§ 2. Обставини, що підлягають з'ясуванню

У процесі розслідування шахрайства необхідно встановити і довести такі обставини: подія шахрайства (час, місце, спосіб вчинення злочину та ін.); винність конкретної осо­би в шахрайстві і мотиви вчинення злочину; обставини, що впливають на ступінь і ха­рактер відповідальності обвинуваченого; характер і розміри шкоди, заподіяної шахрай­ством; обставини, що сприяли вчиненню шахрайства. Запропонований перелік обста­вин має найбільш загальний характер.

З’ясовування обставин, що входять до предмета доказування, припускає постанов­ку і вирішення таких основних питань:

1. чи має подія злочинний характер, чи було вчинене шахрайство;

2. який механізм злочинної події;

3. у чому полягали дії злочинця;

4. чи мав місце обман або зловживання довірою з боку злочинця;

5. який спосіб обману або зловживання довірою був застосований;

6. де і коли вчинене шахрайство;

7. який період продовження шахрайських дій;

8. скільки часу пройшло після вчинення злочину;

9. за яких обставин було вчинене шахрайство;

10. скільки було злочинців;

11. чи мав місце розподіл ролей серед шахраїв, у чому полягали функції кожного з них;

12. які ознаки властиві злочинцям, які їх соціально-психологічні особливості;

13. в якому напрямку і за яких обставин зникли злочинці;

14. які індивідуальні особливості майна, переданого злочинцям, який його характер і кількість;

15. чи мав місце причинний зв’язок між обманом або зловживанням довірою і ма­теріальним збитком, заподіяним потерпілому;

16. чи були здійснені шахраєм підготовчі і супутні шахрайству дії;

17. які предмети або документи були залучені до злочинного діяння;

18. чи пред’являлися шахраєм які-небудь документи, їх характер і особливості, на­явність реквізитів;

19. які сліди і речові докази могли бути залишені на місці злочину;

20. які предмети або документи були передані потерпілому;

21. хто є жертвою злочину, її психологічна і соціальна характеристика;

22. хто мав відомості про наявність у потерпілих цінностей;

23. коли і на підставі чого потерпілий запідозрив, що став жертвою злочину;

24. чому потерпілий передав майно шахраю;

25. хто міг знати і звідки могли спостерігати те, що відбувається на місці злочину;

26. чи були аналогічні випадки в даному регіоні;

27. чи не відбувалися аналогічні злочини в інших регіонах;

28. що сприяло вчиненню шахрайства.

Цей перелік питань є орієнтовним, їх характер і своєрідність визначається видом і формою шахрайства, а також ситуацією розслідування.

§ 3. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування і програма дій слідчого щодо їх вирішення

На початковому етапі розслідування звичайно виникають такі типові слідчі ситуації:

1. шахрайське заволодіння майном здійснено за допомогою підроблених документів (договорів, доручень, накладних, посвідчень та ін.) або різноманітного роду речових і грошових «ляльок», інших фальшивих вручених шахраєм виробів;

2. шахрайське заволодіння грошовими коштами або майном здійснено із застосу­ванням легальних форм підприємницької діяльності;

3. шахрай затриманий на місці злочину або відразу після його вчинення;

4. інформація про особу шахрая і манеру його поведінки відсутня або вкрай незначна.

У першій ситуації до першочергових слідчих дій чи інших заходів включають: огляд

предметів або документів; допит потерпілого; встановлення і допит свідків; викори­стання можливостей криміналістичних обліків органів внутрішніх справ; призначення судових експертиз.

У другій ситуації послідовність слідчих і оперативно-розшукових дій може бути та­кою: допит потерпілого або представника підприємства, установи або організації; виїмка документів; слідчий огляд документів; перевірка правильності реєстрації уста­новчих документів підприємства, виявлення його засновників і керівників та їх опиту­вання; виявлення і допит свідків; розшукові заходи щодо встановлення особи шахрая; призначення судових експертиз; використання даних криміналістичних обліків.

У третій ситуації алгоритм дій може бути таким: обшук особи затриманого, встанов­лення його особи і місця проживання; огляд одягу, знарядь і засобів злочину; огляд місця події; допит потерпілого; допит підозрюваного; допит свідків; обшуки за місцем проживання і роботи підозрюваного; призначення судових експертиз; пред’явлення для впізнання підозрюваного; перевірка причетності підозрюваного до інших злочинів.

У четвертій ситуації проводять такі слідчі дії й оперативно-розшукові заходи: допит потерпілого; огляд місця події; огляд предметів або документів; розшук шахрая «по га­рячих слідах»; складання словесного портрета злочинця; використання даних криміналістичних обліків; виявлення і допит свідків; використання засобів масової інформації і допомоги громадськості; орієнтування в інші міста і населені пункти; при­значення судових експертиз; встановлення спостереження в місцях найбільш імовірної появи злочинця.

Запропоновані типові ситуації передбачають висування і перевірку слідчих версій. Ос­новою для цього можуть бути загальні типові версії: шахрайство дійсно мало місце; вчине­но інший злочин; надійшла неправдива заява і злочинного діяння взагалі не було. Якщо передбачається, що шахрайство мало місце, то можливе існування таких типових версій: заволодіння матеріальними цінностями або грошима могло бути вчинене за допомогою підроблених документів (доручень, накладних, договорів, посвідчень тощо); заволодіння майном могло бути вчинене за допомогою легальних форм підприємницької діяльності або фіктивних фірм; заволодіння майном передбачається вчиненим за допомогою «ля­льок» (речових або грошових), підміна товарів або грошових знаків; заволодіння грошима (іншими цінностями) передбачається вчиненим за допомогою азартних ігор; заволодіння майном передбачається вчиненим групою шахраїв-гастролерів та ін.