§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку

Узагальнення і аналіз судово-слідчої практики свідчать, що серед причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів у сфері використання ЕОМ, найбільш поширеними є такі: можливість вільного та швидкого поширення злочинного досвіду через Інтернет; низький рівень комп’ютерної грамотності осіб, покликаних протидіяти вчиненню зазначеної категорії злочинів;

недостатня попереджувальна діяльність спеціалізованих підрозділів правоохорон­них органів;

недбале ставлення до здійснення попереджувальної діяльності керівників і спів­робітників профільних підрозділів підприємств;

недоліки в контролі якості у виробництві програмного забезпечення; незадовільне зберігання засобів доступу до інформації;

упевненість відповідальних осіб у неможливості подолання систем безпеки під­приємства;

недостатня дисципліна при розпорядженні засобами доступу; надання засобів доступу особам, які хоча є співробітниками підприємства, проте не мають відповідних повноважень;

наявне підключення пристроїв, що зберігають критично важливу інформацію, до мереж загального користування;

широке застосування неконтрольованих мережних підключень; придбання і використання несертифікованого програмного та відповідного апарат­ного забезпечення;

експлуатація незахищених каналів зв’язку;

недоліки кадрової та роз’яснювальної роботи на підприємстві (організації, установі); недотримання і порушення встановлених на підприємстві правил щодо захисту комп’ютерної інформації від шкідливих програм та технічних засобів;

відсутність програмних і технічних засобів захисту комп’ютерної інформації від про­никнення шкідливих програм;

відсутність регулярного консультування з фахівцями з протидії шкідливим програм­ним чи технічним засобам, а також неналежна робота з інформування користувачів ор­ганізації щодо шкідливих програмних засобів та ознак їх прояву; неналежне зберігання носіїв інформації; використання неналежних носіїв інформації;

самовільне використання користувачами стороннього програмного забезпечення та ін. У разі виявлення цих чи інши^ причин і умов, слідчий зобов’язаний вказати на них керівництву підприємств, установ, організацій, заінтересованим власникам з метою вжиття заходів, спрямованих на запобігання таким злочинам у майбутньому

Розділ 42. Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами

Організована злочинність — складне явище, чинник політичної та економічної не­стабільності у суспільстві. Організовані злочинні формування модернізуються, зміню­ють свої види, виходять за межі національних кордонів однієї держави, набувають транскордонний і транснаціональний характер. Сьогодні в Україні можна говорити про наявність професійної злочинності, її зрощеність з ешелонами влади, суттєвого кон­тролю над господарчими суб’єктами. Організоване злочинне середовище інколи нази­вають «п’ятою гілкою влади» у державі.

Злочинні групи можуть розрізнятися за ступенем їх організованості, стійкості, складності ієрархічної структури. Найбільш небезпечними злочинними групами є ор­ганізовані групи та злочинні організації, які є активним елементом організованої зло­чинної діяльності.

Відповідно до ч. З ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою гру­пою, якщо в його підготовці або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямова­них на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. У частині 4 ст. 28 КК

України встановлено, що злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяль­ності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасни­ками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочин­них груп. Необхідно зазначити, що організована злочинна група характеризується стабільністю складу, жорсткою дисципліною, певними правилами поведінки. Ознаки організованості і стійкості злочинної групи можуть виявлятися: у стабільності її складу; труднощах для осіб, які бажають вийти з групи; швидкій заміні співучасників, які вибу­вають; систематичності зустрічей і контактів злочинців поміж собою; у наявності в групі певної структури (ієрархії); наявності суворого порядку, дисципліни, безумовно­го підкорення лідеру, системи заходів заохочення і покарання; постійно здійснюваній злочинній діяльності, розширення її масштабів і підвищення технічної оснащеності; наявності спільно використовуваної зброї, технічних засобів, автотранспорту; плану­вання злочинної діяльності.

У структурі організованих груп можуть бути особи, які здійснюють функції: лідера; ідеологічного забезпечення; охорони лідера; бойовиків; забезпечення дисципліни; пе­реслідування осіб, які намагаються припинити злочиннудіяльність; реалізації викраде­ного; підтримання зв’язків із корумпованими представниками владних структур.

Організованими злочинними групами можуть вчинятися різні злочини. Залежно від сфери злочинної діяльності розрізняють злочинні групи: 1) з обмеженою сферою зло­чинної діяльності (наприклад, шахрайство з фінансовими ресурсами); 2) з універсаль­ною злочинною діяльністю (кілька видів злочинної діяльності, пов’язаних поміж со­бою). Злочинні групи можуть вирізнятися вузькою спеціалізацією і зосереджувати свою діяльність на якій-небудь сфері; діяльність інших може мати розповсюдженість у кіль­кох галузях, характеризуватися універсальністю.

Існують організовані злочинні групи, що поділяються за етнічними, культурними та історичними зв’язками. Деякі з них відомі під своїми національними назвами («в’єт­намське земляцтво», «китайська дружба», «африканська єдність» та ін.). Злочинні гру­пи можуть мати регіональний рівень, охоплювати більшість регіонів України, виходити замежі національних кордонів і набувати транснаціональний характер. Найбільш відо­мими транснаціональними злочинними організаціями є: італійська мафія, китайські «тріади», японська «якудза», колумбійські картелі, нігерійські злочинні організації, ту­рецькі організації наркобізнесу, ямайські організації «Посес» та ін.