§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні контрабанди

Однією з умов успішної боротьби з контрабандою є проведення комплексу ефектив­них профілактичних заходів, основою яких є найбільш повне і всебічне виявлення при­чин і умов, що сприяли вчиненню цього виду злочину. У цьому зв’язку ст. 23 КПК Ук­раїни вказує, що при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані виявляти при­чини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення.

Виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню контрабанди — складова загаль­ного процесу розслідування даного злочину. Обставини, що сприяли вчиненню кон­трабанди встановлюються в ході проведення окремих слідчих дій і оперативно-розшу- кових заходів. При цьому особливого значення набуває огляд місця події, допити осіб, які здійснюють митний і прикордонний контроль, підозрюваних, свідків, призначення судових експертиз.

Причинами й умовами, що сприяють вчиненню контрабанди, як правило, найбільш часто виступають: недосконалість і прогалини в чинному митному, кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві; недоліки в організації і проведенні мит­ного контролю; корупція і зловживання службовим становищем у митних та правоохо­ронних органах; помилки в митній та податковій політиці; недостатній рівень спеціаль­ної підготовки осіб, які ведуть боротьбу з контрабандою; низький рівень технічного та інформаційного забезпечення митних органів; неналежне міждержавне співробітни­цтво у боротьбі з контрабандою та ін.

Профілактичні заходи, яких необхідно вжити щодо усунення виявлених причин і умов, що сприяли вчиненню контрабанди, можуть бути такими: внесення подання у відповідні підприємства, організації й установи; виступи слідчого перед співробітника­ми підприємства, установи; публікації матеріалів виховного і профілактичного харак­теру в засобах масової інформації, виступ на радіо, телебаченні; внесення пропозицій щодо удосконалення митного контролю; особисті бесіди слідчого з службовими особа­ми та ін.

Найбільш ефективною формою профілактичних дій при розслідуванні контрабанди виступає мотивоване подання дізнавача (слідчого) за матеріалами конкретної кримі­нальної справи (ст. 23^і КПК України). У такому поданні викладається суть криміналь­ної справи, зазначається, кого і за що притягнуто до кримінальної відповідальності, дається характеристика обставин, які сприяють вчиненню контрабанди, а також кон­кретні попереджувальні заходи, яких необхідно вжити для їх усунення. Серед таких за­ходів можуть бути і пропозиції розглянути питання про відповідальність конкретних службових осіб, винних у виникненні сприятливих для контрабанди обставин.

Розділ 36. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

§ 1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

Дорожньо-транспортною подією називається злочинне порушення правил безпеки руху та експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролейбусів, тракторів, самохідних ма­шин та інших механічних транспортних засобів, внаслідок якого завдані середньої тяж­кості, тяжкі тілесні ушкодження чи настала смерть потерпілого.

Кримінальна відповідальність за дорожньо-транспортні події передбачена ст. 286 («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»), ст. 287 («Випуск в експлуатацію технічно не­справних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації»), ст. 288 («Пору­шення правил, норм і стандартів, щостосуютьсяубезпеченнядорожньогоруху»), ст. 291 («Порушення чинних на транспорті правил») КК України.

Відповідно до п. 9 «Порядку обліку дорожньо-транспортних подій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО червня 2005 р. № 538, не підлягають обліку події, що сталися:

а) внаслідок порушення водіями техніки безпеки і правил експлуатації транспорт­них засобів у процесі зчепленння-розчеплення з причепами або встановлення на них спеціального обладнання чи механізмів, запуску двигуна за допомогою пускової руко­ятки, проведення ремонту транспортного засобу тощо;

б) за участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів, що сталися внаслідок порушення техніки безпеки під час виконання ними основних виробничих операцій (польові роботи, прокладання траншей, лісозаготівля, робота в кар’єрах, вантажно- розвантажувальні роботи, що виконуються за допомогою автокранів чи методом само­скиду, встановлення щогл, опор тощо);

в) під час тренувань і змагань з автомобільних чи мотоциклетних видів спорту, якщо постраждали водії-спортсмени, судці чи інший персонал, що обслуговує спортивні за­ходи, або глядачі;

г) внаслідок стихійного лиха.

Облік і аналіз дорожньо-транспортних подій тільки з матеріальними збитками без постраждалих (за цими фактами кримінальні справи не порушуються, і відповідно, до державної статистичної звітності вони не включаються) здійснюють чергові частини органів внутрішніх справ і підрозділи дорожньо-патрульної служби Державто- інспекції.

Дорожньо-транспортні події досить різноманітні. Залежно від механізму вони поділяються на такі:

1. зіткнення транспортних засобів один з одним (при зустрічному чи попутному русі, бокові зіткнення);

2. наїзд транспортного засобу (на пішохода, нерухомий транспортний засіб, пере­шкоду, велосипедиста, гужовий транспорт);

3. перекидання транспортного засобу (що буває порівняно рідко — при повороті на великій швидкості чи наїзді при повороті правим боком на узбіччя)¹;

4. падіння пасажира з транспорту;

5. інші дорожньо-транспортні події, що зазвичай стають наслідком грубого пору­шення правил руху чи експлуатації транспортних засобів самими постраждалими (па­діння транспорту в урвище, з моста тощо).

Для формування методики розслідування злочинних порушень правил безпеки до­рожнього руху і здійснення планування з цієї категорії кримінальних справ важливе значення мають такі елементи криміналістичної характеристики, як дані про способи їх вчинення, обстановку дорожньо-транспортних подій, інформація про типові сліди, особу злочинця, а також особу потерпілого.

Розглядаючи способи вчинення злочинів цього виду, слід зазначити, що дорожньо- транспортні події належать до «необережних» злочинів, тобто вчиняються через зло­чинну самовпевненість або злочинну недбалість. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху є наслідком різноманітних недозволених дій або невчинення дій з бо­ку суб’єктів цього виду злочинів.

Як свідчить статистика, найчастіше дорожньо-транспортні події виникають внаслі­док порушень, яких припускається водій транспортного засобу, а саме: перевищення вста­новленої швидкості руху; недотримання правил обгону, повороту і рядності; наїзд на смугу зустрічного руху; порушення правил проїзду перехресть; недотримання безпечної дистанції руху; перевезення пасажирів у непристосованому для цього транспорті; неправильне завантаження і укріплення вантажу на транспорті; недотримання сигналів світлофору; виїзд на завідомо технічно несправному транспорті; порушення правил ру­ху на залізничних переїздах тощо. Особливо небезпечним і водночас дуже розповсю­дженим порушенням є керування транспортним засобом у стані алкогольного чи нар­котичного сп’яніння, тому що у водія при цьому значно вповільнюється реакція, слаб­шає увага, неадекватно сприймається і оцінюється дорожня обстановка.

Дорожньо-транспортні події можуть відбуватися внаслідок неправомірних дій пішо­ходів, пасажирів, а саме: перехід проїжджої частини перед рухомим транспортом; рух уздовж проїжджої частини дороги; перехід проїжджої частини у непризначених для цього місцях; недотримання дорожніх знаків і сигналів світлофору; ігри дітей і підлітків на проїжджій частині дороги; посадка і висадка пасажирів під час руху транспорту; їзда на підніжках; поява на проїжджій частині пішоходів, проїзд на транспорті пасажирів у стані сп’яніння тощо. Якщо при цьому водій не порушив правил дорожнього руху, кримінальна відповідальність для нього не наступає.

Робітники автопідприємств, відповідальні за технічний стан чи експлуатацію транс­портних засобів (диспетчери, механіки, завідуючі гаражами), можуть вчиняти проти­правні дії(бездії), що такожпризводять до дорожньо-транспортних подій: випуск налінію технічно несправного транспорту (із зіпсованою гальмівною системою, несправним рульовим механізмом, двигуном тощо); неякісний ремонт транспортного засобу; пору­шення порядку технічного огляду транспорту; невжиття заходів щодо запобігання екс­плуатації технічно несправного транспорту; порушення правил контролю за виходом транспорту на лінію; допуск до управління транспортним засобом особи, яка не має або позбавлена прав водія, чи такої, що перебуває у стані сп’яніння; грубе порушення режи­му роботи водія.

Дорожньо-транспортні події можуть бути наслідком злочинних порушень правил, норм і стандартів особами, відповідальними за будівництво, ремонт або утримання доріг, вулиць, дорожніх споруд: невідповідність параметрів дороги стандартам, що за­безпечують безпечний рух; несвоєчасний ремонт дорожнього полотна; відсутність належного контролю за станом доріг, вулиць, мостів, залізничних переїздів; неякіс­ний ремонт доріг і дорожніх споруд; порушення правил проведення ремонтних робіт (відсутність загорожі, попереджувальних знаків та ін.); недостатній рівень освітлення вулиць тощо.

Інколи дорожньо-транспортні події можуть статися у результаті випадкового збігу обставин, що не могли бути передбаченими учасниками руху (несправність транспорту, що виникла зненацька).

Важливе криміналістичне значення мають дані, що характеризують обстановку зло­чинних порушень правил безпеки дорожнього руху (місце, час та інші обставини). До­рожня обстановка становить складну сукупність умов, за яких відбувається рух на певній ділянці дороги чи вулиці і характеризується як статичними, так і динамічними елементами.

До статичних елементів дорожньої обстановки належать планування доріг і вулиць, їх технічні характеристики (профіль, ширина проїжджої частини, тип і стан дорожньо­го покриття), наявність засобів автоматичного та іншого регулювання дорожнього руху, огорож, розмітки, дорожніх знаків, зупинок міського транспорту, освітлення проїжджої частини в темний час доби, а також будови, споруди і зелені насадження, розміщені по­руч із дорогою, тощо.

Значний вплив на виникнення і розвиток дорожньо-транспортної події справляють динамічні елементи дорожньої обстановки: інтенсивність і швидкість руху машин і пішо­ходів, переміщення інших об’єктів подорожньому полотну, поведінка пішоходів і водіїв транспорту, зміна сигналів регулювання руху, маневри руху автомашин, оглядовість,

видимість та ін. Усі ці чинники мають враховуватися водієм під час керування транс­портним засобом.

Час (року, доби) також може бути передумовою формування аварійної дорожньої об­становки. Досить часто злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху відбува­ються в години «пік» (коли рух найбільш інтенсивний), за несприятливих погодних умов (ожеледь, дощ, туман), у темний час доби.

Дорожньо-транспортна подія є складною і динамічною системою взаємодії різно­манітних об’єктів, таких як транспортні засоби, дорога, предмети дорожньої обстанов­ки, водій, пішохід, внаслідок чого утворюються багато слідів, типових для цього виду злочинів. Це можуть бути сліди гальмування коліс, крові, волочіння потерпілого, його речі, відбитки бампера або протектора на одязі потерпілого, ушкодження і травми, одержані водієм, пасажирами, пішоходами, частки фарби, скла фар, лобового скла та бокових дзеркал, плями мастила, палива, антифризу, відламані деталі транспортних за­собів, частини вантажу, що перевозиться, сліди пошкоджень на самих транспортних за­собах, а також зміни, які виникли внаслідок їх неякісного ремонту, пошкодження на­земних споруд, волокна тканини, волосся, сліди рук тощо. Аналіз і дослідження слідів сприяють встановленню інших елементів криміналістичної характеристики злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.

Дані про особу злочинця також мають важливе значення для визначення багатьох об­ставин дорожньо-транспортної події. При вивченні особи водія встановлюється його вік, фахова підготовка, наявність чи відсутність практичних навичок, стаж роботи, стан здоров’я, наявність фізичних вад або захворювань, тривалість і характер роботи до мо­менту події. Зокрема, велика кількість дорожньо-транспортних подій вчиняються осо­бами зі стажем водіння до п’яти років, оскільки вони ще не мають достатніх навичок ке­рування транспортом і водночас виявляють зайву самовпевненість.

Інколи дії порушників правил безпеки дорожнього руху детермінуються особливо­стями їх фізичного і психологічного стану. Тому виникає необхідність дослідити по­ведінку водія на роботі і в побуті, з’ясувати, чи не порушував він раніше правил дорож­нього руху, його стосунки з потерпілим. Значна кількість дорожньо-транспортних подій скоюється через провину водіїв, які перебувають у стані алкогольного чи нарко­тичного сп’яніння.

У зв’язку з тим, що дії потерпілого є важливим елементом механізму дорожньо- транспортної події, а деякі з них порушують правила дорожнього руху, необхідно врахо­вувати стан здоров’я потерпілого, його вік, фізичні і психічні характеристики, на­явність захворювань зору, слуху, з’ясувати, чи не перебував він у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.