§ 2. Дослідження цифрового письма

Дослідженню підлягають різноманітні записи цифр (сум, номерів, дат, маси, кількості та ін.) у документах бухгалтерського обліку, записках, чорнових нотатках, на клаптиках паперу, що були використані як пижі в мисливських боєприпасах.

Умінню писати цифри (як і літери) передує складний і тривалий період навчання з метою вироблення навиків письма в цілому. В остаточному підсумку з’являється авто­матизована система рухів, що лежить в основі індивідуальності навиків написання цифр і цифрових записів. Ця координована система рухів після формування, завдяки застиглості динамічного стереотипу, стає відносно стійкою і дозволяє фіксувати визна­чені поняття за допомогою цифрових знаків. Таким чином, за своїм формуванням і при­значенням цифрові записи є почерковим матеріалом і завдяки індивідуальності і відносній стійкості навиків використовуються для ідентифікації особи, яка їх писала. Сама криміналістична експертиза цифрового письма Грунтується на загальних науко­вих положеннях судового почеркознавства.

Як об’єкт криміналістичного дослідження цифрове письмо має низку особливостей. Одні з них ускладнюють дослідження й обмежують можливості ідентифікації виконав­ця цифрового запису, інші розширюють їх і сприяють вирішенню питань, поставлених перед експертом. Це потребує дотримання належних вимог до підготовки й оформлен­ня матеріалів для експертизи, а також своєрідної методики дослідження. Обмежена кількість цифрових знаків, простота їх виконання і відсутність зв’язку між ними в записі «збіднює» цифрове письмо як почерковий матеріал (відомо, що обсяг і своєрідність ком­плексу ознак значною мірою обумовлені кількістю використовуваних письмових

знаків). Це суттєво в ситуації, коли на експертизу надходить короткий цифровий за­пис — найбільш поширений об’єкт експертизи цифрового письма.

Водночас цифрове письмо має низку особливостей, що підвищують його інформа­тивність і допомагають успішно досліджувати навіть короткі записи. До них належить значна варіаційність окремих ознак у почерках різних осіб (однакові ознаки варіюють у ме­жах від 20 до 70 проявів, наприклад, у зображенні цифри 5 встановлено приблизно ЗО варіантів окремих ознак). Об’єктивно існує подібність загальних і низки окремих ознак літерного і цифрового письма однієї особи, що суттєво у випадку обмеженості зразків ци­фрового письма. Нарешті, цифрове письмо перекручується значно рідше літерного.

Для дослідження цифрових записів використовується розроблена класифікація оз­нак цифрового письма. Розрізняються три групи ознак: транскрипція записів; топографічні ознаки; ознаки почерку (загальні й окремі).

Перша група специфічна для цифрового письма. Певною мірою в ній сполучаються особливості цифрового письма і писемної мови.

В експертизі цифрових записів під транскрипцією розуміють загальне графічне зоб­раження дат, сум, маси, міри, обсягу, відстані, нумерації сторінок, поділів тексту та ін. Розрізнюються цифрова і змішана транскрипції. Цифровою транскрипцією вва­жається така побудова цифрового запису, коли він складається тільки з цифр або цифр і супутніх їм штрихів, крапок, ком, що мають умовне значення, відіграють роль розділю- вальних знаків. Наприклад, сума може бути виражена так: 245³⁰; 245-30; маса — 43⁵⁰⁰; 43 500; 43.500; 43,5; 43-500; дата - 31.12.2000; 31-ХІІ-2000; 31/ХІІ-2000; 20^,00. До змішаної транскрипції належать цифрові записи, до складу яких поряд із цифрами, штрихами і крапками входять і слова (або літери) — супутники¹: 31 грудня 2000 року, 31.12.2000 р.; 245 грн 30 коп., 245,5 грн, гривень 245-30; 12 м 25 см, 12,25 м; 25 т 500 кг і 25,5 тта ін. У письмі окремих осіб спостерігається по декілька варіантів транскрипції цифрових записів, особливо це стосується дат. Слова (літери) — супутники, штрихи і крапки в ідентифікації виконавця цифрових записів сум, маси тощо відіграють значну роль, оскільки містять низку ознак, що доповнюють, як правило, малий обсяг графіч­ного матеріалу цифр.

Ознаками транскрипції цифрових записів зазначених понять є:

наявність у записах арабських і римських цифр (або тільки арабських, або тільки римських);

наявність крапок, ком, розділювальних рисок або підкреслюючих штрихів, дужок; розмір і розміщення цифр, що означають частини цілого щодо лінії основи запису; наявність слів (або літер) — супутників цифр;

розміщення слів (або літер) — супутників щодо цифр у записах, що означають суму, масу, дату, нумерацію сторінок, поділів тексту тощо.

Комплекс наведених ознак дає уявлення про навики особи певним способом зображувати зазначені поняття.

У тісному зв’язку з розглянутою групою ознак перебувають ознаки розміщення (топографії) цифрових записів на папері. До цієї групи належать такі ознаки:

розташування цифр і цифрових записів у межах рядків і граф горизонтальної і вер­тикальної ліновки на бланках;

розташування дат, нумерації сторінок щодо тексту і країв аркуша (якщо на бланку документа не відведене для цього спеціальне місце);

розташування виправлень (повторних написів цифр і чисел) щодо первісних цифро­вих записів;

розміщення математичних знаків щодо попереднього і подальшого записів, лінії рядка;

розташування цифр і цифрових записів щодо знака «№»;

розмір інтервалів між цифровими записами на рядку (інтервали можуть бути се­редніми, коли між записами вміщаються одна — півтори цифри, вузькими і широкими).

Сукупність наведених ознак дає змогу оцінювати стійкість навику особи певним чи­ном розташовувати цифрові записи на папері і має ідентифікаційне значення.

Ознаки почерку в цифровому письмі характеризують властивості системи рухів у цілому і можуть спостерігатися в почерках різних осіб. Вони поділяються на дві групи: загальні й окремі.

До загальних ознак належать: конструктивна складність почерку в цифрових запи­сах, ступінь його виробленості, координації рухів під час написання цифр у записі, темп письма, а також розмір, прогін, нахил і зв’язність цифр. Більшість із них аналогічна літерному почерку, проте розмір, прогін і зв’язність цифр у записах у конкретних про­явах дещо відрізняються від аналогічних ознак у літерному письмі. Прийнято вважати цифри малими за розміром, якщо їх висота не перевищує 5 мм (висота клітинки в шкільному зошиті), середніми — при висоті понад 5 мм, але не більше 7 мм, і велики­ми — при висоті понад 7 мм.

Прогін — це відношення інтервалу між цифрами до їхньої висоти. На відміну від літер у словах, цифри в записах, як правило, пишуться стисло та й висота цифр більша. Тому прийнято вважати прогін цифр середнім, якщо інтервал між ними більше полови­ни їхньої висоти. Відхилення від цього показника вказує, відповідно, на малий або ве­ликий прогін.

Треба враховувати, що в записах, виконаних у рядках і графах бланків, розмір і прогін цифр значною мірою залежить від розміру відведеного для них місця.

Зв’язність цифр. Для цифрового почерку нехарактерно з’єднання цифр між собою, особливо в мало- і середньовироблених почерках. У почерках високої виробленості ци­фрові записи часто виконуються зв’язаними рухами (по два — п’ять і більше знаків). Частіше зв’язуються визначені цифри. Тому в характеристиці цифрового почерку вра­ховується як факт наявності (або відсутності) зв’язування цифр, так і з’єднання кон­кретних цифр у визначених сполученнях. Ідентифікаційне значення зв’язного вико­нання цифр набагато вище, ніж знаків у літерному письмі.

Окремі ознаки почерку відображають особливості навиків виконання цифрових знаків і їхніх частин та з’єднання їх між собою. Залежно від їхнього прояву окремі озна­ки поділяються на чотири групи (рис. 19):

ознаки побудови цифр і їхніх елементів (наприклад, одним або декількома рухами (а); ознаки, що відбивають напрямок рухів під час виконання цифрових знаків (б); ознаки, що характеризують з’єднання частин знаків і знаків між собою (в); ознаки, що відображають розмір, розміщення і положення знаків, їх частин (г).

У зв’язку з тим, що експертиза цифрового письма є окремим випадком дослідження письма в цілому, на неї поширюються загальні положення методики почеркознавчих досліджень залежно від розв’язуваних завдань. Останні можуть бути діагностичними та ідентифікаційними.

До діагностичних завдань належать такі: а) як слід читати написаний цифровий за­пис; б) чи не написано цифровий запис із перекручуванням почерку (або незвичною

(лівою) рукою); в) чи не виконані цифрові записи з імітацією почерку іншої (конкрет­ної) особи; г) чи придатний цифровий запис для ідентифікації особи, яка писала. Ці пи­тання ставляться рідко.

Головні завдання, що ставляться перед експертами-почеркознавцями, пов’язані з ототожненням виконавця за цифровим письмом: встановлення, чи однією особою ви­конано декілька цифрових записів або чи не виконані вони конкретною людиною.

У постанові про призначення криміналістичної експертизи цифрового письма не­обхідно стисло повідомити обставини справи, що викликали необхідність призначення експертизи. Велике значення у дослідженні цифрових записів, особливо коротких, на­дається точному визначенню кола осіб, причетних до складання документа. Ними мо­жуть бути не тільки особи, в обов’язок яких входить оформлення документів, а й їхні ро­дичі, знайомі. У першу чергу це стосується працівників сфери торгівлі. У постанові про призначення експертизи доцільно повідомляти цю інформацію.

Питання експерту слід формулювати чітко, конкретно, із зазначенням, який саме цифровий запис підлягає дослідженню, в якому документі й де він розташований (ря­док, графа), прізвище, ім’я і по батькові (повністю) гаданого виконавця. Наприклад: чи виконано Завгородньою Тетяною Павлівною запис «396. 700», у графі «кількість відпу­щеного» навпроти слів «олія рослинна» в накладній № 163 від 14/УІII2006 р.? Чи однією особою виконані підсумкові цифрові записи в графі «до видачі» на 2, 4, 7, 8 сторінках відомості № 36 на виплату авансу за липень 2006 р.?

Установлення виконавця цифрового запису значною мірою залежить від якості підготовки порівняльного матеріалу — зразків письма. Чим більше зібрано якісних зразків (вільних і експериментальних), тим більше можливості має експерт щодо вияв­лення і належної оцінки ідентифікаційних ознак.

Природою цифрових записів як простого і малооб’ємного графічного об’єкта обу­мовлено деякі особливості в доборі зразків. Серед вільних зразків може не виявитися ци­фрових записів із необхідними варіантами ознак. Зразки літерного письма, що містять відповідні літеросполучення, доповнюють обсяг недостатньої графічної інформації. Допустимість використання літерного почерку для дослідження цифрового теоретично й експериментально доведено і перевірено експертною практикою. Між цифровим і літерним письмом існує органічний взаємозв’язок, що наочно виявляється в подібності загальних ознак, однаковому на- '

писанні деяких цифр і літер, їхніх елементів, з’єднань цифр між со-

бою і знаків у окремих літероспо- _а

лученнях (рис. 20).

і І

Рис. 19. Ціупи окремих ознак цифрового почерку

Для порівнюваності ознак по­черку в цифрових об’єктах слід під час добору зразків орієнтуватися на вилучення документів із запи­сами, що містять відповідні пись-

мові знаки, сполучення цифр і ^в

сполучення літер.

Експерту надаються вільні й експериментальні зразки цифро­вого і літерного письма кожної особи — можливого виконавця запису відповідно до вимог ст. 199 КПК України.

Вільні зразки цифрового письма надсилаються на 8—10 аркушах від кожної особи. їх треба підбирати так, щоб серед них були записи, аналогічні досліджуваним. Звичайно збирання вільних зразків цифрового письма не викликає особливих труднощів, оскільки гадані виконавці цифрових записів, як правило, особи, які за родом своєї ро­боти часто пишуть цифри в різноманітних документах (касири, рахівники, бухгалтери, торгові робітники магазинів, завідувачі і комірники баз, складів та ін.). За місцем їхньої роботи завжди є документи, складені ними в різний час.

Надсилаються зразки не тільки цифрового, але й літерного (можуть змішаного) пись­ма. Вільні зразки літерного письма, особливо ті, що містять сполучення літер, подібні досліджуваним цифрам запису, надають істотну допомогу експерту в тих випадках, ко­ли з різних причин кількість зразків цифрового письма недостатня, а б

ПІ 2гС4(А ;)іГ/ 'Л&ИА 3+4

л/&&л4/£р

-У*

' -*7*-

УИ 3-^н.

,УИ

2-С'М.

:| №&?/ ЗоЦц_ /о/ -&М

■ і а/ &Аа.

■&-

33$£

Ші

О'і'пм Во7 'О'ЇГШ (аС?

Рис. 20. Подібність загальних і деяких окремих ознак у цифровому і літерному письмі:

а — подібність топографічних і загальних ознак у літерному і цифровому почерках однієї особи;

б — подібність окремих ознаку цифрі «З» і літері «З» (І, II, VII, VIII), цифрі «7» і літері «ч» (V, VI), нулі і літері «о» (І, II, VIII), цифрі «6» і м’якому знаку (IV, V), з’єднань цифр «30», «01», «60» і відповідно знаків у літеросполученнях «Зо», «он», «ьо» (І, II, IV, VII, VIII)

Експериментальні зразки цифрового письма доповнюють вільні зразки і відбирають­ся спеціально для експертизи. Значне місце серед них мають займати записи, аналогічні досліджуваним, зразки слід відбирати на такому самому папері (лінованому, нелінова- ному або на бланках). За такими зразками можна вивчити варіаційність і стійкість оз­нак, виявити топографічні особливості цифрового письма.

Цифровий текст для диктовки має складатися з окремих цифр 1,2, 3 ... 0 і обов’язково з тих самих, як досліджувані, записів. Експертна практика, на жаль, багата прикладами неправильних прийомів підготовки експериментальних зразків цифрового письма. Ча­сто слідчі обмежуються відібранням експериментальних зразків у вигляді розрізнених цифр (1, 2, 3 ... 0) і будь-яких довільних чисел, що містять інші сполучення цифр, ніж у досліджуваних записах. За такими зразками неможливо виявити ідентифікаційні озна­ки, що належать до з’єднання відповідних знаків, співвідношень розмірів і розміщення 'їх один відносно одного. Проведення експертизи затягується, багато часу йде на вико­нання клопотань експерта щодо збирання і додаткового надання належних зразків.

Експериментальні зразки цифрового письма в основному мають складатися з таких самих сполучень цифр, які є в досліджуваних записах: якщо досліджуються, наприклад, записи дат, сум, маси: 28.05.2001; 692; 458-30; 33,00, то й у зразках необхідно, щоб були саме такі записи; допустимі в зразках й інші сполучення цифр, але не замість таких са­мих. Якщо досліджуваний запис містить слова-супутники: 450 грн 98 коп., 150 кг, 7 м 25 см, у зразках також мають бути ці записи зі словами-супутниками. Перед відібранням

зразків і під час відібрання неприпустимо показувати і підказувати, в якій транскрипції їх зображено в документі.

Диктуючи запис, що складається з цілих і дробових чисел, також неприпустимо вка­зувати пишучому, як їх зображувати і де розміщати. У випадках, коли дослідженню підлягають записи, що містять сполучення цифр «07», «30», «01» ... «6», «60», «09» або цифри «0», «6», «З», «7», «9», а необхідну кількість зразків цифрового письма зібрати не­можливо, підозрюваному слід продиктувати слова, в яких були б відповіднілітеросполу- чення і літери (наприклад, у словах льон, у нього, створити, очолити, час, зона тощо, тоб­то зі сполученнями зв, чиї, іч, оч, оон, од, Оз, Зо); не можна підказувати, як писати дату.

Від кожної особи експериментальні зразки відбираються на 12—15 аркушах таким чином, щоб усі записи повторювалися на кожному аркуші тільки кілька разів. Заповне­ний аркуш одразу відбирається і пропонується писати на новому.

Разом із вільними й експериментальними зразками доцільно надавати умовно-вільні зразки цифрового і літерного письма, в яких є порівнювані цифри, літери і сполучення літер.