§ 4. Розслідування розбоїв з проникненням у приміщення

Відмінною рисою означеного виду злочину є його підвищена громадська небезпека, яка полягає у відкритому незаконному насильницькому вилученні майна. Напад, поєднаний із насильством, при розбої безпосередньо спрямований на вилучення і заво­лодіння майном, при якому вплив на особу може бути як фізичним, так і психічним.

Фізичне або психічне насильство може бути застосоване до потерпілого в процесі за- володінням майном, а також безпосередньо після викрадення для утримання майна.

Фізичне насильство при розбої з проникненням у приміщення — це: а) порушення анатомічної цілісності зовнішніх тканин тіла; б) посягання на життя і здоров’я шляхом впливу на його внутрішні органи без порушення анатомічної цілісності зовнішніх тка­нин тіла; в) позбавлення або обмеження особистої волі людини. При психічному на­сильстві злочинець прагне залякати потерпілого і, пригнітивши його волю, примусити до безперешкодного вилучення або передачі необхідного майна, визначення місця, де воно знаходиться.

Спосіб вчинення розбійницького нападу, пов’язаного з проникненням у приміщен­ня становить взаємопов’язану, заздалегідь погоджену злочинцями систему дій і при­йомів з підготовки, вчинення і приховування розбою та дає змогу зробити висновок про обстановку вчиненого злочину, психофізіологічні особливості злочинця (або зло­чинців), мотиви і цілі вчиненого злочину.

До підготовчих дій, спрямованих на вчинення розбійницького нападу належить збір злочинцями інформації про приміщення, які можуть бути об’єктом такого нападу. Слід виділити такі способи, що найчастіше зустрічаються: знайомство з жінками (чоловіка­ми) на вулицях, в парках, кафе та барах, коли, ставлячи під час розмови заздалегідь підготовлені запитання, злочинці дізнаються про професію співрозмовника, його фінансовий стан, місце проживання та іншу інформацію, що їх цікавить; у розмовах, під час зустрічей, спільного розпивання спиртних напоїв злочинців з друзями або просто з незнайомими людьми останні розповідають, що в житлі їх знайомих, родичів, сусідів є коштовні речі, велика сума грошей та інщі цінності; через осіб, які займаються злочин­ною діяльністю. Після збору інформації робиться попередня розвідка об’єкта нападу, яка включає: орієнтацію злочинців щодо розташування приміщень, вивчення режиму роботи мешканців (працівників), маршруту їх пересування, умови охорони приміщен­ня, визначення місця знаходження найбільш цінного майна, добування ключів або ви­готовлення їх дублікатів.

Проникнення — це вторгнення з метою вчинення розбою. Воно може здійснювати­ся як таємно, так і відкрито, з подоланням перешкод або опору людей, так і безпере­шкодно, а також із допомогою різних засобів, які дають змогу винній особі викрадати майно із житла без входу в нього.

Безпосередньо способи проникнення у приміщення при вчиненні розбоїв можна поді­лити на такі групи: 1) проникнення у приміщення шляхом використання насильницьких способів; 2) проникнення у приміщення шляхом обману, введення потерпілого в оману.

До типового переліку першої групи входять способи проникнення у приміщення із застосуванням різних знарядь злому, як спеціально виготовлених для насильницького проникнення у житло (наприклад, сокира), так і пристосованих для цього (наприклад, будівельна арматура), або спеціальних інструментів-пристроїв (відмичка, набір ключів різноманітної модифікації) для відмикання запорів, замків та інших перепон.

До другої групи належать випадки, коли злочинці представляються працівниками правоохоронних органів, домоуправління, газової служби, пожежної охорони, пошти, відділу соціального захисту населення, під вигаданим приводом від імені сусідів, спільних знайомих, друзів, для передачі подарунків або іншого майна, з проханням за­телефонувати, зняти житло, надати термінову медичну допомогу.

Приховування злочину є однією з форм протидії розслідуванню. Активна форма ви­ражається в приховуванні об’єкта розбою — предметів матеріального світу. При цьому дії, спрямовані на приховування розбійницького нападу, проводять як самі виконавці, так і їх пособники. Частину викраденого майна злочинці залишають для власного кори­стування — це в основному продукти харчування, вироби з золота, аудіо- та відеоапара- тура. Інше майно злочинці збувають на ринках, в ломбарди, продають друзям. Тому при провадженні слідчих дій (наприклад, обшук) і оперативно-розшукових дій (оперативна перевірка діяльності ломбардів, крамниць, магазинів, ринків) необхідно чітко знати, які речі були викрадено у потерпілого, бо їх знайдення може орієнтувати слідство сто­совно осіб, які вчинили чи причетні до вчинення розбою. Кошти, що надійшли від ре­алізації викраденого майна, злочинці використовують: для власної мети (придбавають дорогі речі, автомобілі, квартири та інші об’єкти нерухомості); для подальшого їх вико­ристання у сфері підприємництва. Пасивна форма приховування злочину відбувається шляхом замовчування, невиконання необхідних дій, відмова віддачі показань.

При розслідуванні розбоїв з проникненням у приміщення огляд місця події є негай­ною першочерговою слідчою дією, що забезпечує та визначає подальший напрям роз­слідування.

Беручи до уваги, що для розбійницьких нападів на приміщення характерно те, що вони вчиняються у вечірній та нічний час (результати вивчення та узагальнення судової та слідчої практики свідчать, що в проміжок між 17-ю годиною та північчю вчиняється приблизно 65 % розбоїв з проникненням у житло), слідчому разом з оперативною гру­пою при отриманні інформації про вчинений злочин необхідно негайно виїхати на місце події.

Близько 80 % усіх зареєстрованих розбоїв з проникненням у приміщення вчиняють­ся у місті. За аналізом матеріалів слідчої та судової практики оглядом місця події є, як правило, квартири, що знаходяться в багатоповерхових будинках, їх складові частини (балкони, веранди та ін.), рідше — приватні домоволодіння та дачі, кімнати в гуртожит­ках, готелях, а також офісні приміщення підприємств, установ, організацій; складські приміщення.

Однією з умов вчинення розбою є дуже короткий проміжок часу. Напад на примі­щення відбувається здебільшого із засідок. Місцем для засідок є верхні або нижні по­верхи у висотних будинках, горища, підвали, ліфти. Якщо напад вчиняється в сільській місцевості або об’єктом такого нападу є офісні приміщення підприємств, установ, організацій; складські приміщення, то для засідок використовуються ділян­ки території (місцевості) з таким розрахунком, щоб з цього місця було добре видно прилеглу територію, спостерігати, що відбувається у приміщенні, та в потрібний мо­мент зробити напад.

Беручи до уваги вказане вище, на місці події слідчий повинен забезпечити охорону не тільки приміщення — як місця вчинення злочину, а також і прилеглої території, яка могла бути використана злочинцями, як уже було зазначено, для спостереження за по­терпілим та як засідка, а після вчинення злочину — для знищення речових доказів. Після фіксації обстановки місця розбою слідчий повинен вивчити обстановку місця злочину та проаналізувати ситуацію, що склалася.

Проведення аналізу обстановки місця вчинення злочину можливе при викори­станні такого тактичного прийому, як «уявний аналіз виявлених слідів та речових до­казів» (у криміналістичній літературі цей прийом ще має назву «аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування на місці злочину»). Цей тактичний прийом дає змо­гу слідчому оглянути і проаналізувати кожний предмет, що знаходиться на місці злочи­ну, з погляду його прямого функціонального призначення, а після цього щодо його місця, ролі і значення у встановленні події злочину. Аналізуючи всю сукупність виявле­них на місці вчинення злочину слідів, речових доказів і встановлюючи належність до події, а також і причинно-наслідковий зв’язок, слідчий має створити уявну картину то­го, що трапилося, тобто уявну модель вчинення розбою з проникненням у житло.

Моделювання обставин розбою з проникненням у приміщення: 1) дає змогу при зіставленні побудованої слідчим моделі вчиненого нападу з реально існуючими обста­винами виявити такі фрагменти, яких не вистачає моделі. Це різноманітні сліди, речові докази, які мають значення і стосуються злочину, але слідчий з різних причин не виявив і не зафіксував їх; 2) відіграє контролюючу роль, і якщо при зіставленні моделі з реаль­но існуючими обставинами виявиться їх невідповідність або суперечності, то слідчий повинен звільнитися від цієї моделі, а при збігу зазначених вище факторів слідчий одер­жує додатковий доказ правильності напряму розслідування. Повний та всебічний огляд місця події при вчиненні розбою з проникненням у житло забезпечує подальший успіх розслідування цього виду злочину.

Допит потерпілих і свідків має важливе значення для розслідування тому, що ці особи безпосередньо сприймали всі обставини злочину і своїми показаннями можуть надати допомогу слідчому. Особливістю допиту при розслідуванні розбоїв з проникненням у приміщення є те, щодо показань, отриманих згодом після вчинення нападу, необхідно ставитися обережно. В силу різних суб’єктивних причин (побоювання погроз, що надійшли з боку злочинців, пасивна поведінка при нападі, інші індивідуальні риси ха­рактеру), об’єктивних причин (раптовість нападу та ін.), потерпілі та свідки можуть да­вати неточні показання.

При допиті необхідно з’ясувати таке коло обставин: що робили потерпілі (свідки) безпосередньо перед нападом; яким шляхом злочинці проникли у приміщення; чи за­стосовувалося фізичне (психічне) насильство та у чому конкретно це виражалося; кількість осіб, які нападали, ознаки одягу, вид застосованої зброї; як пересувалися зло­чинці в житлі та до яких предметів торкалися; чи перемовлялися між собою, якою мо­вою, чи називали один одного по імені, прізвищу, кличках; яку поведінку обрав по­терпілий: виконував усі вказівки злочинців або виявив їм опір і якщо виявив, то в чому він проявився; в якому місці приміщення це відбувалося і які, на його думку, сліди мог­ли залишитися на тілі (одязі) злочинців у результаті такого опору (синці, подряпини, укуси, розірваний одяг); чи не помічав раніше стеження за собою; хто ще, на його дум­ку, міг бачити злочинців; чи може потерпілий (свідок) описати прикмети зовнішності осіб, які нападали.

Допит підозрюваних та обвинувачених у вчиненні розбою з проникненням у примі­щення має свої особливості, обумовлені великою суспільною небезпекою цього виду злочину: вчинення нападу особою, раніше засудженою за вчинення насильницько- майнових злочинів або особою, яка вчинила декілька злочинів (у тому числі і розбоїв), вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організованою групою. За­значені обставини підштовхують обвинуваченого до обрання певного способу прихо­вування інформації і протидії слідчому зі встановлення ним необхідних доказів.

Залежно від зазначених вище обставин виділяється така система слідчих ситуацій, коли обвинувачений: 1) повністю визнає вину у вчиненому розбої з проникненням у приміщення і дає правдиві показання (21,5 %); 2) частково визнає вину у вчиненому злочині, але в його показаннях є суперечливі відомості (47 %); 3) не визнає вини і відмовляється віддачі показань або повідомляє явно неправдиві відомості (32,5 %).

У ситуації, коли допитуваний визнає вину і дає правдиві показання, допит необхідно проводити за епізодами вчиненого ним нападу. Запитання слідчого не повинні порушу­вати обставин вчинення декількох злочинів, бо в цьому випадку обвинувачений може ухилятися від відповіді, переплутати обставини їх вчинення.

Особи, які визнають вину частково або зовсім її не визнають, або дають показання суперечливого характеру, як правило, вчинили декілька злочинів групою осіб та відбули покарання в місцях позбавлення волі. Відмова від дачі показань чи їх суперечливість може стосуватися тих обставин вчинення розбою, що обтяжують кримінальну відпові­дальність і тягнуть більш суворе покарання (викрадення майна у великих та особливо великих розмірах, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до його смерті, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та ін.).

До комплексу експертиз входять насамперед криміналістичні експертизи — судово- трасологічна (експертиза цілого за частинами, дактилоскопічна, експертиза холодної зброї та ін.), балістична, а також судово-медична. У деяких випадках, що визначаються способом вчинення розбою і сукупністю нанесених тілесних ушкоджень, може бути призначена комплексна судово-медична та криміналістична експертиза. При прове­денні такої експертизи судово-медичний експерт досліджує тілесні ушкодження і зна­ряддя злочину з нашаруваннями біологічного походження (кров, волосся, клітини тка­нин та ін.). Водночас експерт-криміналіст проводить дослідження знарядь злочину, одягу потерпілого з мікрочастинками текстильних волокон, мастила та інших ма­теріалів.

При проведенні наступних слідчих дій при розслідуванні розбоїв з проникненням у житло певну увагу слід звернути на проведення обшуку. Метою проведення обшуку є виявлення і вилучення предметів, що мають доказове значення. Це передусім зна­ряддя вчинення злочину (холодна, вогнепальна, газова зброя, предмети злому, вироб­лені для проникнення у приміщення, автотранспортні засоби, якщо вони були вико­ристані для вчинення злочину); майно та інші матеріальні цінності; предмети, на яких збереглися сліди злочину (одяг зі слідами крові та інших виділень людського ор­ганізму).

Розділ 32. Розслідування шахрайства