§ 1. Поняття документа в криміналістиці

Термін «документ» походить від лат. сіоситепіит — свідчення, доказ чого-небудь. Документ — матеріальний об’єкт, у якому зафіксовані відомості про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1. письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3. фотодокументи; 4) кіно- та відеодокументи; 5) фонодокументи; 6) електронні доку­менти¹.

За своєю процесуальною природою письмові документи можуть виступати як пись­мові й речові докази. Документи — речові докази мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змісту, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виго­товлення та інші матеріальні ознаки. Документи —речові докази у справі не замінюють­ся. Вони можуть бути засобом учинення злочину чи засобом його приховування, пред­метом злочинного посягання. Документи — письмові докази мають значення для вста­новлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт ревізії та ін.). Документи — письмові докази не є об’єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмовими докумен­тами як речовими доказами.

За юридичною природою документи поділяються на справжні і підроблені, а за дже­релом — на офіційні (паспорт, посвідчення особи, довідка та ін.) і неофіційні (лист, за­писна книжка тощо).

Обов’язкові відомості, що мають міститися в документі для визнання його дійсним, називаються реквізитами (від лат. гесіиі.^іїит — потрібне, необхідне). Такими відомостя­ми, як правило, є: найменування і дата складання документа; назва й адреса підприєм­ства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійсненні опе­рації; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і об­сяг операції (у натуральному і вартісному вираженні); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох реквізитів у випадках, передбачених законом, спричинює недійсність або супе­речність документа.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинописним, комп’ютерним, поліграфічним або іншим способом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зо­бражень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкар­ською фарбою або іншою речовиною. Якматеріал для виготовлення письмового докумен­та можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи різняться за формою, розмірами, захисними засобами, текстом та іншими елементами.

Дослідження документів здійснюється за допомогою призначення технічної екс­пертизи документів або слідчим, прокурором, судом.

§ 2. Слідчий огляд документів

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їх вивченні та дослідженні з метою ви­явлення і фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів, установленні засвідчення викладених у них обставин і фактів, що мають значення для справи. Прова­дження огляду документів регламентовано статтями 190,191 та 195 КПК України.

Завдання слідчого огляду документа: 1) з’ясування характеру і призначення докумен­та; 2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа; 3) вивчення змісту документа;

3. аналіз його реквізитів; 5) вивчення матеріалів документа; 6) виявлення ознак підроб­ки документа.

На початку огляду документа необхідно отримати про нього загальне уявлення:

1. що являє собою документ; 2) де і у кого він зберігався; 3) наявність реквізитів; 4) зміст усіх реквізитів.

Правила поводження з документами: 1) обережне поводження з документами (не можна на них робити ніяких поміток, перегинати, класти на забруднені поверхні та ін.);

2. документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах із відповідним написом;

3. не можна застосовувати методи попереднього дослідження, що можуть змінити по­чатковий вигляд документа.

Під час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на відповідність форми документа його змісту. Окремі суперечності встановлюються шляхом зіставлення пев­них реквізитів. При цьому застосовуються огляд у косопадаючому та проникаючому світлі, за допомогою оптичних збільшуючих приладів, в ультрафіолетових та інфрачер­воних променях, за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

Фіксація результатів огляду документа. Про результати огляду слідчий складає прото­кол. Документ може бути сфотографований масштабним способом, а ознаки підроб­ки — великомасштабним.

Схема протоколу огляду документа:

Вступна частина

1. місце і дата складання протоколу, посада і прізвище слідчого;

2. учасники огляду і поняті (прізвище, ім’я та по батькові, адреса);

3. процесуальні підстави огляду;

4. умови огляду. Час початку і закінчення огляду.

Описова частина

1. найменування документа, номер, дата видачі, на чиє ім’я виданий;

2. розміри документа і характер його країв;

3. вид паперу за кольором, щільністю, ліновкою;

4. спосіб виготовлення бланка;

5. вид і колір барвника, яким виконано текст;

6. характер і розташування підписів (чим написані, колір барвника, із яких знаків і штрихів складаються);

7. характер і розташування відбитків печаток і штампів (зміст тексту відбитків; ви­гляд малюнків, емблем, герба; колір барвника);

8. наявність різноманітних змін (розриви, складки та ін.);

9. ознаки, характерні для підробки документів;

10. вказівки про застосування науково-технічних засобів.

Заключна частина

1. перелік документів, вилучених у зв’язку з тим, що вони можуть мати доказове зна­чення;

2. умови застосування фотозйомки;

3. зауваження і заяви осіб, які брали участь в огляді;

4. підписи учасників огляду.