними корчами.

ЕСПАДРОН (франц. espadon, від ісп. espada — шпага) — колючо-рубляча клинкова холодна зброя у вигляді важкої укороченої, інколи злегка вигнутої шпаги. Використо­вується у спортивному фехтуванні.

ЕХОЛАЛІЯ — автоматичне повторення чужих слів, яке спостерігається при деяких психічних захворюваннях. Е. іноді трапляється і у дітей, які нормально розвиваються, як один із ранніх етапів становлення їх мови.

ЕХОПРАКСІЯ (від грец. г|х<й — шум, звук і кращій, — діяння) — наслідувальне, авто­матичне повторення рухів та дій інших людей. Одна з форм Е. — ехолалія.

Є

ЄНИФЕР (злодійський жаргон) — магазинний злодій; злодій, що спеціалізується на крадіжках із кіосків.

Ж

ЖАКАН — куля особливої конструкції для стрільби з гладкоствольної мисливської рушниці.

ЖАРГОН — мова певної соціальної або інших об’єднаної спільними інтересами гру­пи, що містить багато відмінних від загальної мови, зокрема штучних, іноді умовних, слів і виразів.

ЖЕРТВА — особа, якій кримінально караним діянням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Див.: Потерпілий.

ЖЕСТ — рух рукою або інший рух тіла, які щось позначають або супроводжують мовлення. Ж. має орієнтовне значення і його слід враховувати під час проведення вер­бальних слідчих дій.

ЖЕСТИКУЛЯЦІЯ — вживання, використання жестів.

ЖИЛЕТКА (злодійський жаргон) — пристосування для розрізування кишень, вмон­тований у перстень.

ЖИРМАЧ (злодійськийжаргон) — злодій, який чинить крадіжки з вітрин; кишенько­вий злодій, який у момент вчинення крадіжки прикриває руку яким-небудь предметом.

ЖИРОВІСК — утворюється діри похованні трупів у вологий, глинистий або болоти­стий ґрунт, а також при перебуванні їх у стоячих водоймах. Ж. (омилення трупа) — сіру- вато-білого кольору зерниста маса із сальним блиском і характерним запахом прогірклого сиру. Тканини набувають внаслідок цього білувато-жовтого кольору, гру­бозернистого вигляду, поступово твердіють і стають ламкими. Розвиткові Ж. сприяє підвищений вміст жиру в тканинах трупа. Утворення Ж. стає помітним через 3-5 тижнів. Труп новонародженого звичайно перетворюється повністю на стан Ж. че­рез 5—6 місяців, а труп дорослої людини — не раніше ніж через 10—12 місяців. Трупи у стані Ж. придатні для впізнання, на них можуть зберегтися сліди ушкоджень, странгу­ляційна борозна та інші зміни. Стан Ж. необхідно враховувати у разі ексгумації трупа.

ЖУАНЬБЯНЬ — китайський бойовий батіг.

З

ЗАБОРОНА — 1) наказ не робити чого-небудь; 2) захист.

ЗАБУВАННЯ — процес, що характеризується поступовим зменшенням можливості пригадування і відтворення певного матеріалу. Під час допиту можлива актуалізація за­бутого за допомогою спеціальних тактичних прийомів, основаних на асоціативних зв’язках.

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ — методологічна основа, яка є системою світоглядних принципів, концепцій, категорій, понять, методів і зв’язків, що відобра­жають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до 3. т. к.; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика.

ЗАДАТКИ — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, моз­ку, що становлять природну основу розвитку здібностей.

ЗАДУМ — задуманий план дій; намір.

«ЗАКОН» (злодійський жаргон) — сукупність звичаїв, моралі, традицій кримінально- злочинного середовища, додержання яких є обов’язковим для всіх членів угруповання.

ЗАКОННІСТЬ — неухильне додержання закону; принцип криміналістичної тактики.

ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ — рішення органу дізнання, слідчого, про­курора або суду про закінчення процесуальної діяльності, що завершує провадження у справі (крім випадків винесення вироку). Допускається лише за наявності підстав, пе­редбачених законом.

ЗАЛІЗО — проста речовина хімічного елемента Бе. Порошок 3. використовується для виявлення слідів рук.

ЗАМІНА ЧАСТИН ДОКУМЕНТА — один із способів часткового підроблення. По­лягає в заміні аркушів, уклеюванні окремих ділянок і переклеюванні фотокартки. Озна­ки заміни аркушів: порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром та якістю папе­ру; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін. Ознаки переклеювання фото­картки: відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках букв у частинах відбитка на фотокартці і документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження у кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

ЗАМІЩЕННЯ — захисний механізм, що має дві різні форми вияву. У психоаналізі виділено захист шляхом заміщення об’єкта і захист шляхом заміщення потреби.

ЗАМОК — 1) пристрій для замикання чого-небудь ключем (приміщень, сейфів, шаф та ін.). У криміналістиці важливе значення має експертиза замків (різновид трасо- логічної експертизи); 2) елемент вогнепальної зброї, що служить для запалення порохо­вого заряду або капсуля. 3. розрізняють за типом конструкції механізму на ґнотові, ко- лесикові, кремінно-ударні та ударні (зовнішньокуркові та внутрішньокуркові).

ЗАПАЛ — пристосування, засіб для запалення заряду, вибухової речовини.

ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ — узагальнена назва процесів, що забезпечують утримання матеріалу в пам’яті. 3. — найважливіша умова подальшого відновлення набутих знань. Залежно від місця процесів 3. у структурі діяльності розрізняють: довільне і мимовіль­не 3. У разі мимовільного 3. людина не ставить перед собою завдання запам’ятати той чи інший матеріал. Довільне 3. є спеціальною дією, конкретне завдання якої — запам’ята­ти точно, на максимально тривалий термін, з метою подальшого відтворення або впізнавання — визначає вибір способів і засобів 3. і таким чином впливає і на його ре­зультати. 3. є важливою стадією формування показань. У практиці розслідування зло­чинів рідко трапляються показання, основані на навмисному 3. фактів з метою викла­сти їх згодом на допиті. Для продуктивності мимовільного 3. важливим є те місце, яке займає у діяльності цей матеріал. Людина тим краще запам’ятовує певне сприйняття, чим більшу значущість має воно для неї. Збереження у пам’яті допитуваного сприйня­того матеріалу залежить від фактора часу. З часом небезпека втрати або перекручування інформації зростає.

ЗАПАХОВИЙ СЛІД — в одорології інформація, що переноситься при випарову­ванні від запахоутворюючих поверхонь на об’єкти речової обстановки. 3. с. — газо­подібне утворення, що містить якісну інформацію про об’єкт.

ЗАПЕРЕЧУВАННЯ — завзята відмова визнати свою провину в чомусь.

ЗАПИТАННЯ — звернення, що потребує відповіді; одна з форм судження. У ньому не повідомляється готова думка, а виражається прагнення того, хто говорить, спонука­ти співрозмовника до повідомлення або розвитку думки. Існують різні форми і функ­ції 3. За своїм цільовим призначенням 3. поділяються на: основні, доповнювальні, уточнювальні, нагадувальні, контрольні. 3. є важливою формою процесуального спілкування під час допиту.

ЗАПИТАННЯ ВИКРИВАЛЬНЕ — запитання, спрямоване на викриття неправди в розповіді допитуваного.

ЗАПИТАННЯ ДОПОВНЮВАЛЬНЕ — запитання, спрямоване на з’ясування фак­тів, упущених допитуваним у вільній розповіді.

ЗАПИТАННЯ КОНТРОЛЬНЕ — запитання, спрямоване на перевірку даних, що повідомляються допитуваним, з’ясування джерела отримання факту (наприклад: «На підставі чого ви стверджуєте, що злочин вчинено о 16 год?»).

ЗАПИТАННЯ НАВІДНЕ — запитання, що містить елементи сугестії (навіювання) і неприпустиме під час допиту. Питання не повинно наводити допитуваного на відпо­відь. Існує три типи 3. н.: 1) запитання, що містять пряме підказування, коли навіюван­ня спрямоване на предмет запитання і збігається з ним (наприклад: «Чи були на викра­дачеві рукавички?»; за умови, що свідок назвав викрадача); 2) запитання, що спрямо­вані на характеристику властивостей навіюваного уявлення, на уточнення його деталей (наприклад: «Якого кольору були рукавички у викрадача?»; за умови, що свідок назвав викрадача, але про наявність рукавичок не говорив); 3) запитання, що є непрямим підказуванням, коли вони спрямовані на предмет, особу, дію, на те, що реально існує, відоме свідкові і ним назване. Навіювання вводиться у констатуючу частину як друго­рядний елемент і спрямоване на неіснуючі, але, на перший погляд, незначні деталі (на­приклад: «Який вигляд має викрадач, що сів за кермо і був у рукавичках?»; за умови, що свідок описав факт крадіжки машини і назвав викрадачів).

ЗАПИТАННЯ НАГАДУВАЛЬНЕ — запитання, що сприяє відновленню пам’яті до­питуваного, викликає ті або інші асоціації (наприклад: «Що ви робили після дня наро­дження? У якому місці ви гуляли?»). Його мета полягає в нагадуванні допитуваному об­ставин, що сприяють збудженню асоціативних зв’язків у всьому їх різноманітті. Слідчий зазвичай ставить кілька таких запитань, що сприяє процесу послідовного при­гадування забутого. Позитивний ефект у пригадуванні забутого дає постановка запи­тань у хронологічній або логічній послідовності про обставини, що передують, супро­водять і відбуваються за подією злочину.

ЗАПИТАННЯ ОСНОВНЕ — запитання, спрямоване на з’ясування основних відо­мостей у справі, що належать до предмета допиту.

ЗАПИТАННЯ УТОЧНЮВАЛЬНЕ — запитання, що стосується сутності відомостей, які повідомляються, і спрямоване наповніте і точніше з’ясування обставин, що мають значення для справи (наприклад: «Ви повідомили, що пістолет лежав біля трупа. Чи не можете ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа був пістолет?»).

ЗАРАЖЕННЯ (у соціальній психології) — процес передачі емоційного стану від од­ного індивіда до іншого на психофізіологічному рівні контакту поза власним смисло­вим впливом або додатково до нього. Має значення у вербальних слідчих діях під час спілкування.

ЗАРУЧНИК — фізична особа, яка захоплена та (або) утримується з метою вимаган­ня від держави, організації чи окремих осіб вчинити яку-небудь дію (утриматись від її вчинення) як умова звільнення утримуваної особи. Кримінальне законодавство перед­бачає відповідальність за захоплення 3. (ст. 147 КК України).

ЗАРЯД — запалювальний і вибуховий пристрій, за допомогою якого здійснюється основна функція вогнепальної зброї — влучення в ціль на відстані. До 3. належать па­трони різних конструкцій, а також безпосередньо 3. (різні сполучення пороху, пижів і куль без спеціальної оболонки).

ЗАСІДКА—оперативно-розшуковий захід, що полягає у прихованому розташуванні працівників з метою несподіваного нападу на супротивника.

ЗАТВОР — елемент вогнепальної зброї багатофункціональної дії. Призначений для: здійснення пострілу, діставання стріляної гільзи, досилання патрона у ствол, а також для замикання ствола. 3. складається з важеля, стебла, ударника, бойової пружини та викидача гільзи.

ЗАТОЧКА — загострений шматок дроту або металевого прута, що відіграє роль сти­лета.

ЗЛЮЧКА ЯТАГАННА — лезове заточення клинка по внутрішній увігнутій стороні.

ЗАТРИМАННЯ — короткочасний примусовий захід, застосовуваний до особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з метою з’ясовувати причетність затриманого до зло­чину і вирішити питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взят­тя під варту. 3. підозрюваного можливе лише за наявності однієї з таких підстав: коли цю особу застали під час вчинення злочину або безпосередньо після його вчинення; коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на цю особу, що саме вона вчинила злочин; коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде вияв­лено явні сліди злочину. За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати осо­бу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагала­ся втекти, або якщо вона не має постійного місця проживання, або не встановлено осо­би підозрюваного.

ЗАХИСНА СІТКА — спеціальний засіб захисту документів від підроблення у вигляді складного візерунка з тонких ліній, що наносяться фабричним способом на папір.

ЗАХИСНИК — особа, яка здійснює захист громадянина у кримінальному процесі. 3. є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги під час провадження у кримінальній справі. Як 3. допускаються особи, які мають свідоцтво про право на за­няття адвокатською діяльністю та інші фахівці у галузі права (ст. 44 КПК України).

ЗАХИСТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — спеціальна регулятивна система стабілізації особи­стості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням конфлікту.

ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ — належить до злочинів проти волі, честі та гідності особи. 3. з. — активні дії, що полягають у захопленні або триманні особи як заручника. 3. з., як правило, здійснюється шляхом нападу на потерпілого із застосуванням насиль­ства або з погрозою його застосування. 3. з. здійснюється з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника (ст. 147 КК України).

ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ — процес, що складається з таких стадій: а) виявлення до­казів — їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують мож­ливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. 3. д. є першим етапом роботи з доказами.

ЗБРОЯ АВТОМАТИЧНА — вогнепальна зброя з автоматизованими спусковим при­строєм і перезарядженням (самострільна зброя) або тільки перезарядженням (самоза­рядна зброя). Автоматизація відбувається за рахунок енергії відведених порохових газів або віддачі зброї та її частин.

ЗБРОЯ БОЙОВА — зброя, призначена для ведення військових наступальних дій.

ЗБРОЯ КОЛЮЧА — холодна зброя (клинкова та древкова), принцип дії якої осно­ваний на нанесенні колючого удару.

ЗБРОЯ КОМБІНОВАНА — зброя, що поєднує функції двох і більше різних видів зброї.

ЗБРОЯ ПНЕВМАТИЧНА — схожа на вогнепальну механічну метальну зброю, що стріляє за допомогою стиснутого повітря або газу.

ЗБРОЯ РІЖУЧО-КОЛЮЧА — холодна зброя, принцип дії якої оснований на поєднанні кінематичних властивостей ріжучих і колючих ударів.

ЗБРОЯ РУБЛЯЧА — холодна зброя, принцип дії якої оснований на нанесенні руб­лячого удару.

ЗБРОЯ РУБЛЯЧО-КОЛЮЧА — холодна зброя, що може бути використана для на­несення як рублячих, так і колючих ударів.

ЗБРОЯ УДАРНА — тип холодної зброї, розрахованої на прямий дроблячий удар (за винятком сокироподібної зброї, удар якої рублячий).

ЗБРОЯ УДАРНО-РОЗДРОБЛЯЮЧА — холодна зброя, призначена для нанесення тупого удару.

ЗБРОЯ ХОЛОДНА — зброя ріжучої, колючої, ріжучо-колючої, рублячої й ударної дії. Поділяється на клинкову, древкову та ударну.

ЗВІД — невеличке пристосування в ударному механізмі зброї, що дає можливість звести курок.

ЗВУК — фізичне явище, що його сприймає слух, спричинюється коливальними ру­хами частинок повітря або іншого середовища.

ЗВУКОЗАПИС У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ - додатковий засіб фік­сації показань. Про провадження звукозапису допитуваного повідомляють до початку слідчої дії. Не припустимо здійснювати звукозапис тільки частини допиту або показань, спеціально повторених для звукозапису. На фонограмі мають бути зафіксовані: місце і дата провадження слідчої дії, час її початку і закінчення, посада і прізвище особи, яка здійснює слідчу дію, прізвище, ім’я, по батькові кожної особи, яка бере участь у її про­вадженні. По закінченні допиту звукозапис повністю відтворюється, і особа своєю за­явою засвідчує його правильність. На фонограму записуються і всі доповнення та по­правки до показань. Звукозапис не замінює протоколювання слідчої (судової) дії.

ЗВ’ЯЗНІСТЬ ПОЧЕРКУ — у почеркознавстві: загальна ознака почерку, що полягає у безперервності виконання певної кількості письмових знаків і їх частин у межах одно­го слова. Розрізняють 3. п.: малу (під час з’єднання літер у більшості слів по дві—три), се­редню (під час з’єднання від чотирьох до шести) і велику (під час виконання шести і більше знаків в одному слові під час безупинного руху руки в процесі письма).

ЗҐВАЛТУВАННЯ — злочин, що полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. 3. є найтяжчим і найнебезпечнішим злочином проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (ст. 152 КК України).

ЗДОГАД — припущення про ймовірність, можливість чогось. 3. — це ще не версія. Щоб стати версією, 3. має стати реальним, обгрунтованим, співвідносним, висунутим належною особою.

ЗІЗНАННЯ — повідомлення якихось даних, свідчень про кого-, що-небудь під час допитів або на суді, викладених усно чи письмово. Не можна будувати обвинувачення тільки на зізнанні.

ЗЛИТТЯ — у дактилоскопії: окрема ознака папілярного візерунка.

ЗЛОВЖИВАННЯ — вчинок, що полягає у незаконному, злочинному використанні своїх прав і можливостей.

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ — злочин, що полягає в умисному, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтере­сах третіх осіб, використанні службовою особою влади чи службового становища всупе­реч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом пра­вам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інте­ресам юридичних осіб (ст. 364 КК України); належить до злочинів у сфері службової діяльності. Під час розслідування необхідно з’ясувати: обов’язки і дії, фактично вико­нані службовою особою; мету зловживання; форму зловживання владою або службо­вим становищем; у чиїх інтересах вчинено зловживання; чи не пов’язано зловживання з порушенням фінансової дисципліни та ін. Типові початкові слідчі дії: огляд і виїмка документів; допити свідків; огляд і виїмка зразків продукції та матеріалів; огляд місця події; обшук; допит підозрюваних.

ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВІРОЮ — один із способів вчинення шахрайства.

ЗЛОДІЙ — той, хто краде; злочинець, який займається крадіжками.

ЗЛОДІЙСТВО — вид злочинної діяльності, що полягає у вчиненні крадіжок.