§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події. При розслідуванні фактів вимагання місцем події може бути: місце пред’явлення вимагачами своїх вимог потерпілому; місце затримання вимагачів «на гаря­чому»; місце утримання заручників або викраденої особи; місце перебування спільників вимагачів, які здійснювали спостереження за передачею предмета вимагання.

Місце пред’явлення вимагачами своїх вимог (насамперед, це службове приміщення або квартира потерпілого) являє собою об’єкт огляду, якщо: а) потерпілий негайно за­явив у правоохоронні органи щодо висловлених на його адресу вимоги із боку вима­гачів. Огляд у цьому випадку проводиться негайно, а до його початку заявник повинен бути попереджений про неприпустимість внесення зміни в речову обстановку примі­щення, його прибирання, провітрювання. Завданнями огляду є виявлення та вилучен­ня залишених злочинцями слідів (рук, мікрочастинок, запаху, кинутих або випадково залишених предметів), аби одержати доказову інформацію, що підтверджує факт пере­бування вимагачів у цьому приміщенні; б) вимагачі на досудовому слідстві визнають се­бе винними у вчиненому і докладно описують обстановку місця, де ними були вислов­лені погрози і вимоги до потерпілого. Огляд проводиться для того, щоб пересвідчитися у правдивості показань обвинувачених і, як правило, передує перевірці показань на місці. Якщо до огляду в обстановку приміщення внесені які-небудь зміни, результати огляду оцінюються в зіставленні з показаннями потерпілого і свідків, які бачили обста­новку приміщення до внесення в неї змін.

Огляд місця затримання вимагачів «на гарячому» проводиться негайно після їх за­тримання. Завданням огляду є виявлення викинутих або загублених вимагачами пред­метів, аби надалі довести факт їхньої належності злочинцям або тимчасовому перебу­ванню в останніх. Предметами, від яких вони прагнуть позбутися, можуть бути: переда­ний потерпілим об’єкт вимагання (найчастіше пакет із грошима), зброя, наркотики. При цьому визначається межа огляду тим приміщенням, автомашиною або ділянкою вулиці, місцевості, де відбувалося затримання. Якщо кому-небудь зі злочинців вдалося зникнути, то до завдання огляду місця події входить виявлення, фіксація і вилучення слідів взуття або протектора шин транспортного засобу, а також проб ґрунту для забез­печення подальшого ідентифікаційного дослідження (наприклад, для порівняння проб фунту з місця події з забрудненнями на взутті підозрюваного або на педалях керування і на килимках належного йому автомобіля). Якщо при затриманні вимагачів відбулася перестрілка, то всі кулі та гільзи, що залишилися на місці, повинні бути виявлені і вилу­чені для можливого ототожнення зброї, застосованої злочинцями.

Огляд місця утримання заручника або викраденої особи має на меті виявити: а) сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при звільненні потерпілих (сліди рук, паління, слини, мікрочастинки, забуті або кинуті предмети); б) предмети, що ви­користовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, наруч­ники, маски, праски, паяльники, ножі, спеціальні інструменти, гумові кийки, оголеніз одного кінця електричні проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію жертви); в) зброя, наркотики, вибухові пристрої; г) відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу

З метою забезпечення безпеки в момент передачі предмета вимагання злочинці мо­жуть організувати спостереження за поведінкою жертви та оточуючих з тим, щоб вчас­но уникнути затримання та зникнути. При виникненні небезпеки або затриманні без­посередніх виконавців «на гарячому» спостерігачі ніяк себе не виявляють і намагають­ся непомітно піти. Якщо за показаннями свідків або іншими ознаками місце, з якого проводилося спостереження, стало відомо, то воно повинно бути оглянуте, оскільки там можуть бути виявлені сліди (взуття, паління, слини та ін.), що дадуть змогу згодом встановити особу спостерігача.

Огляд предметів. Огляду підлягають усі виявлені та вилучені під час огляду місця події, обшуку, виїмки або добровільної видачі предмети. При розслідуванні вимагання такими предметами можуть бути: 1) пакунки, пакети з грошима або іншими предмета­ми вимагання; 2) аудіопристрої (магнітофон, диктофон), що були використані при про­веденні оперативно-розшукових заходів, а також магнітна плівка з записом переговорів потерпілого з вимагачами; 3) фінансові і господарські документи, передані вимагачами раніше, а також документи, укладені потерпілим на їхню користь; 4) документи, що ха­рактеризують організовану злочинну групу і її діяльність; 5) виявлені під час огляду місця події або обшуку зброя (вогнепальне і газова), вибухові пристрої, наркотичні ре­човини (оглядаються за участю спеціаліста), а також предмети маскування зовнішності, фальшиві документи.

Обшук. При розслідуванні вимагання обшук є невідкладною слідчою дією, здійс­нення якої має поєднуватися з максимальним використанням чинника раптовості при мінімальному витоку інформації про терміни і місце проведення.

Під час здійснення обшуку слід шукати: а) отримані від потерпілого дорогоцін­ності, аудіо- і відеоапаратуру, антикварні, носильні речі, ікони, картини, цінні папери на пред’явника; б) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потер­пілим під погрозою (доручення, у тому числі генеральні, заповіти, акти дарування, боргові розписки, письмові відмови потерпілого від одержання боргу, договори про право на оренду, постачання товарів тощо; в) документи, що підтверджують одержан­ня від потерпілого предмета вимагання (квитанція переказів, товарно-транспортні на­кладні, прибутково-видаткові ордери та ін.; г) цінні папери (акції, сертифікати, век­селі), приватизаційні свідоцтва на нерухомість; ґ) зброю (вогнепальна, газова), боє­припаси, вибухові пристрої, електрошокову апаратуру, наручники; д) засоби маскування зовнішності (перуки, маски, формений одяг співробітників органів МВС); е) фальшиві документи, що дають право на здійснення владних повноважень; є) чисті бланки документів суворої звітності (наприклад, незаповнені технічні паспор­ти на автомашини, дипломи вищих навчальних закладів), печатки, штампи, бланки сторонніх організацій; ж) фальшиві гроші; з) наркотичні засоби, напівфабрикати для їх виготовлення, лікарські препарати, вилучені з обігу; и) записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та інші джерела, з яких можна отримати свідчен­ня про інших членів злочинної групи, а також стосунки між вимагачами та потерпілим;

і) документи (у тому числі зафіксовані в пам’яті ЕОМ або збережені на жорстких

магнітних дисках), які відображують господарську і фінансову діяльність злочинної групи, що займається вимаганням, а також свідчать про наявність корумпованих зв’язків; ї) звуко- і відеозаписуючу апаратуру (у випадку, якщо в розпорядженні слідства є магнітофонна плівка або відеокасета зі зверненням вимагачів до родичів або друзів щодо суми викупу за звільнення узятих у заручники або викрадених осіб), а та­кож різноманітні підслуховуючі пристрої.

Допит потерпілого. Під час допиту потерпілого необхідно докладно з’ясувати: а) чи відомі потерпілому особи вимагачів, хто вони, в яких стосунках з ними знаходився до вимагання; якщо особи вимагачів потерпілому не відомі, то кого і на підставі яких даних він може підозрювати і хто, на його думку, міг навести вимагачів; б) чи вперше вимагачі пред’явили незаконні вимоги або вони висловлювалися неодноразово; в) у якій формі подавалися вимоги: усній (при очній зустрічі або по телефону) або письмовій; г) що са­ме вимагалося і що обіцяли вимагачі у разі виконання їхніх вимог; ґ) чи вимагали вима­гачі від потерпілого одноразової передачі грошей або постійної сплати «данини», у якій формі передбачалося здійснювати ці платежі, на які рахунки; д) чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів і як саме (що передавав, коли, де), хто зі знайомих поін­формований про ці обставини або, можливо, спостерігав за подіями, що відбувалися; е) чи звертався потерпілий за захистом від вимагачів, якщо так, то до кого саме і який був результат, якщо не звертався, то чому; є) вид погроз і характер насильства над по­терпілим, його родичами; ж) кількість вимагачів і як вони спілкувалися між собою — жаргон, імена, прізвиська, особливості промови (заїкуватість); яка зброя була в зло­чинців (пістолет, кастет, нунчак, граната та ін.); в якому одязі були вимагачі (фасон, колір, фактура матеріалу); яким транспортним засобом користувалися (модель, тип, зовнішні ознаки, номерні знаки); загальні і окремі ознаки цінностей, якими заволоділи злочинці (вид упаковування, позначки на купюрах, облігаціях); з) чи використовували вимагачі серед висловлених ними погроз намір поширити відомості ганебного змісту щодо особи потерпілого, які саме, їхня істинність і можливе джерело походження;

и) якщо потерпілим зроблено магнітофонний запис телефонної розмови з вимагачами, то на якій апаратурі його здійснено, у чиїй присутності.

Крім того, потерпілі, узяті в заручники або викрадені, допитуються про обставини їх захоплення, доставку та утримання — кількість злочинців, їхні прикмети і рольову участь в даній акції, засоби захоплення і доставки, місце перебування, застосовані кату­вання та ін.

Допит підозрюваних (обвинувачених) є важливим джерелом одержання незаперечних доказів винності того або іншого суб’єкта у вчиненому злочині. При організації допиту підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні вимагання слідчому необхідно враховувати такі обставини: 1) хвилювання вимагачів після їх затримання «на гарячому», необізна­ність злочинців про обсяг доказів, що знаходяться в розпорядженні слідства; 2) незлаго­да в злочинній групі, акцентування уваги на тих співучасниках, які знаходяться в кон­фронтації з лідером, незгодні з розробленим ним планом здійснення акту вимагання, незадоволені правилами поділу злочинного прибутку.

При допиті вимагачів необхідно з’ясувати:

коли виник намір учинити вимагання і хто був його ініціатором, чим керувалися у виборі жертви, в яких стосунках знаходилися з нею (персонально);

якою інформацією керувалися злочинці, замишляючи вимагання, від кого була от­римана ця інформація (хто був навідником, хто конкретно проводив розвідувальні захо­ди та в чому вони полягали);

хто, де, коли і які вимоги висловлював, яка сума вимагалася; якщо предметом вима­гання було право на майно, то кому конкретно воно повинно було бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення жертвою певних дій, то в чому вони полягали і на чию користь повинні були бути зроблені;

яким чином планувалося здійснити вимагання — одноразово або протягом тривало­го часу; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимо­ги, посилювати примусові заходи;

у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли, та за яких умов були викладені; чи за­стосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана, коли; чи було відомо іншим чле­нам групи про наявність зброї в окремих її членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися до відома жертви;

чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно, гроші, докумен­ти, де вони знаходяться в даний час, скільки фактів вимагання в минулому мало місце;

якщо потерпілий вивозився для «переговорів» у спеціальне місце, то коли це було і хто підшукував це місце;

якщо планувалося захоплення жертви або інших заручників, то чи було воно здійснене; хто був захоплений; коли і звідки (із будинку, з роботи тощо); яким чином; хто конкретно брав заручників або викрадав людей; де знаходиться місце утримання за­ручників або викрадених людей; в яких умовах вони утримувалися, хто їх охороняв; з якого телефону велися переговори про викуп, кому ці вимоги були адресовані, хто вів переговори; чи застосовувалися катування до захоплених осіб, які саме, хто їх викону­вав; чи провадився аудіо- або відеозапис вимог про викуп заручників або викрадених, де, коли і на якій апаратурі, хто саме наговорював текст, де зараз знаходиться викори­стана техніка;

якою комерційною діяльністю займалися фірми, контрольовані злочинною групою, з якими організаціями листувалися, в яких банках відкриті рахунки і який рух фінансо­вих засобів; хто був підставними особами та ін.;

за яким принципом розподілялися злочинні прибутки, хто яку частку одержував, у яких взаємовідносинах знаходилися учасники групи;

що відомо про корумповані зв’язки учасників злочинної групи з представниками правоохоронних і контролюючих органів, владних структур, хто підтримував контакт з представниками цих структур, яка була форма подяки.

Допит свідків. Як свідки по справі про вимагання можуть бути допитані: члени сім’ї потерпілого, інші особи, з якими потерпілий знаходився в ділових, приятельських або інтимних стосунках, розголосити про які погрожували злочинці; особи, в яких по­терпілий позичав гроші, призначені для вимагачів, або ті, які на прохання потерпілого повинні були вчинити дії на користь вимагачів; боржники потерпілого, які були зму­шені раніше обумовленого терміну повернути йому борг або відсотки за позикою; ро­дичі, друзі, знайомі обвинувачених, а також особи, яким відомі зв’язки та спосіб життя обвинувачених; випадкові особи, котрим злочинці заподіяли матеріальну або фізичну шкоду як попередження або залякування (підпал, вибух тощо); очевидці захоплення за­ручників або викрадення громадян, передачі цінностей, а також громадяни, які мешка­ють неподалік від місця утримання заручників (наприклад, працівники заміських кемпінгів або пансіонатів, сусіди по гаражному кооперативу та ін.).

Призначення і проведення експертиз. При розслідуванні вимагання можуть признача­тися такі експертизи: судово-медична — для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давності і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих; судово-товаро­знавча — для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих, а також для встановлення належності речі до однієї партії, сорту виготовлення її певним підприємством; судово-почеркознавча — для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їхніми родичами в процесі реалізації вимагання;

криміналістична мікрооб’єктів — у випадку їх виявлення на одязі потерпілого чи вима­гачів або на предметах, що були викинуті останніми при їх затриманні «на гарячому», а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця; технічна експертиза документів — для встановлення тотожності ма­теріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, адресованих потерпілим, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією ж метою; судово-балістична і криміналістична холодної зброї; криміналістична наркотичних і сильнодіючих речовин, виявлених у вимагачів для власного вжитку або використаних ними для приведення узятих заручників у безпорад­ний стан; вибухово-технічна — у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови від виконан­ня вимог вимагачів; судово-хімічна — для ідентифікації речовини-маркера, виявленого на одязі і шкірних покровах вимагачів після затримання «на гарячому»; судово- економічна —для встановлення розміру і характеру збитку організації, що виникли в ре­зультаті погіршення її економічного стану у зв’язку із задоволенням вимог, пред’явле­них до неї вимагачами.

Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна і відеофоно- скопічна експертизи. Перша призначається в основному для ідентифікації особи, чиє усне мовлення записане на фонограмі; ідентифікації вилученої у вимагачів звукозапис­ної апаратури; для одержання деяких відомостей про місцезнаходження заручників, їхнього емоційного стану; для характеристики невідомої особи, фонограма з записом усного мовлення якої є в розпорядженні слідства.

На розв’язання фоноскопічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: скільки осіб брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і мовлення; в яких умо­вах знаходилися особи, які телефонували потерпілому, чи велася розмова з приміщення чи з вуличного телефону-автомата або по мобільному зв’язку; які джерела і характер звуків, що супроводжують розмови; чи мав телефонний апарат які-небудь дефекти, які саме; чи не використовували злочинці якісь засоби або хитрощі, аби змінити голос, які саме; чи належить усне мовлення, записане на даній фонограмі, особам, експеримен­тальні зразки усного мовлення яких отримані під час досудового розслідування; чи є на поданій фонограмі ознаки монтажу; чи виготовлена ця фонограма на поданому звуко­записному апараті та ін.

Об’єктами відеофоноскопічної експертизи можуть бути: відеограми (відеофоногра- ми), отримані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів; записані на відеограму (відеофонограму) звернення захоплених заручників, а також вилучена у ви­магачів під час обшуку апаратура, на якій вірогідно було зроблено такий відеозапис. У разі потреби експертному дослідженню можуть бути піддані відеозаписи, здійснені при провадженні окремих слідчих дій (допитів, очних ставок, обшуків, пред’явлень для впізнання, слідчих експериментів).

Залежно від мети експертизи перед експертами можуть бути поставлені такі запи­тання: оригіналом або копією є подана на дослідження відеофонограма; чи внесені у відеофонограми в процесі її запису або після його закінчення які-небудь зміни; чи од­ночасно провадився запис звуку і зображення на даній відеофонограмі; чи не вносили­ся якісь зміни під час перезапису оригіналу тощо.

Розділ 34. Розслідування бандитизму