§ 1. Криміналістична характеристика бандитизму

Відповідно до кримінального законодавства України бандитизм віднесений до зло­чинів проти громадської безпеки. За ст. 257 КК України бандитизм — це організація оз­броєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Бандитизм належить до складних злочинів. Він охоплює широке коло суспільно не­безпечних дій. Досить часто бандитські напади відбуваються з корисливих мотивів з ме­тою насильницького заволодіння майном. Проте бандитизм може відбуватися і з інших мотивів і мети (захоплення літака, захоплення заручників, заволодіння зброєю або нар­котичними речовинами та ін.). Бандитизм являє собою один із видів організованої зло­чинності (різновид спільної злочинної діяльності).

У радянський період у криміналістичній літературі проблеми бандитизму не досліджувалися на належному рівні, а до бандитських формувань відносили насампе­ред «представників скинутих класів», які чинять опір владі, «різного виду анархічно на­строєних і декласованих елементів». Таке положення вплинуло на рівень розвитку криміналістичної методики бандитизму. І сьогодні можна констатувати, що в методиці окремих видів злочинів бандитизм не знайшов достатніх розробок.

В останні роки в Україні бандитизм займає досить стійке положення. Така ситуація викликає підвищений інтерес криміналістів до спроб розроблення відповідної криміналістичної методики, вироблення необхідних криміналістичних рекомендацій, розгляду криміналістичної характеристики бандитизму.

Спосіб злочину. Це спосіб дій злочинця, те, як відбувається і приховується злочин. Ознаки способу злочину, відображення їх у матеріальній обстановці місця події та інших джерелах використовуються для визначення шляхів установлення злочинців, з’ясування обставин злочину та ін.

Бандитизм має місце при вчиненні хоча б однієї з таких дій: а) організації озброєної банди; б) участі в такій банді; в) участі в нападі, вчиненому бандою. Причому у поста­нові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 р. № 13 зазначається, що суд має з’ясувати, в якій саме формі особа вчинила бандитизм.

Організація озброєної банди полягає в об’єднанні зусиль трьох або більше осіб у стійку злочинну групу або керівництві її учасниками. Дії щодо організації банди перед­бачають вербування тих або інших осіб, підшукання зброї, складання плану дій та ін. Група визнається стійкою за наявності тісного зв’язку між особами, які постійно вхо­дять до її складу.

Участь у банді означає не тільки тривалий злочинний зв’язок декількох осіб, об’єднаних загальною метою нападів на ті або інші об’єкти, але й самий факт входжен­ня в банду і практичну участь в її діяльності. Участь може виявлятися в переховуванні членів банди, знарядь злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, втягненні нових осіб для участі в банді, виконанні інших функцій, спрямованих на досягнення загальної мети банди.

Участь у нападах, які організовує банда, припускає участь як самих членів, так і інших осіб (які не є учасниками банди) в одному із нападів, що вчиняються бандою.

Бандитські напади старанно готуються. Злочинці насамперед вивчають об’єкт напа­ду: місце розташування підприємства, установи, організації; режим його роботи; про­цес руху грошових або матеріальних коштів; стан охорони, захисту, засобів зв’язку то­

що. Якщо готується напад на окремих осіб, то вивчається спосіб життя даної людини, режим дня, умови охорони квартири або будинку, наявність і склад можливих очевидців таін. Готування до вчинення бандитського нападу включає його планування: складан­ня плану дій, розподіл ролей учасників залежно від різних ситуацій, підшукання зброї, засобів маскування, транспорту, визначення порядку відходу з місця злочину та ін.

Спосіб вчинення злочину полягає в нападі на підприємство, установу, організацію або на окремих осіб. Напад і насильство — це не тотожні поняття. Напад — агресивна, протиправна дія, спрямована на досягнення якої-небудь протиправної мети. Напад мо­же виявлятися в трьох формах: фізичному насильстві, психічному насильстві і ство­ренні небезпеки негайного насильства. Напад може виразитися не тільки в насильстві, але й знищенні майна, приміщень, транспортних засобів.

Способи нападу можуть бути кваліфіковані за різноманітними ознаками. Так, вони можуть бути поділені на види залежно від об’єктів і цілей. Залежно від об’єктів напади здійснюються на: підприємства, установи, організації; окремих осіб; легковий і вантаж­ний автомобільний транспорт; поїзди залізничного транспорту; авіаційний транспорт, морські і річкові судна; квартири, будинки, дачі; інше.

За другим критерієм напади відбуваються з метою: користі; помсти; з’ясування сто­сунків; задоволення тих або інших вимог (забезпечення перельоту в іншу країну, звільнення заарештованих тощо); іншого.

Бандитський напад може мати зовнішні ознаки таких злочинів, як посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК України), терористичний акт (ст. 258 КК України), диверсія (ст. 113 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вима­гання (ст. 189 КК України, крім випадків, коли воно поєднане з погрозою застосувати насильство в майбутньому), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК Ук­раїни), умисне вбивство (ст. 115 КК України), умисне заподіяння тілесних ушкоджень (статті 121, 122, 123, 124, 125 КК України), побої і мордування (ст. 126 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України), погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 КК України), погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України), захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК України) і деякі інші.

Вчинення нападів, що мають ознаки зазначених складів злочинів, підлягають кваліфікації як бандитизм у тих випадках, коли вони вчинені стійкою або озброєною групою осіб, створеною для вчинення якогось із цих злочинів або їх сукупності. При цьому лише тоді, коли напад був поєднаний із навмисним позбавленням життя людей, а також із учиненням диверсії, розбою за обтяжливих обставин і деяких інших злочинів, що є більш тяжкими, ніж бандитизм, відповідальність настає за сукупністю ст. 257 і ста­тей КК України, що передбачають відповідальність за ці злочини.

Дії бандитів щодо приховування злочину можуть полягати: а) у знищенні слідів; б) в укритті предметів — речових доказів; в) у маскуванні окремих слідів і об’єктів; г) у фаль­сифікації. При вчиненні бандитських нападів злочинці досить часто застосовують засо­би маскування: надівають маски або капронові панчохи на голову або на обличчя, вико­ристовують перуки або штучні вуса. Бандити нерідко вживають заходів до усунення слідів на місці злочину, знищують знаряддя і засоби вчинення злочину, спотворюють або знищують трупи, знищують або ховають одяг або взуття, в якому відбувався злочин, змінюють свій зовнішній вигляд.

Місце і час вчинення злочину. Учасники банд рідко чинять злочини за місцем свого проживання. Звичайно вони віддають пере вагу діям в іншому районі або місті (уряді ви­падків бандитські напади відбуваються навіть в іншій республіці СНД). Крім безпосе­реднього нападу, можуть мати криміналістичне значення: а) місце розташування бан­дитського формування (місце базування); б) місце розробки плану дій; в) місце збере­ження зброї; г) місце збереження предметів, здобутих злочинним шляхом; ґ) місце збуту, реалізації вилучених злочинцями предметів; д) місце тренування бандитів та ін.

Час вчинення злочину пов’язаний з об’єктом і предметом посягання. Він визна­чається режимом роботи підприємства, установи або організації, наявністю в певні періоди й інтервали великих грошових сум, виручки. Напад може залежати від часу здійснення інкасації, ослаблення режиму охорони об’єкта в той або інший період, часу здавання зміни тощо. Напади на підприємства, установи й організації, а також їх пред­ставників (інкасаторів, кур’єрів, фінансових керівників, бухгалтерів-касирів та ін.) відбуваються, як правило, в денний час. Напад же на окремих громадян здійснюється переважно у вечірній та нічний час.

Знаряддя і засоби вчинення злочину. Озброєність як ознака складу бандитизму озна­чає об’єктивний момент наявності зброї в банди і суб’єктивне усвідомлення членами банди як цієї обставини, так і можливості застосування зброї. Озброєність банди озна­чає наявність хоча б в одного з її учасників зброї. При цьому інші члени банди повинні бути інформовані про наявну зброю та її призначення. Учасники банди могли озб­роїтись як до створення банди, так і в процесі її організації (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» № 13 від 23 грудня 2005 р.). Для визнання злочинного угруповання озброєним достатньо того, щоб хоча б в одного з членів була одиниця вогнепальної, холодної зброї або зброї вибухової дії.

Як вогнепальна зброя в процесі бандитських нападів найчастіше використовуються автомати і карабіни, пістолети і револьвери, гвинтівки та рушниці (або їх обрізи), куле­мети та гранатомети. Як холодна зброя найбільш часто зустрічаються фінські ножі, кин­джали, штик-ножі, стилети, кастети, кистені, нунчаки, спеціальні заточки та ін.

Під час бандитських нападів може використовуватися і зброя вибухової дії — пред­мети, що містять порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин, піроксилін та інші хімічні речо­вини, їх сполуки і суміші, спроможні вибухнути без доступу кисню (міна, фугас, бомба, граната тощо), у тому числі спеціальні вибухові засоби (пристрої типу «Ключ», «Імпульс» та ін.), саморобні вибухові пристрої, а також вибухові засоби, що містять ви­бухові речовини (шнури, що детонують, капсулі, детонатори тощо).

Не можуть визнаватися зброєю для кваліфікації дій учасників злочинного угрупо­вання як бандитизм предмети, що не призначені для ураження живої цілі і мають госпо­дарсько-побутове призначення (столові ножі, молотки, сокири та ін.) або інше призна­чення (газові пістолети, пневматичні рушниці, стартові та будівельні пістолети тощо), а також вибухові пакети та інші піротехнічні й імітаційні засоби, що не містять вибухових речовин, навчальна вогнепальна зброя, якщо її стан виключає можливість стрільби бойовими патронами.

Здійснення бандитських нападів передбачає широке застосування транспортних за­собів, сучасних систем радіозв’язку і управління, комп’ютерних технологій.

Особа злочинця. У структурі криміналістичної характеристики злочинів важливе місце посідає особа злочинця. Особа злочинця при бандитизмі має свої особливості.

Банда визначається як злочинне угруповання, ознаками якого є: наявність в його складі трьох і більше осіб, попередня організованість і стійкість, озброєність і загальна мета учасників — вчинення нападів. Банда створюється для вчинення ряду нападів або ж одного нападу, якщо приготування до нього потребує тривалого спільного підготу­вання. Про єдність злочинних намірів може свідчити наявність розроблених форм зв’язків, розподіл ролей, розробка планів нападу.

Кількість учасників банди може бути різною. Найбільш поширені банди з кількістю учасників 6—11, іноді зустрічаються банди, що налічують у своєму склад 12—25 і більше осіб. Бандитське формування вимагає суворого розподілу функцій і ролей між його учасниками, певну ієрархію. Банді властиві такі ознаки, як наявність лідера, конспірація, розподіл ролей, дотримання неформальних норм поведінки і певних «принципів», наявність відповідних «фондів» та ін.

У структурі банди звичайно виділяються: 1) лідер банди (особа, як правило, судима, яка користується авторитетом у злочинному середовищі); 2) охоронці (особи, що скла­дають найближче оточення лідера); 3) бойовики (безпосередні виконавці нападів);

4. скарбник; 5) допоміжний персонал (особи, які надають допомогу у збуті матеріаль­них цінностей, здобутих злочинним шляхом; обслуговують учасників банди; утриму­ють конспіративні квартири — «малини» тощо).

До функцій лідера банди входить: визначення основних напрямів діяльності банди, добір і затвердження учасників та визначення їх повноважень, розподіл викраденого, забезпечення зброєю та ін. У нападах на підприємства, установи, організації або окре­мих громадян лідер, як правило, участі безпосередньо не бере. За своїми соціально-пси­хологічними даними лідер має вплив на інших учасників банди, має сильний характер, йому притаманна жорстокість. Мотиваційна сфера такої особистості характеризується егоцентризмом, стійким конфліктом із частиною представників оточуючого середови­ща, виправданням себе та своїх вчинків.

Типові сліди злочину. Сліди бандитського нападу охоплюють: а) зміни в речовій об­становці місця злочину (полягають у порушенні початкового положення і стану різних об’єктів); б) сліди відображення, матеріально-фіксовані сліди (сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів та ін.); в) предмети — речові докази (у тому числі документи, ре­човини та мікрочастинки). Особливу увагу необхідно звертати на мікрооб’єкти, волок­на тканин, волосся, запахові сліди.